Єдина Київська Поміська церква — Молитва

Всі націоналістичні організації України нарешті зібралися разом для створення спільного Національного маніфесту.

Весь національний маніфест вклався у два десятка пунктиків вельми актуальних на сьогодні.

Враховуючи, історичний досвід і власний світський стан я вирішив допомогти у царині долучення маніфесту до чину.

Як давно, з радянських часів, ведеться, до сьогодні, в українській політиці почнемо із заду.


Особисто я займаю сьогодні маленьку скалку однієї партії націоналістичної, підписанта того Маніфесту. Тому, почну з останнього, 20-го його пункта, а саме:

20. Сприяти створенню єдиної помісної церкви з центром у Києві.

Історичний тисячолітній досвід існування держави Київська Русь і УНР, ЗУНР і Карпатської України, або України ясно підтверджують правоту слів Кобзаря, що у кожного своя Правда і сила і воля. Всі намагання української церковної чи світської еліти об’єднати дві церкви чи партії в одну Єдину закінчуються утворенням трьох. Тому створенню Єдиної помісної церкви має передувати всеукраїнське обговорення.

Партій Україна має зареєстрованих мабуть зо дві сотні. Церков — десятки з іменами рідних українцю богів. Називати богів, їх імена в умовних стінах Єдиної помісної церкви я не вважаю за потрібне. Не тому, що зневажаю богів, а тому, аби не вийшло війни між українцями. Нам до повного краху, до війни олігархів з власним народом і російсько-української війни під облудною назвою АТО не вистачає лише війни церковної, яку безперечно Путін і українські олігархи дружньо намагатимуться організувати в найближчому часі, можливо й восени. Не тому, що вони кохають одне одного. Просто ціль в них одна: “Збагатитися за рахунок української нації!!!”

Тому, почну з елементарного, з молитви.

“Світ правди, права і праці,

Повітрям і водою

Простором довкілля

Землею, вогнем і небом,

І Вебом поширюйся!

Живи і в серці моєму!

Як світ Нави, Яви і Прави -

Втаємничений і чарівний

Захоплюй нас і веди

Пізнанням стихій,

Славами Богів рідних

До вершин буття!

Славімо Світ український!

Будуймо Світ чарівний!

Захищаємо і вдосконалюємо

Хату українців,

Родину українціві,

Землю українців!!!

Працюймо над своїми Правдами,

Щоби Істина-Україна процвітала

Заради її сили і могуті

Та щасливого і вічного

Життя нації української!”

Символом помісної української церкви вважаю треба обрати з ряду простих символів: кулю-сонце - , або хрест просторовий (, можна рівнобокий) - *, число 30, знак перемоги - V, або подвійної перемоги, фізичної і духовної — W, можна символ впевненої перемоги — знак U!


Токмак проводжає Вадима Гончарука в останню путь



Cьогодні Токмак проводжав в останній путь оборонця Запорізького Майдану, героя АТО, молодого (1988р.н.) пацана, батька однорічної доньки. Він залишив жінку і дитину, пішов в АТО захищати мирне небо і гідне життя в Україні і помер від кулі ворога 1 березня 2017 року. Земля йому пухом і царство небесне. Хай він живе вічно в серцях земляків і направляє з неба Божі стріли в різного роду козлів і ворогів України. Вічна пам'ять герою України!

Білобог, мольфар народжений рабом

Тарас Григорович Шевченко. Мати — Катерина Якимівна Бойко. Батько — Григорій Шевченко. Народився Тарас, кріпосним, у селі Моринці 9 березня 1814 року. Помер Тарас Григорович академіком у столиці Російської імперії 10 березня 1861 року.

Білобог, мольфар що рабом народився, а батьком української правди, творцем української мови і нації помер. Помер, аби воскресати в героях за волю нації. Дріб’язковий до крохоборства Кобзар помер аби керувати процесом відродження України згори, з раю. Вмираючи, Тарас склав свій заповіт у вигляді 12 аркушів паперу скромно помереженому літерами. Малесенькі тексти, грубо пошматовані двома скаженими собаками Російської імперії, цензорами від церкви і імператора (язик не повертається назвати цензора цивільним, бо який цивільний собака мундира носитиме). Але сила духу і знань в тих текстах та обсяг думок творили чудеса.


Назвав Шевченко свій заповіт з ласки цензорів: “Южнорусскій букварь”, вклав у нього всю душу і всі кошти, що виручив з продажу творів, домовився з друзями, хто, як і де розповсюджуватиме, визначив і оплатив видавництво, визначив ціну буквара, аби по силах був він біднякам, у 3 копійки.

Більшого тиражу той буквар ніколи не мав, навіть у “незалежній Україні”. Може тому, що не така вже вона й незалежна. Бо раби керманять нами і дерибанять країну до сьогодні. Раб навряд чи спроможний створити незалежну державу. І суть раба не в гаманці, але у сірій речовині, що наповнює черепну порожнину.

Скільки раз не перечитую тарасові тексти, щоразу вони викликають іншу реакцію, інші думки. Всі партії, всі рухи, знаходять у Шевченка притулок і наводять його як аксіому. А він змінний, як інтернет. Кожен спраглий може знайти у Тараса свою правду. А Кобзар і не приховував, що знає українців: “В кожного своя правда”.

Всі люди на землі мають однакову кількість сірої речовини в голові. Та не всі можуть писати, ніби їм Бог диктує. Так, тексти Тарасові жорстокі, бо правдиві. Правда вона колюча, болюча й незручна.

Чи слухаємо ми нашого філософа, генія, вчителя, творця мови і нації. Чи хто спробував “все розібрати”. Чи хто пробував перечитати Кобзаря? Та навіть буквар, напевно ніхто не прочитав. Оскільки його й не видавали на папері. Найбільшим накладом у багато тисяч його видав сам Тарас. Вмер Шевченко, до виходу буквара з друку. Буквар вийшов у білий Світ і впало кріпосне право! Перелякане суспільство його більше й не видавало. Хіба по кілька сот, пару раз, на початку минулого століття і перед його закінченням, та завжди, перед здобуттям Україною незалежности.

Я що зрозумів?

Що не можна брехати і лінуватися. Щоби навчитися наши правди так складати, аби істина задовольняла всіх. Що заради спільного добра, можна й на жертву піти, але розумно. Що цінувати треба життя наших пацанів, героїв війни, що забезпечують мир людям, ціною власного життя. Що брехню, підлість і зраду пробачати не можна ніколи.


День народження української нації

Вважаю, що рабське існування української нації протягом століть породило почуття меншовартості. Звідси, за звичкою, і не без допомоги сусідів запобігання перед усім іноземним. В очах більшості українців, на жаль, інтернаціональне, міжнародне часто має перевагу над власним. Особливо велику шкоду українській нації, її економіці, іміджу і самому існуванню завдає то, що еліта політична, владна, української нації надає перевагу не стану власної нації, не власним законам, а законам міжнародним. Працює інстинкт стада! На їх думку у більшого стада більше правди. І саме в цьому найбільша біда всіх українців.

Третє тисячоліття надворі!

Історія показала, що змін в існуванні людства істотних не відбулося. Як тисячі років назад племена полювали на інши племена, так і сьогодні одні нації полюють за іншими.

Нагадую, що коли земля ще була тепленька, коли лише на карті світу почала проявлятися незалежна українська держава, держава, про яку мільярди людей в Світі і сьогодні не знають, бо зайняті власними справами, сталися цікаві події. Існували тоді мирно, поряд:

  • РФ — держава-рабовласниця;

  • І держава-рабиня, Україна,що почала відокремлюватися.

    Ми, як громадяни, одної з цих двох, ніби “дружніх” держав, разом святкували 200-ту річницю великого темношкірого поета. Він мав необачність народитися 26 травня 1799 року. Відповідно, за рабською звичкою і Україна готувалася святкувати річницю народження поета сусідньої держави і щодня, протягом може й півроку новини на радіо починалися зі слів, що до святкування 200-ї річниці великого російського поета, Олександра Сергійовича Пушкіна залишилося стільки-то днів, скажімо — 99. Слідуючий день, новини починалися зі слів, що до тої великої для сусідньої держави дати залишилося 98 днів і так з дня на день. Це шаркання, запобігання перед сусідньою державою можуть згадати старожили з України. Цікаво, що за власного народного поета не меншої ваги і теж на честь 200-ї річниці нічого подібного й не планувалося. Це дії держави-рабині!

Що ж “на відплату”, в аналогічній ситуації робила держава-рабовласниця?

Вона почала готуватися за роки до того, але зовсім по-іншому. За 30 — 20 днів до святкування 200-ї річниці народження великого українського поета, маляра і вчителя, академіка Тараса Шевченка, РФ задіяла міжнародні організації на які мала вплив, і всіх політичних підніжок, агентів власних. Так з 8 по 18 лютого 2014-го року міжнародним Київським інститутом соціології, було, по тихому, проведено соцопитування в Кримській автономній республіці, але вони засвідчили, що біля 41 відсотка жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[8]. Тобто, по доброму, подарувати собі Крим не вийшло і РФ готується розмалювати бронетехніку написами “На Київ!!!”, а тим часом посилає спецпідрозділи власних збройних сил без знаків для ідентифікації, так званих, “зелених чоловічків” до Криму.

Так, при Президентові Януковичові, 20 лютого, за 19 днів до 200-ї річниці Тараса Шевченка почалася спецоперація по загарбанню Криму. Криваві події в Києві мали відволікти увагу суспільства, від Криму, що вдалося в повному обсязі. За 9 днів до дні народження українського поета, “зелені чоловічки” у незрозумілій формі, одні, інші, одягнені у форму українського беркуту, блокували військові українські частини. За два дня до річниці вже і Перший кримськотатарський телеканал АТR було відключено.


Я не проти жіночого свята.

Але про жіночі свята, хай вирішують жінки. Я проти переваги міжнародного над рідним. Тому пропоную встановити за державне свято — день народження Тараса Шевченка., як день народження української нації, але святкувати його, як день матері України. День матери Тараса Шевченка, бо мати славна дітиною!

Вшановувати всіх дівчаток, жінок, як шанував жінок Великий Кобзар! І згадувати не лише Катерину Якимівну Бойко, матір Тарасову, але і всіх матерів великої української нації! Ми є! Ми різні, але маємо стати багатою і заможньо та вільною нацією. Все має початися з дружби, братерства між собою!

Кожен з українців хоч краєм ока заглядав у Кобзар. Раджу знайти хвилинку і ознайомитися з Шевченковим “Южнорусським Букварем”. Його сьогодні легко знайти в інтернеті. Хто вдома інтернету не має, може ознайомитися з цим твором в читальних залах бібліотек України. Загалом, це безкоштовно, сиди, читай, хоч годину. Треба лише взяти з собою паспорт.

Читайте Тарасів Буквар!!!

Вічнонезмінний календар Третього тисячоліття

Допоможіть українському!!!

Олександр Макарчук /учитель фізики та астрономії районного ліцею, м. Сторожинець Чернівецької області/ є автором вічного календара http://volianarodu.org.ua/uk/Nauka-i-osvita/Uchytel-fizyky-vynayshov-vichnyy-kalendar

Мені імпонує 12-ти місячний вічнонезмінний календар Третього варіанту. Кожен останній місяць сезону, зими, весни, літа, осені матимуть по 35 днів, запам’ятати не складно. Інші місяціматимуть по 28 днів. Ваз на 6 років до останнього місяця року додаватимуть додатковий тиждень. Українці розумний народ і в кожного своя правда. Я би хотів той тиждень додати до липня, аби літо було довше. Хоч школярам якась радість.

Але третій варіант краще бо імпонує третьому тисячоліттю.

Прошу поширення, бо це круто, це корисно і це українське!!!



Токмацька організація ВО “Свобода” вистала намет біля “Лотоса”

Токмацька організація ВО “Свобода” виставила намет біля магазину “Лотос”.

Сьогодні день Трисуття.

У Середу в Києві свободівці беруть участь у Марші національної гідності.

Роздавали агітаційну листівку за газету ВО “Свобода”. Роздавали агітаційну листівку по спільним вимогам до влади від учасників Маршу.

Цього разу інцидентів чи погроз не було, але від ворогів, чи то “Свобода”, чи то від ворогів українців чулося загрозливе шипіння. Тобто напрямок руху правильний.

«Національний корпус», «Свобода» і «Правий сектор» вбачають єдиний шлях порятунку:

https://www.akcent.org.ua/ob-yednani-sy-ly-natsionalistiv-ogolosy-ly-vladi-ul-ty-matum/

«об’єднання активної громади, добровольчого руху та всіх націоналістів довкола конкретних і практичних вимог» та висувають спільний ультиматум владі:

«Негайно припиніть соціальний – ціновий, тарифний та пенсійний – пограбунок! Ви, «слуги народу», з жиру біситесь, коли Нація бореться за виживання. «Затягуйте паски» на пузах олігархів, а не на шиях українців!

Навіть не думайте «прихватизувати» стратегічні та прибуткові підприємства! Народ вимагав від вас протилежного – повернення незаконно «прихватизованих» активів у власність держави. Національні багатства – на службу Україні, а не олігархам!

Не смійте скасовувати мораторій на торгівлю українською землею! Бо ця полита кров’ю і потом земля – власність Нації, а не ваша. Продаж землі – це торгівля Батьківщиною вроздріб.
Відчепіться від малого та середнього підприємництва! Потрібні надходження до бюджету? Трусіть офшори і олігархат!

Зупиніть торгівлю з т. зв. «Д-ЛНР» – торгівлю на крові! Жодних капітулянтських змін до Конституції щодо надання т. зв. «особливого статусу Донбасу».

Не можете і не хочете? Ухваліть бодай новий закон про вибори і йдіть геть! Насправді це все, що ви ще здатні доброго вчинити після трьох злочинно змарнованих років».


Токмацька організація ВО “Свобода” виставляє намет біля “Лотоса”

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

9:00. Токмацька організація ВО “Свобода” планує виставити намет. Сьогодні день Трисуття. У Середу в Києві націоналісти проведуть Ходу.

«Національний корпус», «Свобода» і «Правий сектор» вбачають єдиний шлях порятунку:

https://www.akcent.org.ua/ob-yednani-sy-ly-natsionalistiv-ogolosy-ly-vladi-ul-ty-matum/

«об’єднання активної громади, добровольчого руху та всіх націоналістів довкола конкретних і практичних вимог» та висувають спільний ультиматум владі:

«Негайно припиніть соціальний – ціновий, тарифний та пенсійний – пограбунок! Ви, «слуги народу», з жиру біситесь, коли Нація бореться за виживання. «Затягуйте паски» на пузах олігархів, а не на шиях українців!

Навіть не думайте «прихватизувати» стратегічні та прибуткові підприємства! Народ вимагав від вас протилежного – повернення незаконно «прихватизованих» активів у власність держави. Національні багатства – на службу Україні, а не олігархам!

Не смійте скасовувати мораторій на торгівлю українською землею! Бо ця полита кров’ю і потом земля – власність Нації, а не ваша. Продаж землі – це торгівля Батьківщиною вроздріб.
Відчепіться від малого та середнього підприємництва! Потрібні надходження до бюджету? Трусіть офшори і олігархат!

Зупиніть торгівлю з т. зв. «Д-ЛНР» – торгівлю на крові! Жодних капітулянтських змін до Конституції щодо надання т. зв. «особливого статусу Донбасу».

Не можете і не хочете? Ухваліть бодай новий закон про вибори і йдіть геть! Насправді це все, що ви ще здатні доброго вчинити після трьох злочинно змарнованих років».


Пропоную поширити Молитву за Україну

Токмак, 15 лютого 2017

/У звязку з демократичною халепою, в яку вскочила Україна на шляху до незалежності, пропоную, до відомої “Молитви за Україну”, від Олександра Кониського і Миколи Лисенка, 1885 року, додати ще один  вірш, поставивши його другим. Текст:

Трошки переставити:

1. Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни!
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти!
В чистій любови до краю
Ти нас, Боже, зрости.

2. Боже, великий, єдиний,
Нас, українців, спаси!
Мужню, українську владу
Обрати Весь люд надихни!
В захисті мови і слави
Завдання еліті постав,
Народ, аби працю і кошти
В українські справи вкладав!

3. Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки, щедроти,
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго Світа,
Щастя, дай Боже, народу
На многая, многая літа.
ПМ:
Вдатися до молитви мене, пенсіонера, змусила не жадоба слави чи наживи.
Бажаю запобігти сповзанню України в жахливу економічну прірву, але народ наш смертельно вражений бацилою інтернаціоналізму і сили нечисленних патріотів, волонтерів, оборонців держави вже замало. Варто спробувати всім частіше звертатися до Бога. Молитву до Бога, не за себе, за громаду, вважаю більш результативною. Маю думку, що звертання до Бога, само по собі скріпить духовні сили свідомих Громадян України і вже від них свідомістю захворіють решта українців і перемога над “розрухою”, передовсім в головах значної частини громадян буде, врешті решт подолана.

До нашого міста не докотилася озброєна танками хвиля “російського миру”. Але на фото найновіший цех Південдизельмашу (дизелебудівного заводу “ім. С.М.Кірова) на якому до обрання Президентом України Л. Кравчука працювало більше десятка тисяч токмачан. Світлину застосовую найкращу, 2014 року. Зараз вигляд ще сумніший і шибки у вікнах першого поверху відсутні. Тобто в цеху замість людей — гави, замість верстатів — сміття.
Пропоную, частіше співати молитву і з нашими бажаннями, та з Божої волі все наладиться. Все наладиться, бо людям Бог дав голову, аби думали, дав руки, аби робили, дав гонор, аби покладалися на себе і дав час, аби молилися!
Не Порошенку, не Тягнибоку, а БОГУ!

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая