хочу сюда!
 

Lana

48 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 45-55 лет

Заметки с меткой «свобода»

Ти живеш не на тому березі ріки


“Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь”

Тарас Шевченко

“Ненародженим землякам моїм”

Україна, ледь жива, виповзла, чисто випадково, з кацапського рабства у 1991-му році. Українці на той момент не мали жодної партії, жодної громадської організації, яка б чітко вказала напрямок руху, а краще, сама була би здатна вести за собою. З тої причини, що ленінці краще знали душу українців, вони неодноразово перемагали і будуть перемагати українців у наступних виборах, навіть найдемократичніших, навіть без жодного шулерства.


Хто може знати хоч одного політика, депутута, що прочитав “Южноруський буквар” Тараса Шевченка, хоч пару раз? Вважаю, прочитати той томище один раз замало, бо на плечах у Тараса сиділо два найповажніших цензора Російської імперії які диктували власні умови, на яких і вийшов той буквар.


Потрібно було 25 років “вільного” життя, аби “українській” владі нарешті дійшло, точніше її змусили, ввести мовні квоти, як відповідь на військову російську агресію. Яка влада, такі і санкції!



Колись читав статтю української громади з Молдови. Школяр, аби засвоїти якесь правило, мусить його повторити 33 рази. “Україномовні” поети, мабуть то прийняли за чисту монету і почали писати пісні, де власну думку вселяють в українські голови. Їм мабуть не цікаво, що українці більше 3-х повторів не люблять.


Сперечатися ні з ким не збираюсь і не для того пишу. Українські націоналісти, мають обмений ресурс медійний, бо олігархів не мають. І це, тим цікавіше. Роздаючи газету “Свобода”, однойменної партії, помітив, що села, куди завезти і роздати газети ці мені не вдалося, голосували за партію ВО “Свобода” краще, на виборах до Верховної Ради. Думав, то випадково, хоч і намагався пояснити Олегу.


Зараз, нарешті, крім газети ми отримали і радіо “Свобода”! Його я неодноразово нагло вимикаю, бо терпець уривається. Як не москалемовного “спеца” запросять до студії, то пісню поставлять найдебільнішу, що сотню раз повторює несінітницю. Як на мене, то і слово “мед!” повторене чотири рази є ознакою дебілізму. Адже час витрачаємо, тобто, найдорожче в житті, намарно. Більше меду, з того не буде.


Йде війна. Патронів обмаль. Тому, навіть одне слово має вражати ціль, а не дратувати, як, скажімо пісенька подібна на “Ти живеш не тому березі ріки”. Наше радіо має гуртувати українців, а не дратувати!

Але знайомлю зі Стусом


Він вів смертельний бій. 
Про Василя Стуса

04 Вересень 2017, 


Василь Стус очима художника Юрія Журавля


Малюк нетерпляче репетує.

– Терпи, терпець тебе шліфує, – кажу на автоматі, поки дістаю для малечі бажане.

Скільки було йому, коли він це почув вперше? 6 днів?

А мені?

Це десь почулося, вивчилося і прошилося.

І прожилося.

Хоча. Дякувати Богу, дідам і батькам, мені прожилося менше, аніж їм. Тож колишу сина, вчу терплячки і уповаю, що його життя зашліфує менше. Але знайомлю зі Стусом. Це ніколи не рано. Особливо на цій землі.

Нам не дано знати, а отже й не личить судити про розмір і вагу хреста ближнього.

Але автор рядка про терпець – Василь Стус – сходив на Голготу з високо піднятим чолом.

Він не один. Таких – мільйони. Він – один. Такого в нас ще не було.

Гладкий, зашліфований до ковзкості льоду, шмат уділеного йому дерева, уявний, але від того не невагомий, висковзував, мабуть, йому з рук. А нести треба було, і хилити голову, навіть, щоб знову підняти свій власний хрест – йому не личило.

Василю Стусу стало снаги не лише отак пройти, а й залишити нам спогад. Пам’ять про себе, про нас колись і навіть нас нинішніх. Про пережите.

Скороминущий ачи ні, стусовий витесаний із слів, гострий і різкий, хрест залишається пам’ятником Україні та українцям, всьому прожитому, терпцем відшліфованому, люттю поруйнованому, любов’ю скріпленому і вірою освяченому.

Василь Стус
Василь Стус

Поет та лицар, Василь Стус став наріжним каменем нашої пам’яті про ХХ століття. Войовничий поет, який не схибив і не схилився, який воював і творив – уособлення мільйонів. Він увібрав у себе біль командирів за непрожиті життя їхніх солдат. Явився запальною стихією юного таланту митця, квасного, гіркого, але такого непересічного, як молоде вино. Вічно юного таланту сотень митців, полеглих за свободу.

Це в нас, в Україні ХХ століття, епітафії поетів та воїнів однакові. Тож полеглий у бою з ворогом поет Василь Стус мусів і мав стати і одним, і другим. Навіть не взявши зброї до рук, він виконав життєве покликання.

Стус вів смертельний бій, і хрест, даний йому Богом і відточений його власним талантом, був зброєю в руках поета. Стус жбурляв ним у ворога і ницість, у зло і байдужість, цілився у зневіру і зневагу.

І не хилив чоло…

Здавалося, оця ноша стала частиною людини, а людина стала частиною хреста…

Врешті сам Стус став хрестом для нашого народу. Який ми досі не в силі підняти і встановити, як пам’ятник. Який ми не зможемо підняти, поки не покараємо зло. Бо ж непокаране зло зростає.

Набуває вибагливих форм і ранить все більше людей.

І поки воно ще й ходить на перемовини, Україна далі народжує воїнів-поетів. Чи режисерів.

Але яка врешті різниця там, на небесах і на Сибіру? Яка врешті різниця ТИМ.

Питання ж насправді до нас. Стусові побратими, які винесли його неписані рядки із в’язниць, втримали окопи нашої свободи. В поту, крові і сльозах вони не забули ні Василя, ні віршів, і теж здійснили своє покликання.

А заразом – прожили забране життя Поета. Прожили ті мільйони українських доль, які поет витяг із небуття.

Стус міцно засів у голові Сверстюка, чи Овсієнка, чи… та в багатьох. Звільнені рядки врешті оселилися і у моїй голові. Мабуть, і у вашій, якщо читаєте про Стуса. Відтак вони стали отим спільним прожиттям для нашого колективного «ми». Спогадом про історію всіх наших батьків і прадідів. Спільним спогадом про спільну історію. Навіть не пам’яттю, а цим прошитим-прожитим дитячим спомином.

Про те, що дорога йдеться. Про те, що свободу не ув’язнити. Про те, що терпець шліфує зброю.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

сталить твій дух – тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб’є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій – допоки скону,

допоки світу й сонця – стій і стій.

Хай шлях – до раю, пекла чи полону –

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху

Українській фільм Червоний.

У нас в Тернополі, чомусь без зайвої уваги журналістів, 19 серпня відбувся до-прем'єрний показ Українського фільму "Червоний". Був особисто присутнім.
Враження передати словами складно ...
Емоції зашкалювали ... Раджу всім переглянути справжню Українську стрічку про справжніх Українців.
Головне гасло стрічки - Боротьба, яка триває досі. Національна прем'єра має відбутися у 150 кінотеатрах країни у День Незалежності України, 24 серпня.
Невипадково прем'єру призначили саме у такий важливий та знаковий для Українців день.


Оккупанты - идите домой!

49 лет назад в Праге "асвабадители" Европы были посланы в верном направлении.  И хотя их исход несколько затянулся, но был он неизбежен. 
  
 
 
 

С Днем счастья!!!

 С Днем счастья, с Днем солнца и ветра!!!
С свободой, с любовью, с звездой!
 Для счастья большого нет ведь запрета,
Счастья для всех, для планеты большой!
 С днем счастья! Сегодня тебе пожелаю
По небу как ветер свободно летать,
 Я счастлива! И я вам обещаю,
Что буду счастье я всем раздавать!!!
 

Зрадникам не місце в раді ! Тернопіль.

Зрадникам не місце в радах.
Після того, як трьох депутатів-зрадників ми викинули на смітник історії, у нас Тернополі завершилася політична криза, а в міській раді Тернополя утвердилася протернопільска більшість. Незважаючи на сутички, штурханину та перцевий газ сесія міської ради Тернополя все таки відбулася, були ухвалені рішення, які забезпечують подальшу конструктивну роботу ради без політичних суперечностей та конфліктів.
28 липня сесія Тернопільської міської ради розпочалася з останньої спроби трьох депутатів-зрадників, яких ми виключили із партії Свобода, заблокувати та зірвати роботу міської ради.
Ще звечора 27 липня привезені зрадниками хлопці розмістились на сходах центрального входу до міської ради, щоб перед початком сесії провести у зал своїх "господарів". Зранку, о 7:15 вони виламали двері у міську раду. Злочинців, які нищили комунальне супроводжували троє депутатів-зрадників.
У свою чергу представники Свободи не впустили у раду депутатів-зрадників. Як наслідок почалися сутички, один з нападників на міську раду розпилив перцевий газ. Але оперативна реакція активістів Свободи та правоохоронців нормалізувала ситуацію. Черговий штурм міської ради депутатами-зрадниками знову провалився. І тоді вони помстилися тим, що запалили в бочці перед міською радою невідому речовину та спалили три димові шашки. Незважаючи на це, міський голова закликав депутатів зайти в сесійну залу, і коли зареєструвалися 34 депутата, сесія була оголошена правомочною і почала роботу.
24 депутата проголосували за звільнення депутатів-зрадників з посад голів депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства та бюджетної комісії. Звільнений голова комісії з питань бюджету та фінансів контролював всі фінансові та бюджетні питання. Всі рішення сфері грошей вирішувалися через нього, і проходили через його підпис. Всі питання жкг міста зав'язувалися на голові комісії з питань жкг, і тому всі комунальні проекти вимагали візи голови комісії. Тобто, користуючись депутатським сленгом, голови комісії з питань бюджету та жкг – найбільш "жирні" посади, а звільнені депутати-зрадники до останнього часу були "царем і богом". За ними бігали "рішати" питання як прості тернополяни, так і колеги по депутатському корпусу. Один зрадник рпніше, а тепер ще двоє депутатів-зрадників втратили свої посади, як втратили і будь-який вплив на міську раду Тернополя.
До речі, У нас вже на завершальний етап вийшов процес примусового складення депутатських мандатів зрадників через міську територіальну виборчу комісію.

Десять заповедей холостяка!

Тут у меня недавно спор произошёл. Оппонент не зная меня в реале всё время предлагал мне бросить пить. Пытался объяснить что я не бухаю и вообще живу по другому, но толку мало....
 И вот сегодня увидел это видео. 
Делюсь !

Генерал УПА Роман Шухевич.

110-річчя від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича.
Село Гуків Чемеровецького району 30.06.2017 
Слава Нації !
да

Генерал УПА Роман Шухевич.

110-річчя від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича.
Село Гуків Чемеровецького району 30.06.2017 
Слава Нації !

Як взнати призвіще чергового Солом'янского РОВД на23.00 01.06.17

ось таке питання. там явно росіянин сидитть. Його треба звільнити. 
Телефон, звичайно, відомий. 275-33-00. Хто чергував і як його призвіще?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
74
предыдущая
следующая