Аргентинскому национальному парку Лос-Гласьярес сегодня принадлежит звание самого большого и колоритного парка ледников. Территория, занимаемая парком, раскинулась на склонах горного андского хребта.

Больше 30% площади Лос-Гласьярес покрыто почти 50 ледниками разных размеров, образующими Южный Патагонский ледниковый щит. Читать Дальше...

З ранку швидко збираюсь. Залишаю ключі в готелі. Попереджую, що можу одну ніч пропустити.   Андрій телефонує ще до відправлення - хвилюється як завжди. Така в нього натура:) Шлях до Калушу проходить крізь гарні місцини, чистенькі села з милими хатками. Місцевість не рівна - піднімаємось вгору, потім до низу, повертаємо... Особливо гарні види з горбиками лісу і смереками у димці фотографує четвірка чорненьких хлопців - вони десь з ближнього сходу. Розумію чому моя близька подруга хотіла б тут жити... Ця краса виховує в людині найкращі якості.   Радість зустрічі не зменшив навіть дощик. Андрій вже не такий молодий ззовні, як і я - сивіємо потроху:) Але коли він "подорослішає" не знаю:) Та й чи треба це...?:) Знову розмови, враження, новини! Коли ми з ним разом - час летить мов комета:) Язик а ні в нього, а ні в мене не зупиняється майже:) Тільки й встигаємо вхопити повітря - і знову розмови, думки, сподівання...!    

  Калуш невеличке і гарне містечко. У 1549р польський король Сигізмунд Август уповноважив Пелзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заснувати місто Калуш з юрисдикцією на самоврядування. У 1549р. на основі Магдебурзького права в Калуші створено магістрат. У 1772р. Калущина, як і уся Галичина, відійшла до Австрійської імперії. Її фахівці відразу почали вивчати природні багатства краю. Розпочався розвиток промисловості. Освоювались торфовиська, відкривались чисельні ґуральні, вапняні, гіпсові, цинкові гути. А у с. Завій тартак на три пилорами потужністю 40 кінських сил, що працював на паровому двигуні, експортував виготовлені лати, бруси і дошки до Прусії і Росії. В Калущину почали приїжджати ремісники із Польщі, Чехії і Прусїї. У середині ХVІІI ст. тут видобували до 170 т солі, а також поташ і селітру. Також промисловому розвитку краю посприяла і прокладена залізниця Львів-Чернівці, що пролягла через Голинь, Калуш, Вістову і Бондарів. Здійснюючи студентську мандрівку у 1884р., на Калущині побував Іван Франко. 

  Сучасний Калуш - це великий промисловий і культурний центр Західної України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1% продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, магній металевий, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуші.

  Стоїть Калуш на невеличкому пагорбі. Зараз прогулюючись містом можна милуватись куполами новозбудованого храму Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату; відреставрованим римо-католицьким костьолом Святого Валентина; справжньою окрасою міста є греко-католицька церква святого Михайла. Віруючі всіх конфесій мають змогу задовольнити свої духовні потреби.

  В місті є чудовий парк, і що вражає - льодовий каток (четвертий за розмірами в Україні)!!! Хто вирішив його тут побудувати і чому - загадка...! Він себе не окупає нажаль. Крига часто тане - бо вимикають електрику за несплату. А так, це чудово - приїхати до Калушу позагоряти, покупатись у річці Лімниці і покататись на ковзанах! Таку екзотику на заході України годі й шукати!

  Гарна й вишукана стара частина міста. Тут ми обрали собі кафе з прохолодними коктейлями і смачними тістечками:) Після другої чашки чаю момент щастя накрив наче хвилею - життя прекрасне! Світить сонце, дме теплий вітерець - майже літо:)

  Родина Андрія зустріла мене гостинно і тепло. Наче ми давні друзі. Гостей вони приймати вміють і люблять. З ними просто і затишно. Звичайно хотілося залишитись на ніч, але поки їхав в Калуш, зателефонувала тітка Руслана - запрошує в Дубно. Тож на завтра щільний графік:) Коли ще буде нагода поїхати у це старовинне містечко?...   Повечеряли пельменями - якраз вчора ввечері я їх дуже хотів. Мрії здійснюються! Думки матеріалізуються! Мама Андрія смачно і вишукано готує -я ловив себе на тому, що не можу зупинитись, хоча вже наївся!:)   Знову в дорогу! Таксі швидко домчало до вокзалу. Такі б ціни у Київ!:) Напрямок - до Стрия. Потім іншою маршруткою - до Львова. Проїжджали Моршин. Курортне місто - все в ньому запрошує на відпочинок. Мені навіть захотілося в ньому зупинитися...:)   Вечірній Львів зустрів вогнями і веселою молоддю. В центрі міста все тільки починається - парочки і шумні компанії відверто радуються життю і гарному вечору. У Львові сумно не може бути! Я вже закоханий у це місто:) Беру таксі, і до готелю спатки - завтра знову в дорогу!       Питаю в адміністратора готелю книгу відгуків. Дає, посміхається і питає - "Щось хороше будете писати?". "Так - кажу - хороше?" Вже перша година ночі, а я сиджу і пишу в книгу віршика, що народився в мене під впливом атмосфери готелю, де я оселився. Чемний, уважний персонал, все зручно і доречно! Дякую вам:       У "Валентині" затишок і спокій   Всіх наче друзів зустрічають тут.   Нехай у клопотах спливають роки   І подорожні звідусіль до тебе йдуть!       Північна зірка у обіймах Львова   Всіх вабить своїм світлом і теплом.   Хто був - той хоче повернутись знову,   І відпочити серцем під її крилом.       Всіх смачно нагодують і зігріють   У "Валентині" кожному увага й добре слово.   Тут гарний настрій в душі людям сіють,   І чутно в вистибюлі різні мови.       На запит будь-кого тут швидко відгукнуться -   У віртуальнім світі є сторінка в "Валентини".   Знайомі й друзі у готелі знов зберуться,   Щоб розділити в колі щастя відпочинку!

Я вже пів тижня думками у Львові :) На роботі сьогодні як завжди справи тримали і не відпускали у подорож. Але білет є і є бажання. Вперше вийшов завчасно. Не треба бігти і лякати перехожих своїм перекошеним від хвилювання обличчям:) Ось і вокзал...   Потяг з'явився поволі зі східного боку вокзалу поважно, не квапливо відрахував всі свої кільканадцять вагонів. Люди побігли... Хтось вправо, а хтось вліво. Мені пощастило - я вгадав де стане мій 11-й вагон.   Весна, свята, настрій, дембеля... Цих хлопців помітив не одразу. Вони вже з ранку щасливі. Від зарплатні залишилась в кращому випадку половина - інша частина стікає потом по щасливому "беззаботному" обличчю:)   Дівчата гарні їдуть на захід. Втриматись від переглядок і оцінок майже не можливо.   Ось і моє місце 44. Вітаюсь. Гарна жіночка - справжня українка. Дійсно добрі думки притягують до себе гарних людей. Розумна і весела. Історій знає безліч. Лише б не хилило у сон - слухав би її і слухав... Просто життя. Просто люди. Знову ловлю себе на тому, що факти в моїй голові не знаходять в моїй голові собі достойного місця:) Можна було б багато розповісти чогось...   Тітка Руслана запросила мене до себе у Дубно - так, просто, у гості. В неї як вона каже п'ятеро діточок: хлопчик молодший, дівчина старша, двоє кішок і невгамовний мисливець - собака лайка. В Дубно є на що подивитись і я вже линув туди думками, але за три дні маю роздивитись Львів. Дубно - не відомо...       До речі ось вже й воно - миле на вигляд з вікна плацкартного вагону містечко. І десь у цих садибках і п"ятиповерхівках вміщується 35000 українців :)   Прощаємось. Звичайно сумно розлучатись з людиною, що випромінює активність і радість життя. Нам було цікаво подорожувати за одним столиком біля вікна, обмінюючись думками поки інші дисципліновані пасажири сопіли у плацкартну перетинку :) "До побачення" - сказали ми один одному.       Ще з одним цікавим співрозмовником звела мене дорога вже на під'їзді до Львова. Він Їхав з Рівного. Все що потрібно для походу у гори в нього з собою. Черевики я помітив одразу - в них так і хочеться кудись видертись. Чотири вищі освіти - таке вперше зустрічаю. Ось з ким цікаво! Нажаль спілкувались не довго - вже приїхали.       Львів зустрів мене затишним гарним вокзалом - вже в ліхтариках. Він менший ніж в Києві, але якийсь рідний і теплий. Мені здалося, що я вже був у Львові на цьому вокзалі. Одеський не йде ні у яке порівняння. Мій супутник довів мене до зупинки маршруток - таких самих як і у Києві, і подорож почалась.   Не знаю чи витримав би я кожен день такий масаж :) В Києві звичайно є бруківка, але мало і не відчутно зовсім. Львів - суцільна бруківка - зрозуміло, чому тут гецав М.Боярський у ролі Д"Артаньяна. Антураж ще той! Весь маршрут підстрибувати і тремтіти - це щось нове:) Але звикнемо.       Готель виявився досить гостинним. Дарма, що їхати до нього півгодини. Всі зручності є, і що радує нема переносника інформаційної зарази - телевізора :) Поки я сам у будиночку. Але будуть сусіди завтра.   А поляків понаїхало - цікаві вони! Польська мова не складна, але на все потрібен час... Нехай відпочивають - для них шлях із Польщі був не легким, хоч і у великому комфортабельному двоповерховому красені.       Спільна мова з місцевими знайшлась одразу:) Може і варто жити у Львові щоб постійно спілкуватись українською - тут не запитуєш себе навіщо це.   Справжня Україна - це Львів!

 А лето все ближе и ближе. И скоро начнутся майские грозы, и будут летать майские жуки, и будет пахнуть полевой травой и ... ЛЕТОМ наконец-то... 

www.lamia.com.ua

Венеция - город художников, поэтов и музыкантов ...

 Здравствуйте,друзья и гости сайта!

 всем любящим удивительную страну Италия, тему про Италию,её будни и  праздники .Теперь решил подробно показать Венецию, т.к. именно она, как я  понял, затронула многих с её изображениями и её интересными фото-сюжетами ...

 Очень уж хочется поделиться своим впечатлением, хоть я и не профессионал...

 Но фотографировать и снимать попытался ...

 

 

облепленная голубями с площади Сан Марко делает селфи)))

 Гондольер

 

 Во Дворце Дожей

 Во Дворце Дожей

Во Дворце Дожей

всем

привет и хорошего настроения ...

Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів.Повний опис Вишнівця

У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир.

Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563) – представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу Запорізькою Січчю.

В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (? – 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події, сьогодні є окрасою Московського історичного музею.

Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.

Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та освячено новий дерев’яний хрест.

З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в основному вивезені до Росії.

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.

Богато світлин Вишнівця, старі, фото схеми

Вот, поиграв в Сталкера, захотелось и самому побывать на месте событий, как говорится. Про экскурсии в город-призрак Припять я знал давно. Но, тогда мне эта идея казалось слишком уж, из ряда выходящей и по просту глупой, по этому в общем, задумался над ней реально, только год спустя. Как бы и деньги появились, и свободное время выкроить можно. Итак, я начал собирать информацию, что надо для экскурсии в Припять и Чернобыль.
[Читать далее]

«Парк Киевская Русь» — новая площадка для стартов самых незабываемых полетов!

Впредь каждые выходные, при сопутствующем направлении ветра, Вы сможете подняться в воздух на воздушном шаре с Киевским клубом воздухоплавательного спорта Пилот  над уникальной территорией Парка Киевская Русь!  Перед Вами откроется потрясающий вид: леса, реки и воссоздаваемый Детинец Древнего Киева! Ведь Парк Киевская Русь — это создание древнего государства в реальном масштабе!

Используйте возможность совершить увлекательное воздушное путешествие!

Заказав полет на воздушном шаре в Киевском клубе воздухоплавательного спорта Пилот, Вы получаете дополнительно в ПОДАРОК билеты для двоих человек на отдельное посещение Парка.

До встречи в пятом океане и парке Киевская Русь!

1.08 (суббота)

Подьём в 6:30. Завтрак (макароны с мясом, кофе 3 в 1 с пряниками). 7:10-7:40 - время на усвоение пищи. 7:40-7:59 - последние приготовления: проверка давления в шинах, залита ли вода во фляжках, проверка общего состояния великов (хоть велики вчера проверяли и чистили, но утром контрольный ;) ).

Выезд 8:00. Путь (основные места): просп Бажана, Южный мост, ул. Саперно-Слободская, ул. Голосеевская, просп. Голосеевский, просп академ. Глушкова, ну и далее трасса Киев-Одесса Е95. Ехали до реки Стугна, там поворот направо, в лес, дальше через Хлепчу и Скрипки, ну и Боровая.

Дистанция: 58 км. Время 11:30.

Описание: 95% асфальт, 5% грунт. Было 4 горы (ну это конечно не такие горы как на грандтурах типа Апьп Дюез на ТдФ, но мне нравится так называть затяжные подъемы ;)): 1 гора - ул. Голосеевская, 2 гора - просп. Голосеевский, 3 гора (эта уже серьезная ;)) - Вита-Почтовая (6% подъем), 4 гора - на выезде из Скрипок (10%). Делали 2 остановки по 20-30 минут каждая, ели батончики Good Day и Pepsi.

В Боровой у нас живет бабушка с дедушкой. Вечером играл с дедом в шахматы, выиграл со счетом 3:1. Дедушка сильно играет, просто тогда у меня пошла игра ;)

2.08 (воскресенье)

15:00-15:30 обед: вермишель с битками, кофе 3 в 1 с печеньем, банан.

16:20 Выезд (с 20-минутным опозданием от того времени когда планировали выехать). Путь: поехали не через села, а сразу выехали на трассу (так длиннее). Итак, трасса Е95, свернули на Чабаны, выехали на академика Заболотного, потом по Столичному шоссе, Южный мост, просп Бажана, ул. Гмыри, ул. Вишняковская, дом.

Дистанция: 66 км. Время: 19:45.

Описание: 100% асфальт. Горы, кол-во 3 шт: 1 гора - выезд с Боровой, 2 гора - река Стугна (8%), 3 гора - Вита-Почтовая (6%). Сделали две остановки так же по 20-30 мин.

Общая дистанция: 125 км. Не скажу что это много, но для меня это не мало. Большое значение имеют подъемы горы, особенно если на них выкладиваешься.

Фото к заметке: http://photo.i.ua/user/622071/130818/