хочу сюда!
 

Александра

42 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «киев»

письмо щАстя....от гаранта)

Пришло письмо в оОчень большом конверте, и с
уже оплаченным конвертом для обратного ответа президенту....чтО там? ничего особенного, отвечаете на 5 вопросов (якобы интересуются вашей "думкою"), но на обратной стороне письма вы "надаєте згоду на обробку тА використання своїх персональних данних", предварительно их заполнив...


это первый для меня сомнительный пункт недоверия


Дальше две брошюрки (см. фото), план и развитие перспективного развития Киева...мое внимание привлекло два раздела - это реконструкция парков и реконструкция и строительство трамвайных линий.


Чем именно? я не нашла "нашего" парка, за который мы воюем не первый год, и меня волнует вопрос реконструкции остановки трамвая "Кольцевая дорога" маршрут 2...ремонт , якобы, начался в октябре прошлого года, а на самом деле он там ведётся уже давно, строят, потом ломают и опять строят...
трамвайные линии уже снесли, выезд на Окружную  затруднен, пробки постоянные, народ предполагает, что этот маршрут уберут вообще, основания для этого есть ...вот такие

 " Проект строительства второй очереди ТРЦ «Апрель» возле Окружной дороги на Борщаговке предусматривает возведение 22-этажного офисно-жилого дома. 

По проекту, конечная остановка скоростного трамвая расположится прямо внутри трехэтажного здания April Mall, но до сих пор на  проектах ТРЦ не было отражено 22-этажное April Tower, которую планируют открыть в 2022 году, и непосредственно примыкает к торговому центру. Башня включает фитнес-центр на первом этаже, 10 жилых этажей и 11 этажей под офисы."

вторая брошюра это карта все того же плана реконструкции... Киева .. тоже очень много всего обещано...


но, я нЕ верю тому, что обещают, хотя бы даже потому, что мы до сих пор судимся с застройщиком, который хочет уничтожить наш парк и построить многоэтажку в нескольких метрах от наших домов...

я сделала свой выбор... никогда не голосовала и не буду голосовать за Порошенко

прошу прощения, если не буду отвечать на камы, в политсраче не участвую)
может это и наивно, но я верю в добро! всем добра!)

Японская гимнастика для похудения

Японская гимнастика для похудения и здоровья
Японская гимнастика для похудения была разработана Кацудзо Ниши.
Справедливости ради стоит заметить, что данная методика обеспечивает на организм комплексное оздоровительное воздействие – избавление от лишнего веса является лишь одним из положительных моментов.

Японская гимнастика для похудения и здоровья

Japonskaja gimnastika dlja pohudenija

Упражнение

№ 1

(«золотая рыбка»)

Данное упражнение способствует улучшению кровообращения.
Оно стабилизирует работу почек, печени, сердечной мышцы и кишечника, а также нормализует обменные процессы в организме (в том числе и жировой обмен).

 Лягте на спину, руки закиньте за голову, носки ног поднимите так, чтобы они располагались перпендикулярно полу. Представьте себе, что ноги — это рыбий хвост. Создавайте «хвостом» вибрацию – она распространится на все тело. На первых порах выполняйте упражнение около минуты, а со временем увеличьте продолжительность.

Упражнение № 2 («радость младенца»)

Данное упражнение направлено на улучшение кровотока и на обновление лимфатической жидкости.
Благодаря этому удается снизить риск развития ЦЕЛЮЛЮТА.

 Лягте на пол (на спину), под голову положите твердый валик.
Поднимите вверх под прямым углом выпрямленные ноги и руки.
Выполняйте ими вибрирующие движения.

Упражнение № 3 (смыкание ладоней и стоп)

Данное упражнение координирует работу мышц, а также улучшает функцию кровеносных сосудов и нервов в области живота и бедер.
Это благотворно сказывается на женском здоровье и способствует сжиганию жировой ткани.

Лягте на спину, руки положите на грудь. Ладони раскройте, соедините подушечки всех пальцев на обеих руках.
Надавливайте ими друг на друга и расслабляйтесь.
Повторите 5 и более раз. Затем осуществите движения вперед и назад (повторите несколько раз). На завершающем этапе сомкните ладони над грудью.

Далее сомкнув стопы, согните колени и разведите в стороны.
Выполняйте движения стопами по направлению к паху и обратно.
Повторите 10 раз, а затем полежите 5-10 минут.

Упражнение № 4 (брюшное дыхание)

Это упражнение восстанавливает кислотно-щелочной баланс в организме, нормализует обмен веществ.
Опуститесь на колени, тазом сядьте на пятки, полностью выпрямите позвоночник (равновесие держите на копчике).

Выполняйте наклоны головой вперед назад, влево и вправо. Затем вытяните руки перед собой, параллельно друг – другу.
Обернитесь назад, стараясь увидеть копчик через правое, а затем – через левое плечо. Повторите то же самое, но теперь поднимите руки вверх.

 Согните поднятые вверх руки в локтях под прямым углом, кисти сожмите в кулак, голову откиньте назад, подбородок поднимите (он должен смотреть вверх).

Медленно отведите локти назад, как бы стараясь соединить их вместе за спиной. Подбородок тяните вверх. Раскачивайтесь вправо и влево (позвоночник не сгибайте), одновременно с этим дышите животом.

Японская гимнастика Макко-хо

— останови старение 

японская гимнастика Макко-хо


Японская гимнастика.

Макко-хо родилась в 1933году.
К настоящему времени она приобрела невероятную популярность в Японии, признана японским Министерством Образования, Науки и Спорта и имеет более 200 представительств не только на родине, но и за рубежом.

Гимнастика Макко-хо представляет собой комплекс, состоящий из четырех базовых упражнений, которые выпрямляют позвоночник, восстанавливают подвижность суставов ног, стимулируют кровообращение, улучшают обмен веществ, укрепляют иммунную систему и останавливают старение организма.


Эти упражнения похожи на йогу.

Но в отличие от нее, где принимается поза на определенный промежуток времени, в Макко-хо упражнения на растяжку повторяются многократно до достижения гибкости суставов.

Основателем Макко-хо является японец Нагаи Ватару сэнсэй.
К медицине и спорту он не имел никакого отношения.

Это талантливый торговец, который очень усердно трудился и к 42-м годам сколотил немалое состояние.

А о своем здоровье он совсем не заботился и однажды утром, в один из обычных рабочих дней, его свалил инсульт.

Врачи спасли ему жизнь, но объявили, что болезнь неизлечима.

Так в 42года он остался без работы и без надежды на будущее.
Но однажды его осенило!

И он решил, что при чтении сутры, он может не просто сидеть и ничего не делать, а принимать определенные позы и выполнять упражнения.

Так со временем его непослушное тело вернулось в прежнее состояние, стало гибким, а здоровье – крепким.

Гимнастика Макко-хо - это не просто упражнения, это настойчивость, терпение и готовность к преодолению трудностей !
И даже если вы, выполняя упражнения, не станете супергибким, ваши мышцы станут подтянутыми,связки – эластичными,и к вам вернется чувство бодрости,как в молодые годы !
Важно, не перенапрягаться и увеличивать величину растяжения постепенно, не более 1 мм в день.

А самое главное – это правильно выполнять упражнения.

Если же вы, к тому же, мечтаете стать стройнее, то ХУДЕЙТЕ ПО ЯПОНСКИ, лежа на валике, и применяйте ЯПОНСКУЮ ДИЕТУ.

Правила японской гимнастики:

Не перенапрягаться.

При наклонах делать выдох, при подъеме – вдох.

Спину держать ровно, поясница вперед.

Это и есть положение «Макко» - положение прямо вперед.
Наклоняться надо так, чтобы центром движения был тазобедренный сустав.

Все движения делать не спеша и обязательно возвращаться в исходное положение.

Наклоняясь вперед, не используйте силу рук, а буквально «тянитесь животом».

Перед тренировкой предпочтительно принять теплый душ.
Он разогревает мышцы и связки и увеличивает их эластичность.

Выполнение Макко-хо.

makkoho-1

makkoho-2

makkoho-3

makkoho-4


Если первые три упражнения не очень сложные и их выполнить сможет каждый, то четвертое требует определенной тренировки.
У меня пока не всегда получается выполнить его ...

Если вы решили заняться оздоровительной гимнастикой Макко-хо, я предлагаю вам к просмотру видео ролик, как это делает японка.
В конце ролика вы увидите, что те, у кого не получается четвертое упражнение, просто отдыхают в положении лежа.

 


PS:

http://youtu.be/WrvjmWgK3wM

 Японская гимнастика лишь косвенно способствует ваше желание похудеть и улучшить здоровье, но в комплексе с диетой творит настоящие чудеса. 


С наилучшими пожеланиями и хорошего настроения каждый день !

 С ув. Сергей


Подробнее: https://kiev.cataloxy.com.ua/firms/koi.cxua.biz/news/20742_yaponskaya-gimnastika-dlya-pohudeniya-i-zdorovya.htm

В Киеве поставили памятник Путину

Грозного вида правитель, облеченный характерными атрибутами власти, восседает на троне с гримасой, выражающей манию величия и дремучее равнодушие к проблемам человечества.

Кроме того, вы можете заметить в этом месте компанию других одиозных персонажей. Например, пожилого возраста женщина с косой, пытающаяся разрешить надвигающийся энергетический кризис с помощью традиционной печи. В качестве топлива она собирается использовать доверчивый электорат. 
 

Мифы о Японии

Мифы о Японии !

Япония - одна из ближайших соседей России, США, Канады, Китая, Южной Кореи. Несмотря на это,наши знания об Японии и её народе содержат часто больше необоснованных мифов и легенд,чем правды. Прежде всего для того,чтобы попытаться развеять некоторые из этих мифов и приблизить нас к Японии как она есть, а не как мы привыкли её себе представлять.


Итак, вы в Японии

welcome to japan

http://youtu.be/BJQrzx1kT5I


Побывав в Японии, вы обречены на бесконечные рассказы.

 Вот теперь остановимся подробнее на том, зачем вы сюда прибыли, куда вам идти и что делать.

Здесь нет всеобщих рецептов и правил.

У каждого своя Япония.

И для меня она тоже разная.

Но я знаю и север, и юг этой страны, но не стану пока рассказывать о неизвестном юге, а просто рассмотрю привычный туристический север и центр.

Классика туризма.


Остров Хонсю - Токио, Никко, Камакура, Хаконэ в центре, а также путь на Шинкансене в Осаку, Киото и Есино - на юге. 

Япония Токио Tokyo, Japan - Akihabara District

Япония - Двадцать мифов о Японии

 
   
 

Миф первый:

Японцы узкоглазы и косоглазы

 Иллюзия меньшего размера возникает потому, что у представителей монголоидных расы есть так называемая "монголоидная складка верхнего века", заполняющее "пустое" пространство глазницы.

Однако при этом сама глазница у монголоидов больше, чем у европеоидов, так что, поскольку европеоиды привыкли к другому соотношению размеров глаза и глазницы, а размер последней мы (европеоиды) привыкли считать постоянным, то у нас и возникает ощущение, что глаза у монголоидов уже, чем у европеоидов. Но это не более чем оптический обман, кстати, характерный только для ощущений европеоидов.

Сами японцы не воспринимают европейские глаза как более широкие.
Аналогичный оптический обман происходит и с "косоглазием".

Это тоже оптический обман, связанный с тем, что у монголоидов менее выдающийся нос, а европеоиды привыкли мысленно "привязывать" глаза к носу.

Поскольку у монголоидов нос "начинается" ниже, то нам и кажется, что глаза несколько скошены.

Миф второй:

Япония - маленькая страна

Все относительно. Территория Японии - 377 тыс. кв. км. Это больше, чем, скажем, территория объединенной Германии, и почти эквивалентно территории Италии. Население Японии (125 млн. человек) лишь немногим меньше населения России.

С политической точки зрения Япония всегда была сильнейшим государством Дальнего Востока, даже более сильным, чем погрязший во внутренних конфликтах Китай.

Природа Японии также весьма разнообразна - это далеко не только мегаполисы вроде Токио, но и леса, поля, реки и горы.

Миф третий:

В Японских городах самая большая в мире плотность населения

Это неверно. В тройку самых плотно населенных городов мира входят Манила, Шанхай и Каир. Четвертое место - Париж, пятое - Бомбей.

Токио - седьмое место, Осака - девятое, Москва - тринадцатое, Нью-Йорк - четырнадцатое.

Из 105 таких городов семь - японские и тринадцать - американские.

Миф четвертый:

Многие японцы хорошо владеют боевыми искусствами

Это неверно. Да, в японских школах на уроках физкультуры преподаются некоторые виды боевых искусств, но обычно это кэндо - искусство владения мечом, бесполезное в поединке, поскольку ношение холодного оружия в Японии запрещено. Никаких реальных боевых приемов в школе не изучают, а на внешкольные занятия такими вещами мало у кого есть время.

По статистике, человека, могущего хорошо драться из-за владения специальными познаниями в этой области, куда проще встретить в других странах, чем в Японии.

Миф пятый:

У Японии нет армии

Действительно, согласно Конституции, армии у Японии нет.

Но зато есть "Силы Самообороны", представляющие собой небольшую, но хорошо вооруженную, подготовленную и боеспособную профессиональную армию.

В основном, в ее состав входят ВМФ и ВВС.

Это армия предназначена только для обороны страны, а не для проведения агрессивной военной политики.

Миф шестой:

Курилы ?

Не следует путать две разные группы территорий:

Северная и центральные Курилы.


Действительно до
1871 года входившие в состав Российской империи и затем переданные Японии, и Южные Курилы (острова Шикотан, Кунашир, Итуруп и гряда Хабомаи).

До 1947 года не входили в состав какого-либо другого государства, кроме Японии.

Именно эти четыре территории и являются камнем преткновения российско-японских отношений.
Кстати говоря, именно на острове Итуруп находилась база ВМС, с которой в 1941 году эскадра адмирала Нагумо отправилась бомбить Пёрл-Харбор.

Миф седьмой:

Япония - ужасно дорогая страна

Это не совсем верно.

Действительно, цены в Японии существенно выше, чем в США. 

Однако они близки к ценам в Европе, скажем, во Франции.

Во многом это результат не столько взвинченных цен, сколько не совсем адекватному курса йены по отношению к доллару.

А если сравнивать не цены, а соотношение зарплат и цен, то японцы окажутся ничуть не беднее, чем жители того же США.

Миф восьмой:

У японцев, как и у русских, фамилия идет после имени

Это неверно.

Все наоборот:

по традиции у японцев имя идет после фамилии.

Тем не менее, во многих других странах есть традиция "европеизировать" японские имена.

Надо отметить, что это практика не распространяется, скажем, на Китай. В имени "Мао Цзедун" "Мао" - это фамилия.

Миф девятый:

В Японии часты самоубийства

Да, в Японии есть культура самоубийства.

Но реальный уровень самоубийств ниже германского и шведского, не говоря уже о России.

Миф десятый:

Японцы - работящий и непьющий народ, не очень умеющий и любящий развлекаться

Как ни странно, к Японии это относится точно в той же степени, что и в Европе

Да, японцы много работают, и иногда "зарабатываются" до смерти, но выражение "сгореть на работе" придумано именно в России. Количество людей, умерших от переработки в современной Японии и СССР начала 1980-х, примерно одинаково. 

Японцы также не дураки выпить, причем часто больше, чем нужно, и потребление спиртных напитков в Японии постоянно растет. Представления японцев о развлечении во многом тоже похожи на российские.

Большой популярностью пользуется, скажем, отдых на природе или в компании друзей.
Кроме того, Япония - массово читающая страна.

Другое дело, что там чаще читают мангу, чем собственно книги, но это показатель только культурных особенностей, а не уровня культуры.

Миф одиннадцатый:

Японцев очень трудно понять

Это неверно!

Японцев понять ничуть не труднее, чем американцев.

Они практичны и рациональны, совсем не склонны к философским аллюзиям и глубокомысленным размышлениям.
Другое дело, что японцы вежливы и очень редко прямо отказывают или резко выражают негативное мнение, за что часто обвиняются в двуличности.

Однако это характерная черта многих вежливых людей любого народа, и вежливого русского в этом смысле понять не проще, чем вежливого японца.

Миф двенадцатый:

Японскую культуру очень трудно понять, а японский язык очень трудно изучить

Не более, чем любую другую культуру и любой другой язык. Ничего особенно трудного в японской культуре нет.

А японский язык сложен только китайскими иероглифами, с которыми, кстати, проблемы и у многих японцев.

Миф тринадцатый:

Японские дети очень много учатся в школе

В среднем не больше, чем российские дети.

Правда, они еще ходят в дзюку - репетиторские курсы для поступления в институт или в старшую школу.

Но такие курсы существуют и в других странах.
В общем и целом, объем требований к японским школьникам не превышает объема советских школьных требований 1960-х годов. Как и в СССР того времени, большое внимание уделяется заучиванию наизусть и зубрежке, потому что в Японии считается, что школа - это то место, где ребенок должен научиться трудолюбию и прилежанию.

Миф четырнадцатый:

Японцы неизобретательны

Япония держит второе место в мире (после США) по количеству ежегоднорегистрируемых патентов на изобретения, а уж раскованности мышления их писателей и художников можно только позавидовать.

Например, гибкие магнитные диски были изобретены в конце 1940-х годов именно в Японии.

Миф пятнадцатый:

Японцы - сексуальные маньяки

И близко нет ничего подобного.

По количеству изнасилований Япония во много раз отстает от США.

В Японии никогда не было эпидемий венерических заболеваний, бывших бичом Европы Нового времени.
Вообще, никакого особенного внимания сексу в японской традиции никогда не отдавалось - он был обычной частью повседневной жизни и источником множества шуток, но не предметом комплексов и терзаний.

Именно поэтому большая часть видов развлечений сексуального характера в Японии с сексом самим по себе не связана - обычно это "игры в извращения", известные и в царской России, весьма провокационные, но достаточно невинные.

Большая часть современных японцев, как женщин, так и мужчин, теряет невинность только после бракосочетания.

Миф шестнадцатый:

Японская мафия - это круто

Ничего особенного в японской мафии нет.

Во многом поведение японских якудза смахивает на поведение наших "братков".

Похожие машины, способ одеваться, манера речи...

Только японцы обычно несколько культурнее и менее агрессивны.

Как и во всем Мире, они контролируют теневую экономику и нелегальный бизнес, но менее безопасно на улицах Японии от их наличия не становится.

А вот неорганизованной преступности, наиболее опасной для простых граждан, в Японии существенно меньше.

Миф семнадцатый:

Японцы - садисты

Ничего более страшного, чем то, что творили друг с другом участники Гражданской войны в революционной России, никогда в истории человечества не было.

Но это не повод считать жителей России садистами.

А за все то, что японцы творили в Китае и Корее во время Второй мировой, японское правительство извинилось и признало свою вину.

Ни о об одной другой стране в мире этого сказать нельзя.

Миф восемнадцатый:

Японцы плохо знают языки

Современная Архитектура Японии Moderne architectureНе хуже, чем жители России или американцы.

Большей части японцев знание других языков, кроме японского, в жизни не нужно, а прочим хватает и английского.

При этом те, кто им часто пользуется, знают его обычно очень неплохо.

Миф девятнадцатый:

Современная японская массовая культура вторична по отношению к американской
Это не совсем верно.
Да, общая структура массовой культуры была позаимствована японцами в США.

В эту структуру японцы заложили свое, достаточно самобытное содержание, и потому современная японская музыка и массовая литература начинают завоевывать не только азиатские, но и американские и европейские рынки, чего никогда не происходило бы, если бы они были только дешевым повторением уже существующей западной культуры.

Миф двадцатый:

Японцам нравится, когда иностранцы могут сказать несколько слов по-японски

Не более, чем жителям СНГ нравится, когда с ними пытаются говорить на ломаном русском.

Кому-то это кажется лестным, кого-то - сильно раздражает.

В общем случае, не стоит пытаться выглядеть глупо и говорить фразы, в произношении или смысле которых вы не уверен

Ограничения в Японии

Обувь

В японском доме или ресторане, где пол покрыт татами, никогда не ходят в обуви.

Нельзя наступать обутой ногой на соломенные маты "татами" - это расценивается как святотатство. Особенно это относится к жилищам или к посещению храмов.

Также следует переобуваться в специальные тапочки до и после посещения туалета.

Приветствие

Рукопожатия не приняты, их заменяют поклоны, причем "возвращать" поклоны требуется с той же частотой и почтительностью, какую демонстрирует другая сторона. Японцы вежливы и предупредительны в общении.

Гостеприимство у японцев "в крови".

Прямой отказ не принят даже в том случае, если выполнить просьбу невозможно, поэтому стоит заранее подумать о выполнимости ваших пожеланий.

Также часто вводит в заблуждение традиционная улыбчивость японцев, особенно женщин, при любых обстоятельствах - даже отказ или какой-то неприятный момент будет сопровождаться улыбкой, что сбивает с толка многих иностранцев.

В то же время "запанибратские" отношения (даже слишком малая дистанция между собеседниками) совершенно неприемлемы и вызывают у японцев резко отрицательное отношение.

Также не рекомендуется смотреть японцу прямо в глаза - это воспринимается как агрессия, и активно жестикулировать.

Широко известна и "страсть" японцев к гигиене и чистоте.

Японцы приветствуют друг друга поклонами.

Никогда не протягивайте первым руку для рукопожатия !

Японцы вообще не любят, когда их трогают !

Поэтому не принимают похлопывания по плечу, объятий и поцелуев при встрече !


Транспорт

В метро и автобусах никто никому не уступает место.

Для инвалидов и пожилых людей есть специальные кресла, которые занимать нельзя.

Палочки

Палочки нельзя втыкать в еду или использовать их для того, чтобы пододвинуть тарелку, нельзя положить обратно кусочек уже взятого блюда и подхватить другой.

Никогда не передавайте ничего «из палочки в палочку», не накалывайте еду на палочки.

Визитные карточки

На деловых встречах надо обязательно иметь визитки, тех, кто их не имеет, японцы называю «фуранбо» (перекати-поле).

Если визитную карточку вручают вам, ее нужно взять обеими руками, изучить и только затем спрятать.

Такси

Не пытайтесь самостоятельно открыть дверцу в такси – она распахивается автоматически.

Не спрашивайте, почему на водители белые перчатки, в Токио без них за руль не садится ни один таксист.

Чаевые

Чаевые в ресторанах и отелях давать не принято, это может обидеть человека.

В местах скопления иностранцев висят специальные таблички, на которых написано, что «чаевые давать не принято, у нас все служащие получают хорошую зарплату»

Количество традиций и ритуалов, обязательных или рекомендуемых к соблюдению, просто огромно.

Практически все сферы жизни страны пронизаны сетью традиций и церемоний, особенно это заметно в общении между людьми и в общественной жизни.

Японцы бережно и любовно относятся к природе, восторгаются естественной красотой пейзажа, погодных явлений, цветов или моря.

Многочисленные церемонии созерцания цветущих деревьев, полной луны или осенних красок, являются неотъемлемыми элементами жизни общества.

Практически неизменными со средневековья сохранились традиционный японский костюм, национальный интерьер, литературный японский язык, чайная церемония, театр "кабуки", "но", "бунраку" и множество других, не менее своеобразных традиций.

И все это - в окружении сверхсовременной техногенной цивилизации.

Большое значение играет посуда, сервировка стола и декоративное оформление блюд. Перед едой принято вытирать лицо и руки специальной горячей салфеткой "осибори".

Каждое блюдо подается в специально предназначенной для него посуде и занимает строго определенное место на столе, причем для каждого человека выделяется индивидуальный стол.

Смены блюд нет, весь заказ (кроме чая) выставляется на стол сразу, но сопровождается обязательными приспособлениями для подогрева (жаровни, спиртовки) или совмещения блюд (отдельные соусники, наборы со специями и т. д.) Посуда и предметы сервировки строго подразделяются на "мужские" и "женские".

Для палочек ("хаси" или "хаши") существует отдельная подставка, а подают их в специальном красочном бумажном чехле ("хаси букуро").

"Хаси" нельзя скрещивать или втыкать в рис (это ассоциируется со смертью), нельзя указывать палочками на что-либо или размахивать ими во время еды - это считается признаком дурного тона.

Также не следует передвигать еду по тарелке или посуду по столу. Пить "до дна" и наливать себе самому не принято. Рекомендуется наполнять бокал или пиалу соседа, а он в свою очередь должен делать то же самое для вас.

Не принято курить в общественных местах, в офисах, на станциях и платформах железной дороги, а также в домах и автомобилях без разрешения хозяина.

Япония - вероятно, самая "дорогая" страна мира !

http://youtu.be/GJETDWvahqc

Цены практически на все товары и услуги превышают "среднемировые" раза в полтора, но зато и традиционные распродажи предоставляют обычно очень большие скидки !!!

PS:


Надеюсь Вам понравилась информация о Японии и планируя поездку в эту страну восходящего солнца, вы будете готовы там быть !

с ув. Сергей
Подробнее: https://kiev.cataloxy.com.ua/firms/koi.cxua.biz/news/20735_mify-o-yaponii.htm

За что японки и датчанки любят наших мужчин ?


О популярности русских женщин за рубежом говорят десятилетиями, с тех пор, как пал «железный занавес» и миллионы наших соотечественниц устремились за границу – кто на курорты, а кто и на поиски «удачного варианта».

О популярности русских женщин за рубежом говорят десятилетиями, с тех пор, как пал «железный занавес» и миллионы наших соотечественниц устремились за границу – кто на курорты, а кто и на поиски «удачного варианта». 

И это не так уж и удивительно.
Наших парней действительно есть за что ценить. 
Финки, немки, англичанки давно забыли о том, что такое настоящая романтика в отношениях мужчины и женщины.
Поэтому им так необычно общаться с нашими мужчинами.
Летисия из Нидерландов рассказывает, что когда во время учебы в одном из британских университетов она познакомилась с парнем из Украины, Белоруссии,России, то была просто поражена тому, насколько это галантный кавалер.
В ее родной стране о таком поведении мужчин давно забыли.
Есть или «пресные» сторонники эгалитарного брака, или мигранты с юга, которые представляют собой противоположный и тоже далеко не желанный полюс отношений. 
Мужчины из нашего региона всегда готовы прийти на помощь, они щедрее и добрее своих европейских «коллег по полу».
Женщины из Дании, которые уже не первый год замужем за украинцем или русским, не перестает удивляться наличию большого количества друзей.
И отношения с ними  совсем не такие, как у датчан.
Друг – не только приятный собеседник для встреч в кафе, а человек, которому готовы доверить самые важные секреты, впустить в свой дом в любое время суток. 
У азиаток другой взгляд на мужчин русской внешности.
Японкам и китаянкам всегда нравились наши парни за их необычную для жителей Дальнего Востока внешность. 
Мощные, крепкие ребята вызывают неподдельный интерес ...
Обитательниц Поднебесной и Страны восходящего солнца,
заводит внешняя брутальность наших викингов !
При этом, поскольку наши более традиционны, чем европейцы, они представляются для азиаток и более выгодными мужьями. 

Жена моего приятеля (Юко) уже давно живет в любви и согласии ...
есть любовь и дети !
каждый день для них праздник - восход солнца !!!

Майдан. Версия 3.0

Остаются считанные дни до одного из главных событий года в Украине– выборов президента страны. На этом фоне сегодня в украинском обществе все чаще звучит вопрос «Будет ли третий Майдан?»    Остаются считанные дни до одного из главных событий года в Украине– выборов президента страны. На этом фоне сегодня в украинском обществе все чаще звучит вопрос «Будет ли третий Майдан и чего ждать от нового лидера государства?».
    Большинство политических экспертов, рассуждая о возможном государственном перевороте в результате президентских выборов, считают, что очередная «Революция достоинства» неизбежна. К тому же, обращаясь к событиям 2004 и 2014-х годов, складывается ощущение, что массовые протесты по итогам каждого референдума в Украине являются нормой или так называемой «встроенной функцией», к которой привыкли рядовые украинцы и все международное сообщество. Но чего ожидать от новых выборов – массовые протесты с участием националистов, штурмы Верховной Рады и жестокое подавление народных волнений со стороны властей или тихое терпеливое ожидание перемен?
    Катастрофически низкий рейтинг действующего президента Украины говорит о том, что демократическим путем сохранить власть ему будет очень непросто. Не исключаются варианты масштабных фальсификаций и провокаций, которые разочарованные обещаниями лидеров «Майдана» украинцы, воспримут как очередной призыв к восстанию.  Кроме того, очевидно – голосование не ограничится одним туром, и, возможен вариант, в котором прошедшие во второй тур кандидаты будут готовы в случае проигрыша вывести толпы на улицы, чтобы народ высказал свое слово.
     Недовольство населения и призывы к радикальному обновлению  власти в стране звучат все чаще из различных областей Украины. Беспорядки в Черкассах с призывами к новому Майдану, протесты в Киеве с плакатами «Импичмент Петру Порошенко», акции с требованиями разобраться в махинациях руководства в сфере ЖКХ – агрессия людей возрастает с каждым днем. И в случае сохранения данной тенденции вплоть до 31 марта и недоверия к итогам голосования толпы разочарованных граждан выйдут на новые баррикады.
    Конечно, подобные прогнозы не устраивают и в какой - то степени вызывают страх украинского руководства и силовых структур. По мнению политолога В.Небоженко, следующий Майдан будет коротким и кровавым по той причине, что на сегодняшний день в стране насчитывается более 4 миллионов единиц огнестрельного оружия на руках, а также большое количество участников АТО, готовых и умеющих убивать. На новом Майдане уже не будет пылающих шин, а будут более эффективные средства, позволяющие перевести столкновения в вооруженную фазу. Понимая критичность ситуации, власти уже открыто заявляют о жестком пресечении любых попыток переворотов. В СМИ появляются устрашающие материалы, «ненавязчиво» демонстрирующие успехи, достигнутые Нацполицией, Нацгвардией и Нацдружиной за пять лет, связанные с подавлением любого рода митингов.
    Вполне вероятно, что «Майдан. Версия 3.0» приведет к падению правящего режима, а учитывая рекордный уровень делегитимизации власти и к попыткам вооруженного переворота. Изменится ли жизнь украинцев в лучшую сторону – пока сложно сказать, но очевидно одно – выборы пройдут неспокойно, а очередная «Революция достоинства» прольет много крови либо ее инициаторов, либо тех, против кого она будет направлена.

Про Андрея , Аскольда и боярышник или Про евреев.

   Все началось как всегда неожиданно 
 
Потом прошло , точнее прошли , и вот  этот Крестный ход в Городе можно, а тот , который из Донбасса люди шли , не пустили.  Как не страшно против Бога переть , это же не прелюбодеяние , за которое могут от Причастия отлучить на 10 лет .  
    В Лавре ремонт , и  мы учимся теперь  в храме Андрея Первозванного. А Аскольдова могила греко-католическая , каким боком Аскольд грек и тем более католик.. Там должна быть синагога , наш Аскольд еврей стопудово .    


Пропал у католиков урожай боярышника . 


Вы будете сильно удивлены , но Днепр это река , а ни фига не город: 




агоу...киевляне, кому зелень?)))

случайно наткнулась на
группу в ФБ..
нЕ в целях рекламы, а может кому нибудь надо)


"Центр АльтернативногоОзеленення Києва – ініціативна група, метою котрої є: 

Забезпечення населення безкоштовним садивним матеріалом для створення якісних насаджень у всіх придатних та дозволених для цього місцях. 

Озеленення рослинами у контейнерах тих територій, де висадка у ґрунт неможлива або суперечить державним будівельним нормам.

Популяризація належного догляду за створеними зеленими насадженнями та відповідна інформаційна підтримка".



ссылка на группу

Озу за ширмою «азова»

Україна продовжує стрімко занурюватися у прірву кримінального свавілля. Приземлення може опинитися настільки жорстким, що попередні три роки новітньої історії здаватимуться квіточками...

Здавалося б, що спільного мають вулична акція праворадикалів-націоналістів, яка відбулася днями біля заміського маєтку Петра Порошенка за ініціативи Азовського руху й активної підтримки ВО «Свобода», і «Правим сектором», з побиттям і вбивством, що відбулися в Маріуполі два тижні тому? Але ж зв'язок найбезпосередніший, хоча й зовсім не очевидний для більшості.

 

15 травня в Приморському районі Маріуполя було знайдено труп 18-річного хлопця з ознаками насильницької смерті. Тіло загиблого з різаними ранами й ударами було виявлено в канаві біля моря. Того ж дня в поліцію надійшло ще два повідомлення про напади на молодих людей, що спричинили тяжкі наслідки. Обидва було скоєно напередодні вночі. Про ці події традиційно сухо, канцелярською мовою згадала у своєму черговому повідомленні прес-служба поліції Донецької області.

Вбивство у Маріуполі та брехня начальника поліції Аброськіна

Начебто рядовий випадок для нинішньої України, яка вже звикла до всього. Однак за кілька днів у блогах інтернет-видання «Кореспондент» з'явилася інформація про причетність до насильницьких дій щодо маріупольців службовців полку «Азов». Паралельно з цією публікацією аналогічні повідомлення від місцевих жителів почали масово надходити й у редакцію місцевого сайту 0629.

Журналісти одразу звернулися по коментарі до начальника ГУ Нацполіції в Донецькій області В'ячеслава Аброськіна, а також до прес-служби «Азова». Останні відмовилися від відповіді, а поліцейський генерал поспішив запевнити громадськість у тому, що двоє злочинців, які не мають стосунку до силовиків, здалися з повинною й перебувають під вартою.

В ході власного журналістського розслідування авторові цих рядків вдалося з'ясувати деякі подробиці події й навіть імена основних підозрюваних.

Аброськін однозначно бреше, а куратори «Азова» у владі наразі наполегливо намагаються зам'яти потенційний скандал, не гребуючи жодними засобами. Колишні керівники полку Національної гвардії — нинішні народний депутат Андрій Білецький та заступник міністра МВС Вадим Троян — докладають усіх зусиль для того, щоби вплинути на маріупольську поліцію.

Здається, що інформація зі згаданого мною блогу про те, що Білецький нібито навіть погрожував керівництву маріупольської поліції збройним штурмом, не далека від істини. Річ у тім, що до злочину причетні не останні люди в рядах «Азова».

За інформацією моїх інсайдерських джерел, картина події в ніч на 15 травня виглядала приблизно так.

Кілька бійців полку Нацгвардії, які за визначенням не є поліцейськими, нібито задумали провести рейд із боротьби з наркозлочинністю. Таким чином під гарячу руку азовців потрапив житель Маріуполя Микола Ліготський, який піддався жорстокому побиттю. Жертва правового свавілля, не витримавши тортур, назвав своїм мучителям ім'я і координати учня місцевого будівельного коледжу, нібито драгдилера Данила Савченка. За деякий час азовці взялися і за нього. Однак «наркоборці» не розрахували своїх сил і закатували хлопця на смерть. Причому, за наявною в мене інформацією, студент піддався витонченим тортурам. Об його тіло гасили недопалки цигарок, а на трупі убитого було виявлено безліч ножових порізів, зокрема в інтимних місцях. Ліготському ж вдалося вижити, але спілкування з доблесними «воїнами» коштувало йому кількох переломів і видаленої хірургами селезінки.

Бердянське дежа вю

Ба більше, після всього, що сталося, трапився конфлікт між самими азовцями. Один з учасників кривавої події Островський О. А. звинуватив своїх товаришів у надмірній старанності під час тортур маріупольців. У відповідь вони побили його й підстрелили з травматичної зброї. Потерпілому довелося лягти в лікарню. Кримінальне провадження за цим фактом зареєстровано поліцією під номером 12017050790001450.

Цей епізод жваво викликає в пам'яті вбивство колишнього бійця «Азова» Артема Меркулова своїми ж товаришами по службі в одному з нічних клубів Бердянська в ніч з 3 на 4 липня 2015 року. Тіло загиблого було знівечене до невпізнання. Місцеві правоохоронці тоді відзвітували, що особи двох убивць, таких собі АТОшників у камуфляжі, були ними встановлені, але обидва вони переховуються.

Загиблий у Бердянську місцевий житель і колишній боєць «Азова» Артем Меркулов

Неофіційна частина цієї інформації є набагато цікавішою. До жорстокого побиття та вбивства міцного 25-річного хлопця, жителя Бердянська, який раніше звільнився з «Азова», були причетні не двоє, а більша кількість людей. Зіньковський та Кутінов, оголошені поліцією в розшук, були просто призначені «стрілочниками». Прямий стосунок до трагедії мали також Олександр Пастух та Сергій Значко (прізвисько Значок), відомі як «троєщинські терористи». У серпні 2004 року вони у складі групи з чотирьох осіб влаштували два вибухи на київському ринку, які спричинили людські жертви, за що були засуджені до 14 років позбавлення волі.

Завдяки перемозі Майдану Пастуху та Значку вдалося звільнитися на чотири роки раніше за встановлений термін — як «політв'язням». Деякий час по тому обидва спливли в так званій Метеослужбі — напівлегальній структурі, що завідувала в «Азові» внутрішньою безпекою. Сьогодні вона природним чином перетворилася на службу безпеки партії Білецького «Національний корпус». Значок зараз там є головним «дізнавачем» і правою рукою керівника.

Конфлікт між азовцями й Меркуловим, за твердженнями моїх співрозмовників, стався після того, як останній виказав своїм колишнім побратимам невдоволення методами, за допомогою яких воїни-«захисники» господарювали в його рідному місті. Зокрема, йшлося про масове «віджимання» автомобілів з місцевих штрафстоянок, яким керував в «Азові» відомий читачам з моїх попередніх журналістських розслідувань Сергій Коротких (Боцман). Сьогодні про Меркулова згадують хіба що рідні та активісти в соцмережах. Винних покарано так і не було.

Але повернімося до подій у Маріуполі в травні поточного року.

Приховування злочинів азовців: схеми та обличчя

Підозрюваних у вбивстві було затримано правоохоронцями за гарячими слідами, але, під тиском колег з «Азова» та їхнього керівництва, було відпущено з райвідділу. З повинною двоє з них з'явилися вже пізніше — після того, як високі покровителі полку провели переконливу бесіду з начальством тамтешньої поліції. Причому бійців Нацгвардії, які проштрафилися, було звільнено з «Азова» заднім числом, що і дало можливість Аброськіну цинічно, з глузуванням заявити журналістам таке: «Я можу сказати, що на цей момент кримінальне провадження розслідує слідче управління поліції. Це означає, що вони на цей момент не є і не мають стосунку ані до Збройних сил України, ані до Національної поліції, ані до Національної гвардії».

 

Очевидно, що схема відбілювання репутації полку з наступним розвалом кримінальних справ використовується керівництвом «Азова» не вперше. Наприклад, подібна спроба була зроблена в липні минулого року — коли СБУ була знешкоджена банда, яка грабувала банківських інкасаторів. Спочатку в полку відмовлялися підтверджувати інформацію про причетність його бійців до пограбування, паралельно озвучену СБУ, прокуратурою й навіть Нацгвардією. Лише за тиждень Білецький зважився публічно назвати грабіжників «паршивими вівцями». Та й то, лише тому, що не вдалося своєчасно «повирішувати» всі питання з правоохоронцями.

Нагадаю, раніше я вже писав про те, що у справі про банду грабіжників інкасаторів фігурувало прізвище тодішнього командира полку «Азов» Ігоря Михайленка (Черкас). Свого часу час навіть ходили чутки, що він був змушений ховатися за кордоном, потім — що він неофіційно перебуває на «азовських» базах, а з недавніх пір, як я повідомляв на своїй сторінці у Facebook, Михайленка бачили вже і в Києві. Очевидно, що зусилля глави «Метеослужби» полку «Азов» Михайла Іванюка (Булата) щодо розвалу кримінальної справи не були марними.

Окрім прізвища Островського мені стали відомі ще кілька імен людей, які мали безпосередній стосунок до трагічних подій у Маріуполі. Зокрема, затриманих на сьогодні двоє: Мотика А. К. (позивний Дніпрянин) і Горбатенко П. О. (Ролло). Саме вони нібито прийшли здаватися в поліцію. У кримінальному провадженні також фігурує прізвище Круковського Д. О., а також позивні Кривий, Якір і Роммель.

Керівництво «Азова» недарма побоюється скандалу. Адже Ролло, як і вищезгаданий Черкас, зовсім не рядовий боєць. Петро Горбатенко ні багато ні мало командир 3-ї роти 1-го батальйону полку «Азов», відзначений нагородами МВС України за участь в боях під Широкіно. Ролло також встиг засвітитися у ЗМІ. Причому йому приділили увагу як українські, так і ворожі журналісти.

Я навмисно згадую у статті про бойові заслуги Горбатенка, щоб не здатися упередженим навіть в очах того прошарку суспільства, який щиро вважає, що наявність статусу УБД, тим більше нагороди за підписом Авакова або Порошенка, апріорі дає їх носію моральне право на будь-яке свавілля. Навіть якщо подібне траплялося в тилу, а не в зоні бойових дій. Наприклад, в Маріуполі чи Бердянську.

Саме на таких «правдоборців» зокрема й була розрахована акція націоналістів біля заміського будинку Порошенка, ініційована Азовським рухом. Як відомо, сам президент України в той час перебував з робочим візитом у Берліні.

Формальний привід для проведення заходу — прагнення домогтися від президента підписання закону про амністію для учасників АТО. Фактично ж Білецький і Ко вирішили таким чином прикрити своїх однополчан, які криваво наслідили в Маріуполі. «Свобода» і «Правий сектор» були використані ним втемну — в обмін на можливість вкотре заявити про себе громадськості.

Взагалі, останнім часом підопічні Білецького настільки відбилися від рук, що вже докучають своєму головному покровителю — міністру МВС. Користуючись цілковитою безкарністю, лише за останній місяць азовці двічі добряче відзначилися в Маріуполі. Наприкінці квітня прес-служба ГУ Національної поліції Донецької області повідомила журналістів про службову перевірку, що проводиться правоохоронцями з метою з'ясування інформації про бійку бійців полку зі студентами-іноземцями. Також зовсім нещодавно за участю службовців Нацгвардії з «Азова» сталася бійка в маріупольському барі «Барбарис».

Такі кадри ще «навирішують»...

Втім, не менш привільно почуваються підопічні Білецького та Коротких у будь-якому куточку України. Зокрема й у столиці.

На відео, розміщеному в Twitter, можна побачити трьох молодих людей і дівчину, які веселяться на Майдані п'ятничним вечором півтора тижня тому. Впадає в очі пістолет на поясі в одного з них.

 

Звісно, якщо на «травматик» є відповідний дозвіл, то носити його відкрито законом не забороняється. Проте фахівці наполегливо не рекомендують виставляти зброю напоказ з кількох причин, зокрема щоб не бентежити перехожих. Згадайте, як обурювалася громадськість поведінкою Іллі Ківи, який взяв моду носити пістолет за поясом. До того ж, судячи з нещодавнього інциденту в Маріуполі, дехто з азовців легко пускає в хід зброю за першої-ліпшої можливості. Також не виключено, що і ствол вогнепальний, і дозволу на нього немає.

Взагалі, прагнення до показухи — відмітна риса фаворитів Білецького. Про це можна судити вже хоча б за змістом сторінки, на якій розміщено це відео. Її веде дівчина або дружина одного з героїв ролика, колишнього кримського міліціонера Сергія Коровіна, яка знімала запис. Дві поїздки на елітний відпочинок — в Рим і на Шрі-Ланку — протягом лише декількох місяців, бари, фітнес-клуби, кегельбан, квадроцикли, коштовна зброя, що зветься співмешканкою Коровіна не інакше як «іграшки», — так під час війни й економічної кризи в країні живе охорона Білого вождя і Боцмана.

Вже колишній боєць НГУ Коровін, відомий в «Азові» під псевдо Хорст, служив в особистій охороні у комбата Білецького практично з моменту створення батальйону. Приблизно рік тому він перейшов на службу до колишнього російського неонациста, а пізніше азовця Коротких — Боцмана, в зареєстровану на останнього комерційну структуру (під «дахом» МВС) «Відділ охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України».

ро становище Коровіна в «Азові» та його цінності для покровителів полку у верхах свідчить хоча б той факт, що на парламентських виборах восени 2014 року ім'я та прізвище Хорста значилися у списку кандидатів від партії Яценюка-Авакова «Народний фронт» по мажоритарці в Донецькій області. Окрім Коровіна в ньому було ще четверо кандидатів. Двоє з них — Микола Кравченко і Степан Головко — сьогодні входять до Вищої ради «Національного корпусу», а Вадим Троян нещодавно обійняв пост заступника міністра внутрішніх справ України.

Показово, що, відповідно до зізнання вдови загиблого Ярослава Бабича Лариси, яке було дане авторові цих рядків під час підготовки статті, саме Сергій Коровін наполегливо переконував патологоанатома, який робив розтин тіла покійного, в тому, що головний юрист «Азова» повісився через необережність, задовольняючи статевий потяг у збочений спосіб.

Друг Хорста, який засвітився на відео з пістолетом, теж із так званих боцманят. Це Микола Васильєв з позивним Сгущенка. За неперевіреною інформацією, він значився в 4-й роті «Азова», але в реальних бойових діях участі не брав. Сьогодні Васильєв, виходець із Москви, знайшов себе в ГО «Зірка», що позиціонується дочірньою організацією Цивільного корпусу «Азов» і «Національного корпусу», яка бореться з незаконними забудовами. Ця філія Азовського руху, знову ж таки, зареєстрована на Коротких.

Відповідальним за акції «Зірки» є ще один колоритний персонаж, також виходець з Росії Юрій Іонов, відомий під прізвиськом Таксист. Цей скінхед, виходець із Луганська, який тривалий час жив у Москві, є членом маргінального неонацистського угруповання Misanthropic Division. Сторінка Іонова в Instagram є ще більш примітною, ніж сторінка дівчини Хорста. Втім, по той бік так званої лінії розмежування Таксист відомий ще більш пікантними фотографіями...

Один із засновників «Азова», автомайданівець Ярослав Гончар ще у 2014 році заявляв таке: «Я і ще 15 бійців вийшли зі складу батальйону через незгоду, зокрема й ідеологічного плану, з діями командирів та їхніх підручних. Замість бойових дій вони займаються мародерством і грабежами. При мені з дачі дружини Януковича Людмили в селищі Урзуф було вивезено дві вантажівки з награбованим майном. З мисливських угідь Януковича в Стародубівці теж було викрадено майно. Коли я заявив про неприпустимість таких дій і відкритої підтримки націонал-соціалізму в батальйоні, мене зв'язали й кинули в підвал. Там мене катували. Ті, хто заявляє, що батальйон «Азов» білий і пухнастий, нахабно бреше. Батальйон перетворився на банду, туди беруть тільки крайніх правих. Якщо людина не дотримується націонал-соціалістичних переконань, в «Азов» її не візьмуть».

Герой від «героя» різниться

Як показав час, це не було порожніми словами. За приблизними підрахунками, за останні три роки особовий склад «Азова» оновився на 95%. Зі справжніх патріотів-добровольців перших хвиль набору в цій структурі сьогодні не лишилося майже нікого. Вони або звільнилися чи демобілізувалися, або загинули від рук бойовиків ЛНР/ДНР, або були вбиті своїми ж «побратимами».

Все це аж ніяк не заважає Білецькому і Ко на повну використовувати славне ім'я полку в меркантильних цілях. Так само, як і відмазувати своїх підопічних «мокрушників» від кримінальної відповідальності, прикриваючись вимогами ввести амністію для АТОшників.

Проблема з репресіями влади щодо учасників добровольчого руху в країні справді є. Однак народний депутат Білецький серед активних захисників тих, кого українська громадськість відносить сьогодні до політв'язнів, за останні три роки помічений не був.

Нагадаю, що згідно із законопроектом, ухваленим ВРУ, але ще не підписаним президентом, амністія не пошириться на осіб, які вчинили тяжкі, особливо тяжкі, а також корупційні злочини. З іншого боку, в державі, в якій «закон, як дишло», реалізація цих норм може набути будь-яких, найнесподіваніших форм.

Всі ми чудово пам'ятаємо, як рік тому генеральний прокурор Юрій Луценко натиснув на суддів, щоб ті звільнили екс-комбата «Айдара» Валентина Лихоліта (Батю), підозрюваного в тяжких злочинах, під ... «слово честі воїна». Притому що раніше суд вже обрав тому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тож серйозно розраховувати на те, що в разі набуття вищевказаним законопроектом чинності той же Білецький з Трояном не будуть позбавлені відповідальності за корупційні діяння, не доводиться. Протягом останніх трьох років війни за ширмою «Азова» безсоромно наживалися на всьому, що погано лежить, — від регулярного відбирання зарплат у своїх же підлеглих до торгівлі зброєю, виділеною на АТО.

Капітали на крові

Річ у тім, що практично з моменту заснування «Азова» верхівка міліцейського спецбатальйону неофіційно обклала своїх бійців чимось на зразок оброку. Так, із зарплати разом з компенсацією за «бойові» азовці мали віддати на потреби рідного підрозділу половину. Близько 4000 грн щомісяця з тих, які бійцям нараховувалися на картку МВС, в добровільно-примусовому порядку чорною готівкою поверталося в полк. Такий «відкат» переважно виправдовувався тим, що потрібно виплачувати зарплати в тому числі й офіційно не оформленим побратимам. Хоча чисельність зареєстрованих бійців ніколи не дорівнювала зареєстрованим. Коли «Азов» був міліцейським підрозділом, співвідношення між першими й другими становило приблизно 250 до 80–90, а восени 2014-го — 530 проти 150 відповідно. Сьогодні «Азов» входить у структуру Нацгвардії й налічує вже до 1300 штиків. Однак схеми залишилися колишніми. Із зарплати, яка становить в залежності від вислуги від 12 до 14 тис. грн, бійцям залишається приблизно «червонець».

Ця інформація, окрім приватних бесід автора статті з самими азовцями, підтверджується і документально. Мені достеменно відомо про існування щонайменше трьох заяв від ошуканих бійців, які заявили на своє командування в прокуратуру. Все це легко перевіряється, адже заяви були зареєстровані прокуратурою в січні 2015-го, до того, як були перенаправлені для подальших розглядів до ГУ УМВС в Київській області — до одного з безпосередніх кривдників заявників Трояна.

Гадаю, пояснювати, в чиїх кишенях осідають мільйони неврахованих, в буквальному сенсі кровно зароблених гривень, не потрібно. Згадаю лише про те, що у вересні-жовтні 2014-го, коли Білецький, Троян, Коровін та інші азовці-народнофронтівці балотувалися до Верховної Ради, зарплати бійцям взагалі не виплачувалися. Борги погасили лише під кінець року, та й то лише тим, хто погодився продовжити службу вже в Нацгвардії.

Таємниця конфлікту Білецького з НГУ

З переходом полку «Азов» під командування Нацгвардії пов'язана ще одна темна історія. Йдеться про нестачу трьох сотень (!) раніше виданих міліцейському підрозділу одиниць зброї, що розкрилася під час переведення майна полку на баланс НГУ. Зброя просто випарувалася. Ясна річ, що в Нацгвардії відмовилися брати на себе відповідальність за крадіжку, а зникла зброя так і лишилася на совісті ГУ УМВС у Київській області. Завдяки високим покровителям «Азова» у владі, а також досконало засвоєній Білецьким тактиці «контрпіару», за цим фактом навіть не відкрите кримінальне провадження, хоча про нього добре відомо у військовій прокуратурі та СБУ зокрема!

Саме боязнь покарання за свої минулі й нинішні зловживання посадовим становищем, а не якісь високі помисли, спонукала діяти на випередження й публічно заявити про те, що на керівних постах в НГУ сьогодні перебувають відверті сепаратисти й корупціонери. Злодій завжди голосніше за всіх кричить «тримай злодія».

Совок forever?..

Доволі точну характеристику полку, який перетворився на особисте ОЗУ Білецького, дала журналістам «Радіо Свобода» український громадський активіст і політичний психолог Богдана Бабич: «Нинішній «Азов», на мій погляд, перетворився на організоване злочинне угруповання для заробляння грошей, яке лише прикривається націоналізмом, щоб привабити праворадикально налаштовану молодь й «грати м’язами».

І з цим терміново треба щось робити. Інакше навіщо тоді був Майдан та криваві події, що послідували за ним, кінця та краю яким не видно й сьогодні?

Мені жваво пригадується той недавній іще час, коли вся Україна цілком обґрунтовано жахалася рабського менталітету виборців Януковича і ПР, жителів регіону, в якому, зокрема, були можливі вугільні «копанки», а на державних шахтах людям з «крутим характером» місяцями могли не виплачувати зарплати. З огляду на це само собою постає запитання: як можна назвати тих українців, які, гордо називаючи себе воїнами, дозволяють «кидати» себе на гроші під час війни? Бандити й корупціонери — вони в усі часи були. Тільки ось межі їхньої вседозволеності в кінцевому підсумку визначає сам народ...

P. S. 28 травня поточного року, під час підготовки цієї статті, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в телеефірі підтвердив інформацію про участь двох бійців полку «Азов» у вбивстві людини в Маріуполі: «Вони не були на лінії АТО, а на третій лінії оборони. Вбивства коїлися з умислом, вони не були побутовими. Це страшні речі, їх не можна озвучувати щодня, тому що вони підривають віру в тих, хто захистив державу. «Азов» в тому числі звільнив Маріуполь. Рівень насильницьких злочинів із застосуванням зброї тими, хто володіє нею на законних підставах, не зменшується...».

Артем Фурманюк Журналіст

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
226
предыдущая
следующая