хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «зрада»

Що хочуть ВОНА та ВОНИ?


Колись я поважав Юлю за її сталевий, незламний характер. І навіть декілька віршів їй присвячував.

Присвячував ще тоді коли Вітя-перший, разом із першим-Петєю – політично гнітили та придушували Юлю. Присвячував і тоді, коли Вітя-другий тримав її хоча і в комфортному, та все ж таки тюремному казематі…

Але нині дивлячись на те, як вона войовничо махає паками А4 паперу над головою бідолаги Вольського та істерічно репетує на телекамеру звичну ганьбу – хочеться захистити, в прямому сенсі захистити голову голови комітету)))

І навіть в тому разі, коли хтось був проти "Закону про обіг землі", то дякуючи Юлі - став "за"!

Бо це вже не жіночна політика, це якась дика, печерна політична дурість.

Або щось таки трапилося і ВОНА не втримала в покорі свою гендерну агресію, або ж її "знедолені" друзі-аграрії дуже вже гарненько профінансували такі скандальні Юліні дії))))

До речі – чому об’єдналися такі, доволі антагоністичні партії як "Свобода", "За життя", "Батьківщина" чи "ЄС"?

В них же нібито зовсім різновекторні політичні уподобання? І вони доволі частенько демонструють свою політичну ненависть в міжусобних мордобоях)))

То хіба не може дивувати те, що колаборанти-русофіли так палко цілуються з бандерівцями-русофобами?

Як можна розуміти об’єднання Ківи, Юлі та Герасимова, або Шуфрича з Леоновим? На мій погляд, є єдине пояснення – вони зовсім не були роз’єднані.

Це політичні ляльки, які на українському електоральному полі завжди грали діаметрально протилежні ролі.

Грали завзято, успішно виконуючи провокативні завдання промислових та земельних хазяїв-олігархів…

Ось і зараз, якійсь могутній хазяїн-ляльковод посмикав за ниточки і наказав маріонеткам об’єднатися. І те, що вони публічно зняли маски для виконання хазяйського наказу, якраз і засвідчує їхню залежність.

---------------------------------------------

Та головне не те, що вони зняли свою примарну політичну машкару. Головне, яка в них подальша політична мета? Чому вони захищають інтереси олігархічних латифундій? Може просто хочуть ситуативно підзаробити?

Чому вони підтримують те мораторне беззаконня, яке десятиліттями відбувалося із нашою землею?

Те злодійство, яке дало можливість незаконно та практично безкоштовно набути у власність сотні тисяч гектарів української землі.

Злодійство, яке привело до катастрофічних втрат державного земельного фонду України та фантастичного збагачення нахабних земельних розкрадачів.

Тепер, т\\\звані аграрії-латифундисти та розжирілі земельні барони – підбурюють ці продажні політичні сили до агресивних підривних дій.

Підбурюють таким чином, щоб незаконні хазяї сотень тисяч гектарів землі й надалі продовжували безкарно експлуатувати людські земельні паї.

Експлуатували і при цьому сплачували за аренду, злиденні копійки законним власникам.

Цим земельним шахраям, вкрай невигідно сплачувати простим людям реальну ціну. Їм вкрай важливо й надалі продовжувати безкарний, нещадний пограбунок власників земельних паїв!

-------------------------------------------------------------

Ось тому, селяни, істинні власники землі – готові підняти на вила отих цинічних ганьбунів, які не дозволяють їм на свій розсуд розпоряджатися своїми паями.

І не треба Ківі із Шуфричем чи Юлі з Королевською, займатися демагогією та дурити сільський люд продажем землі іноземцям.

Нехай вони поїдуть в село і послухають селян та розкажуть чому виступають проти розкріпачення паїв і надання прав на власність?

Бо люди які живуть на землі, які працюють в селах – теж категорично проти набуття у власність та продажу земель в фантастичних розмірах. Проти такого продажу як нашим, так і закордонним махінаторам.

Чуєте – селяни категорично не сприймають як своїх, так і іноземних бандитів!

Але ж ні Юля, ні Ківа селянських голосів не чують!

Вони сліпо-глухо-німі до селянських проблем бо істерично волають тільки про захист прав аграріїв-латифундистів.

ВОНИ зовсім не чують простих селян!

Ганьбуни, чому ви не хочете професійно пропрацювати та прийняти людяний Закон про землю?

Закон – в якому необхідно прописати жорсткі кримінальні запобіжники проти подальшого розкрадання української землі земельними олігархами. Та встановити граничні обмеження щодо нещадної експлуатації селянських паїв латифундистами!

---------------------------------------------------------

Під завершення приклад із реалій сільського життя:

Мої дві сестри, вже доволі глибокого пенсійного віку живуть в селі. Мають паї в 4,5 та 5 га.

Нині за пай в 5га – отримали 4 тисячі 400 гривень.

Тобто арифметика проста – за один гектар – 880 гривень на рік. За один місяць, один гектар паю дав їм прибуток в цілих 73 гривні 33 копійки...

Ось ці мізерні 73 гривні в місяць оплати "аграріями" одного гектару української землі і є головна причина агресивного Ківіного психозу та Юліної істеричної "мобілізації"!

Бо ці аристократичні голубокровні ганьбуни, посилаючись на народ і надалі хочуть щоб мої сестри, залишалися в них кріпаками і отримували за паї, такі мізерні копійки!

Вони хочуть, щоб земельна олігархія і надалі безкарно грабувала простих українців і фантастично збагачувалася за рахунок експлуатації та виснаження селянських паїв…

зі... під враженням нехлюйської поведінки професійних ганьбунів на засіданні земельного комітету Верховної Ради...

..не заперечую проти поширення..

18.12.19

Записи анархіста 21 ст. від 26.06.19 р. Прокляття ПАРЄ

26 червня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 26.06.19 р. Прокляття ПАРЄ 
Підлість і зрада ПАРЄ! Ганьба!



Парламентська асамблея Ради Європи, ПАРЄ (англ. Parliamentary Assembly of the Council of Europe, PACE) — один з двох головних статутних органів Ради Європи; консультативний орган, що складається з представників парламентів усіх держав-членів. ПАРЄ є найстарішим в Європі органом міжпарламентської співпраці.

Склад
Членів ПАРЄ призначають парламенти держав-членів. П'ять найбільших держав представлені в ПАРЄ 18 членами, мінімальне представництво — 2 члени від держави. Національна делегація має включати представників усіх політичних партій, представлених в парламенті, і відповідати вимогам збалансованого представництва чоловіків і жінок. У цілому в ПАРЄ входять 318 членів і 318 «заступників».

У засіданнях беруть участь також 18 спостерігачів — від парламентів Канади, Мексики та Ізраїлю. Аналогічними правами користуються 2 представники турецької громади Кіпру, а формально входять до складу делегації Республіки Кіпр.

Повноваження
Асамблея приймає резолюції та рекомендації на основі доповідей, що їх готують депутати. Серед важливих повноважень Асамблеї — вибори Генерального секретаря РЄ та його заступника, суддів Європейського суду з прав людини, прийняття висновків щодо кандидатур нових держав-членів, моніторинг виконання ними зобов'язань, взятих при вступі. ПАРЄ приймає висновки на проекти всіх міжнародних конвенцій, які розробляються в Раді Європи. Крім того, сесії Асамблеї традиційно стають форумами для обговорення актуальних проблем європейської політики, на них регулярно запрошують глав держав і урядів.

Комітет міністрів Ради Європи подає звіт про свою діяльність на кожній сесії Асамблеї. КМРЄ зобов'язаний також давати офіційні відповіді на рекомендації ПАРЄ.

Структура
Асамблею очолює голова, що обирається формально на один рік. На практиці посада голови переходить в порядку ротації від однієї політичної групи (фракції) до іншої кожні 5 років. Асамблея обирає також заступників голови, в наш час[коли?] їх кількість становить 20.

Як і в національних парламентах та Європарламенті, в ПАРЄ працюють фракції, сформовані за політичною орієнтацією їх членів — так звані «політичні групи». В наш час[коли?] таких груп 5: Соціалістична група, Європейська народна партія, Альянс лібералів і демократів, Група європейських демократів і Об'єднані європейські ліві.

Також подібно національним парламентам в ПАРЄ є комісії за напрямками діяльності. Найзначиміші з них — Комісія з політичних питань, Комісія з правових питань та прав людини, Комісія з виконання державами своїх зобов'язань.

Голова ПАРЄ, його заступники, голови політичних груп і комісій складають Бюро Асамблеї. Воно керує роботою Асамблеї шляхом підготовки порядку денного сесій та визначення питань, які заслуговують розробки доповідей.

З 10 жовтня 2017 голова ПАРЄ — депутатка парламенту Кіпру Стелла Кіріакідес.[1]

Організація роботи
Пленарні сесії Асамблеї проходять чотири рази на рік і тривають по одному тижню кожна. Крім цього, два рази на рік проходять сесії «Постійної комісії», або «міні-сесії», в яких беруть участь члени Бюро та глави національних делегацій. Постійна комісія має право приймати резолюції та рекомендації за дорученням Асамблеї. Пленарні сесії проходять у штаб-квартирі РЄ в Страсбурзі, сесії Постійної комісії — як правило, в інших країнах на їх запрошення.

Комісії ПАРЄ проводять засідання по кілька разів на рік. Як правило, вони проходять в Парижі або в одній з країн-членів на її запрошення.

Підготовка резолюцій і рекомендацій відбувається наступним чином. Кожен член ПАРЄ, зібравши необхідну кількість підписів інших членів, має право подати пропозицію про розробку доповіді (motion). Якщо Бюро Асамблеї погоджується з тим, що така доповідь необхідна, він доручає його розробку одній або кільком комісіям. Комісія призначає доповідача, який протягом 1-2 років готує доповідь, регулярно доповідаючи комісії про хід роботи. У рамках підготовки доповіді депутат може здійснити ряд ознайомлювальних поїздок, організувати слухання. Остаточна версія доповіді разом з проектом резолюції і / або рекомендації приймається відповідною комісією, після чого виноситься на пленарну сесію ПАРЄ або на сесію Постійної комісії. У ході сесії допускається подання письмових поправок до проектів резолюції і / або рекомендації, по кожній з яких проводиться голосування спочатку у відповідальній комісії з тим, щоб визначити її позицію. На пленарному засіданні доповідач представляє свою доповідь, після чого проводяться дебати (із заздалегідь підготовленого списку виступаючих) і голосування по всіх запропонованих поправках і по резолюції та / або рекомендації в цілому. Для прийняття резолюції потрібна проста більшість голосів, рекомендація вимагає більшості в дві третини. Враховуються тільки голоси членів, які взяли участь у голосуванні.

Особливо актуальні питання можуть бути поставлені до порядку денного в рамках «термінових дебатів». Як правило, на кожній сесії проводяться такі дебати на 1-2 теми. За їх підсумками також приймаються резолюції та / або рекомендації. Існує також формат «дебатів по поточних питаннях» — аналог «термінових дебатів», але без прийняття документів.

На сесіях регулярно виступають глави держав і урядів, інші спеціально запрошені гості. Як правило, за цими виступами слідують відповіді на запитання депутатів, що робить такий виступ свого роду звітом того чи іншого національного лідера перед Асамблеєю.

Резолюції ПАРЄ стосовно Росії
9 квітня 2014 ПАРЄ прийняла резолюцію із засудженням дій Росії з «анексії Криму» і критикою російських пропозицій по федералізації України[2]. У зв'язку з денонсацією Росією договорів, укладених в 1997 році з розміщеного в Криму Чорноморського флоту, ПАРЄ закликається до негайного виведення російських військ з Криму[3]. За резолюцію проголосувало 140 депутатів, 32 проти, 9 утрималися[3]. У ПАРЄ також ухвалили рішення з приводу кримського референдуму, який названий таким, що суперечить як кримській, так і українській Конституції. У резолюції результати голосування і приєднання півострова до Росії оголошено «такими, що не мають юридичної сили» і не визнаними Радою Європи. Дії Росії названі «агресією» проти України. За це рішення проголосували 154 депутати, 26 висловилися проти, 14 утрималися[4].

10 квітня 2014 ПАРЄ прийняла резолюцію, згідно з якою делегація Російської Федерації, за прийняття Криму до складу Росії, позбавлена права голосу в асамблеї і виключена з усіх керівних органів до кінця року. Документ прийнятий голосами 145 депутатів, 21 виступив проти, 22 утрималися[5]. В текст резолюції було внесено поправку про позбавлення права делегації РФ до кінця року працювати в керівних органах асамблеї — бюро, президентському і постійному комітетах, — а також брати участь в місіях спостерігачів ПАРЄ[5].

26 червня 2019 ПАРЄ прийняла резолюцію, яка повернула делегацію РФ без жодних умов щодо вчинених нею злочинів проти України.

Висновок один:
Підлість і зрада ПАРЄ! Ганьба!

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

ЗЕ призначив зрадника начальником генштабу ВСУ.

Дивимось та поширюєм відео трирічної давнини.https://www.youtube.com/watch?v=yUNhnh74TrM
Бійці розповідають правду про Іловайськ.

Картинки по запросу іловайськ

100%, 6 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Трохи про сРашку. Свіжозкомунізжене.

Наверное, надо написать это псто, думала я. На часах было почти три часа ночи. Самое подходящее время для офигительных сториз в фейсбуке.

Я сразу заранее согласна с тем, что я - лапотная расовая рабыня с мокшанских болот (на самом деле, нет у нас на ДВ болот - их давно тайфуны посмывали, разве что в сахалинских чигирях остались). Но мне, в силу моего рабского расово-лапотного происхождения - экзистенциально доступны вещи, которые не доступны нерабам, ибо зрят извне, а не изнутри.

[ Читать дальше ]

Зливним бачкам з Г+Г присвячується

Sergey Zoof


Наталія Мосейчук вы одна из немногих работников 1+1, к кому в свете последних треш-событий еще теплится уважение и надежда на вменяемость (многие в курсе, что там работают очень разные люди), поэтому ваш недавний эмоциональный монолог про блиндажи, кунги и лопаты ( https://youtu.be/uu39ZLsJD1o ) к Yanina Sokolova хочется расценивать как наложение искренних эмоций на незнание матчасти. И если это так, то просто кое-что объяснить.

Так вот, во-первых, “американские кунги”, которые вы упомянули (кстати, вы про какие именно?) они, как и любые другие кунги, сделаны не для того, чтобы “просто закопать в землю”. Американские, британские, казахские, мозамбикские, любые кунги - не для «закопать».

Как минимум с точки зрения функционала, это чуть эффективнее, чем приделать танку паруса - теоретически вроде как должно помочь, но есть нюансы. Кунги делаются для других целей - от командно-штабных машин до полевых душевых - и защитить (даже закопанные) ни от чего сами по себе не могут.

Как максимум - если уж на то пошло, и очень хочется, и на коррозию плевать, и черкасский шаман одарил бессмертием, то попробуйте закопать кунг без экскаватора на передней линии. А потом с экскаватором. Боюсь, на той стороне не оценят вашего инженерного порыва, со всеми прилетающими последствиями. Не понравится это и «хлопцям, змушеним копати лопатами», потому что прилетать будет как раз им. Именно поэтому «хлопці змушені копати лопатами». Даже американские хлопці с триллионными оборонными бюджетами «змушені копати лопатами», в том числе ежедневно индивидуальную ячейку для сна, если постоянно перемещаются. Просто потому, что жизнь одна и есть ряд обстоятельств и инструкций к ним, позволяющим эту жизнь не закончить раньше, чем этого хочет кто-то другой.

Во-вторых, возможно вы удивитесь, но обустройство позиций и укрытий это ответственность командира РОПа/ВОПа (ротно/взводно-опорный пункт) и, соответственно, его подчиненных на этом ВОПе. Кстати, возможно, вы удивитесь ещё раз, но с некоторых пор он же отдает приказ на открытие/неоткрытие огня командуемым ВОПом. Это к слову о “мальчикам не разрешают стрелять”, но это другая тема. Так вот, если на ВОПе срач, бардак и “вонюча гречка”, то любой военный вам скажет, что виноват в этом никак не верховный главнокомандующий, не НГШ, не министр обороны и даже не командир бригады, а его (ВОПа) личный состав и командир. А.k.a. «сонечкі-голі-босі».
Я очень сомневаюсь, что в неубранной монтажной и/или запое режиссера монтажа у кого-то повернется язык обвинить лично вашего генерального директора Александра Ткаченко или владельца Игоря Коломойского, даже в такой несопоставимой с армией по масштабам организации, как “1+1 Media". Ну разве что если они не на пару это все устроили. Если я заблуждаюсь, поправьте.

И на любое “страшное” фото вам покажут десять “удивительных”. Вот, например, одно из них, первое, какое вспомнилось и быстро нашлось. С кондиционером, ТВ и холодильником, да. Фото не из интернетов, палатка настоящая, я ее видел, трогал, я в ней спал, ел и фотографировал лично. Пiдроздiл, которому она принадлежит - не тыловой, очень мягко говоря, и старше капитана в ней никто не появлялся, на случай мыслей, что это апартаменты комсостава. Относить или не относить внутреннее убранство к заслугам чиновников/верховного командования- это уже выбирайте сами.
Подсказка о бытующем на эту тему мнении есть выше.

И да, Вам, думаю, стоило осведомиться, что думала упомянутая вами погибшая Червона Яна о тех, кто во всем обвиняет верховное командование, раз уж вы апеллировали в данном случае к ней. А то, простите, это уже получается швыряние в оппонентов костями тех, кто не может вам это запретить a.k.a. ТВ-некрофилия. Делая так, вы уподобляетесь тем партийно-костюмным существам, которых именно в это и ткнули мордой (и по делу ткнули). Не уподобляйтесь. Я уже молчу о том, какой «рівень української журналістики» вы демонстрируете подобными «казусами».

Спасибо за внимание и понимание.

Бережіть себе. І Україну (с).
І здоровий глузд.

І щоб місцевим пропагандошкам два рази не пригоряло


Светлана Самборска


Уже рассказывают, что отдать 2 млрд Коломойскому - это честно, потому что в Привате лежало 2 миллиарда?

Следите за руками:

1. В Привате лежало $2 миллиарда денег ВКЛАДЧИКОВ.
2. На Привате висело долгов $5,5 миллиардов. Это тоже были деньги вкладчиков плюс рефинансирование НБУ, которые Беня вывел из Привата на подконтрольные счета (в том числе более $40 миллионов на фирмы Зеленского).
3. Чтобы Приват не рухнул и не утянул за собой всю банковскую систему Украины, его пришлось национализировать из докапитализировать из бюджета (т.е. из наших налогов) на 5,5 миллиардов.
4. Украина подала в Лондонский суд на Коломойского на компенсацию ущерба, идет процесс. Активы Коломойского заморожены Лондонский судом.

У Коломойского нет возможностей выскочить из этого всего, придется платить. Там все расследовано, вот, например, крупнейшая схема.

https://finclub.net/projects/vse-o-privatbanke/kak-kolomojskij-s-bogolyubovym-vyveli-pochti-2-mlrd-iz-privatbanka.html?fbclid=IwAR0LSib4CR6uQ3HiGV_db-w4biVRUgO_j5_RZUPNbaSV_6RAZJ7E6U022jQ

Вернее, есть только одна возможность: привести к власти свою марионетку, чтоб Украина сама отказалась от исков. А это уже отрывает все остальные возможности: вернуть в Укрнафту, вернуть монополию МАУ и так далее, так далее, так далее.

Я не шутила, когда прикидывала, что миллиардов 60 Коломойский выдоит. Потому что, в отличие от других олигархов, сам Коломойский не зависит от жизнеспособности Украины.





«Космические потери» Билецкого


На днях в интервью «Апострофу» Андрей Билецкий рассказывал о дальнейших политических планах «Нацкорпуса». В принципе, ничего нового не было сказано – все так же говорилось о необходимости создания единого фронта националистических сил (снова попытаться запрячь лебедя, рака и щуку вместе), о «хорватском сценарии» возвращения Донбасса (интересно, в Украине остался хоть кто-то, кто еще не предлагал этот сценарий?) и о планах уничтожить Россию изнутри, путем создания там социальных кризисов и военных конфликтов (прям дежавю планов Троцкого разжечь искры революций в странах империализма).
Как видите, действительно, ничего нового.
Кроме одного – фразы о «космических потерях» ВСУ: «Мы уже после Минска-2 потеряли более тысячи человек, это именно убитых, не считая погибших в результате ранений, инсультов, самоубийств. Наши потери – это космические цифры для современных войн».
Фраза эта сказана в контраст с перспективами потерь украинской армии в случае пресловутого «хорватского сценария». Тут, конечно, можно поспорить с Билецким, да и вообще – поинтересоваться, откуда у него такая уверенность? Однако этот спор будет бессмысленным – тут могут рассудить только реальные действия.
Но вот в чем можно согласиться с лидером «Нацкорпуса» – так это с утверждением о «космических потерях». Только немного в другой плоскости.
Если буквально судить по фразе Билецкого – то может создаться впечатление, что у нас там на Донбассе подобие корейской 38-й параллели образца так 1953 года. Однако это же не так. Танковые армады под прикрытием авиации не штурмуют наши позиции, нет мощных штыковых атак с переходом в мясорубку в окопах. Более того, многие, что с той, что с нашей стороны уже наизусть изучили расположение друг друга, а кто-то даже втихаря устраивает переговоры в эфире, договариваясь «не портить друг другу жизнь» в праздничные дни или выходные. Так что именно боевые потери – отнюдь не уникальны для стандартной окопной войны в условиях видимого перемирия.
Однако потери – огромны. Только потери эти – небоевые.
В октябре 2017 Анатолий Матиос озвучил цифру более 10 тысяч, сейчас прошло полтора года. Вот глядя на такую ситуацию начинаешь думать, что Донбасс – это прям Вьетнам или Афган (а то и вместе), где колонны постоянно попадают в засады, а из каждого окна населенного пункта глядит злобными глазами подросток с автоматом в руках, а земля буквально горит под ногами.
Но и этого нет!
Так в чем же причина таких потерь???
Причина – в уникальности этой войны. И цифры – действительно космические для ОБЫЧНЫХ современных войн. У нас ситуация, когда военнослужащие не только не верят в возвращение Донбасса, но и видят, как руководство всячески это подтверждает. На самом деле, уже ничего не исправит ситуацию после фразы Порошенко о том, что военным путем Украина не будет возвращать Донбасс.
Кто-то возразит – так армия стоит на линии разграничения, чтобы не допустить российского вторжения! В это можно было с трудом верить, но лишь до тех пор, пока тот же Порошенко не стал заявлять о недопустимости втягивания Украину в открытую войну с Россией, где у России явное преимущество!
Вот так попытка осознать свою роль и предназначение на линии разграничения и превращается для бойца в горький риторический вопрос. Настолько горький, что хочется либо нажраться, либо застрелиться…
Отсюда и «космические» потери.

Дорахунки за газ або "Корекція" платіжок

А шо це за "радість"? В Фейсбуці писали про приватний сектор, але виявилосьщо це "стосується кожного". Мовляв, розрахунки платежів зроблені з урахуванням температури газу +20 і за нормального тиску. А оскільки у споживачів нема ні вимірювача температури газу, ні датчику тиску, то доплачуйте. Нафтогаз хоче нові Мерседеси і Прадо. Мало їм подорожчання.

Що робити будете? Платити, оскаржувати?

Кого зрадив Власов

Витяг з книги спогадів колишнього сталініста, а згодом радянського дисидента генерала Петра Григоренка "В подполье можно встретить только крьіс".


Трухин был казнен одновременно с Власовым, о чем было сообщено в центральных советских газетах 2 августа 1946 года в разделе "Сообщение ТАСС". В 1959 году я встретил знакомого офицера, с которым виделся еще до войны. Мы разговорились. Разговор коснулся власовцев. Я сказал:

 - У меня там довольно близкие люди были.

 - Кто? - поинтересовался он.

 - Трухин Федор Иванович - мой руководитель группы в академии Генерального Штаба.

 - Трухин!? - даже с места вскочил мой собеседник, - Ну, так я твоего воспитателя в последнюю дорогу провожал.

 - Как это?

 - А вот так. Ты же помнишь, очевидно, что когда захватили Власова, в печати было сообщение об этом и указывалось, что руководители РОА предстанут перед открытым судом. К открытому суду и готовились, но поведение власовцев все испортило. Они отказались признать себя виновными в измене Родине. Все они - главные руководители движения - заявили, что боролись против сталинского террористического режима. Хотели освободить свой народ от этого режима. И потому они не изменники, а российские патриоты. Их подвергли пыткам, но ничего не добились. Тогда придумали "подсадить" к каждому их приятелей по прежней жизни. Каждый из нас, подсаженных, не скрывал для чего он подсажен. Я был подсажен не к Трухину. У него был другой, в прошлом очень близкий его друг. Я "работал" с моим бывшим приятелем. Нам всем "подсаженным" была предоставлена относительная свобода. Камера Трухина была недалеко от той, где "работал" я, поэтому я частенько заходил туда и довольно много говорил с Федором Ивановичем. Перед нами была поставлена только одна задача - уговорить Власова и его соратников признать свою вину в измене Родине и ничего не говорить против Сталина. За такое поведение было обещано сохранить жизнь.

 Кое-кто колебался, но в большинстве, в том числе Власов и Трухин, твердо стояли на неизменной позиции: "Изменником не был и признаваться в измене не буду. Сталина ненавижу. Считаю его тираном и скажу об этом на суде". Не помогли наши обещания жизненных благ. Не помогли и наши устрашающие рассказы. Мы говорили, что если они не согласятся, то судить их не будут, а запытают до смерти. Власов на эти угрозы сказал: "Я знаю. И мне страшно. Но еще страшнее оклеветать себя. А муки наши даром не пропадут. Придет время и народ добрым словом нас помянет". Трухин повторил то же самое.

 И открытого суда не получилось, - завершил свой рассказ мой собеседник. Я слышал, что их долго пытали и полумертвых повесили. Как повесили, то я даже тебе об этом не скажу...

 И я невольно подумал: "Прости, Федор Иванович".

 Но это был уже 1959 год. Я уже многое успел передумать о власовском движении. Начал я думать о нем как только узнал. Сначала не поверил. Подумал: немецкая провокация. Лично с Власовым я знаком не был, но знал его хорошо. Запомнился 1940 год. Буквально дня не было, чтоб "Красная Звезда" не писала о 99-й дивизии, которой командoвал Власов. У него была образцово поставлена стрелковая подготовка. К нему ездили за опытом мастера стрелкового дела. Я разговаривал с этими людьми и они рассказывали чудеса.

 Вторично я услышал о Власове в ноябре 1941 года, когда его 20-ая армия отвоевывала занятый немцами подмосковный Солнечногорск. Снова о нем говорили как о выдающемся военачальнике. Такие же отзывы приходили о нем и из-под Ленинграда, когда во главе 2-ой ударной армии он начал наступление в лесисто-болотистой местности, нанося удар во фланг и тыл немецкой группировке, осадившей Ленинград.

 Не вязалась эта фигура у меня с образом изменника родины. Провокация! говорил я себе. Но... сведения подтвердились. Власов с помощью немцев создает из военнопленных Российскую Освободительную Армию (РОА). Встал мучительный вопрос: Почему?! Ведь не какой-то выскочка - кадровый офицер, коммунист, чисто русский человек, выходец из трудовой крестьянской семьи. И сердце болело. Потом я узнал, что Трухин - начальник штаба РОА. Новой боли это не прибавило. Трухина я ценил не очень высоко. Его участие во власовском движении я считал закономерным: приспособленец. Но тут новый удар. Заместителем у Трухина полковник Нерянин Андрей Георгиевич.

 Нерянин мой сокурсник по академии Генерального Штаба. А Нерянина я знал по-особому. Очень серьезный, умный офицер, хорошо схватывает новое, не боится высказать свое мнение и покритиковать начальство. Его выступления на партсобраниях носили острый и деловой характер. Часто бывало так, что либо он поднимал острый, злободневный вопрос, а я выступал в поддержку, либо наоборот. Наши друзья называли нас парой бунтарей.

 В тактике он был авторитет для всех его сотоварищей; политически он был одним из наиболее подготовленных. На семинарах высказывал независимые суждения. Был довольно основательно начитан в философских вопросах. И вот этот человек, которого я брал себе за образец, оказался тоже во власовском движении. Я так знал этого человека, что никто не мог бы убедить меня, что он пошел на этот шаг из нечестных мотивов. Он, может, и ошибается, думал я, но у него не может не быть убеждения - честного и, с его точки зрения, благородного. Но что же это за убеждение?

 В общем, Нерянин меня заставил думать. Когда верхушку РОА казнили, мысли мои стали еще тревожнее. Если они изменники, то почему их судили закрытым судом? Ведь такие преступления выгодно судить на народе. Здесь что-то не так, говорило мое сознание. Однако фактов у меня не было. Все строилось на логических суждениях. Только оказавшись в эмиграции, я добрался до истории власовского движения и смог понять всю его трагичность и безысходность.

 Но это все было потом.