Заметки с меткой «донбас»

Гарний текст від Глена Гранда

https://www.obozrevatel.com/politics/putin-musit-znischiti-taku-ukrainu-yaka-isnue-zaraz.htm

Якби ж то наше найгеніяльніше керівництво залишило дерібан бабла та прислухалося до корисної поради професійного військовика...
Як кажуть, стаття надто велика для ай.юей...

Два Донецька

2012. Донецьк визнано найбагатшим містом України. 
2018."Обменяю туфли на муку"...


Відповідальним за знищення рейсу МН-17 ракетою "Бук" є Гіркін

Збитий над Донбасом Boeing 777: оприлюднено ім'я винного у загибелі 298 людей
Збитий Boeing 777: оприлюднено ім'я винного у загибелі 298 людей
Збитий Boeing 777: оприлюднено ім'я винного у загибелі 298 людей / radiosvoboda.org
Американський суд назвав винного у збитті малайзійського літака у небі над Донецьком і присудив виплатити 400 мільйонів доларів компенсації родичам загиблих.

Члени сімей 25 жертв рейсу MH 17 виграла справу у суді США, яка дає їм право на компенсацію. Відповідні документи із суду опублікував сайт нідерландської документальної телепрограми Zembla.


Адвокати родичів жертв рейсу МН-17 планують заарештувати майно бойовика Ігоря Гіркін, але є підозри, що цього не вистачить для виплати компенсації у 400 мільйонів доларів.Згідно з документами, суд визнав відповідальним за знищення рейсу МН-17 ракетою "Бук" колишнього лідера бойовиків "ДНР" Ігоря Гіркіна (Стрелкова). Окрім того, суд постановив, що родичі загиблих мають право на компенсацію в 20 мільйонів доларів кожен.

За словами адвоката Флойда Візнера, шанси отримати компенсацію дуже незначні. Але тут важливішим є факт "про справедливість для сімей". Програма про судовий розгляд щодо збиття Boeing 777 на Донбасі має вийти в ефір 7 березня 2018 року.

Відповідальним за знищення рейсу МН-17 ракетою

Відповідальним за знищення рейсу МН-17 ракетою "Бук" є колишній лідер бойовиків "ДНР" Ігор Гіркін (Стрелков): документ

Нагадаємо, 17 липня 2014 року в небі над Донеччиною було збито авіалайнер компанії Malaysia Airlines, який летів за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. На борту літака перебувало 289 осіб. Всі вони загинули.

Міжнародна слідча група винною у катастрофі вважає Росію, адже ракетна установка "Бук", якою збили боїнг, прибула з території РФ. У Кремлі всі звинувачення відкидають.

https://24tv.ua/zbitiy_boeing_777_oprilyudneno_imya_vinnogo_u_zagibeli_298_lyudey_n920026

Кожному калорадові - калорадове.

Давно чекав на підтвердження. Та ось нарешті. Наш сєпар-коляборант-простогондон Саша Юр'єв таки дійсно пішов до пекла разом із придурком мозговим.

Яка сумна новина... Порвали вже два баяни, шукаємо ще парочку.

Світлина від Ingwar  Berk.

Утилізація біомусора



Україна ще якийсь час має бути більш аграрною країною, зважаючи на наші чорноземи. Але земля потребує добрива. Найкраще добриво - це перегній. На Сході України, в умовах ризикового (таке було й до війни) землеробства (суховії), проблема добрення грунту стає одною з головних, разом із штучним поливом.

З огляду на війну, є потреба в утилізації тушок вбитих ворогів. Їх можна переробляти на перегній. Плюсом такого вирішення проблеми добрення землі є наступні факти:

 
1. Перегнивші вороги позбавляються шкідливих домішок типу стєкломоя та бояри;


2. Звільняється досить дефіцитна земля, що зараз ви користовується окупантом під цвинтарі для понашкварених їхтамнетів;


3. Пряма економія, бо виробництво перегною з тушок окупантів не потребує витрат жодного з енергоносіїв;


4. Кістки окупантів можна використовувати в музеях та біологічних шкільних кабінетах як навчальні посібники з антропології - де ми ще візьмемо повні справжні кістяки неандерів та австралопітеків;


5. З зайвих кістяків можна наладити виробництво сопілок та намист, які можна буде міняти на банани та ананаси в країнах, де подібні вироби користуються попитом;


6. І ще багато на що може придатися науково та технічно зважена утилізація ворожого падла.


Примітка 1: для виробництва часнику треба вносити від 40 до 80 т перегною на 1 га, пшениця потребує 20-40 т на 1 га.


Примітка 2: Якщо визначити ціну за тонну гною з тварино-окупантів як за 200 кг гною тваринно-срального походження, то окупанти переб'ють одне одного в гонитві за халявними грошима

Портал "Срашка-Дамбас-Потойбіччя"




А вилазь-но, москалику, зі своєї схованки! Тут для тебе подаруночка приготували. На раз дах зносить. І назавжди. Не соромся, москалику, будь гарним хлопчиком - визирни. Один хєр, тебе ж тут нема типу, хто ж заважає дійсно щезнути? А там, дивись, ще й твоїм рідним від Вєлікаго Пу щось на кишеню впаде... Бо тебе ж тут нема. І не буде. Хіба що у вигляді перегною. Так то ж землю добрить, хоч якась з тебе буде користь після твого мерзенного коцапського існування.

Це такий собі портал - айн шусс, цевен рюсс!
Ібо - нєхуйшастать.

Українець, хочеш щиро допомогти рюськаму мальчіку потрапити додому? Бери гвинтівку.


PS - Як встановили авторитетні дослідники, цей портал дійсно переводить понаєхавших істот з Середнього світу в край вічного збирання їстівних корінців та слимачків-хробачків. Головний шаман Бурятії ствердив, що в тому краї щастя та добробуту з'явилося вже багато іхтамнєтов, бо працює швидкісний транзит "Бурятія - Дамбас - КрайВічногоЩасливогоЗбиранняЇстівнойХуєти".

Ще одне вітання з 1-м грудня Референдум Незалежності

«ТЕБЯ ЖДУТ ДОМА»: В ОККУПИРОВАННОМ ДОНЕЦКЕ ПОЯВИЛИСЬ БИЛБОРДЫ ОТ СБУ
Опубликовано: Пятница, 01 декабря 2017 11:07

В центре оккупированных Горловки и Донецка появились билборды с агитацией программы "Тебя ждут дома".

Билборды от СБУ на оккупированных территориях.

Об этом в Facebook сообщает спикер СБУ Елена Гитлянская со ссылкой на публикацию с данными центра "Миротворец".

Согласно данным, опубликованным пресс-службой центра в Facebook, плакаты были размещены Службой безопасности Украины.

"Граждане боевики и их пособники, уже под вашими окнами баннеры вывесили, чтобы напомнить вам, что у многих из вас есть еще шанс. Или хотите, чтобы с такими плакатами к вам в квартиы приходили?", – говорится в сообщении.

3 copy

Отмечается, что программа СБУ "Тебя ждут дома" распространяется на лиц:

- которые добровольно отказались от участия в незаконных вооруженных формированиях (НВФ) "ДНР / ЛНР";

- готовы добровольно отказаться от участия в террористической деятельности и сотрудничать с правоохранительными органами Украины;

- не участвовали в убийствах, пытках, изнасилованиях и других тяжких преступлениях;

- имеют искреннее желание исправить собственные ошибки честным трудом на благо Украины.

Основания для освобождения от уголовной ответственности для участников террористических формирований "ДНР/ЛНР" предусмотрены в рамках действующего законодательства Украины.

Билборды от СБУ на оккупированных территориях.

Билборды от СБУ на оккупированных территориях.

Фото: "Миротворец"

  • 30 ноября в Донецкой области задержали бывшего боевика, который собирался вступить на службу в ряды Вооруженных сил Украины.
  • 16 сентября сотрудники Службы безопасности Украины задержали в Славянском районе Донецкой области информатора террористической организации "ДНР".
  • 14 сентября сотрудники Службы безопасности Украины задержали в Славянске (Донецкая область) информатора боевиков "ЛН

Діти не винні ...



Діти не винні, що їх ватяні батьки накликали смерть своїм дітям.
Звали: "Путін, введи війська". Ось він і ввів.
Спочивайте з миром, янголята...angel
[ Читати далі ]

Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну

Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну
19 Серпень 2017
Ольга Стрижова Донбас.Реалії



Обкладинка антології «Порода»



Олег Полоз – прозаїк із Донеччини. Виїхав до Києва ще у 2010 році, тож запевняє, писати про події 2014 року на Донбасі не має права. Адже сам не бачив. «Має бути чесно», – це головний принцип, за яким донецький автор і пише твори. До антології «Порода» увійшли два оповідання Полоза: одне про музиканта, інше – про поєднання сучасності та минулого.

– Чи вплинув воєнний конфлікт на вашу творчість?

– Опосередковано донецька атмосфера впливала на мою творчість. У Донецьку коли я жив та навчався, можна було знайти, як гарне, так і химерне, і потворне. Як і в будь-якому місці.

Але сама війна не вплинула, бо я не готовий писати про це. Я поїхав із Донецька у 2010 році. Востаннє там був, коли в Києві відбувався Майдан. Тож маю уявлення, як все розпочиналось. Але саме про війну, я вважаю, що не маю права писати.

– Ви спілкуєтеся та пишете українською принципово?

– Це мій вибір. Я не можу сказати, що спілкуюсь українською, щоб комусь щось довести. Ні. Це був мій вибір до всіх подій. Колись на Донбасі українська мова була поширена – і це не було рідкістю.

Я сам народився в Лисичанську (Луганська область), і почути там українську можна було щодня. Це не було якоюсь несподіванкою. Просто ми звикли сприймати Донбас, як великі міста – Донецьк, Луганськ – а в селах там спілкувалися українською.

– Про що ви взагалі пишете? Що вас надихає?

– Життя. Те, що я сприймаю та бачу. Головне – це має бути чесно. Мені здається, якщо писати не відверто, це буде нецікаво для читача.

Я не такий титулований письменник. І для мене було несподіванкою, коли запросили взяти участь в антології «Порода». Але, як-то кажуть, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. І кожен письменник пише для когось. Необов’язково, щоб прославити себе, він хоче, щоб його почули. Такий собі крик душі.

– Якщо порівнювати ваші перші твори і ті, над якими працюєте зараз, дуже змінився стиль?

– Я став жорсткішим. Я не вважаю, що заради кон'юктури потрібно писати щось недозволене та маргинальне. Є тепер вже життєвий досвід… Розумію, що сентиментальні речі – це красиво, але тебе турбують вже більш серйозні речі.

– Як вважаєте, така антологія важлива для Донбасу?

– Я не можу казати за всіх мешканців Донбасу. У першу чергу, це важливо для тих, хто буде опублікований у цій антології. Сказати своє слово та нагадати, що Донбас – літературний.

Ми звикли, що відомі літературні прізвища Донбасу – Стус, Сосюра, Голобородько та Жадан. А про інші імена знають одиниці.

А ось для людей, які залишилися на тих територіях, і читають українські новини та просто українське, для них «Порода» – це знак, що їх не забули.

– До речі, не всі українці взагалі знайомі зі своєю рідною літературою. Наскільки це проблема для нації?

– Після Майдану, навпаки, багато людей почали цікавитися саме українською літературою. Хтось взагалі відмовився від російської. І це не одна людина… Я не впевнений, що в Україні ця проблема настільки гостра.

– Ви були на Майдані. За ці три роки змінилися емоції?

– Ні! Я не розчарувався в жодному дні, які я там провів. Це було щастя. Звичайно, були якісь події, що не подобалися. Але вразила сама організованість людей та ставлення один до одного. Ми були незнайомі, але ми були одним цілим.

Люди, з якими я познайомився, емоції, що там отримав, нові думки, переконання – це все нікуди не ділося. Навіть через три роки не змінилося, бо ми знали, що за один день ми не потрапимо до райської держави. Але мені, як перекладачеві, цікаво спостерігати, як збільшується кількість іноземців у місті. І це не лише ті, хто приїхав через бізнес. Дуже багато туристів, яким цікава Україна.

– А що ви перекладаєте?

– Загалом наукові публікації. Був досвід перекладу історичного твору – щоденникові записи 18-го століття.

– Існує стереотип, що жителі Луганської та Донецької областей з іншим менталітетом, ніж на Західній Україні…

– Так, але це не означає, що вони – не українці. Якщо відкинути емоції та політику, ми зможемо знайти погане і на півдні, і на півночі, і в центрі.

– А як ви ставитеся до думки, що Донбас потрібно «зробити україномовним»?

– Ми зробили україномовними Київ, Херсон, Миколаїв? «Зробити україномовним»… Це як вони уявляють: написали закон, а вже наступного дня всі заговорили українською?

Це довгий процес. Це зміна вектору життя – і справа не лише в мові.

Ми робимо з цього питання якесь страховисько. Щось потрібно змінювати. Більше приділяти уваги українській історії, мові та літературі в школах і в університетах. Але це і так потроху робилося.

На Донбасі багато людей залишилося з проукраїнською позицією. І вони не знають, що робити з усім тим, що там відбувається

Дуже легко когось звинувачувати, щось кричати про патріотизм, коли ти тут, а вони – там. Але, якби я через сімейні обставини був змушений залишитися там у цей час, я не знаю, як би діяв.

– Для вас можна вважати антологію «Порода» – новим етапом?

– Так. Це відповідальність. Інколи ти думаєш: «Яка література? Які збірки? Потрібно гроші заробляти». Але все одно в тобі залишається потяг до письменництва. І ця антологія – це аванс, щоб далі щось робити.

– І що збираєтеся робити?

– Писати. Але чесно. Якщо ми там не були, то не можемо писати про це. Але не писати про ті відчуття, які залишив Майдан та війна, мовчати про те, що відбувається та робити вигляд, що нічого не змінюється, ми теж не можемо. Потрібно бути чесними і, наскільки можна відверто, не вигадуючи подій, писати.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
предыдущая
следующая