Геліотермальні вежові електростанції. Успіх чи провал?

            В лютому 2014 р. в США посеред пустелі Мохаве було відкрито найбільшу на цей час геліотермальну електростанцію в світі, яка здатна виробляти 392 МВт енергії (для порівняння, потужність Калуської ТЕЦ - 200 МВт, а Дніпрогесу - 1500 МВт). Цього достатньо, щоб безперебійно забезпечувати електрикою в середньому за рік 140 000 домогосподарств. Навіть вночі.




        Ivanpah Solar Power Facility, що розташована за 3 години їзди на схід від Лос-Анджелесу, - лише один з етапів потужної програми змін енергетики Каліфорнії. Влада штату вирішила, що вже за 5 років 33 % всієї енергії в регіоні буде отримуватись завдяки сонцю та вітру - найчистішим щодо екології джерелам енергії. Будівництво Айванпа коштувало $ 2,2 млрд і тривало більше трьох років.

             Особливість подібних СЕС в тому, що вони використовують не фотоелектричні сонячні панелі, до яких ми звикли, а звичайні дзеркала. Кожне дзеркало розміром з гаражні ворота, і всього таких дзеркал на Айванпа 173500. Станом на 2014-15 роки тільки найбільших (> 100 МВт) станцій такого типу нараховується понад десяток, переважна більшість з яких працюють в США. Але на більшості з таких СЕС використовуються конструкції з параболоциліндричними дзеркалами, і тільки в двох американських СЕС - плоскі дзеркала і вежі: Ivanpah та Crescent Dunes в тій же Неваді.

           Завдяки централізованому комп’ютерному управлінню дзеркала спрямовують сонячне світло на кожну з трьох веж, що розташовані посередині станції, і таким чином вловлюється кожен сонячний промінь протягом світлового дня. На вершинах веж знаходяться котли з водою, яка нагрівається тепловою енергією, сконцентрованою дзеркалами, і виробляє електрику. Чим вища вежа, тим більше дзеркал можна розмістити навколо неї.


           Висота кожної з веж на Айванпа по 148 метрів. У найбільшу спеку котел може нагріватись до 700 °С. Завдяки значній кількості перегрітої водяної пари, електрика може вироблятися до 15 годин після заходу сонця, що робить електростанцію практично цілодобовою.


              Такою Айванпа була до 19 травня 2016 року, коли ця величезна сонячна електростанція загорілася. Причому, як вияснилося в ході "розбору польотів", це була найменша з її проблем.

             На думку Пожежного департаменту пожежа стала результатом зміщених дзеркал, що зосередили свої промені не на ту частину вежі. Девід Нокс, представник компанії NRG Energy, що експлуатує Айванпа, тоді казав, що поки зарано говорити про причину пожежі. "Зараз ми оцінюємо збиток і розробляємо план ремонту", - повідомляв Нокс. Але 25 травня і він підтвердив, що пожежа справді була викликана дзеркалами, які належним чином не відслідковують хід сонця. За його оцінками на ремонт станції до вводу в експлуатацію необхідно було три тижні.


            Айванпа це найбільша геліотермальна електростанція в світі, що переливається морем дзеркал, концентруючи сонячне світло на три вежі. Але, як кажуть критики, вже на день пуску СЕС в 2014 році технологія в Айванпа була застаріла і занадто вибаглива в обслуговуванні.

            Остання проблема - пожежа в одній з трьох веж заводу в четвер, яка призвела до загоряння і оплавлення металевих труб. Оскільки станція стикнулася з інженерними прорахунками, то їй з самого початку довелося боротися, щоб виконати свій контракт на поставку електроенергії. Її довелося б закрити, якби Каліфорнійська комісія по комунальним підприємствам не пішла на поступки в березні 2016 р. "В Айванпа була така метушня!", - говорить Адам Шульц, менеджер програми UC Davis енергетичного інституту і колишній аналітик CPUC, - "І якщо це призводить до відключення (мається на увазі через останню пожежу), це буде добивати їх і далі". Крім суто технічних проблем станція мала головний біль з громадською думкою (PR) у вигляді звітів про обгорілих птахів і засліплених дзеркалами пілотів літаків.

            Однак найбільша проблема Айванпа це скрутний економічний стан. Коли станція була запроектована (2007 р.), в розрахунках окупності була взята вартість електроенергії приблизно така ж, як від фотоелектричних сонячних панелей на той час. З тих пір вартість електроенергії від геліопанелей впала до 6 центів за кВт*год (порівняйте з розрахунковою для геліотермальної електростанції 15 ... 20 центів), оскільки за цей час подешевшали матеріали для панелей. "Для геліотермальної сонячної електростанції цього не сталося, оскільки це в основному проект зі сталі і скла", - говорить Шульц.

            Фотоелектричні системи також мають перевагу у легкому позиціонуванні вгору або вниз. Не важливо, чи це буде одна панель на Вашому даху, чи 100 панелей, припустимо, в аеропорту, але електрика може бути використана там, де і вироблена - локально. Але для геліотермальних сонячних електростанцій, вам потрібен величезний шмат пустельної землі, віддалений від споживачів. Айванпа має 173500 збірок дзеркал розміром з гаражні ворота, розставлених на 3500 акрах. Кожне дзеркало має керований комп'ютером електропривід, який відстежує хід сонця.

             Всі ці рухомі частини роблять Айванпа складнішою в обслуговуванні, ніж статичні системи панелей сонячних батарей. Отже, є 173500 збірок рухомих дзеркал, а також вежі, де концентроване сонячне світло перегріває водяну пару для виробництва електроенергії, кожна система багатокомпонентна і зі своїми складними системами керування. "Та одні тільки розміри таких електростанцій дозволяють легко лишити поза увагою якусь маленьку несправність", - говорить Тайлер Огден, аналітик Lux Research.

             Теоретично, перевагою геліотермальних станцій є їхня здатність за рахунок інерційності теплових процесів згладжувати виробництво енергії. Панелі сонячних батарей виробляють енергію, коли світить сонце, в інший час вони є не більше ніж прикрасою даху. Айванпа потребує деякого часу "розкачки" в ранкові години, щоб досягти належної температури води для виходу в штатний режим генерування, зате вежі можуть продовжувати виробляти електрику у вечірні години, коли споживання електроенергії, перейшовши через пік, поступово знижується. На подібних СЕС в інших місцях, таких як Crescent Dunes Solar Energy в Неваді, є дзеркала, які концентрують енергію на ємності, в яких замість води використовується розплавлена сіль, що може зберігати теплову енергію набагато довше.

             У США в цей час фотоелектрична енергія перемагає. Вже ніхто не сподівається на будівництво тут геліотермальних електростанцій. Хоча величезна геліотермальна СЕС, де використана вигнута конфігурація дзеркал, будується в Марокко, як і менш потужні аналогічні установки - в США, правда, для вироблення тільки тепла, а не електрики. Нокс каже, що такі дзеркала можуть використовуватися і на геліотермальних електростанціях з урахуванням уроків, вивчених в Айванпа, що накреслять шлях вперед. Тільки якщо ці уроки не є застереженням покінчити з цим.

             Тим не менш, оскільки повідомлень про остаточне закриття станції, собівартість енергії якої як мінімум в 2 рази перевищує ринкову її ціну, не було. Станцію слід вважати діючою.

ККД сонячної батареї. Для інформації та розрахунків.

Відтепер коефіцієнт корисної дії кремнієвої сонячної батареї (або, як це названо в джерелі, ефективність трансформації енергії) становить 26,3 % завдяки останнім розробкам японської компанії Kaneko.
Попереднє рекордне значення цього показника 25,6 %.
Теоретичний ККД кремнієвої сонячної батареї, до якого прагнуть розробники, становить 29 %.
Такі справи...

Просто ВАУ!!!

Вже хтозна скільки маю скапку в голові у вигляді ідеї про мікроядерний реактор під капотом авто, щоб приводити його в рух. Ну, і взагалі, про побутове застосування ядерної енергії, наприклад, для опалення будинків. Ділитися такими ідеями начебто і не варто, хіба що в курйозному контексті. А тут - ось воно shock

А раптом піде?!
Може, почати запасатися торієм? ))

Чудо-авто, яке потрібно заправляти раз на 100 років.

Компанія Laser Power Systems (LPS) з Коннектикуту, США, розробляє нову рушійну систему, яка використовує один з найбільш щільних матеріалів, відомих в природі: торій.

Через велику густину торій здатен виробляти неймовірні обсяги тепла. Компанія в даний час експериментує з маленькими шматочками матеріалу, здатними створювати лазерний промінь, який нагріває воду, генерує пар і обертає парову міні-турбіну.

Поточна модель торієвого двигуна важить 200 кг і легко вміщається під капотом традиційного автомобіля. А за висновком експертів, всього один грам торію містить більше енергії, ніж 28 тисяч літрів бензину і 8 грам цієї речовини будуть живити звичайний автомобіль протягом століття.

За словами експерта Роберта Харгрейвса, "джерела енергії з малим або нульовим викидом СО2 мають бути дешевшими, ніж вугілля, або вони проваляться в своїй спробі замінити викопне паливо". Наприклад, США споживають 20 % світової енергії і, за словами Харгрейвса, навіть якщо знизити їх емісію СО2 до нуля, 80 відсотків, вироблених іншими країнами, як і раніше будуть проблемою. А оскільки викид вуглекислого газу переходить вже всі мислимі межі, нам вкрай потрібні нетривіальні ідеї.

А торій в даному випадку може стати до того ж і відповіддю на питання про світову ядерну енергетику. Погляньмо на сухі факти:

Торій виробляє від 10 до 10 тисяч разів менше довгоіснуючих радіоактивних відходів;

Видобуток торію дає всього один чистий ізотоп, в той час як суміш природних уранових ізотопів потребує збагачення для роботи в більшості звичайних ядерних реакторів;

Торій не може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію без спеціальних кондицій, тож в разі потреби його розпад в реакторі припиняється автоматично;

Харгрейвс пророкує також перехід на торій фабрик та інших промислових концернів. І в найближчому майбутньому ми можемо побачити це на власні очі.

Влучно

Нам пояснюють, що 30% української мови в українському телерадіоефірі - це екстремізм. 50% - це ксенофобія. А 70% - фашизм.

Для порівняння, 95% московської мови в московитському телерадіоефірі - це багатонаціональна русская культура, а 90% англійської мови в британському ефірі - це демократія.

© Дмитро Корчинський

От і на Херсонщині планується дещо...

В одному з районів Херсонської області збираються побудувати геліотермальну електростанцію, що збирає сонячну теплову енергію та працює 24 години на добу. Компанія-будівельник збирається витратити на цей проект три роки і більше 10 мільйонів євро.

Повідомляє «Преса України».

Голова Іванівського району Херсонської області Сергій Довбня заявив, що компанія «Ренджі Татарбунари» планує побудувати в цьому районі геліоелектростанцію за 10-12 млн. євро. Будівництво геліоелектростанції буде проводитися з 2017 по 2020 роки.

В Олешківському районі Херсонської області планують побудувати сонячну електростанцію потужністю 35 МВт.

Як зазначає виконуючий обов’язки заступника голови ОДА Євген Рищук, промисловий об’єкт зведуть на полях фільтрації, передає Херсонська ОДА.

«Непридатна для суспільних потреб та сільськогосподарського використання територія ідеально підходить для сонячної станції, - зауважив чиновник. - Однією з умов для інвесторів, що планують будувати бізнес в Херсонській області, є реєстрація інвестиційного об’єкту в нашому регіоні – податки повинні надходити до обласного бюджету».
Реалізація проекту дозволить Херсонщині залучити 35 млн долл США інвестицій.

Іспанські інвестори мають намір збудувати поблизу села Олександрівка Херсонської області вітропарк з 40 вітряків потужністю 110 МВт Проект будівництва вітроелектростанції днями представив громадськості директор ТОВ «Дніпро-Бузька вітрова електростанція» Борис Хамер, повідомляє Білозерська РДА. Вітрову електростанцію планують відкрити протягом 2-3 років. Для будівництва залучать 150-170 млн. євро від інвесторів з Іспанії.

Для вітропарку в «Віндкрафт Таврія» в одного з найбільших світових виробників вітрогенераторів – данської компанії Vestas – замовили  12 вітрових турбін V126-3.45 МВт, загальна потужність яких становитиме 41 МВт. Замовлення включає поставку і введення в експлуатацію вітрових турбін в селі Овер’янівка Новотроїцького району. Запустити вітропарк планують в третьому кварталі 2017 року.

А ще потужність вітроелектростанції розташованої на озері Сиваш мають намір збільшити з 3 до 246 МВт.

Ініціатором збільшення потужності об’єкту у 82 рази стала компанія-оператор "Сивашенергопром", передають ЭлектроВести

«Наразі діюча вітроелектрстанція складається з малоефективних турбін малої потужності - 16 установок на 100 кВт і дві - на 600 кВт, - розповідає головний інженер Сиваська ВЕС Сергій Чемериський, - Коефіцієнт використання потужності "соток", які були розроблені у 80-х роках, становить 10-12%, а більш сучасних Т600 - 26-28%, однак вони будуть продовжувати працювати».

З розширенням потужності ВЕС одна нова турбіна зможе виробляти більше електроенергії, ніж весь існуючий вітропарк, наголошує Сергій Чемериський.

Зелена енергетика. Суміжні сфери (загальне)

           Після багатьох фальстартів людство нарешті відчуло готовність взяти на себе ще одне з цивілізаційних напружень: добувати енергію, не спалюючи давніх підземних запасів. Ну, або ж до когось дійшло, що гроші їсти не можна. А байдужі до монетарних цінностей Зевс з Еолом збавити свій гнів не обіцяють і персональні гарантії недоторканості не продають. Як би там не було, але відкрито нову чорну діру сектор фінансування, куди тече повноводна ріка з трильйонів добавленої вартості, накопиченої за всю історію людства.


       
            Ця ринкова ніша з'явилася саме вчасно, щоб допомогти грошовим мішкам вирішувати принаймні дві їхні проблеми. По-перше, налякані висновками кліматологів, вони, так би мовити, інвестують у власне виживання. По-друге, якось розгрібають гори грошей, що надходять і надходять від їхніх принципово не підвладних банкрутству бізнесів. А зелена енергетика як раз і є такою сферою, що спочатку і значні вкладення акумулює, і прибуток обов'язково забезпечить. Років через 10...50, залежно від виду енергетики, регіону і таке інше. Плавний і спокійний прибуток у вигляді океану енергії, що майже не потребує поточних витрат. Це просто у короткостроковій перспективі розвиток зеленої енергетики виглядає як ніби така благочинна діяльність, чи фанатичний ентузіазм, чи дурне грошозакопування. Видимість одна, дійсність трохи інша.
            Та от біда, поки не знайдено відновлюваного джерела, що давало б енергію а) безперервно з достатньою інтенсивністю і б) повсюдно в ареалі гомо сапієнса. Річки з необхідними параметрами, що дозволяють тривало виробляти достатньо енергії ГЕСами, має далеко не кожна країна. Місця найсприятливішого вироблення майже дармової енергії від місць найбільшого попиту цієї енергії часто відділяють тисячі кілометрів як суходолом, так і водними обширами. На періодику "день-ніч" та "зима-літо", накладається ще й примхливість погоди в цілому, чим і обумовлена суттєва нестабільність зеленої енергетики, характерна для помірних широт. Уявіть, як дикторка на голубому екрані майбутнього розповідає таку інформацію від синоптиків: "У найближчі три доби погода буде радувати нас безхмарним небом. Тож металурги провінції Хенань можуть розраховувати на виплавку п'яти тисяч тон алюмінію" або "Зміна напряму мусонних вітрів завтра в другій половині дня супроводжуватиметься кількагодинним повним штилем. Для уникнення незручностей радимо не користуватися в цей час ліфтами та метрополітеном".
           Тому ідеальну у своїй безпосередності схему "виробив - х - спожив" людству доводиться в'язати до купи таким от жирним іксом, котрий означає необхідність з добутою енергією щось іще робити.
           Виходячи з наявних проблем, людство повним ходом вчиться накопичувати енергію, здобуту з нерегулярних і розсіяних відновлюваних джерел, і переміщати її а) в часі і б) у просторі. І це не можливо здійснювати інакше, як тільки шляхом різноманітних перетворень енергії. Нижче викладається їх загальний огляд. Деякі з них практично освоєні і використовуються у промислових масштабах, деякі відпрацьовуються в польових умовах, лабораторіях чи навіть теоретично, на папері.
            Енергія первинних носіїв - сонячного променю та струменів повітря чи води - сучасними засобами з більшим чи меншим успіхом  перетворюється у електрику. Недолік електрики в тому, що вона практично не придатна для зберігання. Але добре перетворюється і передається. Тому ідеальним є:
1. Перетворити цю дармову "зелену" електрику у форму змінної високої напруги і передати у місця безпосереднього споживання.


Перетворюють енергію сонця на електрику двома способами: через фото-електричний ефект або концентруванням у носіях теплової енергії, фінальний з яких, стара знайома перегріта водяна пара під тиском, крутить теплову турбіну з електрогенератором на одному валу (як це відбувається на геліотермальних електростанціях).

Інші варіанти використання електрики вимальовуються такі:
2. Робота гідроакумулюючих електростанцій. Помпами качати воду з нижнього водосховища у верхнє (прямий процес), щоб у слушний час випустити її під дією сили тяжіння на лопатки гідротурбіни (зворотний процес).

Спосіб успішно використовується, але в тих краях, де є відповідні рельєф та природні умови. Також є намір перетворювати виведені з експлуатації вугільні шахти значної глибини на гідроакумулюючі сховища енергії відновлюваних джерел. Піонерський проект цього напряму розробляється в Німеччині.
3. Робота установок глибокого охолодження повітря
4. Накопичувати енергію у стаціонарних сховищах на основі гальванічних акумуляторів. Спосіб, надійний і випробуваний у забезпеченні енергією портативних та пересувних засобів, останнім часом застосовується для вирішення енергетичних проблем невеликих міст, місцевостей і навіть островів з країнами (маю на увазі недавнє відкриття Теслою стаціонарних сховищ потужності на одному з Гавайських островів, а також обіцяння Маска у своєму твіттері за 100 днів вирішити аналогічні проблеми зеленої енергетики південної Австралії).
Разом з тим, з акумуляторними ємностями навряд чи зарадиш у потребах мегаполісів чи металургійних комбінатів.
5. Робота установок штучного синтезу рідких вуглеводнів.

6. Робота установок електролізу води для добування водню та зберігання його у зрідженій чи твердій формі.


Світ не готовий до електромобілів

Леонід Бершидський
журналіст, оглядач Bloomberg

ДЖЕРЕЛО

2016 рік для BMW не вдався - принаймні, якщо керуватися її високими стандартами. Так, продажі були рекордними, але норма прибутку виявилася найнижчою з 2010 р., склавши 8,9 %. В результаті прибуток виявився нижчим за прогнози аналітиків, і акції впали в ціні.

На цьому тлі рішення глави компанії Харальда Крюгера знову підтвердити актуальність стратегії, націленої на виробництво безпілотних, підключених до інтернету, електричних і призначених для спільного використання автомобілів викликає питання, адже саме її реалізація і викликала падіння рентабельності.

Революція електричного транспорту у всіх на вустах, і страх залишитися позаду (в поєднанні із зусиллями регуляторів) може стати джерелом помилок. Справа в тому, що сучасний електромобіль концептуально не поєднується зі звичним нашим сценарієм використання особистого транспорту, а екологічним ефектом подібного переходу в багатьох країнах можна знехтувати.

BMW хоче, щоб до 2025 р. 15...25 % продажів припадали на електричний транспорт, але з 2013-го баварцям вдалося продати лише 70 тис. машин i-серії; і прибуток далеко не покрив вартість розробки цих моделей, що склала 4 млрд євро.

Інші компанії з великими інвестиціями в цій галузі теж продають менше, ніж хотіли б. Renault-Nissan планувала реалізувати з 2010 до 2016 р. 1,5 млн електромобілів, але, за даними Bloomberg Intelligence, цей план було виконано лише на 28 %. У підсумку, незважаючи на всі субсидії та податкові пільги, електромобілі становлять лише близько 1,2 % світового ринку.

У відносному вираженні ринок росте швидко - в 2011 році частка таких машин становила всього 0,1 % - але в абсолютних числах кількість електромобілів на дорогах абсолютно непропорційна піднятому навколо них галасу.

Вкладаючись в подібні реформи, компанії вірять звітам експертів, що нічим не ризикують. Наприклад, недавно McKinsey випустила доповідь, в якій стверджується, що споживчий інтерес до електромобілів зростає. І виходить, що виробникам потрібно тільки поступово покращувати технологію, не забуваючи її рекламувати. Можливо, носії такої точки зору приймають бажане за дійсне, адже сучасні електрокари призначені для конкретного сценарію використання, поширеність якого не росте, а знижується.

Більшість електромобілів за ідеальних умов проходять на одному заряді близько 400 км, при цьому зарядка від існуючих джерел енергії забирає години - і навіть 30 хвилин, які забезпечують станції Tesla Supercharger, в довгій поїздці незручні. Справді, така машина відмінно підходить для людини, яка живе в передмісті у власному будинку (тоді зарядка вночі не проблема) і працює за стандартним графіком в місті, де вдень машина теж може заряджатися. Для такого випадку існуюча інфраструктура годиться. У Німеччині на кожну суспільно-доступну зарядну станцію припадає лише три е-мобілі, і навіть в Норвегії, де електромобілі займають чверть ринку, це число доходить лише до 13. Під час недавньої поїздки в Амстердам я помітив, що найчастіше єдине вільне місце для паркування в околі - це майданчик біля зарядної станції, де бензиновим автомобілям ставати заборонено.

Проблема в тому, що цей ідеальний сценарій застаріває. Люди все частіше користуються громадським транспортом - навіть в США, де він погано розвинений. Також вони менше водять в містах і все частіше використовують велосипеди. Молоді фахівці вибирають житло ближче до роботи, що прискорює джентрифікацію районів, прилеглих до центру, а коли машина все ж потрібна, використовують різні сервіси оренди і спільного використання.

Електромобілі широко використовуються в каршерінгових програмах, оскільки між поїздками клієнтів вони можуть стояти на зарядці. Але більша частина прибутку автовиробників надходить від продажу індивідуальним власникам, яким машина потрібна, щоб мати можливість в будь-який момент відправитися за покупками або в заміську поїздку, а не чекати кілька годин, поки вона зарядиться. Поки не трапиться якийсь технічний прорив, поступове збільшення запасу ходу не дозволить наздогнати за цим параметром бензинові автомобілі, і за нинішньої технології виготовлення батарей чекати швидкої зарядки на більшості станцій теж не доводиться.

Психологи кажуть про тривогу з приводу батареї електромобіля, що розряджається,  як про окремий феномен, але насправді це технологічна, а не психологічна проблема. Виробники працюють (і успішно) над зниженням вартості батарей, але споживачеві також дуже важлива гнучкість, яку дає великий запас ходу і дуже короткочасна дозаправка бензинової машини.

Галас, оптимістичні прогнози і тиск регуляторів змусили автовиробників робити машини на основі недорозвиненої, незрілої технології, і конкуренція на цьому ринку вже сильна. Уряди домагаються розвитку зарядної інфраструктури, комунальні служби вчаться справлятися зі зміненим графіком і обсягом споживання електроенергії, а McKinsey закликає до підвищення обізнаності споживача через рекламні кампанії, але, можливо, всі ці зусилля не виправдані - навіть з точки зору турботи про навколишнє середовище.

У країнах, де живе велика частина населення нашої планети, технології виробництва електроенергії такі, що електромобіль залишає приблизно такий же "вуглецевий слід", що і традиційний транспорт. Для більшості європейських країн гібридні автомобілі на зразок Toyota Prius нічим не гірші.


Екологічно чистими електрокари стають тільки там, де використовується велика частка невикопних джерел енергії (в Бразилії це гідроелектростанції, а у Франції - ядерна енергетика). Toyota Prius викидає в атмосферу приблизно стільки ж вуглекислого газу, скільки утворюється при виробництві енергії, необхідної для заправки електромобіля. У США, насамперед в штатах, де електростанції в основному працюють на вугіллі, наприклад, в Західній Вірджинії, обсяг викидів електромобіля не сильно відрізняється від вихлопу традиційної машини.

Звичайно, вже трохи пізно, але, якщо нам вдасться трохи сповільнити посилення регулювання в цій сфері, у автовиробників з'явиться шанс надати споживачеві бажану гнучкість. І в цьому випадку масове виробництво електромобілів не почнеться доти, поки поновлювані джерела не займуть більшу частку в генерації електроенергії - тобто поки в цьому не з'явиться сенс у контексті захисту навколишнього середовища.

Електрокар з князівства Ліхтенштейн

             Джерело
             У це складно повірити, але вже найближчим часом ми можемо стати свідками зникнення на АЗС звичного всім викопного палива.
Замість нього будуть продавати на розлив... практично чисту енергію. Питання покупки дизельного або бензинового автомобіля втратить свою актуальність, а у мегаполісах проблема загазованості поступово зійде нанівець. Можливо, нам ще випаде побачити, як право називатися енергетичною супердержавою буде надане країнам, які працюють у галузі високотехнологічного генерування електроенергії, а не тим, хто безладно виснажує власні надра. Схоже на казку, чи не так? Самим віриться насилу! Але, судячи з усього, час змін ближче ніж нам здається. І зараз ми пояснимо, чому.
             Наші постійні читачі вже знають про електромобіль nanoFlowcell Quantino , прем'єра якого відбулася на Женевському автосалоні . Не можна сказати, що преса приділила йому багато уваги: більшість видань побіжно і лаконічно відписалися про чергове "чудо інженерної думки" і повернулося до опису звичних для аудиторії новинок. Ми ж вирішили розібратися в нюансах і незабаром виповнилися розумінням того, наскільки революційну новинку представили мало кому відомі хлопці із зовсім не "автомобілебудівного" князівства Ліхтенштейн.



            
Малюк Quantino, показаний в цьому році в Женеві, вже не перша модель молодого автомобільного бренду з країни, в якій мешкає 37 тисяч осіб. Ще в 2014 р. світові представили первістка марки nanoFlowcell: ним став прототип седаноподібного купе Quant e-Sportlimousine. Величезний чотиримісний концепт, довжина якого перевищувала габарити довгобазового Mercedes-Benz S-Class, приводився в рух четвіркою електромоторів, сумарна потужність яких становила 653 кінські сили. При цьому на короткий час потужність моторів можна було збільшити до 925 к.с. Все це дозволяло електромобілю в теорії розганятися до 380 км/год. Що цікаво, вже тоді автовиробник заявляв досить значні цифри запасу ходу. За їх підрахунками, повністю заряджений Quant e-Sportlimousine міг проїхати від 400 до 600 кілометрів. Хороший показник, але особливого фурору він не справив. Запала для ЗМІ вистачило буквально на кілька тижнів, після чого інженери знову розійшлися по своїх тихих кабінетах.
              І ось, на початку березня 2016 року марка nanoFlowcell знову заполонила сторінки провідних світових ЗМІ. На цей раз головним героєм публікацій став компактний хетчбек Quantino, вперше показаний в 2015 році. Забігаючи наперед відзначимо: якщо озвучені характеристики прототипу nanoFlowcell Quantino дійдуть до повністю серійного зразка, це зможе повністю змінити долю автомобілебудування, а звичні всім автомобілі з ДВС і зовсім залишаться в історії.

               Головне - всередині
               Незважаючи на свою помітну і цікаву зовнішність, Quantino є звичайний міський хетчбек з посадочною формулою 2 + 2. Довжина Quantino 3910 мм, ширина - 1930 мм, а розмір колісної бази 3198 міліметрів. Приблизно стільки ж, як і у нової BMW 7-ої серії.
              У рух хетчбек nanoFlowcell Quantino приводиться з допомогою чотирьох електромоторів, сумарна потужність яких становить скромні 136 к. с. При цьому, кожен електродвигун має крутний момент до 200 Н • м , що дозволяє міському хетчбеку масою трохи менше 1,5 тонн розганятися до 200 км/год і розганятися до першої "сотні" за 5 секунд. Досить непогано як для такого співвідношення потужності і ваги. Але, як ви розумієте, "фішкою" нової моделі, яка змусила говорити про це «диво з Ліхтенштейна», було зовсім не це.

               Потрібно більше випробувачів!
               Головною особливістю, яка дозволила новинці привернути до себе увагу, став феноменальний запас ходу, заявлений розробниками: понад тисяча кілометрів на одній зарядці. Це виглядає значним навіть в порівнянні з деякими дизельними авто. Що цікаво, під час випробування Quantino інженери вирішили відмовитися від стандартних методик, що вимірюють паливну ефективність. Замість цього вони привезли повністю заряджений автомобіль на випробувальний полігон поблизу Цюріха і посадили в нього технічного директора компанії nanoFlowcell Нунція ла Веккьо. Досить тривалий час пан ла Веккьо старанно ганяв електромобіль по полігону з середньою швидкістю близько 74 км/год, а по закінченні 14 годин і 3 хвилин безперервної їзди просто відкрив двері машини і, посилаючись на сильну втому, попросив зупинити експеримент.
               Простий математичний розрахунок дозволяє визначити, що за весь час випробувань nanoFlowcell Quantino проїхав на електричній тязі близько 1040 км. Але найцікавіше попереду. Коли інженери вирішили перевірити залишковий заряд тестованого автомобіля, виявилося, що на подолання такої відстані хетчбек витратив трохи більше п'ятої частини свого "заряду", близько 22 % !!! Шляхом простих математичних обчислень можна переконатися, що, коли всі опубліковані дані є чистою правдою, сумарний запас ходу nanoFlowcell Quantino становить близько 4700 км. При цьому, на офіційному порталі автовиробника значиться, що на 100 км шляху електромобіль витрачає від 12 до 14 кВт•год, а це значить, що його джерело енергії має видавати від 564 до 658 кВт•год. Для порівняння: ємність акумуляторної батареї, встановленої на один з "найдалекобійніших" електрокарів сучасності, Tesla Model S, становить всього 90 кВт•год. Озброївшись безвідмовним аргументом "Щось тут не так", ми вирішили розібратися, що являє собою джерело енергії "машинки з Ліхтенштейну".

               Просто додай... іонної рідини
               Мабуть, почати варто з того, що батареї, встановлені в Quantino, зовсім не схожі на звичні акумулятори в більшості інших електромобілів. Система, розроблена nanoFlowcell, являє собою так званий "потоковий акумулятор", що містить два 159-літрових резервуари. Під час заправки ці баки наповнюються двома компонентами так званої "іонної рідини" (bi ION), які мають різну полярність. В один бак закачується позитивно заряджена рідина, в інший - "негативна".



               Процедура заправки електромобіля така ж, як у звичному процесі заправки бензобака на АЗС, - з тією лише відмінністю, що шлангів в колонці, призначеної для Quantino, буде два. Але важливо те, що перехід на новий тип потокових батарей дозволяє "помножити на нуль" один з найістотніших недоліків електромобілів. Систему nanoFlowcell можна повністю заправити за 5 хвилин, в той час як на повну зарядку звичайного електромобіля традиційно тратиться, м'яко кажучи, не одна година.
               Безпосереднє вироблення електрики відбувається на спеціальній іонообмінній мембрані, уздовж якої і прокачуються різнополярні іонні рідини (цей принцип знайомий завдяки "водневій" технології паливних елементів). Причому, між собою рідини ніяк не контактують. Вироблена енергія відправляється в блок суперконденсаторів, який передає їх на електромотори. Самі іонні рідини після використання просто випаровуються, і при цьому, за словами інженерів, не завдають шкоди навколишньому середовищу. До слова, в деяких потокових акумуляторах, розроблених іншими виробниками раніше, відпрацьовані рідини використовуються повторно. Для цього їх перекачують на зберігання в додаткові баки, і за можливості знову перезаряджають. Наскільки нам відомо, конструкція Quantino не передбачає такої можливості, та хто знає, можливо в серійній версії автівки іонні рідини теж можна буде "зливати на перезарядку".

            Так хочеться вірити!
             На жаль, в компанії nanoFlowcell поки що не називають точної дати виходу сенсаційних розробок на ринок. Проте, про серйозність намірів автовиробника з Літенштейна говорить те, що вже в цьому році в компанії планують почати будівництво великого дослідницького центру QUANT City в місті Тенеро (Швейцарія). Основним завданням інженерного бюро буде доопрацювання технології потокових батарей і її адаптація для інших сфер, таких як авіа- і залізничний транспорт. Досить багатообіцяючий і той факт, що основним партнером nanoFlowcell значиться німецька компанія Bosch, на рахунку якої втілення у дійсність безлічі винаходів.
            На жаль, атмосфера секретності, яка поки огортає нову технологію, не дозволяє нам отримати відповіді на деякі важливі питання. Орієнтовна ціна серійного варіанту nanoFlowcell Quantino - це ще півбіди: в залежності від технологічності і кількості вироблених примірників вона може коливатися в найширших межах. Зовсім інша справа - ціна самої іонної рідини, яка теж не розголошується. Єдина інформація, якою поділився автовиробник, така: після початку промислового виробництва потокових батарей nanoFlowcell паливо для них буде обходитися менш ніж в 10 євроцентів за літр. А значить, щоб повністю заправити обидва баки хетчбека Quantino, доведеться викласти майже 32 євро. Виглядає звабливо, особливо, якщо згадати, що за ці гроші автомобіль повинен проїхати близько 4700 кілометрів.
              Все це, без перебільшення, виглядає дуже круто: якщо хоча б четверта частина того, що обіцяють хлопці з nanoFlowcell, виявиться правдою, їх винахід може серйозно вплинути на кон'юнктуру автомобільного ринку. Та й інші аспекти нашого життя можуть серйозно змінитися. Правда, є одна умова. Для того щоб нова технологія стала користуватися реальним попитом, ціна Quantino повинна бути близькою до вартості звичайних ... ну, хоча б електромобілів.

То що, мінус ще один союзник рф? Вже останній?

В російських ЗМІ спостерігається нове загострення риторики РФ щодо Білорусі. Акценти схожі з тими, що використовувалися Кремлем в довоєнний період до України аж до заперечення державності, культурній і етнічної самобутності. Причому пропагандистська машина використовує в своїх інтересах навіть вуличну активність білорусів, що зросла останнім часом, стверджуючи, що, конфліктами з Москвою, глава РБ Олександр Лукашенко, довів свій народ до бідності, а люди були б щасливі приєднатися до Росії.

Нагнітанню обстановки останні події дійсно сприяють. Так в кінці лютого Олександр Лукашенко провів десять днів в Сочі, де, як це неодноразово бувало, мав намір зустрітися з Володимиром Путіним. Однак прес-секретар господаря Кремля Дмитро Пєсков заявив, що візит мінського гостя носить приватний характер, зустріч глав держав не планується. При цьому спікер нібито випадково переплутав ім’я по батькові Лукашенко, що виглядало відвертим знущанням. Як і його твердження про те, що всі про все домовляться.

Хто кличе Путіна в Білорусь

Тим часом домовиться не можуть вже давно. З'ясування відносин між російською та білоруською елітами, яке почалося через небажання других надавати свою територію для відкриття авіаційної бази першим, неприєднання Мінська до контрсанкцій Москви і ембарго української продукції, а також розбіжностей в нафтогазовій сфері, які тривають з середини минулого року. Причому градус протистояння поки лише підвищується. У той же час в Білорусі спостерігається різке падіння виробництва, починаючи з 2012 року в країні практично припинилося зростання ВВП, а протягом останніх двох років відзначається його падіння в середньому на 3-5%. Незважаючи на те, що протягом другого півріччя 2016 року Білорусь недоотримала від Росії 6 млн. тонн нафти, влада заявляє, що за перше півріччя 2016 року падіння ВВП склало 2,5%, а за підсумками всього минулого року — 2,6% (тобто, ВВП в другій половині 2016 року впав нібито на 0,1%). Насправді ж реальне падіння ВВП Білорусі за весь рік становить близько 5%. Такої складної економічної ситуації в країні не було з часів перебудови. Як наслідок, сьогодні в Білорусі виникає проблема з виплатою пенсій, зарплат (пенсії звичайних громадян становлять $ 50-150, зарплати, які пропонують на біржі праці — $ 100-200, а не $ 500, як заявляється офіційно. Люди виходять на вулиці.

Ось свіжий приклад того, як протестні акції під національними лозунгами (в РБ - ознака політичної прозахідної опозиції) використовуються російською пропагандою: "Конкретно в Гомелі серед протестувальників дуже популярна позиція, що Білорусь взагалі повинна вступити до складу Російської Федерації, щоб цей соціально-економічний бардак припинився. Люди відкрито і жорстко звинувачують вище керівництво країни в тому, що через свій флірту із Заходом і спічі про "низалежнасти и суверенитет" уряд зіпсував відносини з Росією, від чого й виникла важка економічна криза в регіоні. Реальна позиція людей — інтеграційна і проросійська, але сили, здатні очолити протест в такому контексті, в Білорусії відсутні. Тому люди підуть, зціпивши зуби, але підуть — за націоналістами. Більше їх інтереси захищати, як виявилося, нікому".

Отже, в одному абзаці перед нами і "загроза націоналізму", і "російськомовні, що страждають" (повторення "українського сценарію" — традиційна для росЗМІ страшилка), і натяк на бажаність "Путін, прийди". Прозора така загроза Лукашенко: "роби, як кажмо, а то ...". І якщо раніше антибілоруські і (або) антилукашенківські випади на російських ресурсах мали несистемний, епізодичний характер, то вже приблизно півроку спостерігачі бачать ознаки кампанії, і йде вона по зростаючій.

Попередня така "війна" закінчилася вступом Білорусі до Митного союзу, чому спочатку Лукашенко пручався.

За словами редактора білоруської версії сайту команди InformNapalm і цивільного активіста Дениса Івашина, нинішня антибілоруська кампанія в російських ЗМІ має багаторівневий характер. Провідні інформаційні агентства і основні телеканали РФ проводять проти Білорусі здійснюють інформаційно-психологічну кампанію з метою створення та нагнітання образу ворога і країни, що не відбулася ("failed state") як для свого внутрішнього російського споживача, так і для середньостатистичного білоруського обивателя.

"В даний момент він обмежується створенням спецрепортажів різних телеканалів, перш за все, "Вести.ru", ОРТ, LifeNews про білоруську дійсність і значні протестні виступи населення, що мають загальнореспубліканський характер і спровоковані антиконституційним декретом №3 "про попередження соціального утриманства". Ці репортажі покликані ґрунтовно підірвати довіру до існуючої влади і багато в чому сприяють радикалізації ситуації в країні", — розповів Івашин "Апострофу".

Другим ешелоном антибілоруській пропаганди виступає пантеон інформаційних інтернет-ресурсів. Серед них слід назвати інформаційне агентство Regnum, ресурси EurasiaDaily і "Імперія" опального в Білорусі Юрія Баранчика, що живе нині в Москві. Окрему роль відіграє тут і ресурс персони нон грата в Білорусі — Кирила Авер'янова-Мінського — "Супутник і погром". Крім створення образу ворога всі ці ресурси планово здійснюють проти Білорусі інформаційну війну, заперечують саме існування самобутнього білоруського народу зі своєю історією, культурою і мовою. За аналогією з Кримом висувають претензії про "незаконну передачу" Білорусі Російською Федерацією Вітебської, Могильовської і Гомельської областей в 20-х роках минулого століття і закликають мало не до знищення білоруської держави.

Ймовірність вторгнення та кримський сценарій

Реакцією влади Білорусі на ці ворожі дії став арешт в грудні 2016 року низки білорусофобов — авторів інформаційних проросійських проектів, що знаходяться на території Білорусі, і заборона судовим рішенням на території держави з січні 2017 року ресурсу "Супутник і погром".

"З огляду на тісні контакти Юрія Баранчика з членами так званого "Ізборського клубу", відомого своїм шануванням Путіна, який виділяв на його розвиток спеціальний президентський грант, а також відомі висловлювання наближеного до Путіна, генерал-лейтенанта запасу, який прослужив понад тридцять років в органах зовнішньої розвідки КДБ і СЗР РФ Леоніда Решетнікова (нібито білоруської мові 90 років, її створили більшовики, а незалежної Білорусь бути не може), можна сміливо говорити про те, що багато в чому антибілоруська пропаганда санкціонована вищим військово-політичним керівництвом РФ, що веде відкриту гібридну війну проти Білорусі поки тільки засобами другого ешелону російських інформаційних ресурсів", — резюмує Івашин.

Відзначимо, однак, що пробні інформаційні "постріли" в Білорусь були вже і на Першому каналі, і на ТВЦ, і на "Звездє". Не так давно білоруські журналісти, політики і політологи повідомляли і про запрошення їх до студії програми "Вечір з Володимиром Соловйовим" поговорити про те, хто може змінити Лукашенко. І, хоча сам Соловйов потім спростував таку інформацію, але комусь же ця провокація знадобилася...

Росії в принципі потрібна слабка залежна від неї Білорусь, — констатує в коментарі "Апострофу" білоруський публіцист Северин Квятковський. "Звичайно, це потрібно і на випадок конфлікту з Заходом, щоб можна було легко ввести в РБ свої війська. Але і взагалі Росії не потрібні сильні самостійні сусіди. Тому РФ використовує будь-які способи і ситуації для досягнення своєї мети. В цьому випадку протестні настрої в Білорусі і збіднення населення".

Впровадження в свідомість тези "Білорусь пішла шляхом України" має, на думку білоруського письменника і публіциста Віктора Мартиновича, дві мети. "По-перше, попередити, що Кремль незадоволений відновленням контактів між Білоруссю і Заходом, просто позначити позицію. По-друге, підготувати свою громадську думку до можливого погіршення (різкого) відносин. Я поки не можу повірити в те, що прибуття влітку 2017 року 2000 вагонів солдатів і техніки для навчань "Захід-2017" закінчиться окупацією. Військові експерти, яким я довіряю, мене запевняють, що цих сил не вистачить для будь-якої наземної операції, але і без окупації проблем — маса. 600 мільйонів боргу висить, віддавати нічим. Тому населення Росії має бути готове до різкого похолодання у відносинах, коли борг не віддають, це називається дефолтом. 2017-й рік буде жорстким", — сказав він "Апострофу".


Лютневі протести в Гомелі активно використовуються російською пропагандою Фото: Радыё Свабода

Судячи з усього, найближчим часом стихійні і організовані акції протесту в Білорусі будуть тільки наростати, оскільки базису під ними з кожним місяцем буде все більше. У свою чергу, перебуваючи в ситуації, коли партнер не платить за кредитними зобов'язаннями, Кремль буде тільки посилювати тиск на Мінськ, а те, які вимоги, під які умови і гарантії він поставить Лукашенко, як далеко і в чому готові піти обидві сторони передбачити зараз не уявляється можливим. Але вже зараз з великою часткою ймовірності можна стверджувати: що б не сталося в подальшому, цілий дивізіон російських ЗМІ розповість, як у всьому винна Білорусь. Хоча, чого взагалі можна очікувати від цих "недодержав, населених, недонародами". Чи то інша справа у нас.

                                                                                                                                     Вадим Довнар

Пророку 203

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. /349/

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять

І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро,

Тойді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!


Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить /350/

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий

Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу

Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,

Чия на вас шкура,

Та й засядуть, і премудрих

Немудрі одурять!


Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» — «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав’янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав’янського люду — /351/

Всі знаєте. А своєї

Дас[т]ьбі... Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, —

Отойді ми заходимось!..

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те, щоб прості люде.

А ґвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,

Музика та й годі.

А історія!.. поема

Вольного народа!

Що ті римляне убогі!

Чортзна-що — не Брути!

У нас Брути! і Коклеси!

Славні, незабуті!

У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!»

Кров’ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани /352/

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучше, як батьки ходили.

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство

Віру заступило.

Що Синопом, Трапезондом

Галушки варило.

Правда!.. правда, наїдались.

А вам тепер вадить.

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить, —

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала,

Та й вас роздавила!


Так от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передали

Свої кайдани, свою славу!


Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Заміс[т]ь пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку, /353/

Сліпую каліку.

Добре, ведіть, показуйте,

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте!.. за науку,

Не турбуйтесь, буде

Материна добра плата.

Розпадеться луда

На очах ваших неситих,

Побачите славу,

Живу славу дідів своїх

І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитай[те],

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників, кого, коли,

За що розпинали!

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата —

Нехай мати усміхнеться, /354/

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
32
предыдущая
следующая