хочу сюда!
 

Алёна

45 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 40-52 лет

Заметки с меткой «історія»

Кобзарі України ч. 4

Кобзарі України ч. 4



Кобзарі України ч. 3
Кобзарі України ч. 2
Кобзарі України ч.1

Працюю над перевиданням комплекту для безкоштовного розповсюдження.
Бажаючим допомогти
ПриватБанк (https://privatbank.ua)
к/р 5168 7422 0828 7155
Гордасевич Богдан Олексійович

Кобзарі України ч. 3

Кобзарі України ч. 3



Кобзарі України ч. 2
Кобзарі України ч.1

Працюю над перевиданням комплекту для безкоштовного розповсюдження.
Бажаючим допомогти
ПриватБанк (https://privatbank.ua)
к/р 5168 7422 0828 7155
Гордасевич Богдан Олексійович

Кобзарі України ч.1




Працюю над перевиданням комплекту для безкоштовного розповсюдження.
Бажаючим допомогти
ПриватБанк (https://privatbank.ua)
к/р 5168 7422 0828 7155
Гордасевич Богдан Олексійович

Історичний дебілізм москалів щодо Степана Бандери

Богдан Гордасевич
Мене вражає, що цей матеріал викладено в липні 2020-го!
 Рівень історичного дебілізму зашкалює. 
Степан Бандера від початку війни був заарештований німцями за проголошення Української держави 30 червня 1941 р. і перебував фактично до самого закінчення війни у концтаборі Заксенхаузен поруч сина Сталіна - Якова, генерала Карбишева й маси інших  офіцерів ЧА, як і Андрій Мельник там був і багато провідних оунівців.

Які військові злочини скоїв Степан Бандера

20 листопада 1945 року в 10 годині ранку в Нюрнберзі почав роботу Міжнародний військовий трибунал. Перед ним постали нацистські злочинці, що призвели світ в саму кровопролитну в історії людства війну. Відсутність прізвища Бандери на сторінках вироку призвело до появи альтернативних думок, і виникло твердження, що Степан Бандера не є злочинцем, оскільки не був засуджений Нюрнберзьким судом.

докази провини

Доказів злочинної діяльності націоналістів предостатньо. За даними історичних досліджень, С. Бандера був агентом абверу (розвідка і контррозвідка Збройних сил гітлерівської Німеччини - вермахту). За інформацією ряду джерел, на початку 1941 року він провів ряд зустрічей з керівництвом німецької військової розвідки, результатом яких став початок формування батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Навесні 1941 року ОУН (заборонена в РФ організація) в особі Бандери отримало від Абверу 2,5 мільйона марок на ведення підривної боротьби в СРСР.

Створені по команді Гітлера оунівські каральні батальйони - 201-й шуцманшафт батальйон (батальйон охоронної поліції), дивізія СС «Галичина», полк «Бранденбург», українська допоміжна поліція разом з айнзатцкомандамі (воєнізовані ескадрони смерті) - здійснювали військові злочини: брали участь в масових вбивствах мирних громадян і каральних акціях проти партизан в Білорусії і на Україні.

У списках обвинувачених не значився

Слід зазначити, що на лаву підсудних в Нюрнберзі не були багато, хто міг бути засуджений до смертної кари. Поряд зі Степаном Бандерою не було Івана Дем'янюка, Клауса Барб'є, Вільгельма Шубера, Густава Зорге, Романа Шухевича ,  не було десятків тисяч садистів і головорізів, винних у смерті мільйонів мирних жителів. Більшість з цих десятків тисяч не було навіть заочно, як це було з Борманом на Нюрнберзькому процесі.

Не той масштаб

Розглядаючи причини відсутності Степана Бандери в списку злочинців, засуджених Нюрнберзьким судом, слід враховувати кілька факторів.

Відповідно до Статуту Міжнародного військового трибуналу (МВТ, іменованого традиційно Нюрнберзьким трибуналом) злочинами, які ведуть за собою індивідуальну відповідальність, зізнавалися: злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності. А заснований трибунал був для переслідування головних військових злочинців. Незважаючи на свою активну діяльність, за об'єктивними показниками Бандера не належав до групи головних. Це одна з причин, чому він не знаходився на лаві підсудних Нюрнберга.

територіальний фактор

Необхідно взяти до уваги і той факт, що Нюрнберзький трибунал судив тільки верховне керівництво Німеччини і визнав злочинними саме німецькі формування. Що ж стосується організацій, які розгорнули свою діяльність в інших країнах, то в розрахунок вони не приймалися. Трибунал вирішив, що на місцях повинні працювати свої, національні, трибунали.

У зв'язку з цим виграли війну держави - СРСР, США, Великобританія, Франція - в 1946 році почали проводити в своїх окупаційних зонах локальні трибунали.

Свідоцтво антинімецької діяльності

Свою роль зіграв і документ, який свідчить про антинімецьких діях бандерівців.

Наприклад, документ 014-USSR - секретний циркуляр по айнзацгрупою С-5, датована 25 листопада 1941 року. У ньому відображений достовірно встановлений факт: «рух Бандери» ОУН (б) готує антинімецьке повстання на окупованих територіях з метою створення незалежної української держави. У зв'язку з цим айнзацгрупою пропонувалося всіх виявлених бандерівців після ретельного допиту розстрілювати, а протоколи допитів негайно відправляти начальству.

Це документ, представлений трибуналу радянськими прокурорами, дозволив представити бандерівців жертвами злочину німецьких нацистів - позасудових розправ за ознакою приналежності до політичної організації.

На користь версії про ведення антинімецької діяльності говорить ще один документ - звіт Служби безпеки рейхсфюрера про події на Україні від 23 жовтня 1942 року. Німці розташувалися на підступах до Сталінграда, нацистські прапори майорять над обома вершинами Ельбрусу, а до Головного управління імперської безпеки надходить секретна доповідь: «Організація Бандери зайняла явно ворожу позицію по відношенню до Німеччини і вживає всіх заходів, аж до збройної боротьби, до відновлення незалежності України ».

Відповідно до букви закону

Незважаючи на те що звинувачення, винесені Нюрнберзьким трибуналом, безпосередньо до Бандери не належать, є пункти статей, які поширюють свою дію на нього. Наприклад, стаття 6:

  1. b)  військові злочини , а саме: порушення законів чи звичаїв війни. До цих порушень відносяться вбивства, катування чи відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених чи осіб, які перебувають в море; вбивства заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування міст чи сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, та інші злочини;
  • c)  злочини проти людства , а саме: вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами з метою здійснення або в зв'язку з будь-яким злочином, підлягає юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були здійснені, чи ні.
  • Міжнародний трибунал в Нюрнберзі «озброїв» національні трибунали повноваженнями і матеріалами, необхідними для винесення вироків злочинцям. Стаття 5 говорить, що всі положення даного Статуту повинні неухильно дотримуватися національними трибуналами: «У разі потреби і в залежності від кількості які потребують розгляду справ можуть бути засновані інші трибунали; порядок установи, функції і процедура кожного з трибуналів будуть тотожні і будуть регулюватися цим Статутом ».

    У Радянському Союзі не існувало практики заочних судів, тому вирок Бандері не було винесено.

    Випадкові невипадковості

    Ну, схоже...  nini Бувають же ж у житті збіги. umnikВипадкова подібність форм предметів... chih Одна логіка речей...

    1. Ромб з крапкою (крапками) - символ засіяного поля: на трипільських статуетках...
    ...і на кераміці культури Яншао з Китаю (праворуч), відомої з 5 тисячоліття до н. е., як і Трипільська культура...



    Також, це і поширений елемент традиційної вишивки всіх народів, що мають таке хобі.



    2. Керсетки (корсетки). Подібний у крої предмет етнічного одягу в Україні, Індії, Китаї... Загалом коли вбити у пошуковик: "... національний костюм" (де замість ... прикметник, утворений від назв чи не всіх європейських країн), то ми майже скрізь побачимо композиції, що включають у себе подібну безрукавку.

        [ Читати далі ]

    З чого почалась війна 22 червня 1941го? "З брехні".

    "...Врать о войне начали с первого дня. И уже шесть десятков лет никак не уймутся. Вечером 22 июня 1941 года диктор Юрий Левитан громовым голосом на всю страну, на весь мир прочитал в микрофон "Сводку Главного Командования Красной Армии за 22 июня 1941 года". Смысл: Ура! Мы ломим! Гнутся немцы!

    На следующий день прозвучала еще одна сводка Главного Командования. С 24 июня стали передавать не сводки Главного Командования, а сообщения Советского Информбюро. По одному сообщению в день. Совинформбюро было выдумано затем, чтобы народ не смеялся над Главным Командованием Красной Армии.

    А вот только кусочек из сводки 23 июня: "...Все атаки противника на Владимир-Волынском и Бродском направлениях были отбиты с большими для него потерями. На Шауляйском и Рава-Русском направлениях противник, вклинившийся с утра в нашу территорию, во второй половине дня контратаками наших войск был разбит и отброшен за госграницу; при этом на Шауляйском направлении нашим артогнем уничтожено до 300 танков противника. 

    В воздушных боях и огнем зенитной артиллерии в течение дня на нашей территории сбит 51 самолет противника; один самолет нашими истребителями посажен на аэродром в районе Минска. За 22 и 23 июня нашими войсками взято в плен около пяти тысяч германских солдат и офицеров. 

    По уточненным данным за 22. VI, всего было сбито 76 самолетов противника, а не 65, как это указывалось в сводке Главного Командования Красной Армии за 22. VI. 41 г." (Сообщения Советского Информбюро. Издание Совинформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 3).

    Итак, до 300 германских танков уничтожено только за 23 июня. На одном только Шауляйском направлении. А ведь это десятая часть всех танков, которые Гитлер бросил против Советского Союза. Но ведь и на других направлениях наша славная армия в тот день германские танки жгла и крошила. Если так дальше пойдет, то Гитлеру танков и на неделю не хватит. А о наших потерях снова - ни слова. Все хорошо, прекрасная маркиза.

    Правда, в том же сообщении от 23 июня тихо сказано, что "после ожесточенных боев противнику удалось потеснить наши части прикрытия и занять Кольно, Ломжу и Брест". Не окружены наши части и не разбиты - потеснены. И не главные силы потеснены, а только части прикрытия. Вот, мол, сейчас главные силы подойдут... Интересно и другое: не Брест, Кольно и Ломжу занял противник, а никому не известные Кольно и Ломжу, ну и вместе с ними - ворота страны Брест. Так будет и дальше: наши войска оставили Захудаловку, Тьмутараканьки... и Смоленск; Вшиваревку, Никудышкино... и Киев..."

    И вот 22 июня над пылающими советскими аэродромами, над сожженными скопищами танков, над брошенными штабелями снарядов и патронов, над бегущими ордами бойцов и командиров зазвенели радостные вести про новые победы... 

    И началась массовая добровольная сдача в плен кадровой Красной Армии. Солдаты сдавались по одному и группами. Сдавались взводами и ротами. Сдавались сотнями, тысячами. Сдавались бригадами, дивизиями и корпусами. Сдавались десятками и сотнями тысяч. Жаль только, что величайший стратег в своих "Воспоминаниях и размышлениях" не стал об этом ни вспоминать, ни размышлять.
    ......
    А над страной гремели радостные вести. Население страны было преднамеренно дезориентировано. Если председателю колхоза (начальнику цеха, секретарю райкома, начальнику райотдела НКВД) сообщают, что обстановка тяжелая, то он принимает одни решения и действует соответствующим образом. А если Москва торжествующе объявляет, что все идет лучшим образом, что угрозы нет и не предвидится, то председатель (и все остальные) принимает совсем другие решения и действует совсем другим образом.


    Фронтовых командиров обманывали, потому они не заботились об отводе войск. Потому они заблаговременно не готовили тыловых рубежей. Потому они не поворачивали назад эшелоны с боеприпасами и не вывозили все то, что было собрано у границ. Каждый жил ожиданием перелома в ближайшие дни и часы.

    Через пять месяцев войны, 26 ноября 1941 года, Совинформбюро объявило, как было заявлено, "неопровержимые данные": "с 22 июня по 21 ноября германская армия на советско-германском фронте потеряла убитыми, ранеными и пленными около 6.000.000 человек, более 15.000 танков, около 13.000 самолетов и до 19.000 орудий". Удивительно, но вдруг оказалось, что и у нас тоже были некоторые потери. Их открыто и прямо объявили, без утайки: "Убитыми 490 тысяч, ранеными до 1.112 тыс., пропавшими без вести 520 тыс. Потери танков - 7.900. Самолетов 6.400. Орудий - 12.900"

    (тобто до середини 1942го року переможний прапор повинен бути піднятий над Рейхом, чи що?)

    Подвиги описывали с любовью. Со смаком. Например, такие. "Взвод сержанта тов. Поросенкова в течение одного боя трижды ходил в штыковую атаку на противника и истребил свыше 150 немецко-фашистских оккупантов. Сам тов. Поросенков заколол в этом бою 11 вражеских солдат" (Там же. С. 412)

    "Красноармеец тов. Воробьев подкрался к немецкому блиндажу и меткими выстрелами уничтожил 2 часовых. Выбежавших из блиндажа немцев тов. Воробьев забросал гранатами. В этом бою отважный красноармеец истребил 25 фашистских солдат" (Там же. С. 419). Сам он, понятно, жив и невредим. К новым боям готовится. К новым подвигам и свершениям.

    А вот еще: "Красноармейцы-повара Чадин и Иванов были окружены десятью немецкими автоматчиками. Смелые красноармейцы вступили в бой с врагами. Тов. Чадин заколол штыком 3 немецких солдат, а тов. Иванов застрелил офицера, остальные враги обратились в бегство" (Там же. С. 447).

    Товарищ Чадин, мастерски владея винтовочкой с граненым штыком, в порядке живой очереди колол, как поросят, перепуганных немецких оккупантов, а те, лопоухие, не сообразили пальнуть разок из автомата.

    И в том же духе - шесть томов. 2384 страницы. Массовый героизм запредельных масштабов.

     Надо полистать "Правду" и "Красную звезду" за 1941 год, за 1942-й - открывается сплошная фантастика. Наши доблестные бойцы один на один шли на немецкие танки, топорами гнули орудийные стволы, граблями останавливали мотоциклистов с пулеметами, подростки с вилами и косами брали в плен по взводу автоматчиков. Ах, чего там только не было! В 1944 году самые героические (т.е. самые смешные) деяния первых двух лет войны в шеститомник не попали...."

    Олександр Турчинов про таємниці та погрози

    У лютому 2014 р. Олександр Турчинов рішенням Верховної Ради України набув диктаторських повноважень, обійнявши всі найвищі посади в Державі: голови ВРУ, в.о. Президента України, в.о. прем'єр-міністра України, в.о. Генпрокурора України і все інше: в.о. головнокомандувач ЗСУ і в.о. МВСУ - усе належало Турчинову, що він гідно виконав і врятував фактично Україну від повного розвалу, хаосу, окупації РФ так званої "Новоросії" тощо. Людина не зациклилась на цій владі задля себе, як робили багато хто на його місці, а ось їде спокійно як звичайна нормальна людина. Оце - Людина!

    "Я думав, що мене розстріляють": Олександр Турчинов про таємниці та погрози | "Гончаренко рулить"



    Страницы:
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    67
    предыдущая
    следующая