хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «єс»

Чим небезпечний транзит нелегалів через Україну

Іноземці з країн третього світу полюбили Україну за те, що через її кордони можна легко і недорого потрапити в Європу. За даними Держприкордонслужби, потік мігрантів за останній час збільшився на 22%. А наші співвітчизники з радістю надають послуги з переправлення нелегалів за демпінговими цінами.

Україна стала трампліном для нелегальних мігрантів на шляху до Європи, насамперед, через досить легкий, відносно безпечний, а, головне, недорогий шлях прямування. Для жителів прикордонних міст і селищ це прибутковий бізнес, оскільки, відправляючи нелегалів через кордон, вони практично нічим не ризикують. Прикордонники підтверджують: провідників дуже рідко затримують, на відміну від їхніх «клієнтів».

Останніх же стає все більше. Адміністрацією ДПС України відзначається в період з грудня 2019 р.по Січень 2020 р. на ділянці Західного регіонального управління різке збільшення активності нелегальних мігрантів, громадян Туреччини і вихідців з курдського регіону, які прибувають в Україну рейсами комерційних авіакомпаній.

Так, у зазначений період Державною прикордонною службою України затримано дев'ять громадян Туреччини, ще 15 турецьких громадян – прикордонними структурами суміжних країн. Всі затримані силами ДПСУ громадяни Туреччини прибули в країну легально через пункти пропуску «Одеса» Одеського пого і «Старокозаче» Білгород-Дністровського пого, передає прес-служба відомства.

У ДПСУ вказали, що збільшення потоків нелегальної міграції спостерігається через канали легального в'їзду в Україну - аеропорти, автомобільні пункти пропуску.

Іноземці цієї категорії прибувають до нашої країни нібито не маючи намірів їхати до ЄС, а згодом прикордонні підрозділи затримують їх на західних ділянках кордону - у Закарпатській, Львівській та Чернівецькій областях.

Для нелегалів Україна служить транзитною зоною в ЄС через західні регіони країни. Після посилення міграційної політики Євросоюзу і посилення контролю Середземноморського напрямку, біженці стали шукати обхідні шляхи, в тому числі за допомогою української території.  Так бачить ситуацію з напливом незаконних переселенців в основному з Африки та Близького Сходу голова Державної прикордонної служби України:

"Сьогодні ми вже спостерігаємо збільшення їх кількості на каналах легального в'їзду. Потенційні незаконні мігранти, спираючись на підтримку діаспор, офіційно видані документи та інші умовно законні шляхи, намагаються потрапити в Україну, щоб потім тут залишитися на нелегальному становищі або далі незаконно переходити кордон в ЄС».

Проблема полягає в тому, що навіть при успішному перетині кордонів України, ці люди можуть бути спіймані в ЄС і депортовані назад. Між нашою країною та Європейським Союзом підписано угоду про реадмісію, яка передбачає зворотне повернення всіх спійманих нелегалів, які прибули до ЄС з української території. Підписання Києвом цієї Угоди було однією з умов візової лібералізації.

Ризик для країни в тому, що вона може накопичувати такі потоки людей і це безпосередньо буде пов'язано з ефективністю міграційної політики Європи.

Чим ефективніше буде працювати система з повернення нелегальних мігрантів в країнах Європейського Союзу, тим більше людей, які потрапили з України туди, будуть повертатися до нас. Виходить Україна буде перетворюватися в країну, в якій будуть, по суті, концентруватися ось ці нелегальні мігранти.

Normal 0 false false false EN-US X-NONE AR-SA /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Table Normal"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; text-align:justify; text-indent:36.0pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:14.0pt; mso-bidi-font-size:11.0pt; font-family:"Times New Roman","serif"; mso-bidi-font-family:Arial; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}

Ті з ЄС, що не увійшли до ВРУ

26. Ирина Никорак – депутат Киевсовета от Солидарности. Советница мэра Киева Виталия Кличко. Была помощницей нардепа 8-го созыва от Народного фронта Александра Присяжнюка - сына экс-губернатора Киевской области Анатолия Присяжнюка. Муж – Эмиль Соловьев, директор одесской строительной компании Стикон. Он работал помощником нардепа 6-го созыва от Партии регионов Вадима Столара, который сейчас баллотируется по спискам Оппозиционной платформы-За життя.

27. Татьяна Чорновол – нардеп от Народного фронта и журналист. В 2014 году – правительственный уполномоченный по вопросам антикоррупционной политики. В сентябре 2014 года была назначена советником Авакова. В 2012 году баллотировалась по мажоритарке во Львовской области от Батькивщины. Автор принятой поправки о е-декларировании для антикоррупционеров.

28. Денис Пятигорец – заместитель председателя Волынской областной государственной администрации (с октября 2018 года). В 2016-2018 годах – директор местной благотворительной организации Патриоты Волыни. В 2013-2016 годах – пресс-секретарь сети автозаправок WOG, принадлежащей группе Континиум.

29. Андрей Левус – нардеп от Народного фронта. В феврале-ноябре 2014 года – заместитель главы СБУ. Руководитель комендатуры Самообороны Майдана в 2013-2014 годах. В 2004 году возглавлял районный штаб Виктора Ющенко во Львовской области. В 2007-2012 годах был помощником Андрея Парубия. В 2012 году возглавлял штаб кандидата в нардепы Валентина Наливайченко в Тернопольской области.

30. Под этим номером была Наталия Баласинович – глава Васильковского райсовета Киевской области. Однако после обнародованного видео, где она нецензурно выражается в сторону полицейского, партия провела проверку и приняла решение исключить ее из списка. В пресс-службе ЕС сообщили LIGA.net, что не знают, кто будет в списке вместо нее.

Читайте также: Выборы. Из списка партии Порошенко исключили Наталью Баласинович

31. Андрей Карпов  блогер и телеведущий, известный как Андрей Полтава. Ведущий «Вата Шоу» на телеканале Прямой. Работал начальником отдела рекламы частного предприятия Дексипринт.

32. Юрий Бирюков – советник президента Порошенко (2014-2019), помощник министра обороны (с 2014 года). Возглавлял николаевскую областную организации БПП. В 1996 году основал компанию "Компьютер зоон", а в 1999 году работал в компьютерной фирме RIM2000. В 2012-2014 годах работал директором по развитию в туристической фирме Куда угодно. Владеет IT-бизнесом в США и агропроектом в Николаевской области.

33. Сергей Таран – политолог. Сын нардепа 2-6 созывов Виктора Тарана и брат политолога Виктора Тарана. Сооснователь Института массовой информации, а также Центра политологических и социологических исследований "Соціовимір". В 2009-2010 года руководил Национальным агентством по вопросам иностранных инвестиций и развития.

34. Александр Черненко – нардеп от БПП. С апреля 2009 года – глава правления Комитета избирателей Украины. В 1997-2009 году – руководитель пресс-службы КИУ. В 2007-2009 годах – редактор программ на 5 канале.

35. Андрей Андреев – депутат Киевсовета от Солидарности. Исполняющий обязанности директора КП Киевблагоустройство. В 2017 году столичная прокуратура открыла производство по факту злоупотребления Андреевым служебным положением и создании схемы по хищению бюджетных средств, выделяемых на демонтаж МАФов на сумму более 4 млн гривен.

36. Динара Габибуллаева – глава молодежного крыла партии Порошенко. Политолог. На местных выборах 2015 года баллотировалась от БПП в Соборный райсовет Днепра.

37. Алексей Петров  блогер и ветеран АТО.

38. Вячеслав Кириленко – вице-премьер-министр (с декабря 2014 года). Нардеп 3-8 созывов. Министр труда и социальной политики в правительстве Юлии Тимошенко (2005).

39. Павел Розенко – вице-премьер-министр (с апреля 2016 года), министр социальной политики (2014-2016). В 2001-2005 годах – помощник нардепа 4-го созыва Ивана Зайца (Наша Украина). В 2005 году – первый замминистра труда и социально политики. В 2007 году – руководитель службы социальной политики Секретариата президента. В 2008-2010 годах – первый замминистра труда и социальной политики.

40. Владимир Соляр – нардеп от НФ. Был сотником Самообороны Майдана, а также заместителем командира батальона Айдар.

41. Игорь Артюшенко – нардеп от БПП. Руководитель запорожской областной организации партии (с 2015 года). В 2006-2009 годах был членом ВО Свобода.

42. Михаил Талпа – депутат Николаевского облсовета от Солидарности. Возглавляет николаевскую областную ячейку партии БПП. Был помощником нардепа 7-го созыва Игоря Брыченко (Батькивщина).

43. Александр Погребиский - волонтер, сержант 95-й отдельной десантно-штурмовой бригады аэромобильных войск.

44. Сергей Высоцкий – нардеп от НФ и журналист. Работал в газетах Коммерсант Украина, Экономические вести и Газета 24. В 2009-2011 годах работал политическим обозревателем журнала Фокус, после этого – спецкорреспондентом LIGA.net.

45. Александр Бригинец – нардеп 7-8 созывов. В 2006-2012 годах – депутат Киевсовета от БЮТ. В 2008-2010 годах – советник премьер-министра Юлии Тимошенко.

46. Елена Урсуленко – депутат Херсонского горсовета от Солидарности. Руководитель херсонской областной ячейки БПП.

47. Андрей Смолий – политический эксперт и юрист-международник. Сын Валерия Смолия – директора Института истории НАН Украины.

48. Под этим номеры был Олег Болдырев – ветеран АТО и писатель. Однако 16 июня он сообщил в Facebook, что принял решение не баллотироваться в Раду.

49. Игорь Лапин – депутат от НФ. В 2014 году командовал 2-й штурмовой ротой Запад 24-го батальона Айдар. В 2010 году баллотировался на должность мэра Ковеля от Селянской партии.

50. Людмила Обертинская – руководитель пресс-службы партии Порошенко.

Читайте также:

Слуги народа. Кого Зеленский ведет в Раду: анализ кандидатов

Кого Вакарчук ведет в Раду. Анализ кандидатов партии Голос

Історія партії "Європейська Солідарність"

Европейская Солидарность
Европейская Солидарность
10
Лидер партии: Петр Порошенко
Список партии:

Список кандидатов в депутаты от партии Европейская Солидарность на парламентских выборах-2019:

1. Петр Порошенко
2. Андрей Парубий
3. Ирина Геращенко
4. Михаил Забродский
5. София Федина
6. Мустафа Джемилев
7. Яна Зинкевич
8. Олег Синютка
9. Ахтем Чийгоз
10. Иванна Климпуш-Цинцадзе
11. Герасимов Артур
12. Кубив Степан
13. Фриз Ирина
14. Южанина Нина
15. Луценко Ирина
16. Сюмар Виктория
17. Арьев Владимир
18. Павленко Ростислав
19. Величкович Николай
20. Алексеев Сергей
21. Князевич Руслан
22. Саврасов Максим
23. Ионова Мария
24. Бойко Наталья
25. Вьятрович Владимир
26. Никоряк Ирина
27. Чорновол Татьяна
28. Пятигорец Денис
29. Левус Андрей
30. Баласинович Наталья - исключили из списка 
31. Карпов Андрей
32. Бирюков Юрий
33. Таран Сергей
34. Черненко Александр
35. Андреев Андрей
36. Габибуллаева Динара
37. Петров Алексей
38. Кириленко Вячеслав
39. Розенко Павел
40. Соляр Владимир
41. Артюшенко Игорь
42. Талпа Михаил
43. Погребиский Александр
44. Высоцкий Сергей
45. Бригинец Александр
46. Урсуленко Елена
47. Смолий Андрей
48. Болдырев Олег (16 июня он сообщил в Facebook, что принял решение не баллотироваться в Раду)
49. Лапин Игорь
50. Обертинская Людмила

Партия Европейская Солидарность (до 27 августа 2014 г. - партия Солидарность; до 24 мая 2019 г. - партия Блок Петра Порошенко Солидарность) - украинская политическая партия. 

История партии. Солидарность. Партия была основана 28 февраля 2001 года как партия Солидарность. Первым председателем партии был Михаил Антонюк. В ноябре 2001 года лидером партии избрали Петра Порошенко. В декабре того же года партия присоединилась к избирательному блоку Виктора Ющенко Наша Украина, а Петр Порошенко был назначен руководителем избирательного штаба блока. 17 июня 2013 года Солидарность приняла решение войти в ВО Батькивщина. Партию возглавил депутат фракции Батькивщина Юрий Стець.

По итогам внеочередных президентских выборов 25 мая 2014 года Порошенко победил, получив, по данным ЦИК, 54,7% голосов.

Идеология. Идеологией партии христианская демократия, либеральный консерватизм, панъевропеизм.

Предвыборная программа акцентировала на оборонной отрасли, борьбе с коррупцией, децентрализации.Часть положений подробнее расписали в коалиционном соглашении и новой редакции программы БПП.

В отличие от первой версии Солидарности, которая держалась социал-демократической идеологии, программа БПП - правоцентристская.

Блок Петра Порошенко Солидарность. 27 августа 2014 года партия Солидарность была переименована в Блок Петра Порошенко. Главой Блока был избран экс-министр внутренних дел Украины Юрий Луценко. По его словам, партия станет платформой для единения всех равных демократических сил. В свою очередь Петр Порошенко выразил надежду, что это даст возможность в будущем парламенте воплощать в жизнь предложенные им реформы. К концу июля рейтинг политической силы колебался в пределах 11,1%-20,3% (с учетом того, кто будет ее председателем).

2 сентября украинская партия мэра Киева Виталия Кличко УДАР приняла решение идти на выборы в Верховную Раду 2014 года вместе с Блоком Петра Порошенко.

По словам Юрия Луценко партия рассчитывает получить на выборах не менее 226 человек, при этом она будет поддерживать беспартийных активистов на мажоритарных округах и готова объединить усилия с другими политическими силами.

25 сентября 2014 года Порошенко презентовал план развития Украины на ближайшие шесть лет, который фактически составляет основу предвыборной программы его партии. "Стратегия-2020" предусматривает реализацию 60 реформ и специальных программ, выполнение которых подготовит Украину к тому, чтобы через шесть лет подать заявку на получение членства в ЕС. Порошенко рассчитывает, что к 2020 году Украина войдет в топ-20 рейтинга глобальной конкурентоспособности и ведения бизнеса.

26 сентября 2014 года ЦИК Украины зарегистрировал 193 кандидатов в народные депутаты Верховной рады Украины от Блока Петра Порошенко. Партия также выдвинула кандидатов по мажоритарным округам.

Первая десятка избирательного списка Блока Петра Порошенко на парламентских выборах-2014:

1. Виталий Кличко. Мэр Киева и его спонсоры получили в списке БПП до 40% проходных мест и столько же мажоритарных округов. И хотя сам Кличко, не собирающийся покидать кресло мэра, зачем-то идет первым номером, подлинный лидер блока - президент.

2. Юрий Луценко. Бывший политический заключенный. Изначально планировалось, что Луценко станет первым номером БПП, а Кличко останется мэром Киева. Однако в ходе переговоров и по наставлению политических технологов решено выдвинуть первым номером более раскрученное лицо.

3. Ольга Богомолец. Известный врач, владелица собственных клиник, активист Майдана. Человек Порошенко. На последних президентских выборах была фактически техническим кандидатом Порошенко, отбирая голоса у Тимошенко. Еще тогда ей прогнозировали проходное место в первой пятерке партии президента. Так и вышло.

4. Владимир Гройсман. Вице-премьер-министр. Человек Порошенко, в прошлом мэр Винницы. Его называют главным претендентом на кресло технического премьер-министра Украины - вместо политика Арсения Яценюка. Интрига в том, сколько голосов наберет БПП. Первый вариант: 226 и больше. В этом случае формировать коалицию партия не откажется, но премьером поставит Гройсмана, а всем другим предложит присоединиться. Второй вариант: ББП набирает меньше 226 голосов. В этом случае есть шанс, что кресло премьера будет предложено Арсению Яценюку из Народного фронта. Но только если эта партия сможет взять второе место на выборах, обогнав Радикальную партию и Самопоміч.

5. Мустафа Джемилев. Один из самых уважаемых депутатов, представитель крымско-татарского народа. Вместе с Рефатом Чубаровым (71 номер в списке) будет отстаивать в парламенте интересы коренного народа Крыма.

6. Юлий Мамчур. Военный, командир авиабригады из Крыма, получивший известность благодаря мирному протесту против оккупации своей части россиянами. Это же называют и его главным недостатком: подчиненные Мамчура не сделали ни единого выстрела, чтобы остановить оккупантов. После побед и поражений украинской армии в Донбассе, сопротивление военных в Крыму многим видится не столь упорным, каким казалось в марте.

7. Мария Матиос. Писательница.Человек из квоты Кличко. Наравне с первым номером списка, Богомолец и Мамчуром - публичные люди, приглашенные в первую десятку как формальные первые лица БПП. Родная старшая сестра главного военного прокурора Анатолия Матиоса.

8. Николай Томенко. Человек Порошенко. Бывший член Батькивщины. Ушел от Юлии Тимошенко, а тесные отношения с будущим президентом завязал во время Майдана-2014.

9. Ирина Геращенко. Человек из квоты Кличко. Но тесно работает с Порошенко, занимая должность уполномоченного президента по мирному урегулированию конфликта в Донбассе. Курирует вопрос переселенцев, является публичным спикером президентской команды.

10. Виталий Ковальчук. Начальник штаба президентской партии. Человек из квоты имени Кличко, считается связным звеном с Сергеем Левочкиным и группировкой Дмитрия Фирташа. Правая рука Кличко и реальный руководитель партии УДАР. 

Кто есть кто в списке президентского блока на парламентских выборах-2014

Европейская Солидарность. 24 мая 2019 года на закрытом съезде политическую партию Блок Петра Порошенко Солидарность переименовали в Европейскую Солидарность.

31 мая 2019 года Европейская Солидарность избрала главу партии - пятого президента Петра Порошенко

В центральный политсовет вошли 26 человек: Владимир Арьев, Степан Барна, Юрий Бирюков, Габибулаева Динара, Виталий ГайдукевичИрина ГеращенкоАртур Герасимов, Михаил Довбенко, Вирджиния Дронова, Геннадий Зубко, Мария Ионова, Руслан Князевич, Владимир Кушнир, Ирина Луценко, Иван Мельничук, Артур Переверзев, Александр Погребинский, Татьяна Рычкова, Олег Синютка, Сергей Таран, Елена Урсуленко, София Федина, Ирина Фриз, Нина Южанина. Также в политсовет входят глава партии и секретарь Максим Саврасов.

В президиум партии вошли: Ирина Геращенко, Мария Ионова, Юрий Бирюков, Сергей Таран, Виталий Гайдукевич, Олег Синютка, Максим Саврасов и Петр Порошенко.

Первая десятка избирательного списка партии Европейская Солидарность на парламентских выборах-2019:

1. Петр Порошенко - пятый президент (2014-2019)
2. Андрей Парубий - спикер верховной рады
3. Ирина Геращенко - первый вице-спикер верховной рады
4. Михаил Забродский - командующий Десантно-штурмовымы войсками ВСУ
5. София Федина - телеведущая, общественный деятель
6. Мустафа Джемилев - один из лидеров Меджлис
7. Яна Зинкевич - волонтер и командир Госпитальеров
8. Олег Синютка - губернатор Львовской области
9. Ахтем Чийгоз - замглавы Меджлис
10. Иванна Климпуш-Цинцадзе - вице-премьер по вопросам евроинтеграции

"Я вас услышал". Кого Порошенко ведет в Раду: анализ LIGA.net

В итоге на выборах в ВРУ 2019 партия Европейская Солидарность получила в Верховной Раде Украины IX созыва 23 депутатских мест по партийным спискам. Партия набрала 8,10% голосов избирателей. 

26.11.2019 г.

Досье создано: 24 Октября 2014 Дата обновления:26 Ноября 2019

Українська влада готується до напливу нелегальних мігрантів


Найближчим часом Україна зіткнеться з напливом нелегальних мігрантів з Туреччини, які намагатимуться потрапити в країну будь-яким способом. 30 жовтня незареєстровані в Стамбулі сирійські біженці повинні покинути місто. Мігранти зобов'язані повернутися в провінції, де проходили реєстрацію. Охочих повернутися в прикордонні райони, де немає ні роботи, ні перспектив, серед вимушених переселенців немає. Їх мрія потрапити в Західну Європу, і заради цього вони готові на все.

Операція "Джерело світу", що проводиться турецькою армією в прикордонних районах Сирії, безумовно посприяє появі нових біженців. Серед яких постараються загубитися і розгромлені бойовики, як це вже не раз було. Однак постійне посилення правил прийому мігрантів європейськими країнами, змушують переселенців шукати нові шляхи.

Україна, що має безвізовий режим з ЄС і низкою держав Близького Сходу, входить в числі пріоритетних напрямків. Біженці, спираючись на підтримку діаспори, офіційно видані документи та інші шляхи, потрапивши в Україну, залишаються на нелегальному становищі або незаконно переходять кордон з ЄС.

Українські силовики відзначають різке зростання кількості незаконних мігрантів з числа вихідців з Близького Сходу на пунктах легального в'їзду. При цьому більшість з них розшукується у себе на батьківщині за протиправну діяльність. Небезпечні терористи, бойовики зі збройних угруповань опозиції, нечисті на руку особистості, які робили гроші на війні, продавали терористам зброю або інформацію, рвуться в Європейський союз через територію України. Навіть якщо частина з них залишиться в нашій країні-це негативно позначиться на криміногенній обстановці.

Українська влада воліє мовчати про проблему, щоб не викликати невдоволення населення, як ніби тисячі нелегалів, які мають бойовий досвід, безслідно розчинятися.


Русини презентували міжнародний ресурс...

Русини презентували міжнародний ресурс для реалізації сепаратистських амбіцій


Як тільки в Європі в черговий раз замислюються про поступове послаблення антиросійських санкцій, всередині країни відразу активізуються зрадники та сепаратисти. Головна неприємність полягає в тому, що вороги державності та цілісності України тепер діють розважливіше та напередодні активних провокацій прагнуть отримати юридичну допомогу та моральну підтримку за кордоном. Цього разу всю свою мерзотність та українофобію продемонстрували русинські діячі Закарпаття. Вони присвятили опису "своїх лих" у складі України цілий сайт, орієнтований на англомовну аудиторію. На сторінках ресурсу у подробицях описані стогнання русинського народу щодо автономії та невизнання їх громади в Україні національною меншиною. Автори проекту впевнені, що у результатах Всеукраїнського перепису населення 2001 року були спеціально зроблені помилки, спрямовані на заниження чисельності русинів, а нібито дискримінаційні дії влади призвели до того, що 300 тисяч русинів не змогли працевлаштуватися й покинули свої будинки. Таким чином, русини виставляють себе жертвами так званого "етноциду" і звертаються через свій сайт до Європи у такій формі:

"Ми закликаємо європейських політиків і правозахисників змусити українську владу притримуватися демократичних цінностей і визнати русинів національною меншиною з відповідними соціальними гарантіями. У співробітництві з русинськими організаціями ми готуємо колективні звернення в ЄС, ОБСЄ, ПАРЄ, ЄСПЛ і ООН та будемо діяти до схвалення Києвом рішення, гарантуючого русинам Закарпаття право на національну ідентифікацію та самовизначення".

Що це, якщо не сепаратизм? Чому 10 тисяч русинів вважають, що мають право прагнути до самовизначення та вирішувати політичну долю Закарпатської області з населенням близько 1,3 млн. осіб. Буквально декілька років тому можна було впевнено говорити, що прихильники автономії серед русинів повністю маргіналізувалися або втекли до східного сусіда. Однак, тепер виявилося, що русинські сепаратисти вийшли на якісно новий рівень і від імені 700 тисяч закарпатських русинів, які хтозна-звідки там взялися, налагоджують зв'язки з міжнародними юристами, правозахисниками та ЗМІ для серйозної інформаційної атаки на Київ:

"Ми будемо раді допомозі юристів з міжнародним досвідом, які допоможуть русинським організаціям підготувати правові претензії до української влади.

Ми залучаємо до співпраці європейські ЗМІ, представників міжнародних правозахисних організацій для висвітлення проблем русинів Закарпаття і організації масштабної міжнародної кампанії щодо захисту їх невід'ємних прав".

Активізації русинських сепаратистів явно сприяє те, що СБУ замість реальної боротьби з екстремістами у Закарпатті надто довго займалася профанацією. Порошенко, Грицак, Аваков і Москаль взагалі зважили за краще не помічати антиконституційні витівки угорців та русинів, до останнього заперечуючи проблему. Тепер, якщо західні політики та ЗМІ відреагують на інформацію з цього брехливого русинського сайту, то владі не уникнути шквалу критики з боку ЄС. Врешті-решт, резонанс навколо русинів за Заході призведе до того, що пригнічувати екстремістські осередки у регіоні стане в декілька разів складніше та ризикованіше для міжнародної репутації країни.

Націоналістам завадять потрапити в Верховну Раду

Останнім часом ми стали свідками відчайдушних спроб патріотів закликати Володимира Зеленського до вибачень за його різні антиукраїнські висловлювання. На жаль, реагувати на вимоги націоналістів чи присягати їм переможець президентських виборів та його представники навіть на збираються. Більш того, ледь не першою справою після інавгурації Зеленський пообіцяв перевірити конституційність закону про винятковий статус української мови. Судячи з настрою влади та поствиборчого торжества одних олігархів над іншими, народ наступні п'ять років знову зіткнеться з повною байдужістю Банкової. При цьому захист національних інтересів України погрожує знову бути обмеженим лише популістськими гаслами чиновників, нездатних адекватно зреагувати на зовнішні та внутрішні загрози.

Здавалося, що в ситуації близького реваншу антиукраїнських сил в країні створюються всі передумови для того, щоб народ підтримав націоналістів і ветеранів АТО в їх прагненні потрапити у владу. Прийдешні вибори у Верховну Раду в даному разі виглядають ідеальною можливістю для "Свободи", "Національного корпусу" і "Правого сектору" знайти нових прихильників та подолати прохідний бар'єр, отримавши, врешті-решт, достойну кількість мандатів. Але насправді, це буде можливим тільки у разі чесної політичної боротьби, яку на парламентських виборах націоналістам ніхто не обіцяє.

Досить складно жити ілюзіями щодо успіху патріотів на виборах, насамперед, тому що тренд на боротьбу з "правими популістами" разом з Україною охопив вже всю Європу. Європейські демократи та ліберали готові на все, аби націоналісти Австрії, Німеччини, Італії, Данії, Швеції, Франції та Іспанії не змогли створити потужну праву фракцію за результатами прийдешніх з 23 по 26 травня виборів у Європарламент. Європейська народна партія у співпраці з Альянсом лібералів та демократів досить успішно займаються дискредитацією представника італійської праворадикальної партії "Ліга" Маттео Сальвіні та депутата Бундестагу з "Альтернативи для Німеччини" Маркуса Фронмаєра. Тобто, виявляється, на щонайвищому рівні напередодні ключових для ЄС виборів проводиться незаконне інформаційне та політичне цькування правих політиків, маючих багатомільйонну підтримку виборців.

Зрозуміло, що подібної долі не уникнути й нашим патріотам. Президентські вибори вже продемонстрували, що ангажовані ЗМІ безпринципно діяли проти Руслана Кошулинського, а виборчий бюлетень заповнили імена технічних кандидатів. Примітно, що Дмитро Гордон, що вважає себе незалежним журналістом, перед першим туром виборів істерично скаржився на погрози з боку Кошулинського та інших членів "Свободи". Той самий бруд на адресу націоналістів варто очікувати й на парламентських виборах. Центр "Соціальний моніторинг", Український інститут соціальних досліджень імені

О. Яременка та Соціологічна група "Рейтинг" вже почали впливати на громадську думку, передрікаючи за результатами опитувань "Свободі" лише 1,8% голосів на прийдешніх виборах у Верховну Раду. Аналогічно з об'єднанням християнських демократів і лібералів на шкоду правим у Європі, проти Кошулинського, Білецького, Тягнибока явно готуються спільні акції з боку "БПП-Солідарності", "Батьківщини", "Громадської позиції, "Опозиційної платформи - За життя" тощо.

Таким чином, що в ЄС, що в Україні всіх, хто піднімає гострі соціальні та міграційні питання та справедливо турбується про збереження національної ідентичності та культури, записують в низку екстремістів та дешевих популістів. Звинувачуючи правих опонентів у радикалізмі та жорсткості, ЄНП та їх союзники в запалі політичної боротьби забувають демократичні цінності та норми європейського виборчого законодавства. Тим самим, подається поганий приклад Україні та іншим країнам, які прагнуть потрапити у ЄС, що націоналістів треба видавлювати у будь-який спосіб з влади та цілком позбавляти їх можливості впливати на політичне життя своєї країни.

Трохи про сРашку. Свіжозкомунізжене.

Наверное, надо написать это псто, думала я. На часах было почти три часа ночи. Самое подходящее время для офигительных сториз в фейсбуке.

Я сразу заранее согласна с тем, что я - лапотная расовая рабыня с мокшанских болот (на самом деле, нет у нас на ДВ болот - их давно тайфуны посмывали, разве что в сахалинских чигирях остались). Но мне, в силу моего рабского расово-лапотного происхождения - экзистенциально доступны вещи, которые не доступны нерабам, ибо зрят извне, а не изнутри.

[ Читать дальше ]

Молдовська ACUM розраховує на підтримку ЄС після парламентських

Як відомо, 24 лютого 2019 року у Молдові відбудуться парламентські вибори. За результатами останніх соцопитувань, на перемогу претендують три політичні сили. Серед них, проросійська Партія соціалістів (ПСРМ), яку очолює президент республіки Ігор Додон, правляча Демпартія (ДПМ) олігарха Володимира Плахотнюка та правий опозиційний блок ACUM, створений лідерами двох проєвропейських партій "Гідність і правда" та Платформа "Дія і солідарність" Майєю Санду та Андрієм Нестасе. Перемога останніх могла б стати справжньою сенсацією, однак, судячи з усього, наступні вибори не призведуть до зміни влади у республіці. Все вказує на те, що між соціалістами і так званими демократами буде створена коаліція. Схоже, що ні у Додона, який без допомоги Демпартії не зможе забезпечити собі більшість у парламенті, ні у Плахотнюка, який полаявся з Заходом та іншими проєвропейськими молдовськими силами після анулювання результатів виборів мера Кишинева, просто не залишається інших варіантів, крім як виступить на виборах єдиним фронтом.

Таким чином, соціалісти і демократи, які раптово здружилися, позбавили опозиціонерів з ACUM будь-яких шансів на успіх. Очевидно, що боротися проти Додона і Плахотнюка, які мають адміністративні ресурси і контролюють всі ЗМІ, а також державні і силові структури країни, на даному етапі безглуздо. Результати прийдешніх виборів, фактично, вже визначені незалежно від реального волевиявлення виборців. Однак, для вчинення задуманого, лідери ACUM, в першу чергу, вирішили заручитися підтримкою європейських країн і звернулися до вповноваженого посла ЄС у Республіці Молдова з проханням не визнавати результати виборів і солідаризуватися з народними страйками.


Від імені представників Руху національного опору ACUM дозвольте подякувати Вам за всебічну підтримку і пильну увагу до прийдешніх виборів у Республіці Молдова.

Ми поділяємо Вашу думку, що вибори 2019 року стануть тестом для оцінки стану демократії у республіці. Проте вже наразі можна упевнено сказати, що Молдова цей тест не пройде. У країні, де протягом довгих років панує інтриганство, олігархія та корупція, брак плюралізму думок, не може бути чесного, вільного і відповідного до всіх міжнародних стандартів виборчого процесу.

Однак, навіть знаючи все це, ми не відмовляємося від боротьби і не підтримуємо ідею бойкоту. Ми візьмемо участь у виборах, хоча впевнені, що перемогти нам не дадуть. Наші опоненти - Плахотнюк і Додон забезпечили собі безпеку, коли змінили виборчу систему і призначили потрібних собі людей на ключові посади у державних закладах, а також взяли під контроль ЗМІ. Але вони не врахували найголовнішого: перемогти на виборах, сфальсифікувавши результати голосування - не значить утримати владу, головне - реакція народу та іноземних партнерів на подібну фальшиву перемогу.

Наші друзі з Румунії підтвердили свої гарантії фінансового і, якщо буде потреба, фізичного сприяння, у разі перетворення протистояння зі злочинною владою у формат масових народних протестів. Однак головною умовою з їх боку є підтримка нашої ініціативи міжнародною спільнотою. У противному разі народ Молдови залишиться наодинці проти корумпованих армії і спецслужб, керівництво яких годується з кишені Плахотнюка. Якщо Ви, як представник європейського союзу, публічно солідаризуєтеся з нашою справою, шанси народу Молдови ліквідувати олігархічну тиранію, що укоренилася в країні, створити тимчасовий уряд і провести чесні, відповідні до всіх міжнародних і правових стандартів вибори, різко збільшаться.

Саме через те ми просимо Вас не залишатися осторонь, коли від нашого слова залежить судьба всього народу.

Зупинімо диктатора разом!

Дійсно, без допомоги європейських партнерів шанси опозиційних демократичних сил Молдови на успіх у боротьбі з таким впливовим суперником як Плахотнюк, який має практично необмежені ресурси, невеликі. Заснований на європейських цінностях блок ACUM - це єдина сила, здібна забезпечити реальні зміни у Молдові і створити справжню демократичну державу, де парламент формується у результаті чесних, прозорих і вільних виборів, а влада турбується про громадян, а не про власні інтереси та вигоду. Молдова має йти шляхом євроатлантичної інтеграції. Проте, витягти країну з болота, в яке її затягнула чинна влада, неможливо без сприяння західних країн. Залишається сподіватися, що європейські колеги не залишать без уваги заклик опозиціонерів і допоможуть республіці встати на шлях демократичного розвитку.

Україна і Польща громлять позиції Росії в Європі

Вже протягом п'яти років агресивна політика Москви в усьому світі загрожує безпеці та демократичним цінностям. Санкції виявилися малоефективними, а рівень загрози глобальній стабільності неухильно зростає. Україна з початку військової агресії в Криму та на Донбасі в повній мірі усвідомила масштаб трагедії і протягом п'яти років самотужки протистояла воєнному монстру. Здається, зараз інші країни також почали усвідомлювати масштаби катастрофи, і в межах Європейського союзу почала створюватися антиросійська коаліція. Її діяльність носить поки ще лише інформаційний характер, але, практика показує, що саме така протидія кремлівській агентурі зараз життєво необхідна Європі.

Тісні контакти Адміністрації Президента України та МЗС Польщі свідчать про те, що робота з дискредитації антидемократичних сил в Європі йде повним ходом. Зокрема йдеться про угорських маріонеток кремля та шведських євроскептиків.


Ідеологічний розкол в ЄС є загрозою не тільки для цілісності Європи, але також і для самого існування української держави. Наприклад, позиція Угорщини з багатьох зовнішньополітичних питань віддаляє євроатлантичні перспективи України та розв'язує руки агресору. А прихід до влади євроскептичних сил в інших країнах взагалі загрожує втратою самостійності, що, звичайно, не потрібно ні Україні, ні Польщі, ні нашим заокеанським партнерам та союзникам. Усвідомлюючи це, Варшава навіть готова забути власні розбіжності з Брюсселем щодо мігрантів і судової реформи та домагатися виключення Угорщини з Вишеградської четвірки.

Особливо слід відзначити високу залученість України до подібних процесів, адже наша країна кровно зацікавлена в перемогах на дипломатичних фронтах, бо це дозволить наблизити також і воєнну перемогу над агресором. Більш того, саме наша країна змогла значно послабити позиції Москви в Європі. Судячи з повідомлення керівника Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції Адміністрації Президента України Ігоря Жовкви, в Варшаві це розуміють та цінують. Залишається лише сподіватися, що подальша співпраця насправді дозволить Украйні посісти належне місце в європейській сім'ї та домогтися повної і безумовної перемоги над окупантом не тільки на полі бою, але також і в головах європейців.

Источник.

Потенціал УДП в реалізації стратегії ЄС для Дунайського регіону

Дунайська стратегія

Дмитро Чалий,
голова Правління ПрАТ
«Українське Дунайське пароплавство»

Морський та річковий транспорт є однією з базових галузей економіки Придунайського регіону, стабільне та ефективне функціонування якого є однією з необхідних складових забезпечення економічної стабілізації, сталого розвитку української ділянки Придунайського регіону та підвищення рівня життя його населення. Особливої уваги заслуговує розташування Придунайського регіону України на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію, яке сприяє реалізації потенціалу морського та річкового транспортного комплексу, зокрема дунайського судноплавства. на На Дунаї розташовані три українських морських порти Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, які можуть бути точками росту транзиту європейських перевезень.

Провідною транспортною судноплавною компанією в Дунайському регіоні є ПрАТ “Українське Дунайське пароплавство” (УДП).

Прагнення до інтеграції в ЄС зобов’язує Україну враховувати загальноєвропейські тенденції, зокрема, яку увагу ЄС приділяє розвитку водного транспорту як екологічного, безпечного й ефективного.

До 2020 р. ЄС планує збільшити наявну частку ринку перевезень водним транспортом на 10%, що за розрахунками має забезпечити економію транспортних витрат вантажовласників до 2 млрд євро на рік. При цьому в рамках Стратегії Євросоюзу для Дунайського регіону визначено збільшення вантажопотоків при перевезеннях по р. Дунай до 2020 року на 20% за рахунок модернізації дунайського флоту, інвестування в інфраструктуру Дунаю, каналів, протоків, координації національної політики придунайських країн, підтримки Дунайської Комісії, розвитку портів в логістиці мультимодальних центрів, покращення комплексного управління водними шляхами р. Дунай та інше.

В рамках нинішнього підходу до розвитку транспортної інфраструктури та транс’європейської опорної транспортної мережі (TEN-T) визначені дев’ять транспортних коридорів: два в напрямку Північ–Південь, три в напрямку Схід–Захід, а також чотири діагональні транспортні коридори. У напрямку території України проходить транспортний коридор «Рейн-Дунай» у сполученні через водні шляхи Майну та Дунаю, з відгалуженням від Мюнхена до Праги, Жиліни, Кошице та до українського кордону. TEN-T є проектом Європейського Союзу та охоплює основні транспортні маршрути в рамках ЄС з метою вирівнювання дисбалансу між рівнем розвитку транспортних мереж держав-членів.


Мал. 1. Транспортний коридор «Рейн-Дунай»
Згідно з основними цілями Стратегії ЄС для Дунайського регіону щодо розвитку водного транспорту, знайшли застосування наступні принципи:
  • Забезпечення вільного і відкритого для перевезень вантажів і пасажирів судноплавства без дискримінації за ознаками громадянства осіб і національності суден на основі взаємної економічної вигоди від транспортної діяльності в сфері застосування Конвенції про режим судноплавства на Дунаї;
  • Створення на Дунаї, визначеному як загальноєвропейський транспортний коридору Рейн-Дунай, ефективного та конкурентоспроможного маршруту транспортування вантажів і пасажирів;
  • Ефективна інтеграція транспортного коридору Рейн-Дунай в мережу інших загальноєвропейських водних шляхів і транспортних коридорів, що формують стійкі економічні зв’язки за напрямками Схід-Захід, Північ-Південь.

В той же час, Стратегія ЄС для Дунайського регіону вирішує питання взаємодії важливого для УДП пріоритетного напрямку 1а (внутрішнє судноплавство) та напрямку 1b (автомобільний, залізничний транспорт) Стратегії, тобто поєднання внутрішнього водного транспорту з автомобільним та залізничним задля досягнення синергії транспортного комплексу Дунайського регіону.

Одним з пріоритетних завдань Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення до 2020 року ефективних мультимодальних терміналів у річкових портах уздовж Дунаю і його судноплавних приток з метою ефективного поєднання внутрішніх водних шляхів, залізничного транспорту і автомобільних доріг.

Сьогодні в цьому контексті реалізується низка розроблених в ЄС перспективних програм та проектів з розвитку європейського внутрішнього водного транспорту, які стосуються дунайського судноплавства, такі як “NAIDES”, “PLATINA”, “TEN-T”, “EDDINNA”, “NEWADA”, “NELLI”, “WANDA” тощо, але вони не передбачають участі України. Зокрема українська ділянка Дунаю (ані Кілійське гирло, ані вихід в Чорне море через гирло Бистре) на даний час проектами не передбачені. Так, коридор Рейн–Дунай закінчується в румунському штучно спрямленому каналі Суліна (Сулінське гирло Дунаю) в порті Суліна.

Впродовж останніх двох десятків років вихід до Чорного моря через українську частину р. Дунай поступово втрачав своє значення. На міжнародних заходах різного рівня, які стосуються проблем Дунайського транспортного шляху, єдино розглядається і аналізується наскрізний шлях Дунай-Чорне море лише через румунські канали – Сулінський та Чорновода-Констанца. В колишні роки в транзитному Дунайсько-морському сполученні тільки через українські порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл та Рені щорічно перевозилося більш 1 млн. тонн вантажів на порти Середземномор’я та в зворотному напряму. На даний час румунський порт Констанца щорічно перевалює на р. Дунай більше 10 млн. тонн вантажів і є практично невичерпним джерелом вантажопотоків у напрямку вниз та вгору по р. Дунай.

На цьому тлі актуальним є питання приведення у відповідність з вимогами сьогодення правового режиму міжнародного судноплавства по Дунаю. Мають бути підтверджені та належним чином забезпечені принципи свободи міжнародного торговельного судноплавства по Дунаю та принцип недопущення дискримінації суден за мотивами їх національної належності.

Основні наявні проблеми міжнародного дунайського судноплавства сьогодні можуть бути розподілені на дві основні групи – проблеми забезпечення навігаційних умов та прохідних глибин та проблеми оновлення дунайського флоту. При цьому проблеми українського судноплавства є майже такими самими: старіння флоту, зношеність основних фондів для перевантажування вантажів, відсутність достатніх глибин глибоководного судноплавного ходу (ГСХ) Дунай – Чорне море на українській частині дельти р. Дунай.

Безперечно, сьогодні питання розвитку транзитного потенціалу України і участь в цьому процесі УДП є ще більш актуальними через дію Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, у якій міститься низка положень щодо роботи підприємств морської та річкової галузі. Наприклад, розділ 7 частини 6 Угоди визначає принципи лібералізації сектора транспортних послуг. Так, у галузі міжнародних морських перевезень установлюється режим найбільшого сприяння суднам, які ходять під прапорами України або країн – членів ЄС або ж перебувають в управлінні провайдера послуг, зареєстрованого в цих державах. Це, зокрема, поширюється на такі сфери, як доступ до портів, використання інфраструктури й портових послуг, послуг з обробки морських вантажів, складських послуг.

Україна вкрай зацікавлена у повній реалізації усього комплексу заходів та проектів, передбачених Стратегією ЄС для Дунайського регіону. Але й очевидно, що й інші придунайські країни отримають деякі преференції у разі успішної реалізації проектів в українському Придунав’ї. У першу чергу, це реалізація транспортного проекту, альтернативного до існуючих – ГСХ Дунай-Чорне море. Це один з елементів національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтеграції до транспортної системи країн Європи, Азії, Балтійського та Чорноморського регіонів. Він включений до Переліку внутрішніх водних шляхів міжнародного значення (водний шлях категорії Е 80-09) Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення і тому від реалізації проекту виграють усі країни-учасники Дунайського регіону.

Відновлення ГСХ р. Дунай Чорне море є одним з основних транспортних проектів України в Дунайському регіоні. Проектом передбачений двосторонній цілодобовий цілорічний рух суден, що забезпечується відповідністю системи управління безпечним рухом суден міжнародним стандартам ЄС та міжнародним конвенційним вимогам. Поновлення судноплавства на українській ділянці Дунаю може стати одним з потужних реальних заходів євроінтеграційного курсу, заявленого Україною.

З відновленням українського суднового ходу через Кілійське гирло Дунаю судноплавні компанії отримають можливість вибору в залежності від ситуації оптимального варіанту маршруту плавання в Нижньому Дунаї або через Сулінський канал у Румунії, або через гирло Бистре в Україні. Стале функціонування українського ГСХ також сприятиме формуванню умов здорової конкуренції та зваженої тарифної політики, підвищенню якості обслуговування, оптимізації перепускної спроможності у сполученні Дунай-Чорне море та збільшенню вантажопотоків через українські порти на Дунаї і в його гирлі.

Для України необхідними умовами розвитку водного транспорту відповідно до Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення обґрунтованих дієвих механізмів державного регулювання та сприяння у вирішенні транспортних проблем в Українському Придунав’ї:

  • підвищення рівня безпеки судноплавства в Дунайському регіоні;
  • створення умов для скоординованого та узгодженого розвитку мультимодальних перевезень через порти українського Дунайського регіону на країни Європи, Чорного та Середземного моря;
  • модернізація флоту для підтримки належних умов міжнародних перевезень, забезпечення швидкісного руху, якісного сервісу, гарантій безпеки;
  • активізація міжнародного співробітництва та поліпшення іміджу України на міжнародному ринку транспортних послуг;
  • розробка інвестиційних програм та залучення інвестицій для проведення модернізації флоту та портів;
  • залучення та подальше відновлення вантажопотоків через українські дунайські порти Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ;
  • вдосконалення нормативно-правової та законодавчої бази та припинення дискримінаційних дій з боку Румунії до суден під прапором України при перевезеннях на порти «третіх» країн.

Наразі УДП бере активну участь у заходах, спрямованих на покращення ситуації у сфері річного судноплавства, що визначено пріоритетним напрямком 1а Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Серед іншого долучається до роботи Дунайської комісії на рівні експертів; розглядає проблемні питання на Конференціях директорів дунайських пароплавств, де судноплавні компанії-учасники Братиславських угод вирішують яким чином підвищити привабливість дунайського судноплавства та забезпечити надійне партнерство і добросовісну конкуренцію на Дунаї; разом з Міністерством інфраструктури обговорює заходи щодо реалізації проекту «Реконструкція об`єктів будівництва «Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти» тощо.

УДП на різних рівнях постійно піднімає питання включення української частини р. Дунай до опорної мережі TEN-T, а також заборони Румунією операцій розвантаження/завантаження та посадки/висадки пасажирів для суден під українським прапором при перевезеннях між портами України та країнами ЄС.

Для УДП є вкрай важливим, щоб Україна входила до Транс’європейської опорної транспортної мережі TEN-T на рівні спільних з ЄС проектів та програм. 21 червня 2016 в Роттердамі міністрами транспорту країн Східного партнерства, країн-членів ЄС та Європейською Комісією було ухвалене рішення про поширення мережі TEN-T на сусідні з ЄС країни, в тому числі на Україну, а також поділу регіональної транспортної мережі на «ключову» і «базову».

На початку листопада 2018 року Єврокомісія затвердила і опублікувала на своєму офіційному сайті індикативні карти транспортних коридорів опорної мережі TEN-T на території країн Східного партнерства, в тому числі і України.

При цьому було заявлено, що співпраця в галузі планування і розвитку інфраструктури з сусідніми країнами є частиною політики ЄС щодо транс’європейської транспортної мережі (TEN-T). Це зробить перетини кордону більш ефективними, покращить безпеку транспортного руху, в той же час ефективні транспортні мережі створюють зростання економік і робочі місця, а також дозволяють зблизити людей і спростити рух товарів, – зазначено на сайті Єврокомісії.


Мал. 2. Скан-копія карти транспортних коридорів з сайту Єврокомісії

Рішенню ЄС, яке скоро має набрати силу закону, передувало підписання шести угод високого рівня між та шістьма країнами-партнерами, в тому числі Україною на Брюссельському Саміті Східного Партнерства 24 листопада 2017 року, де країни-партнери узгодили орієнтовні карти, що передбачали поширення Транс’європейської опорної транспортної мережі Європейського Союзу на території країн Східного партнерства в якості основи транспортної взаємозв’язку і визначення загальних інфраструктурних пріоритетів.

Рішення Європейської Комісії означає, що Україна стає важливим учасником розбудови транспортного коридору у сполученні Європа – Азія, а українська транспортна мережа вперше стає частиною стратегічних транспортно-логістичних коридорів Євросоюзу, – заявив міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Він переконаний, що це найважливіший крок на шляху інфраструктурної євроінтеграції України, який свідчить, що українська інфраструктура модернізується, поступово набуває європейської якості та розглядається Європейською Комісією як невід’ємна складова транспортно-логістичної системи ЄС.

Варто нагадати, що основна транспортна мережа TEN-T має пріоритет щодо фінансування та модернізації. Це означає, що в майбутньому Україна також зможе претендувати на допомогу ЄС у питанні розбудови своєї частини Транс’європейської транспортної мережі. Однак, ще до цього нам потрібно буде продемонструвати європейським партнерам, що українська транспортна-логістична система розвивається у гармонійному поєднанні з європейською системою.
Інтеграція внутрішніх водних шляхів, в тому числі української ділянки річки Дунай, в загальну логістичну мережу TEN-T також є одним з пріоритетних напрямків Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року – і це визначає для Українського Дунайського пароплавства перспективи долучення до участі в проектах, спрямованих на реалізацію Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

Журнал Судоходство


Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая