хочу сюда!
 

Надежда

58 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 46-60 лет

Заметки с меткой «єс»

Про українські іреденти

           На жаль, на сьогодні, серед українського суспільства ще не є поширеною думка про те, що втрачати землі – не по-українськи, бо ж по-нашому – повертати все своє! Українська влада всіляким шляхом намагається догодити насамперед міжнародним спільнотам, а не українському народу.

           Акцентуючи увагу на чисельних втратах у московсько-українській війні, яких можна було б уникнути, якби вирішили сумнозвісне "східне питання" ще в 2014 р., олігархічна влада намагається "погратися" у дипломатів, пробуючи розмовляти з усіма, хто хоче вплинути на долю України. Далека від нашої країни Франція та Німеччина нав’язали свою ідею замороження конфлікту на Донбасі, що, навіть не думаючи, підтримав Петро Порошенко, аби тільки показати свою готовність співпрацювати з ЄС та іншими міжнародними організаціями, для яких, відверто кажучи, неважлива доля України.

           Історія Батьківщини вчить, що потрібно нарощувати свої м’язи, а не шукати крило, під яке можна сховатися від ворога. Згадаємо хід подій у часи Паризької мирної конференції 1919-1920 рр., коли міжнародна спільнота просто начхала на Україну та наші національні інтереси. Століття тому, як і зараз, загрозою для Європи була Московія! Політики держав-переможців малювали кордони як їм заманеться, намагаючись представляти інтереси тих держав, які, на їхню думку, мали стати захисним буфером від більшовицької навали. Делегатів УНР на конференції не сприйняли серйозно, оскільки європейські держави робили акцент на Польщу. Навіть більше, на Паризькій конференції нехтували свідченнями про українські етнічні землі, прикладом цього є те, що долю українців вирішували без їхньої думки, і траплялися випадки, коли вирішували навіть без думки тої держави, яка мала володіти українськими землями. Прикладом є передача Закарпаття Чехословаччині, засновники якої навіть не розраховували бачити Срібну Землю у своєму складі, оскільки хотіли обмежитися тільки Словаччиною. Звичайно галицькі вояки та закарпатські гуцули пробували утворити свої державні адміністрації, які згодом були розформовані румунськими окупантами.

            Українська влада замість спроби відновити територіальну цілісність держави, що є їхнім обов’язком, піддалася інтригам ЄС, які планують зробити з України державу-маріонетку, яка не матиме власного стержня. Кожна спроба увести перемир’я є крок до здачі наших територій. Система пробує маніпулювати думками народу, що це "перемир’я" врятує сотні українських військових. Але чому тоді після двох "мирних" мінських домовленостей загинуло декілька тисяч українців? Світ має знати, що українська національна ідея проголошує повну єдність нації в одній державі (виключно на етнічних територіях!). Українці не повинні спостерігати за діями злочинної української влада, яка віддає свої території та одночасно плює в історію держави.

            З часом, українці повернуться до іредентизму, що дасть новий подих у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу від Сяну по Кавказ!

           P.S. Для тих, хто не підготовлений, нагадуємо, що іредентизм – термін у міжнародній політиці, який являє собою рух за приєднання територій іншої держави на підставі етнічної належності та / або попереднього володіння.

© Юрій ГРИГОР'ЄВ

Джерело

Він винен тільки в тім, що звався він Бандера

FB, Андрій Іллєнко ©


Пан Качинський заявив, що "Україну не візьмуть до Європи з Бандерою".

Не буду повторювати очевидного - іноземці не можуть диктувати нам, як жити в себе вдома і кого вважати героєм.

Так само не буду нагадувати про те, що зверхня позиція Польщі щодо України завжди призводила до поразки самої Польщі і вигідна завжди була Москві.

Натомість давайте відповімо пану Качинському просто - Польщу ж взяли у Європу з Пілсудським, то в чому ж тоді проблема України з Бандерою?

Коротка історична довідка.



У 1887 році Юзеф Пілсудський заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до сибірського заслання. Потяг до атентатів на керівників окупаційного режиму зовсім як у молодого Бандери.

Після повернення із заслання Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії) П. Заварзіна, школа "масово готувала вбивць та грабіжників". Приблизно так само польська влада трактувала дії Бандери по підготовці озброєного підпілля.

Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади та здійснювали експропріації (грабували банки та державні установи в інтересах визвольної революції ). Зовсім як Бандера та його бойові групи на Західній Україні в 1930-ті.

Під час Першої світової війни воював на чолі польської бригади на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії та її союзників з Антанти був "колаборантом" і "зрадником", адже Пілсудський був народжений у окупованій Варшаві та був підданим Російської імперії. Бандера так само грав на протиріччях імперіалістичних держав та використовував їх конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними "зрадником".

Будучи на чолі Польщі, Пілсудський спочатку війною знищив Західно-Українську Народну Республіку, а потім за спиною українців домовився з більшовиками про новий поділ України. Бандера на чужі землі ніколи не претендував і чужих держав не ділив. Тим більше ніколи не мав жодних угод з Москвою.

У 1926 Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. Були проведені каральні акції проти українців (так звана "пацифікація") та інших національних груп. Бандеру важко змалювати прихильником ліберальної парламентської демократії, але як бачимо і Пілсудський ним теж аж ніяк не був.

У 1934 році завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почувати себе на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на похороні Пілсудського у 1935 році. Бандера ніколи угод з Гітлером не підписував, натомість свого часу сидів у нацистському концтаборі.

Так в чому проблема з Бандерою?





А чи може досить?



Щодо Бандери кілька слів

Кілька чужих слів, але я краще не скажу   podmig 




    Andriy Kylish

Поляки ставлять ультиматум: Бандера або ЄС!

Якщо обирати. Я за Бандеру!

Спільнота, яка змушує відмовлятись від індентичності і власної історії, заради примарної ковбаси нам не потрібна!

Якщо нам десь не раді з Бандерою, то навіть і без Бандери туди не варто іти!



Похорон друга Гітлера, великого поляка Пілсудського.
(спеціально для Качинського)

Світлина від Український інформаційний простір.

Европа: приглашение террора

Просматривая многочисленные кадры российских погромов во Франции, особенно, как работает бегущая толпа на уничтожение противника, у меня не проходило ощущение дежаву. Особенно это касается кадров избиения англичанина, который потом умер в больнице.
На самом деле, видно как работает подготовленная россиянами ударная команда. [ Читати далі ]


 Теперь Европе надо определиться с этим самым приглашением...

Джерело:
http://defence-line.org/2016/06/evropa-priglashenie-terrora/#more-7257





Малоконкурентный рынок Украины создает условия для выхода ЕС

Как предприниматели из Харькова вышли на рынок Европейского Союза со своей печатной продукцией и почему в Европе не приемлемо вести бизнес с понятиями «немедленно», «срочно», «быстро»

В гостях у Екатерины Кадер президент группы компаний «Фактор» Сергей Яковлевич Политучий


Екатерина Кадер: Расскажите о направлениях вашего бизнеса?

Сергей Политучий: Бизнес группы компаний «Фактор» в целом можно характеризовать, как издательский консалтинговый бизнес и, несмотря на наличие в нем нескольких непрофильных бизнесов группы компаний, основу составляют издательства, полиграфия и аудит. Так, в состав входит, наверное, крупнейшее в Украине издательство, специализирующееся на производстве литературы для экономистов, бухгалтеров, юристов. Это издательский дом «Фактор», который выпускает около 18 периодических изданий и, наверное, десятки, если не сотни, изданий непериодического характера. Кроме этого в состав групп входит издательство «Виват», которое занимает 3-е место в Украине по объему производимых книг, уступая «Книжному клубу» и издательству «Ранок». Печать этих печатей обеспечивает крупнейший полиграфический комбинат полного цикла «Фактор друк», который производит, говоря доступными для слушателей понятиями, перерабатывает более 10-ти железнодорожных вагонов бумаги в месяц. Мощность типографии позволяет производить столько книг, сколько вообще печатается в Украине. В месяц эта типография способна производить до 3 млн. единиц книжной продукции. Кроме этого, около 10 млн. газет полноцветных, и всякого рода брошюр.

1.png
Полиграфический комбинат  полного цикла «Фактор друк»
Полиграфический комбинат полного цикла «Фактор друк»

Екатерина Кадер: Расскажите, как вы вышли на рынок Европейского Союза?

Сергей Политучий: Надо сказать, что, как часто бывает в бизнесе, выход на рынок Европейского Союза явился для нас следствием ухудшившейся ситуации внутри страны. Выход на рынок ЕС можно считать второй ступенью экспортной деятельности по выходу полиграфических услуг на внешний рынок. У 2008 году, когда кризис привел к падению полиграфического рынка, мы очень резко ощутили необходимость расширение границ украинского рынка. И в первую очередь у 2008 году мы обратили свои взоры на Россию. Мы достаточно быстро вышли на российский рынок, поскольку изучив его, мы с удивлением обнаружили, что 76% книг в России печатаются за границей. И мы, украинцы, пошли туда и наша типография достаточно быстро  завоевала хорошие позиции на этом рынке. Но, поскольку, следующий кризис был связан, в том числе и с Россией, то, естественно, мы поняли, что без выхода на Западные рынки у нас ничего не получится. Безусловно, выход на западные рынки имеет свою специфику, но это больше всего методическое отличие. Российский рынок ментально ближе и, несмотря на то, что первое наше знакомство с потенциальными клиентами вызывал удивленный вопрос: «А  что, в Украине печатают книги?» Этот вопрос очень быстро забивался при демонстрации наших возможностей.

Выход в Европу усложняется тем, что европейский рынок в принципе не понимает существование такого игрока на рынке полиграфических услуг, как Украина. И так, как этот рынок очень стабильный, то всякое появление, а особенно быстрое, неожиданное появление новых игроков на рынке воспринимается с недоверием. И в силу очень системной работы Западного рынка для них все, что связанно со словом «немедленно», «срочно», «быстро», практически, не приемлемо.

По этому, то, что мы за 1 год вышли на европейский рынок – это уже большой успех. Выходу на европейский рынок способствовал также выход издательства «Виват» со своими авторскими правами.

Мы уже более 5 лет экспонируемся на крупнейшей в мире Франкфуртской выставке, на выставке детской литературы в Болонии. Там мы тоже прошли этот интересный путь, когда в течении первого года с нашими хорошими книгами мы имели отменные отзывы от посетителей, но не имели ни одного заключенного договора на продажу прав. И только на 3-й год, при том, что у нас не стало лучше продукция, страны Восточной Европы стали становится нашими покупателями – это Румыния, Польша, Чехия. И только на 4-й год мы сделали первые продажи в страны Западной Европы.

Тот факт, что наше издательство «Виват» продавая достаточно большое количество авторских прав за границу, уже зарекомендовало себя, как игрока на книжном рынке и позволило нам продвигать уже через эти имеющиеся каналы, внедрить им сотрудничество, в частности предоставление им наших полиграфических услуг. С другой стороны, я думаю, значительным подспорьем является изменение ситуации на китайском рынке полиграфических услуг, когда рост заработной платы в этой промышленности в сочетании с большим логистическим плечом привел к тому, что наши услуги стали приемлемыми по цене, при условии качества, которое у нас удовлетворяет, абсолютно, европейские требования. 

Если говорить о выходе не нашей продукции, а другой продукции, я уверен, что главным препятствиям выходу на мировые рынки для украинского производителя является фигурально-ментальный железный занавес, который имеет место в головах наших соотечественников, не смотря на то, что физический железный занавес давно уже рухнул.

Но мы продолжаем жить на острове под названием Советский Союз. Мы продолжаем рассматривать бывшее пространства Советского Союза, как понятное нам пространство, а все, что за ним – как инкогнито. По этому, единственным выходом является смелый поход на другие рынки, знакомство с ними с одной стороны, и с другой стороны понятия и готовность к тому, что выход на Европейский рынок требует существенных изменений в технологии производства с тем, чтобы качество продукции соответствовало Западному уровню. Качество – это база с продукции, которая не соответствует требованию международного рынка выходить без толку. Но, даже имея хорошее качество, нужно показать игрокам рынка, что существует выгодное предложения.

Хотел сразу обратить внимания на одну очень расхожую фразу такого политическо-пропагандисткого  характера: «Нас там никто не ждет». Я на эту фразу обычно отвечаю вопросом: «А где нас ждут?» Нас не ждут и в Украине. Производителя ждут только тогда, когда он может показать покупателя, что его продукция лучше качеством, дешевле по цене и соответствует требованием и вкусам потребителя. Точно такая же ситуация и в Западных странах. Разговор о политической составляющей экспортной деятельности – это разговоры для бедных и разговоры для заполитизированных людей. Мир един! Границы мира, практически, виртуальны. Они в наших головах. Я бы, говоря о секретах успеха, сказал, что первым условием выхода на рынки – разрушения в своих головах границ. Второе, попытка понять этот рынок и воспринимать его как продолжение своего собственного. И Третье – это принятие того факта, что выход на другие рынки должен обеспечиваться ожидаемым этими рынками качеством продукции и услуг.

2.jpg
Мощность типографии позволяет производить столько книг, сколько вообще печатается в Украине
Мощность типографии позволяет производить столько книг, сколько вообще печатается в Украине

Екатерина Кадер: Как вы нашли партнеров в Европейском Союзе?

Сергей Политучий: Мы, как и большинство наших соотечественников, являемся дилетантами в сфере международной торговли и зачастую просто экстраполировали те наши представление о рынках, которые были на основании внутренней маркетинговой политики. По этому, в первую очередь, если говорить о полиграфических услугах, то была проработка каталогов, определение ведущих игроков, создание отдела международного маркетинга и выход различными способами на этих потенциальных клиентов. Параллельно – это физическое участие на отраслевых выставках, и физических контактах с руководителями. И в дальнейшем постоянная работа с ними, постоянная рассылка образцов продукции, постоянное обращение с предложением просчитать их заказы. Вся эта работа привела к тому, что понемногу отдельные более смелые клиенты начали пробовать работать с нами.  Убедившись в том, что это возможно, они в значительной степени перешли на наше, украинское. Но, дальше все проще. Когда ты становишься частью этого рынка, эти клиенты, которые попробовали и убедились, что есть жизнь на Марсе за границами бывшего Советского Союза, они делятся со своими коллегами.

Екатерина Кадер: Чем отличается наш рынок от западного?

Сергей Политучий: Прежде всего, наш рынок, как бы не говорили многие бизнесмены в Украине, чрезвычайно не развит. Он находится на зачаточной стадии. Когда сегодня люди говорят о конкуренции, на самом деле это не так. У нас малоконкурентный рынок. По этому, для того, чтобы проникнуть на западные рынки, надо быть готовым к настоящей конкуренции. У нас до сих пор в стране встречаются бизнесмены, которые рассуждают приблизительно так. Когда ему говорит потенциальный Западный покупатель о том, что ваша цена нас не устраивает, она слишком высока, зачастую наш производитель говорит: «Подождите, я вам покажу себестоимость, я вам и так отдаю, практически, по себестоимости». Западные клиенты удивляются таким словам, потому что они не понимают, а зачем им вообще показывают что-то. Меня не устраивает цена. Вот, здесь нужно обратить внимание нашего отечественного производителя на то, что если цена не соответствует рыночной цене, то он должен не доказывать кому-то, что дешевле он не может. Это никого не интересует. Он должен тщательно прорабатывать технологию изготовление продукции, организацию труда, чтобы найти те узкие места, которые не позволяют ему по цене конкурировать с предприятиями мировых рынков.

Сегодня надо понять, что западные рынки, основанные на очень продвинутой технологии, что позволяет экономить на трудовых ресурсах. И мы можем сегодня конкурировать с менее развитыми технологическими процессами за счет меньшей заработной платы на рынке Украины. Но, это временное преимущество, надо понимать, что оно когда-то уйдет. С другой стороны, надо понимать, что даже при этой дешевой рабочей силе мы зачастую имеем производительность труда намного меньшую, чем за рубежом. Вот, в этом вся проблема. Задача каждого предпринимателя здесь понимать, что те тепличные условия, в силу низкой конкуренции, которые есть у нас, не позволяют выйти туда. И, если ты действительно хочешь выйти туда, а при нестабильной экономической ситуации в стране, я считаю, это просто необходимо, то ты должен делать какие-то усилия над собой.

Екатерина Кадер: Чтобы вам хотелось, в первую очередь, принести в украинский рынок с Европейского Союза?

Сергей Политучий: Я бы сказал шире. Мне бы хотело привнести не только в украинский рынок, а и в украинское общество, прежде всего, системность главных и производителей, и главных стран мира. Если мы посмотрим, то какие страны являются ведущими странами мира? Это Германия, Франция, США, Англия. А что объединяет эти страны? Их объединяет то, что эти страны работают системно и возводят само понятия системы у фетиш, и основу жизни общества. Знаете в чем проблема Украины и России? В том, что до сих пор является актуальным высказывание Салтыкова-Щедрина о том, что «строгость российских законов компенсируется не обязательностью их выполнения».

Екатерина Кадер: Чтобы вы посоветовали тем украинским производителям, которые хотят найти партнеров в Европейском Союзе? С чего начать? К чему быть готовым?

Сергей Политучий: Нужно начать с того, что надо учить языки. Для того, чтобы разговаривать с партнерами нужно уметь разговаривать. При этом, по моим наблюдением, разговор даже на плохом английском с лично собственником или менеджером гораздо эффективней, чем разговор через переводчика. С переводчиком теряется это невербальное, харизматическое, энергетическое и не дает возможности установить доверительные отношения.

Замітки євроскептика - 4



Гадаю, подібну картину показали б Франція, Італія... Союзні обов'язки то одне. А опитування показує настрої людей: другосортні члени нато мало кому цікаві.

Замітки євроскептика - 3

...тим часом в Євросоюзі планується примусове вживлення чіпів під шкіру громадянам...
Адже штраф 3000 Є чи на півроку небо в клітинку відмовникам досить сильні аргументи shock

http://www.ukraine-today.net/1396-V-Italii-implantiruyut-mikrochipy-vsem-zhitelyam-strany.html

Ну, хай воно і високотехнологічно і зручно, але чому б людям не дати звикнутися з такою думкою, чому не навести якихось раціональних аргументів на користь чіпування, зрештою оголосити добровільне чіпування, а отак одразу?

Як Вам?

Status quo у торгівлі з ЄС

До 31 грудня 2015 року до товарів походженням з України застосовується Автономний преференційний торговий режим.

За основу введення преференцій взято домовленості щодо лібералізації доступу до ринку ЄС в рамках Угоди про асоціацію. Зокрема, ввізні мита для експорту товарів на ринок ЄС скасовано на рівні, що передбачений для першого року після запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

На даному етапі Євросоюз скасував ввізні мита на 94,7% українських промислових та 83,4% сільськогосподарських товарів. Ще 36 позицій агропродукції може експортуватися до ЄС без сплати ввізних мит у рамках тарифної квоти. Імпорт товарів понад встановлену тарифну квоту обкладається митом у звичайному порядку (за базовою ставкою).

Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

23145

Питання щодо приведення у відповідність українського законодавства в частині надання послуг поштового зв’язку до норм ЄС обговорили на зустрічі з представниками делегації Європейської Комісії, яка відбулася 25-26 листопада в Укрпошті.

 У рамках імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Укрпоштою наразі розробляються зміни до Закону України «Про поштовий зв’язок», які мають відповідати вимогам Директиви Європейського парламенту та Ради 97/67/ЄС від 15.12.1997 про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування. Зазначена Директива спрямована на лібералізацію ринку поштового зв’язку, надання підтримки з боку держави тим операторам, які надають універсальні поштові послуги.   

 Метою зустрічі в Укрпошті стало надання допомоги Україні в частині адаптації діючих норм законодавства у сфері поштових послуг до вимог Директиви ЄС. 

 Під час зустрічі мова також йшла про систему витрат на універсальні та інші послуги поштового зв’язку і надання фінансової підтримки з боку держави поштовому оператору, у разі якщо надання цих послуг є витратним для нього. 

 Експерти ЄС, присутні на заході, зокрема, член групи підтримки України, експерт (Великобританія) Крістофер Кірбі та експерт з регулювання ринків Агентства з питань комунікаційних мереж та послуг (Словенія) Александр Донай, висловили власні пропозиції щодо адаптації діючого законодавства України до норм ЄС. Александр Донай поділився досвідом своєї країни щодо приведення законодавства Словенії до норм Директиви ЄС у сфері поштових послуг.  

 Результатом зустрічі стало надання експертами ЄС рекомендацій Укрпошті щодо приведення у відповідність Закону України «Про поштовий зв’язок» до норм європейського законодавства у сфері надання послуг поштового зв’язку.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая