хочу сюди!
 

Александра

45 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 37-47 років

Замітки з міткою «щоденник»

Блогерський ювілей

Сьогодні у мене блогерський ювілей! На іюашці я відносно недавно, а ось основному блогу на ЖЖ/Дрімі виповнилось 10 років.
За ці 10 років життя дуже змінилось: домашні улюбленці, коло спілкування, мова спілкування, обстановка в країні. Декілька разів замінював блог-платформи (спочатку переїхав з Я.ру від Яндекса на ЖЖ, а потім завів ще один блог на Дрімі). А часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. Все це вимотує. Нажаль, підтримка блогів відбирає багато нервів, здоров'я і часу. Після нещодавнього переселення фоток (спочатку часткового, а згодом і повного) не хочеться писати звіти. А змінювати формат і переходити на текстові дописи теж немає бажання. До того ж, класичні блоги зараз в занепаді (не в останню чергу через ненадійність фотохостингів), тому їх не читають.
Звичайно, писати хочеться. Сподіваюсь, що нові фоторепортажі будуть. Але не в такому темпі, як раніше.

Тут теж буду писати. Хоча так само рідше, ніж раніше.

Повернувся кіт-гуляка

Повернувся кіт-гуляка, який десь лазив по сусіднім дворам і казали, що бачили його навіть через дорогу(!). Вдома його не було, мабуть півтора місяця. А перед тим стільки ж часу десь вештався. Ми вже думали, що він до нас не повернеться. Попереднього разу "виловили" — батькам дали наводку, де новий район проживання Мурзіка. Але тоді він побув у нас буквально годину — і знову втік. А сьогодні, уявляєте, прийшов під наш будинок! Повернувся худий, брудний. Наївся і зараз відпочиває. Здається, згадав нас і наше помешкання. А кажуть, що у котів коротка пам'ять.

Вчорашня гроза/Протерміновані продукти

Вчора вночі була сильна гроза. Гриміло так, що вікна здригались. Мама подумала, що знову русня намірилась захплювати Київ.

Вирішили перебрати тривожні валізи. Виявив багато протермінованих продуктів. І деякі мама знову запхала у сумки. Питаю: "Навіщо?!" Для кулінарії. Так навіщо тоді пхати у сумки, де їх шукати ніхто не буде? Незрозуміло.

Дивний гул та інші незрозумілості

Дивний гул спостерігався вчора і сьогодні. Це літаки, чи ракети?

Взагалі, дуже багато дивного трапилось сьогодні. Переглядав фотоархів (тому що при очищенні реєстру злітають прев'юшки). Так виявилось, що він неповний. А я ж його декілька разів перебирав. Мабуть, був неуважним. Але все одно дивно, як раніше прогавив.
Потім ще "прикол" — загубив файл. Добре, що знайшов.

А ще цього тижня Ютуб відмовлявся обробляти відео. Начебто, ніяких ефектів не додавав. Хіба що накладання відео, якого чомусь не було на змонтованому відео. Решта — як завжди. Мучився, мучився — плюнув і вирішив перемонтажити. Ледве "залив".

З пригод — примудрився наступити на дзеркало. Чомусь не знайшли для нього кращого місця, ніж підлога (можна ж було поставити під стіл). А я забув, що воно там лежить. Дзеркало, самі розумієте, тріснуло.

Про кицьку взагалі мовчу: шкрябає меблі, нявчить. Мабуть, блохи докучають. І, як минулого року, ні шампуні, ні ошийники не допомагають. Чухається і нявчить. Так і бігає з одного місця на інше.

Не працює доставка

Хотів замовити щось поїсти цікавеньке і смачненьке, але виявилось, що доставка у наше місто не працює. Як так?! В більшість інших міст області можна замовити. У Київ також. А до нас — ні. Причому є аж 3 відділення Нової пошти. Можна, звичайно, спеціально поїхати у столицю, однак збільшили вартість проїзду в маршрутках. Враховуючи націнку за доставку, замовляти взагалі буде невигідно.

Так що вимушений обійтися без дегустації та матеріалу для публікацій.

Нова комунальна контора

Злості не вистачає не лише на к@ц@пів, а й на вітчизняних конторщиків. У нашому місті давня проблема з комунальними службами, що займаються вивезенням сміття — їх регулярно замінюють. Ось і нещодавно повідомили, що фірму з вивезення сміття розбомбили, тому обслуговування передали іншій компанії. Вагома причина. Але... відходи буде збирати місцева комунальна конторка (мабуть, комерсанти не захотіли ризикувати і працювати під час війни).

Договір публічний, не треба перезаключати. Ну, добре! Вартість послуг залишили без змін. Теж добре! Лише необхідно дізнатись номер особового рахунку. Дали контактні телефони. Я вже підготував урочисту "промову" ("послати на куй" за зручний сервіс). Але куй додзвонишся. Не беруть слухавку по одному номеру. На іншому — скидають. Що робити? Не платити?

Може порадите якийсь дієвий застосунок для автодозвону?

Загострення війни

Сьогодні вночі, після кількох тижнів спокою, знову було чути вибухи. Напевно, плєшивий бункерний дід образився за потоплення крейсера. Тому не виключено, що буде загострення.

Хроніки російської окупації-6

Збирався таки підготувати звіт, однак клятий фотохостинг відмовлявся працювати. Ну, що ж, тоді продовжу щоденникові записи. 

У попередній пост забув написати про перебої з електрикою. Протягом тижня-півтора вона була вісутня двічі. Але якщо першого разу світло було відсутнє півгодини-годину, то другого разу електропостачання не було декілька годин.

В останні вихідні березня відбувся перехід на літній час. Що тут такого незвичного? Лише зайва морока з переведенням годинників, які не підлаштовуються автоматично. Єдиний плюс — за літнім часом вечоріти стало пізніше.

Тиждень тому гатило нещадно. Напевно, щось і до нашого міста прилетіла знову. На міській сторінці в соцмережах нічого не пишуть (звісно, не можна). Але в новинах розповідали про авіанальоти. Потім затишшя. Тільки зібрався прилягти — як бабахне. Одним словом, виспатися не вдалося. З середини тижня по ночам стало спокійніше. Хоча б можна виспатись. Навіть снилися сни! Орків відігнали від столичного передмістя. Втім, під ранок щодня чути гармати.

Через темряву постійно стукаюсь то об двері, то об шафи. Просто не хочеться зайвий раз світити ліхтариком. Чесно кажучи, набридло вмазуватись.

Мама ні в яку не хоче думати про від'їзд. Мовляв, хвора і стара. Довгі переїзди же не для неї. Але чого чекати? Поки буде гаряче? А можливо, старим людям набридає жити? Чи просто фаталізм: що буде, те буде? Хоча з середини тижня стало спокійніше. Так, вибухи чути, однак по ночам можна спати. Місто повертається до життя: відкриваються магазини і підприємства, в супермаркетах порожніх полиць стало набагато менше, повертаються мешканці, запускаються міські та внутрішньорайонні маршрутки, а з наступного тижня ще й приміські маршрути.

Була можливість проїхатись по місту: якщо не враховувати блокпости і непрацюючі світлофори, то все майже так, як було до війни.

Природа теж оживає. Посеред тижня була теплинь до +17. Зараз полоходало і задощило, але зацвітають квіти, зеленіє трава, розпускаються бруньки.

Безпека праці — наше все

"Техніка безпеки — наше все". Здається, пил з тирси потрапив в очі. В усякому разі таке враження, ніби в очах щось є. Хоча нічого підозрілого не помітив, крім демодекозу (ця зараза теж може відчуватись). Можливо, він осів під око? Прокліпав, промив водою. В дитинстві, коли гострив олівець, в око потрапила стружка, а тут просто пил. Тоді, в дитинстві, лікарка призначила якісь краплі. "Тауфон", по-моєму. Нажаль, не пригадаю. Можливо, щось порадите?

Добре, хоч взяв рукавиці, бо ще позаганяв би друзки.

Хроніки російської окупації-5: місяць війни, перші прильоти,

Не хотів сьогодні писати. Планував зробити запис пізніше, однак протягом тижня відбулись знакові події. Як позитивні, так, нажаль, і не дуже. Напишу їх без прив'язки до дат, хоча і у хронологічному порядку.

Отже, тиждень тому було пару походів до магазину: забрати покупки і власне на закупки. Дефіцит товарів зменшився, значить є завози товарів. Звичайно, порожні полиці залишились, але їх менше, ніж в перші тижні війни. З'явились соуси і кетчупи, олія, овочі, хлібобулочні вироби, побутова хімія і гігієнічні засоби. Ще й цінники стали відповідати реальним. Це теж добре.

Ще з попереднього тижня накупив собі улюблених цукерок — міні-Снікерси і сушені дині з арахісом у білому шоколаді. Ці цукерки нагадують про довоєнне життя. Наприклад, міні-Снікерси почав купляти з початку 2018-го року. Пригадую, як пригощав ними подружку під час останньої спільної вилазки у лютому 2020-го, а вона не захотіла. До речі, сьогодні 8 місяців як її не стало.

Солодощі викликали ностальгію. Причому таку, як казала психологиня: спогади будуть викликати приємний сум. І якщо раніше я уникав згадувати попередній життєвий етап (2013-2020/2021), то тепер навіть приємно, що хоч щось пов'язує з минулим. Тим паче, використовував цукерки для заїдання стресу. Так, забагато солодкого шкідливо, але хоч на якийсь час відволікає від оточуючої реальності.

Дізнався як правильно обклеювати вікна скотчем. Наклеїти навхрест недостатньо. А на повне заклеювання не вистачить скотчу. До того ж, в процесі поклейки поламались жалюзі. Це мене вивело. Але добре, що частково вдалося полагодити.

Мамина знайома розповіла мамі, що з Мурзіком все добре. Просто він знайшов кицьку в сусідньому дворі і загуляв з нею. Чи повернеться до нас — невідомо.

На вихідні місто завмирає. Людей на вулицях майже немає. Машин теж набагато менше, ніж в будні. Можливо тому світлофори вимкнені.

По ночах темінь. Хоча іноді вмикають деякі ліхтарі. Та й мешканці не завжди сумлінно виконують настанови. Однак в кімнатах нічого не видно. Декілька разів вже стукався об стіни і двері. Ну і коліно продовжує боліти час від часу.

Російське вторгненння до України триває вже більше місяця. Новини і постійні вибухи виснажують нерви. Бігаєш між своєю новою кімнатою, коридором і ванною. Ще й гасаєш до туалету, бо нерви. А сусіди, здається, не бояться нічого. Батькам теж все одно. А я так не можу. Чим лікувати нерви? Порнушка вже не допомагає. Цукерки доїв.

Останніми днями гармати чутно вранці, вдень, ввечері, вночі — цілодобово. Причому гуркіт був сильний. Виявилось, що вчора відбулись перші прильоти ракет по нашому місту. А вночі вирішив подивитись, що робиться на вулицях... і побачив помаранчеве зарєво від вибуху. Страшно. Дуже страшно. Хоча розумію, що до нас ракетні обстріли прийшли лише через місяць війни, однак від цього все одно не легше, оскільки русня бомбить мирні об'єкти і гатить куди попало.

Погода, а саме сильний вітер, лише додає тривоги. Важко розрізнити, коли щось летить, а коли дує вітер. І неспокійно. Радують, хіба що, сонячні дні, яких стало більше.

Думаю, може кудись чкурнути (от слово, яке ніколи не використовував)? Є один варіант, який не вимагає оренди житла(!), поближче до природи. Правда, батьки нікуди не хочуть їхати. Їм пропозиція не сподобалась. Та й нема деяких засобів для автономного проживання — так би може й поїхав.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
47
попередня
наступна