Було гучно!
- 06.06.23, 13:36
Твоє життя не є репетицією того, що буде після.
І якщо ти перестанеш до нього ставитися як до іспиту, ти встигнеш зробити багато чого.
Зможеш кохати та бути коханим, знайти свій інтерес. Навіть якщо життя коротке.
У тебе є унікальна нагода встигнути все переосмислити, стати відповідальнішим.
Вирішуй, приймаєш ти її чи ні.
[ Читати далі ]
Усім не догодити, навіть не намагайся. Завжди знайдеться той, хто буде незадоволений твоїм способом життя, зовнішністю, ідеями, вчинками... Твоїми тарганами, зрештою. Тому займайся тим, від чого отримуєш справжню насолоду та бережи тих, хто цінує твою щирість, а не користується нею. Насолоджуйся своєю справою, насолоджуйся цим життям. І не зважай на тих, хто не хоче розділяти з тобою радість чи горе, все в цьому світі можна забути, замінити та викинути.
Нікого не тримай. Є в оточенні хороші люди - відмінно, немає таких - теж не біда, користуйся паузою та переосмислюй своє існування. Парадокс ще полягає в тому, що абсолютно чужими людьми є не ті, кого не знаєш, а ті, з ким колись ділив спільний дах... Це звичайний баланс Всесвіту – змінювати людей та їхній статус. Змінювати до них своє ставлення. Бо коли десь убуває, то десь обов'язково прибуває.
Коли потрапляєш у чорну смугу, не поспішай впадати в глибокий розпач, а краще, як у тому мультфільмі про їжачка, — збери в торбинку все сміття з голови, додай туди старі образи, акуратно склади свої жалі, встроми туди ж фальшиву маску вічно прекрасного настрою, додай значний оберемок своїх сумнівів... Повість торбинку на плече і звалюй у «туман». Там розмахнись і закинь все це «добро» подалі! А з «туману» виходь, як з лазні — людиною, що заново народилася.
Позбавлятися потрібно вміти не тільки від токсичних людей, а й від різного мотлоху, що вносиш у життя. Позбавлятися вантажу на душі і без нього продовжувати шлях. Не за допомогою чудес, ворожок чи екстрасенсів, а за допомогою своїх рук, ніг та голови на плечах. І поясни, собі, головне — марно на когось чекати і когось наздоганяти, особливо тих, хто взагалі не «наздоганяє», що на них чекають.