хочу сюда!
 

Оля

42 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «щоденник»

Прихована агітація?

В поштові скриньки понакладали пакунки чи то від Гаранта, чи від Ради регіонального розвитку. Думав, може гроші? Нє. Обіцянки-плани щодо розбудови Київщини. Освітлення вулиць, утеплення шкіл, ремонти в лікарнях, добудова шкіл і лікарень і т.п.. Києву обіцяють метро на Виноградар. Метро на Троєщину (правда, без конкретики). На перший погляд вражає, але в цілому нічого грандіозного. Причому це лише плани. Так що не факт, що зроблять обіцяне.

Але найдивніше, що пропозиції просять надсилати не до Ради регіонального розвитку, а до президента. Чому? Де логіка?!

Мені здається, що це все-таки прихована агітація за нинішнього гаранта. А ви як думаєте? Вам таке теж присилали, чи ні?



86%, 6 голосов

14%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Екскурсія по підземній річці

На 36-річчя зробив собі подарунок — замовив екскурсію по підземній річці. Клов. "Баян" серед діггерів і сталко-діггерів. Але ж я лише сталкер. Тому для мене це нова тема, хоч і популярне місце.

Мама істерила, хоча в умовах була права. Але не послизнувся і не намок. І майже не забруднився.

1. Дохріна води (а буває ще більше — ледве не під самий верх).
2. Ходити незручно: в підлозі вимоїни і ями, слизький мул, місцями слизькі плити, треба перелазити труби.
3. Є місця, де можна позлизнутися або впасти. Див. п.2.
4. Є водоспади, через які треба проходити.

І це ще не все. Просто труднощі у вигляді пролазання через люк і низька стеля — це дрібниці в порівнянні з вищезазначеним.

Стрьомна вилазка

Було страшно (прогулювався один) і хріново (знову шлунок влаштував забастовку). huh Проте нормально злазив.
Можна було не обходити далеко, але ж я не люблю перти напролом (тим паче, що є охорона). Вояки звідти пішли мабуть років 10 тому, так охорона приватна.
Шо це і де це розповідати не буду. Бо раптом і вам захочеться.

"Колючка": один периметр - зовнішній. І ще два біля окремої частини.

Територія закинута (чи занедбана?). Частину будівель знесли. Однак і того, що залишилось, достатньо для дослідження.

Рекорд підзарядки

Моя Lumia ставить нові рекорди з роботи на одній підзарядці. Попередній рекорд був 6 днів 13 годин, а новий рекорд становить 7 днів 2 години. Не очікував, що сучасні смартфони по витривалості можуть позмагатися зі старими кнопковими.

Можна було б протримати довше, але знадобився мобільний інтернет.

А так дивно, бо іноді підзарядки вистачає на день-півтори.


Як відсвяткував День народження

На День народження справи налагодились.
По-перше, як і просив, дарували гроші. Бо чесно, сувеніри, одяг або шампуні — то банально і буденно. І хоча гроші теж не запам'ятаються, та хоч сам куплю на своє визначення (наприклад, екскурсію).
По-друге, несподівано приїхали гості. Щоправда, розмовляти було ні про що та й збирався працювати — тому розважали батьки, а я працював за компом. Соромно, що до гостей так, але збирався весь день працювати.
По-третє, запрацював блютуз-адаптер. Так що перекинув на смартфон нову музику. Ось як мало потрібно для щастя! А я вже хотів його викинути.

Мама, як завжди, гарно постаралася. За два дні ледве доїли що наготувала. Але треба відмовитись від переїдання, бо чимось травонувся. Може салати почали псуватись. Може оселедець забродив. А може гриби позаторішні не "зайшли". Так що краще викинути, ніж отруїтися.

В ЖЖ пост про День народження, як і минулого року, не зробив. Розповів в якомусь зі звітів.

Особисте свято

Чим старше стаєш, тим більше розумієш тих, хто не святкує свої Дні народження. Але як-не як — особисте свято. Якихось особливих амбіцій нема. Бажання створювати сім'ю, чи заводити відносини, теж нема. Що хочу від житття — на те не вистачить ні грошей, ні здоров'я. Та й, старий вже для того, щоб щось змінювати.

Одним словом — оптиміст) Однак життя триває — і це вже добре.

Поспішиш - наробиш помилок

Одруківками нікого не здивуєш. Але бувають і інші приколи. Поспіхом робив репортаж про нещодавню вилазку — фотки обробив швидко, текст настрочив. А потім в останню мить вирішив пересортувати фото, додав нові. І якось так вийшло, що підготував для і.юа, а запостив в основні блоги. Тому знімок вийшов меншим: не 1200х800, а 1100х733 і без копірайту. Ну, буває. Думаю, це некрасиво, але не дуже критично. Тим паче, при відкритті посту в ЖЖ, знімки масштабуються до 1100 пікс. в ширину. Такщо тільки на Дрімі помітно, що залив невідредаговану і зменшену фотку.

Ще один закинутий піонертабір

На щастя, таки знайшов нового напарника для сталкерства. Злазив на ще один занедбаний (так правильніше, ніж "закинутий"?) піонертабір. Навіть вдалося дізнатися, як він називався.
А оскільки переходити за посиланнями не любите, покажу декілька знімків тут.  Хоча, а раптом захочете почитати - ловіть тут (в ЖЖ).

Піонертабір, чи те що від нього залишилось, складається з двох однакових двоповерхових корпусів і маленького будиночку.

Пролізти туди було складно, але все ж вдалося.

Про "Євробачення-2019"

Вчора дивився другий півфінал відбору на цьогорічний пісенний конкурс "Євробачення". Не в повторі, а по тєліку. І не лише дивився, а й проголосував. Нічого складного. Навіть зайве не списали) Правда, мій вибір не дуже-то допоміг. Але учасник, точніше група, за яку голосував, пройшли до фіналу. За номером можна здогадатись.
Якось дивно, що Kazka отримали мало голосів. По-моєму, солістка гурту співає вже набагато краще.

Чому стільки уваги до "Євробачення-2019". По-перше, тому що меломан. По-друге, цікавий процес конкурсного відбору, яке перетворили на шоу. І по-третє, на фоні новин і політичної передвиборчої агітації - це як ковток позитивних емоцій.

Можливо, наступного "Євробачення" буде прогрес і потраплю на відбіркові виступи, або хоча б на репетиції (в попередні роки цікавився - дорогувато). В усякому разі, з кожним роком відмічаю збільшення уваги до цього конкурсу.



Надодачу до сезонної депресії

Лютий - найдепресивніший період року. Чому?! Тому що це найменш активний період в плані подорожей і вилазок. Тому що до цього часу зима набридає і хочеться нового антуражу. Тому що після місяця-півтора в новому році зрозуміло, що в житті навряд чи щось зміниться (у позитивному аспекті). Та й День народження наближається. А це чергове нагадування про вік і швидкоплинність часу. Хоча, я б може і не згадував про депресивний сезон, якби не з'явились нові приводи для засмучення.

Перше - це спонукання до відмови від давнього хоббі - фотографування автобусного транспорту. Неодмінним атрибутом такого захоплення є фотографування рухомого складу, тобто, автобусів і маршруток, і викладання їх на тематичні галереї. Але все частіше стикався з подвійними стандартами і зі збільшенням вимог. Останнім часом стали переоцінювати опубліковані матеріали. Просто дратує, коли завантажиш, наприклад, 10 нових знімків - а 4 старих видалять. Ну що ж, якщо сайту не потрібні фотки, то чому мені напружуватись?

Друга причина - дійшли чутки про заплановану зміну роботи співробітниці, яка курує мою працю з офісу. Так що фріланс накривається. Скоро буде майже рік, як працюю на віддаленці. Можливо, моя праця залишатиметься потрібною, але треба буде знову заводити контакти. А ще як отримувати зарплату? Не факт, що новий співробітник/співробітниця буде з мого міста. Хоча, якщо подумати, для отримання зарплати можна і їздити в офіс. Це додатковий клопіт, але зайвий привід навідатися до Києва.
А якщо в моїх послугах новий представник фірми не буде зацікавлений, доведеться шукати новий підробіток. Про роботу мови не йде( Та й паралельно працювати і шукати роботу незручно: ні на те, ні на інше не вистачить уваги.

От такі справи. Можливо, занадто відверто? Та, як кажуть, вибалакатися ні перед ким.

Ну а щоб не скиглити, ввечері буле другий півфінал вибору учасника на "Євробаченні".
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
22
предыдущая
следующая