Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла, Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661 © Stepans’ka Marina (SMG)

Навіяне побаченим вранці Дівчатко невеличке В рожевому. Мов квітка! Завбільшки з себе ляльку тримає на руках. В обох – рум’яні личка, І золоті лелітки Танцюють і сміються в здивованих очах. Так, ніби мати доню, Дівчатко пригортає Рожевокосу ляльку, до неї лебедить, За щось малу картає… Та ж знає, що долоні Дівчати...

Читати далі...

Дитино! Знай, що бездуховне тіло –Колодязь висохлий, з якого не напитись. Ані спочити біля нього, ані вмитись;Він мертвий, дно давно закам’яніле. Одухотворення – насущний вміст тілесний,Змістовна суть, освячення і свято. Твердий та милосердний, чистий, чесний,Дух - Богу слава, світові присвята. 27.01.2011 © Stepans’ka Marina (SMG)

Я не печалитимусь тим, що ти далеко, Не перейматимусь тривалістю розлуки; Не захлинатимусь плачем та від розпуки Не простягатиму в благанні ніжні руки Так, ніби крила розправля лелека. Мене не цілуватимеш щоранку, Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним. Не називатимеш мене ані Коханка, Ані Дружина - бодай, подумки, невільно… Не заспіваю немовляті колисанку, Малеча не ходитиме до школи, Домівку сміх не звеселить дитячий; «Батьки ...

Читати далі...

З побаченого напередодні Похнюплену багатоповерхівку Тендітними плечима підпираєш, За морок зачепившись поглядом. П’єш пиво з присмаком туману Та липкої мряки… Ліхтар підморгує , І вікна сито мружаться - чужі!.. Похнюплена багатоповерхівка, На тебе спершись, позіхає… Їм байдуже! &nbsp...

Читати далі...

Осанна!.. За щастя материнства невимовне,Сердечний щем, окриленість, кохання–Вразливе, владне і невиліковне; Безмежний світ, прекрасний і величний, Гармонію найвищу та єднання -Осанна тобі, Господи Предвічний! 27.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Усього найкращого в Новому році!!!! [Приєднана картинка]

Неодночасно, в самості безмежній Межу тонку останню перетнувши, Позатілесний вимір-світ бентежний НеВідчуттям неТіла враз відчувши, Ми впізнаватимемо тих, кого любили, Споріднених нам серцем і душею? Чи усвідомлення та пам’ять загубили За життєрозділом – останньою межею?... 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Обійми ніжні… Стан гнучкий - Твій нотний стан напружений, бринить… На ньому ноти я виписую ретельно, Акорди, паузи, форшлаги і морденти… Скрипковий ключ – як заголовок; Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ, Очікує…Ще мить – звучить! Мій неповторний твір, Мій інструмент тендітний… 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

*************************** Чому?..- не осягнути думкою. Чому кохає жінку чоловік? Єдиним поглядом обійнявши, лише у вічі зазирнувши, Він обирає її своїм серцем. НАЗАВЖДИ. Він стає маленьким, наївним хлопчиком, який посміхається, коли вона радіє, стежить за її поглядом, щоб насолоджуватись та купатись в очах КОХАНОЇ. Він ображається, відчуває себе загнаним в глухий кут, не може второпати, чи над ним насміхаються, чи намагаються пошити в дурні… зовсім по-дитячому, адже його обранка ...

Читати далі...