хочу сюда!
 

Наталия

44 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «мрії»

Кроки до вершини...

На заході сонця, пробираючись крізь щільний туман власних думок, долаючи себе і зігріваючись теплом власного серця, я підіймаюсь на саму вершину цього дня... Це моя висота, мій день, моя вершина!..
Але завтра нове сходження і розпочнеться воно зі світанку моїх нових можливостей... Можливо, завтра буде вищє, ніж учора...

Дихай!

Дихай, дихай! Знаю, важко.
Від суму на душі всім тяжко.
Але не варто помирать.

Тягар усі ми колись носим.
Та Бога помогти в чомсь просим.
При цьому важко засинать.

Та варто щось собі придумать.
Проблемку вирішити й вздумать,
Що варто завжди мрію мать.

Тож дихай, дихай! Хоч і важко.
Сумують всі і спати тяжко.
А мрії можуть про нас дбать.

Маленька Олеся Гмирь: «Я буду бізнес-вумен»

-          - Привіт, Олесю! Яка в тебе гарна зачіска. Хто заплітав коси?

-          - Це мама моя заплітала.

-          - Яка молодець мама. А скільки ж тобі років зараз?

-          - Цілих 9 вже!

-          - Нічого собі! То ти вже напевно все на світі знаєш?

-          - Так, я найрозумніша в класі.

-          - А що ж ти за останній час нового дізналася?

-          - Нещодавно я дізналася, що Дід Мороз – це мої батьки. Засмутилася, так довго плакала..

-         -  А хіба Діда Мороза не існує?!

-         -  Він-то існує, просто живе у Лапландії, а грошеняток для бензину немає..

-          - Чому ти так думаєш?

-          - Бо він діткам подарунки купляє, нічого не залишається.

-          - Ну, давай не будемо про сумне. Краще розкажи, що сьогодні тебе змусило радіти або сміятися?

-          - Ну.. мама сьогодні забрала з групи продовженого дня, ми пішли кататися на гойдалках, на батути.

-          - Ого! А як в тебе справи у школі? Що хорошого і поганого сьогодні відбулося?

-          - Ми сьогодні малювали космічний корабель, мене похвалили.

-         -  А щось не дуже хороше відбулося?

-          - Та цей корабель..  малюнок.. Саша взяв і порвав..

-          - Та ти що! А він не намалював?

-          - Ні, в нього не вийшло. Йому поставили «одиницю».

-          - А ти часто допомагаєш у навчанні однокласникам? Ти ж розумниця!

-          - Буває іноді, але зі мною мало хто товаришує..

-          - А з ким із дітей тобі хотілося б погратися?

-          - Із Василиною. У неї дуже гарні ляльки. Ми б їх розчісували, нафарбовували, плаття шили.

-          - То ти хочеш може стати модельєром?

-          - Ні, я буду бізнес-вумен.

-          - А чим конкретно будеш займатися?

-          - Буду продавати листя з дерев.

-          - А чому саме це?

-          - Бо його дуже багато, воно нікому не потрібне. Бери скільки влізе.

-          - А хто ж тоді буде його купувати, якщо нікому не потрібне?

-          - Так ніхто ж не розуміє, що це гроші! Я буду казати іншим, що це справжні гроші.

-          - Непогана ідея – купувати гроші за гроші! Олесю, а яке найдивніше слово тобі довелося почути?

-         -  Вчителька сказала «телепень».

-          - А ти знаєш, хто це такий?

-          - Тс-с-с-с..

-          - А якщо б у клас залетів космічний корабель, який ти намалювала, і прибульці запитали тебе, кого можна їм забрати з собою, чиє імя ти б назвала?

-          - Сашу, щоб більше моїх малюнків не рвав!

-          - Ось, яка ти! Щасти тобі у навчанні, Олесю. Бувай.

-          - Дякую, бувай! 

Сипле, сипле, сипле сніг…


Сипле, сипле сніг, кружляє…
Мою душу загортає 
В білу-білу пелену,
Ткану з туги-полину…

Сипле в душу він гарячу
І вночі я тихо плачу…
Ну, кого ж іще просити
Пломінь-біль мій загасити…

Ох, якби сніжинки білі
Спогади зігріли милі!..
Не, лягав на серце сум
Відчайдушних моїх дум…

Нічні мрії

Квітки пелюстки в долоні -
невагомим шовком казки.
Ніч зі смаком сліз солоних -
це від щастя. Твої ласки
як тихенький теплий вітер
огортають обережно...
В іншому існую світі,
де кохають так безмежно.

Кожне йобнуте на голову левеня думае,- що воно Офіцер. Це не так

Кожне йобнуте на голову левеня мнить собі, - що воно - Офіцер. Це - Факт.
що воно може бути завтра - Директором ще й...
Ага...
помрій.
.
Це - помилка. 

Офіцер - це не те, що ти думаеш. Офіцери недаром з'явилися у Суспільстві. 

і ти - ніяк не офіцер. 
І НІКОЛИ Й НЕ БУДЕШ. НЕ ЗДАТЕН. 
.
а левеня гординя захльостуе...воно мелеть все що хоче, вважаючи себе - рівним ( і навіть вищим) інших....
.
і що воно може на рівних спілкуватись з офіцерами...)))
.
.
.

я -не офіцер, щоби було ясно. Але смішать ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ дурість деяких самовпевнених, які вважають, що всі Люди - рівні. І Офіцер - йому рівня......)))

мріючи про море



розмальовки створювала моя подруга)
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая