хочу сюда!
 

Лидия

25 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 18-99 лет

Заметки с меткой «білий вірш»

Він ніхто.

Він ніхто. Але тільки він поруч
Коли так потрібний хтось.
Він ніхто, але тільки він притулить
по-материнськи тепло
Коли боляче усвідомлюєш, що матері нема.
Він ніхто, але лиш він міцне плече підставить
Коли усвідомлюєш з болем, що батька нема.
І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.

Коли важко нести - піднесе.
Запитає що їла, що пила, і чи тепло.
І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.

Якщо ж відталятися - наздожене.
Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими руками. З криком розпачу.
І гучно гримає дверима перед носом, щойно торкаєшся пальцями ніг його порогів.

Він завжди з іншими. І схвалює побачення.
Підкаже хто не той, а хто вартий. За ким варто повернутися, а за ким ні.
І з гуркітом ламає все, що щойно починає вибудовуватись.

Хто ж він? Він ніхто.
Але без нього, наодинці - ніяк і неможливо.
А з ним - нестерпно від самотності.






Вірш до загиблого на Грушевського. Білий вірш.

На Аскольдовій могилі Український цвіт!
П. Тичина

Мені хочется кричати, але я не маю голосу,
Хочу плакати, але не маю сліз.
Я йду туди, де ти лежав і ледь дихав,
Там увірвалось твое життя, друже.

Звідки поцілили в тебе вони,
Хто скерував ті кулі?
Хіба так важливо?!

Я вже знаю, як ти посміхаєшся,
Пєш каву, їси чи спиш.
Памятатиму як ти посміхаєшся,
посміхаєшся одними лише очима.

Я ходитиму там, де ти лежав,
І думатиму замість тебе і буду жити.
Буду цілувати дівчат і стояти в черзі до каси.

Я запамятаю тебе таким, що посміхається лише очима..




X X X

ця рідина усуває навіть найгірший бруд
а всі ми знаємо що найгірший бруд
є найгіршим

тепер я не мушу вже про нього думати
говорить чарівна господиня
рідина думає за мене

моя нова сушка робить мені такі речі
які нормальна щітка не змогла би

цифровий фотоапарат сам робить такі вдалі фото
що мене взагалі тут могло б і не бути
запам’ятовує мої найкращі хвилини

ми робимо все щоб не думати
маємо те що колись здавалося бути можливим
тільки після смерті

(П. Мачєжиньскі)

Пьяный от температуры бред спотыкающийся рифмой :)))




ЭТО МОЙ МАЙ!!!
Искрящаяся трава в лесу весеннем
Лучезарная улыбка и радости полный вздох
Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие
Пусть не все гладко и не все отлично в жизни
Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том.

Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро...
Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои
Сырая тропа под ногами упругая и мягкая
Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих

Утреннее солнце любит меня, ласкает
И я люблю тебя, лес! Улыбаюсь...

Вот и он здесь - очень милый мальчишка.
На велосипеде и с полной любви душой
Насобирал тайком ландышей мне, подарил и убежал, глупышка!
Оставив в памяти спортивный рослый силуэт и блеск копны черных волос.

Моё удивление и ту лучезарную улыбку безмятеги
Только птицы запечатлели и спели об этом песню на своём языке
Вот такой вот он май, мой былой Май, прощай!
И новый давай! Давай скорей наступай, Май!!!


























Пиво з присмаком туману

З побаченого напередодні

 

Похнюплену багатоповерхівку

Тендітними плечима підпираєш,

За морок зачепившись поглядом.

Пєш пиво з присмаком туману

 

Та липкої мряки…

                       Ліхтар підморгує ,

І вікна сито мружаться  - чужі!..

Похнюплена багатоповерхівка,

На тебе спершись, позіхає…

Їм байдуже!

                        Пєш пиво крижане...

  18.01.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

Очікування.

Чекаю,

Мрію,

Страждаю.

Марю,

Жадаю,

Кохаю.

Злітаю

У думці

До неба.

Падаю.

Відроджуюсь

У твоїх

Обіймах.

Вірю:

Щастя

Прямує

До мого

Порогу.

Життя на руїнах

Занурююсь

у твої,

незрозумілого кольору 

очі.

Шукаючи у них

ніжність,

спіткаюсь об злість...

Лечу

на крилах фантазії -

розбиваюсь

об скелі

реальності.

Навіщо стільки

тривалості

у наших незустрічах,

і така швидкоплинність

у поглядах.

Так нестерпно жити

на руїнах

мрій.

Осінь.

Багрянцем вкриваються клени,

Жовтим полум"ям займаються берези,

У червоні шати увібрався дикий виноград,

Міддю відливає вбрання дубів,

Жовтогарячою строкатістю красується горобина,

У сарі місячного кольору вдяглися тендітні тополі -

Всі приготувалися до осінньго балу...

Закружляють у танку,

Захмеліють від жовтневих  п’янощів,bokali

Поскидають своє чудове вбрання

і заснуть... до весни...sleepy

*****

Сумом оповилася земля

Від реалій нашого буття,

І застиг у сутінках журби

Сенс життя.

Марево

Була мрія -

Лише марево.

Було щастя -

Лише марево.

Було кохання -

Лише марево.

Чи живемо?

Чи маримо?

Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая