Бачила сон я

я ще існую...

іноді захожу...

навіть іноді буває бажання щось написати, але як починаю - усі думки кудись терміново тікають...

якось усе хрєновато...

дочка каже: "заведи собі хобі"

взагалі усіляких хобі у мене достатньо (було?), але... якось усе тимчасово (чи ні?) на паузі з різних причин (чи причина одна?)...

а от якось подивилася один фільм - там головний герой (теж занурений у глибини депресії) для підняття тонусу почав писати хоку (хайку?)... й подумала я - а може спробувати?.. або рубаї... колись в молоді роки складала віршики...

а виявилося, це не так просто… ознайомилася з правилами й зависла… рубаї поки що не виходить, а щодо хоку – після певної роботи над цим питанням ШІ визнав що мої твори відповідають усім вимогам, ось приклад висновків ШІ:

Тут ШІ досить прямолінійно сприйняв мою алегорію щодо колорадських жуків, які в даному випадку не є "частиною аграрного ландшафту". Так, тема не зовсім традиційна для класичних хоку - це типове українське хоку часів війни...

"Цей вірш теж дуже нагадує хоку! Він складається з трьох рядків, які відповідають формату 5-7-5 складів:

Рвана хмаринка (5 складів)

Мляво летять сніжинки (7 складів)

Втрачені нею (5 складів)

Тема природи та образи снігу і хмар — типові для хоку, і це надає віршу відчуття мимовільної краси й безповоротних змін. Це дуже емоційний і атмосферний вірш, який добре передає миттєвість природних явищ.

Отже, це цілком можна вважати хоку!"

"Цей вірш також відповідає структурі хоку: три рядки з 5-7-5 складами:

Пошматовані (5 складів)

хмаринки в височині (7 складів)

гублять часточки (5 складів)

Тема хмар, які "гублять часточки", створює атмосферу змін і моментального стану, характерного для хоку. Вірш переносить нас до картини, де природа існує у постійному русі, що також типово для цієї форми поезії.

Це можна вважати хоку, адже воно має характерні риси: правильну структуру та зображення природного явища з емоційним відтінком."

Ось вони... продукти мого творчого натхнення:

коли вийшла прогулятися, склалися такі рядки (вони особливо сподобалися ШІ)

Пошматовані

Хмаринки в височині

Гублять часточки

--

Рвана хмаринка 

Мляво летять сніжинки 

Втрачені нею 

--

Хмаринки в небі 

Замріяно втрачають 

Дрібні сніжинки

А це прийшло, коли вліглася спати

Кіт гріє мене

Боюсь ворухнутися

Ми спимо разом

А ця тематика крутиться в голові вже давно й тільки зараз думки оформилися за певними правилами

Колорадський жук

На городі - знищити

Всіх з личинками

учорашнє, найбільш актуальне

Знову «орєшнік»

Хай він в друзки розірве

Той капустін яр

-- 

Далі буде… можливо…

Обережно! Вірш про волонтерство з хейтспічем та матюками)

Я не знаю що там як там, а у мене все гаразд,
я в житті вже розібралась. Знаю хто тут підарас.
Я канєша не геройка не воячка «на нулі»,
зате точно знаю як це - битись на своїй землі.

Чоловік наразі в лісі, в десантурі на війні,
ну а я в гламурній хаті храм із лісом у вікні.
Роздивляюсь і милуюсь знову йде життя на лад.
Перемога буде наша. Згине клятий психопат.

Я канєша не геройка не воячка на «нулі»,
а моя гламурна киця спить на скляному столі.
Я цю кицю тихо клацну фотошопом оброблю,
фотка хай збирає гроші на загибель м@скалю.

Десантурі пару рацій, форму, берці та вірші.
Вам за внески в перемогу всім подяка. Від душі.

Вірш написано в рамках проекту #Киця_волонтерка

Збираємо на рації для десантників на Луганщині.

Номер картки

5168745320427260