Профіль

Рух

Рух

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Післямова.

Як бачимо, крадіжки бюджетних коштів та майна, шахрайство, службове підроблення, хабарництво у комунальній сфері, завдають значної шкоди бюджету Києва та інтересам киян. На протязі багатьох років ситуація практично не змінюється.

Заміна злодійкуватих комунальних директорів та порушення проти них кримінальних справ, майже не надає результату. Нові керівники, ще з більшою потужністю, продовжують розкрадати комунальні гроші. З чого напрошується висновок, що більшість директорів комунальних закладів з великими бюджетами, є звичайними підписантами, яких призначають з метою виконання затверджених зверху річних та квартальних Планів по розкраданню комунальних коштів.

Вони отримують за це, свій немаленький відсоток з вкраденого, а після викриття їх діяльності, мужньо, з дорогими адвокатами, непохитно відстоюють набуті багатомільйонні статки та свободу, засіваючи службові кабінети борців з корупцією та закриваючи золотими ключиками переважну чисельність порушених проти них кримінальних справ.

Корупційна справа квітне. Залишати бюджет у спокої, корупціонери не збираються.

І є вже стале відчуття того, що такі грабіжницькі порядки та методи роботи у комунальній сфері Києва, будуть існувати довго-довго, ще на протязі життя не одного покоління киян.

Якщо не станеться диво і комунальні підприємці самі перестануть розкрадати гроші та майно Києва. Або втрутиться Еволюція і корупціонери зникнуть, як мамонти у Льодовиковий період…

Р.S. УВАГА!!! Попереджаємо, що цей стислий огляд бізнес-схем комунальних підприємців, не є фрагментом науково-популярної брошури з серії «Як швидко заробити мільйон доларів» або «Керівництвом по особистому збагаченню на привласненні комунального майна та бюджетних коштів». Всі вищезгадані корупційні схеми підпадають, під встановлену Кримінальним кодексом відповідальність.

І хоч зайняття корупційною діяльністю в Україні є майже безкарною діяльністю, є випадки, коли особи, що займались такою діяльністю, були засуджені судом та понесли кримінальну відповідальність.

Бережіть своє здоров’я та життєвий час!

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 7.

7. Також до комунального корупційного бюджету Києва входять кошти, які не є частиною вкрадених коштів з офіційного бюджету Києва, але отримані депутатами Київради, чиновниками та комунальними службовцями під час виконання (або за невиконання), своїх службових обов’язків. Серед цих людей є, як високопосадовці - генерали корупції, так і рядові солдати корупції – чиновники на невеличких посадах, які задіяні у корупційних схемах на допоміжних, майже непомітних, але необхідних у різноманітних комунальних схемах, ролях.

До корупційних грошових зборів, що збираються ними, відносяться:

- хабарі за надання офіційних дозволів, погоджень та затвердження проектів. Це хабарі, наприклад, за допомогу у придбанні та приватизацію (у т.ч. за зниженими цінами) земельних ділянок та комунальної нерухомості; укладення-відновлення та продовження договорів оренди земельних ділянок та оренди комунальної нерухомості; придбання товарів та послуг по багатомільйонним комунальним контрактам; корупційне посередництво чиновників при погодженні містобудівної документації; видача дозволів на будівництво та введення будинків/приміщень у експлуатацію; підписання актів виконаних робіт та забезпечення своєчасної сплати, без затримок, компаніям-виконавцям робіт бюджетних коштів за реально виконані роботи; надання дозволів на тимчасове порушення благоустрою; фіктивне працевлаштування у комунальні підприємства спеціалістів з отриманням їх заробітної плати; встановлення МАФів та інше незаконне використання службових повноважень для особистого збагачення.

Виконавці цієї частини комунального корупційного бюджету є недоброчесні депутати Київради, чиновники КМДА та її департаментів, чиновники районних державних адміністрацій, посадовці комунальних установ та організацій, які на корупції не одну собаку з’їли. Це нахабні хапуги та здирники, кмітливі і хвацькі корупціонери, серед яких зустрічаються такі завзяті, що із вареного яйця курча висидять.

До них, як не прийдеш вирішувати якісь справи, вони товчуть немов заведені: «Долари, долари, давай долари!», наче інших слів не знають.

-хабарі за не притягнення до відповідальності (штрафів) за порушення у сферах благоустрою, будівництва, торгівлі, екологічної безпеки і таке інше.
Як приклад, можна згадати затримання депутата з фракції "УДАР – Солідарність" Віталія Даниленко, який у Київраді очолював тимчасову спеціальну контрольну комісію з перевірки діяльності газових АЗС. Під час передачі цьому депутату хабара за невтручання в господарську діяльність підприємців в один мільйон гривень, він зі спільниками, був затриманий правоохоронцями. Але в подальшому, добрий прокурор закрив хабарницьку кримінальну справу, проте депутатське крісло, післу розголосу у пресі про зірваний депутатський заробіток, Даниленко довелось залишити.

Добрі судді та прокурори - великі друзі київських корупціонерів.

-хабарі депутатам Київради, посадовцям КМДА та районних державних адміністрацій за лобіювання комерційних інтересів.

Наприклад, чи можна у законний спосіб відвести земельну ділянку, а потім погодити містобудівну документацію на будівництво, на заповідних та живописних київських крутосхилах біля Дніпра, у зеленій зоні, грандіозного 22-х поверхового житлового комплексу на вулиці Грушевського, 9-А або відвести земельну ділянку та побудувати не менш грандіозний, ЖК Diamond Hill, що з’явився на місці дитячого садочку заводу «Арсенал», на мальовничих зелених схилах, довкола площі Слави?

А безпроблемно відвести земельні ділянки та погодити містобудівну документацію з послідуючим скандальним намаганням будівництва АЗС на вул. Ревуцького, поруч з житловими будинками чи побудувати ТРЦ «Оазіс» над станцією метро «Героїв Дніпра», незважаючи на спротив мешканців всього району?

І таких земельних ділянок для будівництва, відведених з порушенням всіх можливих законів та здорового глузду, у Києві сотні.

Не треба бути фахівцем для розуміння того, що скандальні будівельні об’єкти можуть з’являтись тільки у випадку героїчної допомоги високопосадовців міського та районного рівнів, які попри гучні скандали та звинувачення у корупції, завжди щиро готові допомагати бізнесу. А щодо отримання фінансової вдячності від бізнесменів, то чиновники кажуть, що подяка за допомогу, це така давня народна традиція, і до того ж, споконвіку у нас в країні не було прийнято відмовлятися від подарунків, щоб не принижувати гідність дарувальників.

Комунальних генералів від корупції чимало серед тих, хто керує бюджетними потоками міста. Переважно, вони працюють на керівних посадах у Київській міській державній адміністрації, очолюють її департаменти, вдарно працюють у райдержадміністраціях та засідають у Київраді.

І усі звивисті комунально-корупційні шляхи у Києві, у підсумку приводять до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації. А там на Хрещатику, у Київській раді та адміністрації, флюїди щастя літають по кабінетах високопосадовців та міських депутатів, бо шури-мури з бюджетними грошима ощасливлять будь-кого, навіть найвибаглівиших поцінювачів рідкісного та шаленовартісного антикваріату з Київради, комунальних колекціонерів гіперкарів та спорткарів Бугатті, Мазератті та Фераррі або ж комунальних латифундистів, що скуповують маєтки на морських курортах Італії, Греції, Іспанії та Франції.

До речі, якщо хто бажає зробити селфі з корупціонером або отримати від нього автограф, кращого місця ніж Київрада та Київська міська держадміністрація, для цього не знайде, тому приходьте, тут їх багато і всі їх знають.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 6.

6. Комунальні тендери – це нескінченні жнива, під час яких спритні комунальні чиновники та посадовці, завдяки всіляким корупційним схемам, збирають врожай з десятків та сотень мільйонів бюджетних гривень.

Зокрема відбувається це шляхом забезпеченням переважної можливості перемагати, під час проведення державних тендерів «улюбленим» приватним компаніям. Так, у більшості комунальних підприємств є «свої» приватні компанії, які з ріку у рік, перемагають на комунальних тендерах, навіть тоді, коли вони пропонують ціну вищу, ніж компанії-конкуренти.

Наведемо приклади укладення тендерних договорів через систему Prozorro.

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»» проголосило переможцем на дванадцяти тендерах компанію "Київметробуд". Загальна сума переможених тендерів складає 6 мільярдів 476 мільйонів 254 тисячі 073 гривні та 43 копійки бюджетних коштів.

Приватне підприємство "Київшляхбуд" є переможцем дев’яносто шести тендерів проведених Комунальною корпорацію "Київавтодор" на загальну суму в 3 мільярди 617 мільйонів 786 тисяч 577 гривень та 99 копійок.
У цьому ж "Київавтодорі", ТОВ "Автомагістраль-Південь"  перемогло у десяти тендерах на загальну суму в 2 мільярди 471 мільйон 087 тисяча 158 гривень та 84 копійки, бюджетних коштів.

Комунальники з "Київміськсвітло" підписали на 2 мільярди 390 мільйонів гривень тендерних договорів з приватними компаніями. Серед компаній-переможців є компанії, які з року в рік виграють тендери на десятки та сотні мільйонів гривень.

Приватна компанія «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» підписала низку тендерних договорів на 7 мільярдів 900 мільйонів бюджетних гривень, з них на 7 мільярдів 200 мільйонів гривен  укладено договорів з комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (і тільки на 1 мільярд 510 мільйонів бюджетних гривень, екобудтрейдівцями, укладено договорів через систему Prozorro).

І таке інше.

Це - Велика Комунальна Корупція.

Кожен рік, мільярди бюджетних коштів безмежними та широкими ріками течуть на рахунки ділових партнерів комунальних підприємців.

Приватні компанії, постійні переможці багатомільйонних бюджетних тендерів, для комунальної корупційної спільноти є золотим фондом, що годує видатних та почесних корупціонерів – міських депутатів та чиновників. Бюджет Києва забезпечує статки комунальних Ротшильдів та Рокфелерів.

Розкішні маєтки у закритих котеджних містечках під Києвом; нерухомість у елітних житлових комплексах та дорогі авто марок Mercedes, Tesla і Lexus, оформлені на батьків та тіщ; закордонна нерухомість, що оформлена на офшори; багаточисельні земельні ділянки оформленні на довірених осіб; таємні рахунки у швейцарських банках; морські яхти; відпочинок на модних фешенебельних курортах на Лазурному березі, у Дубаях, на Сейшельських островах та у Куршавелі; рідкісний антикваріат та картини всесвітньо відомих художників; колекції ексклюзивних брендових годинників Patek Philippe, Vacheron Constantin та Rolex; коштовні прикраси для дружин від Tiffany&Co та Cartier; навчання у кращих навчальних закладах світу для своїх діточок і взагалі, все це гламурне та неосяжне красиве життя – звідси, з київського бюджету, який комунальні комерсанти використовують, як домашній бюджет та власний гаманець.

Це таке життя, коли до самого себе заздрощі хапають!!!

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 5.

5. Махінації з нерухомістю, у всі часи надавали розумним та сміливим людям, величезні прибутки. А масштабні махінації з нерухомістю, надавали просто казкові прибутки.

У комунальників теж є такі амбітні корупційні проекти, зокрема це продаж товарів та послуг, виробниками та надавачами яких є комунальні заклади, за зниженими цінами з додатковими бонусами. Це коли комунальними підприємствами виробляються товари та надаються послуги, що продаються або передаються на комісію за зниженими цінами «своїм» приватним компаніям-посередникам, які їх продають вже за реальними ринковими цінами.

Прикладом таких схем, є наведена аудиторами КМДА у звіті опублікованому в 2020 році, схема по реалізації комунальним «Спецжитлофондом» квартир, у побудованих цим підприємством будівлях. У багатоповерховому будинку по вул. Теремківській, 3, близько 40% квартир, були реалізовані трьом фірмам-посередникам, зі знижками від 3,8% до 25%. Впровадження такої схеми реалізації квартир, наголошують аудитори, призвело до втрати тільки на одному побудованому будинку, потенційних грошових надходжень до бюджету Києва, близько 13 мільйонів 240 тисяч гривень, які комунальний «Спецжитлофонд» мав би змогу заробити, якщо б продавав квартири за ринковими цінами самостійно, без участі «своїх» приватних посередників.

Але це не все. Більшість майнових прав на квартири, які комунальники продають посередникам, реалізуються з відтермінуванням (затягуванням) сплати вартості квартир на рік чи два. Квартири комунальниками продаються приватним посередникам за зниженими цінами, буквально поверхами, і відбувається це, коли будівництво будинку тільки починається (наприклад виритий лише котлован). У той час ціни на квартири є мінімальними.

Посередники ж, більшість частину квартир реалізують, коли будинок добудовується і ринкова ціна на квартири є відсотків на 20 більше, ніж вона була на початку будівництва. І вже з цих грошей розраховуються з комунальним підприємством. Така схема з перепродажу квартир, на кожному будинку додає до корупційного заробітку комунальних комерсантів приємний бонус, у вигляді 15-20 мільйонів гривень, в залежності від загальної житлової площі будинку.

Але і це ще не все. Комунальники отримають, в середньому 10-15 відсотків відкатів від вартості будівництва, що віддає їм приватна генпідрядна будівельна організація, яка перемогла на комунальному тендері по будівництву житлового будинку та будує цей будинок. Мова йде про відкати з грошей, які комунальне підприємство, як замовник будівництва, перераховує генпідрядній організації на проведення будівельних робіт. Середня ціна зведення звичайного багатоповерхового житлового будинку у Києві, сягає від 300 мільйонів гривень. 10 відсотків – це 30 мільйонів гривень відкату.

Ви може здивуєтесь, але і це, ще не все. Під час проведення будівництва, часто, будівельна генпідрядна організація що будує будинок, за узгодженням з комунальним підприємством-замовником будівництва, придбає більш дешеві будівельні матеріали, ніж ті, що зазначені у кошторисній документації на будівництво. Іноді навіть без внесення змін до проектно-кошторисної документації. На ціну квартири, у сторону зниження вартості, така маніпуляція не впливає. Зекономлені мільйони, поділяються навпіл або у близькій до цього пропорції - між керівниками-комунальниками та керівниками генпідрядної організації.

Порахувавши загальні прибутки комунальних підприємців на будівництві тільки одного будинку, можна з упевненістю сказати, що їх життя - це не просто життя, а справжня казка.

Подібні золоті схеми діють і в багатьох інших притулках корупції - комунальних будівельно-ремонтних підприємствах Києва, очільники яких вкрали стільки комунальних грошей, що онуки їх онуків будуть жити заможно та щасливо, завдяки світлим головам своїх дорогеньких дідусів - засновників династій мультимільйонерів.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 4.

4. Продаж комунального майна, а саме земельних ділянок та нерухомості без проведення аукціонів чи за зниженими цінами, у т.ч. на підставних осіб, з подальшим перепродажем цих комунальних об’єктів за ринковими цінами або ж відведення комерційно привабливих земельних ділянок (у т. ч. у зелених, рекреаційних чи заповідних зонах), за хабарі, фізичним та юридичним особам - є комунальним золотим дном, а міські депутати, чиновники та посадовці, які приймають участь у цьому комунальному бізнесі, небезпідставно вважають, що вони ухопили птаха щастя за хвіст – такі стабільні надприбутки надає комунальним комерсантам, цей бізнес.

При цьому і робити особливо нічого не треба – депутатам, лише проголосувати на сесії Київради, а корупційно обдарованим чиновникам та посадовцям, на підставі протиправного рішення Київради, з легкістю сфальсифікувати декілька документів.

Така прибуткова праця, для обраних киянами у Київраду депутатів та для міських чиновників, почалася з часів керівництва Києвом Олександром Омельченком, але найбільш об’ємні схеми по виведенню комунальної власності з володіння київської територіальної громади, відбулись під час правління містом Леонідом Черновецьким, коли майже за безцінь, було продано або і взагалі безоплатно відведено, близько 3 500 гектарів київської землі та 378 комунальних адміністративних будинки та нежитлових приміщень.

Наприклад, чотириповерхову комунальну нежитлову будівлю (АТП КМДА) на вул. Грінченка, 3-а, поруч (300 метрів) з Майданом Незалежності, площею понад 10 тисяч кв. м., було продано приватній компанії "Реакс Резиденце" за 28 мільйонів гривень. Це загалом, може і немаленькі гроші, але фокус в тому, що по тодішньому курсу, це складало лише 350 доларів США за 1 кв. м. будівлі.

Для Києва, наведений приклад, є типовою корупційною історією. Аналогічні схеми діяли і діють під час роботи керманичів КМДА Омельченко, Попова та Кличко, але у менших обсягах, проте загалом такі небезкорисні дарунки чиновників приватним підприємцям, завдали мільярдних збитків бюджету Києва і відповідно всім нам, киянам.

У таких бавленнях з комунальним майном є цікава тенденція. Кожен раз, після обрання на місцевих виборах нового київського міського голови, новообраний голова, стукаючи кулаком по столу, на прес-конференціях перед телекамерами та журналістами, обіцяє поновити статус-кво і повернути вкрадене за часів попередника, комунальне майно.

І не оманює. Дійсно, через прокуратуру і суди, деяке майно повертається у рідні комунальні пенати. Проте якимось чином, вже за каденцію цього ж міського голови, повернуте комунальне майно, знову вибуває з міської власності, телепортуючись у розпростерті обійми нових власників коммунального майна.

Чому відбувається такий абсурдний, з розумної точки зору, пінг-понг з власністю громади Києва та що впливає на підсвідомість депутатів та чиновників, за безцінь продаючих майно киян, нам пояснити важко. Може на ці процеси, якось впливає багаторічна сонячна активність чи можливо Повний Місяць у невідомий нам загадковий спосіб, гіпнотично діє на наших депутатів і чиновників, а може й навіть глобальне потепління, ось так впливає на слабку людську природу та затьмарює розум комунальних людей.

Втім, це не має значення. Треба зупинити ці ігрища з загальноміським майном, бо рано чи пізно, київські землі та багаточисельні комунальні будинки і приміщення, що наразі є власністю трьох мільйонів киян, обов’язково опиняться у руках декількох десятків блискучих пройдисвітів, які наче ошелешені коти за валеріанкою, бігають за комунальним майном.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 3.

3. "Відкат". Серце чиновника починає прискоренно битися і пульс частішає, коли чує він це слово. Мова йде про отримання недобросовісними комунальними чиновниками хабарів від приватних підприємців за допомогу у перемозі на комунальних тендерах. «Відкати» (українська «Вікіпедія» каже, правильніше писати - «Відкіти») сплачуються з отриманих приватними підприємцями бюджетних коштів. Справа в тому, що перемогти на комунальному тендері з великими грошима у Києві без «відкіту» - НЕМОЖЛИВО.

Як приклад оприлюдненої відкітної діяльності, можна навести, зафіксовану правоохоронними органами, передачу керівником приватної будівельної компанії хабара, чиновникам Дарницької РДА, за створення сприятливих умов для перемоги у конкурсних закупівлях будівельно-ремонтних робіт, що проводила райдержадміністрація.

19 липня 2019 року радниця керівника Дарницької РДА, була затримана правоохоронними органами, як посередниця, що отримала черговий транш хабара у сумі 650 тисяч гривень, для подальшого його передачі посадовцям Дарницької РДА. Ці гроші були частиною, так званого «відкіту» від бюджетних коштів тендеру, що проводився структурним підрозділом Дарницької РДА.

Приклад це «дрібний» (але типовий), тому що сума мала, а схеми по отриманню корупційних коштів відпрацьовані та відполіровані роками. Звичайно, якщо чиновникам треба надати «відкіт», будівельні компанії переводять мільйони «відкітів» на рахунки фіктивних фірм, а далі гроші переводяться в готівку, через так звані «конвертаційні центри» та передаються чиновникам.

На сьогодні Управлінням капітального будівництва Дарницької РДА укладено  тендерних договорів з приватними фірмами на 704 мільйони 290 тисяч гривень, більшість яких сплачені компаніям-постійним переможцям тендерів.

Єдиним (хоча може і сумнівним) плюсом, у наведеній «відкітній» справі є те, що за допомогою у т.ч і таких прикладів, ми можемо всьому світу доводити реальне існування гендерної рівності у країні. Навіть у такій складній адреналіновій та переважно чоловічій сфері діяльності, якою є корупція, сміливі та неординарні жиночки відстоюють своє право на працю та гідну її оплату.

Прокол з затриманням посередника чиновників райдержадміністрації, є рідкісною випадковістю і іноді відбувається у посадовців, з відносно невеликим корупційним досвідом. Середня такса «відкітів», дорівнює 15 % (плюс-мінус 5%) ціни контракту, але ми зустрічали чимало випадків, коли при змові комунальників з приватними компаніями, «відкіти» дорівнювали 50% від ціни контракту. Частина з загального обсягу виконаних робіт або наданих послуг, була тільки на папірцях формату А 3.

Але безумовно, це не просто папірці - це квитки та перепустки у майбутню «Beautiful Life», завдяки яким комунальні підприємці, дуже швидко становляться доларовими мільйонерами, з відповідними суперприємними наслідками.

Поза всяким сумнівом, чимало з народжених під щасливою зіркою колишніх та сьогоднішніх керівників архітектурно-будівельно-земельних підрозділів Київської міської та районних держадміністрацій, через банківські рахунки яких щорічно проходять фінансові потоки з мільярдів бюджетних гривень, напхали у свої кишені стільки комунальних грошей, що можуть за свій рахунок, без особливого клопоту для своїх статків, з успіхом фінансувати будівництво та ремонт муніципальних дитячих садочків, шкіл, поліклінік, закладів культури, дитячих та спортивних майданчиків, а також іншої вкрай необхідної для киян, міської інфраструктури.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 2.

Все минає, все змінюється у світі, незмінною залишається лише київська комунальна корупція та її тріумфальні перемоги, над Києвом та киянами, які щороку, впродовж багатьох років, виплачують корупційній спільності мільярдні репарації.

Се ля ві. Перемагає сильнійший. А корупціонери сьогодні, сильні як ніколи, і у Києві їх, сила-силенна. Такі вони, наші місцеві багаторічні реалії.

Комунальні королі хабарів та відкатів, організовують вдалі спустошливі набіги на бюджет Києва та нещадно розоряють міську скарбничку; міські депутати, за хабарі, продають своїх виборців - з земельними ділянками, житловими будинками і прибудинковими територіями; комунальні чиновники і посадовці, жваво розтягують комунальні гроші та допомагають пройдисвітам віджимати комунальні адміністративні будинки, нежитлові приміщення та земельні ділянки; талановиті молоді фахівці, шукають свою долю у корупційній діяльності - на побігеньках у злодійкуватих комунальних босів; міська та районні державні адміністрації, є керуючими та творчими центрами корупції, а комунальні підприємства її осередками.

Як з’ясувалося, справні комунальні корупціонери, виявилися розумнішими ботанів з Кремнієвої долини, з їхніми високотехнологічними стартапами та штучним інтелектом. Корупційні стартапи, які реалізують київські комунальники, набагато простіші, але не менш геніальні, ніж проекти каліфорнійських розумників. Єдине, що на превеликий жаль комунальних комерсантів, обмежує їх моторну діяльність, це розміри бюджету Києва, який для них є головним джерелом прибутків.

Мало хто знає, що крім офіційного бюджету Києва, щорічно затверджуваного Київською міською радою наприкінці кожного року, існує неофіційний комунальний корупційний бюджет міста Київ, який ніким не затверджується, але має багатомільярдні прибутки та чисельних вигодонабувачів різного штибу.

Прибуткова частина комунального корупційного бюджету міста Києва, безпосередньо залежить від офіційно затвердженого Київрадою бюджету Києва та складається з грошей вкрадених з цього бюджету, під час здійснення державних(тендерних) закупівель, коштів переданих у якості хабарів чиновникам за надання дозволів та погоджень, придбання за зниженою ціною об’єктів комунальної власності, хабарів контролюючим міським органам за не притягнення до відповідальності у різних сферах підприємницької діяльності та з коштів, зароблених у інших видах комунального бізнесу.

За нашими прямими та опосередкованими підрахунками, в останні декілька років щорічний комунальний корупційний бюджет Києва дорівнював 10 мільярдам гривень, тобто майже 15 % щорічного офіційного бюджету Києва. Точні цифри невідомі, бо статистичні дані з цього приводу доки що відсутні. Корупціонери залюбки розкрадали би і більше, але все ж таки бюджет Києва – столиці самої бідної країни Європи, це не бюджет Парижу або Лондону, тут дуже багато не вкрадеш, хоча і прибіднюватися теж не треба – доларових мультимільйонерів серед комунальних корупціонерів повно-повнісінько.

До каси комунального корупційного бюджету Києва, гроші потрапляють різноманітними звивистими, повитими млою шляхами, але є найбільш типові корупційні заходи, які застосовуються комунальниками у своїй «роботі». До них належать наступні схеми:

1. Розкрадання бюджетних коштів під час придбання на конкурсних торгах (тендерах) товарів, робіт та послуг за завищеними цінами, є мегапопулярною та найулюбленішою схемою корупціонерів. Це коли фактичну вартість товарів, робіт та послуг подвоюють або потроюють, хоча ті ж самі товари, роботи та послуги на ринку, можна придбати у два-три рази дешевше.

Основні корупційні прибутки комунальні підприємці отримують з бюджетних коштів сплачених під час ремонтних, будівельних та рекреаційних робіт, придбання будівельних матеріалів, автомобільної та спеціальної техніки, під час виконання дорожніх робіт та робіт по будівництву/ремонту транспортної інфраструктури.

Наочним прикладом такого розкрадання бюджетних коштів, є придбання КП «Київзеленбуд» спеціальної техніки для власних потреб - коли комунальники майстерно впоралися з мегазадачею по витрушуванню з київського бюджету суми, що дорівнювала піврічним бюджетам багатьох містечок Київської області. Тоді, корупційна маржа комунальних посадовців та посередників-продавців, при продажу цієї техніки становила від 95 відсотків до 241 відсотка реальної вартості товару та склала 104 мільйони 970 тисяч 56 грн., на що звернули увагу, у своєму звіті за 2019 рік, аудитори КМДА.

Взагалі-то слова «вкрасти» або «корупція», у своєї діяльності комунальні підприємці не використовують. Звичайно, розмовляють на професійному жаргоні бізнесменів, бо вони і вважають комунальний бізнес звичайним, ну може трохи специфічним, але бізнесом. Врешті-решт, це не запізнілих перехожих вночі трусити на гроши, у темних провулках.

2. Погріти руки на бюджетних коштах, вкрадених під час оплати робот та послуг, які ніколи не надавались і не проводились, є вищим пілотажем корупційної справи. Це коли роботи та послуги по документам проведені-надані (або надані частково), а по факту роботи ніколи не проводились, послуги не надавались.

Складно? Так. Але і прибутковість у таких операціях перевищує всі можливі очікування.

Яскравою ілюстрацією цьому є розкрадання у КП «Плесо» 16 мільйонів 200 тисяч бюджетних гривень, толерантно сплачених дружнім приватним компаніям, які на постійній основі перемагають на комунальних тендерах. Як зазначено у звіті аудиторів КМДА за 2019 рік, маючи власний персонал та спеціальну техніку для проведення робіт по прибирання київських пляжів, комунальне підприємство сплачувало приватним підприємствам гроші, навіть не маючи документів, підтверджуючих, що роботи передбачені договором з підрядними організаціями, взагалі виконувались.

До речі, були у комунальному житті й такі, майже вдалі, намагання потрусити міський бюджет, коли під час закупівлі робіт по будівництву та ремонту київських доріг, для бюджету було б дешевше викласти міську автодорогу золотими чи платиновими злитками зі сховищ Нацбанку України, ніж замовити за бюджетні кошти будівництво автомагістралі.

Підтвердженням цьому є історія по розкраданню бюджетних коштів, яка була попереджена у 2019 році через вчасне журналістське розслідування, а саме спроба «нагріти» київський бюджет на суму в 800 мільйонів гривень. Це була така одна з комунальних афер, якій би позаздрив сам Леонід Михайлович Черновецький.

Оборудку, яка беззаперечно є шедевром корупційної думки, здійснювали під час будівництва відрізку Великої окружної дороги, що будується від проспекту М.Рокосовського до вулиці Богатирської. Комунальними підприємцями з КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», до складу робіт з будівництва Кільцевої дороги, на ділянці довжиною в 1 кілометр 806 метрів, були включені додаткові роботи з заміни слабких та торфованих ґрунтів, в результаті чого кошторисна вартість робіт по прокладанню дороги збільшилась на 800 млн. грн.

Але одразу після перевірки фактів викладених у журналістському розслідуванні, виявилось, що з торфованими ґрунтами усе гаразд, бо їх на зазначеній земельній ділянці, майже немає, проте кошти на їх виїмку та заміну землею, у кошторисі передбачили і ледве не вкрали.

Ось так, завдяки недостовірним даним, безпідставно внесеним у кошторисну документацію, щорічно без упину розкрадають сотні мільйонів гривень на будівельних комунальних об’єктах Києва.

Корупційні комунальні функціонери, на сьогодні до того знагліли, що навіть замовляють через систему «ProZorro», у «своїх» будівельних компаній, проведення ремонтних робот на об’єктах, які взагалі не існують у природі. Або ж проводять конкурсні процедури з повторними закупівлями ремонтних робіт, які були вже виконані за невеликий проміжок часу до цього та сплачені. Тобто 2-3 рази, на папері, ремонтують об’єкт, який ремонту не потребує.
Такі вони відмінники корупційної справи.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 1.

Корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні, є однією з найбільш популярних тем українських та світових засобів масової інформації.

Та й недаремно.

Незважаючи, на перманентно виникаючи корупційні скандали на державному та місцевих рівнях, багатомільйонні оборудки з розкраданням бюджетних коштів не припиняються. Що й зрозуміло. Корупційна справа в Україні є престижним понадприбутковим та майже безпечним заняттям. Виключна більшість викритих правоохоронцями корупціонерів, залишають свої посади та просто переходять «працювати» на інші прибуткові посади у державно-комунальному секторі.

І Київ, не є виключенням у цьому сталому порядку. Тутешні комунальні чиновники та посадовці є справжніми віртуозами по злагодженому та ефективному розкраданю міського бюджету. Проте самобутня київська корупція є лише складовою частиною загальнонаціонального корупційного руху, який вже давно став одним з головних трендів, за яким Україну впізнають у світі.

Безумовно, на діяльність корупціонерів всієї країни, має великий вплив невтомна та самовіддана діяльність ініціативних столичних корупціонерів по власному збагаченню, яка є взірцем для наслідування для корупційних спільнот по всій країні – від міст мільйонників до селищ міського типу.

І що дуже важливо, Київ – це місто неляканих корупціонерів. Професія корупціонера у столиці перебуває у небувалій пошані та є надзвичайно популярною, а найзавзятіші корупціонери, взагалі вже багато років є недоторканими особами, бо з правоохоронцями у них укладений «вічний мир».

Для того, щоб краще зрозуміти суть досліджуємого явища та взнати, що таке Київська комунальна Корупція, а також збагнути, чим керуються люди, що формують повістку дня у комунальному Києві, варто насамперед розуміти, що комунальний світ Києва, це не тільки двірники, слюсарі-електрики ЖЕДів, укладачі асфальту, сміттєвози, полювальні машини влітку та снігозбиральна техніка взимку, з якими ми стикаємось майже щодня у різні пори року.

Насправді, комунальний світ Києва – це майже зворотній бік Місяця та практично невідома для сторонніх територія – терра інгкогнита.

Це окремий Всесвіт, зі своїм стійким уявленням про буття, неписаними, але жорсткими правилами роботи та поведінки, офіційними та неофіційними лідерами, розгалуженою офіційною та неофіційною системами управління, внутрішнім конкурентним середовищем, відношенням до зовнішнього світу, та взаємовідносинами між суб’єктами та об’єктами комунального руху.

Також для ліпшого розуміння внутрішніх комунальних процесів, треба розуміти, що держава та органи місцевого самоврядування є основними та найбільш багатими замовниками та покупцями на ринку купівлі-продажу товарів, робіт та послуг в країні. Багатішими, навіть у порівнянні, з самими прибутковими приватними компаніями України.

Якщо дуже-дуже коротко, то вся місцева політика та політики, крутяться навколо одного чинника - отримання особистих прибутків та надприбутків, в залежності від того, хто який, з комунальних керівників та чиновників, займає рівень на щаблях сходів до фінансових потоків, що течуть з бюджету Києва – міської скарбнички, яка для них є куркою, що несе золоті яйця.

Можна гарантувати, що якби переважна більшість мерів Києва, депутатів Київради, високопосадовців КМДА та районних адміністрацій, керівників великих комунальних підприємств, здебільше з яких є широко відомими медійними фігурами, отримували прибуток лише у вигляді офіційної комунальної зарплати, то ми би їх швидше за все, не те що не бачили, майже кожен день у екранах телевізорів та моніторів, а й взагалі не знали про їх існування, бо вони застосовували би свої унікальні здібності та таланти, десь на інших фінансово-приємних напрямках.

Головними спонсорами київських корупціонерів є кияни, бо саме з їх податків та податків київських підприємств, головним чином живиться бюджет Києва, який годує корупціонерів та надає їм можливість різними правдами та кривдами (переважно), отримувати особисті багатомільйонні статки.

Незважаючи на те, що київські чиновники фактично є найманими працівниками, яких кияни найняли для управління комунальним майном та комунальними процесами у місті, інтереси саме киян, під час прийняття важливих рішень про розвиток та підтримання належної життєдіяльності міста, приймаються до уваги мінімально, в останню чергу.

Основний принцип, яким керуються комунальні бізнесмени від влади є особиста фінансова зацікавленість. Ніяка «Програма розвитку Києва на 2021-2030 роки» не буде затверджена, якщо комунальні комерсанти не будуть впевнені в тому, що вони особисто зароблять чималі гроші, на цій міській програмі.

У попередньому огляді, ми на конкретних прикладах розповіли, як не покладаючи рук комунальники освоюють бюджетні кошти, не забуваючи при цьому свій особистий інтерес. У них це добре виходить. Аж подих перехоплює від того, як комунальні підприємці, не надаючи реальних послуг, не виробляючи будь-які товари, не виконуючи якісь роботи, обіруч загрібають сотні мільйонів бюджетних гривен.

Якщо Ви зайдете до них, у їх робочі кабінети і запитаєте – «Чим ви тут займаєтеся, шановні?», - то вони скажуть, що вони працюють. - І це майже правда, вони дійсно працюють, але праця їхня, є дуже специфічною працею.

Якщо узагальнити діяльність більшості високопосадових комунальних чиновників, то можна сказати, що їх діяльність більш нагадує дійство, на яке, ми так любили дивитися у дитинстві в цирку.

Пам’ятаєте?

- Прошу уважно слідкувати за руками… Спритність рук, та ніякого шахрайства… Але-апп…Десять (двадцять, п’ятдесят) мільйонів бюджетних коштів були ваші…А стали наші…Всім дякуємо за увагу…До побачення та до наступних зустрічей.

Звідки у Києві з’явилися ці умільці?

Корупціонерами не народжуються та не становляться від самих пелюшок, і в дитинстві ніхто не каже, - «Мамо, тато, коли я виросту, я буду корупціонером!». Не навчають «професії» корупціонера у школах та ВУЗах, але корупціонером можна стати в одну мить, прийнявши рішення вкрасти державне чи комунальне майно, прийнявши хабар або погодившись на пропозицію сприяти розкраданню коштів та майна, свого народу.

Сьогоднішні корупціонери за фахом, більшістю є економістами, будівельниками, інженерами, спортсменами, правоохоронцями, менеджерами та фахівцями з державного управління. П’ять років їх навчали фаховим дисциплінам в університетах та інститутах. Академіки, професори та доценти вчили їх розумному, доброму і вічному, надавали їм професійні знання.

Потім майбутні корупціонери працювали у державних та комунальних установах і працювали непогано. З часом, вони стали компетентними чиновниками та фахівцями. Ці люди не були патологічними крадіями, психологічна деформація трапилась під час здійснення ними професійних обов’язків, коли з’явилось бажання і можливість покращити свій фінансовий стан, за рахунок коштів свого міста та міського майна.

Талановиті, розумні та досвідчені комунальні професіонали, опанували мистецтво корупції, знайшовши свою долю у створенні та реалізації понад прибуткових авангардних корупційних схем, не забуваючи перевірені часом здирництво та хапання всього комунального, що потрапить до їх рук.

На їх переконання, прийшли такі часи, коли головне не хлюпати вухами та не відмовлятися від свого щастя, а хапати все, що саме пливе у їх руки.

Учорашні чесні люди трансформувалися у принципових корупціонерів, з відповідними негативними наслідками для бюджетних коштів та загальноміського майна, бо знайшли для себе формулу життєвого успіху у плодотвірному привласненні комунального майна та рецепт щастя в отриманні приголомшливих по розмірам хабарів, тобто в набутті за відносно невеликий проміжок часу статків, які звичайні люди на державно-комунальній службі, за все життя не зароблять.

Чому? Бо змінилися часи і у суспільстві відбулась зміна приоритетів моральних цінностей. Розкрадання державного та комунального майна, в очах багатьох членів суспільства, вже давно не є злочином. Збагачення за будь-яку ціну, стало життєвим принципом великого прошарку суспільства. І багато хто з них, бажає особисто прийняти участь у пограбуванні загальнодержавного, себто народного майна. Тільки не знають, як це зробити, а якби взнали, то бігли б наввипередки - хто швидше займе хлібне місце, на якому можна збагачуватись, за рахунок пограбування своїх співгромадян.

А тим, кому вдалося зайняти такі місця, їм навіть заздрять та вважають їх щасливчиками – ось пощастило, так пощастило, бо не всім же бути такими винахідливими та талановитими підприємцями, як Біл Гейтс чи Ігор Коломойський, а добре заробляти дуже хочеться.

І ось, сьогодні, їх професія – корупціонер. Життєве кредо – «Хапай, що бачиш!» та «Вкрасти все!». У своїй діяльності, ці люди, не керується такими поняттями, як «добре» чи «погано». Їхне мірило - «Вигідно» чи «не вигідно», а інше для них немає значення. Їх життя є грою на межі добра та зла, хоча фактично вони вже давно перейшли на бік зла.

Багато хто з них, досяг великих фінансових успіхів у корупційній діяльності, а хтось взагалі став уособленням корупції в очах громадян всієї країни.

Дивиться такий чиновник-корупціонер на себе ранком у дзеркало, наприклад, якийсь вельмишановний Василь Опанасович, начальник начальників з Троєщинської районної державної адміністрації, та й думає собі:

- А що б тобі, дорогий та й улюблений друже, сьогодні злапати?
- Чи ту субвенцію з держбюджету на ремонт доріг, що учора прийшла на рахунки у держказначействі чи потрусити виконавців місцевої програми «Мій двір, моє подвір’я», що фінансується за бюджетні кошти?

Та вирішує вкрасти усе разом, перегнав кошти, за підробленими актами виконаних робіт, які не виконувались, на рахунки «своїх» фірм.

Така принципова життєва позиція, зрозуміла. Бо життя взагалі примхливе і мінливе, а чиновницьке життя високопосадовця тим більше (конкуренти, заздрісники, несприятливі обставини). Сьогодні ти на посаді та при керівних можливостях, а завтра, можна позбутися і посади і можливостей.

А буває таке, що конкуренти по комунальному бізнесу, з іншої райдержадміністрації, перехоплять бюджетні гроші у державному казначействі. І тут без компромісів. Є зараз можливість вкрасти бюджетні гроші, треба їх швидкоруч вкрасти сьогодні, не відкладаючи цей процес на завтра. Бо якщо даси слабину - твої мільйони бюджетних коштів, неодмінно вкраде хтось інший.

Київський корупціонер є особливим корупціонером, корупціонером особливого ґатунку. Він це знає, цінує та користується на повну котушку ціма обставинами. Йому поталанило у житті, адже доля надала йому можливість працювати у Києві, місті, де корупцію люблять, шанують, охороняють, оновлюють, популяризують та розвивають. В корупційних заходах, приймають участь більшість керівників державних та комунальних структур всіх рівнів. Некорумпованих керівників дуже мало, це білі ворони або якісь ненормальні, яких тимчасово нема кимось замінити.

Київські комунальні чиновники з задоволенням загрузли у корупції. У багатьох з них, навіть є своя корупційна спеціалізація. Як кишенькові злодії спеціалізуються на обчищені кишень, хакери на крадіжках конфіденційної інформації та електронних грошей, автовикрадачі на викраденнях автомобілів, а гангстери на пограбуваннях банків, так і недобросовісні комунальні чиновникі та посадовці: хто з захопленням спеціалізується на хабарах; хтось знайшов свою долю у привласненні комунального майна та бюджетних коштів; дехто, до нестями, покохав зловживати впливом з високих посад; декотрі донесхочу годуються з відкатів; деякі без втоми підробляють службові документи; інші щиро полюбили шахрайство, а є серед них і талановиті фахівці широкого профілю, які вдало спеціалізуються на всіх видах комунально-корупційного збагачення.

А яка чудова, у комунальних чиновників кругова порука! Просто пальчики оближеш! Це справжнє чиновницьке корупційне братство - один за всіх та усі за одного!!!

Як Париж та Венеція - традиційно вважають містами закоханих, Мілан - столицею світової моди, Цюріх - світовою банківською столицею, а Лондон та Франфуркт-на-Майні - діловими центрами Європи, так у світі, і Київ, вже традиційно вважають, столицею самої корумпованої держави Європи, містом, де живуть та працюють самі завзяті та найвідчайдушні корупціонери, містом, де корупціонерів на квадратний кілометр більше, ніж влітку туристів у Римі та Афінах.

Чому так? Тому є багато причин.

- По-перше, столиця-Київ, є містом великих можливостей та місцем, де для справжнього корупціонера все у житті тільки починається, бо столиця держави є місцезнаходженням головних та найбільш багатих державних органів України, і всі ці багатства можна потихеньку, а головне безкарно, привласнювати.
- По-друге, Київ є місцем перебування великих приватних компаній, що мають багатомільярдні прибутки, чималу частину яких, бізнесмени з радістю дарують чиновникам за неофіційну, але самовіданну допомогу у вирішенні проблем, що виникають у підприємницькій діяльності. При бажанні, ці проблеми можна штучно створювати, і тоді, за допомогу у їх вирішенні, вдячність підприємців не буде мати фінансових меж!
- По-трете, Київ, це найбільш велике місто у країні по займаній площі та чисельності населення, яке крізь пальці дивиться на ігри місцевих чиновників з бюджетом міста та міською власністю.
- У четверте, київські мери і самі вміють вкрасти, та й іншим чиновникам не заважають рокрадати комунальні гроші та майно. З такими не пропадеш.
- Вп’яте, Київ, є містом з самим великим місцевим бюджетом в Україні. Шістдесят мільярдів гривень річного бюджету, навіть самого ледачого чиновника, натхнуть на сумлінну працю по власному збагаченню за рахунок збіднення бюджету міста.
- Вшосте, це повна безкарність. Слідчі і судді у Києві є, утім мало хто знає, що багато хто з них (хоч і не всі), пройшли спецкурс: «Підвищення Інвестиційної Привабливості Посади Слідчого та Судді» і втілюють здобуті знання на практиці. Реальну відповідальність жоден з київських корупціонерів, навіть середньої ланки, не поніс, що може пояснюватись великою повагою правоохоронців до національної та іноземної валюти, яку в правохоронну спільноту, щиро інвестують корупціонери, задля уникнення будь-яких претензій або відповідальності.
- І всьоме. В країні, де, для переважної більшості населення відсутні широкі можливості чесно заробляти на пристойне життя, спробувати заробляти на таке життя будуть, але нечесними шляхами. І корупція є лише одним з таких способів заробітку. Популярнішим, навіть спробам заробити на «Національних лотереях» та онлайн-казино.

У часи, коли корупція стала рушійною, майже прогресивною та безальтернативною силою економіки країни, по іншому бути і не може.

Енциклопедія корупції: невідомий Київ. Частина 1.

Корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні, є однією з найбільш популярних тем українських та світових засобів масової інформації.

Та й недаремно.

Незважаючи, на перманентно виникаючи корупційні скандали на державному та місцевих рівнях, багатомільйонні оборудки з розкраданням бюджетних коштів не припиняються. Що й зрозуміло. Корупційна справа в Україні є престижним понадприбутковим та майже безпечним заняттям. Виключна більшість викритих правоохоронцями корупціонерів, залишають свої посади та просто переходять «працювати» на інші прибуткові посади у державно-комунальному секторі.

І Київ, не є виключенням у цьому сталому порядку. Тутешні комунальні чиновники та посадовці є справжніми віртуозами по злагодженому та ефективному розкраданю міського бюджету. Проте самобутня київська корупція є лише складовою частиною загальнонаціонального корупційного руху, який вже давно став одним з головних трендів, за яким Україну впізнають у світі.

Безумовно, на діяльність корупціонерів всієї країни, має великий вплив невтомна та самовіддана діяльність ініціативних столичних корупціонерів по власному збагаченню, яка є взірцем для наслідування для корупційних спільнот по всій країні – від міст мільйонників до селищ міського типу.

І що дуже важливо, Київ – це місто неляканих корупціонерів. Професія корупціонера у столиці перебуває у небувалій пошані та є надзвичайно популярною, а найзавзятіші корупціонери, взагалі вже багато років є недоторканими особами, бо з правоохоронцями у них укладений «вічний мир».

Для того, щоб краще зрозуміти суть досліджуємого явища та взнати, що таке Київська комунальна Корупція, а також збагнути, чим керуються люди, що формують повістку дня у комунальному Києві, варто насамперед розуміти, що комунальний світ Києва, це не тільки двірники, слюсарі-електрики ЖЕДів, укладачі асфальту, сміттєвози, полювальні машини влітку та снігозбиральна техніка взимку, з якими ми стикаємось майже щодня у різні пори року.

Насправді, комунальний світ Києва – це майже зворотній бік Місяця та практично невідома для сторонніх територія – терра інгкогнита.

Це окремий Всесвіт, зі своїм стійким уявленням про буття, неписаними, але жорсткими правилами роботи та поведінки, офіційними та неофіційними лідерами, розгалуженою офіційною та неофіційною системами управління, внутрішнім конкурентним середовищем, відношенням до зовнішнього світу, та взаємовідносинами між суб’єктами та об’єктами комунального руху.

Також для ліпшого розуміння внутрішніх комунальних процесів, треба розуміти, що держава та органи місцевого самоврядування є основними та найбільш багатими замовниками та покупцями на ринку купівлі-продажу товарів, робіт та послуг в країні. Багатішими, навіть у порівнянні, з самими прибутковими приватними компаніями України.

Якщо дуже-дуже коротко, то вся місцева політика та політики, крутяться навколо одного чинника - отримання особистих прибутків та надприбутків, в залежності від того, хто який, з комунальних керівників та чиновників, займає рівень на щаблях сходів до фінансових потоків, що течуть з бюджету Києва – міської скарбнички, яка для них є куркою, що несе золоті яйця.

Можна гарантувати, що якби переважна більшість мерів Києва, депутатів Київради, високопосадовців КМДА та районних адміністрацій, керівників великих комунальних підприємств, здебільше з яких є широко відомими медійними фігурами, отримували прибуток лише у вигляді офіційної комунальної зарплати, то ми би їх швидше за все, не те що не бачили, майже кожен день у екранах телевізорів та моніторів, а й взагалі не знали про їх існування, бо вони застосовували би свої унікальні здібності та таланти, десь на інших фінансово-приємних напрямках.

Головними спонсорами київських корупціонерів є кияни, бо саме з їх податків та податків київських підприємств, головним чином живиться бюджет Києва, який годує корупціонерів та надає їм можливість різними правдами та кривдами (переважно), отримувати особисті багатомільйонні статки.

Незважаючи на те, що київські чиновники фактично є найманими працівниками, яких кияни найняли для управління комунальним майном та комунальними процесами у місті, інтереси саме киян, під час прийняття важливих рішень про розвиток та підтримання належної життєдіяльності міста, приймаються до уваги мінімально, в останню чергу.

Основний принцип, яким керуються комунальні бізнесмени від влади є особиста фінансова зацікавленість. Ніяка «Програма розвитку Києва на 2021-2030 роки» не буде затверджена, якщо комунальні комерсанти не будуть впевнені в тому, що вони особисто зароблять чималі гроші, на цій міській програмі.

У попередньому огляді, ми на конкретних прикладах розповіли, як не покладаючи рук комунальники освоюють бюджетні кошти, не забуваючи при цьому свій особистий інтерес. У них це добре виходить. Аж подих перехоплює від того, як комунальні підприємці, не надаючи реальних послуг, не виробляючи будь-які товари, не виконуючи якісь роботи, обіруч загрібають сотні мільйонів бюджетних гривен.

Якщо Ви зайдете до них, у їх робочі кабінети і запитаєте – «Чим ви тут займаєтеся, шановні?», - то вони скажуть, що вони працюють. - І це майже правда, вони дійсно працюють, але праця їхня, є дуже специфічною працею.

Якщо узагальнити діяльність більшості високопосадових комунальних чиновників, то можна сказати, що їх діяльність більш нагадує дійство, на яке, ми так любили дивитися у дитинстві в цирку.

Пам’ятаєте?

- Прошу уважно слідкувати за руками… Спритність рук, та ніякого шахрайства… Але-апп…Десять (двадцять, п’ятдесят) мільйонів бюджетних коштів були ваші…А стали наші…Всім дякуємо за увагу…До побачення та до наступних зустрічей.

Звідки у Києві з’явилися ці умільці?

Корупціонерами не народжуються та не становляться від самих пелюшок, і в дитинстві ніхто не каже, - «Мамо, тато, коли я виросту, я буду корупціонером!». Не навчають «професії» корупціонера у школах та ВУЗах, але корупціонером можна стати в одну мить, прийнявши рішення вкрасти державне чи комунальне майно, прийнявши хабар або погодившись на пропозицію сприяти розкраданню коштів та майна, свого народу.

Сьогоднішні корупціонери за фахом, більшістю є економістами, будівельниками, інженерами, спортсменами, правоохоронцями, менеджерами та фахівцями з державного управління. П’ять років їх навчали фаховим дисциплінам в університетах та інститутах. Академіки, професори та доценти вчили їх розумному, доброму і вічному, надавали їм професійні знання.

Потім майбутні корупціонери працювали у державних та комунальних установах і працювали непогано. З часом, вони стали компетентними чиновниками та фахівцями. Ці люди не були патологічними крадіями, психологічна деформація трапилась під час здійснення ними професійних обов’язків, коли з’явилось бажання і можливість покращити свій фінансовий стан, за рахунок коштів свого міста та міського майна.

Талановиті, розумні та досвідчені комунальні професіонали, опанували мистецтво корупції, знайшовши свою долю у створенні та реалізації понад прибуткових авангардних корупційних схем, не забуваючи перевірені часом здирництво та хапання всього комунального, що потрапить до їх рук.

На їх переконання, прийшли такі часи, коли головне не хлюпати вухами та не відмовлятися від свого щастя, а хапати все, що саме пливе у їх руки.

Учорашні чесні люди трансформувалися у принципових корупціонерів, з відповідними негативними наслідками для бюджетних коштів та загальноміського майна, бо знайшли для себе формулу життєвого успіху у плодотвірному привласненні комунального майна та рецепт щастя в отриманні приголомшливих по розмірам хабарів, тобто в набутті за відносно невеликий проміжок часу статків, які звичайні люди на державно-комунальній службі, за все життя не зароблять.

Чому? Бо змінилися часи і у суспільстві відбулась зміна приоритетів моральних цінностей. Розкрадання державного та комунального майна, в очах багатьох членів суспільства, вже давно не є злочином.

Збагачення за будь-яку ціну, стало життєвим принципом великого прошарку суспільства. І багато хто з них, бажає особисто прийняти участь у пограбуванні загальнодержавного, себто народного майна. Тільки не знають, як це зробити, а якби взнали, то бігли б наввипередки - хто швидше займе хлібне місце, на якому можна збагачуватись, за рахунок пограбування своїх співгромадян.

А тим, кому вдалося зайняти такі місця, їм навіть заздрять та вважають їх щасливчиками – ось пощастило, так пощастило, бо не всім же бути такими винахідливими та талановитими підприємцями, як Біл Гейтс чи Ігор Коломойський, а добре заробляти дуже хочеться.

І ось, сьогодні, їх професія – корупціонер. Життєве кредо – «Хапай, що бачиш!» та «Вкрасти все!». У своїй діяльності, ці люди, не керується такими поняттями, як «добре» чи «погано». Їхне мірило - «Вигідно» чи «не вигідно», а інше для них немає значення. Їх життя є грою на межі добра та зла, хоча фактично вони вже давно перейшли на бік зла.

Багато хто з них, досяг великих фінансових успіхів у корупційній діяльності, а хтось взагалі став уособленням корупції в очах громадян всієї країни.

Дивиться такий чиновник-корупціонер на себе ранком у дзеркало, наприклад, якийсь вельмишановний Василь Опанасович, начальник начальників з Троєщинської районної державної адміністрації, та й думає собі:

- А що б тобі, дорогий та й улюблений друже, сьогодні злапати?
- Чи ту субвенцію з держбюджету на ремонт доріг, що учора прийшла на рахунки у держказначействі чи потрусити виконавців місцевої програми «Мій двір, моє подвір’я», що фінансується за бюджетні кошти?

Та вирішує вкрасти усе разом, перегнав кошти, за підробленими актами виконаних робіт, які не виконувались, на рахунки «своїх» фірм.

Така принципова життєва позиція, зрозуміла. Бо життя взагалі примхливе і мінливе, а чиновницьке життя високопосадовця тим більше (конкуренти, заздрісники, несприятливі обставини). Сьогодні ти на посаді та при керівних можливостях, а завтра, можна позбутися і посади і можливостей.

А буває таке, що конкуренти по комунальному бізнесу, з іншої райдержадміністрації, перехоплять бюджетні гроші у державному казначействі. І тут без компромісів. Є зараз можливість вкрасти бюджетні гроші, треба їх швидкоруч вкрасти сьогодні, не відкладаючи цей процес на завтра. Бо якщо даси слабину - твої мільйони бюджетних коштів, неодмінно вкраде хтось інший.

Київський корупціонер є особливим корупціонером, корупціонером особливого ґатунку. Він це знає, цінує та користується на повну котушку ціма обставинами. Йому поталанило у житті, адже доля надала йому можливість працювати у Києві, місті, де корупцію люблять, шанують, охороняють, оновлюють, популяризують та розвивають. В корупційних заходах, приймають участь більшість керівників державних та комунальних структур всіх рівнів. Некорумпованих керівників дуже мало, це білі ворони або якісь ненормальні, яких тимчасово нема кимось замінити.

Київські комунальні чиновники з задоволенням загрузли у корупції. У багатьох з них, навіть є своя корупційна спеціалізація. Як кишенькові злодії спеціалізуються на обчищені кишень, хакери на крадіжках конфіденційної інформації та електронних грошей, автовикрадачі на викраденнях автомобілів, а гангстери на пограбуваннях банків, так і недобросовісні комунальні чиновникі та посадовці: хто з захопленням спеціалізується на хабарах; хтось знайшов свою долю у привласненні комунального майна та бюджетних коштів; дехто, до нестями, покохав зловживати впливом з високих посад; декотрі донесхочу годуються з відкатів; деякі без втоми підробляють службові документи; інші щиро полюбили шахрайство, а є серед них і талановиті фахівці широкого профілю, які вдало спеціалізуються на всіх видах комунально-корупційного збагачення.

А яка чудова, у комунальних чиновників кругова порука! Просто пальчики оближеш! Це справжнє чиновницьке корупційне братство - один за всіх та усі за одного!!!

Як Париж та Венеція - традиційно вважають містами закоханих, Мілан - столицею світової моди, Цюріх - світовою банківською столицею, а Лондон та Франфуркт-на-Майні - діловими центрами Європи, так у світі, і Київ, вже традиційно вважають, столицею самої корумпованої держави Європи, містом, де живуть та працюють самі завзяті та найвідчайдушні корупціонери, містом, де корупціонерів на квадратний кілометр більше, ніж влітку туристів у Римі та Афінах.

Чому так? Тому є багато причин.

- По-перше, столиця-Київ, є містом великих можливостей та місцем, де для справжнього корупціонера все у житті тільки починається, бо столиця держави є місцезнаходженням головних та найбільш багатих державних органів України, і всі ці багатства можна потихеньку, а головне безкарно, привласнювати.
- По-друге, Київ є місцем перебування великих приватних компаній, що мають багатомільярдні прибутки, чималу частину яких, бізнесмени з радістю дарують чиновникам за неофіційну, але самовіданну допомогу у вирішенні проблем, що виникають у підприємницькій діяльності. При бажанні, ці проблеми можна штучно створювати, і тоді, за допомогу у їх вирішенні, вдячність підприємців не буде мати фінансових меж!
- По-трете, Київ, це найбільш велике місто у країні по займаній площі та чисельності населення, яке крізь пальці дивиться на ігри місцевих чиновників з бюджетом міста та міською власністю.
- У четверте, київські мери і самі вміють вкрасти, та й іншим чиновникам не заважають рокрадати комунальні гроші та майно. З такими не пропадеш.
- Вп’яте, Київ, є містом з самим великим місцевим бюджетом в Україні. Шістдесят мільярдів гривень річного бюджету, навіть самого ледачого чиновника, натхнуть на сумлінну працю по власному збагаченню за рахунок збіднення бюджету міста.
- Вшосте, це повна безкарність. Слідчі і судді у Києві є, утім мало хто знає, що багато хто з них (хоч і не всі), пройшли спецкурс: «Підвищення Інвестиційної Привабливості Посади Слідчого та Судді» і втілюють здобуті знання на практиці. Реальну відповідальність жоден з київських корупціонерів, навіть середньої ланки, не поніс, що може пояснюватись великою повагою правоохоронців до національної та іноземної валюти, яку в правохоронну спільноту, щиро інвестують корупціонери, задля уникнення будь-яких претензій або відповідальності.
- І всьоме. В країні, де, для переважної більшості населення відсутні широкі можливості чесно заробляти на пристойне життя, спробувати заробляти на таке життя будуть, але нечесними шляхами. І корупція є лише одним з таких способів заробітку. Популярнішим, навіть спробам заробити на «Національних лотереях» та онлайн-казино.

У часи, коли корупція стала рушійною, майже прогресивною та безальтернативною силою економіки країни, по іншому бути і не може.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна