Не дай моїй любові спопеліти, Спаплюжити цинізмом сенс кохання, Зневірі й лицемірству - панування, А співчуттю та милосердю - відболіти. Не дай душі від ницості сп'яніти, Таланту захопитись хизуванням, Нехай мій злет не стане плазуванням. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Не дай ще&nbsp...

Читати далі...

_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_-_Світ складений із прожитих життів.І ті, що є.., колись ми також будем...У повісті, серед століть часів...Поміж забутих снів колишніх буднів---Не вирвати із долі сивини...Переписати також нам не вийде.Залишимось сюжетом давнини,А Сонце, як завжди, на сході зійде...---...

Два маленьких лискучих каштанчики… Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом. О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!» Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, ...

Читати далі...

ці думки спнтанно виникли щойно після перегляду окартинки Земної кулі Для того, щоб побачити, якою є наша Земля, людині довелося злетіти у космос. Для того, щоб осягнути Бога, нам необхідно піднятися над ним. АЛЕ ЦЕ НЕМОЖЛИВО. Саме тому ми нерідко не помічаємо його присутності. 06.11.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці Пригадую... Вечірній древній Київ Князь Володимир у задумі споглядав. Зітхав Дніпро... Про що він мріяв? Неголосно що князеві розповідав? ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час Над містом сиві крила розпростав. Дніпро, і гірку Володимирську, і нас Двох м'яко присмерк вересневий огортав. Незламний, в бронзі князь на постаменті, Як хоронитель Києва, з хрестом стояв. Світ поза часом, простором, в моменті Завмер...

Читати далі...

Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!.. Предавніх днів мовчазний свідок ти. Як острів в океані суєти, Кремезний, сивочолий, чистий Архістратига Михаїла храм. Тепло долонь безвісних будівничих, &nbsp...

Читати далі...

Коханий спить щасливим сном… Співають зорі за вікном, Мрійливо грають цвіркуни, По всій землі чаклують сни … В садку геть сонний вітер впав, Струмок шепоче поміж трав, Безжурним сном коханий спить… ………………………………………… Життя - Кохання – Вічність – Мить…. 16.07.2009 Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.

Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Неодночасно, в самості безмежній Межу тонку останню перетнувши, Позатілесний вимір-світ бентежний НеВідчуттям неТіла враз відчувши, Ми впізнаватимемо тих, кого любили, Споріднених нам серцем і душею? Чи усвідомлення та пам’ять загубили За життєрозділом – останньою межею?... 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

диптих Право сили та нахабства, Верховенство гаманця, Ницість, розбрат, духу рабство… Шлях в безодню. До кінця. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Круча Дніпрова і вітер блакитний, Сонце у хвилях, прибій, моря подих, Космопоезія, зоряні сходи. Літ двоєдиний. І дух непохитний. 13.12.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112140723