хочу сюда!
 

Катерина

35 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 31-40 лет

Заметки с меткой «київ»

До 90-річчя театру чекайте на грандіозний міжнародний фестиваль

Київський академічний театр ляльок презентує:
І КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ТЕАТРІВ ЛЯЛЬОК “PUPPET.UP!”

Цього року театру виповнюється 90 років! До свого Дня народження він дарує киянам та гостям столиці:

- Грандіозний фестиваль з найкращими виставами для дітей та дорослих від 18 країн світу!
- Святкову театралізовану ходу та безкоштовні вистави в усіх районах Києва!
- Прем’єру спектаклю Миколи Куліша «Як загинув Гуска» для дорослих!
- Феєричну виставу на Контрактовій площі для всієї родини «Легенда про Київ» з гігантськими ляльками та вогняним шоу!
- Науково-теоретичний семінар «Найстаріші професійні театри ляльок ХХ століття»!
Оновлення експозиції музею!
- Відкриття малої та мікро сцени театру!

Стань частиною ювілейного святкування найстарішого театру ляльок міста Києва!

На сайт 1

На сайт 2


СБУ допитує Наливайченка через вояжі Медведчука до Москви

СБУ розпочала допит екс-очільника відомства Валентина Наливайченка через сприяння у незаконних перетинах державного кордону України протягом 2014-2015 років

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Як зазначається, у кримінальному провадженні досліджують факти сприяння співробітниками правоохоронних органів, у тому числі й СБУ, колишнім високопосадовцям та керівникам правоохоронних органів у незаконних перетинах державного кордону України протягом 2014-2015 років.

"У вказаному провадженні, зокрема, встановлено, що у 2014-2015 роках співробітники СБ України організували незаконний перетин державного кордону України одним із колишніх керівників СБ України, який разом із лідером ГО "Український вибір" Віктором Медведчуком здійснив декілька вилетів до Російської Федерації без проходження прикордонного та митного контролю", - йдеться у повідомленні.

Lanos Pick-up в розрізі

В Києві помітив незвичний ЗАЗ Lanos Pick-up. В розрізі.
Я то знаю, що будка склопластикова, а газовий балон розташований над кабіною. Але в розрізі ще не бачив. А тепер і ви будете знати, що всередині Ланосу пікапа.
Особливо, коли доведеться їхати на газобалонному ЗАЗ Lanos Pick-up згадайте, де балон. І їхати одразу стане страшніше.



До речі, на Таврії пікап газовий балон теж над дахом. Як дивувався водій на роботі: «А ти не знав, де газовий бак знаїходиться?»

По дорозі до Полтави. Спогади.


Мабуть кожен з нас ховає десь у закутках носії зі старими фото. Це можуть бути старі паперові альбоми, чи електронні диски, флешки, тощо. Інколи, коли багато вільного часу, або щось змусило до пошуків перерити все, чи до генерального прибирання - ми можемо надовго "залипнути" спостерігаючи хронологію змін виразу обличчя себе та близьких.
Як же багато можуть розповісти такі хронологічні спостереження! Особливо вдивляючись в очі.







Це був ранок навесні. Прохолодно. Бувший, назвемо його літерою Й., тоді нещодавно придбав собі новеньку автівку з салону, замість старої б/у. Це були часи величезних радощів, непохитної віри в майбутнє.
Зараз я інколи зустрічаю в знайомих мені молодих дівчатах той самий дух віри, який сама втратила вже давно. Зазвичай вони планують все так, ніби завтра хтось заскочить по дорозі за хлібом до салону й купить автівку за мільон грн; або ніби після завтра до них на рахунок надійде мільон долларів, і вони житимуть в найкрасивішому будиночку біля Києва, обиратимуть найкращі меблі й фарби для нього, тощо. Хоч насправді цього ніколи не станеться, і вони зараз живуть на пташиних правах в орендованому житлі, а далі прийде колись час повертатися до батьків з сім'єю, або й без.
Тоді я ще не знала цієї правди життя. І була однією з таких. Всі надбання мого, всього лиш, бойфренда, сприймалися як мої власні, і кожного дня вірилося, що я за день до величезної удачі.

- будласочки! Дай мені повести! - благала я звично плюхнувшись до комфортного переднього сидіння, і зтягуючи з себе шкіряний плящ з об'ємним хутряним коміром.
- ну добре, мала. Давай тільки виїдемо за місто, де дороги пусті.
Мама невпевнено вмощувалася на задніх місцях. Ми їхали до Полтави. В моїй голові стрибав радісний кольоровий капітошка хлюпаючи бульками. Тоді я обожнювала кудись їхати.

Зелені поля й левади. Інколи села. Інколи невеличкі міста. Дорога пустісінька. Лиш деколи хтось їхав назустріч, або обганяв ззаду. Виблискуючи іскрами радості з очей я перемикала передачі дуже гоноруючись тим, що навчилася водити, і що мама з нами, бачить це. Сподівалася, що вона за мене радіє.
Небо дуже блакитне, мальовничі білі та димчаті хмарки, дуже свіжо.
Я обожнюю різні архітектурні твори, старовинні церкви, тощо. Тому, коли з дороги побачила якісь старі стіни - дуже зраділа, і вмовила всіх звернути туди, роздивитися що там є. Ми знайшли монастир. Він справді був цікавий. Далеко від населених пунктів (ані села поруч - взагалі нічого, тільки дорога), серед суцільних зелених полів з невеличкими посадками й садками. Ніби фортеця обнесений високою стіною.
Зовсім недовго роздивлялися, і швидко поїхали далі. Мама була мовчазна але нічого особливого.



Дивлячись на фото, що мені вдалося клацнути біля монастиря, на якому вихопила мамине обличчя разом з Й. виявила стільки несказанного. Мама ніби щось знала наперед. В її очах застигла розгубленість й горе з німим нерозумінням "як ви можете радіти", та ледь-помітною насмішкою над усим.
Зараз мами вже нема чотири роки як. Ми їхали тоді на зустріч з моїм братом, що тоді ще мотав строк в колонії біля Полтави. Ми тоді ще не знали, що втратили його колишнього, що повернеться він інвалідом назавжди. Ми не знали, що новенька автівка буде скоро розбита вщент Й., і схожої вже не буде ніколи. Що світ охоплять війни. Мій інститут, де навчалася, пограбують рейдери, роботу, де я працювала, розвалить режим Януковича, ресторан, де працював Й. розграбують свої ж, і припинить існування. Ми з Й. розстанемося назавжди, бо мої очі розкриються і я подорослішаю, зрозумівши що не бачу в ньому більше ніж просто товариша. Маму знищить рак за чотири місяці, і чомусь з'явиться одразу ж на четвертій невиліковній стадії, а в даті смерті чомусь дві літери "13". Стоматологи почнуть знущатися, вириваючи зуб за зубом в мене, ніби силоміць намагаючись сформувати беззубу потворну істоту. Якийсь незрозумілий нікому й невиліковний грибок почне спотворювати волосся. Комунальні служби почнуть  гвалтувати вуха обіцяючи перетворити нас з братом на бомжів, бо мама лишила по собі непосильні борги. Якийсь незрозумілий мужик, почне спотворювати моє особисте життя, влаштовуючи замість стосунків якийсь фільм жахів з елементами трешу.

Дивлячись в очі мами на фото, я чітко бачу жах, і готовність з усмішкою розгубленості, ніби перед тим, як бачиш, що над тобою нависло цунамі і неминучість наступних подій. Можливо, вона знала, що скоро стане дуже хворою. Можливо, зусиллями волі це приховувала. Не вірю, що таке можливо приховати. Та й лікарі кажуть, що смерть - це її власна недбалість, бо вона не проходила діагностик, і ніхто не знав нічого, і вона теж не знала.
Але цей погляд показує, що вона щось знала. Тільки не відомо що саме і про що саме. 

Щиро сподіваюся, мамо, що тобі там краще. Ти намучилася за життя. Ти скинула тягар, і  отримала полегшення. Упокой Боженько, її душу.











"Ікони Революції" буде відновлено!

Автор "Ікон Революції" хоче особисто відновити їх

Понеділок, 4 вересня 2017,
01
РЕКЛАМА:

Автор знищених "Ікон Революції" на фасаді будинку на вул Грушевського в Києві, соціальний художник Sociopath висловився проти їх відновлення групою художників і хоче зробити це особисто.

Про це він написав у facebook.

Художник вважає, що відновлення графіті без його участі є неправильним, а  з проханням відновити картини ніхто з представників державних інституцій до нього не звертався. Водночас він висловив готовність  відновити трилогію, як тільки ситуація набуде правильного розвитку. 

"Мені, як і Вам, прикро, що таке сталося. Однак, ніхто з представників державних інституцій, окрім простих українців, не звертався до мене з проханням відновити картини. Сподіваюсь, Ви розумієте, що самовільне відновлення у даній ситуації неможливе", - написав він. 

"Читаю, що група художників, начебто, завтра - 4 вересня, відновлюватиме малюнки без моєї участі. Прикро, але такий крок, як на мене, є нічим іншим, як спробою обдурити нас усіх та пропіаритися на даній ситуації" - додав автор. 

Sociopath повідомив, що "Ікони Революції" в оригінальному розмірі в одному екземплярі є у його колекції, так само, як і трафарети, якими вони були створені.

"Я обіцяю Вам усім, що відновлю Трилогію, як тільки ситуація набуде правильного розвитку", - запевнив він. 

Раніше куратор художніх проектів Гео Лерос заявив,  що київські художники планують відновити знищені графіті часів Майдану на будівлі по вулиці Грушевського. За його словами, зробити це вони зможуть за фотографіями.

3 вересня стало відомо, що з фасаду магазину люкс-меблів "Емпоріум" на вулиці Грушевського, 4 у Києві зникли знамениті патріотичні графіті, які були нанесені під час Революції гідності. 

Керівник магазину Ігор Доценко назвав ці графіті "типовим стріт-артом, який час від часу видаляють комунальні служби".

Згодом вхід до магазину люкс-меблів, з фасаду якого перед стерли графіті, розгромили, а біля входу запалили шини. 

Після цього Доценко повідомив, що салон закрито. При цьому він заявив, що графіті замалювали якісь провокатори. Разом з тим журналіст Тетяна Висоцькаоприлюднила фото, на якій сам Доценко керує робітником, який замальовував графіті. 

Віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко заявив, що знищені графіті були частиною експозиції Музею Майдану, і за знищення музейного фонду передбачено кримінальну відповідальність. 

Директор Українського інституту національної пам'ятіВолодимир В'ятрович заявив, що інститут готує звернення в поліцію та до Генпрокуратури за фактом вандалізму через знищення графіті, які були пам'яткою історії  згідно з наказом Мінкультури від 15.10.2014 № 869.

Їх знищення є злочином і підпадає під дію ч.2 ст 298 Кримінального кодексу. 

Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом нищення графіті. Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що бізнес підприємців з магазину "Емпоріум"перевірять усі державні контролюючі органи


Знищено графіті часів Євромайдану

В Києві розгромили магазин, де було знищено графіті часів Євромайдану
Опубліковано 03.09.2017  

У Києві невідомі розгромили магазин “Емпоріум” на вул. Грушевського, де були стерті графіті часів Євромайдану,  залишивши напис “тут був Майдан”. Активісти принесли шини, на місце інциденту прибули правоохоронці.

Фото погромів на своїй сторінці в Twitter опублікував фотограф Владислав Содель, пише “Народна правда” з посиланням на 112 Україна.

Присутні біля входу в будівлю кілька десятків людей закидали магазин підручними засобами і почали палити біля входу в магазин шини. На фасаді магазину на місці стертих графіті молоді люди залишили напис “тут був Майдан”.

До магазину “Емпоріум” вже підтягнулися правоохоронці і намагаються стабілізувати ситуацію на місці інциденту.

“Прийшли правоохоронці, почали охороняти будівлю магазину. Молоді люди підпалювали шини, напруженість на місці інциденту знизилася, проте протестуючі не розходяться. Розбиті вікна і двері магазину, все забруднено фарбою. Молоді люди, які представляють різні організації, стверджують, що стерті графіті є неповагою до Майдану”, – розповіла кореспондент телеканалу.

У неділю, 3 вересня, протестну акцію біля магазину анонсували в націоналістичної організації “С14”.

Нагадаємо, власники магазину “Емпоріум” в Києві стерли з фасаду будівлі по вулиці Грушевського графіті з Тарасом Шевченком, Лесею Українкою та Іваном Франком, створені під час Революції Гідності. Патріотичні графіті протрималися на стінах будинку майже 3,5 роки.

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович назвав знищення графіті часів Революції гідності на вулиці Грушевського в Києві актом вандалізму і заявив, що звернеться з цього приводу  в поліцію та до Генпрокуратури.

Знищено ось це


Умови для всіх однакові, проте

Умови для всіх однакові, проте один жовкне, інший - зріє, а хтось квітне)
Вчорашнє вуличне фото (м.Київ)   

 

Як я сходила на екскурсію на будівництво церкви

А ви бачили як будується храм?.. Як на місці, що колись було закинутим пустирем, постає прекрасна величава будівля? Як купи цегли, піску та цементу перетворюються на стіни, увінчані куполами із хрестами, що, здається, сягають небес?..

Сьогодні нас з вами запросили проникнути у святая святих - зазирнути за зелений паркан і на власні очі подивитися, як народжується новий храм - парафія "Введення в храм Пресвятої Богородиці". Ходімо!..

Вмиротворююча атмосфера накочує щойно ти переступаєш поріг і заходиш на територію церкви. Дивовижним чином за зеленим парканом залишається шал думок, сьогоденні клопоти і турбування. Перестаєш квапитися, смикатися - так спокійно і затишно одразу стає на душі...

Стежка до церкви проходить повз привітну недільну школу, яка ніби промовляє до тебе - заходь, не минай мене, ти здобудеш тут особливі знання, дещо справді цінне...

А потім підходимо до новозбудованого храму... Кілька сходинок і ми біля просторих дверей... Дійсно хвилююча мить... Коли в цей момент дивитися знизу догори особливо яскраво відчуєш те, що входячи до церкви, ти потрапляєш під її особливий захист - вона приймає тебе під свою охорону. Ми в храмі...

Всередині він виявляється ще просторішим, аніж видавався знадвору. Все навколо зачаровує і ти намагаєшся дивитися на всі очі аби чогось не пропустити...

Там панує надзвичайна аура, винятковість якої посилює те, що крізь всі вікна, віконця та двері до будівлі лиється ласкаве сяюче світло. Стіни та звід церкви сяють новенькою штукатуркою, що зовсім скоро стане полотном для митців, зусиллями яких там з'явиться небо, євангелісти, біблійні сюжети та дивовижної краси розписи...

В острівках ще не вкритих штукатуркою видніються цеглинки з численними іменами - всі ці люди та багато інших добродійників долучилися у такий спосіб до зведення храму...

Вражає все - місце для майбутнього вівтаря, і паламарня, і ризниця, і церковна крамниця тощо. Тобі легко уявляються всміхнені обличчя людей, які вже незабаром ходитимуть сюди до Літургії, братимуть участь у Таїнствах. А ось сходи, які ведуть нас в особливе місце - туди, де розташовуються хори, призначені для церковного хору. І тобі відкривається храм з нового ракурсу... Щось дійсно неймовірне!..

І в цей момент розумієш, наскільки дивовижною є можливість долучитися до чогось такого, що будується на віки. Наскільки особливою є привілея сказати своїм дітям, онукам, правнукам - "Я ТЕЖ ДОКЛАВ РУКУ ДО ЦЬОГО БУДІВНИЦТВА". Що храм, куди вони ходять, збудований спільною небайдужістю, посильними зусиллями, вірою і сподіваннями, любов'ю та молитвами всіх тих, хто вирішив у якийсь спосіб приєднатися до Спорудження, Побудови Храму...

Винятковість подібної можливості люди розуміли завжди і тому намагалися чим могли допомогти, посприяти зведенню церкви, потрудитися задля спільного блага, не вимагаючи за це додаткової винагороди чи дивідендів. В усі віки усвідомлювали, що те, що народжується та розквітає в душах в процесі подібного єднання спільних зусиль, і є НАЙВИЩОЮ ВИНАГОРОДОЮ!..

Дякую парафії "Введення в храм Пресвятої Богородиці" (м. Київ, бульв. Ромена Роллана, 10а.) за гостинність і проведену екскурсію! І вам, дорогенькі, за те, що разом зі мною відвідали цей чудовий новозбудований храм!



Місто мрії

Сьогодні вже п'ятий день як я відпочиваю у Києві. Недарма цю замітку я назвала саме так. Чим більше я тут, тим більше хочеться зостатися. Другий день поспіль я ходила на екскурсії, які мали назву "Дворики Подолу" та "Велика Житомирська". Вони мене дуже вразили. Я була в Києві до цього ще два рази, один раз навіть була тут протягом трьох тижнів. Щодо екскурсій, нам показували дуже цікаві місця, такі як: готель, у якому схопили Фанні Каплан; будинки Городецького, Альошина; будинок, у якому Врубель закохався, а також дім старої тітки, у якому свою першу дружину зустрів Михайло Булгаков. Наш екскурсовод - колишній журналіст, він знає дуже багато історій, ділився з нами своїми поглядами та теоріями. Олексій, так його звати, особисто знайомий з багатьма жителями стареньких будівель. Я збагатила свій мішечок знань цікавими історичними фактами та лексикон, бо Олексій дуже віртуозно обкидав нас розумними словами, якщо можна так виразитися. Він читав вірші, які знав напам'ять і відповідав на будь-які питання. Якщо ви будете в Києві, неодмінно відвідайте одну з екскурсій від "Клуб отличного досуга".
Місто Київ має історію, яка простягається ще з часів Київської Русі. На кожному кроці можна зустріти історичну пам'ятку.
А Дніпро? Ця ріка! Широченний Дніпро мені ніби каже залишатися, чи то мені так хочеться:)
Для себе я вирішила, що неодмінно буду жити саме тут, я стану журналістом і люди з блогу будуть казати, що читали ще мої сирі перші кроки :)

Таки дійшов! Але розчарувався

Якщо чогось дуже хочеш, то можна досягнути. Хоча і з трудом.
Проїжджаючи на автобусі №56 з Жулянського шляхопроводу примітив непоганий, як тоді здавалось, оглядовий майданчик. Начебто і панорама київських околиць яка-не-яка.

Місце незручне в транспортному плані — зупинки далеко знаходяться. Та й пішкеи йти далеко. 3 рази(!) пробував дійти, але не вистачало або терпіння, або часу. Бо чалапати треба було чимало. А ще й погода цього літа була нестабільна. І от, нарешті, таки дійшов! Але побачене мене невразило. З вікна автобуса краєвиди здавались цікавішими.



От таке іноді буває: десь заплануєш погуляти, думаєш: "А там мабуть класно" — а виходить "нічого цікавого".
Єдиний плюс — те, що не відмовився від запланованого.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
49
предыдущая
следующая