хочу сюда!
 

маргарита

40 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «час»

Навчаючись - навчайтесь!

Итак, вы утверждаете, что вы из 2019 года, а вовсе не еретик и не сумасшедший, и вас не надо жечь на костре?!...
— Д-да...
— Ну, что же. Предположим, я вам верю, но вот все остальные отцы-инквизиторы — нeт. Но ведь не так уж сложно проверить ваше утверждение. Если вы из будущего, то знаете, что будет происходить. Скажите нам, когда закончится правление Людовика IX?
— Эмм… Я не помню, очень частная дата.
— Допускаю. Тогда так: чем кончится Восьмой крестовый поход?
— Хм… Знаете, я не эксперт в истории.
— Допускаю. Гeография?
— Не очень…
— Maтематика?
— Эмм, ну е равно мц квадрат.
— Что?
— Не важно… B общем, нет.
— Геометрия, быть может?
— Пифагоровы штаны… Нет…
— Я пытаюсь вам помочь, попробуем по-другому. Может, вы что-то расскажете о технологиях будущего, о мироустройстве, науках?
— Ну… Земля круглая…
— Спасибо, мы в курсе. Что-то еще?
— Ну, в наше время есть электричество…
— Уже интереснее, что это?
— В общем, такая штука, на которой работает почти все в мире!
— Можете подробнее объяснить?
— Ну… Там… Электроны, бегут по проводкам… Плюс, минус… Блин…
— Вы можете добыть электричество, продемонстрировать его работу?
— Нет…
— Хм, может хоть какие-то полезные навыки и знания из будущего у вас есть?
— Сожгите  меня на хрен.

Нетиповий Православний  нТП

Історично - літературна цитата?!

А вещий Олег свою линию гнул,
Да так, что никто и не пикнул, -
Он только однажды волхвов вспомянул,
И то - саркастически хмыкнул: ..........


Володимир Висоцький"Песня о вещем Олеге"


Літнє сонцестояння 2019 – 18:55 з київським часом

Літнє сонцестояння 2019: час коли буде найдовший день у році
Дата літнього сонцестояння 2019 – час, коли найдовший день в Україні
Літнє сонцестояння 2019 / Daily Mail

У 2019 році літнє сонцестояння ввечері 21 червня. Точний час події – 18:55 з київським часом. Саме тоді Сонце підніметься на найвищу точку – саме тому вважається, що це найдовший день у році. Вже з 22 червня день буде поступово зменшуватись.

Дні будуть скорочуватись аж до 22 грудня. Саме тоді відбудеться зимове сонцестояння, що ознаменує найкоротший день у році.

Читайте також: День літнього сонцестояння 2019: що можна і не можна робити в цей день

Літнє сонцестояння відбувається тоді, коли нахил осі обертання Землі у напрямку до Сонця набуде найменшого значення.

Що таке літнє сонцестояння?

День сонцестояння ще називають солнцеворотом. В залежності від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в Північній півкулі і 21 або 22 грудня у Південній півкулі. Саме у ті дати день найдовший – тривалість найдовшого дня становить 17 години і 33 хвилини.

Нагадування

Шкільний автобус вирушає через 15 хвилин!

Російська мова...........

Не хочу розмовляти російською. І не буду.

.
коли Я зрозумів, що росіяни - Алогічна нація, я не хочу розмовляти на мові алогіків. 

.
більшу частину Життя я на ній розмовляв. І при Союзі, і за кордоном, і в Казахстані. Звичайно, вона для мене була, як рідна. Я ії знав прекрасно. Золотий медаліст, все ж таки ще й уважний до людей і подій.
 Не збирався розмовляти українською.
хіба з бабулями з села.


Події з 2003-го року все показали. до Майдану, Майдан 2004. Тоді росіяни себе уперше показали...свое нутро...Показали, що вони думають про Україну......раніше вони з собою не могли розібратись))

 Це вже 14-ть!!! років. 14-ть років я наблюдаю дебіллів росіян....а не так, як ви, три роки тільки
Вимушений. Прочитав Павла Штепу. Більше нічого не читав.
.
.
Алогіки мені не друзі. Смертники бездумні - мені не друзі. Аля-валя авось - мені Не друзі.

.
мова не погана російська, а ось народ - ......
.

Не хочу розмовляти російською. І не буду.

.
так, іноді щось тільки прочитаю на росмові. ігри, техніка, космос, вони про це багато пишуть. мушу читати,- наші не пишуть.
.

Вже два роки, як розмовляю з людьми  І ПИШУ українською.))))) Відчуття - веселе! 

Після доброго знання російської мови коли розмовляеш та пишеш на українській - прикольно виходить. Краще, ніж у простих українців. Я сам полуполяк-полуукраїнець. Поважаю історію. 

Пишіть українською, хто вміе писати, - добре ж виходить!
.
.
мо, в тексті е помилки - вибачайте!))) нам усім ще вчитись і вчитись...деяким на старощі років...)))

Розмовляйте українською!  .......ви ж самі бачите ВСЕ. слава україні кричати не буду:))))...

Гарна мова!    Живемммм!!!))))podmig

Дитячі забави у пісочку

В дитинстві мені здавалося, що моя любов може і має врятувати світ.

Що якщо любити усіх, то в врешті вона – любов до ближніх згладить усі сварки і нерозуміння. Тому я прагнув любити усіх, хто був поруч. Я вірив, що моя любов до тата і мами може їх примирити, може завжди усе залагодити і ми завжди будемо разом дружною сім'єю.

Ми просто діти в пісочниці, залишені без нагляду, і якщо за кимось приходять батьки, то він пручається і впирається їх волі забрати його додому відчувши свою самостійність, він вже не хоче коритися чиїйсь волі.

Ми все ще , незважаючи на вік, продовжуємо жити в пісочниці. Будуємо будинки, плани, граємо в нові проекти, співаємо, жартуємо, лаємося, міряємося. Але усі зайняті піском, організацією простору, мрією.

Ми не усвідомлюємо що є вік. Що є його рух. Я нещодавно помітив мереживо зморщок, що збільшилося на обличчі. Це здивувало мене. Здивувало тим, як трансформується плоть, як вона піддається простору.

Але вік? Адже й нині ти так і сидиш розмахуючи совком в пісочниці, почуваючи себе велетнем, творцем світів. Чи є потреба думати про продовження тонкої нитки людської плоті?

Ідеї з піску хороші короткочасністю свого існування. До них не встигаєш прив'язатися. Їх не шкода. Коли ти почуваєш себе великим то немає жалю. Жаліють тільки там, де тече кров і з нею по краплі йде життя, де є народження, де відбуваються метаморфози з тим, що потім перетворитися назад в пісок.

Те вище впокорювання прирівнює нас до того, з чого ми будуємо наші мрії, проекти, ідеї. Те вище сприйняття відкриває нам нас, у вигляді ланки в ланцюзі. Ми можемо продовжувати, або можемо й не продовжувати. Але ми в (в підсумку) той пісок, з якого зараз вершимо неіснуючі замки, палаци, дороги.

Так ми живемо – шар за шаром, іноді відкопуючи ознаки тлінності, що лякають, підтверджуючи, що й до нас тут вже були, вже мріяли, вже створювали міста, які стали набором череп'я, жменями піску, праху і каменю.

Як примирити себе з тим, що ліва моя рука тримається предків, а праву тягнуть ті, хто залишаться після мене.

Але чи є той час? Кажуть що часу не існує.

А що, якщо ми завмерли одного дня в цьому хороводі – де  немає першого, немає останнього. Є лише набір метаморфоз і сяючий простір в центрі, куди жоден з нас не може потрапити, не порушивши існуючого порядку, не порушивши сам факт існування центру.

І ми лише фігури простору, мінливий алфавіт, що створює нові слова, вершить новий порядок, творить нові чудовиська світу по праву, за волею істоти з совком і формами в пісочниці.

Сміливість. Я пам'ятаю був й у мене такий «бравий період». Період «сміливості», коли йдеш перевіряти, чи так просто ворушити реальність, як совком пісок.

Чи так легко будь-яку фантазію зробити явною.

Я пам'ятаю різні проби. Будинок в будинку, прямо посеред кімнати.

Плани походів у далекі світи.

Плани створення химерних приладів для переходу з простору в простір. Пам'ятаю військові території посеред світу городніх ділянок, пропускні пункти "для своїх", паролі, викупи, нові грошові знаки.

Пам'ятаю спроби і хитрі плани із підпалу і вибуху школи.

Були плани пересуванню тільки по дахах.

Були карти, були пошуки таємничих проходів в інші світи.

Були спроби "відключки", в якій ми щось повинні побачити.

Були маршрути прокладені на конкретній місцевості з кінцевими пунктами в небі і хмарах.

Було проектування нових приладів, що працюють завжди.

Були спроби поселень в стогах сіна, в полі.

Бували і практики із керування реальністю, думками і проходи крізь стіни. Ми перевіряли межі простору, межі нашої спритності, наших можливостей, нашої хитрості.

Я знаю тільки, що вік (як його розуміють найчастіше) накладає певні обмеження на перевірку сміливості в реалізації ідей.

Табу. Уперше це слово з'явилося пізніше, ніж те, що воно означає. Система заборон завжди захоплююча, як ребус. Це карта маршруту, по якій йдеш від місця до місця. А те, що заборона залишає в полі можливого, збільшує вірогідність пошуків обхідного шляху, прихованого від усіх, таємного, відомого лише втаємниченим. Перехрестя – це місце для вказівників, перевірка твоєї удачливості граючи в кості.

Зараз це (усе) як і раніше. Ми будуємо проекти, ми мріємо, щоб там на відстані хтось зрозумів, відчув, прийняв сигнал. І хтось іноді пускається в обхід, бажаючи осягнути більше.

Що є старість, хто ці люди, що вибрали такий шлях?

Засушені квіти продовжують залишатися красивими, але ж їх не шкода.

Адже вони не народжували мене, вони не тримають мене за руку, самі будучи огорнутими прахом, зануреними в пісок біля безмежного моря світів, житейського моря…

справді так

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі
дні, нескінченні і марудні…
і щось по них... і щось по грудні…
і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку
дорогу, серпень, сад у серпні…
і поза ними дні нестерпні…
і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ
Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая