Десь блукають на небі одинокі світи,
З ними поруч невпинно згорають комети
А ти йдеш по землі, де квітучі сади
Омивають любов'ю горизонти планети.
Огли Т.О.

Ще зовсім трохи, і завтра стане сьогодні.
Можливо , завтрашній день комусь стане початком відліку нової системи координат, а можливо зовсім непомітний сірий дощовий осінній день загубиться серед багатьох минулих днів, нічим таким особливим не відзначених, але швидкоплинних і невблаганних.
Хто зна.

Саме так, вважаю, потрібно було би назвати нашу епоху.
Заради того, щоб отримати життя - люди йдуть на роботу, одружуються, та народжують дітей.
Та багатьох й те не рятує від відсутності життя.




Чому так? Це можливо пояснити. Але здебільшого вважають за необхідне мовчати й не думати про те. Адже так соромно визнавати, що на роботу ходять для того, щоб "поцвірінькати" з подружками, помірятися жезлами з мужиками (мужики з мужиками), показати всім свої нові шмотки та себе. Тільки не для того, щоб працювати, і тим більш не для того, щоб розвивати якусь галузь.

Так само й про одруження і народження дітей. Мало хто робить це свідомо, заплановано, й через природні здорові потреби продовження роду.

— Забыли? А кто здесь же, на этом самом диване, с пеной у рта кричал, что мы, инженеры и изобретатели, своими открытиями ускоряем пульс общественной жизни до горячечной скорости? Кто сравнивал эту жизнь с состоянием животного, заключенного в банку с кислородом? О, я отлично помню, какой страшный перечень детей двадцатого века, неврастеников, сумасшедших, переутомленных, самоубийц, кидали вы в глаза этим самым благодетелям рода человеческого. Телеграф, телефон, стодвадцативерстные поезда, говорили вы, сократили расстояние до minimum'а 1, — уничтожили его... Время вздорожало до того, что скоро начнут ночь превращать в день, ибо уже чувствуется потребность в такой удвоенной жизни. Сделка, требовавшая раньше целых месяцев, теперь оканчивается в пять минут. Но уж и эта чертовская скорость не удовлетворяет нашему нетерпению... Скоро мы будем видеть друг друга по проволоке на расстоянии сотен и тысяч верст!.. А между тем всего пятьдесят лет тому назад наши предки, собираясь из деревни в губернию, не спеша служили молебен и пускались в путь с запасом, достаточным для полярной экспедиции... И мы несемся сломя голову вперед и вперед, оглушенные грохотом и треском чудовищных машин, одуревшие от этой бешеной скачки, с раздраженными нервами, извращенными вкусами и тысячами новых болезней... Помните, доктор? Все это ваши собственные слова, поборник благодетельного прогресса!

Восьма-двадцять ранку.

Двоє. Оковита.

Пляшки з –пів розпито

Замість - до - сніданку.

 

Всі думки – в гарячці,

Інтелект – у сплячці,

І цироз талантів

В цих… Богів?... Атлантів?

 

Морів? Прометеїв?

Бахів? Галілеїв?

Веделів? Платонів?

Гауді? Патонів?

 

Геніїв? Пророків?

Світочів? Героїв?

******

Світ чеснот, пороків,

Чистоти і гною.

 

30-31.01.2012

© Copyright: Марина Степанская, 2012

Свидетельство о публикации №11202012750

Право сили та нахабства,
Верховенство гаманця,
Ницість, розбрат, духу рабство…
Шлях в безодню. До кінця.



~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Круча Дніпрова і вітер блакитний,
Сонце у хвилях, прибій, моря подих,
Космопоезія, зоряні сходи.
Літ двоєдиний. І дух непохитний.



13.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112140723

Більше 3 тижнів не було у мене інтернету вдома. Нарешті маю зв'язок із віртуальним світом, і можу продовжувати свій спам, тролінг, агітацію, рекламу і інші нудотні штуки, які я так вперто намагаюсь видати за вдалий креатив, цікаву ідею, важливу подію тощо...

За цей час я втратив паспорт, встиг трішки похворіти (перемерз під час поїздки у Вінницю), остаточно розбіглись з дівчиною, з якою так хотів скласти гарні стосунки, написав декілька глав довгоочикуваної книги "Летостоп" - про ту саму подорож, і планую скоро завершити набір та віддати редакторам на катування, ще якимось дивом я став Президентом молодіжної організації К12, продав свій старий комп, зібрав трішки сучасніший з нових комплектуючих, поправився на 4 кіло (певно до зими готуюсь)

Приємного - аж нічого, але десь в глибині душі я розумію, що це просто зараз я не можу нормально оцінити що відбувається, а насправді все добре, і саме те що зараз є - це просто шлях до майбутнього щасливого життя, і далі я буду тільки радітиму, що все це зі мною відбувалось колись (-:

2 грудня мені сповниться 30 років. Але тепер я спокійний і за своє минуле, і за теперишнє і за майбутнє. Цей рік на диво вдалий глобальними подіями, що привнесли в моє життя кардинальних змін, завдяки яким я зараз маю те, що маю (-:

Ось так.

Всім щастя та здоров'я бажаю.

Щиро ваш, Миколка Калакуцький 

Eclipse
    Затемнення

Автор - Роджер Уотерс

All that you touch
    Все, чого ти торкаєшся,
All that you see
    все, що ти бачиш,
All that you taste
    все, що пробуєш на смак,
All you feel
    все, про що здогадуєшся...
All that you love
    Все, що ти любиш,
All that you hate
    і все, що ненавидиш,
All you distrust
    все, у що не віриш...
All that you save
    І все, що ти бережеш,
All that you give
    і все, що даруєш,
All that you deal
    і все, що ти продаєш,
All that you buy
    і все, що купуєш,
beg, borrow or steal
    випрошуєш, позичаєш, крадеш...
All you create
    Все, що ти створюєш,
All you destroy
    все що руйнуєш,
All that you do
    все що ти чиниш,
All that you say
    і все, що говориш,
All that you eat
    все, що їси,
everyone you meet
    і кожен, кого зустрічаєш...
All that you slight
    Всі, кого зневажаєш,
everyone you fight
    і всі, з ким ти воюєш -
All that is now
    Все це є,
All that is gone
    все це в минулому,
All that's to come
    і все це ще буде...
and everything under the sun is in tune
    І все, що під Сонцем, пов'язане одне з одним.
but the sun is eclipsed by the moon.
    ...От тільки Сонце затемнене Місяцем.

                                                       26.09.10

слухати

   Недавно фотографировал. И понял, что распечатаю не больше 20-30 фоторгафии из всей сессии. Фотография дело хорошее, но все куда Мы катимся? Готов поспорить что у каждого этих фото уже на 4-8 балванок dvd. А что дальше? Это уже какой-то цифрово-оптический шум. Мы уже снимаем не только что хотим, но и что попало, а порой и просто что подвернется под руку. Уже min 5 Мегапикселей на Телефоне. Я ужо не говорю про специализированные оптические приборы. А что дальше? Мы же так и не научились ВИДИТЬ, СМОТРЕТЬ, УЗНАВАТЬ. У меня много фотографов. Самые веселые - те которые снимают Иной Мир, хотя не могу поручиться за их психику. Остальные просто потерянный случай. Говорят же что фотография крадет Душу. А что про домашних любимцев - так уже наверное все знают. Наверное это еще один признак Конца Времен. А раньше люди рисовали, вырезали, лепили....