Популярные приколы

картинки

видео

хочу сюда!
 

Марта

37 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

  • 05.04.13, 20:54
                          КОХАНЕ ПІНАЛЬТІ                          КАПІТАНА
... Він пам'ятав кожен її погляд і жест. Слова, що їх ви¬мовляли усміхнені губи, вито¬нчену голівку. "Я так і сказала подрузі, — щебетала Вікторія, — якби футбольні труси були трішечки коротшими й гравці не натягали гетри аж до колін, я уже давно стала б фанаткою".
Хвилину тому вона, немов маленький тайфун, влетіла до роздягальні "Манчестера", простягнула свою витончену ручку Бекхему й відрекомен¬дувалася: "Вікторія". За мить уже без угаву балакає, розси¬паючи по обличчях утомлених гравців золото своїх ніжних усмішок, щохвилини поправляючи неслухняний чубчик. Вона завжди нагадувала Девідові маленьку непосидючу пташку, що радіє будь-якій дрі¬бниці. Він дивився на неї очи¬ма, у яких можна було прочи¬тати розчулення і розгубле¬ність, змішані з неприкритим захопленням її оптимізмом та енергією.
Був лютий 1997 року, коли футбольна команда Бекхема здобула запаморочливу пере¬могу над “Челсі". Після заби¬того Девідом гола трибуни шаленіли ще з півгодини, адже швидкість м'яча, що його Бекхем відправив до воріт, сягала 120 кілометрів на годину. Це був його тріумф. І саме з ним у його житті з'явилася Вікторія Адамс.
Дівчина вперше потрапила на футбол. її затягла на "Олд Траффорд" подруга із "Spice Girls" Мел Бі. Віка йти не хоті¬ла. "Як на мене, то ліпше прой¬тися магазинами, аніж диви¬тися на те, як юрба пронуме¬рованих чоловіків бігає за од¬ним м'ячем", — відмовляла¬ся вона, але Мел була невблаганна.
Їй таки сподобався. Щоправда не сам матч, скільки білявий футболіст кожен рух якого супроводжували овації. "Після того як усе за¬кінчиться, ми підемо й позна¬йомимося з ним", — безапе¬ляційно заявила Віка, вислу¬хавши захоплену тираду Мел Бі про те, який Бекхем (саме так називали білявого симпа¬тягу) чудовий футболіст.
Дівчата й справді знайшли менеджера, який погодився провести їх у роздягальню гра¬вців. Бекхем до зустрічі був явно не готовий. Він супився, зосереджено тер чоло, нама¬гаючись вичавити з себе хоч якусь усмішку. Девід був збен¬тежений і трохи розсердже¬ний, але Перчинка йому спо¬добалася. Тим часом модни¬ця Вікторія на "відмінно" оці¬нила сорочку, яка ефектно під¬креслювала торс Девіда, й за¬пропонувала разом пообіда¬ти. І випурхнула, залишивши тільки легкий шлейф парфумів. Приятелі заусміхалися: «Ну ти, брате, і влип».
                               ПРИНЦЕСА І ПРИНЦ
"Дивно, що в тебе і на цій майці немає номера", — по¬жартувала Вікторія, коли че¬рез тиждень вони зустрілися у кав'ярні неподалік тренува¬льної бази "Манчестера". Цьо¬го разу Бекхем продемонстру¬вав усю свою чарівність, на¬магався жартувати і бути гала¬нтним. Він хотів будь-що заво¬ювати Перчинку. Тим часом його ні на секунду не полиша¬ло відчуття, що вони - прибу¬льці з різних планет. Девід і Ві¬кторія сміялися, обмінювали¬ся багатозначними погляда¬ми, але здавалося, що поміж ними - товста скляна стіна. Бе¬кхем не міг уявити, що коли-небудь зможе доторкнутися до неї.
Тоді для Великобританії Девід був таким самим симво¬лом, як і принцеса Діана, але ніяк не міг звикнути до свого зоряного статусу. Так, він ви¬трачав на якусь дизайнерсь¬ку шматку суму, на яку його батьки могли жити місяць. Але якщо для Девіда це була тільки частина іміджу, то для Вікторії — повсякденна рути¬на, до якої вона звик¬ла з дитинства. Розкіш для міс Адамс була немов повітря - її при¬сутності вона не за¬уважувала, але й обі¬йтися без неї не мог¬ла. Дівчинка виросла у багатій родині. До школи Віку привозили на "Роллс-Ройсі". Її називали принцесою, бо садівник роди¬ни Адамсів раніше працював у Букінгемському палаці.
Віка рано навчилася ви¬трачати гроші й робила це з превеликим задоволенням. До закінчення школи її знали продавці усіх модних магази¬нів Лондона. Єдиною пробле¬мою залишалася нудьга, адже навіть пристрасть де шопінгу переросла у звичайну нехай і приємну, звичку.
Життя змінилося на тре¬тьому курсі театрального ко¬леджу. Вікторія прочитала ого¬лошення про конкурс у нову ді¬вчачу групу. "Чому б не ризик¬нути?!" — спитала Віка у свого відображення в дзеркалі.
Чи то її костюмчик сподо¬бався продюсерові, чи інших талантів у місті не знайшлося, але Вікторію прийняли у "Spice Girls", охрестивши "пош спайс" ("стильна перчинка"). Відтоді вона стала жінкою, яка йде по життю з девізом: "Най¬більше лихо — це пролити че¬рвоне вино на білий костюм Армані".
У цей час Девід Бекхем мав тільки одну пристрасть — футбол. Старший Бекхем, ін¬женер із газового устаткуван¬ня, витрачав увесь свій віль¬ний час на тренування із си¬ном. Коли Девіду виповнило¬ся десять років, його переда¬ли в руки професіоналів. Від¬тепер думки хлопця були тіль¬ки про футбольний м'яч, який, здавалося, приріс до його ноги. Після першого року на¬вчання хлопчика визнали най¬кращим юним футболістом Великобританії. Нагороду Бекхемові вручали на домаш¬ньому стадіоні „Манчестер Юнайтед". І разом з усіма ін¬шими приємними подарунка¬ми презентували комплект спортивної форми „МЮ".
...І ось він знайшов ту, що змогла розділити його Життя, мрію, долю. Жінку, з якою у нього не було нічого спільно¬го і яка переконала його в тому, що вони зможуть бути разом. Незабаром закохані розповіли світові про свої заручини.
Любов до Девіда та Вікто¬рії здавалася істеричною і некерованою. Їх ненавиділи й обожнювали. Ненавиділи за обручку вартістю майже 300 тисяч доларів, яку він подару¬вав Вікторії, за кришталевий, інкрустований діамантами флакон парфумів, що їх презентувала міс Адамс майбут¬ньому чоловікові, за трьох си¬нів — Брукліна, Ромео, Круза, народжених у щасливому шлюбі. Любили їх приблизно за те саме.
                         ДОМОГОСПОДАРКА ЧИ ЗІРКА?
Народження другого сина не наблизило їх одне до одно¬го, проте змінило Вікторію. Тепер вона годинами проси¬джувала біля телевізора, че¬каючи на чоловіка з тренуван¬ня, телефонувала йому через кожні двадцять хвилин, щоб бути впевненою у тому, що піс¬ля гри він приїде додому, а не піде з друзями до бару. Коли в замковій шпарині повертався ключ, Віка бігла до дверей, аби обійняти Девіда, повиснути у нього на шиї, як маленька ди¬тина. Зі світської левиці вона поступово перетворювалася на домогосподарку - завжди стривожену й заведену жінку. Девід не міг надивуватися: "Маленька, ти ж ніколи не була такою, — якось роздратовано казав він дружині. — Ти зав¬жди була сильною, упевне¬ною, рішучою. Я кохаю тебе, хіба цього недостатньо для нашого щастя?" Віка мовчала, ховаючи обличчя на грудях у Девіда.
Бекхема неабияк триво¬жила сентиментальність Вік¬торії. Він згадував той малень¬кий тайфун, який не мислив життя без модних вечірок і походів по магазинах. "Прос¬то потрібен час, — заспокою¬вав він сам себе. — Віка стане такою, якою я її покохав. Вона просто ще не оговталася піс¬ля пологів".
Як на те, надумали розлу¬читися його батьки (вони про¬жили разом ЗО років!). Того дня Девід, приголомшений цією новиною, сидів навпроти ба¬тька й допитувався в нього, чому так сталося. Тато відповів: «Вибач, сину, але те, на що за ці роки перетворилася твоя мама, я кохати не можу».
                   ЗАВОЙОВАНИХ НА ВІКИ НЕМАЄ
...Телефон задзеленчав пі¬зно ввечері, Вікто¬рія якраз вклада¬ла хлопців спати. Слухавку підняв Бекхем. Телефо¬нували із Скотленд-Ярду й про¬сили терміново під'їхати. Голос на тому кінці дроту був надто серйоз¬ний. За півгодини Девід був у поліції. Протягом наступ¬ної години він не вимовив ані сло¬ва. Відчув, як со¬рочка, мокра від поту, липне до спини, а руки по-зрадницьки тремтять. Здавалося, ще трохи - і він знепритомніє. Коли повертався додому, у го¬лові пульсували уривки фраз: "Албанське угруповання...", "Готувалося викрадення вашої дружини і дітей...", "Викуп сім мільйонів доларів". Перед очима миготіли фото людей які хотіли викрасти Віку і хлопчиків, вколоти їм снодійне й зачинити у якомусь підвалі... Наступного дня Девід наказав встановити у будинку сигналізацію і збільшити кількість охоронців. Сім'ю він тимчасово перевіз до батьків Вікторії. Тренуватися не міг, бо постійно думав про те, яка катастрофа могла статися. Він згадував нескінченні листи: погрозами, що надходили від розлючених фанатів, які писа¬ли нісенітниці на кшталт: "Твоя дружина - повія, а твій син по¬мре від раку". Він почувався жалюгідним і безпорадним хлопчиком, який не може за¬хистити найдорожче, що має у житті.
Віка поводилася набагато спокійніше. У неї раптом від¬крилася така сліпа віра у їхнє з Девідом кохання, що навіть коли чоловік виявив бажання якийсь час побути на самоті, вона не перечила й не запи¬тувала зайвого. "Роби, як зна¬єш, коханий. Ми чекатимемо на тебе", — відповіла вона Бекхему, як тільки той по¬відомив, що "на деякий час пе¬реїжджає до готелю".
...Девід не міг заспокоїти¬ся. Він, кумир мільйонів, упе¬рше почувався таким само¬тнім і слабким. Раптом збаг¬нув, що був егоїстичним і са¬мозакоханим молодиком. Тоді як його дружина не стала менш привабливою, але ...по¬дорослішала. Вікторія пер¬шою усвідомила, що не мож¬на мати сім'ю і самому зали¬шатися дитиною.
Девід розумів, що з жінкою, на яку перетворилася Віка, він не знайомий, але саме її, а не порожню "пош спайс", дівчин¬ку з обкладинки, модницю, для якої найбільшою трагедією було пролити червоне вино на білий костюм Армані, він любить більше за життя. І йому ще доведеться її завоювати…
Після трьох днів мовчання Бекхем зателефонував дружи¬ні й попросив її приїхати до нього на тренувальну базу. Коли Вікторія увійшла в роз¬дягальню, коридорами гуляла тиша, і стукіт її каблучків відска¬кував від кам'яних стін. Девід став перед дружиною на одне коліно, узяв її руку і хрипким від хвилювання голосом вимо¬вив: "Кохана моя дівчинко, ти — єдина цінність у моєму жит¬ті. Ти і наші діти. Бачить Бог, я навіть не підозрював, як бага¬то ти означаєш для мене. Яка ти... особлива". Девід глибоко зітхнув, як перед стрибком у крижану воду: "Вікторіє Адамс, будь моєю дружиною". В очах у Віки блищали сльози. Вона стала поряд з Девідом на ко¬ліна, обійняла його за шию і тихо відповіла: "Так, любий, я згодна".
                                                                   Іван БОГДАНОВИЧ
 

0

Комментарии