У довгих коридорах осені...

У довгих коридорах осені , так захотілося знайти себе...Ту справжню, ту омиту росами , якої вже нема ніде...Шукаючи , я гралась листям , забувши ціль свою на мить ...Кружляли мрії й сни барвисті ...Так захотілось знову жить...Так захотілося свободи...Так захотілося вогню...І розлились душевні води , здалось їх потім не зберу...Душа лилась в світи далекі , переливалась мов кришталь ...Здалось на хвильку , що лелеки , віднесли геть мою печаль...Віднесли десь на дужих крилах всю втому й весь осінній шал...Отак забулась я від щастя....Й здавалось час не поспішав...