Ніщо не зупинить весну, час якої настав

  • 03.04.21, 20:44

Всесвітній локдаун головного мозку продовжує свою впевнену ходу планетою, а життя між тим спливає, іноді навіть здається, що швидше ніж раніше. Ніби лише вчора навкруги лежали метрові кучугури снігу, а зараз уже ніщо про них не нагадує. І це чудово, якщо не рахувати того факту, що цілих півроку промайнуло фактично впусту.


[ * * * * * ]

Рахів та його Кровище

  • 31.03.21, 19:46

Довгу розповідь про осіннє Закарпаття хочу завершити у Рахові – найбільшому населеному пункті з усіх відвіданих за ті п’ять днів та одній із гуцульських культурних столиць.

1. Загальновідомо, що він є найбільш високогірним містом України із центром на 430 метрах над рівнем моря, а вертикальна відстань між найвищими та найнижчими вулицями складає близько 800 м, що навіть у голові не вкладається. Також це найсхідніший райцентр Закарпаття (200 км до Ужгорода, на секундочку). Доля не надто поблажливо поставилась до архітектурних пам’яток Рахова, їх тут майже немає, але це сповна компенсується космічними гірськими краєвидами навкруги.


[ Читати і дивитись далі ]

Яблуниця та її перевал

  • 28.03.21, 20:01

Одним із найбільш жвавих автомобільних перевалів українських Карпат є Яблуницький – дорога тут проходить на висоті 931 метра над рівнем моря і з’єднує Прикарпаття зі східним краєм Закарпаття. Трохи нижче перевалу лежить село Яблуниця, що й дало йому назву, а з усіх сторін його оточують прекрасні й величні гори. Перпендикулярно автомобільній дорозі від перевалу тягнеться гірський хребет, по якому має проходити стежка, що одночасно виступає межею між областями.

1. Одного дня під час відпочинку в Ясінях я приїхав сюди з метою пройти цією стежкою до сусіднього високогірного села Вороненко, звідки спуститись назад до цивілізації у Яблуницю. Почав якраз із перевалу, що сам по собі є туристичним місцем. Навкруги розташовані кілька готелів, а над дорогою тягнуться ятки зі стандартним набором гуцульського краму для туристів, як то чаї, мед, гриби, одяг, сувеніри та інше. На той момент вони майже всі працювали, а от із потенційних покупців був аж я один, через що виглядало все досить сумно. За сувенірним ринком ховається імпровізований оглядовий майданчик, звідки можна подивитися із Прикарпаття на Закарпаття.


[ Читати і дивитись далі ]

Ясіня, частина 3. Пагорб недосяжного сонця

  • 25.03.21, 19:30

Перед тим, як приїхати всередині минулого жовтня в Карпати, я не міг не придивитися собі хоча б декілька оглядових точок, із яких можна побачити схід і захід сонця, котрі у горах бувають найбільш неймовірними. Зрештою зупинився на узвишші, підйом на яке починається майже з центру Ясіня і займає не більше одного кілометра. Те узвишшя являє собою простягнутий на північ хребет, затиснений між паралельними ущелинами, що ведуть у ближні села, Чорну Тису та Стебний, і з нього повинні відкриватися види як на захід, так і на схід.

1. Крім того, думав я, за чотири ночівлі у мене має бути чимало можливостей половити сонце, але тут внесла свої корективи чудова карпатська погода – насправді я отримав усього один вечір та наступний ранок, коли хмарність була хоча б не суцільною і з’являлися шанси пофоткати щось цікаве. І хоча не так сталося як гадалося, все одно цей безіменний невисокий горбик подарував мені чи не найкращі видовища, що я бачив за всі свої приїзди у Карпати.


[ Читати і дивитись далі ]

Ясіня, частина 2. Туди, де починається туман

  • 23.03.21, 19:50

Особливістю показаного кілька днів тому селища Ясіня є те, що гори оточують його буквально впритул із усіх боків, тому піднятися на них не складає особливих зусиль. Лише прогулюючись від центру по периферійним вуличкам можна ненароком набрати 2-3 сотні метрів висоти, а трохи далі – підкорювати справжні гірські вершини, не покидаючи формальних меж населеного пункту.

1. Чим я і скористався. Все ж здійснювати соло-походи у «справжні» гори пізньої осені без належного досвіду ризиковано, а тут і мобільний зв’язок завжди є, і цивілізація близько. До того ж, як на мене, на голі полонини краще лізти влітку, а в холодну пору куди цікавіше виглядають саме гірські селища, укутані туманами, пожовклими заростями та затишним димком із хатніх димарів.


[ Читати і дивитись далі ]

Турецька солянка друга. Біле й бірюзове

  • 21.03.21, 19:36

Остання розповідь про мій перший візит до Туреччини, присвячена його заключному дню. За той день нам потрібно було перемахнути з крайнього півдня країни до Стамбулу, а це кілометрів вісімсот.

1. Звісно, витримати такий переїзд без перерв важко, навіть попри чудові турецькі дороги, тому паузи були. Спершу заїхали на озеро Сальда в провінції Бурдур.


[ Читати і дивитись далі ]

Кваси. Водоспад не для всіх, гуцульське пиво і сурові коти

  • 18.03.21, 19:32

Село Кваси лежить на берегах Чорної Тиси, на півдорозі з Ясіня до Рахова. Свою назву отримало, тому що тут є багато джерел «квасної», тобто мінеральної води. Як і над рештою селищ на цьому шляху, над ним нависають мальовничі гори, що забезпечують чудові краєвиди навіть на цілком банальних вулицях.

 

1.


 

[ Читати і дивитись далі ]

Ясіня. Долина вічних хмар

  • 15.03.21, 19:05

На минулорічне свято Покрови, що припало на середу, добрав два вихідні із залишків відпустки та махнув на п’ять днів провітритись у Карпати, точніше, в селища на передгір’ї. Головний висновок, який я зробив для себе з цього досвіду, що ніколи бля не варто планувати Карпати восени заздалегідь, бо погода може всяке викинути. Притому, що буквально впритул до поїздки було скільки завгодно варіантів житла і квитків на поїзд, щоб маневрувати з датами, але я такий молодець, що уже забронював собі готель зі штрафом за скасування. Тим не менш, навіть у здебільшого хмарному вигляді наші гори виглядають чудесно, і дивитися та фотографувати там було що. А осінні тумани – то взагалі щось космічне.

 

1. Базувався у ті дні я в селищі Ясіня, йому і буде присвячена більша частина моїх підкарпатських історій. Назва селища має наголос на останній склад, і означає воно множину, а не жіночий рід, як можна було б подумати. До того ж, там купа варіацій залежно від говірок, по-гуцульськи має бути Ясінє, хоча на місці я ні від кого такої вимови не чув. Словом, на правильність відмінювання назви не претендую, та й не про те мова. Центр селища лежить на 650 м над рівнем моря, тобто за нашими мірками цілком високогірний, ну а вертикальний перепад висот між горішніми й нижніми вулицями складає сотні метрів. Що забезпечує неймовірну фотогенічність навіть у похмуру погоду. У ті дні мені легко вдалося піймати сонце в сусідніх Рахові та Яблуниці, і тільки над нещасним селищем між ними, здавалося, його вимкнули за несплату.


 

[ Читати і дивитись далі ]

Турецька солянка перша. З вулкану на море

  • 12.03.21, 19:24

По решті локацій Туреччини, які я побачив протягом вересневої відпустки, але ще не розказував, пробіжусь буквально галопом у двох коротких розповідях. Просто щоби зайвий раз акцентувати, яка там різноманітна й шалена природа за межами оліклюзівних готелів, можливо, хтось собі щось запримітить на майбутнє.

1. Починалося все з вулкану, з вершини якого зроблений і цей кадр зокрема.


[ Читати і дивитись далі ]

Городище та його околиці

  • 10.03.21, 20:01

У багатьох слов’янських мовах «городище» означає укріплене поселення чи його залишки, тому не дивно, що це слово закріпилося у якості власної назви десятків сіл та містечок. Сьогодні відправляємось у те Городище, котре місто і поки що районний центр у Черкаській області.

 

1.


 

[ Читати і дивитись далі ]
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
70
предыдущая
следующая