хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «україна»

Про політику. Погляд прогресивного...


Про політику. Погляд прогресивної (мені так завжди здавалося) молодої людини на предмет політики 

Політика тут, політика там, скрізь куди не плюнь, в Україні нині політика. Керівників, котрі б брали на себе відповідальність, в державі категорично не вистачає проте є політики і сама політика. Що воно таке тая політика, біс її знає, але є, та і ладно, все ж ліпше коли щось є, аніж коли чогось немає. Так вот, ближче до корення проблеми, ще будучи дитиною цікавився предметом політики, - Мамо, мамо, а як можна стати вчителем? – питав я, мама відповідала – В педагогічному університеті навчають і готують вчителів! – Мамо, а як можна стати адвокатом? – Синку, то на юридичному факультеті університету. – Матусю, а на політиків де навчаються? У цьому місці, завжди повисала довга пауза що змінювалася лише здивованою тишою… І це, при тому що мама високоосвідчена людина, а з моєї точки зору, 6ти річної тоді дитини, та і нині теж, так і взагалі світило світової науки! Не дивлячись на моє здивування, тато повністю підтримував точку зору моєї милої матусі, здається то взагалі, було єдине питання в котрому мої батьки погодилися на 100%. В перше таке питання я задав батькам як мені 6 років було, нині 26, вже трохи понад 20 років відповіді на те питання, ніяк не знайду…

Я вам навіть так скажу, у сфері пошуку відповіді на те питання, я вже давно став справжнім експертом, і з висоти свого досвіду і кваліфікаційного рівня експерта у данній сфері, з усією відповідальністю декларую, відповідей можливих тут не багато, усі відповіді зазвичай зводяться до питання хто такий політик? «Ну, друже, тут багато розуму не треба» - відповідали мені з таким виразом обличчя, з яким напевне тільки з ідіотами говорять: «політики це ті хто займаються політикою». Ну тут, ну прямо все стає зрозумілим, окрім того, що таке політика тоді?

А чи знаєте ви, чим відрізняється поставторитарне суспільство України, від аналогічного в, скажімо, Африці?.. До певного періоду мого віку і досвіду, я був гоноровим власником і носієм наступних думок «…таке можливо тільки в Україні…», «такий рівень корупції…», «так…», «такі…» і так далі. Аж на якомусь етапі життя, Всевишній зжалівся над моєю грішною душею, а можливо я просто дістав його питаннями на кшталт «Боже, чому саме в Україні..?», «Дай нам будь ласка сильного лідера аби той…»  на томість він дав мені ласого копняка і відправив мене на освіту в Європу, навчався я разом з такими ж гоноровими носіями, таких самих думок з різних держав, варто лише змінити назву держави, думки ті самі. Так вот, ближче до поняття політики, всі поставторитарні суспільства характерезуються подібними думками, себто «Політики - це ті хто займаються політикою, а політика – це - те чим зайняті політики». І тут мудрувати вічно можна, крутити-вертіти, результат правда один і той же, До цих пір, так і ні фіга не зрозуміло, що таке політика?..   Тим і відрізняються авторитарні і поставторитарні суспільства від прогресивних (ба на превеликий жаль усих ворогів заходу, прогресують і прогресують) демократичних, в котрих в свою чергу, політика у сухому залишку – це лише фінансовий менеджмент. Все дуже просто, є фінансова грошова масса у вигляді податків, по-перше її чесно і порівну, а чесно це завжди по рівну, поділять, по-друге виділять кошти на амортизацію інфраструктури, тобто, підтримка доріг і тд., і звичайно державні інвестиції і програми підтримки бізнесу. Алє оооп, вот і маєш здорову економіку. Питання в слідуючому лише, як вони зуміли досягти того? Але на це питання відповіді будуть далі, чи як то в серіалах модно пишуть, далі буде!

 

А на разі, з поверненням мене на i.ua =)

Чумаки про Майдан

          А на Землі інопланетяни були. Даа.           Це чумаки з сузір'я Оріон. Вони летіли Чумацьким шляхом до сузір'я Близнюків. По сіль. 
          Ну і до нас зазирнули. Не знаю навіщо. Чи то водички попити, чи то отліть. А може побачили в бінокль, що тут якійсь двіжняк відбувається, та вирішили подивитися, що ж воно тут ворушиться. Два, чи три дні були тут. 
          І були саме в Україні. А вчора далі полетіли.Але відправили депешу своєму керівництву.Досить цікава депеша. Самі розумієте, який може бути погляд на нас з боку чумаків з сузір'я Оріон. Рівно, як і з інших сузір'їв.Тільки неупереджений. А ще рівновіддалений та незаангажований. Вопчім, пофуїстичний. Хай би ми тут один одного поперевішали, поперестріляли, поперетоплювали. Їм по барабану. Чи яка там в них назва барабану. 
          Хоча, цікава деталь, коли вони сідали в свою ракету, то перед тим, як зачинити дверцята, плюнули на землю і сказали - "Тьфу, білять. Ідіоти іпанутие!". Невідомо, що вони мали на увазі, і для кого було це повідомлення. 
          Да. Ну ось, та депеша. 



          Міністерству зовнішніх справ сузір'я Оріон. 
          Від чумаків, що летять за сіллю. 

          ДЕПЕША 

          Ми тут летіли, летіли, вже десь з півгодини, навколо темно, як у погребі.А ж раптом щось голубеньке справа промайнуло.Ми по гальмах, і дивимося в подозрітельну трубу.Планета. Ну ми вирішили туди завернути на п'ять хвилин. Тим більше, що вже і сцяти хотілося, а якщо там є життя, то можливо, за одним рипом, допомогти цим голубим чим-небудь, зореліт там відремонтувати чи пробку перегорілу замінити. 
          Просканували їхній інформаційний трафік.Виявляється там все відкрито, ніякого кодування нема. Вся інформація в повітрі, бери, не хочу. Схоже, що там поки що печерний період еволюції.
          Сама планета, як і всі. Вода, повітря та земля.Ну, і всередині бомба горить. Континентів декілька. Власне, аборигени і самі не можуть між собою досі домовитися, скільки їх. Кількість коливається від 4 до 7. В залежності, на якому континенті живеш, і в яку школу ходиш. Але всі визнають, що самі розвинуті, це Північна Америка та Європа.То ми вирішили у Європі зупинитися, в самому ії центрі.
Кинули якір в якійсь Україні. Тут в них всі континенти поділені між етносами. А етноси поділені на нації. А нації є пригноблені, а є не пригноблені. Ті, що не пригноблені мають свій оазис проживання, держава називається. А ті, хто пригноблені, не мають своїх держав.
          Хоча, ця Україна хоч і держава, але пригноблена іншою державою, Золотою Ордою.Яка в свою чергу складається з пригноблених націй. Навіть хрен зрозумієш, держава вона, чи ні. Короче, тут з цими націями та державами чорт ногу зламає. Ми не стали глибоко копати, розбиратися, що до чого, вирішили просто з'ясувати на якому щаблі розвитку знаходяться українці, таку назву має нація в Україні.Ну, і відповідно, скласти загальне враження від цієї голубої планети.
          В самій Україні, українці були приглоблені бандитами та якимись комуняками.Головне, бандитами, комуняки були їхніми шістками.
          Але, ось рік тому, за їхнім часом, вони скинули зі своєї шиї цих бандитів. Майданом скинули.Це вони так називають концентрацію українців в одному місці.Ця концентрація взяла владу у свої руки.Власне, це вже другий Майдан. Українці вже брали владу в свої руки таким чином.І тоді вони призначили на головну посаду в їхній державі такого собі Дрища. Який їх зрадив, спелся з бандитами, які знов взялися пригноблювати українців.І кинули за грати головну людину Майдану, Юлю, яка весь час боролася з бандитами і була душею Майдану.
          Ну, українці терпіли, терпіли, терпіли, терпіли, і вирішили знов сконцентруватися в одному місці, щоб в другий раз скинути зі своєї шиї бандитів. Тобто, влаштували другий Майдан.
          Цей Майдан був дуже важким. Загинуло багато українців. Вся країна плакала за цими Героями. І в той же час раділа, що українці вистояли та знов скинули з себе бандитське ярмо.
          А ось далі почалися незрозумілі речі.Якщо користуватися місцевим лексиконом, то можна сказати так - "шота з пам'яттю моєю сталося".Таке враження, що хтось вимкнув в головах українців згадки про перший Майдан та те, що після нього трапилося. Той, перший досвід, дозволяв їм скласти цілий толмуд, такий собі "Майданний катехізм". Ну, щоб не плигати на ті самі граблі. Але ні, вони зі всією майданною концентрацією почали з розбігу скакати по всіх граблях, які є, і яких нема, але вони самі їх майстрували.
          Почали вони з того, що призначили головним в їхній країні ворюгу Порошенка. Який був з сонму бандитів, яких Майдан скинув. Упс!Ні фуя собі! Це ми так сказали, коли узнали про це. Далі ми вже "упс!" та "ні фуя собі!" не казали, тому що все почало відбуватися саме в цьому річище.
          Цей Порошенко, зі згоди Майдану, призначив головою Національного банку якусь метелку Гонтареву.Яка зі старту почала валити їхню гривню, та ловити для свого шефа Порошенка маржу на курсі валюти.
          Одразу після Майдану Україну почала гнобити сусідня Золота Орда. І не просто гнобити, а масово вбивати українців. А цей Порошенко, знов таки ж зі згоди Майдану, почав допомагати Золотій Орді вбивати українців.Різними засобами. Не давав їм зброю, влаштовував, в координації з москалями(Це мешканці Золотої Орди), засідки, загоняв в різні котли, де їх вбивали москалі. І в самій Золотій Орді Порошенко взявся допомагати москалям вбивати українців. Там в нього декілька заводів. Ці його заводи платять податки в бюджет Орди, на які вона купує зброю.А деякі його заводи напряму виготовляють зброю для вбивства українців.
          Ета пісець який-то!!!В наші, оріонівськи голови це взагалі не вкладалося.Невже і ми проходили такий самий етап еволюції!? Не віриться. Це не просто дикунство, це який-то трансцендентальний дебілізм.
          А ставленик Майдану Порошенко продовжував у тому ж дусі. Ручкався з вожаком москалів Путіним, призначав, знов таки, бандитів на різні посади, почав кидати майданівців за грати, нахабно збільшував капіталізацію свого банку, і брехав, брехав, брехав.
          Саме цікаве, коли кажеш майданівцям, навіщо вони так роблять, самі себе гноблять, то вони кажуть, що це не їхніх рук справа, це Порошенко. Дик ви ж знали, хто такий цей Порошенко, це ж ваш висуванець! Майдан не протестував проти його призначення, хоча і знав, що він буде робити саме те, що зараз робить. Ні, хоч кілок на голові теши, ми, кажуть, не винні, це все він. А дехто навіть каже ось таку ідіотську фразу - тадайтежйомупопрацюватиатамбудевидно!Ми вже почали губитися, а можливо це ми розумом відсталі....
          Окрім того Майдан призначив на другу в державі посаду, Яценюка.Це унікальний пристосуванець. Він примудрявся бути серед майданівців, і в той же час працювати на бандитів. Головна його зброя, це багато слів, та мало дій.До того красиво все розповідає, обіцянками сиплет, як Порошенко цукерками, на ворогів грім та блискавки спрямовує, а на ділі суцільний пшик.Все що він робить, обов'язково не робиться. Все залишається так, як і було при бандитах.
          Той же Майдан призначає на третю в державі посуду, Гройсмана. Це корефан Порошенка. Разом Вінницю обкрадали. Тупий, як валенок. Але Майдан чомусь вирішив, що він гідний його, Майдан, представляти.
          Що взагалі нас загнало у ступор, так це те, що всі вони якісь євреї. Тобто, державою Україна, яка є оазою українців, керують не українці. Ми не знаємо, хто це такі, євреї, можливо вони гарні люди, але чому українці не хочуть самі керувати своєю країною? Не розуміємо. Це загадка.
          Да, фото цих трьох євреїв, керівників України, ми надсилаємо.
          Але саме дивне, що Майдан сам себе зганьбив. Свідомо. З шаленою люттю.
          Справа в тому, що коли Майдан переміг, то тоді вийшла на свободу і Юля. Та сама, що була ще на першому Майдані. Та, яку бандити кинули у в'язницю, та, яка все своє політичне життя воювали з бандитами, та, яка не зрадила а ні Майдан, а ні українців. Але ось Майдан зрадив ії. Якраз вона і була гідна очолити цю країну. Майдан же посадив на цю посаду того, кого він щойно позбавився, бандита. А Юлю принизив образами, цькуванням та брудними дифамаціями. Навіщо тоді було кров проливати? Стільки життів загубити?

          Кароче, в нас вже нема сил спостерігати цей бедлам. Тут ще довго толку не буде. Істоти на цій планеті за технологічним, соціальним та гуманітарним розвитком знаходяться на рівні нашої сарани. Народжуються, жрут та помирають. Тому, тут нема що робити ще пару мільйонів років.

          Все, ми полетіли по сіль.

          До побачення.



                Спільнота

На пути к «ШОКОЛАДНОЙ ДИКТАТУРЕ» в Украине

Алексей Шевченко

Трагичность сегодняшнего положения Украины состоит в том, что самому ее существованию угрожают три Дракона: путинская Россия, местная олигархическая реконкиста и Объединенный Запад, цинично затягивающий петлю на шее молодого государства, потакая тем, кто его добивает. Им противостоит только патриотическая стихия, разъединенная организационно, но объединенная общей ненавистью ко всем трем Драконам: героические воины, которые своими жизнями оплачивают бесконечную череду трусливых «перемирий» и «дней тишины» бездарного руководителя, журналисты, разоблачающие коррупционные игрища старой-новой или новой-старой власти. Просто люди, которые стояли на Майдане и понимающие, что их цинично и с особой садистской издевкой в очередной раз кинули те, кто сейчас «там, наверху». Они борются, как могут, но резонанс действий этих Драконов может быть настолько сильным, что страна может не выдержать. Так что, ставки очень высоки и сейчас идет борьба за выживание Украины.  

Впрочем, все это более, чем очевидно и много раз говорено. Но сейчас хочу написать об одной, но грозной примете нашего времени – о паранойяльном стремлении власть имущих выстраивать диктатуру, что, в общем-то, естественно после революционного хаоса. Причем речь не идет о личной диктатуре Петра Порошенко на манер Путина или даже Януковича, хотя он и не лишен властолюбивых стремлений. Понятно, что он хочет укрепить свою власть, но построенная диктатура будет коллективной, то есть диктатурой той номенклатуры (ее почему-то называют «элитой»), которая за 23 года независимости сформировала заскорузлую, нереформируемую «Систему». В нее входят одни и те же лица, которые сохраняют свое господство при любой фамилии Гаранта их всевластия. Эту Систему не разрушит никакая люстрация и оба Майдана так и не смогли в ней что-либо изменить. Победить Дракона пока не удается, поскольку «дракон есть дракон», и меры по защите самого себя он будет принимать драконовские.

После «Революции Достоинства» ему нужна диктатура, чтобы загнать «взбаламученное море» народного гнева, чтобы защититься от мусорных баков и прочих агрессивных проявлений толпы, которую они держат за «быдло». Чтобы защититься от Майдана-3, они  обещают попросту перестрелять тех, кто их «подставляет». И очень многие приметы говорят о том, что эта диктатура уже строится. Так, первой ласточкой этой тенденции явилось убийство Сашка Билого, харизматического участника Майдана, которое хотя и являлось резонансным, но почему-то довольно быстро затихло, затерявшись среди крымских событий и последующей донбасской эпопеи.
      Это было чисто политическое убийство человека, который понимал революционные лозунги совершенно буквально и готов был их претворять в жизнь с помощью автомата Калашникова. При этом интересно то, что человек, желающий установить справедливость немедленно, здесь-и-теперь, всегда получает прозвище «одиозного радикала». Таковым считали и Александра  Музычко. Поэтому он был обречен на уничтожение и поэтому его просто «заказали». Показательно то, что сам Билый об этом предупреждал за неделю до событий, видимо считая, что власть не решится на убийство после публичной «озвучки» ее намерений. Но он недооценил эту власть.

В этой всей операции Аваков был всего лишь пешкой и нити «заказа» простираются намного выше. Все объяснения его лично и тогдашней ГПУ об отсутствии «умышленного убийства» просто смешны и нелепы. Утверждать, что спецназ не мог грамотно провести операцию задержания без причинения вреда, просто смешно. (Кроме того, в пользу умышленного убийства говорит и версия О. Дония, согласно которой Билый был застрелен и выброшен из машины, уже будучи связанным и безоружным). Повторяю, приказ о его физической ликвидации поступил сверху, потому что без такого приказа уничтожить популярного активиста невозможно. Это – аксиома.

Свидетельств «закручивания гаек» и создания новой репрессивной машины, предостаточно. Во-первых, происходит некая «реабилитация» «Беркута», которому дается кард-бланш на применение насильственных методов в отношении протестующих граждан. Сюда входит и саботаж расследований его преступлений во время Майдана, прежде всего, массовых убийств. Несмотря на наличие огромного количества материалов, следствие «включает дурака» и спускает расследование на тормозах. «Побег» из-под домашнего ареста беркутовца Садовника стал олицетворением саботажа и патронирования палачам Майдана. Это свидетельствует о том, что власти нужны профессионалы-костоломы, у которых нет никаких ограничений на применение насилия.

А то, что оно будет применяться, уже не оставляет никаких сомнений после разгонов массовых акций, происшедших уже после Майдана. Например, зверство во время расправы над протестующими против концертов Ани Лорак, которое проявляли «цепные псы режима», ничем не отличается от аналогичных проявлений времен Януковича. Подобных свидетельств достаточно много, и я не хочу сейчас о них говорить. Интересна попытка законодательного обеспечения такого рода действий.

С моей точки зрения, она содержится в законопроекте депутата от БПП Ирины Фриз о криминальной ответственности «за непокору», уже ставшего скандальным.  Однако законопроект касается и правоохранительных органов, и если приобретет статус закона, то будет работать не на передовой военных действий, а и при подавлении гражданских протестов. И тогда призыв к отказу от выполнения любого приказа офицера «Беркута» будет уже уголовно наказуемым. И этот подтекст четко подметил блогер Алексей Мочанов, предельно кратко определив сущность данного законопроекта: «Если ты призываешь мента НЕ бить студентов, то получаешь три года. Если мы делаем это вместе с кем-то – то три-семь. Если ты сам мент или я – то пять-восемь. Если в условиях военного времени – то восемь-десять». Поэтому независимо от «благих намерений» госпожи Фриз принятие подобного закона по любому мостит дорогу в ад строящейся диктатуры. 

Еще одним свидетельством указанной тенденции является начало репрессий против инициаторов «мусорной люстрации» (речь идет о Сергее Кобе), которая в сложившихся условиях является пока единственной формой продолжения революции. Формой напоминания власти о том, что будет ее ждать, если она будет повторять политику власти прошлой. Естественно, власть кровно заинтересована в том, чтобы эти практики пресечь. Кроме того, Коба в открытую выступил не только против «янучар» оставшихся на своих постах после Майдана,, но и против «новой власти», назвав Авакова, Ярему и Наливайченко «проститутками».

Так что новый пассионарий оказался очень неудобной фигурой, которую было необходимо утихомирить. Поэтому посадка Сергея Кобы с привычным для стражей порядка предварительным избиением так же показательна, как и убийство Билого. Да, Кобу не расстреляли из автомата. Но четко дали понять, что отныне подобного рода протест будет  переквалифицирован в хулиганство а то и в криминальное преступление.

В качестве «идеологического» подкрепления этих «отморозков» в украинской политике, в информационном пространстве работает технология, которая очень напоминает технологию «выборов-в-один тур». Речь идет о технологии «Порошенко нельзя критиковать, против него нельзя протестовать, потому что это выгодно Кремлю». Для меня показательным проявлением этой технологии явилась статья Виталия Пировича на Эспрессо ТВ (08.12.14) «Чому Майдани проти Порошенка треба розганяти силою». В самом названии я усматриваю заказ власти на информационную подготовку определенных репрессивных действий. 

В чем – помимо названия, которое содержит оправдание насилия – эта статья является показательной? Прежде всего, в пропагандистском выставлении действующего президента в качестве «священной коровы». Доказательная база этой статьи – крайне слабая. Из ее содержания непонятно, в чем состоит различие между Революцией Достоинства и «псевдо-майданами» типа Винницкого. Непонятно, почему, можно было протестовать против Януковича, а против Порошенко – нельзя. Почему можно протестовать против Захарченко, Пшонки и Якименко и нельзя этого делать против Авакова, Яремы или Наливайченко. Почему Арбузов – «враг народа» и почему Гонтарева – «неприкасаемая».
Речь идет о задаче, информационно подготовить население к грядущим репрессиям.

А они будут уже потому, что маятник недовольства против действующего президента, будет раскачивать протестные настроения все больше и больше. Вредительство налицо: утрата Донбасса, легитимация преступных анклавов на этой территории, провал пацифистских стратегий в противостоянии с Россией, отсутствие реальных реформ, продолжение коррупционных практик, имитация люстрации.  Все эти «прелести» президентства Петра Алексеевича будут прекрасной питательной средой для активизации протестов. И Винницкий Майдан был серьезным звоночком. Дальше таких майданов будет все больше и больше.

А ответом на них могут только репрессии и диктатура. Власть не сможет прислушаться к требованиям населения, иначе Система просто разрушится. Поэтому она будет защищаться только привычными примитивными силовыми методами. Конечно, построение грядущей диктатуры будет проводиться осторожно, с оглядкой на европейское сообщество и с учетом психотипа Порошенко, (который не любит любых резких движений, исходя из тезиса «как бы чего не вышло»). Эта диктатура не будет столь всеобъемлющей, как при Януковиче, власть будет пытаться до поры до времени сохранять какие-то «люфты», озвучивая  протестные настроения.

Хотя насилие, если уж оно будет применяться, будет не менее, а может быть даже более, жестким, чем при прежнем режиме. В случае же реального всенародного Бунта, его подавление будет таким, что Янукович покажется не Иродом, а младенцем. Потому что Виктор Федорович очень долго терпел Майдан, прибегая к переговорам и уговорам, откладывая финальную «зачистку». А новая власть, которая знает технологии Майдана, что называется, изнутри, будет действовать жестко и без всяких сантиментов. Именно потому, что знает, к чему может привести излишнее «затягивание» процесса.

А пока эту диктатуру можно назвать такой же «гибридной», как и война на Донбассе, как и президентство Порошенко, учитывая специфику его  «шоколадной» хозяйственной деятельности и сладкоречивость.


Не знаю автора

А Україна – вона, як мати.
Усе простить, і все пробачить:
І продажність ворогам, і зраду;
Лиш попроси пробачення у мами.

Якщо тобі рідніша Руська мать,
То їдь туди. Тебе там приютять!
І обігріють, і нагодують
І, навіть, гвера подарують.(с)

Нічо так цитатка))

Из ВК. Алексей Буханков: "Проект "Новороссия" должен был быть от Харькова до Одессы и, по сути, ликвидорал бы Украину как государство. А получилась какая-то залупа из огрызков двух областей, истинный "Русский мир". Теперь клянчат у Украину деньги на пенсию. Теперь любой житель Одессы, Днепра и Харькова смотрит на это криминальное "народное" уродство, созданное россией-гнидой и понимает, как хорошо, что им хватило ума не нановороссить."

є ідейка!

От думаю: вся Європа боїться того х*ла. То коалку йому підсунуть, щоб протокол не порушити. То на загальну фотку беруть, хоч і збоку, але ж не гидують фотатися з ним! Типу, ми всі розуміємо, що ти х*ло, але в обличчя того не кажемо. 
Одна лиш Далька голосно заявляє: фашист і агресор! І взагалі, дивлюся на неї, і порядок у себе в країні навела, і з зовнішньою політикою все Ок...
А тут в нас пішла гарна практика запрошувати іноземних громадян до керівництва країною...

Думаю, може всі разом попросимо пані Грібаускайте очолити Україну?


93%, 37 голосів

3%, 1 голос

5%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

я0

я0

Останній мольфар Нечай передбачив війну України з Росією

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Джерело: fakty.ictv.ua

Гарна стаття у фактах, але трішки з вихилясом не в той бік. Передбачити війну з Росією міг будь хто, не лінивий, який би хоч трошки поцікавився українською історією. Дві дати випали на 2014 рік:

-        200-та річниця Великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка;

-        360-та річниця Березневих статей Богдана Хмельницького.

Нагнітання напруги в суспільстві, аби залякати народ і забути саму можливість щось святкувати простежувалося увесь 2013 рік і з наближенням цих дат щоразу зростала.

Двома сторонами у конфлікти РФ виразно намагається зобразити українців Сходу і Заходу. Тобто саме РФ „підігріває протистояння” і є „третьою” стороною у конфлікті. Щоб розвести дурнів до цього приплітають німців, або американців, або міфічного „когось”.

Заяви Крембля про „збереження територіальної цілісності України” на офіційному рівні з одночасним розповсюдженням через агентів чуток, що війна припиниться, як тільки рашисти відіб’ють 8 областей, є звичайною брехливою політикою московітів.

Треба вітати заяви Президента України про федералізацію, чи децентралізацію. Ця дія дійсно припинить конфлікт, як тільки 24 адміністративні одиниці РФ перейдуть до юрисдикції України.

У РФ, - правда, це те, що друкують.

В Україні, правду цінують, хоч вона і в кожного своя. В нас кажуть, що істина у Бога. Але саме життя, вже десятки років іменем бога стверджує: „Україна є!!!”

Завдання українцям – не відмовлятися від свого власного, від земель политих кров’ю і потом наших предків. Захищати власну правду, гуртом стояти за істину і не сидіти Солохою. Не прогавити власну долю. Діяти, діяти, діяти.

Для перемоги, треба знати душу українця. Її, як ніхто інший знав знаменитий на увесь білий Світ мольфар, Михайло Нечай. Характеризуючи немаленьку частину українського етносу, а саме, гуцулів, Михайло Михайлович каже:

"Гуцул – це часточка України... 

Гуцул завжди за правду був готовий вбити будь-кого 

або знищити себе. 

За правду він готовий іти у вогонь і воду"

 

Як тільки, українці урядовці перестануть брехати, а на чисту воду виведуть лідера сусідньої держави, злапуючи його на брехні 33 рази, перед Світом, осібно перед Світом українців України і Кацапстану, московській владі гаплик. Справа лише в часі, який прогавити не можна, та в бажанні кожного громадянина Світлого Світу!

Як справедливо зауважив Михайло Саакашвілі, Пукін готується до стрибка, в якому зламає собі шию.

За Михайлом, головним завданням українців, це не наробити шкоди собі самим. http://intvua.com/news/115824-saakashvili-putin-gotovitsya-k-pryzhku-v-kotorom-slomaet.html   

І врешті решт час вже людям почути молитву Великого Тараса:

Роботящим умам,
  Роботящим рукам
  Перелоги орать,
  Думать, сiять, не ждать
  I посiяне жать
  Роботящим рукам
.

Тоді і нові Хмелі-генералісимуси знайдуться, і зірка України засяє з небаченою силою!

Слава Україні!!!


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

85%, 11 голосів

8%, 1 голос

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

про економічні парадокси

Фрагмент статті, автор - Тарас Возняк

Перше – розсипався на друзки міф, що «Донбас усіх годує». На Донбасі доходить до гуманітарної катастрофи. Решта України скрипить, однак живе. Донбасу нарешті виставили рахунки – пояснили, скільки решті України коштує дотування видобутку вугілля, виплавки сталі, закупівлі для нього «дешевого» російського газу коштом національних інтересів і т.д. Парадокс – Донбас, годівник України, не годує, а фактично голодує. І саме тут перед Україною, як завжди, відкрилася величезна перспектива. Як не смішно, це знову сільське господарство, що виходить на стратегічні позиції в умовах перенаселення світу та екологічних загроз людству. Де-де, а в Україні перспективи для сільського господарства просто величезні. Саме час пересісти з індустріального коника на аграрного – на новому витку розвитку технологій, звичайно. Тут індустріальне ядро Донбасу просто випадає.

Друге – Путін не стільки «рятує», скільки руйнує Донбас. Руйнує свідомо і методично. Це теж мав би бути парадокс для «народу, який так любить Путіна».

Третє – знищуючи індустрію на Донбасі, а значна частина цієї індустрії застаріла і нерентабельна, Путін разом з місцевими колаборантами з донбаських «совків», виконує ту роботу, яку рано чи пізно мав би виконати Уряд України. Тобто Уряд України, якщо він хотів би модернізувати українську економіку, мав би позбутися обтяжливих для бюджету країни виробництв. Найбільшим із них і є індустріальний комплекс Донбасу. Не весь, звичайно. А те, що дотувалося з центрального бюджету – щоб розкрадали вугільні та сталеві барони, звісно. Цей шлях пройшла Німеччина, коли ліквідовувала Рурський індустріальний комплекс, Велика Британія, яка ліквідовувала свою вугільну промисловість, Польща з Шльонським вугільним басейном і т.д. Однак ці реформи могли робити або політики-смертники, або надміцні політики, як-от Маргарет Тетчер. У нас таких не бачу. Але маємо наступний парадокс: Путін, сам того не усвідомлюючи, знімає з шиї України камінь, який не давав їй здійснити ривок в економічній сфері. Парадоксальним чином він розчищає шлях для українських реформаторів. Якщо такі знайдуться…

Четверте – індустріальний комплекс Донбасу – це не лише виробництва, але й величезна міська агломерація. Це друга проблема, з якою стикнулися реформатори у цих країнах. Їхній досвід показав, що працівники копалень та сталевари важко надаються на те, щоб стати програмістами. Навіть у другому поколінні. Є країни, де це не було проблемою, як у США – цьому сприяла велика мобільність населення. Але є країни з дуже осілим населенням. Ми – посередині. Але було б гірше, якби біда не допомогла. Теперішній конфлікт є повномасштабною локальною війною. І тому населення втікає із зони бойових дій. Наразі і в межах України, і за кордон перемістилося до одного мільйона населення. Завершення конфлікту не видно. Значна частина переміщених осіб залишиться на нових місцях. Все це – людські трагедії. Однак це процес, який іде. І називається він розосередженням величезного скупчення людей, яке звіз туди ще Сталін для роботи.

звідси