хочу сюда!
 

Ирина

32 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 31-48 лет

Заметки с меткой «президент»

Вучич подарував Путіну цуценя вівчарки-шарпея

17 січня президент Сербії Олександр Вучич подарував російському лідерові Володимиру Путіну цуценя вівчарки-шарпея.

Цуценяті, якого звуть Паша, всього чотири місяці.

Ця порода, як правило, використовується для охорони овечих стад на гірських випасах від хижаків, а також в якості службового та сторожового пса. Багато років собак цієї породи влади Югославії не дозволяли вивозити за межі держави.

Вівчарка-шарпей - собака дуже велика (досягає в холці 70 см) і витривала (може спати на снігу).

Президент РФ відомий своєю любов'ю до собак. Багато років поруч з ним була лабрадор Коні, подарована Сергієм Шойгу.
В даний час у президента РФ три собаки - всі були подаровані іноземними колегами. У 2010 році болгарський прем'єр Бойко Борисов під час візиту Путіна в Софію подарував йому цуценя каракачанскої собаки, яку також називають болгарською вівчаркою. Він отримав в результаті інтернет-голосування, організованого адміністрацією президента, кличку Баффі.

Ще одну собаку породи акіта-іну на прізвисько Юме (Мрія) в 2012 році російському президенту подарував губернатор японської префектури Акіта.

У 2017 році президент Туркменії Гурбангули Бердимухамедов подарував Путіну цуценя алабая на прізвисько Вірний (ориг. "Верный").

Цікаві моменти, всі ідуть в президенти!

Як би його від життя не відстати,
Вже є у блогах - КАНДИДАТИ.
Хочеться у всіх запититати -
" А чи мають шанси Sурікати?"lol
Звірушка - творіння природи,
Лежебока, та любить пригоди.podmig
В їжі перебірлиіий - гурман,
Кава, коньяк, табак - наркоман.tost smoke cup_full
Багато можна іще написати,
Та можете в Ютубі позаглядати.

Отже - родився на цьому сайті
2017 26 в Березні (Марті)
Хоча (смайл - чеше макушку)
Жив тут раніше, під іншим ніком, мав на авці іншу звірушку.devil
Не переживайте, я себе знаю -
Чесно - клонів не маю.
В минулому мав "ордени і медалі"
А в цім житті поки що нє далі.
Ну хай в цім стішку промайне ще і шутка-
Важаю що Я - вумний як вутка.umnik

Освіта - ЖИТТЯ - розум маю безмежний.
Тому більше мовчу, - обережний.


Від скромності звісно. мені не померти.
Кусаюсь, можу і носа втерти.draznilka
Так, я добродушний, не скандаліст.
Хоча в декого забанений, та я - пофігіст.sila

Живу, типу, в Мексиці місто Саламанка.
Та ви ж розумієте, ця прописка - обманка.
Щоб на очі не вдягати всім шори - 
Гроші всі вкладено в офшори.fingal money

Добре, не стану в Вас час відбирати.
Бо вже горять дупи, нервують кандидати.
Ось так за хвилини мій постик всім уже звичний.
Та я до усього ще й - аполітичний.
Тому не дивуйтесь на мій (ИМХО) хід -
Я НА ПРЕЗИДЕНТА БЕРУ САМОВІДВІД!!!draznilka

Зеленский объявил о выдвижении в президенты ....))

Зеленский объявил о выдвижении своей кандидатуры на выборах президента Украины - https://interfax.com.ua/news/political/556595.html?utm_source=yxnews&utm_medium=desktop

Шоумен и артист Владимир Зеленский огласил, что выдвигает свою кандидатуру на выборах президента Украины 31 марта 2019 года.

Соответствующее заявление В.Зеленского прозвучало в рамках его обращения на телеканале "1+1", которое было показано перед новогодним обращением президента Украины Петра Порошенко. Поздравление главы государства было показано в эфире телеканала уже после наступления нового года.

"Сейчас в Украине такая ситуация, когда у каждого украинца есть три пути: первый – жить как живешь, плыть по течению и это нормально, это выбор каждого; второй путь – собрать свои вещи и поехать в другую страну, зарабатывать там деньги и присылать их своим родным и близким, и это тоже нормально; но есть еще и третий путь – попробовать самому что-то изменить в Украине. И я для себя выбрал именно его", - сказал В.Зеленский в обращении к украинцам в перерыве шоу "Новогодний Вечерний квартал 2018" перед наступлением нового года.

"Меня давно все спрашивают: идешь – не идешь? Знаете, в отличие от наших "великих" политиков я не хотел вам напрасно обещать, и сейчас, за несколько минут до нового года я вам кое-что пообещаю, и сразу выполню. Дорогие украинцы, я обещаю вам пойти в президенты Украины, и сразу выполняю – я иду в президенты Украины. Давайте сделаем это вместе. С Новым годом, с новым "Слугой народа", - заявил В. Зеленский.



------------------------------------------------------------
smeh lol rofl 

======================
почитате комментарии по верхней ссылке


------------------------

"Зрада"!!! Або піар президента Порошенка.

Я рідко висловлюю свої думки, щодо політики, але здається, що вголові накипіла критична маса і думки просяться на зовні.
    Мене вже дістали "зрадоіфли". Вони усюди, і вже нудить від них, майже фізично, по-справжньому. 
    З кожного девайсу, з кожної праски чуєш, одне й те саме,  що "все пропало!" Навкруги бринять дзвінкі фальсцети зрадофілів: - "зрада!!!", "стало гірше, чим при Янику!!!", " нічого не міяняється!!!", "гроші на крові!!!", "шоколадний пєця!!!", "корупція!!!". 
    Але найбільше мене вибішує, коли вони нарешті бачать якісь значні досягнення Порошенка і його команди, іноді настільки значні, що обійти увагою їх не можливо, а обгидити сам факт цієї події, якось не зручно, бо ці досягнення значущі для України і становлення нашої державності. Тоді зрадофіли вмикають шарманку, про те, що, мовляв "зрада!!!" І це, все знову ж таки, лише піар Порошенка!!! Все зробилося якось саме собою, а Порох лише присвоює собі усі лаври! 
    Ці тези на сто відсотків повторюють риторику кремлівських ЗМІ і ботів. Наші зрадофіли і кремлівські боти розміщують одні й ті самі карикатури і меми про Порошенка.
    Панове, я також бачу багато недоліків в роботі наших можновладців, але розумію, що не може бути все і одразу класно! Але я бачу, що Порошенко єдиний проукраїнський президент за всі часи відновленої незалежности. Не буду перераховувати його досягнення, всі хто не сліпий і не дурний їх знає. 
І хоча мене й вибішує "зрадофільство", але я згоден із цими "альтернативнообдарованими"  в єдиному, що ці досягнення це піар Порошенка! Так, це піар! І нехай і надалі всі президенти України піаряться тим, що роблять, а не тим про що балакають! Слава Україні! Все буде Україна :)!




Епоха неоколоніалізму: американський губернатор буде балотуватис

Шок, нерозуміння та гостре почуття безвиході - такі емоції викликає новина про те, що наступним президентом України може стати американський політик. Невже ж серед кандидатів на президентську посаду немає жодного гідного претендента? Невже ж рівень політичної імпотенції в країні та недовіри до вітчизняних політиків настільки високий, що чинний президент України вирішив "виписати" собі заміну прямісінько зі Штатів? І як треба розуміти такий жест з боку людини, яка є гарантом територіальної цілісності та суверенітету Української держави?

Утім з першим завданням Петро Порошенко вже не впорався, а тепер, судячи з усього, вирішив позбавити Україну ще й її незалежності, яку було здобуто великими зусиллями та чималою кров'ю. Людина, якій Порошенко пророкує перемогу на виборах, - американський політик від Республіканської партії, губернатор штату Огайо та внутрішньопартійний опонент Трампа Джон Річард Кейсік. Суперечки з приводу його походження не вщухають і досі: хоча сам Кейсік вважає собі етнічним словаком, багато українських експертів наполягають на тому, що в нього українське коріння. На користь цієї версії говорять також політична позиція губернатора та його дуже тепле ставлення до України. Джон Кейсік не раз підтримував Україну в боротьбі з сепаратистами на сході країни та активно виступав за постачання американської летальної зброї українцям. В американському губернаторі Київ завжди бачив друга та захисника, соратника у боротьбі проти російської агресії. На сайті Офіційного інтернет-представництва президента України вже навіть з'явилася петиція у підтримку його кандидатури. Але чи достатньо одних лише взаємних симпатій, щоб стати президентом чужої країни, і яке майбутнє в цьому випадку чекає Україну?

Очевидно, що навіть при всіх його заслугах перед країною обрання іноземця президентом завдало б нищівного вдару по міжнародної репутації України і, більш того, поставило б під сумнів її суверенітет. Історія сучасності не знає подібних прецедентів принаймні в економічно розвинутих країнах, які мають авторитет на міжнародної арені. Обрання американського ставленика на посаду президента України ознаменувало б початок нової колоніальної епохи. Під керівництвом Кейсіка Україна ризикує перетворитися на інструмент реалізації інтересів та амбіцій США і в своїй політиці - як зовнішній, так і внутрішній - стати залежною від американської лінії. Крім того, вже сама участь іноземного кандидата у виборах вимагала б внесення серйозних змін до українського виборчого законодавства. Багато хто серед патріотично налаштованого населення, звичайно, визнав би подібні дії образою національної гідності нашої країни. Однак Порошенко, судячи з усього, вже знайшов спосіб вирішити обидві проблеми.

В електронному листі Кейсіку нардеп та політтехнолог Порошенка Ігор Гринів від імені лідера країни повідомляє, що відповідний проект закону вже розроблений та очікує ухвали, а також заявляє про готовність розпочати активну інформаційну піар-кампанію майбутнього президента. При цьому Гринів не сумнівається у перемозі Кейсіка, посилаючись на вже досягнені домовленості з іншими кандидатами, лідерами фракцій та представниками бізнес-еліти. Серед них він також називає Юлію Тимошенко, чия згода фактично була куплена в обмін на гарантовану посаду прем'єр-міністра.


Шановний Губернатор Кейсік,

Радий Вам повідомити, що висунуті Вами вимоги та рекомендації виконані у повному обсязі. Нам вдалося досягнути домовленостей із лідерами парламентських фракцій, лідерами опозиції, керівниками великого бізнес та економічної еліти країни а також ключовими кандидатами на посаду президента України. Перемовини з кандидатом Юлією Тимошенко зараз знаходяться на заключному етапі, і її згода на те, щоб посісти посаду прем'єр-міністра не залишає жодних сумнівів. Ми фактично можемо гарантувати Вам перемогу на майбутніх виборах. Проект відповідних змін до Конституції вже готовий і незабаром буде винесений на розгляд та ухвалений Верховною Радою України.

Ми також запевнюємо Вас, що Ваша участь у виборах буде виключно позитивно сприйнята українською громадськістю. План вашої передвиборчої кампанії вже затверджений, а підготовча інформаційна піар-кампанія готова до старту.

Від імені чинного президента України Петра Порошенка я хочу висловити надію на Ваше позитивне рішення та участь у президентських виборах в Україні в 2019 році.

З повагою,

Ігор Гринів

Незрозумілою в такому випадку залишається мотивація Юлії Володимирівни, яка зараз є фаворитом майбутніх виборів і має гарні шанси на перемогу. Невже ж, погоджуючись на "синицю в жмені", Тимошенко хоче підстрахуватися та забезпечити собі гарантоване місце в уряді чи просто не хочу брати на себе відповідальність за можливий розвал країни? Ні для кого не є таємницею, що наступний президент Украйни буде змушений виправляти помилки свого попередника, можливо, навіть ціною великих втрат, причому як політичних, так і територіальних. В умовах економічної нестабільності, конфлікту на сході, який погрожує перейти у повномасштабну війну, політичної кризи всередині країни та зіткнення інтересів і амбіцій інших країн навколо неї перемога будь-якого українського кандидата буде подібно сходженню на жертовний вівтар. Мабуть, у пані Тимошенко прокинувся інстинкт самозбереження?

Незрозумілі й подальші перспективи самого Петра Порошенка. Чи приберіг нинішній президент для себе тепле місце на пантеоні чи, мабуть, в обмін на допомогу американському кандидату він розраховує на протекцію Вашингтону? Відповіді на ці питання поки що немає. Ясно лише одне: концепції чесних виборів в Україні, які були засновані на волевиявленні народу, прийшов кінець.

Чи є альтернатива Юлії Тимошенко?


Наприкінці вересня стало відомо, що Польща увійшла до списку 25 країн із найбільш розвиненими економіками у світі. У жовтні з'ясувалося, що у Європі Україна є найбіднішою країною. Тиждень тому Уряд на екстреному засіданні дозволив знову збільшити ціну на газ для населення, бо докерувався до загрози дефолту. Зрозуміло, що це політичне рішення направду приймав не прем'єр, а президент.
     Станом на початок дев'яностих за потенціалом розвитку Україну вважали 20 економікою на планеті. Однак з того часу наша країна за всіма соціально-економічними показниками фактично неперервно перебуває у стані "вільного падіння". Короткі періоди стабілізації лише підтверджують той факт, що за бодай мінімального підвищення якості управління країною деградацію можливо зупиняти.
     Система управління являє собою першопричину соціально-економічної стагнації України. Війна, розв'язана Росією, то вже другий чинник, який, проте, діє більше чотирьох років – довше, ніж для Радянського Союзу тривала "Велика Вітчизняна".
     Нинішня війна Росії проти України величезною мірою стала можливою внаслідок архаїчної, корумпованої, заангажованої системи державного управління в нашій державі.
     Після розпаду Радянського Союзу, в 1991 році, у 15 державах, які утворилися на його теренах виникло три типи політичних режимів:
1) диктатури – у чотирьох країнах Середньої Азії, Казахстані та Азербайджані;
2) різного ступеня відносні демократії – Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна, Росія;
3) цілком європейські демократії – Латвія, Литва, Естонія. Найнестабільнішою виявилася друга група. Дуже швидко Росія почала трансформуватися у диктатуру. Завдяки чисельній та розгалуженій структурі КДБ, величезному впливу в телевізійному просторі країн-сусідів, монопольному становищу на ринку енергоносіїв та іншим чинникам, Росія нав'язала самодержавні режими російського зразка з різними рівнями жорсткості у Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові і в Україні. Спорідненість авторитарних управлінських систем з Російською, створювала передумови для подальшого збирання земель для нової імперії. Перша російська імперія була проголошена під назвою Росія, ще Петром І у 1721 році. Процес збирання земель вже був почався зі створення союзної держави Росії і Білорусі у 1997 році. У 2005 на черзі мала стати Україна. Тоді б вже усі інші пострадянські країни нікуди б від "зубастого старшого брата" не поділися, за винятком країн Балтії, які встигли вступити до НАТО та ЄС.

Корупційно-тіньова, кланово-олігархічна модель української економіки, започаткована у середині дев'яностих, цілком органічно доповнювала авторитарну модель державного управління, створюючи майже ідеальні умови для корупційної "прихватизації" національного багатства. Про розвиток і соціальний прогрес просто не могло йтися, бо олігархії була потрібна дешева і невибаглива робоча сила, дешеві енергоносії, дешеві надра, дешева земля тощо. Надлишок робочої сили, що виникав внаслідок згортання виробництв через утилізацію промислових потужностей, скорочення робочих місць у науковій, культурній та інших сферах з успіхом абсорбували європейський та російський ринки праці, а також українська тіньова економіка.
     За рівнем підпорядкованості Росії, станом на 2004 рік, Україна майже була готова перетворитися на другу Білорусь. Залишалося тільки віддати посаду президента України підгодованому Віктору Януковичу, а виборці в рахунок не бралися.  Однак сценаристи-авантюристи цього стратегічного задуму не врахували, що за роки незалежності, нехай відносної, але все-таки свободи слова і підприємництва, відкритості західному суспільству, в Україні виник середній клас. Фальшування виборів донецьким кланом спровокувало Помаранчеву революцію і задум швидкого поглинання України провалився, але чекісти не здалися. 
      Пізніше, у 2010 році, недоімперія, все-таки, просунула Януковича у президентське крісло. І знову, ставленик Кремля у 2013 році спровокував другу революцію.  Утримати казнокрада у кріслі президента застосуванням зброї Кремлю не вдалося.  Перемога Майдану коштувала українському народу сотень загиблих героїв.
     Після цих подій Москва використала іншу технологію -- "Якщо не можеш перемогти революцію, то її треба очолити". Кандидата на заміну Януковича (теж казнокрада) російські спецслужби підготували ще на початку революції - власника корпорації "Рошен", який і очолив революцію.

Повернімося на 13 років назад. Сподівання після безпрецедентно мирної української Помаранчевої революції, яка здивувала і сколихнула світ, викликавши величезний інтерес та повагу до України (так само і у 2014), виявилися марними. Клани, які зберегли інструменти утилізації національного багатства, включно з чиновницьким апаратом, телеканалами та правоохоронними органами, переживши шок від перших антиолігархічних кроків прем'єра Юлії Тимошенко, вже у вересні 2005 домоглися її усунення та згортання її починань, спрямованих на системний розвиток економіки та відновлення соціальної справедливості.
     У 2007 році Юлія Тимошенко повернулася на посаду голови уряду внаслідок переконливої перемоги на позачергових парламентських виборах, очолюваної нею партії "Батьківщина". Попри нав'язаний прем'єру коаліційний склад Кабінету Міністрів, вона зуміла провести Україну через глобальну світову фінансову кризу, що вибухнула у жовтні 2008 року. Леді Ю  навіть вдалося знову відновити економічне зростання. Проте у 2010 році відбулося ще одне фальшування виборів президента (відомо з "Амбарної книги"), фатальне для України.  До влади прийшов Віктор Янукович. Це стало можливим внаслідок тотального підкупу, консолідації ресурсів і зусиль олігархів та бюрократії, спрямованих на те, щоб не допустити перемоги леді Ю. В результаті Україна, у сутінках авторитаризму кланово-олігархічної системи, рушила до свого другого Майдану 2014-2015 років.

У першій половині п'ятнадцятого року владу перебрала нова команда на чолі з Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком. Післяреволюційна історія повторилася майже покроково, як після першого Майдану. Утилізатори країни, навіть в умовах війни зберегли своє становище та апетити. Для широких верств громадян головною відмінністю періоду правління Кучми – Януковича від нинішнього є те, що у першому випадку зажерливість кланів поширювалася переважно на сировинні ресурси та корупційну експлуатацію експортно-імпортних потужностей України, то сьогодні, коли фінансові потоки зміліли, ненажерливі олігархи, на чолі із найбагатшими з них, як злодії залізли вже в кишені громадян і крадуть гроші. Перед усім, активи домогосподарств привласнюються панівною клікою через корупційні тарифи на газ, електроенергію, паливо, комунальні послуги, транспорт, завищення монополістами цін на харчі, ліки, інші товари першої необхідності, а у непрямий спосіб – через мита, акцизи, крадіжки на будівництві доріг та інших об'єктів інфраструктури тощо.
     Щоб замаскувати цю "крадіжку наперсточників", згадана кліка використовує значущі для українського електорату чинники, які актуалізовано війною та окупацією наших суверенних територій агресором. Все, що пов'язано з Росією сприймається пасіонарною частиною суспільства вороже. Відтак влада активно і демонстративно повторює мантру, що вона на боці патріотів. Офіційне запровадження військового вітання "Слава Україні! – Героям слава!", яке з початку війни застосовувалося у добровольчих батальйонах, але тільки зараз, перед виборами, стало статутним для Української армії. Аналогічні висновки можна зробити і стосовно раптової активізації інтересу "гаранта" і його фракції у парламенті до питання регулювання мовних відносин. Зрозуміло, що такі дії пов'язані з виборами -- це відповідає обраній політтехнологічній тактиці влади перед виборами.
     Щодо Помісної Православної Церкви в Україні, то слід пам'ятати, що цей процес почав Філарет ще у 1992 році.  Це наполеглива робота українських ієрархів та вірян Київського Патріархату на чолі з патріархом Філаретом. Влада долучилася до цих процесів вже тоді, коли стало очевидним – Київський Патріархат є найвпливовішою конфесією у суспільній свідомості українців.
Мета такої патріотично-гуманітарної активізації владних кланів очевидна – зберегти і надалі свої інструменти утилізації національного багатства.
    
Ще від часів Помаранчевої революції в експертному середовищі, а останні 4 роки і в ширших громадських колах поширюється ідея перезавантаження суспільно-державних стосунків на засадах нової Конституції. Головним чином мається на увазі кардинальна перебудова всієї системи управління країною – відмова від архаїчної радянської за своєю сутністю структури влади, яку спроектовано під застарілі, давно непритаманні владі розвинених країн, функції.
     Наявна система державного управління, що досі залишається вельми подібною до російської, яка найкращим чином придатна для повторної колонізації України. Недарма в Криму і на Донбасі більшість державних службовців, а також працівників державних установ стали на бік сепаратистів. Розрахунок Московії полягав у тому, що варто лише почати бойові дії як, місцева бюрократія, силовики і споріднений з ними бізнес перейдуть на його бік від Харкова до Одеси. Цього вдалося уникнути завдяки потужності саме суспільних інституцій, перед усім волонтерському і добровольчому руху. Держава як сукупність інститутів, навесні чотирнадцятого року залишалася у центрі і у тих районах, здебільшого недієздатною. (Про бойові підрозділи армії мова окрема.)
Та сама державна структура зберігається і відтворюється сьогодні. Чому? Бо вона, повторимося, є ідеально зручною для утилізації національного надбання, привласнення майна та інших активів громадян.  Кричущу неефективність інститутів, що спричиняє катастрофічне соціально-економічне відставання України, правлячи клани намагаються зберегти і на майбутнє. Відтак, стратегічною суспільною метою на виборах президента наступного року є привести до влади лідера і політичну силу, які демонструють найбільшу здатність до інноваційних підходів у реформуванні держави. Серед реальних претендентів на посаду президента до них належить лише Юлія Тимошенко. Вона публічно на багатолюдних заходах у Києві та інших містах країни презентувала власну стратегію "Новий курс України", де виклала весь комплекс завдань, що стоять перед суспільством з точки зору його швидкої цивілізаційної модернізації. Цінність "Нового курсу" полягає у тому, що він формує довкола себе професійне і зацікавлене середовище активних людей, які водночас стають його співавторами.

Чинний президент продовжує рух розбитим шляхом попередніх президентів. Все, про що сьогодні звітує влада, слід позначити одним терміном "консервація руйнації". "Ми зберегли, не допустили, запобігли..." -- жодного дієслова, яким позначається розвиток. За то в Україні є стрімка соціальна стагнація. Через відсутність позитивних результатів правління, Порошенко вимушено наголошує на символах – мова, армія, церква. Однак цей прийом вже не спрацьовує, що видно з підсумків численних соціологічних досліджень.  Іншими словами - забагато брехні і нікого покращення.

Програми і наміри інших реальних претендентів у президенти аналізувати немає сенсу, бо вони, (з тих що вже задекларовані) стратегічно і концептуально не відповідають сучасним вимогам до усього комплексу державної політики. У національно-демократичному ліберальному сегменті кандидатів хтось відверто буде повторювати тези Юлії Тимошенко, а хтось багатозначно мовчатиме до самих виборів.
     Незалежно від того висунуть проросійські сили єдиного кандидата чи ні, їхня риторика зрозуміла – капітуляція перед агресором, відмова від інтеграції з цивілізованим світом, спільний соціо-культурний та економічний простір з Росією. Іншими словами - в ярмо до Росії.
     З якого боку не поглянь, а леді Ю залишається єдиним вагомим кандидатом на посаду президента, здатним до стратегічних, проривних суспільних інновацій.  Однак наразі реальність така, що олігархія буде висувати десятки своїх підставних кандидатів, щоб максимально ускладнити виборчий процес і мати можливість фальшувати вибори.

З ідеями і з програмою леді Ю можна сперечатися чи їх заперечувати, але альтернативою до них є не реформування країни, а збереження утилізаційної, корупційної моделі державного управління, консервація на довгі роки стану окупації українських територій і продовження злиднів.
І треба пам'ятати, що леді Ю єдиний кандидат, яка зможе реально розірвати російський зашморг на шиї України.
Політичний експерт Костянтин Матвієнко.

С Днём Рождения!

Сегодня День Рождения у Президента Украины. Петру Алексеевичу Порошенко исполнилось 53 года.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
"26 сентября президенту Украины Петру Порошенко исполнилось 53 года. Он - самый молодой глава в истории нашего государства.

За свою жизнь украинский лидер успел уже очень многое: построить огромный бизнес, создать большую и крепкую семью, а также достиг небывалых высот в политике.

"Как правило, на свой день рождения стараюсь сбежать куда-нибудь, уехать с семьей. Мои друзья и знакомые знают, что меня в этот день дома нет. Но по возвращении в Киев с удовольствием приму поздравления от всех, кто захочет это сделать", - рассказывал однажды в интервью Петр Порошенко.

Впрочем, свой 53-й день рождения президент Украины точно встретит на работе: сейчас он находится в Нью-Йорке, где принимает участие в 73-й Генеральной Ассамблее ООН. Кстати, первыми с днем рождения гаранта поздравила украинская община Америки."(с)

https://www.obozrevatel.com/show/people/den-rozhdeniya-poroshenko-kak-menyalas-vneshnost-prezidenta-ukrainyi.htm

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
49
предыдущая
следующая