хочу сюда!
 

Oly

33 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «харків»

Результати роботи Офісу у січня-липня 2019 року

 


Фахівці Північно-східного офісу Держаудитслужби протягом січня-липня 2019 року, за результатами проведених ревізій, забезпечили відшкодування втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму 12,8 млн гривень.

За підсумками проведених державних фінансових аудитів об’єктами контролю було враховано 161 пропозицію та рекомендацію, загальна сума досягнутого економічного ефекту (додаткового результату) складає 161,2 млн гривень.

Органами місцевої влади і самоврядування, керівниками об’єктів контролю та їх вищими органами за наслідками проведених заходів державного фінансового контролю прийнято 39 управлінських рішень.

За недотримання законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 143 особи, до дисциплінарної та матеріальної – 32 особи, із займаних посад звільнено дві посадові особи.

До об’єктів, на яких виявлені порушення бюджетного законодавства, у 40 випадках застосовано фінансові санкції у вигляді: зупинення операцій з бюджетними коштами, зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, прийняття вимог про повернення використаних не за цільовим призначенням коштів та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушень.

З метою повного відшкодування встановлених втрат фінансових і матеріальних ресурсів перед органами прокуратури ініційовано пред’явлення  15-ти цивільних позовів, до суду пред’явлено три позови на загальну суму 2,4 млн гривень.

До правоохоронних органів передано 24 матеріали ревізій та один аудиторський звіт, за результатами розгляду яких розпочато 7 досудових розслідувань та матеріали двох аудиторських досліджень долучено до кримінальних проваджень.

Крім того, до Державної служби фінансового моніторингу України надіслано три інформації про виявлені в ході контрольних заходів господарські операції, що підлягають фінансовому моніторингу, на загальну суму 16,5 млн гривень.

 Прес-служба Північно-східного офісу Держаудитслужби

 Нагадуємо, що Аудитори Харківщини під час ревізії Харківської медичної академії післядипломної освіти встановили порушень на суму понад 5 млн грн.


Ми Жукова любимо тільки за те, що...

                  ... що був він чудовим пророком

                 Таки "нарожали бабьі" тих, хто з місяць тому проголосував за перейменування у Харкові проспекта Петра Григоренка на честь радянського маршала Георгія Жукова.



              Що ж відомо про особисту роль та вплив Жукова на життя міста Харкова?
              А що зробив Жуков для України?



              Тут відомо більше. Польові військкомати, які здійснили призов 900000 осіб чоловічого населення "визволеної" території  України, що якось пережили, або підросли в умовах німецької окупації. Їх, погано навчених та озброєних, як витратний матеріал, винахідливо кидали на знищення ворожих укріплень. Проте від такого видовища скоріше від укріплень руйнувалася психіка німецьких кулеметників.




                Спогади  Юрія Коваленка, офіцера з особливих доручень командувача 1-им Українським фронтом генерала Ватутіна, а також слова, начебто приписані ним Жукову, давно оголошено фейком барона Мюнхгаузена. Але будь-які сумнівні слова або секретні документи можна реконструювати за практикою їхньої реалізації.
                На що завжди був щедрий Жуков - це на кулі у потилицю особового складу Червоної армії, що під переважаючим натиском ворога відступив, залишив позиції чи просто, на його думку, не відповідав займаній посаді.
                Ніхто поки не оголосив фейком факт біографії українського письменника і фронтовика Анатолія Дімарова, за спогадами якого: "Никаких медкомиссий не было. На фронт забирали калек и больных. Я уже в 20 лет был инвалидом, слепой и глухой от контузии - все равно взяли. И погнали нас на немецкие пулеметы, знаете, с чем? С половинками кирпичей! Мы не были обмундированы, вооружены. Нас гнали целый день по лютому морозу и пригнали в местечко, разрушенное до основания. Выдали половинки кирпичей, показали громадный водоём, скованный льдом, и сказали ждать сигнала - ракеты. А когда она взлетит - дружно высыпать на лёд и бежать на врага, который засел на противоположной стороне за крепким ограждением, и выбивать его оттуда… полукирпичинами! А он пусть думает, что это… гранаты…".
              
               Ніхто не оголосив фейком результати досліджень російських істориків, письменників, мемуари високопосадових радянських воєначальників ... Російський письменник Олександр Бушков у книзі «Россия, которой не было» пише: "Возможно, маршал Жуков по количеству пролитой им крови и шлейфу самолично вынесенных смертных приговоров за спиной в определенные годы превосходит даже Сталина. Это одна из страшнейших фигур русской истории".
               Ось як бачився Жуков із картинки, створеної  радянською пропагандою у світі: "Війну в Європі виграно і ООН не завдячує цим жодній людині більше, ніж Маршалу Жукову"; "Він був компетентним солдатом. Ніхто не зміг би провести кампанії, які він зміг, і не зміг би пояснити їх так ясно з точки зору власних переваг і слабкостей та ін. Крім того, він був добре тренований, чудовий військовий керівник" - Дуайт Ейзенхауер
               А ось як - людьми, що добре його знали:
              "Я добре знаю Жукова завдяки спільній тривалій службі, і маю сказати відверто, що тенденція до необмеженої влади й відчуття власної непогрішності у нього ніби в крові" - С. К. Тимошенко, Маршал Радянського Союзу;
              "Щодо Жукова я перш за все хочу сказати, що це людина виключно властолюбна й самозакохана, дуже любить славу, шану та догідництво перед ним і терпіти не може заперечень" - О. О. Новіков, Головний маршал авіації;
              "Жуков, цей узурпатор і грубіян, ставився до мене дуже погано, просто не по-людському. Він усіх топтав на своєму шляху, але мені діставалося найбільше. Я з товаришем Жуковим вже працював, і знаю його як облупленого. Це людина страшна й недалека. Вищої марки кар'єрист... Слід сказати, що жуковське оперативне мистецтво - це перевага в силах у 5-6 разів, інакше він не буде братися за справу, він не вміє воювати не кількістю, і на крові будує собі кар'єру" - А. І. Єрьоменко, Маршал Радянського Союзу
              "Від моменту приходу товариша Жукова на посаду міністра оборони в міністерстві оборони створилися нестерпні умови. У Жукова був метод - пригнічувати" - С. С. Бірюзов, Маршал Радянського Союзу.
              
               Відзначився також Жуков у численних актах військового мародерства на територіях "звільнених" країн Європи з особистим привласненням вилучених матеріальних цінностей у вагонних нормах. Був засуджений за це радянським партійним керівництвом у 48-му році із оголошенням "попередження" в якості вироку. А частину з пограбованих цінностей йому ще й подарували.
              Брав участь у придушенні повстань: селянського (Антонівського) повстання на Тамбовщині 1921 р. та  Угорського антирадянського повстання 1956 р.
              З особливим гуманізмом проводив наземне випробування ядерної бомби під час військових навчань в Оренбурзькій обл. над головами 45 тис. військовиків, які брали участь у тих навчаннях.

             А ось біолог,


мандрівник-дослідник полярних областей, фотограф, океанограф, метеоролог,


зразковий сім'янин



педагог, професор, ректор Університета Осло,



дипломат, громадський діяч, оголошений співвітчизниками "Норвежцем тисячоліття" національний герой Норвегії та водночас і громадянин Світу, лауреат Нобелівської премії миру 1922 р.,


Фрітьйоф Нансен (Fridtjof Wedel-Jarlsberg Nansen).

                На карті Арктики нараховується зо два десятки об'єктів, названих іменем Фрітьйофа Нансена.
                У кінці січня 1923 р. Нансен приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками голодомору і надати допомогу республіці у важкий час. Він зустрічався з керівниками українського уряду Григорієм Петровським і Християном Раковським. Про свої наміри він заявив так: "По-перше, необхідно надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомогти селянам відбудувати своє господарство, щоб вони спокійно зустріли майбутнє. Друге завдання — сприяти підвищенню культурного рівня країни, якій належить велике майбутнє. Необхідно допомогти студентам продовжувати навчання, вчителям — вести педагогічну практику. Пам'ятатимемо, що для цієї мети нам необхідна не тільки їжа, але й книга. На нас лежить великий обов'язок навчити європейські країни взаємної довіри".
                Фонд Нансена становив 250 000 золотих карбованців. Значну частину його склали кошти від врученої у 1922 р. йому Нобелівської премії.
               До України переводилася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів. Місія Нансена також заснувала багато дитячих будинків, зокрема і в Харкові. Усі вони називалися однаково: «Дитячий будинок ім. Нансена». Також на гроші Фонду Нансена в Україні засновані два дослідних господарства.



               На знак пошани до пам'яті Нансена скульптор Олександр Табатчиков створив погруддя великого норвежця.
               І все?
               А як же ж так? Чим же дорогий харків'янам самозакоханий недалекий самодур сталінського зразку, талановитий імперський завойовник, що досконально опанував тактику гарматного м'яса, автор багатьох перемог та плагіатор авторства не меншої кількості перемог Червоної армії у 2-й Світовій війні, мародер Г. К. Жуков? Чому ж досі ніхто не заявив, що був би гордий проживати в Харкові на вулиці Нансена, радий би прогулятися площею чи парком Нансена?
              Якщо генерал Григоренко чимось не влаштовує таке космополітичне місто, як Харків, то проспект Нансена був би доречним і заслуженим вшануванням пам'яті гідної людини, причетної до історії міста.


Знову Омерика винна

Свіжий ватафак від знайомої з роботи. Між іншим пані М. сказала, що одна її знайома захворіла на кір і потрапила в лікарню. "Ой, як багато хворають на корь, - продовжила М., - но я знаю причину. Мені сестра розказала. Це все Америка! У них підпільні лабораторії...". На питання навіщо вони це роблять, наша експертиня чітко сказала: "Земля нужна!". 
Це смішно і по-дурному. Але в нас на Сході люди як вірили в єрунду про коварну Америку-Європу в 2010-2013 роках, так і вірять. Можете самі переконатись: як будете в Харкові, зайдіть у метро, коли буде час пік, крикніть гучно: "НАТОООО!", і побачите, як люди почнуть від вас тікати, немов миші від кота. Бо НАТО тут досі - це така собі лякалка для дітей та і дорослих, і причин страху добитись складно - достатньо одного слова. От... А ви кажете "референдум"....

Харківська ялинка найвища!

 

В Україні харківську ялинку зарахували до Національного реєстру рекордів як найвищу!

Вчора відвідав художній музей у Харкові

Вчора вирішував деякі питання у Харкові, і виявилось, що треба чекати майже п'ять годин. Куди подіти себе на цей час у Харкові? Погода не сприяє прогулянкам містом, слизько, вузькі тротуари, а з дахів будинків нависають гігантські бурульки. 

Вивчення мого місцезнаходження за допомогою Гугла вказало на наявність неподалік художнього музею. Не сподіваючись щось таке цікаве там побачити (а що взагалі цікавого може бути у Харкові?), а просто згаяти час, без поспіху вирушив до музею.

Ціни на квитки дуже символічні. А я повний нуль у образотворчому мистецтві, хоча багато хто в роду дость добре малював, і деякі мої діти теж мають такий талан. Можу тільки критикувати твори інших. А ще мене дратує, коли картина висить кривувато. До речі, у музею Харкова картини висять рівно. 

Фотографій не робив, бо не купив квиток для фотографування. Але зразу ж пошкодував, бо на початку огляду мене вразили малюнки, виконані якимось художником, життя і творчість якого пов'язані з м.Харковом. Здавалося б - нічого особливого, папір і вуглина. Але художнику вдалося так уміло відтворити портрет, передати риси, гру світла і тіні, що хочеться запитати, як взагалі це можливо?

У наступному невеликому залі картини художника, який малював своє обличчя. Більше нічого іншого. Обличчя нетипове, неголене, ось воно олівцем, а тут - акварель, далі акварель + туш, тут вуглиною, а отам якимись блакитними плямами. Хоч кумедно, але я так не зможу. 

Картин досить багато, подивитися є на що. І тепло :) Так що навіть такій далекій від творчих талантів людині як я, було цікаво. 

Вразили своєю витонченістю гіпсові мініатюри (щось на кшталт рельєфного зображення вояк із списами і щитами, в обладунках). 

Картина 1800 якогось року - літо, старий напівзруйнований хлів, пейзаж, перспектива і яскравість фарб. Наче фотографія, але ж ні - картина досить велика і їй років 150 чи навіть більше. Як це можливо?

Із широковідомих епічних творів, про які чули і знають всі - "козаки пишуть листа турецькому султану" у виконанні Рєпіна. Оригінал, друга незавершена. На мій погляд - не досить вже таке суперове її виконання, але враховуючи розміри, і якщо дивитися здалеку, то таки нівроку!

Мені не подобаються картини, які створені технікою рельєфного накладання товстого шару фарби (чи то тиньк якийсь разом з фарбою) не знаю. Бачив там кілька таких, ні... Не мій смак.

Скульптури. Їх зовсім небагато. Але ретельно виконаних. Мармур, бронза...

Наостанок - експозиція "хвархвору", чи як то правильно називається. Розмальовані тарілки, дуже багато фігурок різних - діти, ангелки, тварини, якісь ескімоси чи чукчі, олені, кацапи п'яні з гармошкою, робочі, солдат, гола дівка, ще одна, яйця з автографами золотом, і ще багато всього, про що я не здатен розказати тут, це все неймовірно гарне. Люди вклали час і терпіння, щоб оте все зробити. Практичної користі в тому, на мій погляд, особливої немає, але оте все вищеописане має силу надихати навіть деяких простих людей до краси.

У Харкові є "Мовограй"

У Харкові з’явився Український Родинний клуб «Мовограй»
Наприкінці минулого року у харківському клубі «6-й кут» відкрився Український Родинний клуб «Мовограй». Головна особливість клубу – батьки разом з дітьми у клубі спілкуються, навчаються, розвиваються, грають та відпочивають українською та самостійно організовують дозвілля в рамках клубу.



Передноворічне родинне свято у «Мовограї» відбулось 30 грудня 2017 року. Воно стало другим родинним святом – до цього відбулось свято напередодні дня Святого Миколая. На такі родинні свята приходять батьки з дітьми від 6 місяців до 6 років, хоча в них беруть участь і більш старші діти, які допомагають меншим.

Як зауважила керівниця Родинного клубу Мовограй», членкиня Інформаційного Центру «Майдан Моніторинг» Ганна Чуркіна ідея створення подібного україномовного клубу для батьків і родин була давно, оскільки у Харкові відчувається брак україномовного простору. Ідея виникла у неї разом з Анастасією Рачкован. «До нашого клубу долучились вже понад 14 родин. У клубі ми збираємось разом, спілкуємось, граємось, танцюємо , співаємо, навчаємось та просто гарно проводимо час», – каже пані Ганна.

За словами Ганни Чуркіної, «під час святкування Святого Миколая ми зрозуміли, що можемо разом співати навіть без підготовки, а також радісно оздоблювати паперових миколайчиків. А ще ми дізналися , що можна , як в дитинстві, читати казку разом. Діти знайомились та, хто як може, спілкувалися разом. Перший успіх прийшов після свята: один із наших діточок, Марко, сказав третє своє слово – “очі”».

Почався передноворічне свято у «Мовограї» зі знайомства. Здебільшого, батьки прийшли удвох – і тато, і мама. При цьому кожен з батьків обов’язково зазначав про мотиви, які спонукали його прийти разом з дитиною до цього клубу. Головною проблемою, на думку батьків, брак україномовного простору у Харкові, особливо для малих діток. Іншим моментом, які відзначали декотрі з батьків, є бажання виховувати дитину в україномовному просторі, хоч родина є бі- або навіть полілінгвальною.

Як зізнався один з батьків, пан Роман, у Харкові була ідея створити україномовну групу для розвитку дитини разом із дитячим садком, але, попри те, що підтримували ідею зо пів сотні батьків, цей проект так і не був реалізований.

Під час знайомства
Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0.

По тому батьки разом з дітьми пограли у руханку під українські новорічні та різдвяні пісні. Гру у руханку проводила молода мама Анастасія Скорик, яка також є спікоординаторкою іншого проекту ІЦ «Майдан Моніторинг» – «Вільного університету Майдан Моніторинг» (ВУММ). Руханка змусила і великих, і маленьких посміхатися.

А по тому –  діти почали ліпити різноманітні фігурки з тіста: сніговичків, зіроньки, ялиночки тощо. Одна з мам – пані Юлія провела майстер-клас. Ця справа виявилось настільки цікаво та захопливо, що до дітей активно долучились і батьки.

А під кінець передноворічного свята батьки з дітьми поспівали під акомпанемент фортепіано пані Наталії український переклад американської пісеньки “Jingle Bells”.

Родинний клуб «Мовограй» (до речі, на передноворічному святі батьки голосували за назву клубу) має групу у фейсбуці, на якій не лише дається інформація про наступні зустрічі, а ще батьки спілкуються та обмінюються україномовними ресурсами для розвитку дітей.

Наступного разу батьки зберуться у клубі наступної суботи, 13 січня, об 11-й годині і надалі, як каже пані Ганна, такі суботні зустрічі будуть регулярними у клубі «6-й кут» (вул. Гіршмана, 9/27).

А на Різдво, 7 січня, відбудеться перша виїзна зустріч «Мовограю» – у Харківському Різдвяному трамваї.

Сергій Петров, ІЦ «Майдан Моніторинг»

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові та виступ Порошенка


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая