хочу сюда!
 

Лариса Ивановна

47 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 31-55 лет

Заметки с меткой «одеса»

Гарно і дивно на то дивитися НАТО в Одесі

Одесу заполонили бойові кораблі НАТО
Одесу заполонили бойові кораблі НАТО: шах і мат, Путін

Вдень 30 червня в порт Одеси прибули військові кораблі з декількох країн, у тому числі американський ракетний есмінець "Керні".

Про це повідомляє прес-центр Міністерства оборони України.

Повідомляється, що в Одесі вже є американський військово-транспортний літак C-130J Hercules і британський A400 Atlas зі спорядженням і першими учасниками міжнародних навчань Sea Breeze 2019.

Згідно з інформацією відомо, що на борту британського корабля також прибув загін морського спецназу. Очікується, що в порт Одеси направляється есмінець Військово-морських сил Сполучених Штатів USS Carney. Есмінець може виконувати різні завдання завдяки сильному і збалансованому озброєння.

Також Одесу вперше відвідає високошвидкісне десантне судно США USNS Yuma (T-EPF-8), яке також має взяти участь у міжнародних навчаннях Sea Breeze 2019. Це стане другим випадком в історії заходу корабля цього типу в акваторію Чорного моря.

Що відбувалося в Одесі 2 травня 2014р.

Від дня одеської трагедії 2 травня минуло п’ять років. Як це було? Чим закінчилося розслідування?
02.05.2019 Марин

Сьогодні виповнюється п’ять років з дня трагедії 2 травня 2014 року в Одесі. У той день загинуло 48 осіб – такої кількості жертв місто не бачило з часів Другої світової війни. В країні з тих пір відбулося чимало трагічних подій, але одесити продовжують згадувати 2 травня. Тим більше що суд у цій справі закінчився, по суті, нічим.

ЩО СТАЛОСЯ 2 ТРАВНЯ? Будь-які висновки і оцінки про те, що сталося в Одесі 2 травня 2014 року, беруться під сумнів. Що стосується фактів і хронології подій того дня, то найбільш повно і достовірно вони описані в матеріалах «Групи 2 травня», яка об’єднала експертів, громадських активістів і журналістів, які дотримуються різних, в тому числі й проросійських, поглядів (хоча більшість з них – прихильники європейського шляху України).

ПЕРЕДІСТОРІЯ. До початку травня 2014 року в Одесі склалися протиборчі структури Євромайдану і Антимайдану. Сили другого розташувалися в наметовому таборі на площі Куликове поле, неподалік від залізничного вокзалу. Це не влаштовувало багатьох, в тому числі главу ОДА Володимира Немирівського, який хотів провести на Куликовому полі військовий парад 9 травня. За даними дослідників трагедії, наметове містечко хотіли ліквідувати. На це була згодна і частини самих антимайданівців, які 30 квітня перенесли частину наметів з Куликового поля в Меморіальний парк 411-ї батареї на околиці Одеси.

За негласними домовленостями, передбачалося, що табір на Куликовому полі демонтують болільники-«ультрас» після закінчення футбольного матчу «Чорноморець» – «Металіст» в Одесі пізно ввечері 2 травня 2014 року. А правоохоронці повинні були без зайвих проявів сили затримати антимайданівців.

ХРОНІКА ОСНОВНИХ ПОДІЙ (детально – тут). 
1

В районі Грецької площі. Зранку 2 травня до 15.00 в Одесу прибували вболівальники «Металіста» (Харків). Перед матчем з «Чорноморцем» вони планували пройти по місту Маршем єдності України, про що було оголошено в ЗМІ.

Близько 13.30 антимайданівці почали збиратися на Олександрівському проспекті, недалеко від Грецької площі. Міліціонерам, які підійшли, вони сказали, що у них є інформація, ніби вболівальники мають намір знести табір на Куликовому полі.

До 15.00 на Соборній площі (теж неподалік від Грецької площі, але з іншого боку) зібралося не менше тисячі чоловік з українською символікою, атрибутикою «Чорноморця» і «Металіста». Там же була «Самооборона» (організована злочинна група активістів одеського Євромайдану в касках, зі щитами і кийками) – понад сто осіб. 
Прихильники Антимайдану і проукраїнські активісти сформували колони і спочатку рухалися в різні боки. Однак антимайданівці раптово поміняли напрям і, обігнавши міліціонерів, які супроводжували їх, рушили до Соборної площі. О 15.29 обидві колони зустрілися на вулиці Грецькій, і на ділянці між Російським драмтеатром і кафе «Жарю-парю» відбулися перші зіткнення. Обидві сторони почали кидати каміння, полетіли петарди з вражаючими елементами, димові шашки, зазвучали перші постріли.

Незабаром Грецька площа, провулок Віце-адмірала Жукова і прилегла частина вулиці Дерибасівської стали зоною бойових дій. О 16.10 на розі Дерибасівської та Віце-адмірала Жукова, імовірно з автомата АКС-74У, смертельно поранили активіста Правого сектора Ігоря Іванова. Через 15 хвилин був смертельно поранений євромайдановець Андрій Бірюков.

О 17.30-18.00 був пік протистояння в районі Грецької площі. З обох сторін використовувалося каміння, «коктейлі Молотова», вибухові пристрої. В результаті стрілянини з мисливської рушниці були вбиті активісти Антимайдану Олександр Жульков і Микола Яворський і поранено кілька людей, включаючи головного редактора видання «Думська» Олега Константинова і міліціонерів.

Бій тривав, але антимайданівці почали відступати. О 18.50 групи ультрас і проукраїнських активістів попрямували в бік Куликового поля (від Грецької площі – близько 3 км), щоб знищити табір Антимайдану. О 19.20 в ТЦ «Афіна» на Грецькій площі спецназ міліції затримав групу прихильників Антимайдану.
2На Куликовому полі (детально – тут). У табір Антимайдану на Куликовому полі надходила інформація про зіткнення на Грецькій площі і про те, що в їхній бік рушили ультрас. Але о 18.50 в таборі вирішили забарикадуватися в Будинку профспілок, що  знаходився на Куликовому полі, і тримати його оборону. Антимайданівці почали заносити в Будинок профспілок речі з наметового табору, в тому числі електрогенератор і пальне, а також каміння.

О 19.20 на площу почали прибувати проукраїнські активісти, а антимайданівці сховалися в Будинку профспілок. Прибулі почали знищувати намети і те, що в них було. З даху і з вікон Будинку профспілок в них полетіло каміння, «коктейлі» і вибухові пристрої. Атакуючі відповідали тим самим.

О 19.45 почалася пожежа в Будинку профспілок, і на гарячу лінію 101 надійшло перше повідомлення. О 19.54 розгорівся сильний вогонь у вестибюлі і на сходах біля центрального входу. Пожежа посилювалася, люди вистрибували з вікон.

О 20.14 прибула перша пожежна машина, о 20.18 – друга, притому що пожежна частина знаходиться за 500 метрів від Куликового поля.

О 20.50 основну пожежу було погашено, пожежники  гасили локальні осередки. Пожежники говорять про 20-30 загиблих всередині будівлі. Близько 23.00 експерти судово-медичної експертизи почали огляд тіл.

ЗАГИБЛІ. На Грецькій площі і на Куликовому полі (в тому числі в Будинку профспілок) 2 травня 2014 року загинули 48 осіб. Список загиблих – тут.

Кілька сотень людей отримали поранення.

РОЗСЛІДУВАННЯ. Після трагедії Одеська прокуратура і поліція почали розслідування. Слідчі дії велися з великим запізненням – комунальні служби Одеси прибрали сліди трагедії і вичистили місто вже наступного дня, 3 травня. Також розслідування розпочала Генпрокуратура.

Учасники «Групи 2 травня» відзначають, що розслідування трагічних подій велося дивно і, м’яко кажучи, непрофесійно. Наприклад, перше місце зіткнень, Грецьку площу, слідчі оглянули тільки через два тижні після події. В процесі розслідування цієї справи взагалі багато прогалин. Спочатку було близько 120 затриманих, під час ведення слідства їх кількість скоротилася до 22 осіб.

ВСІ ПІДСУДНІ БУЛИ ВИПРАВДАНІ за рішенням Іллічівського міського суду (Чорноморськ, Одеська обл.) У вересні 2017 року: суд визнав неспроможними докази обвинувачення. При цьому двох фігурантів «Справи 2 травня» – одесита Сергія Долженкова і громадянина РФ Євгена Мефьодова, виправданих судом у справі про масові заворушення, – знову затримали в суді за звинуваченням у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК). Вони всі під арештом, а Мефедов є кандидатом для обміну на українських заручників в РФ.

По суті, справа 2 травня розвалилася, хоча в травні 2018 року Генпрокуратура направила до суду обвинувальний акт проти трьох правоохоронців-учасників тих подій. У чому причина невдалого розслідування? Один з учасників «Групи 2 травня», журналіст Сергій Дібров назвав її: це корупція.

ЧИ Є ШАНСИ НА НОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ? У 2015-2016 роках експертам, які відстежують справу 2 травня, стало ясно, що офіційне розслідування ведеться неякісно і може не привести до покарання винних. Вже тоді лунали заклики до проведення незалежного розслідування. Наприклад, до цього закликав глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.

Тим не менш, у даний час нове розслідування не проводиться, і чи буде воно розпочато – невідомо.

МАТЕРІАЛИ ПРО ТРАГЕДІЮ. Про справу 2 травня, передумови трагедії та її наслідки створили безліч телепередач і публікацій в ЗМІ. З них найбільш об’єктивними, на наш погляд, є матеріали згаданої «Групи 2 травня». Про дослідження трагедії розповідається на сайті групи, там так само представлено документальний фільм «Одеська трагедія: кривавий слід «російської весни» і створений за матеріалами розслідування «Групи 2 травня» документальний фільм «2 травня. Без міфів». Перший доступний з російським озвученням і англійськими та німецькими субтитрами, а також з озвученням на італійській, іспанській, грецькій і французькій мовах. Другий фільм озвучений російською, англійською та німецькою мовами. 

https://uk.etcetera.media/8244-429.html

Грузооборот ОМТП за за 11 месяцев 2018 года снизился на 10,7%

Объем грузооборота Одесского морского порта (ОМТП) в январе-ноябре 2018 года составил 19,49 млн тонн, что на 10,7% ниже показателя аналогичного периода прошлого года, передают «Порты «Украины» со ссылкой на данные Администрации морских портов Украины (АМПУ).



Перевалка экспортных грузов сократилась на 10,7% - до 14,12 млн тонн, транзитных - на 40,1% - до 1,18 млн тонн, во внутреннем сообщении - на 23,3% до 89,55 тыс. тонн. Переработка импортных грузов увеличилась на 4,6% - до 4,09 млн тонн.

Переработка наливных грузов сократилась на 39,6% - до 1,29 млн тонн. Перевалка сыпучих грузов сократилась на 12,5% - до 7,61 млн тонн. Переработка тарно-штучных грузов снизилась на 3,6% - до 10,58 млн тонн.

Контейнероооброт порта за отчетный период увеличился на 14,9% - до 537 648 TEUs.

Одесский морской порт расположен в юго-западной части Одесского залива на искусственно образованной территории площадью 141 га. В порту обслуживаются суда длиной до 330 м и осадкой до 13 м. Общая протяженность причальной линии - более 9 км. Мощности предприятия позволяют ежегодно перерабатывать более 21 млн тонн сухих и 25 млн тонн наливных грузов, контейнерные терминалы рассчитаны на перегрузку более 900 тыс. TEUs. Пассажирский комплекс способен обслужить до 4 млн туристов в год.

Согласно реестру АМПУ, в порту работают ДП «КТО», ООО «Бруклин-Киев», ООО «Металзюкрайн Корп», ООО «Новолог», ООО «Олимпекс Купе Интернешнл», ООО «Новотех-Терминал», ООО «УНСК», ПАО «ГПЗКУ «Одесский зерновой терминал» и другие портовые операторы.

Одесский морпорт в 2017 году сократил грузооборот в сравнении с 2016 годом на 4,4% — до 24,13 млн тонн.

Як Одеса-мама рятувала Неньку-Україну

«Шторм» на Луганщине
Михаил Жирохов
Автор: Михаил Жирохов «Фраза» 
Историк
31.08.18 09:24
 2560
«Шторм» на Луганщине

Созданные весной 2014 года батальоны милиции особого назначения были совершенно не похожи на какие-либо милицейские подразделения до этого. Как уже писалось не раз, в эти батальоны записывались многочисленные добровольцы, которые по разным причинам не шли в армию. Эти батальоны (зачастую не дотягивавшие до роты) в основном несли службу на прифронтовых территориях, не попадая на передок. Исключением стали батальоны, которые волею судьбы попали под Иловайск, и одесский «Шторм».

Шеврон подразделения

В апреле 2014 года одновременно с другими областями при УВД Одесской области стал формироваться батальон милиции особого назначения, который очень скоро получил собственное название «Шторм». Его основу составили действующие сотрудники органов внутренних дел (в том числе и несколько бывших бойцов «Беркута», которые уволились из органов еще до событий на Майдане), а также активисты местной «Самообороны». Серьезным отличием батальона стало то, что практически все офицерские должности заняли военнослужащие запаса, получившие милицейские звания.

Считается, что батальон на службе с 14 мая, однако фактически на тот момент он только проходил слаживание и подготовку. Хотя из-за нехватки личного состава он активно участвовал в охране общественного порядка. Так, 11 мая бойцы батальона обезвредили дезертиров, которые сбежали с оружием из воинской части в районе с. Чабанка Коминтерновского района.

А через месяц после формальной организации  в зону проведения антитеррористической операции ушла 1-я рота, а 20 июля — 2-я. Вот последней и пришлось выдержать реальные боевые действия, причем не просто против бандформирований, а кадровых российских военных.

Прибывших 52 милиционера командование сектора «А» отправило на зачистку только что освобожденную Георгиевку, которая была на тот момент важным ключевым пунктом для снабжения гарнизона Луганского аэропорта (более детально см. Ключевой эпизод «Битвы за Луганский аэропорт» — Георгиевка https://fraza.ua/analytics/250109-kljuchevoj-epizod-%C2%ABbitvy-za-luganskij-aeroport%C2%BB-georgievka-).

Тут они пробыли месяц — вплоть до 20 августа, когда россияне решили взять инициативу в свои руки и отбить поселок. На тот момент основу обороны составляли бойцы 9-й роты 24-й мехбригады при поддержке батареи противотанковых орудий МТ-12 «Рапира» 128-й отдельной горно-пехотной бригады, ну и одесские милиционеры.

Бойцы батальона, лето 2014 г.

В 04:30 в наступление пошли две роты 234-го гвардейского десантно-штурмового полка ВС РФ (место дислокации — г. Псков) при поддержке роты 15-й отдельной мотострелковой бригады (Самарская область) и местных боевиков. Благодаря активной работе артиллерии поначалу россиянам удалось овладеть инициативой, сбив блокпост на дороге Георгиевка — ЛАП. Затем огнем двух танков был сметен второй блокпост. В итоге нашим военным удалось удержать два блокпоста. И мало того — организовать силами 30-й и 24-й мехбригад контратаку, в ходе которой были уничтожены российская БМД-2 и танк Т-72БМ. Потери в живой силе только 1-й роты 234-го парашютно-десантного полка составили от 16 до 22 убитых. Сколько было погибших в других ротах, сказать сложно, однако они однозначно были. По крайней мере, известно, что после боев 20 августа роту вывели в РФ ввиду полной потери боеспособности.

Такое развитие событий подтверждали и боевики. Так, один из участников тех боев в своем интервью заявлял буквально следующее: «А вот десантура псковская попала под раздачу. Их из САУ накрыло, я потом сам ребят раненых таскал с поля боя под Георгиевкой и помогал ловить по зеленке разбежавшихся. Все первый раз под обстрелом, все в шоке, глаза квадратные! Пацаны совсем молодые, срочники. Я разговаривал с ними: они только накануне ввода подписали контракты. Говорили, что никого не заставляли, а просто предложили — кто хотел, тот подписал...».

Были и потери у наших военных, причем не все они погибли на поле боя. Младший сержант милиции Руслан Коваль из «Шторма» вспоминает: «Был там досадный случай, что псковские десантники захватили блокпост 24-й бригады и раненых бойцов вывели на высоту. Воткнули, говорят, [в землю] пиратский флаг („череп с костями“) и воткнули флаг ВДВ России и наши пацанов раненых расстреляли в затылок. К большому сожалению, мы не смогли ничего сделать, так как от этого блокпоста до нашей ближайшей позиции было примерно полтора-два километра». Всего в эти дни погибло 8 бойцов 24-й бригады.

Наши потери в технике тоже были достаточно значительные — так, россиянам удалось сбить один Ми-24П из состава 7-го отдельного полка армейской авиации. Экипаж в составе подполковника Олега Бирюка и капитана Антона Родионова погиб.

Вспоминает один из российских десантников: «В разгар боя появилась пара вертолетов Ми-24 ВСУ. Совершив первый оценочный проход и заметив бронетехнику, вертолеты стали разворачиваться и легли на боевой курс. По ним сразу же открывается огонь из автоматических пушек бронемашин и пулеметов. Видимо, испугавшись большой плотности огня, летчики решают сойти с боевого курса, даже не пробуя отработать НАРами. Отвернув в сторону, Ми-24 пошли вдоль окраины поселка, параллельно позициям противника, на удалении от них. Зенитное подразделение сил, подвергшихся воздушной атаке, производит пуск двух ракет по вертолетам. Один Ми-24 при попадании ракеты взрывается в воздухе. Пуск по второму вертолету оказывается менее удачным, так как он, маневрируя, резко ушел на снижение. Далее уничтожить вертолет не было возможности, „крокодил“ ушел почти впритирку с крышами домов».

И еще один результат тех боев — две захваченные БМД-2 российского производства, а также большое количество тяжелого пехотного вооружения (пулеметов и гранатометов). Опять-таки Коваль продолжает свои воспоминания: «Нашим батальоном тогда во время боя были захвачены БМД-2 2013 года [производства], там была масса документов, которые подтверждали, что машина принадлежит Псковской дивизии...».

Захваченная российская БМД-2

По горячим следам журналист телеканала «Интер» Роман Бочкала выложил в Интернет несколько фотографий, на которых, кроме трофейной БМД,  были запечатлены боевой устав ВДВ, личные вещи российских военнослужащих. Но главное — страницы из журнала вечерней поверки со званиями, фамилиями и инициалами 60 военнослужащих одного из подразделений 76-й Псковской дивизии ВДВ (из них — один майор, остальные — сержанты, ефрейторы, рядовые). Последняя запись в журнале была сделана 12 августа, что прямо позволяет говорить как минимум о дате начала полномасштабного вторжения.

Хотя в том бою у одесситов потерь не было, война собрала свою кровавую жатву: 24 августа в 13:00 во время артиллерийского обстрела погибли рядовые милиции Вадим Рудницкий и Степан Петровский, которые дежурили на наблюдательном пункте.

В конце августа позиции батальона оказались в тактическом окружении. Утром 30 августа одесситы без потерь вывели колонну из 62 единиц техники, включая трофейный БМД (позже передан в Академию сухопутных войск в Одессе) и более 50 автомобилей и автобусов с жителями села Георгиевка и города Лутугино. В основной своей массе это были люди с проукраинскими настроениями и после оккупации их домов россиянами и коллаборантами их участь была бы трагической. Интересно, что несколько мужчин из этой колонны вступили в «Шторм» и служат в батальоне по сегодняшний день.

Последние свои потери в этой ротации «Шторм» понес не в бою:  в ночь на 20 сентября водитель автобуса, на котором 34 бойца «Шторма» возвращались из зоны АТО, не справился с управлением (заснул), в результате катастрофы погибли лейтенант милиции Александр Романюк и старший сержант милиции Александр Лысоконь.

Погибшие бойцы БМОСН «Шторм»

Пробыв на фронте два месяца, 2-я рота батальона потеряла четырех человек погибшими, а всего награжденными по результатам командировки на фронт были 5 человек (только один не посмертно).

Затем было возвращение в Одесскую область, где тоже хватало проблем с общественной безопасностью. Бойцы батальона были брошены на усиление пограничников, дежурили на блокпостах. В апреле-мае 2015 года — в период наивысшей террористической угрозы на южных рубежах нашей родины — бойцы «Шторма» взяли под контроль все въезды-выезды в Одессу. Причем в сентябре батальон был расширен за счет организации 3-й роты «Болград».

Осенью 2015 года батальон снова отправился в Донецкую область — на вторую и третью линию обороны. Затем был апрель 2016 года и мариупольское направление. И еще много выездов на ротацию — всего на май 2017 года их было около двадцати, и это не считая того, что бойцы подразделения ездили на фронт в составе других сводных подразделений.

Десь між Малою та Великою...

Арнаутськими вулицями ми й живемо... Затишна, зручна чистенька квартирка, що вікнами виходить на типовий одеський дворик...


Ці сходи бачили багато поколінь людей, а народилися більше сотні років тому.



З нічними стоянками у старих кварталах проблема, вірніше, їх просто нема, тому машини охороняють місцеві люди, а паркують на ніч прямо на вулицях. 


А оцей старенький тут сидить вже другий день. Зранку немає, увечері теж. І собачка така в нього трохи хворенька. Колоритна парочка.


Ідемо, сунемо ніс майже в кожну шпарину, нас скоро гнатимуть євреї зі своїх дворів))


Прямо, наліво, направо, прямо - і ось ми біля нескінченних східців на Ланжирон 


Нарешті дійшли до пляжу


Море вчора було кращим: трохи прохолодне та прозоре, як сльоза. Сьогодні майже прозоре, штиль, але надто тепле. Людей тьма, світлину зроблено о 19.00, народ потроху почав розходитися.

На шляху додому полюбилося нам місце зі смачним форшмаком, пивом та величезними порціями вареників. Персонал гарно говорить мовою. Ціни дуже демокритичні: удвох смачно повечеряти можна вкластися у дві, максимум три сотні гривень.


Солодких вам снів! Я теж вже все світло вимкнула, бо в нас режим: завтра до спеки треба повернутися з ранкового моря podmig

Олександр Палій про свої враження від Одеси сьогодення

Одеса: портове місто може процвітати лише з процвітаючою метрополією



Олександр Палій

політолог

Побував в Одесі на представленні соцопитування Європейського інституту соціальних комунікацій. Враження суперечливі.

З одного боку, більше 47% одеситів визнають, що останнім часом ситуація в місті покращилася (проти цього 41%). При цьому таке зростання не позначається на рейтингах довіри до центральної влади. 

Тобто серед одеситів немає очевидного, здавалося б, розуміння того, що добробут портового міста напряму залежить від ситуації в країні: є економічне зростання – є транзит товарів. 
Місто, яке народилося, виросло і досі живе на експорті української пшениці і імпорті товарів в обмін на неї, виявляється, може собі думати, що воно саме-по-собі досягає добробуту.

Як наслідок, чималі рейтинги всіляких пострегіональних пройдисвітів, типу Бойка, рецидивіста Рабіновіча і навіть блазня Зеленського. 

Тож, електорат з «некрозом моралі», який голосував за Януковича, знаючи що він злодій і бажаючи стати подільниками злодія, нікуди не дівся. Він просто сховав вуха. 

Це означає, що для того, щоб не дати спаплюжити подвиг Небесної Сотні й наших солдатів, українці мають бути особливо пильні, чутливі до неправди і, що дуже важливо, одностайні. 

Соцопитування виявило, що оцінка сучасного матеріального стану самими одеситами уже навіть краща, ніж була в 2013 році. Тоді зізнавалися, що не мають ніяких матеріальних проблем 25%, зараз 27,5%, найбідніших було 33%, стало 30%.

Ці дані в цілому підтверджують дані державної статистики, які свідчать, що нині купівельна спроможність населення України перевищила купівельну спроможність 2013 року.

Дуже просто, за середню зарплату в 328 доларів США у квітні 2018 можна купити значно більше товарів, ніж на середню зарплату в 359 доларів у лютому 2014 р. Але цей елементарний арифметичний факт, який легко перевірити гуглом, дуже тяжкий для сприйняття людьми, для яких учора завжди краще ніж сьогодні.


Домінуючою етнічною групою в Одесі назвалися українці (66,8%). Приміром, в 1989 році українцями назвалися 49% одеситів, у 2001 – 61,6%. Водночас, це опитування явно не проводилося в орендованих квартирах, де мешкають іноземці. В Одесі приплив арабів і турків досить стрімкий. Не був там три роки – і це кидається в очі. Це, до речі, непрямий, але дуже явний показник економічного зростання в Одесі. Схоже, замість виразного єврейського впливу на обличчя міста вже дуже скоро можна буде говорити про арабо-турецький.

Однак, якщо про дискримінацію якоїсь мови і можна говорити в Одесі – то це про українську. І це на 27-му році Незалежності! Половина міста вважає рідною українську, але ця українська більшість практично не має свого голосу. 22% місцевих одеситів декларують у соцопитуваннях, що вони думають українською, але українську на вулицях чутно переважно серед туристів.

Причини очевидна – зрощена за два століття місцева бізнесова і кримінальна еліта в обмін на економічні преференції декларувала і поширювала імперський шовінізм. Тому для місцевих українців і всієї України стоїть життєва задача – ліквідувати вікову соціальну дискримінацію українців Одеси, добитися природного місця більшості у місцевій владі та утвердити її економічні та культурні права. А для всіх одеситів буде корисно зрозуміти, що портове місто може процвітати лише з процвітаючою метрополією.

А тепер про позитиви. Ніякої кризи в Одесі нема й близько. В Одесі явно нема проблем з безробіттям. Ледь не кожен ресторан потребує офіціантів, а магазин продавців. Це ще один доказ економічного зростання. 

В туристах теж браку немає. Приміром, таксист розповів, що щодня віддає господареві машини 1000 гривень, крім того, що залишає собі. 

Одесити їздять по-європейськи, з незрівнянно більшою повагою до пішоходів, ніж це заведено в «русском мірє». 

Всі тротуари в центрі і ключових туристичних місцях застелили плиточкою. Досить акуратно, не зрівняти з дірявим асфальтом 1980-х, коли на одеському асфальті можна було козам пастися. 

Одеські вітрини – це щось. Жаль не фотографував, у Києві таких немає:) 

Дізнався, що таке «шаріковоє мороженоє» 
Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/04/odesa_portove_misto_mozhe_protsvitaty_lyshe_z_protsvitayuchoyu_metropoliieyu_1359095

Триумф Киев и катастрофа Украины

Чтобы увидеть будущее города, нужно заглянуть в статистику его населения.




Киев: 1959 г. — 1 млн. 100 тыс. человек, 1979 г. — 2 млн. 140 тыс., 2008 г. — 2 млн. 740 тыс., 2017 г. — 2 млн. 900 тыс.

Харьков: 1962 г. — 1 млн., 1981 г. — 1 млн. 480 тыс., 2001 г. — 1 млн. 470 тыс., 2018 г. — 1 млн. 450 тыс. человек.

Одесса: 1959 г. — 660 тыс. человек, 1981 г. — 1 млн., 2001 г. — 1 млн., 2018 г. — 1 млн.

Днепр: 1970 г. — 900 тыс., 1989 г. — 1 млн. 100 тыс., 2009 г. — 1 млн., 2018 г. — 1 млн.


Среди городов-миллионников Украины растёт только Киев. Столица и в будущем будет увеличиваться в численности, остальные города превратятся в очаги по добыче ископаемых, а многие посёлки и города попросту вымрут. Единственный город в Украине, куда имеет смысл перемещаться ради роста и новых возможностей — это Киев. Остальные города «законсервировались», потому что достигли пределов развития. В самой бедной стране Европы по определению не может быть несколько процветающих мегаполисов.


Картину украинской стагнации дополнили бы данные о количестве закрытых промышленных предприятиях, отмирающих отраслях народного хозяйства, которые когда-то кормили целые регионы. Но сводных данных об этом в открытом доступе нет. Зато есть данные об оттоке населения с этих территорий.


Граждане Украины бегут в европейские страны, где выше доходы и больше возможностей. По данным ООН, эмиграция и низкая рождаемость приведут к радикальному сокращению численности населения, и к 2050-му году в Украине будет проживать уже не 44 миллиона, а 36 миллионов человек.


Когда я общаюсь с людьми о причинах украинской стагнации, часто слышу, что это происходит из-за кремлёвской агрессии, войны на Донбассе, внешнего госдолга и, конечно же, из-за коррупции... Но аннексия Крыма, сепаратистские настроения на Донбассе, коррумпированность госорганов — ВСЁ ЭТО УЖАСНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОГО ПРОВАЛА ПРАВИТЕЛЬСТВА. Люди голосуют чемоданами.


Самые объективные показатели экономического состояния страны — это внутренний валовой продукт (ВВП на душу населения) и статистика количества населения. Что бы ни говорили депутаты Верховной Рады и президент, если ВВП, т.е. количество произведённых и проданных товаров и услуг не растёт, если количество населения сокращается, значит, экономика страны «падает», значит, реформы не делают жизнь украинцев более сытой.


P.S.: Общемировая тенденция: к 2050-му году 95% населения земного шара будет проживать в крупных городах. В огромных мегаполисах выше ВВП, быстрее распространяется информация, тут комфортнее жить и выгоднее зарабатывать. Поэтому Киев будет расти в любом случае. Но если он будет расти в условиях экономической свободы, остальные населённые пункты Украины тоже получат новые возможности для развития.



Balashov.com.ua


Крупные круизные лайнеры в этом году в Одесский порт не зайдут


Крупные круизные компании всё еще не добавили Одессу в свои маршруты. Главная причина неизменна последние четыре года — это боевые действия на Донбассе.


Морские круизные лайнеры в этом году в Одессу не зайдут. По крайней мере большие, а вот малые, которые еще не спланировали свои маршруты, могут появиться и в разгар сезона. Кроме этого, в Одесском порту ожидается два десятка речных круизов с заходом в Чёрное море. Правда, рассчитаны они больше на иностранных туристов. Стоимость такого круиза составляет около 350 евро. Для американцев и немцев это небольшие деньги. За эту сумму можно увидеть чуть ли не пол Украины, а еще и Румынию. Зато наши состоятельные соотечественники наоборот, предпочитают морские круизы, рассказывают туроператоры.

«Мы направляем от нашей компании координатора, который отвечает за все организационные вопросы. Это украинец, он летит с нашими туристами в самолете, отвечает за размещение в гостинице, организует транспортные услуги, экскурсии. Мы стараемся поощрять украиноязычных гидов в портах, которые прекрасно проводят экскурсии и в Риме, и в Неаполе», — рассказал заместитель директора турфирмы Алексей Гусев.

Услуги украиноязычного сопровождающего включены в общую стоимость круиза, такое путешествие будет на 10 % дороже, объясняют специалисты. Между тем, пока украинцы едут на отдых подальше, Одесский порт пытается всячески поощрять швартоваться у нас круизные лайнеры с иностранцами.

Пик заходов круизных лайнеров в Одессу ожидался в 2014. Тогда заявки подали более 150 судов. Однако из-за боевых действий они были вынуждены отказаться от захода в Черное море на несколько сезонов. После четырёх сложных лет ситуация немного улучшается, уверяют в горсовете.

«Мы получили свежую информацию из порта о том, что крупный лайнер, 200 метров, бросил заявку на 2019 год. Круизники вообще очень заблаговременно планируют свою работу, поэтому то, что они уже сегодня бросают заявку, я думаю, что это отражение достаточно позитивного имиджа, который получает Одесса», — отметила директор городского департамента культуры и туризма Татьяна Маркова. 

А вот среди украинцев самое популярное направление путешествия — Средиземное море. В прошлом году отправились в круиз несколько тысяч наших соотечественников. Значительная часть из них — люди от 40 лет.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
16
предыдущая
следующая