хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «україна»

Коломойський і Порошенко.


    




          Да....
          Мда...
          Оце йшов по вулиці, а навколо люди. Народ. Шастає туди-сюди.
          І йому абсолютно по барабану, що відбувається в країні. Пофіг війна. Пофіг Потрох. Пофіг Беня. Все пофіг. Навіть і не знаю, що не пофіг.
          А судячи з новин та різних обговорень, в країні відбувається політичний тектонічний зсув. Не хочеться про нього говорити. Хочеться заховати голову у пісок. Але, кажуть що це брехня, страуси не ховають голову у пісок. Наклеп на страусів. Якби вони вміли, то давно би вже подали до суду за таку дискредитації порядної птиці.
          Мабуть і нам не треба ховати голову в пісок.
          Виглядає так, що головними гравцями в прийнятті політичних рішень в Україні є Коломойський та Порошенко.

          
          Коломойський.
          Негатив. Брудний у спілкуванні, головний рейдер України. Короче, бандит, а після того, як став Головою Дніпропетровської ОДА, ще й і корупціонер.
          Позитив. Його бізнес знаходиться в Україні. Він хоче його зберегти. Для того, щоб зберегти свій бізнес в Україні, йому треба зберегти саму Україну. Відповідно, інтереси Коломойського і України ситуативно збігаються.

          Порошенко.
          Негатив. Корупціонер, брехун, колаборант, тихий рейдер. Має бізнес в Росії. Підтримує тісні зв'язки з представником Путіна, Фірташем. Співпрацює з російським бізнесменом Григоришиним. Ці зв'язка Путін-Порошенко-Фірташ-Григоришин, активно працює проти України, захоплює головні, стратегічні об'єкти, розставляє кругом своїх людей. І хоч Порошенко має бізнес і в Україні, але його влаштує і окупація України. Не дарма він постійно спілкується з Путіним та виконує все, що Путін запропонує. Маскуючи це під мирні плани та турботу про життя українців. Ну, і з гарантіями від Путіна для себе особисто, мабуть все в порядку.Діяльність Порошенка на посаді і поза посадою Президента України абсолютно не збігаються з інтересами України.
          Позитив. Окрім катарсису України, який він може спровокувати, більше ніякого позитиву нема.

          Зараз між ними починається повномасштабна війна. З одного боку це добре. Хай павуки один одного жеруть. Але, якби не війна. З усіма, витікаючими з цього факти наслідками.
          Навскидку декілька варіантів розвитку ситуації.Звісно, ми ні на що не можемо впливати. Але, думаю вони прораховують, які варіанти будуть мати підтримку у людей.

          Варіант №1. Залишиться все, як є. Коломойський в ОДА, Порошенко на Банковій. Такий собі застій, загнивання системи. І цей гній в будь-якому разі колись прорве.

          Варіант №2. Коломойського прибирають з влади. У Порошенка все в руках. Абсолютно все. Зв'язка Путін-Порошенко-Фірташ-Григоришин починає безперешкодно втілювати в життя всі свої плани. Всі мають уяву, які це плани?

          Варіант №3. Прибирають Порошенка. з влади. Не будемо тут технологію обговорювати, їх багато. Щоб зберегти легітимність не так собі, як Україні, Коломойському треба буде проводити вибори Президента України. Напевно, він буде балотуватися в Президенти. І знов, головним конкурентом цьому олігарху та бандиту буде Юлія Тимошенко. Невже і третій раз знайдуться такі хворі на голову, що знов кинуть країну у вир вже державного бандитизму, шматування країни та її повного занепаду і знищення, проголосувавши за Беню? Оце написав, і самому стало страшно, а раптом...?

          Я, за третій варіант.
          А ви?

Кредо українця

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4


Треба взяти чоловікам України на озброєння улюблене кредо, підло вкраденої кремлівськими терористами і брехливо засудженої, навіть без дотримання протиправних законів РФ, Надії Савченко: „Бачу ціль – не бачу перешкод!” https://www.youtube.com/watch?v=6GWePLY1T-M

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

Реваншизм русских. Нацболезнь.


Еще один вопрос, который требует рассуждения - реваншизм русских. Само собой, как все русское в путинский период, этот реваншизм пропитан лживостью и двойными стандартами. Например: восстановить историческую справедливость = вернуть все в то время, когда чем-то владела РИ. Но ни в коем случает раньше или позже, когда РИ этим не владела. То есть, к примеру: Крым - истинно русский... но больше ничей, остальные во внимания не берутся, потому что мы, русские, его оккупировали и убили ради этого кучу русских. А в отношении того, что мы, русские, оккупировали, реваншизм преследуется по УК.

Сам факт того, что русские занялись реваншизмом, показывает, что это злопамятная, обидчивая нация. Ну и неумная, поскольку реваншизм и пересмотр границ - это всегда война. Хотя... русские на самом деле хотят войны, для них это естественное занятие. Предупреждение "реваншизм приведет к войне" русских только раззадоривает. Готовы даже к ядерной, если им будут мешать беспредельничать. Что бы русские больше проникались идеями реваншизма им даже в новостях показывают как они подарили Украине земли, а значит отобрать назад - святое дело для русского человека.

Как для нас, украинцев, выглядят русские? Долбанутые на всю голову реваншисты, которые хотят отобрать то, что когда-то было под РИ, которую они же и разрушили и до сих пор мастурбируют на Сталина и рьяно защищают Ленина, которые эту империю разбили и уничтожили ее сторонников как врагов народа. Ладно, любовь русских к их убийцам оставим на другой раз.

Лживость русских это отдельная духовная скрепа. В приснопамятном случае с захватом Крыма русские знали, что врут... но все равно врали вдохновенно и от души. Русская душа требует вранья, это мы поняли за этот год. Распятые мальчики, испанские диспетчеры и тд. Русские врут не просто так, а в ради национальных интересов.

Ну и последний штришок, который характеризует русских - их нацизм. В какого русского теперь не плюнь ткни мышкой, в 84 процентах случаев он тебе заявит об мнимой украинской государственности, об необходимости ликвидировать Украину, а русский интеллигент еще обязательно совершит акт дефекации в сторону ненавистного и презираемого русскими украинского языка. Но русские утверждают, что у них нет антиукраинской пропаганды, значит этот гнусный шовинизм нужно отнести к врожденным особенностям русского народа. Лишний ген, вы в курсе.

Поэтому, когда русские пропагандисты изрекают: "Эй, украинец - ты не украинец, ты русский, который забыл об этом", то я отвечаю: "нет, ребята, мы не русские. Мы не столь лживы, мы не двинулись мозгами на реваншизме, у нас нет желания захватывать другие государства, и угрожать всему миру ядерным оружием, мы не отказываем России в праве на государственность и не чувствуем внутренней потребности унизить российский язык . У нас нет той подлости, какая есть у вас. Мы точно не русские, вы нас с кем-то попутали. Лучше называйте нас выдуманным в австрийском генштабе народом. Это не так позорно, как называться русскими".

Репресії проти українців в СРСР.

У 1931 році українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів.


"Вперше про цю книжку сказав київський співак Анатолій Мокренко, - розповів Новоженець. - Він говорить, що такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Ні цієї енциклопедії, ні книги немає в жодній бібліотеці в Україні. Вдалося відшукати "На великой стройке" у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон.

"Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР є 26 мільйонів, - додає журналіст Богдан Вовк. - Куди поділися всі інші? Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років".

"Бывают разные соседи - и друзья и враги. И мы должны знать, кто из наших соседей враг и кто друг. Если мы внимательно посмотрим на карту и прочитаем название государств, которые имеют с нами общую границу, то друзей как будто и нет." (32.Наши соседи).

На карті "Репресії проти українців в СРСР" вказані тюрми і концтабори на території колишнього Радянського Союзу. Наведені фото та місця страт найвідоміших українців.

У статистичній частині вказана офіційна інформація про 31 млн українців у СРСР у 1926 році.


Лист Українців до загарбника Путіна.

    Ти, Хутін – пуйло кацапське, проклятого чорта брат і товариш, і самого люцефера холуй. Чорт висирає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти синів Українських під собою мати, твого війська ми не боїмось, силою і правдою Божою будем битись з тобою.
    Москальське ти гімно, КГБіська бліда міль, кремлівський ліліпутік, федеральний злодій, всесвітнє брехло, скаженний собака, душогуб проклятий, новітній Каїн, рашистський фюрер, третього Риму антихрист, Великої Совдепії совок, мутного союзу вождь, самого гаспида байстрюк, всього світу блазень, Бога Творця дурень, ФСБешний ботоксовий лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі українці написали, плюгавче!
    Останні дні рашистської імперії, місяць у небі, а рік такий у нас, як і у вас, за це поцілуй в сраку нас!

 


Пять фактов о враге. Нужно ясное понимание с кем мы воюем



Вводная: Россия коварна и жестока. Единственный диалог с ней - сила. Доказательства:

1. Как убили Джохара Дудаева. Россияне сымитировали переговоры о мире и окончании Чеченской войны. Не то что бы Дудаев поверил россиянам, нет, но он вынужден был в эти переговоры вступить. Диалог он вел по спутниковому телефону постоянно маневрируя. Опасаясь поражения ракетой, наведенной по радиосигналу, связисты Дудаева относили тарелку - передатчик в сторону на 200-300 метров от аппарата. Но, россияне понимая техническую стратегию, максимально участили количество контактов. Чем практически лишили чеченскую сторону безопасной дистанции. Времени на растягивание проводов не оставалось. В результате, в момент рассказов о мире, дружбе и сотрудничестве лидера Чечни убили самонаводящейся ракетой.

2. Как пытались уничтожить Салмана Радуева. Россияне застрелили отца Салмана, четко зная, что как настоящий чеченец он обязан похоронить отца. В момент похорон сделали засаду. Тяжело раненому Радуев повезло. Его спас случай и героизм бойцов его отряда. Аналогичным образом россияне пытались убрать и Шамиля Босаева, лишив жизни его жену и пять малолетних детей.

3. Как ликвидировали разоблачителя Путина, беглого работника ФСБ Александа Литвиненко. Его отравил бывший коллега, ныне депутат Государственной Думы, по заданию Кремля.

4. Украина. Илловайский коридор. В Селигере, Путин сообщил о гуманитарном "зеленом" коридоре для выхода из окружения украинских военнослужащих. Вполне очевидно, что Россия подкрепила слова своего президента государственными гарантиями. Об договоренностях на самом верху говорит способ выхода з окружения. Украинские войска были выстроены в маршевую колонну! Не в группу прорыва, а именно в маршевую колону! Когда войска вытянулись из Иловайска, русские тут же поменяли условия выхода: оставить технику, стрелковое оружие и выходить пешком. Понятно что наши отказались. После этого начался расстрел. Как в тире.

5. Донецкий аэропорт. Киборги проявили гуманность, запустили россиян забрать тела погибших. Россияне в "благодарность" заминировали и взорвали терминал.


Русский жлоб. Происхождение вида


«Я - русский оккупант». Видеоролик с таким названием собрал три миллиона лайков в российском интернете. Смысл его прост: куда бы ни ступал сапог российского оккупанта, всюду «жизнь становилась лучше», а там, откуда его прогоняли, все сразу шло наперекосяк.

 

 Такой себе рекламный ролик, продвигающий главный продукт, экспортируемый Россией сегодня.

Не буду спорить с авторами - они, судя по стилю, люди служивые, при погонах, спорить с ними бессмысленно. Объясню лишь высокую популярность сего творения в Раше. Россиянам, наконец, высочайше позволили называть вещи своими именами: все, что происходит сегодня - это не освобождение Донбасса от «укрофашистов», не строительство «Новороссии» и даже не защита «русского мира». Это - оккупация! И это многим в России принесло облегчение и чувство свободы.

 

 Жлобу разрешили отрыгивать и сморкаться за общим столом!

 

 В России прекрасно понимают смысл слова «жлоб», об этом в интернете написаны сотни статей. Бытовой жлоб терроризирует семью, дом или улицу. Он не желает работать, а живет с отжима и отъема, он считает себя вечно правым, а главным аргументом в интеллектуальном споре - кулаки. Но это бытовой жлоб.

 

 Россия выпестовала новый таксон жлоба. Это жлоб геополитический, пытающийся накрыть пятерней с татуировкой «Вова» весь мир.

 

 ...Впервые с подобным типом русского я встретился еще в 1981 году в Лейпциге (тогда это была ГДР). В молодежном кафе пьяный недоросль требовал у кельнера бесплатной добавки пива на том основании, что он недоросль - русский. Крики: «Ты, гитлер-югенд, должен знать, что мы вас скотов победили! Мы взяли ваш гребанный Рейхстаг!» порой заглушали оркестр. Круглолицый, с покатыми плечами и толстыми лапищами, он добрался до музыкантов и пытался заставить их кричать: «Гитлер капут». У немцев желваки ходили на скулах , но они молчали.

 

 Позже я понял, почему. Молодой хам был сынком советского посла в Лондоне, отправленным папашей после МГИМО в ГДР качестве наказания за гулянки. Тронь его - очутишься в застенках Штази.

 

 Тогда показалось, что сей тип - исключение. Я бывал в Москве и встречался там с порядочными людьми - выходцами из Украины, Прибалтики, Грузии, из старой московской интеллигенции - именно они формировали тогда столичную элиту. А потом случилась Перестройка, и с советским великодержавным хамством, казалось, покончено навсегда.

 

Увы, все эти годы российский жлоб размножался в невероятных масштабах в сырых подвалах путинской ограниченной демократии. В 2010-м на просмотре пропагандистского фильма о Второй мировой в Российском центре в Киеве, я приметил двух посольских работников, разительно напомнивших внешне того давешнего дипломатического жлоба. Такие же розовощекие и круглолицые, они высокомерно разъясняли мне, недалекому провинциалу, что Сталин в 1940-м году справедливо оккупировал страны Балтии: «Он защищал родину. Да и разве плохо жилось прибалтам в СССР? Вся советская электроника у них делалась, а теперь только шпроты...»

 

 Дались им эти шпроты! В нынешнем ролике, рекламирующем прелести российской оккупации, те же консервы - как аргумент. Словно их и авторов ролика в одном инкубаторе выращивали.... А может, и в одном.

 

 Откуда взялось в современных великороссах жлобство? Ведь и у славян древних его не было, и угро-финны люди скромные. И нельзя свалить все на национальную ограниченность, хуторянство, поражающее, порой, народы, отстаивающие свою идентичность в условиях угнетения. Нет в российском жлобе ничего национального! Поверьте мне, человеку с русскими корнями.

 

 Я думаю, вся причина в истории Московии, гипертрофировано сводившейся к захвату и оккупации чужих земель. И тут авторы ролика правы: сначала была Украина, потом Сибирь и Средняя Азия, Дальний Восток и Восточная Европа. Для заграбастания и удержания беспрецедентной по размерам территории от Балтийского до Японского моря требовались сотни тысяч и миллионы профессиональных оккупантов! Чтобы усмирять и держать в рабстве народы, обитающие на ней, обогащаться за их счет, вырывать местные этносы из их природной среды и превращать в безликих подданных. И потом уже этих подданных заставлять тянуть вечную лямку оккупанта своей собственной родины.

 

 Потомки оккупантов и эволюционировали в современных жлобов. Они не пашут и не сеют, а способны быть лишь карателями, гордящимися своей ролью геополитического вертухая. В парадигме российского жлоба заложено, что работать за него должны покоренные народы. Согласно тому же видеоролику: жители Балтии - выпускать транзисторы и духи, украинцы -тепловозы и самолеты, Средняя Азия бытовую химию и унитазы... А русский жлоб будет нами командовать. Присмотритесь - в том видео не показано, а что же, собственно, в советские времена производила метрополия? Москва с околицами? И неспроста. Все что она делала, это охраняла свой концлагерь и угрожала всем вокруг ядерным оружием!

 

 У великорусского жлоба чувство надзирателя привито от рождения. Как и заветная мечта дослужиться до начальника этого самого лагеря.

 

Великорусский жлоб возмужал, перерос кухни и кабаки, мелкой вошью посыпал в органы власти, Думу, министерства и ведомства. Это он додумался перегородить Днепр, чтобы украинцы умирали от жажды, в отместку пиндосам запретить усыновлять детей и покупать на западе пармезан и моцареллу.

 

 Этот жлоб ужаснулся, найдя на своей сторублевке голого Аполлона, и потребовал убрать эту порнографию. Это он, родимый, увидел в изучении иностранных языков опасность для России, но зато заставил чиновников администрации президента учить на память Бердяева. Розовощекий идиот требует установить курс доллара в 65 копеек, советует русским женщинам рожать исключительно от Путина, запретить ввоз в страну огурцов (из-за чего в некоторых областях они подорожали на 500 с лишним процентов), наказывать за аборты. Это он борется с геями, «Правым сектором», макдональдсами, кока-колой и всем, что не русское. Это он - «антимайдан». Это он - ватник.

 

 Русский жлоб вырос на почве, удобренной компостом из усохших надежд русской интеллигенции. Чтобы он дозрел до геополитического жлоба, эти поля нужно было спрыснуть свежей людской кровью (помните чем занимались марсиане в «Войне миров» Спилберга?). И как это происходит, мы, к сожалению, знаем.

 

 Русский интеллигент, прежде чем убить, долго рефлексирует, а после преступления отправляется в монастырь. Русский жлоб нажимает на спуск до того, как в его скудном мозгу зашевелилась мысль, и - отправляется пить пиво. Жлоб не способен спорить с оппонентом, он «убеждает» четырьмя пулями в спину. Чтобы «освободить» Дебальцево, он не оставит в нем камня на камне и живьем похоронит тысячи спрятавшихся в подвалах мирных жителей.

 

 Русский интеллигент играет в русскую рулетку, отдавая свою жизнь на волю случая. Русский жлоб устраивает рулетку для других, пуляя из миномета по жилым районом Донецка и приговаривая с каждым выстрелом: «на кого бог пошлет». Жлобский бог разрешает убивать на Донбассе всех без разбора. Ибо его цель - расчистить территорию от людей для осеменения ее «русским миром».

 

 Жлоб по Гумилеву абсолютно противоположен пассионарию. Он нагл и самонадеян лишь потому, чувствует себя безнаказанным под зонтиком ядерного оружия, которое чета Розенбергов за деньги КГБ украла у американцев. Жлоб уверен, что обладание Большой Бомбой добавляет ему ума и интеллекта. Он обещает Америке атомное пепелище, не понимая своими куриными мозгами, что в качестве радиоактивной грязи уже никак не сможет порадоваться этому зрелищу.

 

 Русский жлоб бессмыслен и беспощаден. И справиться с ним может лишь царская ногайская плетка да дыба московского православия. Это на случай, если царь вдруг околеет, а жлоб осатанеет.

 

 Сегодня великорусский политический жлоб пирует. И жирует на нашем горе. Но век его недолог. Он нужен нарождающейся диктатуре лишь в качестве монтировки, чтобы сломить сопротивление культурной среды, разрушить законы морали и общежития. Жлоб окажется ненужным, когда фашистский режим в России оформится окончательно. С ним поступят так же, как поступил Гитлер со штурмовиками Рема, Сталин с со старыми ленинцами, Мао с хунвейбинами. Каждый попадет под «хрустальный нож». Чтобы уступить место некромантам, людям-шестеренкам, получившим инъекцию бесчувствия.

 

 Таким как основатель и комендант Освенцима Рудольф Гесс, который производство смерти перевел из разряда удовольствий для избранных в ранг всеобщей «тяжелой повседневной работы на благо родины» - и сам на этом поприще, в конце концов, обратился в ходячего мертвеца...

 

Евгений ЯКУНОВ.




прикольні пам’ятники України

Цікаві пам’ятники, які варто побачити своїми очима.

Після здобуття Україною незалежності скульптори нарешті змогли вдихнути на повні груди і творити, не обмежуючи себе в сюжетах і способах виконання. Поруч зі старими радянськими пам’ятниками, вулиці міст заполонили наповнені енергією, нестандартні, іноді досить кумедні і безглузді монументи.

Пропонуємо ознайомитись з сучасною творчістю наших скульпторів, чиї роботи ви можете зустріти і на вулицях свого рідного міста.

Пам’ятник водопровідникові в Черкасах

Скульптор Владислав Демйон створив цей монумент на честь 90-річчя місцевого «Водоканалу». Для виготовлення пам’ятника переплавили 26 старих чавунних труб. До речі, у цього водопровідника навіть є ім’я. Його звуть Дядя Вася.

Бердянськ. Жаба, яка душить
Цей 250-тикілограмовий бронзовий монумент встановлено в Бердянську. Він – втілення однієї з найпоширеніших серед людей вад: жадібності та заздрості. Цей порок зображений у вигляді жаби, обвішаної золотими прикрасами, мобільними телефонами та грошима. Ідея створення пам’ятника належить колишньому меру Бердянська, Валерію Баранову. А виконав його Микола Мироненко на гроші місцевих меценатів. 

Київ. Пам’ятник Літаюча корова

Один з найкумедніших пам’ятників столиці встановили в 2009 році. Зібраний він з різних підручних засобів: одноразових виделок, дроту і дерева. Виконав цю композицію відомий український скульптор Костянтин Скретуцький. Зустрітися з сонечком можна на вулиці Олеся Гончара.

 

Миргород. Свиня у калюжі

На Полтавщині взагалі свиней обожнюють. На території області розмістилося 6 скульптур, зроблених на честь цієї тварини. Але цю свинку створили зовсім не на честь нашого улюбленого сала. 13-тирічний учень школи прикладного мистецтва хотів своєю роботою нагадати людям, що зовсім не обов’язково вести себе як свині.

 

Пам’ятник галушок у Полтаві

Галушки з давніх давен займали центральне місце на столі української родини. З часом вони стали символом сімейного благополуччя і достатку. Увічнити це народне блюдо вирішили мешканці Полтави. А приурочили його відкриття до дня народження Миколи Гоголя, який не раз згадував галушки у своїх творах. Щороку біля монумента проходить свято полтавської галушки.

http://hronika.info/

Степан Бандера: людина і міф



http://kmbooks.com.ua/book_kmp.php?id=103
Київське видавництво «Країна мрій»  – 2015 рік

Галина Гордасевич

Присвячується всім полеглим
в боротьбі за волю України

Степан Бандера: людина і міф

Видання п’яте, доповнене з додатками

В історії будь-якого народу є постаті, імена яких відомі кожному громадянинові, якими пишаються, яких називають чи то творцями даної держави, чи її визволителями з-під іноземного ярма. Вже навіть за життя ім’я цієї людини можуть оточувати легенди, з десятиліттями і століттями їх число збільшується, аж стає важко відрізнити: де правда, а де вимисел? Який з істориків зараз візьметься стверджувати, що вони справді були на світі – англійський король Артур, французький лицар Роланд чи київський богатир Данило Кожум’яка? Жанна Д’Арк таки історична постать, але чи справді вона врятувала Францію, якщо після її загибелі війна продовжувалась ще цілих 18 років?
І все ж людям потрібні такі історичні приклади патріотизму і високої жертовності. І кожен італієць з гордістю називає ім’я Гарібальді, мексиканці – Панчо Вілья, південноамериканці – Сімона Болівара і т.д. Україна також має свій ряд, який чому б не почати іменами трьох легендарних братів Кия, Щека і Хорива і який не має кінця, бо ж історія України продовжується. Треба лише заповнити прогалини в цьому ряду, поставити на свої місця імена, які були знеславлювані або замовчувані ворогами української незалежності. Одне з таких імен – Степан Бандера.  
Письменниця Галина Гордасевич на підставі багатьох джерел розповідає про Степана Бандеру, про конкретні факти його життя, боротьби і смерті.


В ОДНІЙ ОСОБІ ОБРАЗ ПОКОЛІННЯ

З письменницею Галиною Гордасевич я познайомився давно, років 6 тому під час її роботи над документальною повістю, героями якої був я та Галина Дидик. Знаю багато творів як поетичних, так і прозових, отож коли мені до рук потрапила нова книга Галини Гордасевич «Степан Бандера: людина і міф», то з великою цікавістю прочитав* її. А за короткий час п.Галина попросила мене написати передмову до наступного перевидання книги.
Я готувався до написання передмови, коли сталася трагічна подія: Галина Гордасевич несподівано померла. Відтоді я облишив працю над передмовою, оскільки був розгублений: кому її тепер передати? Але минув якийсь час, я зустрівся з сином письменниці – Богданом Гордасевичем. Він знав про прохання п.Галини, щоб я був автором передмови, і нагадав про дану мною обіцянку, яку я й виконую.
Відпочатку мене приємно вразило те, що Галина Гордасевич взялася за працю над постаттю Степана Бандери. Адже родом вона з Волині і походить з родини, яка мала прихильність до іншого відламу ОУН, що популярно називають «мельниківцями». Тому її праця над портретом Степана Бандери мене спочатку доволі здивувала. Я вчитувався в рядки книги і потім зрозумів, що врешті-решт всі ми, українці, пройшли за минулі 60 років одним і тим самим шляхом боротьби, крові, страждань, а також спільної радості відновлення 10 років тому нашої державної незалежності.
Яке значення зараз має те, що колись одні належали до революційної ОУН, а інші – до ОУН матірної? Адже  вся боротьба між ними – це боротьба за тактику дій! І не було ніяких принципових ідеологічних розбіжностей!
Хто всерйоз цікавився подробицями розламу Організації Українських Націоналістів в 1940 році, той мусить визнати, що як з боку Мельника, так і з боку Бандери робилося все, щоб розлам не наступив. Лише втручання зовнішніх ворожих сил привело до того, що пізніше сталося в ОУН.
Згадаймо, що даючи завдання вбити полковника Євгена Коновальця, саме Сталін наказав  закинути підозріння, що вбивство Вождя – це внутрішня справа ОУН, і, мовляв, нехай вони після того самі одне одному горло по¬перегризають.
Тоді так не сталося, але минуло 2 роки, і чиясь ворожа рука втілила наміри Сталіна. Було кинуто багато взаємних підозрінь і щодо смерті Омеляна Сеника та Миколи Сціборського в м. Житомирі у 1941р., і щодо смерті полковника Романа Сушка в м.Львові у 1944р.
Насправді то були одні й ті самі люди! Лише одні – молоді, запальні, готові у цю ж таки мить кинутись в полум’я революції і, як треба, – віддати своє життя. Без сподівань на заплату, чи навіть подяку.  Вони хотіли здобути все негайно! А були й інші, які казали, що відразу всього бажаного не здобудеш, що потрібна довга копітка праця щодо виховання людей, піднесення рівня їх свідомості з тим, щоб колись, у більш сприятливих умовах, перемогти численних ворогів.
Результатом цього тактичного непорозуміння було те, що одні творили відділи Української Повстанської Армії, йшли в антинімецьке й антирадянське підпілля, де зчепилися не на життя, а на смерть у двобої з ворогом. Інші йшли в німецьку адміністрацію, в  українську поліцію, засновували українські школи та гімназії, культурницькі і спортові товариства. Адже, дійсно, чи можна було віддавати місцеву адміністрацію у руки ворогів, як це зачасту бувало на сході України, – і від того помножувати знущання над народом, щоб в такий злісний спосіб посилити опір німцям? Чи можна було миритися з тим, що не українська, а польська або українська за назвою, але червона за суттю, поліція буде нищити кращих представників нашого народу? Чи можна було в чужі руки віддати виховання наших дітей?
В своїй книзі Галина Гордасевич свідомо наголошує на цьому моменті, і вона зовсім не бачить у цих людях прислужників окупаційної влади, чужинецьких наймитів та зрадників свого народу. Хіба ж не організовані німцями шуцбатальйони та поліція на Волині утворили основу УПА? Це було саме так. Хіба ж не вихована в українських гімназіях  молодь пішла потім у підпілля? Пішла і там довела свій патріотизм.
А ще Галина Гордасевич, донька православного священика, говорить про роль Греко-Католицької церкви як у плані історичному, так і у плані того значення, яке вона мала у піднесенні нашої свідомості за останнє десятиріччя. І велика симпатія відчувається в словах письменниці про Церкву національну, Церкву-страдницю.
При написанні цієї книги авторка розраховувала на читача з Наддніпрянщини, який або нічого не знав про Організацію Українських Націоналістів та її провідників: Євгена Коновальця, Андрія Мельника і Степана Бандеру – або, навіть, гірше того, має абсолютно викривлене поняття про цих людей і тогочасні події. Ось чому проста, спокійна і ненав’язлива мова книги дуже легко і гарно сприймається. Також гарно сприймається і сама постать Степана Бандери: чи то ще молодого юнака, потім – революціонера, а згодом – зрілого політика. Немає тут, як це іноді буває, пустопорожніх патетичних фраз, творення ідола, якому всі мають поклонятися. Нам дається розповідь про тяжкий тернистий шлях людини, непохитної у переконаннях і боротьбі, вірної нації і Організації до останнього подиху.
Тому дуже важливо, що, читаючи цю книгу, ми бачимо ту національну атмосферу, у якій виховувався і формувався Степан Бандера. Тут, власне, і Греко-Католицька церква, і «Пласт», а згодом – ОУН. Стає зрозумілим, чому люди в Організації були саме такі, яким був Степан Бандера (а їх було тисячі й тисячі), а не інакші.
Письменниця Галина Гордасевич показує, на яких ідейно-моральних засадах виховувались молоді націоналісти, що утворили покоління, яким гордиться нація. На чолі цього покоління героїв стояли провідники, одним з яких був Степан Бандера. Ось в тому, на мій погляд, є найбільша заслуга письменниці Галини Гордасевич, що вона зуміла в одній особі змалювати образ цілого покоління.

        Юрій Шухевич,
    політв’язень (31 рік ув’язнення і 10 років cпецпоселення),   син Головного Командиру УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – Тараса Чупринки

(*Насправді книгу прочитали в голос для п. Юрія, який втратив зір під час перебування в
ув’язненні, але настільки гідно тримається, що мало хто розуміє, що ця людина бачить все навколо виключно внутрішнім зором. Зрозуміло, що передмову він також надиктував.)



Купуйте!  Пропагуйте! Вивчайте!

Контактні відомості: http://kmbooks.com.ua/index_kmp.php
04074, Україна, м. Київ, вул. Лугова, 9
тел./факс: +380 44 5005291
[email protected]



9%, 1 голос

82%, 9 голосів

9%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Останній сценарій...

Американські аналітики вважають, що Росія може як продовжити просту підтримку бойовиків Донбасу, так і спробувати окупувати всю Лівобережну Україну.

Так, ми здогадуємося, що Росія розглядає такі варіанти розвитку подій... Хоча...яка там "проста підтримка" - сепарів зосталося менше 15% від усього складу бандитсько-агресивних угруповань!
...
У Strafor вважають, що Росія може завдати серію коротких ударів по Сходу України, щоб залякати українське військове командування і скувати його у можливих діях.


А це, як ми вже бачили, зробити дуже просто... На щастя, непросто залякати наших вояків, які безпосередньо протистоять російським загарбникам.


...

Іншим "обмеженим" варіантом аналітики вважають розширення території, контрольованої бойовиками, до меж Луганської та Донецької областей.


Авжеж, блакитна мрія донбаських бандюків...

Одним із найбільш часто обговорюваних сценаріїв у Strafor назвали з'єднання захоплених територій Донбасу з Кримом по південному узбережжю Чорного моря.

У цьому випадку прогнозують наступ широким фронтом, щоб забезпечити Крим постачанням води з Дніпра та створити сухопутний коридор.

"Під час такого наступу перший ешелон сил швидко просуватиметься через Україну у напрямку міст Херсон та Нова Каховка на березі Дніпра, де створять оборонні позиції", - вважають у Strafor.

Однак, у цього варіанту для РФ є серйозні ризики, пов'язані з тим, що постачання передніх позицій буде залежати від контролю довгої але вузької лінії узбережжя, яку важко буде контролювати.

Тому іншим можливим сценарієм американські аналітики розглядають захоплення всього південного узбережжя України з виходом до Придністров'я.

Це може повністю відрізати Україну від моря і забезпечити усі російські інтереси в регіоні, але "пов'язане з проведенням складних і небезпечних операцій на великій річці (Дніпрі) з широкою і вразливою логістикою".

Щоб уникнути можливих ризиків відрізання своїх сил від забезпечення, Росія може спробувати захопити і частину Східної України з Харковом, Дніпропетровськом та Запоріжжям.

Спробу розпочати цей сценарій ми вже бачимо у Харкові...

Останнім сценарієм, який розглядали аналітики Strafor, э захоплення Росією всієї Лівобережної України.

Цілком імовірний сценарій в світлі даних про накопичення російських військ та озброєння по всьому фронту, в той час, коли ми відводимо своє важке озброення...

...

Лишається сподіватися, що "Воїни Світла"  цього сценарію не допустять!

http://www.pravda.com.ua/news/2015/03/10/7060990/