хочу сюда!
 

Marissan

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-41 лет

Заметки с меткой «книга»

Книга про «жорстоку любов» США до України

Посол США написав про «жорстоку любов» до України
 
05.09.2017
Микола Бєлєсков 




Стівен Пайфер
  
Поява в США книги, де Україна фігурує одним із головних предметів дослідження є відносною рідкістю.

Навіть незважаючи на значне пожвавлення інтересу до України із початком російської агресії, нові книги губляться на фоні тієї кількості досліджень, які з’являються щодо КНР, військових і економічних питань. Тому книга колишнього посла США в Україні (1998-2000), а нині – директором Інституту Брукінгса - Стівена Пайфера «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» є унікальною відразу із декількох причин.

По-перше, важко згадати інше дослідження, де докладно аналізуються саме українсько-американські відносини протягом більшої частини їх 25 річної історії. Тим паче, автором цього дослідження є людина, яка впродовж перших 14 років двосторонніх взаємин, була одним із відповідальних за формування і реалізацію політики США щодо України на різних посадах в американському уряді. Тому згадана книга – це в першу чергу можливість заглянути за закриті двері, за якими відбувалися важливі зустрічі і переговори.

Стівен Пайфер присвятив 7 із 8 розділів книги відносинам протягом 1991-2005 років, коли автор перебував на дипломатичній службі і безпосередньо мав справу із офіційним Києвом як представник Вашингтону. Такий підхід є логічним: він дає змогу не тільки повернутися до тих років, які давно відійшли на другий план на фоні останніх подій в Україні і навколо неї, а й зрозуміти, яким чином розвивалися відносини на одному із ключових напрямів національної зовнішньої політики.

По-друге, книга безперечно цікава своїми деталями, які важко знайти зібраними разом в одному джерелі. І в цьому плані книга буде цікава абсолютно для всіх. Однак на певних моментах, які описані в книзі можна зупинитися докладно, оскільки вони гарно контрастують із тим їх сприйняттям, яке сформувалося в Україні.

Перший такий момент стосується відомої промови Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді УРСР на початку серпня 1991 року, в якій тодішній Президент США закликав Україну не виходити із складу СРСР. Цей факт згадують, коли критикують загалом політику Вашингтона щодо України. Стівен Пайфер переконує, що США насправді дуже цікавили події, які розгорталися в Україні в той період. Тому на початку 1991 року в Києві було відкрито консульство. Окрім того сама поява Джорджа Буша-старшого в Києві після саміту із Горбачовим була задумана США як спосіб продемонструвати, що американці починають рахуватися із окремими республіками, а не лише з союзним центром. Показовим є і те, що проти візиту Буша-старшого до столиці УРСР була Москва. А тому, виходячи із цієї ситуації, сама присутність тодішнього Президента США вже була позитивом для України, переконує автор. Щоправда, потім сам визнає, що США не були готові до дезінтеграції СРСР і займали більше вичікувальну позицію з цього питання.

Окремий розділ (Розділ №2) займають питання ядерного роззброєння. Для США питання ядерної зброї і її нерозповсюдження були і залишаються одним із головних пріоритетів. У таких умовах Вашингтон не міг допустити, що після краху СРСР кількість офіційних ядерних держав збільшилася б. І тому не дивно, що протягом 1992-1994 років приорітет Вашингтона полягав у вирішенні саме цього питання.

Показовою є деталь, яку наводить Стівен Пайфер в цьому контексті. Коли навесні 1993 року міжвідомча група уряду США розробляла стратегію щодо України, у ній було чітко визначено, що майбутнє відносин має бути поставлене в залежність від успішного ядерного роззброєння. Безперечно, в самій Україні дискусії щодо того, як Київ провів процес ядерного роззброєння, будуть тривати і надалі. Ми ж тепер маємо пояснення іншої сторони.

Не менш цікавий і інший період – 1995-1997 років, який можна назвати золотим часом українсько-американських відносин. Саме в цей час починається активний діалог, оформлений в «Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва» (листопад 1994 року). Цей документ формує широкий порядок денний,  прописується інституціоналізація співпраці на основі створення в 1996 році Комісії Кучма-Гор, підрозділи якої займалися окремими напрямками. Показово, що Україна на той час входила в четвірку країн колишнього СРСР за обсягами фінансової допомоги. Між США і Україною в цей час ведеться активний діалог щодо архітектури безпеки в Європі, результатом чого стало підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО і початок щорічних військових навчань.

Що попереду: політика чи економіка?Не секрет, що українсько-американські відносини стосуються перш за все стратегічних питань (європейської безпеки), при цьому економічна складова значно поступається політичній частині. Так було тоді, так залишається і сьогодні. Лише у 1998 році, як пише Пайфер, американці почали ставити питання щодо вирішення і бізнес-суперечок. Мова йшла про дискримінацію американських компаній в Україні. Однак офіційна влада не поспішала їх врегульовувати. Хоча від цього залежало отримання фінансування у рамках Freedom Support Act (1992) – Конгрес міг заблокувати цей процес, якщо Державний департамент у своїй доповіді не надавав докази успішного вирішення бізнес-суперечок.

Замість цього офіційний Київ, як згадує Стівен Пайфер, попросив у США прийняти так зване «політичне рішення» - тобто закрити очі на ситуацію, зважаючи на загалом важливість України. Це словосполучення було дивним для американського дипломата. Як і ідея що США мають закривати очі на те, що відбувається всередині країни, зважаючи на геополітичну важливість України – коли Вашингтон шантажували можливістю повороту «на Москву». Колишній посол Пайфер згадує щонайменше про два таких приклади – в 1999 році на фоні виборів Президента і під час так званого «Кольчужного скандалу» 2002 року. Хоча таких випадків було точно більше, якщо згадати зовнішньополітичні метання Віктора Януковича.

Попри те, стверджує Пайфер, Вашингтон зберігав позитивні настрої щодо України. Особливо вони були відчутними після виборів Президента в листопаді 1999 році і візиту Леоніда Кучми до США. Дані очікування лише посилилися із призначенням на посаду прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, який на той час мав імідж реформатора і позитивно сприймався у Вашингтоні. Однак позитивні очікування США зникли менше, ніж за рік. Вже у жовтні 2000 Стівен Пайфер, залишаючи посаду посла в Україні, пише так зване заключне повідомлення «в центр». І в цьому контексті він згадує, що особливих очікувань на прорив у відносинах із Україною в нього не було аж до періоду, коли Леонід Кучма залишить свою посаду.

У контексті кризи українсько-американських відносин упродовж 2002-2004 року, якою власне і закінчується історична частина книги Стівена Пайфера, цікаво відзначити іще одну деталь. В Україні прийнято вважати, що причиною цієї кризи стало резонансне вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і наростання авторитарних тенденцій в стилі правління тодішнього Президента України. Однак, як можна зробити висновок, для американців принциповими питаннями була невиконана обіцянка, яка була дана Кондолізі Райс під час її візиту до Києва в 2001 році, щодо припинення постачання озброєнь в Македонію. Також свою негативну роль зіграв «кольчужний скандал» - сама можливість постачання радарів до систем ППО ворожій США країні (Іраку).  Тобто, сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх чинників викликала першу глибоку кризу українсько-американських відносин.

Аналітика і рекомендації

Однак книга «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» була б неповною, якби автор не намагався запропонувати відповідні рекомендації, як США мають вибудовувати в майбутньому політику щодо України. Цьому присвячений розділ №8 «Уроки і політичні рекомендації». Саме з нього, певно, і треба починати читати книгу представникам українського політичного істеблішменту. Оскільки автор ставить доволі невтішний діагноз – в Україні і досі не було жодного керівництва, яке було б повністю готове відставити в сторону власні політичні і економічні інтереси з метою реалізації реформ, що насправді переформують структуру управління країною.

При цьому Стівен Пайфер і далі наполягає на тому, що в інтересах США сприяти трансформації України у державу із функціональною демократією і ринковою економікою. В нинішніх умовах для реалізації цієї цілі Вашингтон постає перед подвійним завданням – допомога Україні у протидії агресії РФ і сприяння внутрішніх перетворенням.

Щодо українсько-російського конфлікту американський експерт говорить про необхідність продовження політики тиску на РФ із метою змусити виконати Мінські угоди. При цьому Україна могла б активно протидіяти звинуваченням у повільній реалізації цих угод прийняттям закону про місцеві вибори в ОРДЛО із усіма відповідними умовами.

Стівен Пайфер не бачить особливого сенсу у відмові від окупованих територій, оскільки, як він дуже влучно зазначає, Кремль цікавить не контроль за Донбасом, а інструментарій постійного тиску на Київ через ці території.

Також Стівен Пайфер акцентує увагу на тому, що не можна забувати про питання окупованого і анексованого РФ Криму, а також не можна допустити визнання факту окупації. При цьому він не бачить, на відміну від Донбасу, як можна було б хоча б гіпотетично вирішити ситуацію із Кримом на основі приписів міжнародного права.

Головним інструментом посилення звязків України із заходом Стівен Пайфер називає Угоду про асоціацію. Це необхідно пам’ятати на фоні вступу в дію цієї Угоди 1 вересня 2017 року, а також необхідності імплементації відповідних норм у національному законодавстві. Цей процес щонайменше займе близько 10 років, і від того, як успішно Україна із цим завданням справиться, буде залежати її майбутнє.

У питаннях відносин Україна-НАТО посол Пайфер радить робити наголос на практичних моментах співпраці, які можуть розглядатися як посилення обороноздатності України. При цьому він нагадує, що Київ уже має аналог ПДЧ, яким є Річна національна програма. А тому питання не в назвах, а в успішній реалізації цієї програми.

Щодо реформ, Стівен Пайфер визнає, що Україна здійснила більше прогресу із 2014 року, ніж до цього часу. Але він вкотре повторює, що цього може виявитися замало. Він рекомендує Вашингтону взяти на озброєння принцип «tough love» (жорстока любов) – поєднання більших вимог щодо прогресу в реформах із готовністю надавати більшу допомогу, в тому числі фінансову. Він визнає, що для успіху необхідним буде подолання існуючих інтересів окремих гравців, а отже - одночасного тиску міжнародних партнерів, реформаторів в Верховній Раді і громадянського суспільства. При цьому для боротьби із корупцією колишній посол США радить використовувати відмову у видачі американських віз і заморозку активів спільно США і країнами ЄС. В іншому випадку він попереджає про «втому від України» - третю в історії українсько-американських відносин.

Цей розділ певною мірою натякає про втрачені можливості і певну циклічність у відносинах Україна-США – ні того, ні іншого не можна допустити в майбутньому. Але не зважаючи на всі проблеми, Стівен Пайфер залишається оптимістом, хоча і визнає, що США мають не лише підтримувати Україну, але і більше тиснути на владу, яка має продовжувати реформи в країні. 

Книгу посла Пайфера розраховано не тільки на американську аудиторію. Вона, скоріше, потрібна нам. Щоб усвідомити прорахунки, які були в минулому - і надалі їх не повторювати. І врешті-решт зруйнувати цю «негативну циклічність». 


Казахстан - флагман движения за безъядерный мир

К пятилетию проекта «Атом» в Киеве также прошла презентация издания «Роль Казахстана в глобальных действиях против ядерного оружия».


Книга «Центральноазиатский БАРС»

Для меня, как для автора, помещение моей книги «Центральноазиатский БАРС» на полку в Личной библиотеке Елбасы - Нурсултана Абишевича Назарбаева, является высокой наградой, значительной оценкой моего труда. Пользуясь случаем, выражаю слова особой благодарности КАСЫМБЕКОВУ Махмуду Базаркуловичу - начальнику Канцелярии Президента Республики Казахстан – исполняющего обязанности директора ГУ «Библиотека Первого Президента Республики Казахстан – Лидера Нации», а также коллективу библиотеки, который предоставил возможность для всех желающих читать книгу онлайн.

Возвращаясь немного назад во времени, в 2016 год, хочу отметить, что издание книги «Центральноазиатский БАРС» стало важным событием в казахстанско-украинских отношениях. В презентации монографии, которая проходила в Национальной академии наук Украины, принимали участие выдающиеся ученые, известные писатели, журналисты, представители бизнеса, известные государственные, общественные, культурные деятели, представители казахской диаспоры, почетными гостями на мероприятии стали главы дипломатических миссий, аккредитованных в Украине.

Презентация издания вызвала широкий общественный резонанс в Украине и Казахстане и была освещена в 32-х публикациях средств массовой информации. Среди них центральные издания Украины: «Урядовый курьер», «Укринформ», «Сегодня»; казахстанские центральные СМИ: первый круглосуточный информационный телеканал «Хабар 24», «Портал 365info.kz», «Экспресс К», «ZONA kz». Кроме того, сообщение о событии было выложено на официальных сайтах: Министерства иностранных дел Республики Казахстан, Посольства Республики Казахстан в Украине. Наиболее полную и подробную информацию о мероприятии предоставила самая массовая общественная научно-просветительская организация нашего государства - Общество «Знание» Украины.

Книгу «Центральноазиатский БАРС» высоко оценили в академических и экспертных кругах, отметили ее международное значение в углублении и укреплении дружбы и сотрудничества между Казахстаном и Украиной.

Особую благодарность мне как автору в предисловии к книге выразил Леонид Данилович Кучма, Президент Украины в 1994-2005 годах.

Я же лично искренне благодарен тем людям, которые оказывали мне помощь в работе над книгой – именно они и есть тот живой и самый надежный мост дружбы между нашими народами.


Проверенные рецепты ягодных варений из книги "Лесное лукошко"

На сайт SOLENYA.RU добавлены рецепты ягодных варений из книги Ф.И.Чумакова "Лесное лукошко" (г.Архангельск).
Даны общие указания как варить ягодное варенье и рецепты варений из:
- земляники
- малины или ежевики
- черной смородины
- красной смородины
- клюквы с грецкими орехами
- брусники
- морошки
- красной смородины (желе)
- рябины
См. здесь: http://solenya.ru/sol/lesnoelukoshko.htm

Проницательность и восторг

Insight and delight


Когда едешь в старом потрепанном автомобиле, раскачиваясь на плюшевом сидении, вдыхая дорожную морось и напевая что-то себе для настроения, можно забыть всё на свете, только не это..

Вдруг никогда не бывает вдруг. Это только в романах, вдруг вбегает портье или ломается стул, что-то падает и разбивается, кто-то в кого-то влюбляется или умирает. Разве может быть неожиданным то, что мы привыкли называть другим? В какое-то неопределенное время кто-то из нас открывает дверь и входит в другое. Что значит другое? Смотри направо, прямо сейчас, смотри! Что там? Я же ясно пишу, смотри направо, а не продолжай читать буковки. Ты видишь линии, преломление света, складываешь в мозгу мелочи в более крупные очертания. Ты все равно не видишь то, что видит птичка, залетевшая через окно в комнату. Она покружилась, преследуя собственную тень, несколько раз ударилась бочком о стену и покинула жилище. Что же упускает человек, складывая мелочи по законам кем-то придуманных схем в своем мозгу? Отчего он лишен зрения, которое помогает птице покинуть стены?

- Вы помните символ - стену плача? Кто и зачем плакал, а самое любопытное, почему это так важно?- молодой студент вытер платком лоб и сосредоточил свои зрачки на Ральфе.

-«Мы начинаем жить, лишь тогда, когда начинаем доверять своей внутренней силе, „я“ своего „я“, как единственному и достаточному средству против всех ужасов „не я“. То, что называется человеческой природой, — лишь внешняя оболочка, короста привычки, погружающая врожденные силы человека в противоестественный сон», - так я написал в своей книге «Nature» , более на твой вопрос мне нечего добавить. Ральф говорил спокойно, ему не нужно было повышать голос, он говорил, словно светил в окно, как луч луны, который хотя и не солнечный, но достаточно яркий.

-Я бы хотел понять, как вы относитесь к Богу, о природе я пока могу и сам разобраться, - молодой человек сделал жест, будто что-то отгоняет в сторону.

-«Бога и природу нужно воспринимать посредством insight и delight»,- Ральф продолжал цитировать собственную книгу, не обращая внимания на нервозность собеседника, продолжая светить и светиться. Именно эта способность более всего раздражала тех, кто торопится и плохо спит ночью, спит днем, находясь при этом на работе, не решается говорить о телесных радостях, стараясь заглушить проявления Человеческого чтением божественных текстов.

-Как вдохновение и наслаждение вы увязываете с Богом? Это равносильно тому, если бы я пытался громко петь, аккомпанируя себе на гитаре в соборе, – юноша сорвал с себя френч и сложил его кубиком на стул.

-"Природа и душа – это два компонента Вселенной. Природа, мой друг, это плантация Бога", - Ральф, рассыпая цитаты в темпе andante, взял в руки френч юноши, встряхнул и, повесив его на спинку стула, продолжил, - "все мыслимое, искусство, люди, вы и даже мое тело - the not me, то есть Природа"!

Генри, молча, надел френч и вышел из аудитории. Через несколько лет Ральф получил от Генри письмо. Строки этого письма - словно жизнь обвенчалась с лесом, сплетенная из звуков на берегу пруда. В письме говорилось о том, что Генри провел целых два года в полном уединении, доказывая себе и миру, что хорошо и счастливо жить можно и вне общества, удовлетворяя все естественные потребности собственным трудом. «Я считаю, что мы могли бы гораздо больше доверять жизни, чем мы это делаем. Мы могли бы сократить заботы о себе хотя бы на столько, сколько мы их уделяем другим. Природа приспособлена к нашей слабости не менее чем к нашей силе. Непрестанная тревога и напряжение, в котором живут иные люди,- это род неизлечимой болезни. Нам внушают преувеличенное понятие о важности нашей работы, а между тем, как много мы оставляем несделанным!» - писал Генри.


С тех самых пор прошло 162 года. Генри включили в список культурных героев страны, а его заметки, написанные в отшельничестве на берегу озера, признаны «столь же почитаемыми и столь же нечитаемыми, как Библия».

………………………………………………………………………………………


В рассказе использованы цитаты из книги Ральфа Эмерсона ««Nature»,1836 г., а также из книги Генри Дэйвида Торо«Уолден, или Жизнь в лесу».

Осень 2016 года.


© Copyright: Татьяна Тет Дубовая, 2016

Книга. Сказка про Любовь. Сказки Чудного Леса. Сказочки Зоринки

http://ognenaskazochnaya.wixsite.com/electa1 #Сказка #Книга #Скачать

https://www.instagram.com/ognena_skazochnaya/  Книга - Сказка про Любовь 

https://eco-mir.org/ru/user/17878/news  товары эко мир!

#Детская  #Настольная #Игра
https://www.facebook.com/ognena.skazochnaya/

#Настольная #Детская  #Игра 
http://ognena.io.ua/  18+


http://semena5.io.ua/ #семена #овощи   #помидоры #прайс 

Нове покоління

Книга і молодь.
Лежить у затінку
Ховаючись від сонця,
Стоїть у ряд
Запилена, забута
Не втрачена , не спалена
У барі….

.Голодні очі
Споєні екраном
Шукають Слово…




0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Высокая оценка


Сегодня с волнением узнал, что моя книга «На основі взаємної поваги і довіри» находится в личной библиотеке Президента Республики Казахстан Нурсултана НАЗАРБАЕВА. Нурсултан Абишевич прекрасно знает украинский язык, на котором написана книга, поэтому помещение ее на полку личной библиотеки, является высокой оценкой моего многолетнего и кропотливого труда, красноречиво говорит о его теплом отношении к Украине.




Вот как писали СМИ о выходе книги: «Значительным событием в культурной жизни Казахстана и Украины стала презентация 4 сентября 2015 года в Национальной библиотеке Украины имени В.И.ВЕРНАДСКОГО Национальной академией наук Украины историко-публицистического сборника «На основі взаємної поваги і довіри».

Весомым вкладом в укрепление украинско-казахстанской дружбы назвал историко-публицистический сборник Валерий ГОРОВОЙ, заместитель генерального директора по научной работе Национальной библиотеки Украины имени В.И.ВЕРНАДСКОГО, доктор исторических наук, профессор. «Представленный сборник имеет энциклопедическое значение в контексте представления современной жизни Казахстана, знакомит с опытом формирования государственности, налаживания межкультурного диалога, решения экономических, культурных и социальных проблем», — отметил Валерий ГОРОВОЙ.


Советник-посланник Посольства Республики Казахстан в Украине и Республике Молдова Аргын ОСПАНОВ подчеркнул глубокую символичность того, что издание вышло в год, богатый для Казахстана на события: 550-летия казахской государственности, 20-летия Конституции Республики Казахстан и другие. «Сборник является результатом почти десятилетней работы автора, широко отражает достижения Казахстана в экономической, политической, культурной деятельности и в вопросах сотрудничества с миром», — подчеркнул Советник-посланник Посольства Республики Казахстан в Украине и Республике Молдова.


С выходом в свет книги поздравил государственный и общественный деятель, поэт и прозаик, Герой Украины Иван ДРАЧ, выразив надежду, что историко-публицистический сборник даст толчок для дальнейших исследований истории и культуры обоих государств, обмена информацией, налаживанию более тесных контактов.


«Эта книга действительно должна быть у всех, кто занимается многовекторным развитием отношений между нашими государствами», — подчеркнул Юрий КАНЫГИН, доктор экономических наук, профессор, писатель, член Союза писателей Украины. По его словам, прочтение этой книги дает нам осознание того, что мы, к сожалению, не используем и десятой части тех возможностей украинско-казахстанских отношений, которые априори возможны.


 

Директор Межгосударственного института украинско-казахстанских отношений Николай Степаненко.

Дэниел Киз "Цветы для Элджернона" (цитаты)

1.Чарли не хочет, чтобы я раздвинул занавес мозга. Чарли не желает знать, что скрывается за ним.
Неужели он боится увидеть Бога? Или он боится не увидеть ничего?

2. Почти все свободное время я теперь провожу в библиотеке, глотая и вписывая в себя книги. Круг моих интересов достаточно широк: Достоевский, Флобер, Диккенс, Хемингуэй, Фолкнер — любые романы, которые попадаются под руку. Мой голод из тех, что нельзя насытить.

3. Они говорили про политику, про искусство и про Бога. Никогда не предполагал, что Бога может и не быть. Мне становится немного страшновато, ведь я впервые задумался о том, что же такое Бог.

4. Я чувствовал, что ей хочется согласиться, — моя настойчивость явно оказалась для нее сюрпризом. Я и сам был весьма удивлен, но знал, что не оставлю Алису в покое, пока не добьюсь своего. От страха у меня перехватило горло, ладони вспотели. Чего я больше боялся? Её «да» или её «нет»? Если бы она не ответила еще минуту, со мной случился бы обморок от напряжения.

5. Что гонит меня из дома и заставляет в одиночестве бродить по городу? Это не легкая прогулка летним вечером, а вечная спешка, чтобы попасть... куда? Я шагаю по бульварам, заглядываю в подворотни, в освещенные окна, ищу, с кем бы поговорить, и боюсь этого. По одной улице, по другой, сквозь бесконечный их лабиринт, всюду натыкаясь на слепящие неоновые прутья клетки, в которую превратился город.

6. Внезапно самым важным в жизни для меня стал вопрос: могу ли я быть похожим на других мужчин? Имею ли я право просить женщину разделить мою судьбу? Ума и знаний тут недостаточно...

7. Я никогда не встречал более открытого и доверчивого существа. Она — именно то, что мне нужно в данный момент. Я изголодался по простому человеческому общению.

8. Ум за деньги не купишь...

9. Я даже не знаю, что хуже: не знать, кто ты и быть счастливым, или стать тем, кем ты всегда хотел быть и чувствовать себя одиноким.

10. Жуть в полосочку!

11. Никому не хочется признаваться в своём невежестве.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
36
предыдущая
следующая