О сообществе

Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Знання є сила

Про життєвий і творчий шлях Лесі Українки


Коротка довідка про життєвий і творчий шлях Лесі Українки

(з книги «Леся Українка. Сюжети з життя: фотокнига»/Автори-упорядники:

Н. Чіп, І Веремєєва. - Київ: ТОВ «Спалах», 2001. – 166 с.)

«Лариса Петрівна Косач-Квітка, велика українська поетеса і драматург, відома світові під іменем Лесі Українки - одна з найвизначніших постатей в історії національної культури. Вона належить до того неширокого кола геніальних особистостей, що своїм талантом і звитяжною працею підносять і звеличують дух народу, до якого належать, відкривають йому ширші горизонти буття, дають поштовх до повноцінного самовідчуття і розвитку.

Народилася Леся Українка 25 (13 за ст. стилем) лютого 1871 р. в місті Новоград-Волинському. Вона була другою дитиною в сім’ї голови повітового з’їзду мирових посередників Петра Антоновича Косача. Мати Лесі, Ольга Петрівна Косач, походила з старовинного роду Драгоманових. Михайло Петрович Драгоманов – видатний український вчений, історик, філософ, фольклорист, громадський діяч - рідний брат Лесиної матері. Леся Українка все життя вважала свого дядька М.П.Драгоманова духовним наставником і вчителем. Сама Ольга Петрівна теж була відомою письменницею (літературний псевдонім – Олена Пчілка), етнографом, видавцем (під її орудою виходили у 1907-1916 рр. українські часописи "Рідний край" і "Молода Україна"). Дитинство Лариси Косач проходило серед мальовничих лісів та озер Волині. Чутлива дівчинка всім єством вбирала красу рідного краю, його пісні та легенди. Через роки ці враження перелилися в поетичні строфи, в безсмертну мелодію "Лісової пісні"...

Першим товаришем Лесі по дитячих іграх став старший брат Михайло (1869 р. нар.). Вони були настільки нерозлучні, що рідні жартома називали їх спільним ім’ям – "Мишелосіє". Дружба ця тривала ціле життя.

У чотири роки Леся навчилася читати, а у вісім – написала першого вірша. Цей вірш, "Надія", сповнений зовсім недитячим сумом, виник через глибокі переживання дівчинки, пов’язані з арештом і засланням Лесиної тітки Олени Антонівни Косач, яка брала участь у політичному русі, спрямованому проти російського самодержавства.

1879 р. у зв’язку з переводом батька на службу до Луцька, туди переїжджає вся родина Косачів, в якій на той час вже було троє дітей (1877 р. народилася Лесина сестра Ольга). Того ж року Петро Антонович придбав землю (близько 500 га) в селі Колодяжному поблизу м.Ковеля, почав розбудову будинків для сім’ї. Колодяжне згодом стало справжнім родинним гніздом Косачів.

На самому початку 1881 р. Леся сильно застудилася. Так почалася тяжка недуга – туберкульоз кісток, яка мучила поетесу все життя, і боротьбу з якою вона сама назвала "тридцятилітньою війною".

Через хворобу Леся Українка ніколи не навчалася ні в гімназії, ні в будь-яких інших навчальних закладах. Спочатку вона опановувала науки разом з братом Михайлом у приватних вчителів (зокрема вивчала грецьку і латинську мови), згодом з допомогою матері оволоділа німецькою і французькою.

Займаючись самостійно, Леся вивчила багато іноземних мов, досконало знала історію, світову літературу, філософію. Вона стала однією з найосвіченіших жінок свого часу.

Хвороба поклала край ще одному захопленню поетеси – серйозному навчанню грі на фортепіано. За думкою рідних, у Лесі були здібності до музики, не менші, ніж до поезії. Проте туберкульозний процес кісток лівої руки, прооперованої у 1883 р., не дав змоги вповні розвинути цей талант.

У листопаді 1884 р. львівський часопис "Зоря" надрукував поезію "Конвалія". Це перший друкований твір юної поетеси Лариси Косач, підписаний іменем "Леся Українка".

За порадою матері Леся і Михайло Косачі перекладають "Вечори на хуторі під Диканькою" М.Гоголя. Згодом у світ вийшла книжка: Гоголь М.

Вечорниці (Оповідання...). Переклад Михайла Обачного (псевдонім М.Косача. – Авт.) й Лесі Українки, під редакцією Олени Пчілки. Львів, 1885.

У червні 1887 р у Львові вийшов з друку альманах "Перший вінок", в якому опубліковано поему Лесі Українки "Русалка" та кілька поезій.

Наприкінці 1880-х – на початку 1890-х рр. Леся Українка бере активну участь в об’єднанні молодих українських літераторів "Плеяда". На засіданнях гуртка обговорювались літературні твори, проводилися конкурси перекладів.

Своїм завданням плеядівці ставили розвиток української літератури в контексті загальноєвропейської. Роботою молодих письменників опікувалися старші товариші – композитор Микола Лисенко, письменник Михайло Старицький, Олена Пчілка.

На той час Леся Українка – вже сформована творча особистість з ясними цілями та твердими переконаннями. У її доробку чимало досконалих поезій, серед яких є справжні шедеври, прозові твори, переклади з Г.Гейне, А.Міцкевича, Гомера, В.Гюго. Вона пише навіть "Стародавню історію східних народів". Книга ця була створена для допомоги у навчанні молодшим сестрам і брату. (Всього в родині Косачів було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана - 1882 р.нар., Микола -1884 р.нар., Ізидора – 1888 р.нар.).

Перша поетична збірка Лесі Українки "На крилах пісень" побачила світ у березні 1893 р. Вона була видана у Львові, у підготовці книжки до друку брав участь Іван Франко. В неї ввійшли ранні вірші поетеси, а також поетичні цикли "Сім струн", "Зоряне небо", "Сльози-перли", "Подорож до моря", "Кримські спогади", "В дитячому крузі".

У 1894 р. збулася мрія Лесі побачитися з родиною дядька – М.П.Драгоманова, який ще з 1876 р. перебував в еміграції, і на той час жив у Болгарії, працюючи на посаді професора у Софійському університеті. Більше року прожила Леся Українка в Болгарії. Вона багато працює в дядьковій бібліотеці, спілкується з Михайлом Петровичем, обговорюючи з ним всі проблеми, що її хвилюють. Щирі, приязні стосунки склалися у Лесі з усією родиною Драгоманових. Проте, саме тут поетесі судилося пережити першу тяжку втрату: 8 червня 1895 р. М.П.Драгоманов помер від розриву аорти.

Змученою повертається Леся додому. Стан здоров’я погіршується, загострюється туберкульозний процес на суглобі ноги. Та ніякі фізичні страждання не могли подолати сильної натури поетеси. У найтяжчі часи, наскільки дозволяють обставини, вона продовжує працювати, у стосунках з рідними і друзями намагається ніколи не обтяжувати їх своїми проблемами, зберігаючи видимий спокій та оптимізм.

У 1897 р., перебуваючи на лікуванні в Ялті, Леся Українка знайомиться з Сергієм Костянтиновичем Мержинським, службовцем з Мінська, який у Криму лікувався від сухот. Зустріч ця відіграла важливу роль у житті поетеси.

Варто лише сказати, що шедеври інтимної лірики, неопубліковані за життя Лесі («Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами...", "Все, все покинуть, до тебе полинуть...", "Хотіла б я тебе, мов плющ обняти..." та ін.) присвячені саме Мержинському.

На початку 1899 р. професор Бергман у Берліні прооперував Лесі хворий суглоб правої ноги. Операція пройшла успішно, проте надіям на повне одужання не судилося збутися...

Восени того ж року у Львові виходить друком друга поетична збірка Лесі Українки "Думи і мрії". В книгу ввійшли поетичні цикли "Мелодії", "Невільничі пісні", "Відгуки", "З пропащих років", "Кримські відгуки", поеми "Давня казка" та "Роберт Брюс, король шотландський".

Наприкінці ХІХ ст. Леся Українка починає звертатися до жанру драми.

Першу п’єсу – "Блакитна троянда" – вона написала у 1896 році. Драматична ж поема "Одержима" була створена за одну ніч в січні 1901 р. у Мінську, біля ліжка вже смертельно хворого Сергія Мержинського, якого Леся доглядала до самого кінця... Після смерті друга, яка сталася 3 березня 1901р., Леся виїжджає до Буковини. Вона, мабуть, інтуїтивно відчувала, що нові, сильні враження допоможуть перемогти горе, відновити життєві сили. У Чернівцях на неї чекала письменниця Ольга Кобилянська, з якою у Лесі Українки склалися добрі приятельські стосунки. Пізніше до Лесі у її карпатських подорожах приєднався Климент Васильович Квітка – майбутній чоловік поетеси.

Між тим "тридцятилітня війна" з хворобою вимагає нових жертв: процес поширився на легені. Два роки поспіль (1902-1903) Леся виїжджає на лікування до Італії, консультується зі швейцарськими лікарями.

У квітні 1902 р. у Чернівцях виходить у світ третя збірка поезій Лесі Українки – "Відгуки". До неї ввійшли поетичні цикли "Невольницькі пісні", "Ритми", "Хвилини", "Легенди", драматична поема "Одержима".

Того ж року видано книжку "Дитячі гри, пісні й казки з Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині. Зібрала Л.Косач. Голос записав К.Квітка" (Київ, 1903). Готується до друку київське видання поетичної збірки "На крилах пісень" (із значними поступками цензурі вийшла у 1904 р.). Починаючи з цього часу, більшість творів Лесі Українки у першодруку з’являються на сторінках часопису "Літературно-науковий вісник".

У 1907 р. Леся і К.Квітка взяли шлюб. Подружжя спочатку оселилося в Криму, потім перебралися до Грузії, куди Квітка отримав призначення по службі (за фахом він був юристом, хоча за покликанням – музикознавцем).

Фізично Леся почувається все гірше. З 1908 р. їй вже відомо, що туберкульоз перекинувся на нирки. Три поїздки (у 1909-1913 рр.) на лікування до Єгипту не допомогли. Хвороба перемагала тіло... Та дух Лесі Українки був насправді незламним. За останні десять років життя Слово поетеси досягло довершеності і філософської глибини. Нею був створений цілий новий світ, назва якому - драматургія Лесі Українки. "Кассандра", "У пущі", "Оргія", "Руфін і Прісцилла","Адвокат Мартіан", "Вавілонський полон", "Камінний господар", "Лісова пісня" – так, це цілий світ, світ, який ще чекає на гідне сценічне втілення та осмислення.

1 серпня 1913 року завершився земний шлях Лесі Українки. 1871-1913...

Так мало коротких років... Та життя Поета не вкладається в рамки реального часу та реальних подій. Його втаємничена сутність, непідвладна забуттю і тліну, схована від сторонніх очей і, водночас, відкрита кожному – Творчість.

Найважливіші, найвірніші свідчення про Лесю Українку слід шукати в її поезіях і драмах. Сюжети ж земного буття поетеси – це тільки придорожні знаки, які вказують напрямок, відмічають віхи шляху, яким ми йдемо – шляху пізнання».

Наталія Терехова,

директор Музею видатних діячів української культури

Квартири в роках за стабільного устрою в Україні

У Львові та Києві, Одесі та Харкові або в Запоріжжі і Дніпрі істотно відрізняють не тільки ціни на житло, але і дохід. Отже, скільки років потрібно, щоб накопичити на квартиру, з огляду на середній дохід людей.

За підрахунками, найдовше на житло будуть збирати харків'яни - 16 років, а скоріше придбати однокімнатну квартиру вийде у жителів Запорізької області - за 7,8 року.

Скільки років потрібно, щоб накопичити на квартиру, з огляду на середній дохід громадян:

  • в Харкові - 16 років;
  • в Одесі - 11,8 року;
  • у Львові - 11,3 року;
  • в Дніпрі - 9,7 року;
  • в Києві - 9,9 року;
  • в Запоріжжі - 7,8 року.

Скільки років потрібно збирати грошей на квартиру в різних містах України фото 1

При підрахунку дорівнювали на гіпотетичного покупця, у якого є сім'я з 2 працюючими дорослими, які отримують середню заробітну плату. Щоб оцінити рівень доходів потенційного покупця житла, були взяті дані про середню зарплату по областях і місті Києві з Державної служби статистики України та вирахували з цієї зарплати податки. Передбачалося, що в родині двоє дорослих працюють і їх дохід помножили на два

Менше всіх отримують в Харківській області - 19 300 гривень на двох, а найбільше в місті Києві - 35,1 тисячі гривень.

При розрахунку суми, яку могла відкладати сім'я як заощадження на квартиру, взяли 40% від доходів. Зазвичай, цей відсоток використовують банки при розрахунку можливості кредитування громадян.

Вартість однокімнатної квартири в новобудові по містах за даними dom.ria:

  • в Харкові - 1 мільйон 479 тисяч гривень;
  • в Одесі - 1 мільйон 150 тисяч гривень;
  • в Києві - 1 мільйон 661 тисяча гривень;
  • у Львові - 1 мільйон 102 тисячі гривень;
  • в Дніпрі - 995 тисяч гривень;
  • в Запоріжжі - 823 тисяч гривень.

Літак МАУ над іранської столицею було збито навмисно!

Богдан Гордасевич: Відпочатку було ясно, що це зумисний акт ісламістів як помста за вбивство їх лідера Сулеймані - це спланований злочин, який виконали службовці армії РФ - фахові оператори, як і у випадку з МН-17 над Україною в 2014-му.



 Розвідка Канади отримала секретні записи розмови іранського міністра про катастрофу літака МАУ Літак МАУ під іранської столицею могли збити навмисне
 
10 лютого 2021
 
Розвідка Канади має секретні аудіозаписи розмови міністра закордонних справ Ірану з приводу авіакатастрофи Boeing 737 під Тегераном. Ця інформація підтверджена представником прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, передає ТСН.  Катастрофа МАУ - фото з відкритих джерел Згідно з офіційними даними, канадської розвідки вдалося перехопити розмову ще в листопаді 2020 року, проте аудіозапис ще до кінця не вивчили.  Відомо, що в розмові бере участь чоловік, якого ідентифікують як міністра закордонних справ Ірану. Він обговорює ймовірність того, що літак МАУ під іранської столицею могли збити навмисне. При цьому нібито чиновник заявляє, що повна інформація з приводу авіакатастрофи швидше за все ніколи не розкриється, оскільки це суперечить національним інтересам Ірану.  Нагадаємо, що катастрофа літака Boeing-737 авіакомпанії "МАУ", що виконував рейс "Тегеран-Київ", сталося 8 січня близько 6 ранку. На борту перебували громадяни семи країн - 167 пасажирів і дев'ять членів екіпажу. Серед них - 11 громадян України. Всі, хто знаходилися на борту загинули.  Пізніше стало відомо, що катастрофа літака авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" відбулося через те, що в нього потрапили дві ракети. Зазначалося, що перша ракета, вразила літак, знищила злітні вогні, а також, можливо, кабіну пілотів. Ракета долетіла до цілі за 18 секунд. Друга ракета вилетіла через 30 секунд після першої і долетіла до цілі за 11 секунд. Після другого попадання український "боїнг" спалахнув. 
Раніше портал "Коментарі" повідомляв, що український авіаперевізник "міжнародні авіалінії України" (МАУ) вирішив порадувати корпоративних клієнтів. Тепер співробітники великих компаній можуть отримати авіапрогулку над українською столицею.

https://society.comments.ua/news/developments/razvedka-kanady-poluchila-sekretnye-zapisi-razgovora-iranskogo-ministra-o-katastrofe-samoleta-mau-671489.html

то козак

ЕКОНОМІКАЖиття і бізнес Тараса КозакаЯк і чому львів’янин став уособленням російської пропагандиНазарій Тузяк, Катерина Родак, 3 лютого 27115 17
фото ZIK

Після введення санкцій РНБО проти народного депутата Тараса Козака припинили мовлення три інформаційні телеканали, що входять до його медіахолдингу «Новини». Проте у постанові РНБО йдеться також про блокування усіх його персональних активів, анулювання ліцензій та дозволів на будь-яку діяльність та інші економічні заборони.

ZAXID.NET розповідає історію життя Тараса Козака, щоб зрозуміти, як уродженець львівського передмістя став уособленням російської пропаганди і першим політиком та бізнесменом, проти якого запровадила санкції власна держава.

Життя Тараса Козака

48-річний Тарас Козак зараз не часто потрапляє у фокус ЗМІ, але після введення персональних санкцій до нього різко зріс інтерес. Для багатьох в Україні Козак є лише одним із чотирьох сотень народних депутатів, але не для мешканців Львова. Тут він добре відомий ще з кінця 90-х, коли почався його впевнений кар'єрний ріст від простого робітника радгоспу «Львівський» до одного з найближчих соратників Віктора Медведчука.

Народився Тарас Козак 6 квітня 1972 року у селі Сокільники біля Львова. Там же ходив у школу, був «майже відмінником». Після закінчення школи спробував вступити на економічний факультет сільськогосподарського інституту, але провалився на вступних іспитах. Після цього пішов працювати в радгосп, отримав скерування на підготовчі курси в інститут, після яких зміг вступити на бухгалтерський факультет.

<div id="adpartner-vunit-261"
<div id="adpartner-htmlunit-754"

Під час навчання в інституті одружився, народився син. Тоді молодий сім'янин перевівся на заочне, почав шукати роботу і за порадою знайомих «спробував свої сили в податковій». Сил, як він потім згадував, виявилось недостатньо, тому у 23 роки вступив ще й на юридичний факультет у ЛНУ ім. І. Франка (спеціальність «правознавство»).

У львівській податковій Тарас Козак пропрацював одинадцять років. Почав як ревізор-інспектор у 1993-му, а закінчив як заступник начальника у 2003-му. Сам він розповідав, що почав працювати якраз у той час, коли у податковій вирішили створити оперативне управління, щоб контролювати стихійну торгівлю і базари. Керівником цього управління і став Тарас Козак, отримавши повноваження підписувати скерування на перевірки підприємців та визначати штрафи за порушення.

У 1998 році Тараса Козака підвищили до посади заступника голови податкової, а від 2001-го він став першим заступником ДПА у Львівській області. Важливо, що керівником львівської податкової у ці роки був Сергій Медведчук, молодший брат Віктора Медведчука. «Ми з Сергієм Володимировичем виконували одну і ту ж державну роботу, у нас було схожим розуміння її важливості для держави. Одним словом, ми були членами однієї команди. Згодом стали й друзями, якими є й до сьогодні», – згадував в 2011 році у інтерв'ю «Вголосу» Тарас Козак.

Ще важливо, що із 2002 до 2006 року Козак був депутатом Львівської облради від фракції «Соціальна справедливість» (близька до СДПУ(о)), а фракцію цю також очолював Сергій Медведчук.

У 2003 році Тарас Козак потрапляє в гучний медійний скандал, подавши до суду на «Львівську газету» за передрук з польської газети Rzeczpospolita, що описала як п'яний Козак вчинив стрілянину в одному з львівських ресторанів. Втім, судовим позовом проти «Львівської газети» (який Козак виграв!) справа не обмежилася: один із співзасновників «Львівської газети» Ярослав Рущишин згадував, що окрім позову отримав ще й проблеми з бізнесом: «Я мав проблеми з відправками моїх вантажів. Мені заблокували їх на митниці в той час, і я мав великі штрафні санкції за це. Ну але то робилося все, щоб нашкодити моїй підприємницькій діяльності. І коштувало нам то досить дорого».

У тому ж 2003 році Тарас Козак переходить на роботу у Державну митну службу. Сам він розповідав, що це відбулося випадково – перейти в митницю йому у 2003 році запропонував особисто Віктор Медведчук, який тоді був головою Адміністрації президента Леоніда Кучми. Відмовитись не міг, планував у митниці не затримуватися і повернутися у податкову. Але швидко втягнувся: уже через рік став заступником голови Державної митної служби (залишаючись при цьому керівником Західної регіональної митниці).

Після Помаранчевої революції Козака звільнили, проти нього почалося кримінальне розслідування через несплату мита при купівлі приватного літака Як-42, але воно так нічим і не завершилося, а уже через рік він знову повернувся на посаду у митницю, де зміг пропрацювати ще до березня 2010 року (завершував кар'єру митника на посаді в. о. Одеської митниці).

Його «митна» кар'єра могла припинитися раніше – ще в березні тодішній президент Віктор Ющенко офіційно просив у прем’єр-міністерки Юлії Тимошенко звільнити осіб, «чия репутація і ділові якості, виявлені в попередні роки, не відповідають принципам, на яких будувалася демократична коаліція». Серед таких осіб згадувався і Тарас Козак, але минулося...

У вересні 2005-го у Козака та близького до нього екс-начальника обласного управління МВС Олега Сала провели масштабні обшуки (лише у готельному комплексі у Наварії, яке належить родині Козаків, вилучили 212 тис. доларів США та 5 тис. євро). Попри відкриті розслідування через несплату мита за літак та незаконних повернень ПДВ, сам Козак тоді заявляв, що у постанові суду про обшуки було написано, що правоохоронці шукають у нього кілера, який скоїв замах на Петра Писарчука, основного власника ринку «Південний» і голови місцевого осередку «Партії регіонів».

Наприкінці 2005-го його ім'я фігурувало і серед можливих причетних до вбивства екс-голови Львівської ОДА Степана Сенчука. Саме вбивство сталося у листопаді 2005-го і тоді слідчі пов'язували це із «боротьбою» за «Львівсільмаш». За даними ZN.UA, серед можливих причетних до цього фігурував і Тарас Козак.

Під час роботи у митниці Тарас Козак вперше спробував пройти у Верховну Раду – у 2006 році йшов під 15 номером у виборчому списку блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція», але цей блок не подолав прохідного бар'єру. Після остаточного звільнення із митниці у 2010 році вдруге став депутатом Львівської обласної ради (тепер від Української селянської демократичної партії).

У 2012 році вдруге спробував потрапити до Верховної Ради, пішовши самовисуванцем на №122 мажоритарний округ (Яворівський і Жовківський райони), але програв там узгодженому кандидату від опозиції Василеві Пазиняку.

Більше пощастило Козаку, коли він балотувався від партій, напряму пов'язаних із Віктором Медведчуком. На позачергових виборах до парламенту 2014 року депутатський мандат йому забезпечило 14 місце у списку «Опозиційного блоку», а в 2019 році – 10 місце у списку «ОПЗЖ».

Офіційно Тарас Козак сконцентрував у своїх руках три загальнонаціональні інформаційні телеканали, проте їхнім реальним власником і контролером вважається його близький приятель Віктор Медведчук

У Верховній Раді Козак був доволі непримітним, але наприкінці 2018-го він привернув до себе серйозну увагу – політик, який раніше не мав жодого стосунку до ЗМІ, почав скуповувати українські інформаційні телеканали. Спершу NewsOne, тоді «112 Україна» і насамкінець ZIK, створивши медіахолдинг «Новини» і перетворивши його на осердя російської пропаганди.

У 2019 році журналісти програми «Схеми» виявили, що цивільна дружина Тараса Козака Наталія Лавренюк має спільний нафтовий бізнес у Росії із подружжям Оксани Марченко та Віктора Медведчука. Сам Тарас Козак, порушуючи закон, у своїй декларації про доходи взагалі не згадав, що має цивільну дружину.

Бізнес Тараса Козака

Тарас Козак є уродженцем Львівщини і частина його компаній зареєстровані саме у Львові. Попри це введення санкцій суттєво не вплине на роботу цих компаній, бо вони переважно належать його родині та родичам Віктора Медведчука.

Окрім медіахолдингу «Новини» Тарасу Козаку офіційно належать зареєстровані на Кіпрі компанії Turul Investments Limited, Havanor Management Limited та Revelon Investments LTD, Alvho Trading Limited. У декларації про доходи за 2019 рік Козак вказав, що отримав понад 237 млн грн дивідентів від кіпрського офшору Turul Investments Limited. Козак також є власником благодійного фонду «Разом-Здолаємо», зареєстрованої у Львові. Тарас Козак офіційно є керівником Львівської регіональної організації політичної партії «ОПЗЖ».

Разом з тим чимало бізнесу належить родині Тараса Козака. Зокрема, його брат Богдан Козак разом з матір’ю Софією є власниками великого готельно-відпочинкового комплексу «Наварія-Нова» біля Львова. Богдан Козак разом із колишнім головою податкової інспекції Львівщини Сергієм Медведчуком, братом Віктора Медведчука, є власниками компанії «Керамбуд», що займається видобутком піску та виготовленням керамічної цегли на Львівщині. Братам Козака і Медведчука також належить ТзОВ «Бетонбуд», що займається виробництвом бетону у мікрорайоні Рясне у Львові. Богдан Козак також є співвласником ринку «Галицьке перехрестя»на виїзді зі Львова.

Разом з батьком Богдан Козак є серед акціонерів будівельної компанії «Осокір». Богданові Козаку також офіційно належать зареєстровані у Львові будівельні компанії «Будімекс» та «Атлантбуд-всесвіт», а також фірма «Зелений Бір», що займається оздоровленням. Родичам Тараса Козака належить компанії «Традиція» та «Гармонія», які займаються наданням приміщень в оренду.

Кум Тараса Козака Олег Шепіта також має зареєстрований у Львові бізнес. Зокрема, йому належить 60% будівельної компанії «Епіташ», та 30% українсько-польської компанії «Пройпшем Україна».

У 2019 році журналісти програми розслідувань «Схеми» повідомили про статки та бізнес цивільної дружини Тараса Козака Наталії Лавренюк. За даними журналістів, Наталія Лавренюк має 25% частку в російській компанії «НЗНП Трейд», яка бурить нафтові свердловини. Їй належить чимало нерухомості в Україні, зокрема, величезна кам'яниця на вул. Князя Романа у центрі Львова, де розташований готель «Швейцарський».

Судячи з декларації Тараса Козака за 2019 рік, йому належить житловий будинок площею 330 м у Сокільниках. Офіційно є також лише один автомобіль Audi A8, який йому подарував брат Богдан у 2016 році. Тарас Козак зберігає у білоруських банках 1,4 млн доларів, 6,6 млн євро. Він також задекларував 2,5 млн грн та 150 тис. доларів США готівкою і 378 тис. грн та 3 тис. євро в «Укрбудінвестбанку».

Якщо Ви виявили помилк

https://zaxid.net/statti_tag50974/

Скільки грошей переводять в Україну

Скільки грошей переводять в Україну з-за кордону: Інфографіка
Автор: Корж Антон
 
27 січня, 14:31
Протягом 2014-2020 років постійно зростала кількість переказів в Україну

Про це повідомляє "Слово і діло".

Втім, не всі переклади надходять через заробітчан, є ще й приватні трансферти - в 2020 році їх загальна сума зросла на 2,6% (з 8,701 млрд до 8,928 млрд дол.). Трохи зросла перекладена з-за кордону оплата праці - з 6,493 до 6,516 млрд дол. Приватні трансферти становили в 2019 році 2,208, а в 2020-м - 2,412 млрд дол. (+ 9,2%).

Протягом 2014-2020 років постійно зростала кількість перекладів. Якщо в 2014-му надійшло 6,489 млрд дол, то за три квартали 2020 року в країну надійшло 8,928 млрд дол.

Найбільше грошей у 2020 році перевели з Польщі (як і в 2019 році) - 2,46 млрд дол. На другому місці за кількістю перекладів США - 870 млн дол., На третьому - Російська Федерація, звідки надійшло 764 млн дол.

Нагадаємо, що раніше глава ДПС Олексій Любченко відзначив серед резервів для нарощування податків ті 12 млрд доларів, які пересилають в Україну працюють за кордоном "заробітчани" . Він додав, що податкова обов'язково займеться цими грошима. В якості одного з перших кроків Податкова планує змусити українські банки скасувати поняття "банківської таємниці" .

Самогубства 7654 в Україні за 2020

Стало відомо, в яких областях України частіше відбуваються самогубства Вчора, 17:16Коментарів: 4 ЗМІ опублікували статистику, спираючись на дані МВС. Найбільше суїцидів в минулому році було в Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях depositphotos.com У минулому, 2020 року в Україні було зафіксовано 7654 випадки самогубства. Найчастіше зводили рахунки з життям жителі Дніпропетровщини, а також Харківської та Одеської областей. Читай також: У Дніпрі таксист врятував жінку від самогубства Про це з посиланням на дані МВС повідомляє портал ВСВІТІ. Так, найбільше суїцидів в 2020 році було задокументовано на території Дніпропетровського регіону - 745 випадків. На Харківщині покінчило з собою 597 чоловік, в Одеській області - 523. Читай також: У хостелі Одеси повісилася дівчина. 18+ Також варто додати, що найменше самогубств в минулому році було скоєно в Тернопільській області. У той же час загальна кількість суїцидів збільшилася на Запоріжжі, в Житомирській, Сумській, Херсонській, Миколаївській областях. Також стали частіше вирішуватися на самогубства жителі Прикарпаття, Закарпаття, Луганщини, Чернігівщини, Рівненщини та Буковини.


Знову 5-ть ?! Заклинило!

"Батьківщина" ініціює референдуми з п'яти питань – Тимошенко
СЕРЕДА, 27 СІЧНЯ 2021

ВО "Батьківщина" має намір ініціювати проведення референдумів з п'яти питань.

Джерело: лідерка політсили Юлія Тимошенко з трибуни Верховної Ради 27 січня

Деталі: Тимошенко назвала ухвалений напередодні парламентом закон про референдум "поганим". На її думку, "звичайні люди ніякого референдуму провести не зможуть через бюрократичні процедури". Тому експрем’єрка запевнила, що її політсила "допоможе народу" проявити свою волю.

Пряма мова: "Ми ініціюємо разом із народом проведення референдумів з п'яти питань: український газ і атомну електроенергію з 30% рентабельністю віддати громадянам України; питання землі – "ні" продажу сільськогосподарської землі; продаж стратегічної власності (газогін, залізниця, Укрпошта тощо); про марихуану - ми запитаємо в людей, чи готові вони легалізувати достатньо важкий наркотик; і гральний бізнес".

Нагадаємо: У день виборів 25 жовтня 2020 року команда президента Зеленського проводила опитування під назвою "5 питань від президента": стосовно довічного ув'язнення за корупцію, створення вільної економічної зони на окупованій частині Донбасу, скорочення кількості народних депутатів до 300, легалізації каннабісу в медичних цілях, використання Будапештського меморандуму для відновлення територіальної цілісності України.

В Офісі президента пояснювали, що це опитування, на відміну від конституційного референдуму, не матиме прямих юридичних наслідків.

Передісторія:

  • 9 червня 2020 року Зеленський подав до парламенту законопроєкт №3612 "Про народовладдя через всеукраїнський референдум".
  • 18 червня 2020 року Верховна Рада підтримала його в першому читанні.
  • 26 січня 2021 року парламент ухвалив документ у другому читанні.

Валентина Романенко, УП

Інавгураційна промова 46-го президента США Джозефа Байдена - ч.2

Звертаючись до всіх, хто підтримував нашу кампанію, я схиляю голову перед вашою вірою в нас. Всім тим, хто нас не підтримував, я хочу сказати наступне: "Прислухайтеся до мене в міру того, як ми просуваємося вперед. Випробуйте мене і моє серце".

Якщо ви не погодитеся зі мною, нехай буде так. Це демократія. Це Америка. Право на мирне незгоду. В межах кордонів нашої республіки, можливо, це найбільша сила нації. Проте, вислухайте мене: "Розбіжності не повинні вести до роз'єднання". І я клянусь, що буду президентом для всіх американців, абсолютно всіх. (Оплески.) І я обіцяю вам, що буду боротися за тих, хто не підтримав мене, в тій же мірі, як і за тих, хто підтримав. (Оплески.)

Багато століть тому Св. Августин, святий моєї церкви, писав, що народ - це маса, яка визначається загальними об'єктами любові. Обумовлена загальними об'єктами любові. Які у нас загальні об'єкти, які ми, американці, любимо, які визначають нас як американців?

Думаю, ми знаємо. Це можливості, безпеку, свобода, гідність, повагу, честь і, так, істина. (Оплески.) Останні тижні і місяці дали нам болісний урок. Існує правда і брехня - брехня, яку кажуть заради влади і наживи.

І у кожного з нас є борг і відповідальність як громадян, американців, і особливо лідерів, які взяли на себе зобов'язання дотримуватися Конституції і захищати нашу країну, відстоювати правду і боротися з брехнею. (Оплески.)

Послухайте - (оплески) - я розумію, що багато хто з моїх співвітчизників-американців дивляться в майбутнє з острахом і тривогою. Я розумію, що вони турбуються про свою роботу. Я розумію що, як і мого батька, їх ночами мучать питання: чи зможу я зберегти своє здоров'я, чи зможу я платити іпотеку. Вони думають про свої родини, про те, що буде далі. Чесно, я розумію.

Однак відповідь полягає не в тому, щоб піти в себе, підтримувати конкуруючі фракції, не довіряючи тим, хто не схожий на вас, або молиться не так, як ви, або отримує новини з інших джерел. Ми повинні покласти край цій нецивільних війні, в якій червоний колір протиставляється синьому, село виступає проти міста, консервативне знаходиться в опозиції до ліберального. Ми зможемо це зробити, якщо відкриємо свої душі замість того, щоб робити запеклими серця.

Якщо ми виявимо трохи терпимості і упокорювання і висловимо готовність стати на місце іншої людини. Як сказала б моя мама: "На хвилиночку встань на його місце". Тому що в житті є одна особливість: ніхто не знає, що з ним станеться.

Бувають дні, коли тобі потрібна допомога. Бувають дні, коли нас закликають протягнути руку допомоги. Так і має бути. Ми робимо це один для одного.

Якщо ми це зробимо, наша країна стане сильніше, більш процвітаючою, більш готовою до майбутнього. Між нами можуть існувати розбіжності. Дорогі співвітчизники, ми будемо мати потребу один в одному в ході подальшої роботи. Необхідно буде докласти всіх зусиль, щоб вистояти цю темну зиму. Ми вступаємо в найважчий, самий смертоносний період пандемії.

Ми повинні залишити осторонь політику і нарешті почати боротися з COVID-19 як єдина нація. Я вам це обіцяю. Як говориться в Біблії, "Увечері плач, а радість на ранок!". Ми пройдемо це разом. Бачте, ми з колегами служили в Палаті представників і в Сенаті, і ми розуміємо, що світ сьогодні дивиться на нас. Я хотів би сказати наступне громадянам інших держав.

Америка пройшла випробування, завдяки чому ми стали сильнішими. Ми будемо відновлювати зв'язки з союзниками і відігравати важливу роль на світовій арені. Чи не з тим, щоб вирішити проблеми минулого, а з тим, щоб подолати існуючі або майбутні виклики. (Оплески.)

Ми послужимо прикладом не завдяки нашій силі, а завдяки силі нашого прикладу. (Оплески.) Ми будемо сильним, надійним партнером, який виступає за мир, прогрес і безпеку.

Як ви знаєте, в нашій країні ми пройшли через багато. Перше, що я хотів би зробити, ставши президентом, - це запросити вас приєднатися до мене в хвилину мовчання, присвячену молитві, і згадати 400 тисяч американців, яких ми втратили за останній рік у зв'язку з пандемією: матерів, батьків, чоловіків, дружин, синів, дочок, друзів, сусідів і колег. Ми вшануємо їх пам'ять, перетворивши в той народ і в ту країну, якими ми можемо і повинні стати.

Прошу вас приєднатися до мене в мовчанні для молитви в пам'ять про тих, хто загинув або втратив близьких, і про нашу країну.

[ХВИЛИНА МОВЧАННЯ]

Амінь. Настав час нового випробування. Наша демократія, наша правда піддаються атаці. Лютує вірус, зростаюча нерівність, гноблення в зв'язку зі системним расизмом, кліматична криза. Роль, яку США грають в світі. Кожна з цих проблем є найважливіший виклик. Але ми стикаємося з ними одночасно. На нашу країну лягла найважча відповідальність в нашій історії, і тепер ми пройдемо випробування.

Чи зуміємо ми спільно подолати труднощі? Настав час сміливих дій, так як перед нами стоїть безліч завдань. Це факт. Обіцяю вам, що про нас з вами будуть судити на підставі того, як ми впораємося з нашаровуються кризами нашої ери. Опинимося ми на висоті поставлених завдань? Вистоїмо ми в ці рідко зустрічаються, але важкі часи?

Чи зможемо ми виконати наші зобов'язання і передати нашим дітям новий і кращий світ? Вважаю, що ми повинні це зробити. Упевнений, що ви дотримуєтеся такої ж думки. Ми цього доб'ємося. Коли ми цього досягнемо, ми впишемо нову велику главу в історію США. Це буде американська історія - історія, яка буде схожа на одну з моїх улюблених мелодій, - "Американський гімн". У ній є строфа, яка мені здається особливо примітною.

Вона звучить так: "Вікові зусилля і молитви привели нас до цього дня. Яким буде наше спадщина? Що скажуть наші діти? Нехай серце моє прийшло стане відомо, коли мої дні підійдуть до кінця. Америка, Америка, тобі я віддаю краще". Давайте в розвивається історію нашої великої країни привнесемо наші власні зусилля і молитви.

Якщо ми це зробимо, то, коли наші дні підійдуть до кінця, наші діти і правнуки скажуть про нас: вони зробили все, що змогли, виконали свій обов'язок, вилікували скалічену землю. Мої співвітчизники, я закінчую тим же, чим почав свій виступ: священної клятвою перед Богом і перед вами. Даю вам слово, я завжди буду говорити вам правду. Я буду захищати Конституцію. Я буду захищати демократію. Я буду захищати Америку.

Інавгураційна промова 46-го президента США Джозефа Байдена 02

Я буду робити все заради вас, думаючи не про владу, а про можливості, які не про особисті образи, а про загальне благо. Разом ми напишемо американську історію надії, а не страху. Єдності, а не роз'єднаності. Світла, а не темряви. Історію порядності, гідності, любові, відновлення, величі і сумлінності.

Нехай ця історія послужить нам прикладом і джерелом натхнення. Нехай вона скаже майбутнім поколінням, що ми відгукнулися на заклик історії, що ми подолали виклик. Демократія і надія, правда і справедливість при нас не зникли; Америка забезпечила свободу на своїй території і в черговий раз послужила прикладом для країн світу.

Це - наш борг перед нашими предками, один одним і майбутніми поколіннями.

Таким чином ми цілеспрямовано і впевнено виконуємо завдання нашого часу, покладаючись на віру, наші переконання і відданість один одному і країні, яку ми любимо від щирого серця. Нехай Господь благословить Бог Америку і захистить наші війська. Спасибі, АмерикаИсточник: https://censor.net/ru/r32432

Інавгураційна промова 46-го президента США Джозефа Байдена

Голова Верховного суду США Робертс, віце-президент Харріс, спікер Пелосі, лідер Шумер, лідер Макконелл, віце-президент Пенс, мої шановні гості, мої співгромадяни-американці, це день Америки! Це день демократії, день історії та надії, оновлення та згоди. У горнилі століть Америка знову пройшла випробування. І Америка відповіла на виклик. Сьогодні ми святкуємо тріумф - чи не кандидата, а справи, справи демократії. Народ, волевиявлення народу було почуто, і воля народу була почута.

Ми знову дізналися, що демократія безцінна. Демократія тендітна. І в цей час, друзі мої, демократія перемогла! (Оплески.)

Тому зараз, на цьому священному місці, де всього кілька днів тому насильство намагалося розхитати саму основу Капітолію, ми зібралися разом, одна нероздільна збережена Богом нація, щоб здійснити мирний перехід влади, так, як ми робили це більше двох століть. Ми дивимося вперед на наш унікальний американський шлях, невтомний, сміливий, оптимістичний, і встановлюємо наші цілі, мети нації, якої - ми знаємо - ми можемо і повинні бути.

Я дякую своїх попередників за те, що вони присутні тут сьогодні. Я дякую їм від щирого серця. (Оплески.) І я знаю (оплески) ... І я знаю стійкість нашої Конституції і силу, силу нашої нації, так само, як це знає президент Картер, з яким я говорив вчора ввечері і який не може бути з нами тут сьогодні, але якому ми віддаємо данину поваги за його службу довжиною в життя.

Я тільки що прийняв священну присягу, яку брали всі ці патріоти. Першим цю присягу приніс Джордж Вашингтон. Але американська історія залежить не кого-то одного з нас, не від деяких з нас, а від усіх нас, від нас - народу, який прагне до більш досконалого союзу. Це велика країна. Ми хороші люди. Ми пройшли через століття, через шторми і боротьбу, мирний і воєнний час, але у нас попереду ще далекий шлях.

Ми підемо вперед швидко і наполегливо, тому що нам багато чого треба зробити цієї зими, сповненою великих небезпек і значних можливостей. Багато що потрібно виправити, багато відновити, багато залікувати, багато побудувати, багато придбати. Небагато людей в історії нашої країни стикалися з такими труднощами і викликами, які поставило перед нами час.

Вірус, який буває один раз в століття, безмовно вражає країну. За один рік він уже забрав стільки життів, скільки Америка втратила під час Другої світової війни. Втрачено мільйони робочих місць, закриті сотні тисяч підприємств, заклик до расової справедливості, якому щонайменше 400 років, рухає нами. Мрія про справедливість для всіх більше не буде відкладена. (Оплески.)

Заклик про виживання виходить від самої планети. Заклик, який не може бути відчайдушніше або ясніше, а тепер і зростання політичного екстремізму, концепція переваги білих, внутрішній тероризм, яким ми повинні протистояти і які ми переможемо. (Оплески.)

Подолання цих викликів, відродження нашої душі і забезпечення безпечного майбутнього Америки вимагають більше, ніж слів. Потрібно саме важкодосяжним в демократії - єдність. Єдність. В іншому січні, в новий, 1863 рік, Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів. Коли президент торкнувся пером паперу, він сказав (я цитую): "Якщо колись моє ім'я увійде в історію, це станеться завдяки цьому акту, який я підтримую всією душею".

"Який я підтримую всією душею". Сьогодні, в цей січневий день, я всією душею підтримую об'єднання Америки, об'єднання нашого народу, об'єднання нашої країни. (Оплески.)

Об'єднання для боротьби з ворогами, які нам протистоять, зі злістю, обуренням і ненавистю, екстремізмом, беззаконням, насильством, захворюванням, безробіттям і безнадією. Разом ми здатні на великі справи, важливі речі.

Ми можемо виправити неправильне. Ми можемо дати людям хорошу роботу. Ми можемо вчити наших дітей в безпечних школах. Ми можемо подолати цей смертоносний вірус. Ми можемо винагородити ... винагородити за роботу і відновити середній клас і забезпечити охорону здоров'я для всіх. Ми можемо забезпечити расову справедливість і ми можемо знову зробити Америку провідною силою добра в світі.

Я знаю, що слова про єдність можуть для когось в ці дні здаватися порожніми фантазіями. Я знаю, що сили, які нас розділяють, мають глибоке коріння і що вони реальні. Але я також знаю, що вони не є чимось новим. Наша історія була постійною боротьбою між американським ідеалом про те, що всі ми створені рівними, і жорсткої потворною реальністю, коли нас розривали на частини расизм, нативізм, страх, демонізація.

Битва триває роки, перемога ніколи не гарантована. Через громадянську війну, Велику депресію, Другу світову війну, 9 вересня, через боротьбу, жертви і труднощі наші кращі ангели завжди перемагали. У кожен з цих моментів більшість з нас - більшість з нас - об'єднувалося, щоб вести всіх нас вперед, і ми можемо зробити це зараз.

Історія, віра і розум вказують шлях - шлях єдності. Ми можемо дивитися один на одного не як противники, а як сусіди. Ми можемо ставитися один до одного гідно і з повагою. Ми можемо об'єднати зусилля, припинити кричати і знизити напругу. Бо без єдності немає світу, лише гіркоту і лють. Немає ніякого прогресу, тільки виснажливе обурення. Немає нації, тільки стан хаосу.

Це наш історичний момент кризи і викликів, і просування вперед передбачає єдність. Ми повинні зустріти цей момент як Сполучені Штати Америки. Якщо ми це зробимо, я даю гарантію, що ми не програємо. Ми ніколи, ніколи, ніколи не терпіли невдачі в Америці, коли ми діяли спільно.

Отже, сьогодні, в цей час, в цьому місці, давайте почнемо все з чистого аркуша. Давайте знову будемо слухати один одного. Чути один одного. Бачити одне одного. Поважати один одного. Політика не повинна бути палаючим вогнем, який знищує все на своєму шляху. Кожне розбіжність не повинно перетворюватися на тотальне війну. І ми повинні відкинути культуру, в якій самі факти маніпулюються і навіть фабрикуються. (Оплески.)

Мої співвітчизники-американці, ми повинні діяти по-іншому. Америка здатна на більше, і я вірю, що Америка - набагато краще. Просто погляньте навколо. Тут ми стоїмо в тіні купола Капітолію, як уже згадувалося раніше, завершеного в розпал Громадянської війни, коли сам Союз буквально висів на волоску. Проте, ми вистояли. Ми перемогли.

Ми стоїмо і дивимося на величний Молл, де доктор Кінг говорив про свою мрію. Ми стоїмо там, де 108 років тому на черговий інавгурації тисячі протестуючих намагалися перешкодити хоробрим жінкам виступити за право голосу. І сьогодні ми відзначаємо присягу першої в історії Америки жінки, обраної на національний пост віце-президента - Камали Харріс.

Не кажіть мені, що нічого не можна змінити! (Оплески.)

Через Потомак від нас знаходиться Арлінгтонське кладовище, де покояться в вічний мир герої, котрі проявили останню повну міру відданості. І ось ми стоїмо, всього через кілька днів після того, як бунтівна юрба вирішила, що вона може використовувати насильство, щоб змусити замовкнути волю людей, зупинити роботу нашої демократії, вигнати нас з цієї священної землі. Цього не сталося. Цього не станеться ніколи. Ні сьогодні. Ні завтра. Ніколи. Ніколи! (Бурхливі оплески.)

Інавгураційна промова 46-го президента США Джозефа Байдена 01

Конкуренція чи боротьба за виживання?



Рекомендую, бо важливі питання обговорюють, а українською такого контенту не знаю
Мої коменти
Богдан Гордасевич
Дуже дякую за цю розмову, де є головне, за що і аплодую пану Андрію, який вміло коментує та скеровує розмову так, щоб співрозмовник міг щиро (!!!) висловити своє сокровенне. Пану Роману Химичу прошу не ображатись за критику - вона не більшовицька, а скорше іронічна, а розмова і думки важливі, за посилання - респект.
Богдан Гордасевич
Ну чесно про себе Химич 1:17:01 - один з таких зрадників-інтелектуалів, що "предали свой народ" починаючи з мови і всього протесного руху, у якому сам участі не брав зовсім, а хто повинен. Якщо у нього "тітушки" і праворадикали одне, то я маю повне право називати Володимира Путина найбільшим бандерівцем сучасності, який найбільше зробив Україну реально незалежною державою та максимально від'єднаною від Росії і ще за трохи розвалить монстра - РФ.
Богдан Гордасевич
Ну це повна брехня і маніпуляція про 40% відсотків людей, що стали жити гірше, аніж за влади комуністів 37:25 - тут дика парадигма про ситуацію типу: людину випустили з тюрми і їй стало жити значно гірше, бо і житло, і харчування має сама знайти, працювати інтенсивно, безпека складніша тощо. Ненавиджу, коли концтабір-"соцтабір" починають порівнювати в площині нікчемності свободи з  позитивністю несвободи не називаючи ці речі своїми іменами, як воно зроблено Химичем.



Одним из главных мифов нашего времени является миф о конкуренции. Этот миф - часть либерального дискурса человеке, об обществе и о свободном рынке. В этом мифе говорится о том, что у нас равные возможности, что мы должны конкурировать и реализовывать свои задатки и умения для достижения успеха. А вот борьба - это плохо, это нецивилизованно, деструктивно. Но даже для не очень внимательных наблюдателей заметно, что борьба, уличные протесты, "революции" становятся все более значимым инструментом современной политики и экономики. Борьба возвращается в нашу реальность. Но в искаженных, а иногда и завуалированных формах. Как найти баланс между конкуренцией и борьбой? Какой будет политика и экономика ближайшего будущего? Какие модели смогут стать эффективными инструментами решения острых социальных конфликтов нашего времени? Об этом мы беседуем с Романом Химичем. 

Таймкоды:

0:00 Представление Романа. Вступительные слова.
4:05 Работа Романа. Консультант по конфликтам на рынке телекоммуникаций. 
7:56 Введение в концепцию дискурсов. Цель разговора - Деконструкция доминирующих дискурсов. 
11:25 Конкуренция как доминирующий дискурс политики и бизнеса. Различие конкуренции и борьбы. Конкуренция сегодня заявляется как единственно моральная форма поведения. 
15:25 Западные страны уже выработали механизмы сочетания борьбы и конкуренции, а постсоветским странам ее спустили как идеологию. 
Вопрос: Эти дискурсы взаимоисключающие или их можно сочетать? 
19:20 Как можно сочетать на примере двухтактного политического процесса. Фаза 1 - в ходе политической борьбы субъекты вырабатывают правила игры. Фаза 2 - политическая конкуренция в рамках установленных правил. Рано или поздно накапливается критическая масса ошибок и снова запускается Фаза 1. Борьба и конкуренция это разные стороны одного процесса. 
23:37 Чем грозит недостаточное понимание модели.
25:00 Дисбаланс в представлениях одних и тех же событий в СМИ на примере погромы BLM vs захват Капитолия. 
25:50 Маскировка дискурса борьбы дискурсом конкуренции.
29:20 Потеря фактора отношения к собственности. Пример с политикой идентичности.
31:50 Об обесценивании понятия "революция"
33:08 Вопрос собственности до сих пор важнейший вопрос?
34:30 BLM - инструмент раскола масс. Все апеллируют к государству.
37:00 Проблема собственности. 
39:26 Что будет с собственностью в ближайшие 20 лет? Скрытая революция в вопросе собственности.
43:43 Государство усиливается и срастается с крупными корпорациями новой экономики. Большинство проигрывает, хотя не замечает, что им пользуются.
46:45 Происходит концентрация власти. 
50:40 Пояснение про марксизм/ленинизм. 
53:00 Проблемы монополизации. Регуляция слишком традиционна, чтобы подходить новым монстрам цифровой экономики.
55:50 Институции важны, но их не нужно переоценивать. Они не парят в воздухе.
59:40 Проблема идентификации политической позиции сегодня.
1:06:35 Главная проблема - доминирование дискурса, который не допускает организованной борьбы за свои права. 
1:11:30 В Украине улицы предостаточно? Как организовать борьбу? Убийство профсоюзного движения в Украине. Никаких форм протеста кроме бузы.
1:17:20 Можно ли организовать борьбу за права общества? 
1:22:50 Резюме беседы. Нужно найти переосмыслить инструменты борьбы с учетом резко повысившейся ценности отдельного человека

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
38
предыдущая
следующая