навіяно фантазіями донечки :)

 

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечір’я терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

 

«До зустрічі!» - із вуст в уста цілунком.

Очима красномовно: «До побачення!»

…за мить? за рік? за вічність цілу?..

«Чекатиму! В моєму серці ти віднині.»

«Час птахом пролетить. До зустрічі за мить!»

 

24.12.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Диптих

Удвох

Коханий, ближче! Так!.. Торкнися!

Мій шал з твоїм вогнем – зіткнися!

Поринь! Все глибше…Твоє тіло

В мені… Тримайся! Шквал! Цунамі!

Химера? Сон? Невже це з нами?!

______________________________

Удвох - Ми - Всесвіт! Полетіли!..

 

Ти

Ледь-ледь з гірчинкою духмяна кава.

Солодкий шоколад - він тане на вустах.

Медовий персик, що стікає соком.

Жар невгасимий - суміш прянощів зі Сходу…

Мої ти насолода й біль, кохана!

17.02.2010

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Духмяна заметіль

Недовговічним квітом сипле –

Встеляє килим білий.

                        Закохані, йдемо

                        В той снігоцвіт вишневий!..

 

22.04.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

 

 

Яскравий ліхтар,
Де залишилась лише одна лампа.
Сірий асфальт
І мої кроки по ньому...
Важкі, тягучі думки,
Про всіх і про себе
І про те що було,
Про те що є і буде!!!
Особливо буде....
Чи можна жити,
Коли немає нічого?
Чи хочеться жити,
Коли є все...
Але ти розуміеш,
Як це далеко,
Чи ближче,
На відстані витягнутої руки,
Або ще ближче -
У серці - ти тільки прийми!!!
І можна руку протягнути,
Приласкати і зігріти,
Полум’ям своєї душі,
Та чи зможеш зробити це,
Знаючи що вітер задує вогонь?
Як важко зробити,
Те що хоче серце,
Про що кричить душа,
Коли проста думка,
Охолоджує дощем,
Стає високою стіною...
Далеко, але є....
Як хочеться віддати все,
Зігріти цілий світ
І стрибнути з висоти,
Щоб не розбитися об стіну...
І сяйво з висоти...
Місяць??
Ні - наступний не розбитий ліхтар...

Там, де закінчується все і де початок усього –
Земне з небесним поєдналось
І серед ночі сонце сяє,
Вода і полум’я там співіснують нероздільно.
Отам – удвох ми. Я – в тобі, в мені – ти.

06.11.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Осінь-Крез щедро сипле оздобами

Із бурштинів, топазів та золота,

Прикрашає калину рубінамі,

Горобину - намистом кораловим.

 

Вітер листя в обійми підхоплює -

Вихор пристрасний танго вогненного.

Раз-два-три... Дощова меланхолія...

Раз-два-три - ноти вальсу осіннього...

 

О, ці флейти та скрипки небеснії!

Саксофони надривно-пронизливі!

Розкіш скороминуща бентежная!

Світ святково-сумний - чари осені....

 

19.10.2009

 

Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

 

навіяно передзвоном, почутим в Києво-Печерській Лаврі

Блакить весняна. Сонце над собором.

Лунає благовіст - небесний передзвін.

 І сходить благодать... Благословіння Боже!

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

дзвони тут

p.s. написане можу підтвердити фотографіями





це кадр перший. 25.07.2010




це кадр другий. 25.04.2011

 

 

 

*******

Листопадовий дощ -

Монотонний мінорний мотив.

Мжичить…

                   Листя дощем опадає…

 

 

 

*******

Коло… Кола на воді,

По калюжах – дощ осінній.

Колисає листопад природу.  

 

 

*******

Чоло похмуре  в листопада,

Мов купа брил –на небі хмари.

Опале листя квапиться у мандри –

Вітрильники осінні відпливають

У вирій до весни - багряні, золоті, розкішні…

 

написано 18 - 20.11.2009

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710142