хочу сюди!
 

Татьяна

54 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «дощ»

Дощить (с)



Таке ліричне слово – дощить. Воно наче м’якими свіжими краплями омиває найвіддаленіші закутки душі…

У ньому – і констатація, і фіксація процесу, яка не залежить від твоєї волі, думки чи забаганки. От дощить і все! Це як щастить. Адже недарма споконвіку наші предки раділи, коли якесь починання супроводжувалось дощиком. Значить – пощастить, увінчається прибутком.

Особливо добре, коли дощить весною. Буде гарний урожай. Пощастить у всіх планах, які ми зазвичай плануємо для себе весною.

Весною ніжно дощить. Хочеться підставити цим краплям не лише своє обличчя, а й душу. Щоб змили вони всі тривоги, біди, жалі, а посіяли радість і надію.
 
Принаймні, так обнадійливо падають ці весняні свіжі краплі, так моросять душу, що просто хочеться в це вірити.

Дощить.


Дощить. І небо все захмарене.
Ховає сонце промінці.
Мандрую з посмішкой зухвалою
І парасолькою в руці.
Нехай намокну вся до ниточки
Та заблукаю у дощі,
То осінь знов збирає квіточки
Моєй зав'ялої душі.
Та де ж то щастя бродить, боже мій!?
Чи дочекаємось його?
На міцність нас життя випробує,
Но не загасить дощ вогонь.
І листя обгорілим спалахом
Прикрасить хвилі сірих днів.
Чому ж в житті любові мало нам?
Хто з нас любити не хотів?
То дай нам, Боже, сил та розуму,
Натхненно дарувати мир:
Немає часу вже на роздуми,
Зростає наших душ пустир.
Не хочу я тремтіти осінню
Від кришталевих холодів.
Я хочу потонути в повені
Дощу приємних почуттів.
24.09.2022.
ФЮМ

абищо))

поряд ходять *стовпи води*, а ти ніяк не можеш з ними зустрітися...
всі зустрічні машини їдуть гарненько умиті, весело моргать склоочисниками, а ти отримуєш лише порційно "післядощовий озон"...

і-так! я обожнюю, коли йде дощ)) 


Вранішня втеча

                             Дощ ... І знову дощ.... І знову дощ...  Вранці, нарешті, хмари попливли на схід, поступившись місцем сонцю

Дощик у середу

Вчора був дощик. Заховався від нього до хати і спробував погратися з шахами.


Дощик посилився, довелося вмикати світло. Але й воно чомусь закінчилося. Визирнув надвір. А там песик на дерево лізе.

Але градинки повернули песику свідомість і він повернувся до будки. Не дарма люди кажуть, що в нас зона ризикованого землеробства. Працює лише одна безвідмовна прикмета. “Як не посадив, то й не вродить!”

Воістіну, не проси в Бога дощу, проси врожаю.


Знову дощ...

Таке враження, що на городі скоро джунглі виростуть! Лиє і лиє. Мабуть пиирода вирішила надолужити і поповнити запаси води, які втратились в наслідок малосніжної зими. Завтра літо... а сонечка нема і не передбачається.

У нас дощ і холод, а у вас?

                              


[ Читати далі ]


53%, 8 голосів

27%, 4 голоси

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна