хочу сюди!
 

Ксения

41 рік, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «дощ»

Кава з дощем

Йди!
- А як же твої обіцянки кохати мене до кінця?
- Так це і є кінець! Мої обіцянки кохати тебе вірного скінчилися з твоєю вірністю. Обіцянок кохати тебе невірного я не давала.
- Маячня! - все що він встиг промовити, гукаючи дверима.
Який чудовий ранок, - подумала вона
- туману нема, можливо, буде дощ, адже похмуро і тихо.
Вона заварила собі каву налила холодної води у скляний стакан і дощ поторобанив по траві, листю винограду, по навісу і шибках. Вона вийшла на двір, зручно вмостилася під навісом і пила свою каву спокійно і миролюбиво так само як ішов осінній дощ... разом із ним.
З кожним новим ковтком в неї з'являлася нова думка. Цей ковток був про сусідів навколо. Чи бачили вони той передсвітанковий скандал, чи чули вони його?
За другим ковтком була байдужість до цього.
Що побачить світ, що знатиме про твою втрату, про твІЙ біль.
За третім ковтком болі вже не відчувалося: гармонія і спокій увійшли в її тіло і відчуття. Як добре, що я його відпустила, - подумала вона вперше, - як добре що я про все це дізналась і все це скінчилося. Нема жодних почуттів до нього, нема нічого - тільки дощ.
А коли вона зробила четвертий ковток кави в її уяві з'явився промінь надії, а вдалечині за обрієм вона побачила як два ширяка ширяють у небі, кружляють один навколо одного і співають якісь незрозумілі пісні.
Вона не лишилася одна в цьому світі, ще буде в неї інше життя і нове кохання, бо вона не боїться обпектися знов.
Висновок: пийте каву зранку і жодні проблеми вас не турбувати муть

Дощить.


Дощить. І небо все захмарене.
Ховає сонце промінці.
Мандрую з посмішкой зухвалою
І парасолькою в руці.
Нехай намокну вся до ниточки
Та заблукаю у дощі,
То осінь знов збирає квіточки
Моєй зав'ялої душі.
Та де ж то щастя бродить, боже мій!?
Чи дочекаємось його?
На міцність нас життя випробує,
Но не загасить дощ вогонь.
І листя обгорілим спалахом
Прикрасить хвилі сірих днів.
Чому ж в житті любові мало нам?
Хто з нас любити не хотів?
То дай нам, Боже, сил та розуму,
Натхненно дарувати мир:
Немає часу вже на роздуми,
Зростає наших душ пустир.
Не хочу я тремтіти осінню
Від кришталевих холодів.
Я хочу потонути в повені
Дощу приємних почуттів.
24.09.2022.
ФЮМ

абищо))

поряд ходять *стовпи води*, а ти ніяк не можеш з ними зустрітися...
всі зустрічні машини їдуть гарненько умиті, весело моргать склоочисниками, а ти отримуєш лише порційно "післядощовий озон"...

і-так! я обожнюю, коли йде дощ)) 


Вранішня втеча

                             Дощ ... І знову дощ.... І знову дощ...  Вранці, нарешті, хмари попливли на схід, поступившись місцем сонцю

Дощик у середу

Вчора був дощик. Заховався від нього до хати і спробував погратися з шахами.


Дощик посилився, довелося вмикати світло. Але й воно чомусь закінчилося. Визирнув надвір. А там песик на дерево лізе.

Але градинки повернули песику свідомість і він повернувся до будки. Не дарма люди кажуть, що в нас зона ризикованого землеробства. Працює лише одна безвідмовна прикмета. “Як не посадив, то й не вродить!”

Воістіну, не проси в Бога дощу, проси врожаю.


Знову дощ...

Таке враження, що на городі скоро джунглі виростуть! Лиє і лиє. Мабуть пиирода вирішила надолужити і поповнити запаси води, які втратились в наслідок малосніжної зими. Завтра літо... а сонечка нема і не передбачається.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна