хочу сюда!
 

Татьяна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-37 лет

Заметки с меткой «церква»

Президент привітав Патріарха Філарета з 23-річчям інтронізації

Президент привітав Патріарха Філарета з 23-річчям інтронізації 

21 жовтня 2018 року - 15:50

Президент привітав Патріарха Філарета з 23-річчям інтронізації 

Президент Петро Порошенко зустрівся з архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату і привітав Патріарха УПЦ КП Філарета з 23-ю річницею його інтронізації.

Зустріч відбулася в резиденції Патріархії Української Православної церкви Київського Патріархату в Києві.

Глава держави подякував Патріарху Філарету за багаторічну службу і його зусилля щодо створення Єдиної Помісної Православної Церкви України.

Константинополь за отмену его Синодального решения 1686 г

Вся правда и мифы Кремля о синодальном решении Константинопольского патриархата 1686 года

Как и предсказывалось, Московский патриархат не только пошел на разрыв со своим Вселенским «собратом», но и поставил в центр своих обвинений Константинополя отмену его Синодального решения 1686 года. Попыткам опровержения этого пункта из пяти, наличествующих в Коммюнике от 11 октября 2018 г. (почему Вселенский патриархат неправ, аннулировав юридическое обязательство своего письма 1686 года), посвящена чуть ли не половина Заявления Синода РПЦ от 15 октября 2018г.

Вся правда и мифы Кремля о синодальном решении Константинопольского патриархата 1686 года
Андрей Илларионов
экономист

Поскольку именно Синодальное решение 1686 года закономерно оказалось в эпицентре нынешнего конфликта – как уже состоявшегося разрыва, так и возможного предстоящего церковного раскола, поскольку именно на это решение ссылаются в оправдание и в обоснование своих позиций все участники конфликта – и сторонники автокефалии православной церкви в Украине, и ее противники в Московском патриархате, и Синод Вселенского патриархата, то имеет смысл пристальнее приглядеться к тому, что именно содержится в этом документе, и чего там нет, информируют Экономические Новости.

Прежде чем анализировать текст упомянутого решения Синода, следует отметить, что оно явилось лишь одним (хотя и важнейшим) в большом пакете документов, принятых в Адрианополе и Константинополе в апреле-июле 1686 г.:

— соборная грамота Московским царям Иоанну Алексеевичу и Петру Алексеевичу, а также царевне Софье Алексеевне, подписанная вселенским патриархом Дионисием IV и всем Собором епископов патриархата, от июня 1686 г.;

— соборная грамота всем верующим Киевской митрополии, подписанная вселенским патриархом Дионисием IV и всем Собором епископов патриархата, от июня 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия Московскому патриарху Иоакиму от мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Запорожскому Ивану Самойловичу от 9 мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия царям Иоанну и Петру от мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Самойловичу и всей Западнорусской церкви о признании митрополита Гедеона от июня 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Самойловичу и всей Западнорусской церкви о новоустановленном порядке поставления епископов на Киевскую митрополию от июля 1686 г.

Все эти документы подчинены единой логике, внутренне непротиворечивы, излагают и поясняют один и тот же комплекс решений, принятых синодом Вселенского патриархата, очевидно, в апреле-мае 1686 г.

Кроме этого, существует еще серия посланий главного идеолога решений 1686 года – Иерусалимского патриарха Досифея – от апреля 1686 г., представляющих своего рода «черновики» документов, принятых затем Синодом Вселенского патриархата:

— послание Досифея московскому патриарху Иоакиму;

— послание Досифея московским царям Иоанну и Петру;

— послание Досифея царевне Софье;

— послание Досифея православной пастве Польши и Литвы;

— послание Досифея гетману Самойловичу.

Все указанные документы опубликованы в 5-й части первого тома Архива Юго-Западной России. Важнейший из всего комплекса документов – это Соборная грамота московским царям от июня 1686 г. (т.1, часть 5, сс. 177-181). В сети обнаружились также еще несколько вариантов перевода этой грамоты: академический, на русский язык XVII в., с копии, хранящейся в Национальном банке Греции (В.Г.Ченцова, 2017 г.), на более современный русский язык (блогер Ромиос-фос, 7 октября 2018 г.).

Главная часть указанной грамоты – о правах, передаваемых Константинопольским патриархатом Московскому патриарху, – для удобства читателей воспроизводится ниже.

Перевод грамоты константинопольского патриарха Дионисия и синода о передаче московскому патриарху права рукоположения киевского митрополита, сделанный в Посольском приказе с подлинника

Тем же умерение наше, понеже превысокости вселенского престола получивше еликая сила пещися попечения требующих, познавая, якоже отповедь дати о всех, иже от Бога ей вверившихся, прошение сие зело радостно восприя, и благословную сущу и праведну утвержати писменно разсуди достойно. Тем же убо пиша вкупе иже с нами архиерейским собором и пречестным иже во святом Дусе возлюбленных наших братий и сослужителей, повелеваем, да святейшая епархиа Киевская будет подлежащая святейшему патриаршескому престолу || (л. 30) великого и богоспасаемого града Москвы, се есть хиротонисатися митрополиту Киевскому в ней, егда приключится нужда, от блаженнейшаго патриарха Московского, его же изберут иже во епархии сей подлежащии боголюбезнии епископи, пречестнии архимандриты, преподобнейшии игумены священных и пречестных монастырей, преподобные иеромонахи, благоговейные иереи, преподобнии монахи61 и бояре и прочии, увещеванием и позволением тамошняго великого преславного гетмана, якоже обычай в том месте обыклый, и восприяти от него еже в мемвранах62 глаголемое деяние, и познавати онаго старейшаго и предстателя своего, якоже от него хиротонисающуся и не от вселенскаго, якоже выше реченно, ради места паче мернаго отстояния и ради часто приключающихся посреди двух царствий брани, и образом снисходительным употребляяйся по своему предревнему || (л. 31) обычаю, и подающу со смотрением ему сицевую волю.

Когда же совершает митрополит сей Киевский в сей епархии божественную и священную безкровную жертву, доспоминает впервых пречестное имя вселенского патриарха, яко сущу источнику и началу и предвосходящу всех, иже повсюду при селении и епархии63, потом патриарха Московского, якоже старейшаго своего, никому в том противящуся или прекословящу ни в чесом, якоже благословно и праведно бывшу. А иже паче писанных помысливший или иначе что восхотевший непослушенство или противность показати, Господню повелению противен будет и от онаго мздовоздательства приимет, яко пренебрегатель патриархов, сущих образов Бога одушевленных и живых. Тем же и явления ради дела сего и утвержения сия написася соборная || (л. 32) издателная грамота и во священном кодике написася же нашей Христовой Великия церкви и списавшися. И вручися блаженнейшему патриарху Московскому кир Иоакиму в лете спасительном 1686-м.

61 Исправлено черными чернилами из: монанахи.

62 Помета на левом поле теми же чернилами и тем же почерком, с отсылкой в тексте: ставленая грамота.

63 В греческом тексте: предстоящу везде над всеми приходами и епархиями.

http://www.drevnyaya.ru/vyp/2017_2/part_9.pdf

Копия неизменная патриаршего и синодального послания, данного блаженейшему патриарху Московии, называемого письмом издания, о том, что бы быть митрополии Киевской подлежащей сему патриаршему трону и рукополагаться избранному митрополиту Киевскому от него

Поэтому наша мерность, коей случилось занять выдающийся вселенский престол, и всей силой знающая заботу о том, что должно, и имеющая дать слово о всем от Бога ей доверенном, сие прошение приняла как благословное и справедливое, и решило, что достойным будет утвердить его письменно. И пишет вместе с синодом священных архиерееев и пречестных во святом Духе возлюбленных ее братий и сослужителей определяет, да будет святейшая епархия Киева подлежащей святейшему патриаршему трону великого и богоспасаемого города Московии, то есть рукополагаться в нем тогда, когда приключится нужда, тому, кого изберут сей епархии подлежащие боголюбивейшие епископы, почтенейшие архимандриты, преподобнейшие кафигумены священных и почтенных монастырей, преподобнейшие иеромонахи, благоговейнейшие иереи, преподобные монахи и начальники и прочие, по предложению и разрешению славного великого тамошнего гетмана, согласно возобладавшему в том месте обычаю, и получать от того так называемое, на пергаменте, деяние, и знать его как своего старца и предстоящего ему, будучи им рукоположенным, а не вселенским [патриархом], как выше сказано, по причине обширности территории, и постоянно случающихся между двумя царствами войнами, и образом снисходительным это использовать согласно его древнему обычаю, дано, по икономии, это разрешение.

Когда же будет совершать митрополит Киева в сей общине божественную и священную и безкровную жертву, то поминает в первых почтеннейшее имя вселенского патриарха как действительно источника и начала и надлежащего над всеми [там] общинами и епархиями, а затем московского патриарха как своего старца, ни в чем ему не противящемуся и не противоречащему совершенно как благословно и праведно. Помысливший же противно тому, что написанно, или по как-то по-иному возжелавший неповиновение и противостояние показать, Господнему повелению противостоит, и от него возмездие получит, как тот, кто презрел патриархов, кои есть одушевленные и живые образы Божии». Поэтому для объявления и удостоверения этого дела написано сие синодальное послание в священном кодексе нашей Христовой Великой Церкви, и подписанной вручено блаженейшему патриарху Московии киру Иоакиму в спасительный год 1686 месяц июнь, индикта.

Таким образом, своим синодальным решением 1686 г. Константинопольский патриархат предоставил Московскому патриарху по сути дела единственное право – право хиротонии (рукоположения, возведения в сан) Киевского митрополита, по-прежнему избираемого по древнему обычаю, независимо от Москвы, и то только в исключительных условиях военных действий, постоянно происходивших между двумя государствами (вероятно, Московией и Речью Посполитой).

Разбору соборной грамоты посвящено немало работ. Его ключевые выводы лучше всего сформулированы, очевидно, крупнейшим специалистом по этому вопросу епископом Григорием (В.М.Лурье, Русское православие между Киевом и Москвой, 2009):

«Основные тезисы соборной грамоты к московским царям, то есть главного документа о дальнейшей судьбе Киевской митрополии, сводятся к следующему:

Мы удовлетворяем просьбу, выраженную в царских грамотах и в прошении гетмана Запорожского, хотя она и противоречит церковным правилам: «соизволихом бытии воли вашей <…>, аще и по церковным уставом сие дело есть возбранено» (с. 178). То есть мы говорим вам «да», но делаем это лишь в качестве большого одолжения. Дальше будет видно, что это «да» относится не совсем к тому, о чем просили просители.

А именно, эта просьба противоречит тем «священным правилам», которые «повелевают, яко да сохраняются всякия церкви оправданныя, непоколебимыя и недвижимыя» (с. 178), то есть

границы всех церквей должны, в принципе, сохраняться непоколебимо и неподвижно в том виде, как они засвидетельствованы.

Но мы понимаем, что на практике не всегда можно следовать этому принципу, и что сейчас православная паства Киевской митрополии находится в трудном положении, когда сама ее

вера находится под угрозой. Поэтому мы одобряем хиротонию от Московского патриарха того кандидата, который был выбран «общим советом оной епархии» (с. 178–179). Тут отдается справедливость главному «практическому» аргументу Москвы относительно опасности унии, но тут же делается акцент на том, что одобряется лишь хиротония избранного на месте кандидата, а не назначенного Москвой. Митрополит Гедеон и на самом деле был избран на месте, но грамота, не упоминавшая в данном случае Гедеона, а излагавшая общие принципы, требовала сохранения такого порядка и на будущее (что, впрочем, уже пообещали московские власти в своем сентябрьском 1685 года послании в Киев).

Рукоположенный в Москве Киевский митрополит подсуден патриарху Московскому (с. 179). Таким образом, Московский патриархат становится для Киевского митрополита первичной

инстанцией церковного суда.

Затем было сформулировано важнейшее и абсолютно неприемлемое для Москвы требование. Ввиду его исключительной важности процитируем его целиком:

«Однако для того, чтобы сохранялась там (в митрополии) честь Вселенского престола, и чтобы не было пренебрежения и значительного нарушения в относящихся к нему (церковных) правилах, мы повелели, чтобы в митрополии сей тот, кто будет в то время митрополитом, возносил за священными литургиями на месте патриаршего имени сначала имя патриарха Вселенского, а потом, в соответствии с правилами, патриарха Московского. Последнее по причине хиротонии, которую он получает от (патриарха) Московского, и поэтому должен, согласно правилам, поминать его, а первое – ради памяти древних привилегий Вселенского престола».

Это же требование сформулировано с немного другим обоснованием в остальных документах…

Но и без всякого дальнейшего анализа очевидно, что речь о переуступке Киевской митрополии не шла: Константинополь лишь согласился делегировать Москве какую-то часть собственных прав, так и не отступаясь от юрисдикции над Киевом».

В соборной грамоте гетману Самойловичу от 9 мая 1686 г. патриарх Дионисий «предлагает при любой нужде обращаться в Константинополь, чем ненавязчиво, но отчетливо подчеркивает сохранение собственной юрисдикции над Киевом: «И если когда-либо случится у вас нужда в Великой Церкви Христовой («Великая Церковь» – одно из официальных наименований Константинопольского патриархата), не смущаясь, обратитесь к ее материнской утробе, и получите несомненное разрешение ваших вопросов, и ответы, и предписания». Эта фраза в общем контексте переписки читается как прозрачный намек на сохранение юрисдикции Константинополя над Киевом, а не как простое следствие первенства чести Константинопольского престола».

В майской 1686 г. грамоте патриарха Дионисия московским царям «особый акцент делается на подробностях процедуры избрания кандидата на Киевскую митрополию (с. 174–175). Этим дается понять, что назначение кандидата из Москвы категорически неприемлемо. Обоснование необходимости поминать вначале Константинопольского патриарха тут дано с наибольшей подробностью: «…потому что от него все благое во все пределы вселенной подается, и он является источником всего, и, действуя в порядке снисхождения, по вышеназванным причинам (имеется в виду необходимость дать пастыря украинской пастве), он передает престолу патриарха Московского подчинение сего (то есть митрополита Киевского)». Вот тут уже сказано без всяких экивоков, что подчинение Московскому патриарху Киевского митрополита становится возможным лишь в более общих рамках подчинения этого митрополита патриарху Константинопольскому».

«Теперь можно в самом общем виде подытожить суть официальных документов, выданных в Константинополе:

Киевская митрополия остается в составе Константинопольского патриархата.

Поставление митрополита Гедеона в Москве было незаконным и может быть принято только по икономии, то есть как нарушение, допускаемое в качестве выбора наименьшего зла.

На будущее митрополиты Киевские могут поставляться в Москве и относиться к Московскому патриарху как к первичной инстанции церковного суда.

В процесс выбора кандидата на Киевскую митрополию церковные и светские власти Москвы не имеют права вмешиваться.

В качестве видимого символа сохранения юрисдикции Константинополя над Киевом в митрополии обязательно должно сохраниться поминовение Константинопольского патриарха на первом месте, перед патриархом Московским.

Московский патриарх имеет власть над митрополитом Киевским лишь в пределах тех полномочий, которые делегированы ему патриархом Константинопольским (об этом особенно ясно сказано в послании патриарха Дионисия царям при объяснении смысла богослужебного поминовения патриарха Константинопольского).

Само собой разумеется, что все права Московского патриархата на Киевскую митрополию возникают лишь на основании Соборного решения 1686 года. Тем самым никакая мысль о якобы исконных, с 1593 года, правах Москвы на Киевскую митрополию не допускается.

Другими словами, согласно грамотам 1686 года, Московский патриарх назначается только представителем или наместником Вселенского патриарха в Киевской митрополии. При этом границы Константинопольского патриархата остаются совершенно неизменными, а Киевская митрополия лишь только временно передается в юрисдикцию Московского патриарха ввиду особых и исключительных обстоятельств».

«Таким образом, якобы имевшее место в 1686 году переподчинение Киевской митрополии Московскому патриарху является историческим мифом.

Константинопольский собор 1686 года и патриарх Иерусалимский Досифей отказались признать законным вторжение [Московского] патриарха Иоакима в украинские дела и согласились лишь передать Московскому патриарху права наместника, или экзарха Вселенского престола».

В свете анализа как имеющихся текстов (двух соборных грамот 1686 г., сопроводительных посланий Константинопольского патриарха Дионисия IV, других документов) неопровержимо следует, что никакой передачи канонической территории Киевской митрополии Московскому патриархату в 1686 году с юридической точки зрения не было.

Поэтому высказанное в предыдущем посте авторское мнение «Синодальное письмо Константинопольского патриархата 1686 годапередавало Московскому патриарху… контроль над территорией всей Киевской митрополии» оказалось более близким к желаемой интерпретации решения 1686 г. со стороны Московского патриархата, нежели соответствующим содержанию оригинального текста Синодального письма Константинопольского патриархата.

Отсутствие юридической передачи канонической территории Киевской митрополии Москве в 1686 г. позволило Константинопольскому патриархату в 1924 г. признать на части исторической территории Киевской митрополии создание автокефальной Польской православной церкви, а в 1942-44 г. – осуществить временное восстановление автокефальной Белорусской православной церкви (формально провозглашенной еще в 1923 г.).

Таким образом, Заявление Синода РПЦ от 15 октября 2018 г. в части утверждений о якобы передаче Константинопольским патриархатом Киевской митрополии и ее канонической территории Московскому патриархату подтверждения в документах 1686 г. не находит.

18.10.2018  пол

Щодо передачі Андріївської церкви Константинополю

Порошенко вніс до ВР законопроект щодо передачі Андріївської церкви Константинополю
Новини » Політика    17.10.2018 - 16:43
Фото: Петро Порошенко (РБК-Україна)
Фото: Петро Порошенко 

Передача Константинополю Андріївської церкви є важливим кроком у підготовці до надання автокефалії Православній церкві в Україні

Президент України Петро Порошенко вніс до Верховної ради України законопроект щодо передачі Андріївської церкви Константинополю. Про це повідомляє  з посиланням на відповідний законопроект на сайті парламенту.

"Установити, що Андріївська церква Національного заповідника "Софія Київська", яка є визначним об’єктом культурної спадщини, пам’яткою архітектури національного значення, як культова споруда, що перебуває у державній власності, передається в безоплатне постійне користування Вселенському Патріархату для здійснення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній і процесій", - йдеться у тексті відповідного законопроекту.

Крім того, зазначається, що метою відповідного законопроекту є визначення особливостей користування Андріївською церквою для створення умов для здійснення церквою Вселенського Патріархату богослужінь в Україні та забезпечення реалізації прав громадян на вільне віросповідання.

Як зазначається у пояснювальній записці, передача Константинополю Андріївської церкви є важливим кроком у проведенні роботи з підготовки надання автокефалії Православній церкві в Україні.

Архієпископ Львівський і Галицький Філарет



Наймолодший член синоду УПЦ МП архієпископ Філарет: Більшість з нас підтримують ідею єдиної церкви, але… Михайло Глуховський 11 Жовтня, 12:500 249 0 0 Архієпископ Львівський і Галицький Філарет «Для мене важливо не потрапити до «бази пекла», а не до «Миротворця» 46-річний архієпископ Львівський і Галицький Філарет є наймолодшим членом Священного синоду православної Церкви Московського патріархату в Україні (тимчасовий член синоду у 2018 році). Як і більшість єпископів-членів синоду, він не поділяє ідею створення в Україні нової єдиної православної церкви, та не ставив свого підпису під листом-зверненням до Вселенського патріарха щодо надання автокефалії. 25 вересня Філарет взяв участь у засіданні синоду УПЦ МП, на якому ця церква виступила із різкою заявою. Вона назвала приїзд екзархів Вселенського патріарха «грубим втручанням у внутрішні справи УПЦ» і закликала їх покинути «канонічну територію УПЦ». Саме за це владика Філарет був включений до розділу «Чистилище» бази сайту «Миротворець».   В інтерв’ю «Главкому» архієпископ розповів про те, якими можуть бути рішення УПЦ МП в разі надання Томосу, чим продиктований страх переведення богослужінь на українську мову та про позицію церковних громад щодо переходу до нової церкви. З одного боку, владика сумнівається, що нова церква сприятиме об’єднанню православних в Україні, а з іншого – визнає, що саме питання Томосу в останні місяці дуже зблизило УАПЦ і УПЦ КП. Владико, на засіданні Священного синоду, що триває у ці дні у Константинополі, буде поставлено крапку у питанні надання автокефалії православній церкві в Україні. Які настрої у вашій єпархії у зв’язку з цим? Настрої у Львівській єпархії спокійні. З першого дня, коли у ЗМІ було оголошено про початок процесу надання Томосу для України, у нас відбулося розширене засідання єпархіальної ради, під час якого я запропонував такий шлях сприйняття інформації: буде документ, будемо збиратися і говорити, вирішувати. Чому я зайняв таку позицію? Тому що священик має бути духовним пастирем і духовним лідером для вірян. Якщо сам священик буде показувати людям свій внутрішній неспокій, це може призвести до внутрішньої духовної кризи пастви. Ми повинні навчитися сприймати всі політичні і зовнішні виклики через призму духовного життя. Я вважаю, і це думка багатьох старців Афону, що не бажано забігати наперед і робити якісь висновки про те, що саме керівництво церкви ще остаточно не вирішило. Вже в історії України був такий крок, навколо якого було багато інтриг, коли сам патріарх Варфоломій приїздив до Києва з Томосом щодо утворення Київської митрополії. Маю на увазі 2008 рік, коли він приїздив до Києва. Ми бачили, чим все закінчилося. Святкування 1020-річчя пройшли, і він поїхав, не проголосивши Томосу! Після того було дуже багато розчарувань серед політиків, священиків і вірян. Тому ми наперед не забігаємо, наше завдання – звершувати свою християнську місію. Робитимемо перші висновки, коли побачимо документ. Адже ми не знаємо його змісту: чи то буде «Автокефалія», чи «Константинопольський екзархат». Навіть із джерел на Фанарі є інформація, що не так все просто, і остаточне рішення не ухвалено. Цей проект довготривалий і він набував сили поступово. Не один президент України стояв за процесом об`єднання церков. Ми вважаємо, що на початку цього процесу це був політичний проект, за яким стоїть влада і її передвиборчі інтереси. Давайте зараз накладемо мораторій на вирішення цього питання і дотримуватимемося тиші, а продовжимо після виборів президента. Побачимо як після цього буде розвиватися цей проект.  В інтерв’ю «Главкому» митрополит Луганський і Алчевський Митрофан розповів, що священики і віряни на Луганщині не підуть «ні до якої автокефальної православної церкви». Хоча він визнає, що в УПЦ МП немає єдиної думки. За вашими спостереженнями, хто саме за, хто проти? Україна є різноманітною і церква є різноманітною. В різних регіонах України існують різні релігійні і народні традиції, які впливають на духовну свідомість вірянина. Тому і по-різному громади будуть сприймати звістку про утворення нової церковної структури чи юрисдикції і по-різному будуть ухвалювати рішення. Наприклад, сьогодні віряни вбачають загрозу, коли людям пропонують богослужіння українською мовою, перестати вшановувати пам`ять деяких святих чи перейти на новий календарний стиль. Я знаю багато священнослужителів і громад, які готові увійти до автокефалії, якщо вона буде канонічно визнана помісними церквами, але у них є застереження, про які я сказав. Архієпископ Львівський і Галицький Філарет Богослужіння проводити українською мовою – у цьому є загроза? В Україні напевно 80% громад зберігають слов’янську мову (на богослужіннях). Загрози від української мови немає і не може бути, це наша рідна мова, загрозу вбачають від відступлення від традиції, не від мови. Є традиція церкви, для людей важливо зберігати спадковість святих отців і подвижників благочестя, які заповідали зберегти богослужбову мову і календар непорушними. Є приклади церков, в яких служать давньогрецькою, давньоєврейською, латиною і так само вони в цьому зберігають свою релігійну традицію. Спілкуємося ж ми з людьми і проповідуємо українською мовою.  А чим погана автокефалія? По суті, автокефалія як така не може бути поганою або хорошою. Як говорив блаженної пам`яті митрополит Володимир: «Автокефалія – це не шлях в нікуди, а єдиний і правильний шлях церковного управління». Друге питання: яким чином вона набувається. Якщо автокефалія приведе до об`єднання людей – це буде добро. Але вона може привести і до розділення людей – це вже її негативна сторона.  У чому полягає питання Томосу? В «єдиній православній церкві». Але єдина – це не існування декількох юрисдикцій, між якими завжди будуть суперечки. Ніколи не може відбутися об`єднання, коли суперечки супроводжуються агресією, злобою, ненавистю. Коли суперечки супроводжуються діалогом, повагою до думки іншого, любов’ю – тоді відбувається об`єднання. Читайте також На Синоді у Стамбулі продовжать розгляд українського питання 11 Жовтня, 10:53 Чому РПЦ так сильно боїться втратити Україну 11 Жовтня, 10:16 В УПЦ КП пояснили фейк про відкладення питання автокефалії 11 Жовтня, 09:53 В очікуванні Томосу. Соціально-політична ситуація на Одещині та Харьківщині 11 Жовтня, 08:09 Рішення щодо Томоса про автокефалію для України відклали, - митрополит 11 Жовтня, 01:31 ЮНЕСКО буде вести прямий моніторинг в окупованому Криму 10 Жовтня, 19:33 Архієпископ УПЦ МП: президент не захотів зустрічатися з нами 10 Жовтня, 19:21 Що заважає УПЦ МП, яка вважає себе найбільшою церквою в Україні, приєднатися до створення єдиної помісної церкви, уникнути розділення? Зв'язок з Москвою? Ми вже багато років далекі від Москви! Ви мене не почули. Для нас питання єдиної церкви – це питання єдності українського народу. Таке приєднання не принесе єдності, люди не готові, ще в пам`яті людей залишилася біль 90-х років, коли їх силою викидали з храмів. Лише час може вилікувати ці рани, якщо люди ще не готові до цього, це означає що час ще не прийшов. Наприклад, чому не об’єдналися за стільки років УПЦ КП і УАПЦ? Що з них хтось близький до Москви? Ні, це було не на часі. І якби не питання Томосу, можливо вони б і сьогодні не дійшли до діалогу.  Процес надання Томосу розпочався із листа-звернення до патріарха Варфоломія від президента і Верховної Ради. Чи було воно для вас несподіванкою? Ми дізналися про цей процес зі ЗМІ після зустрічі президента України Петра Порошенка із Константинопольським патріархом Варфоломієм. Цей крок з самого початку був неправильний. Президенту потрібно було розпочинати з об’єднання українських церков зсередини, а ми навпаки, за останні роки відчули розділення, і це зробили політики. Ми не одноразово зверталися до президента з проханням зустрітися з єпископатом УПЦ (МП) і хотіли висловити свої думки і зробити певні пропозиції. Президент нас не почув і сьогодні не хоче говорити з єпископами. Якби були враховані всі передумови до цього звернення – ситуація була б інакшою. Сьогодні вже можете сказати, які пропозиції хотіли зробити? Державі треба було вибудовувати іншу позицію щодо автокефалії – примирити громади і вести певну, так сказати, пропаганду довіри до цього процесу.  Серед підписантів звернення з-поміж архієреїв УПЦ МП називають митрополита Олександра (Драбинка), митрополита Софронія, митрополита Віссаріона. Чи відомо вам, хто ще з єпископів поставив свій підпис? Ще жоден з ієрархів, навіть ті, які звернулися листом до Константинопольського патріарха, відкрито не показали це звернення. Навіть митрополит Софроній кілька разів говорив зовсім протилежну інформацію щодо підписання. Нам відомі єпископи, які підписали звернення. Я під час архієрейської наради звернувся до братів архієреїв, щоби вони самі сказали, хто підписав (я вже можу про це говорити, тому що це набуло розголосу в ЗМІ), але я питав не для того, щоби їх звинуватити в зраді чи принизити, а для братської дискусії. Нам важлива думка один одного. І ці архієреї також знають про те, що їхні імена відомі. Я не можу їх назвати, тому що це може привести до засудження і недовіри.  УПЦ МП називає це звернення «втручанням держави у церковні справи». Але якщо згадати Болгарську автокефальну церкву, усіма визнану канонічною, вона була створена саме з подачі держави, яка свого часу зіграла роль арбітра. У Болгарії була інша ситуація. Болгарська церква була автокефальною з 927 року, потім у зв’язку з політичним впливом і переділом державних кордонів Болгарія декілька разів втрачала і поновлювала автокефалію. В 1872 році, за підтримки Турецького султана, його грамотою Болгарська церква знову проголосила автокефалію, але всупереч Константинополю, який визнав її аж в 1945 році.  Крім того, як ми знаємо, Константинополь засудив дії Болгарії. Константинопольський патріарх скликав 16 вересня 1872 року помісний собор, на якому було засуджено філетизм, тобто національний поділ у православ'ї, і проголошено прибічників філетизму ворожими «єдиній соборній і апостольській церкві» та оголошено Болгарську церкву схизматичною (розкольницькою), на ієрархів накладено анафему. Певний час у Болгарській церкві існували дві паралельні ієрархії. Лише наприкінці ІІ Світової війни «болгарське питання» було розв'язане. В результаті переговорів Константинопольського патріархату і Болгарської церкви 22 лютого 1945 р. схизма була припинена. Історичні джерела говорять нам про те, що були проведені консультації і переговори між Константинополем і невизнаною Болгарською церквою. Якщо держава і впливала на ці процеси, то лише заради об’єднання церков і суспільства. Також відомо про розкол у Болгарії в 90-х роках, який засудили Константинопольський патріарх і патріархи помісних церков. На Всеправославному соборі, який був скликаний на прохання патріарха Максима в Софії 1 жовтня 1998 року, під головуванням Константинопольського патріархату за участю всіх помісних церков було запропоновано розкольникам покаятися, що вони і зробили. Розкол у Болгарській церкві  було подолано через консультації, братський діалог і покаяння. Чим нинішня українська ситуація відрізняється від болгарського прикладу? Відрізняється наявністю діалогу між церквою і державою. Ми спостерігаємо, як держава хоче нав’язати власний сценарій вирішення церковного питання, не бувши в ньому компетентною. Жорстко по противниках автокефалії пройшовся митрополит Черкаський і Канівський Софроній. На його думку, всі ті, хто не підтримуватимуть єдину церкву в разі її створення, стануть частиною РПЦ за кордоном. Чи постане питання перейменування УПЦ МП? Ще раз хочу підкреслити – архієрей як носій Божої благодаті і спадкоємець апостолів не може грубо висловлювати свою позицію і судити тих чи інших. Сам Господь Христос, не засуджуючи, дав свободу вибору. Кожен, обираючи певний шлях, йде ним зі всіма наслідками, які з того виходять. Більшість з нас підтримують ідею єдиної церкви, але залишається незрозумілим механізм досягнення єдності. Створення «нової церкви», як ви кажете, неправильний шлях, церкву створив Христос, церква в Україні існує, існує і розкол (розділення), і ми про це забуваємо, що нам треба йти іншим шляхом. Створення нової структури – це політико-правове питання. Навіть під час підписання Томосу для УПЦ в Америці, яка входила до складу Константинопольського патріархату, було зазначено наступне: «… ідентична церковна одиниця буде строго втримуватися в межах канонічних правил та традицій православ’я, а особливо Вселенської патріархії, і не підлягатиме будь-яким світським чи політичним впливам».  Церква говорить про шлях канонічно-правовий, шлях, в якому нема політичного впливу, шлях примирення, про покаяння, про об`єднання. Коли буде вирішено, коли побачимо документ і будемо розуміти, якої форми управління буде нова структура, тоді церква сама зробить висновки і ухвалить рішення, хто і як буде називатися. І питання про перейменування церкви – це питання церковне, а не політичне і державне. Є кілька законопроектів, які мають на меті визначити УПЦ МП як іноземну церкву після утворення нової автокефальної церкви. Чи дотримуватиметься УПЦ МП закону в разі його ухвалення, якщо буде вирішено, що МП – іноземний агент? Напевно це нонсенс, коли у Верховній Раді ухвалюються рішення подібного характеру. Пригадаємо, як за радянських часів так само вчинили з греко-католицькою церквою, наслідки були плачевні. Всі церкви за законом рівні, не можна оголосити одну агентом, а іншу – ні. Тоді треба ухвалювати закон, який буде регламентувати відносини зі всіма церквами, канонічні центри яких є за кордоном. Якщо ми прямуємо до Європи і прагнемо жити в демократичній державі, то ми не можемо ухвалювати таких законів, які принижують права людини через вибір свого віросповідування. Адже віряни якоїсь із конфесій будуть визнаватися ворогами держави, громадянами якої вони є. Архієпископ Львівський і Галицький Філарет Навколо храмів на Львівщині чимало конфліктів. Наприклад, у селі Шпиколоси Сокальського району. Мешканці організували збір підписів на підтримку тієї чи іншої конфесії. Скільки таких конфліктів, як їх вирішувати? У Шпиколосах присутній політичний тиск з боку чиновника райдержадміністрації. Цей тиск супроводжується залякуванням парафіян, аж до звільнення з роботи вчителів, лікарів, держслужбовців, було декілька спроб нападу на священика. Ми зверталися з цього приводу до влади і правоохоронних органів – реакції нуль. Але в селі відбулися збори парафіян за участю священнослужителів двох конфесій, під час яких вирішили зібрати підписи мешканців села. Люди визначилися: і в наших парафіян вийшла більшість (104 за УПЦ (МП), 45 за УПЦ КП), але навіть після цього загрози з боку політиків і радикальних структур не зупинилися. Подібні питання можна вирішувати шляхом діалогу з керівництвом інших конфесій і з людьми на місці, це правильний і християнський шлях. В цьому процесі можливо дійти до порозуміння. Формально процедура обліку членів релігійної громади відсутня. Визнаєте, що користуючись цією законодавчою прогалиною, керівники громад можуть маніпулювати даними? У нас є приклади, коли громади у своїх статутах пишуть, що склад громади є фіксованим і завіряють кількісний склад парафії нотаріально. Накручуй – не накручуй, а хто ходив до храму в неділю у свята, той і ходить. Люди всі знають один одного.  Чи може бути співслужіння компромісом? В нашій єпархії є приклади співслужінні різних конфесій, існують нормальні християнські відносини. Знову ж таки кажу про бажання діалогу і миру. У разі утворення автокефальної церкви, якою буде доля храму Святого князя Володимира у Сихівському районі Львова, який нещодавно нібито намагалися навіть спалити? Питання храму взагалі полягає в економічній зацікавленості певних бізнес-структур. Про це знаємо і ми, і Київський патріархат. І його не «нібито», а насправді хотіли підпалити, оскільки замикання не могло бути, бо храм не підключений до електромереж. Якою буде доля храму, не можу сказати, буде визначатися громада. Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) заявляє, що люди мають право на опір під час конфліктів. Якими будуть методи захисту майна УПЦ? Насправді не хотілося б дожити до того часу, коли необхідно буде захищати громади і майно. Громади мають самі визначатися без будь-якого впливу. Так було в одній громаді в Турці (місто районного значення на Львівщині), коли люди в правовий канонічний спосіб провели збори, без будь-якого тиску чи сторонніх осіб, які б не належали до цієї парафії, одностайно вирішили перейти до Київського патріархату. У мене чи в моїх помічників і в голову не прийшло їхати на парафію і захищати храм. Громада ухвалила рішення і перейшла. А були й інші ситуації, коли громаду силою виганяли з храму, навіть мені приставили дуло пістолету до грудей. Так бути не може, а якщо так станеться, то парафіяни, які не хочуть нікуди переходити і якщо то в їхніх силах, будуть захищати свій храм і громаду. Але наш захист – це не пікети, наша зброя – це не металеві прути, а хрест і молитва. Тільки таким методом можна захищати церкву. У Запоріжжі є організація «Радомир», члени якої неодноразово захищали храми МП. Чи має подібні силові організації Московський патріархат на Львівщині? В нас нема ніяких організацій, нічого подібного ми не створюємо, в нас в єпархії тільки священики і віряни. Чи контактуєте з архієреями УПЦ КП? У Львові діє рада церков і релігійних організацій, ми часто зустрічаємося у форматі області і міста, за участю голови Львівської облдержадміністрації і міського голови. В нас в регіоні є тісний діалог зі всіма архієреями, йдеться і про УПЦ КП, і про УАПЦ. В нас добрі християнські відносини і порозуміння. Хотів би, щоб за будь-яких обставин ці відносини лишилися. Які компромісні рішення виробили спільно УПЦ МП і УПЦ КП принаймні в окремо взятій Львівській області? Найбільший компроміс – це повага, порозуміння і бажання жити, працювати разом, там де це можливо згідно з канонами.  Як на вашому житті позначився той факт, що вас внесли до бази сайту «Миротворець»? Як може змінитися життя від якогось зовнішнього фактора? Кожен з нас несе відповідальність перед Богом і людьми. Я перед церквою, чиновник перед державою… Так  і люди з «Миротворця», які аналізують інформацію, теж відповідають і перед Богом, і перед державою, і перед суспільством. Кожен з нас має робити свою справу, і якщо «Миротворець» проводить дослідження  злочинів проти основ нацбезпеки України, то дії єпископа не підпадають під цей напрямок досліджень, якщо він не відкрито не загрожує державним інтересам. Якщо я потрапив до бази сайту щодо рішення Священного синоду про перебування на території України екзархів Константинопольської церкви, то це рішення суто канонічне, і подібне рішення ухвалив би будь-який синод якби, скажімо, Київська митрополія направила своїх екзархів на територію будь-якої помісної церкви. Перед тим як оприлюднювати певну інформацію, її треба гарно пропрацювати і розібратися. Для мене, як для християнина, є важливим не потрапити до «бази пекла» і щоб мене не викреслив Господь з Книги життя. Михайло Глуховський, «Главком» Читайте також: Чи є життя після Томосу? Як церкви ділитимуть лаври Читайте також Про враження від другого дня Синоду Вселенського патріархату 10 Жовтня, 17:59 Філарет РПЦ УПЦ МП УПЦ КП релігія православна церква права людини томос автокефалія 0 249 0 0 Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter КОМЕНТАРІ (0) 1000 символів залишилось КОМЕНТУВАТИ ОСТАННІ НОВИНИ У Дніпрі невідомі підірвали банкомат: оголошено винагороду за інформацію 12:02 Під Кабміном невідомі облили вонючою речовиною двох нардепів 11:55 ЄС готовий продовжити на рік перехідний період для Brexit У Чехії спіймали російських хакерів, які зламали систему видачі посвідок на проживання 11:39 В Ічні повністю відновили газопостачання 11:30 ВІДЕО Трамп залишив дружину мокнути під дощем На Сумщині вибухнув елеватор: тонни кукурудзи опинились на вулиці Як збірна України здобула історичну перемогу над Чехією у Лізі націй. Відео ДУМКИ ВГОЛОС Ростислав Мартинюк Сьогодні, 11:05 Мовний екстремізм. Як Раїса Горбачова програла естонській селянці Кирило Сазонов Сьогодні, 10:17 Про популізм та вимоги підвищити мінімальну зарплату Костянтин Машовець Сьогодні, 07:22 Росія готує вторгнення в Україну ФОТО До нас їде ревізор. Як президент США Річард Ніксон відвідував Київ у 1972 році Фонд Бориса Ложкіна передав обладнання для Центру дитячої кардіології на 9 млн грн Прихована краса покинутих людиною місць. Філософські фото занедбаних будівель У Вінниці трамвай в’їхав у поліцейський Prius (фото) НАЙПОПУЛЯРНІШЕ Перегляди Коментарі 1.Падіння винищувача на Вінниччині: прокуратура вилучила документацію на Су-27 11289 2.Смертельна ДТП під Києвом: Toyota буквально розірвала пішохода (відео) 8535 3.Як виглядатимуть на Новий рік і Різдво Контрактова і Софійська площі (фото) 7237 4.Тіла загиблих у моторошній ДТП під Києвом деблокували рятувальники 6514 5.Очевидці розповіли про падіння Су-27 на Вінниччині (фото та відео з місця трагедії) 6061 6.Масштабна пожежа у центрі Києва: стали відомі подробиці 4993 7.Сенцов потрапив у реанімацію - сестра 4448 8.Швейцарія арештувала кошти Курченка 4077 9.Смертельна ДТП під Києвом: вантажівка розчавила Volkswagen (фото) 3451 10.Сьогодні в Україні розпочнеться опалювальний сезон 2590  Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/interviews/naymolodshiy-chlen-sinodu-upc-mp-arhijepiskop-filaret-bilshist-z-nas-pidtrimuyut-ideyu-jedinoji-cerkvi-ale-535402.html

Стенограма Томосу в Україні з додатком схизми РПЦ

Опубліковано текст рішення Синоду щодо української церкви 11 Жовтня, 20:330 17 0 0 Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії церкві України Під головуванням Його Всесвятості, Вселенського Патріарха, Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного. Про це у Facebook повідомив речник УПЦ КП Євстратій Зоря з посиланням на джерела. Священний Синод детально та тривалий час обговорював церковну справу України в присутності Його Преосвященства Архиєпископа Даниїла Памфільського та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після розширеного обговорення: 1) Підтвердити вже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України. 2) Відновити станом на сьогоднішній день Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували. 3) Прийняти та розглянути прохання про апеляцію від Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського патріарха отримувати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів з усіх Автокефальних Церков. Таким чином, згадані вище особи були канонічно поновлені у своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено сопричастя їхніх вірних з Церквою. 4) Скасувати зобов'язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя. 5) Звернутися до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа. Як повідомлялося, Синод Константинопольського Патріархату сьогодні ухвалив, що у 1686 році Київську митрополію Руській Церкві передали незаконно. Також Константинопольський патріархат зняв анафему з глави УПЦ КП Філарета та глави УАПЦ Макарія. Нагадаємо, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив, що найближчим часом буде скликаний Архієрейський собор для об'єднання трьох церков. Він підтвердив, що після зняття анафеми його сан не зміниться і він залишиться Патріархом. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/opublikovano-tekst-rishennya-sinodu-shchodo-ukrajinskoji-cerkvi--535596.html

Синод Вселенської патріархії визнав ієрархів УПЦ КП та УАПЦ канонічними - грецькі ЗМІ 11 Жовтня, 15:170 214 0 0 Синод Вселенської патріархії Грецьке видання зауважує, що деталі та умови рішення синоду поки невідомі Синод Вселенської патріархії ухвалив рішення про відновлення канонічного статусу предстоятелів УПЦ КП та УАПЦ. Це означає зняття анафеми з патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля Української провославної автокефальної церкви Макарія. Як повідомляє відоме грецьке видання orthodoxia.info, згідно з отриманою інформацією з власних джерел, обидва предстоятелі направили Вселенському патріарху свої прохання про апеляцію, після чого було ухвалено таке рішення. Проте грецьке видання зауважує, що деталі та умови такого кроку поки невідомі. Отже, слід очікувати офіційного релізу з Фанару. Саме ці дві церкви, а також частина церков Московського патріархату мають утворити нову українську православну церкву. Рішення про надання автокефалії має ухвалити Вселенський патріархат.  Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/sinod-vselenskoji-patriarhiji-viznav-ijerarhiv-upc-kp-ta-uapc-kanonichnimi-grecki-zmi--535491.html

Андрій Юраш: Понад 50% громад УПЦ МП перейдуть до єдиної помісної церкви Ярослав Коцюба 4 Жовтня, 10:200 235 0 0 Андрій Юраш фото з відкритих джерел Директор департаменту у справах релігій: СБУ має перевірити парамілітарні структури Московського патріархату За оперативною інформацією СБУ, проросійські сили в Україні готуються до повномасштабних провокацій, результатом яких має стати захоплення культових споруд. Мета Росії – створити «керований хаос». Боротьба проти надання автокефалії може набути організованої форми у різних містах України з подальшим направленням делегацій до столиці для блокування органів державної влади. Так кажуть у Службі безпеки. Якщо раніше війна проти Томосу велася переважно за межами країни, то після призначення Вселенським престолом екзархами у Києві архієпископа Даниїла Памфілійського та єпископа Іларіона Едмонтонського, з уст прихильників УПЦ МП все частіше лунають погрози про можливе кровопролиття в Україні. З 1 жовтня Московський патріархат розпочав безстрокові акції протесту та пікети під вікнами приміщення, де начебто мешкають екзархи. Попри перші малочисельні акції в СБУ прогнозують, що вони поширюватимуться по всій Україні. Директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури Андрій Юраш в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» розповів, що при УПЦ МП вже давно функціонують проросійські парамілітарні структури. Чиновник нагадав, що нещодавно керуючий справами УПЦ МП Антоній Паканич фактично закликав вірян чинити опір. Юраш вважає, що це дуже серйозна заява, на яку мають відреагувати правоохоронні органи. «Константинополю потрібно розуміти, що відбувається у нашій державі» Пане Андрію, ви як керівник департаменту Міністерства культури у справах релігії зустрічалися з константинопольськими екзархами? Ми перебуваємо в регулярних контактах і маємо можливість обмінюватися інформацією. Зараз крім робочих у нас запланована серія офіційних зустрічей. Десь наприкінці поточного тижня відбудеться зустріч екзархів з міністром (Євгеном Нищуком – «Главком»). На ній вони мають розповісти про завдання своєї місії, а також проінформувати, як просувається підготовка до надання Томосу. Екзархи повідомляли, наскільки тривалою буде їхня місія в Україні? Про це опосередковано було сказано під час зустрічі константинопольських послів з президентом. На наш погляд, після того, як Вселенська патріархія повернулася до тези про Україну як свою канонічну територію, логічно, щоб ця місія і їхнє представництво були постійними. Константинополю потрібно розуміти, що відбувається у нашій державі, потрібно усвідомлювати характер процесів. А Україні завжди потрібна комунікація з духовною особою, першим за честю першоієрархом православного світу, який на відміну від першоієрарха московського, вирішив проявити не формальну любов, не прихильність лише до однієї структури, а до всієї православної української громади. І таким чином дав можливість відчути себе членами православної Церкви абсолютно всім: і тим, хто прагне створення помісної Церкви, і тим, хто хоче залишатися в Московському патріархаті. Натомість Москва не розуміє, що ті, хто ще з 1989 року почали процес руху до автокефалії, за жодних обставин не будуть членами російської церкви, і ніколи не повернуться до Московського патріархату. Представники Константинополя затребували з вашого департаменту якісь документи чи статистичні дані? Ні. Всі статистичні дані щодо кожної області і кожної релігійної організації абсолютно відкриті – на сайті міністерства. Екзархи постійно перебувають в Україні? Вони мають обов’язки в тих єпархіях, які очолюють і за які вони відповідають. Тому екзархи можуть від’їжджати з України і повертатися сюди. Будь-яка робота передбачає відрядження. «Вже з 1995 року почалося зростання кількості києвоцентричних православних громад» 1 жовтня прихильники УПЦ Московського патріархату розпочали у Києві протести і пікети під приміщенням, в якому нібито зупинилися екзархи. На вашу думку, чого насправді добиваються протестувальники? Україна – вільна держава. Протести – одна з форм самовиявлення. Але ми маємо розуміти, що це не просто звичайні зібрання людей, які самоорганізувалися і вийшли на пікети. Перед цим у ЗМІ було опубліковано багато повідомлень про те, що цим протестам передувала організаційна нарада під головуванням керуючого справами УПЦ Московського патріархату Антонія Паканича за участі конкретних священиків кількох єпархій. Це ті єпархії, які вже були колись втягнуті у протистояння. Там навіть сформовані спеціальні служби, які можуть організовувати подібні протести і привозити людей. Тобто це насправді підготовлена, організована, спрямована акція, яка вкладається у рамки моделі, яку сьогодні намагається реалізувати МП – демонстрація альтернативної позиції, максимальне опонування процедурі отримання Томосу. Але акція, попри попередньо заявлену підготовку, була досить малолюдною. Так, там було, можливо, до півсотні людей. Бо це формалізована і штучно організована акція. І ці люди не висловлювали думку соборної православної громади, яка є набагато більшою. На жаль, Московський патріархат ніколи не хоче дослухатися до даних соціології та ігнорує об’єктивні статистичні дані. І тому ця структура живе у вигаданому світі. Десятки соціологічних досліджень, починаючи з 1999 року, показують превалювання вірян, які не орієнтуються на Московський патріархат. Але зараз МП спекулює на кількості своїх парафій, яка є найбільшою з усіх православних церков. Треба зрозуміти, чому виникла така диспропорція. По-перше, УПЦ МП є частиною і спадкоємицею Московського патріархату, єдиної дозволеної структури в Радянському Союзі. Тобто були абсолютно різні стартові умови в УПЦ МП, Київського патріархату і УАПЦ. Коли незалежні від МП структури почали формуватися, УПЦ в єдності з Московським патріархатом вже мала 10 тисяч парафій! Вона входила у цей «змагальний період» з вже готовою матеріальною базою, з системою монастирів, духовних навчальних закладів, з підтримкою Москви. І ця різниця стартового потенціалу далася взнаки. По-друге, мережа Московського патріархату була по всій Україні. І тому ці регіональні структури на рівні єпархіальних управлінь, комісій, адміністративних органів сприяли поширенню УПЦ МП. Наприклад, Київський патріархат у багатьох регіонах починав з нуля. Але вже з 1995 року проявилася інша тенденція: почалося зростання відсотка києвоцентричних громад. Тому потенціал зростання Київського патріархату в масштабах всієї держави був і є набагато сильнішим, аніж розвиток УПЦ МП. «Для УПЦ МП громада – це структурна одиниця, яка має перебувати у феодальному володінні» Нещодавно в Богородчанах на Франківщині стався конфлікт навколо церковного майна. З цієї ситуації Московський патріархат намагався роздути великий скандал. Що там насправді відбулося? Це чергова маніпуляція. По-перше, якщо подивитися на первинні повідомлення на офіційному сайті УПЦ МП, на інших сайтах, що відразу розтиражували інформацію, і потім пройшли навіть на російських інформагенціях, то фактично там не було жодного слова правди. Спочатку ледь не розповідали, що захопили церкву. Але про храм мова навіть не йшлася. Конфлікт виник навколо господарських приміщень – келійних корпусів – колишнього домініканського монастиря. Тобто це навіть не православна, а колишня римо-католицька будівля? Так. По-друге, було повідомлення, що приміщення захопив «Правий сектор». Як виявилося пізніше, жодного представника цієї організації там і близько не було. Про «Правий сектор» російські ЗМІ пишуть тоді, коли треба більше загострити ситуацію. Там були присутні представники районної влади, депутати, які ще раніше віддали ці приміщенні в оренду місцевій музичній школі. Свято-Троїцький храм в Богородчанах По-третє, було написано про те, що хтось отримав травму руки, забиття голови, про госпіталізацію. Але насправді жодна людина до лікарні не зверталася. І ніяких насильницьких дій там також зафіксовано не було. Тому зараз представники УПЦ МП щодо ситуації в Богородчанах замовкли, бо намагання створити з неї скандал перекреслені об’єктивними фактами. Проте це зайвий раз демонструє, як маніпулюють і жонглюють неправдою ідеологічно-пропагандистські структури Московського патріархату. Я можу абсолютно стверджувати, що використання засобів пропаганди є властивим для російських інформаційних каналів. Наприклад, як це буває під час переходів парафії з однієї юрисдикції до іншої. Є дані про те, скільки за час війни з початку 2014 року перейшло громад УПЦ МП до Київського патріархату? Такі ситуації виникли майже у 120 громадах. Приблизно третина з них відразу перейшли в Київський патріархат. В іншій третині відбувся перехід стихійним способом, коли більшість громади всупереч меншості стала на бік УПЦ КП. Ще в третині тривають протистояння, коли в храми не допускаються священики або здійснюються почергові богослужіння. З юридичної точки зору, позиція УПЦ МП виглядає абсурдною: вона апріорі не хоче визнавати право громад вирішувати свою долю. Для них громада –  якась структурна одиниця, яка довічно, до другого пришестя, має перебувати у феодальному володінні МП. Наш закон дає можливість абсолютно вільно вірянам змінювати свою релігійну юрисдикцію. І ніхто цьому не може перешкодити. І саме громада володіє усім майном, і має повне право цим майном розпоряджатися – це може бути  храм, будинок священика, автомобілі тощо. А УПЦ МП категорично виступає проти цього. Вона називає переходи громад до іншої юрисдикції «захопленнями храмів», що абсолютно не пов’язується з реаліями та законом. І тому щоразу на різних міжнародних заходах нам доводиться пояснювати, що українське релігійне законодавство є одним із найліберальніших у Європі. «Ми обмінюємося інформацією з СБУ» Чи є загрози справжньої релігійної війни з кровопролиттям, про що говорили Вадим Новинський та інші представники УПЦ МП? Якщо Новинський та інші, хто цим лякає, спровокують та запустять механізм протистояння, то певні конфлікти можливі. Ви якось контролюєте ситуацію? Коли мова йде про конфлікти, то ситуацію мають контролювати правоохоронні органи. Ви взаємодієте з СБУ? Звичайно, ми обмінюємося інформацією. До речі, треба розуміти, що відповідно до існуючої моделі державно-церковних взаємин, реєстрація місцевих громад на рівні регіонів і всі інші моменти, пов’язані з їхнім функціонуванням, належить до компетенції обласних державних адміністрацій, де існують відповідні профільні підрозділи, що займаються релігійними питаннями. Тому ця ситуація повинна також контролюватися ОДА. Сьогодні Росія і проросійські структури в Україні свідомо йдуть на провокування конфліктів. Вони не хочуть діяти в рамках закону, хочуть діяти правом сили. Задля чого створюються групи реагування, як ми могли це бачити в Катеринівці три роки тому. Там місцева громада перейшла до Київського патріархату. Відразу до них приїхали кілька автобусів молодиків, які намагалися спровокувати силове протистояння. Тому, якщо виникне конфлікт із насильством, то він буде на совісті тих, хто не хоче визнавати існуючу легітимну правову базу, яка дозволяє цих конфліктів уникати. До речі, і це незаперечний факт, що в більшості судових справ, пов’язаних з вирішенням питання власності громад, юристи УПЦ МП навіть не намагаються апелювати до закону. Вони прагнуть відшуковувати такі положення базового законодавства, які стосуються лише матеріальної сторони справи. Тобто вони змагаються не за людей, а за майно? Так. На якій підставі охороною об’єктів УПЦ МП займаються парамілітарні, так звані козацькі організації? Очевидно, в кращому випадку – це якісь громадські об’єднання. Хоча переважно це організовані та профінансовані місцевим духовенством чи спонсорами парамілітарні групи. Яскравий приклад – організація «Радомир» у Запорізькій єпархії Московського патріархату. Це відома структура, яка намагається організувати вишкіл буквально з дитсадка до пенсійного віку. Вони згуртовують активних парафіян, які підтримують проросійську орієнтацію. І там не лише фізична й релігійна підготовка. Там, зокрема, читають лекції на політичні теми певної спрямованості. Пару тижнів тому в одному з інтерв’ю той же митрополит Антоній Паканич, апелюючи до соціальної доктрини УПЦ МП, говорив про «право на опір». Тобто вже відверто говориться і підводиться певна ідеологічна лінія під те, що закону не існує, а є їхнє бачення і їхнє бажання, як має бути організований спротив і опір. І в рамках цієї насильницької парадигми можна діяти. Це вкрай серйозна заява, яка має бути вивчена Службою безпеки і всім правоохоронними структурами. Ці парамілітарні організації Московського патріархату озброєні? Я не знаю. Поки що зброя під час конфліктів не застосовувалася. З боку представників УПЦ МП рефреном звучать обвинувачення греко-католиків у тому, що це нібито вони просувають в Україні автокефалію. Зокрема, про це у своєму відкритому листі до патріарха Варфоломія написали народний депутат Андрій Деркач з соратниками. Це знову ж таки спекуляції та маніпуляції. Греко-католицька церква чітко заявила про свою позицію: всі процеси, які зараз відбуваються, це внутрішні справи православних спільнот, в яких УГКЦ не бере участі. Тому з боку представників МП – це апелювання до давніх фобій, поширених серед певної частини православних, намагання законсервувати православну ідентичність на дуже давніх антикатолицьких сюжетах. На вашу думку, помісна православна церква та УГКЦ знайдуть спільну платформу, щоб уникнути конфліктів у майбутньому після появи домінуючої православної конфесії? Не з’явиться домінуючої конфесії. Її і зараз немає. У нас всі рівні перед законом, правовий статус найменшої і найбільшої релігійних структур однаковий. Кількість громад в якійсь окремій релігійній організації не надає їй виняткових можливостей і прав. Читайте також Закон про єдине вікно на митниці сьогодні набув чинності 4 Жовтня, 10:01 Депутат від БПП визнав, що його соратники з фракції деградують 4 Жовтня, 09:32 У «табачників» за останні роки випарувався страх і перед владою - експерт 4 Жовтня, 09:30 Проект «Стіна»: Рада візьметься за облаштування державного кордону 4 Жовтня, 08:36 Не треба вчитися розмовляти українською! Починайте спілкуватися 4 Жовтня, 08:21 Денісова: клопотання Балуха про умовно-дострокове звільнення зіграє на руку Кремлю 4 Жовтня, 07:58 «Майбутня помісна церква має отримати назву «Українська православна церква» На вашу думку, які будуть найконфліктніші регіони після надання автокефалії Українській церкві? Я думаю, що проблемних у нас взагалі не буде. Бо якщо дотримуватися законодавства, гарантувати всім право вільного вибору, то серйозних конфліктів ніде не повинно виникнути. Ми розуміємо, що існують окремі області, наприклад, на півдні і сході країни, з домінувальною орієнтацією на Московський патріархат. І якщо більшість тих громад вирішить залишитися в єдності з РПЦ - жодних проблем у цьому не має. Натомість є регіони, де абсолютна більшість вірян і духовенства києвоцентричної ідентичності. І я переконаний, що держава мусить забезпечити їм право такого вибору. За вашими прогнозами, який відсоток громад УПЦ МП перейде до помісної автокефальної церкви? Думаю, що половина або й більше структур УПЦ в єдності з Московським патріархатом після надання Томосу і завершення конституювання помісної церкви приєднаються відразу чи в найближчій перспективі. Багато духовенства зараз перебуває в очікуванні. Вони зайняли спостережну позицію. У Верховній Раді лежить законопроект №5309, який передбачає перейменування УПЦ Московського патріархату. Ваш департамент робив правову оцінку цього документа? Так, ми ознайомлені з цим законопроектом. І наскільки відомо, він підтриманий Комітетом Верховної Ради з питань культури та духовності. І я думаю, що після надання Томосу і відповідно до базової традиції, яка склалася в усіх державах, майбутня помісна церква має отримати назву «Українська православна церква». Адже УПЦ МП де-факто є структурним підрозділом Московського патріархату, про що йде мова в 10 главі статуту РПЦ, а також в 3 параграфі 1 розділу статуту самої УПЦ. Тому я думаю, що абсолютно є логічним, коли віряни зможуть чітко зрозуміти юрисдикційне підпорядкування своїх спільнот – до кого вони належать. Тобто УПЦ МП таки буде перейменована на «екзархат РПЦ в Україні»? Це вже справа самих вірян УПЦ МП. Народні депутати не можуть визначити статус цієї організації, це може зробити лише сама церква. Зокрема, в УПЦ МП розглядаються кілька варіантів. Може залишатися і теперішній статус напівавтономії, може стати екзархатом, а може переформатуватися на окремі митрополії РПЦ. До речі, якщо ми глибше поглянемо на пропагандистські кампанії, які проводить УПЦ МП, то вони мають чисто внутрішню спрямованість. Адже в Москві вже розуміють, що отримання Томосу – невідворотній процес. Завдання, що виконується в межах оцих маніпулятивних технологій – просто намагання зберегти максимальну кількість вірян і духовенства в межах майбутньої реорганізованої церковної структури на території України. Чи відомо, коли може відбутися об’єднавчий Собор? Ймовірно, це питання буде вирішене на найближчому засіданні Священного синоду Константинопольського патріархату. Спочатку екзархи мають відзвітуватися про ситуацію в Україні. І лише на основі їхнього аналізу і моніторингу можна буде говорити про якісь певні речі. Звісно, щоб провести такий об’єднавчий Собор, потрібно, щоб з боку Вселенського патріархату надійшов потужний сигнал про те, що автокефалія майбутній помісній церкві вже надається. Томос – невідворотнє чи може бути форс-мажор? Я абсолютно в цьому переконаний, що Томос буде. Константинополь зробив вже всі необхідні заяви. І якщо зараз відступити від цієї позиції, то це означатиме велику дипломатичну поразку Константинополя, яка йому дорожче коштуватиме, ніж навіть поглиблення конфронтації з Московським патріархатом. Даруючи Томос Константинополь стверджує себе як формотворчу церкву, і водночас отримує потужного і вдячного союзника у майбутній православній спільноті. Якщо зазирнути наперед: де може бути резиденція патріарха автокефальної УПЦ? В Софії Київській? Чи варто збудувати абсолютно новітній православний центр? Це вже справа самої церкви (посміхається). Уявімо, що ченці Києво-Печерської лаври через день принесуть ключі від монастиря і скажуть, що їм було видіння про те, що вони мають приєднатися до єдиної помісної церкви. «Лаври знаходяться у державній власності» До речі, кому зараз належать Києво-Печерська та Почаївська лаври? Лаври у державній власності. Такі об’єкти національного значення нікому у власність не передаються. Нижня частина Києво-Печерської і Почаївська лавра передані на 50 років в оренду УПЦ МП. Відомо, що Почаївська лавра передавалася в оренду Московському патріархату з порушеннями законодавства. Можна через суд цю оренду перервати? Тут немає підстав для суду. Держава надала оренду і в прерогативах державних органів вирішувати її подальшу долю. Тобто, якщо буде зрозуміло, що під час передачі лаври в оренду існували порушення, це може стати підставою для перегляду договору. Це питання в компетенції Кабінету міністрів. Яка на сьогодні ситуація щодо незаконно зведеного монастиря УПЦ МП біля Історичного музею в Києві? Так званий «Десятинний монастир УПЦ (МП)» біля Національного музею (передній план). Фото: Радіо Свобода Зараз щодо цього питання триває суд. Підготовлено безліч документів, які засвідчують, що це було самовільне захоплення території. Жодна державна інституція не надавала дозволу. По-перше, там зареєстрована релігійна громада, але діє монастир, юридичною адресою якого є хутір Вільний в Голосіївському районі столиці. По-друге, приміщення було легітимізоване в невідомий спосіб. Спочатку воно заявлялося як тимчасова споруда. А на виході з’явилися зовсім інші документи. Тому суд триває, і, я думаю, що незабаром ця ситуація вирішиться.  Читайте також: Митрополит УПЦ МП Митрофан: У нашій церкві є протилежні думки щодо автокефалії Чи доцільно на цьому місці після отримання автокефалії відбудувати Десятинну церкву, яка б стала символом правонаступності помісної Української церкви від давньої Київської митрополії? На це запитання мають відповісти археологи. Адже не залишилося відомостей про первісний вигляд Десятинної церкви. Вона кілька разів руйнувалася та відновлювалася. Нещодавно в Глухові Сумської області виник скандал навколо запланованого аудиту Міністерством  культури місцевої церкви УПЦ МП. Ви можете прояснити деталі? Це не в компетенції нашого департаменту. Цим питанням займаються управління історичної спадщини міністерства, музейне управління, а також відділ переміщення культурних цінностей. Наскільки я розумію ситуацію, народні депутати були стурбовані можливим вивезенням за межі України історичних та культурних пам’яток, що зберігаються у Спасо-Преображенській церкві, яка є частиною великого Глухівського заповідника. Були такі випадки, коли цінності справді вивозилися? Можливо. Втім я не знаю жодного задокументованого випадку. Але доцільно було б провести аудит храмів? На це запитання краще б відповіли фахівці профільних управлінь. Добре, але ж церковні цінності можуть на лише вивозити, а й викрадати. Наприклад, нещодавно з’явилася інформація про крадіжку, а потім швидке знайдення ікони святого Георгія Переможця в Києво-Печерській лаврі. Кому належить майно в церквах, які входять до комплексів державних заповідників? Це складне запитання. Деяке майно могло вже бути надбане самою церковною організацією. Очевидно, якщо мова йде про все те, що є історичною спадщиною, воно, звісно, має бути під контролем держави. На вашу думку, після створення помісної автокефальної церкви, можна через міжнародні суди вимагати повернення церковних історичних та культурних цінностей, що були вивезені з України? Наприклад, повернути з Москви вкрадену ікону Вишгородської (Володимирської) Божої Матері, вивезені після зруйнування більшовиками залишків унікальної мозаїки Михайлівського Золотоверхого монастиря тощо. Адже навіть в 20-х роках минулого століття була створена паритетна комісія з фахівців України та РРФСР щодо повернення вивезених культурних цінностей. Наряд чи ми зараз могли б ревізувати справи багатосотрічної давнини. «Стаття 30-та закону «Про свободу совісті» зобов’язує главу держави сприяти релігійним процесам в Україні» Окружний адміністративний суд Києва ухвалив позов ГО «Неурядова організація верховенство права» до президента Порошенка щодо його звернення через Верховну Раду до Вселенського престолу з проханням надати Томос про автокефалію. На вашу думку, які шанси у цієї справи? Сподіваюся, що у цьому випадку суд проявить фаховість і компетентність. Адже жодних порушень з боку президента немає. Стаття 30 закону «Про свободу совісті та релігійні організації» навіть зобов’язує главу держави сприяти релігійним процесам в Україні. І в цьому контексті, я думаю, жодні технології та ідеологічні впливи не завадять суддям ухвалити справедливе рішення. Тобто президент мав незаперечне право звертатися з ініціативою до Константинопольського патріархату? Чому президент має бути обмежений у своїх повноваженнях, тим паче, що закон йому такі повноваження делегує? На мою думку, якби глава держави не робив нічого, тоді б це було якимось порушенням. Президент не обмежував нічиїх прав, жодної релігійної організації, навпаки, він сприяє реалізації прав значної частини соціуму, яка хоче мати помісну православну церкву.  Читайте також: Архієпископ Тельміський Іов (Геча): Україна завжди була канонічною територією Вселенського патріархату Ярослав Коцюба, для «Главкома» Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/interviews/andriy-yurash-ponad-50-gromad-upc-mp-pereydut-do-jedinoji-pomisnoji-cerkvi-533380.html

У Синоді РПЦ, який збереться сьогодні у Мінську, не засідає жоден білорус 15 Жовтня, 10:560 37 0 0 Фото: Svaboda.org Щодо російського патріарха Кирила в церковних колах Білорусі лихословлять: «Якщо ти називаєш Україну своєю територією, то чому тоді боїшся туди приїхати?» Синод Російської православної церкви в Мінську проходить в історичний момент для православ'я у світі. Після того як Українська церква отримає незалежність з рук Вселенського патріархату, на те саме по праву може розраховувати і Білоруська. Про це пише білоруське видання «Наша Ніва».  «На тлі України ідея про білоруську автокефалію, яка ще рік тому здавалася чимось фантастичним і тому недискусійним, набуває цілком відчутні форми. У головах білоруського кліру відбувається революція, в цей же час патріарх московський прилітає сюди, щоб позначати територію і погрозити українському православ'ю, яке вважає «своїм», - пише видання.  ЗМІ звертає увагу: щодо російського патріарха Кирила (Гундяєва) в церковних колах Білорусі лихословлять: «Якщо ти називаєш Україну своєю територією, то чому тоді боїшся туди приїхати?»  «Було б логічно, якби в Константинополі Кирило обговорив з Варфоломієм, як разом видати Україні Томос - це дозволило б Москві зберегти обличчя. А що він зробив замість цього? Доводив Варфоломію, що українська нація - новоутворення, а тому і церква повинна підкорятися Москві. Це сором», - говорить джерело в церковних колах. До речі, на синоді РПЦ мало що немає жодної людини, яка би захищала білоруську позицію, там взагалі немає жодного білоруса. Православні Білорусі представлені там рязанським митрополитом, який за чотири роки жодного разу не продемонстрував еволюції своїх поглядів.  «Немає причин думати, що колись в майбутньому він стане для білорусів «своїм». Тут Павло (Пономарьов) продовжує займатися тим, чим займався в США, Ізраїлі або Австрії - просуває інтереси Москви. Показово, що навіть Лукашенко перестав зустрічатися з митрополитом Павлом. Якщо спочатку антипатія висловлювалася в порушенні протоколу (на Різдво Лукашенко повинен був провести півгодини в Свято-Духовому соборі разом з Павлом, але пробув лише 15 хвилин), то на Великдень він взагалі запалив свічку разом з ... митрополитом Філаретом, повністю проігнорувавши Павла», - пише видання.  Зазначається, що Лукашенко відмовився від зустрічі з Павлом і в рамках заходів Синоду.  «Цікаво, чи вистачить у сьогоднішнього глави Білорусі сміливості поставити питання про те, щоб керівником Білоруського екзархату став білорус і щоб білоруська держава теж отримала свою самоврядну церкву?», - резюмує ЗМІ. За підсумками синоду Російської православної церкви, який збереться у Мінську, буде ухвалено рішення щодо відповіді Константинополю на його дії з українського питання. У РПЦ обіцяють жорсткі кроки. Також російська сторона переконує, що УПЦ МП є єдиною канонічно визнаною та продовжить своє служіння навіть після створення єдиної помісної церкви в Україні. Наразі у Філарета закликали УАПЦ і Московський патріархат почати готувати об’єднавчий собор. Втім, як відомо синод РПЦ в Мінську готує «жорстку відповідь» на дії Константинополя. Крім того стало відомо, що московська церква хоче анафеми для Варфоломія за зняття прокляття з Філарета. Як повідомлялося, синод Константинопольського патріархату 11 жовтня ухвалив, що у 1686 році Київську митрополію Руській церкві передали незаконно. Також Константинопольський патріархат зняв анафему з глави УПЦ КП Філарета та глави УАПЦ Макарія. Нагадаємо, святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив, що найближчим часом буде скликаний архієрейський собор для об'єднання трьох церков. Він підтвердив, що після зняття анафеми його сан не зміниться і він залишиться патріархом. Наразі вже опубліковано текст рішення синоду щодо української церкви.  Більше читайте у матеріалах «Главкома»: Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/u-sinodi-rpc-yakiy-zberetsya-sogodni-u-minsku-ne-zasidaje-zhoden-bilorus--536315.html

З'явився повний текст рішення Синоду РПЦ про розрив відносин з Константинополем 15 Жовтня, 23:250 2 0 0 Синод Російської Православної Церкви Для всіх священнослужителів РПЦ неможливо співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян - участь в обрядах, що здійснюються в її храмах Російська православна церква (РПЦ) 15 жовтня на засіданні Синоду прийняла рішення про повне припинення євхаристійних відносин з Константинопольським патріархатом. Повний текст рішення опублікований на сайті РПЦ.   «Зі щирим болем Священний Синод Російської Православної Церкви сприйняв опубліковане 11 жовтня 2018 року повідомлення Константинопольської Патріархії про прийняті рішення Священного Синоду Константинопольського Патріархату: про підтвердження наміру «надати автокефалію Українській Церкві»; про відкриття в Києві «ставропігії» Константинопольського Патріарха; про «відновлення в архієрейському або ієрейському чині» лідерів українського розколу і їх послідовників і «повернення їх вірних до церковного спілкування»; про «скасування дії» соборної грамоти Константинопольського Патріархату 1686 року, що стосується передачі Київської митрополії до складу Московського Патріархату», - йдеться у заяві. Також зазначається, що «ці беззаконні рішення Синод Константинопольської Церкви прийняв в односторонньому порядку, проігнорувавши заклики Української Православної Церкви і всієї повноти Російської Православної Церкви, а також братських Помісних Православних Церков, їх Предстоятелів і архієреїв до всеправославного обговорення питання». «Вступ до спілкування з тими, що пішли в розкол, а тим паче відлученими від Церкви рівносильно ухиленню в розкол і суворо засуджується канонами Святої Церкви…Рішення Константинопольського Патріархату про «відновлення» канонічного статусу та прийняття в спілкування колишнього митрополита Філарета Денисенка, відлученого від Церкви, ігнорує ряд послідовних рішень Архієрейських Соборів Російської Православної Церкви, правомірність яких не підлягає сумніву», - наголосили в РПЦ. «Лицемірно виправдовуючись прагненням до відновлення єдності українського Православ'я, Константинопольська Патріархія своїми безрозсудними і політично вмотивованими рішеннями вносить ще більшу поділ і посилює страждання канонічної Православної Церкви України», - додали в Російській православній церкві. В РПЦ зазначили, що «відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів Російської Православної Церкви неможливо співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян — участь в обрядах, що здійснюються в її храмах». Нагадаємо, на засіданні Священного Синоду Російської Православної Церкви, що відбулося 15 жовтня в Мінську, було прийнято заяву Синоду «в зв'язку з посяганням Константинопольського Патріархату на канонічну територію Російської Православної Церкви». В РПЦ заявили, що члени Священного Синоду «визнали неможливим подальше перебування в євхаристійному спілкуванні з Константинопольським Патріархатом». В УПЦ КП заявили, що Синод РПЦ повторює політику Кремля. Нагадаємо, у понеділок, 15 жовтня, у Мінську під головуванням російського патріарха Кирила пройшло засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви. Перед засіданням Синоду Кирило заявив, що зустріч має «дуже важливий» статус, і анонсував «певні рішення стосовно України». Також 15 жовтня у Мінську російський патріарх Кирило зустрівся з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Як повідомлялося, синод Константинопольського патріархату 11 жовтня ухвалив, що у 1686 році Київську митрополію Руській церкві передали незаконно. Також Константинопольський патріархат зняв анафему з глави УПЦ КП Філарета та глави УАПЦ Макарія. Нагадаємо, святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив, що найближчим часом буде скликаний архієрейський собор для об'єднання трьох церков. Він підтвердив, що після зняття анафеми його сан не зміниться і він залишиться патріархом. Наразі вже опубліковано текст рішення синоду Константинопольського Патріархату щодо української церкви. ОПИТУВАННЯ Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/zyavivsya-povniy-tekst-rishennya-sinodu-rpc-pro-rozriv-vidnosin-z-konstantinopolem-536423.html

Томос про автокефалію для України

Томос про автокефалію для України: опубліковано повний текст рішення Синоду
12 Жовтня 2018



В інтернет-мережі з’явився текст повного рішення синоду Вселенського про надання автокефалії Церкви України

Відповідний пост зробив речник Київської Патріархії архієпископ Євстратій Зоря.

Так, у своєму рішенні Синод визнав канонічним патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета і предстоятеля Української православної автокефальної церкви Макарія.

Україна отримала томос про автокефалію: перші подробиці

Більш того, Вселенський патріархат скасував юридичне зобов’язання від 1686 року, згідно з яким Патріарх Московської церкви отримав право освятити Київського митрополита, тим самим підтвердивши канонічну залежність від Константинопольської матері-церкви.

Також у документі закликають сторін інциденту відмовитися від «присвоєння» церков, монастирів та іншого майна і не вдаватися до насильницьких дій або помсти.

Як повідомлялося раніше, стало відомо, яке умова повинен виконати Київський Патріархат для отримання томосу єдиної помісної церкви в Києві.

Речник Київської Патріархії архієпископ Євстратій Зоря повідомив, що для отримання томосу Київська церква повинна буде провести об’єднавчий собор.

«Томос як єдиний фізичний документ повинен бути наданий для єдиної помісної церкви, поки що єдиної церкви немає, є 3 юрисдикції. Тому належить об’єднавчий собор у Києві і коли буде єдина помісна церква, тоді для цієї церкви повинен бути наданий томос», — розповів він.

Він додав, що у вселенського патріарха немає причин відкладати або затримувати процес надання томосу Україні.

У свою чергу, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет пообіцяв провести об’єднавчий Собор як можна швидше.



«Я думаю, що процес об’єднання буде дуже швидким. Ми домовимося, коли скличемо Собор…Це буде архієрейський Собор, у якому візьмуть участь архієреї КП, автокефальної церкви на чолі з Митрополитом Макарієм і Московського Патріархату, які захочуть. Це буде об’єднавчий Собор, який обере загального предстоятеля Патріарха, а далі буде рішення Вселенського Патріарха про надання томосу щодо надання автокефалії», — заявив Філарет.

Раніше ми повідомляли, що Синод Константинополя у четвер, 11 жовтня, оголосив своє рішення щодо України. Вселенський Патріарх продовжує процедуру надання Томосу про автокефалію Українській Православній Церкві.

Інформація, поширена низкою церковних ЗМІ та речником Київської Патріархії Євстратієм Зорею про те, що Вселенський Патріархат визнав незаконною анексію Київської Митрополії російської церквою і зняв анафему з Предстоятеля УПЦ КП Філарета і митрополита УАПЦ Макарія підтвердилася. Про це також йдеться в офіційній заяві Константинополя.

https://politeka.net/ua/news/society/757612-tomos-ob-avtokefalii-dlja-ukrainy-opublikovan-polnyj-tekst-reshenija-sinoda/?utm_source=iua

Томас Україні надано. Наші вітання!

Присвячується Московському патріархату від Константинопільського та Київського патріархатів з нагоди надання Томасу Україні 11 жовтня 2018 (7526) року.



Наука. Мультикультурность. Деньги

Президент Украины занимается самопиаром. Ни язык, ни вера не входят в его полномочия.



ЯЗЫК.

Президент может высказать своё мнение касательно языковой политики, ставить языковые вопросы на референдум, но принимать решения относительно языка — дело общественности, общин, общественных организаций. Украинский, русский, татарский, венгерский, польский и другие языки — это дело людей, которые живут на территории Украины.

Язык — это живое, постоянно меняющееся отражение культуры народа, которое подвержено влиянию времени, геополитических и экономических обстоятельств. Условия, в которых живут носители языка, являются самой главной причиной для его развития или деградации. Именно успешность, богатство и могущество народа делают язык популярным. Так, во времена Римской империи в Европе распространёнными языками стали латынь и древнегреческий, в 17-18 столетиях — немецкий, в 18-19-м — французский язык. Это связано с культурным и экономическим расцветом этих территорий.

Языком современного мира является английский. На этом языке написано большинство компьютерных программ, на этом языке снимаются мировые киношедевры, пишутся музыкальные хиты. Никто не заставляет вас и ваших детей учить английский, не издаёт законов, согласно которым гражданин Украины обязан владеть английским хотя бы на уровне Intermediate. Вы сами изучаете, платите за обучающие курсы, смотрите фильмы и сериалы на английском, потому что знаете — этот язык даст вам ряд конкурентных преимуществ.

Пётр Алексеевич, хотите сделать свой вклад в развитие украинского языка? Сделайте граждан Украины такими же обеспеченными и социально защищёнными, как американцы и англичане, канадцы и австралийцы. И тогда на украинском языке заговорят не только на наших территориях, но и в соседних государствах.


ВЕРА. Религия, вопросы церкви являются сферой компетенции религиозных организаций, а не государства. В статье 35 Конституции Украины указано: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави». Украина — это светское государство. Во что превратится государство, если его глава будет занят развитием не науки, а церкви? В средневековую, дикую территорию, населённую суеверным народом.

Когда Порошенко показательно занимается церковными делами, ведёт переговоры по томосу, снимает видеоролики, приуроченные к православным праздникам, в это время он занимается не государственными делами, а самопиаром. Президент буквально использует веру в своей предвыборной гонке, взяв само слово «вера» в слоган. Порошенко не тянет нацию за собой, не ведёт в 21-й век, а играет на религиозных чувствах своих граждан.


АРМИЯ. Из трёх слов, указанных в предвыборном слогане Порошенко, только одно — армия — имеет отношение к его президентским полномочиям. Но и эту сферу, гособорону, он использует для популизма. Реалистичный, трезвый анализ ситуации, сложившейся в Донбассе, привела бы президента к выводу: нужны колоссальные деньги для урегулирования конфликта. По-другому просто невозможно.

Как кардинально изменилась бы ситуация на Донбассе и Крыму, если бы ВВП Украины вырос в десять раз?.. Если бы Украина изначально была такой же состоятельной страной, как, например, Швеция, её территории бы не оказались под угрозой и не были бы аннексированы, потому что с богатыми не воюют. Войны в современном мире выигрывают те страны, у которых больше денег.

Сегодня вопрос обороны территориальной целостности и унитарности Украины — это вопрос денег. Не будет денег, не будет армии. Вместо имитации патриотизма президент и вся правящая верхушка могли бы заняться чем-то действительно полезным, например, наполнением экономики деньгами.


Лидер либо ведёт народ в будущее, подавая собственный пример, рискуя потерять всё, что имеет; либо пользуется общественными симпатиями, потакает слабостям и наживается на невежестве толпы. Настоящий национальный лидер не должен нравиться, не должен говорить то, что приятно слышать. Его роль — указывать вектор развития.


Украину нужно вытаскивать из лап предубеждений, развивать науку, делать страну мультикультурной и богатой. Все развитые территории мира стремятся к научному прогрессу и свободной, выгодной торговле. Жаль, что Порошенко никогда не сделает науку, мультикультурность и деньги своим лозунгом. Он слишком боится критики низов и проигрыша на выборах. Но представьте себе, если бы на всех билбордах страны появились эти три слова!.. Тогда президент продвинул бы нацию на шаг вперёд, возможно, даже ценой проигрыша на этих выборах, но указал бы Украине верное направление.



Balashov.com.ua


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
15
предыдущая
следующая