~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Маргаритоньці
та всім діточкам присвячується
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Зореня! Перетнувши космічну
Цілину розтепірчену мрячну,
Позачасся розчахнуте лячне,
Розпанаханий простір правічний,
Розтриножений спін галактичний,
Перемігши орду потойбічну,
Світлоносне створіння – дитина
В світ ввійшла. Зустрічайте гостинно!
01.06.2012
Маргаритоньці присвячується
Маленькі та ніжні долоні
Небесної вісниці – доні,
І погляд її найчистіший,
Шукаю який найчастіше,
І щебет– розрадник і втіха,
Й перлинки веселого сміху –
Непевний,хисткий та бурхливий
Тримають мій світ незрадливо.
І міцно. Малі охоронці!..
Світ цілий – в дитячій долоньці…
05.07.2011
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270074
триптих
*****
Наблизилось, скрадаючись, навшпиньки,
Долоні ніжні затулили очі.
«Впізнай-но!» - пошепки, лукаво.
«Не знаю…» - ти. Кохання тихо зникло…
*****
Скрадаючись, наблизилось – «Впізнай-но!» -
Прошепотіло, затуливши очі
Долоньками м’якими. Посміхнулись
Вуста, упевнено – «Це ти, Кохання!..»
*****
Наблизилось навшпиньки – «Упізнай-но!» -
Зашепотіло ніжно, посміхнувшись.
Зіщулившись, сахнувся – «Геть!» - Кохання,
Руками затулившись, тихо зникло…
13.10..2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці
Пригадую... Вечірній древній Київ
Князь Володимир у задумі споглядав.
Зітхав Дніпро... Про що він мріяв?
Неголосно що князеві розповідав?
ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час
Над містом сиві крила розпростав.
Дніпро, і гірку Володимирську, і нас
Двох м'яко присмерк вересневий огортав.
Незламний, в бронзі князь на постаменті,
Як хоронитель Києва, з хрестом стояв.
Світ поза часом, простором, в моменті
Завмер в молитві... Бога прославляв!
29.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
По гілках - золоті витинанки,
Дощ мережить і небо, і землю.
Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?..
21.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Молочний Шлях... Плин часу з давнини
Незнаної в безмежжя невідоме.
Життєва мить - багато літ і зим
Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.
Навпомацки крокуємо життям,
Упевнені, обтяжені знаннями,
Зневірені та з вірою у серці,
На світло, в невідомість, мить за миттю...
05.08.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
