хочу сюда!
 

LINA

35 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 30-43 лет

Заметки с меткой «асоціації»

Спасітє кнурчика !

Починалось все одночасно і банально і зворушливо , мабуть, із народження маленького симпатичного поросятка. Звісно напочатку воно було дурне, від чого і до капостей всяких схильне, але поступово правила великого свинарника виявились дієвими настільки, що воно, засвоївши їх, успішно вивчилось, набрало живої ваги, навчилось виглядати охайно і наскладало  планів на майбутнє. Бо всі мешканці того свинарника вічно будували плани і дивились у далеке, але світле майбутнє look

Проте свинарник закрили. Поділили. Просто кажучи, не дали ради, то окрема тема, але дали свободу, відкривши засуви і свині отримали унікальний шанс стати людьми.   ura Принаймні деякі
Такі шанси трапляються не в кожній казці
Наш підсвинок заявив про себе як авторитетний кнур, відомий і поважаний в певному середовищі й, очевидно через те перспектива не припала йому до смаку
Попри те, що місце нове було незгірш старого, його взагалі можна було вилизати-зафеншуяти, зробити унікальним заповідником, кнур замість будівництва став рити. Не під фундамент майбутній, а під фундамент щойно закладений podzatylnik
Це він умів. В попередньому хліві такому вмінню приділяли величезну  увагу і схвально стимулювали ентузіастів подібного типу.  blind
Можливо він мав з того вигоду, бо часті випадки траплялись, що з сусіднього дворища щось жбурлялиlook  mmmm в травичку, що змушувало подібну фауну хрюкати чимраз голосніше. Може там знаходились золоті рублі...
Факт, що кнур став рити, забувши про всякі норми, керуючись виключно нормативами
Майстерно. З натхненням. Вишукано. Так не вміє рядова свиня. Вона здатна лишень залізти в чужий город, знищити врожай, пожерти маленьких курчат, потовкти каченят, котрі ростуть швидше за інших і перетворити все у звичний усталений порядок: суміш багна, гімна і впевненість у своїй особливості. Він же рив, але акуратно замасковував плоди діяльності, навіть садив квіточки поверх, котрі правда смерділи, замість пахнути, але свинки з трикольоровим рилом тащились і верещали як недорізані від захвату.
Там були й інші екзотичні тваринки (тварі), котрі невідь-що робили в на тім подвір'ю, насправді лишень жерли та срали, але навіть на компост нічого закласти було від них, бо все розбризкували навсібіч та довкруг, гадаючи, що то їх возвеличує
Коли господар вмикав музику, наслідуючи передові еуропейські традициї, корови збільшували надої, півні підвищували потенцію, в злих псів добрішали очі, коти збільшували показники виловлених гризунів. Але так реагували не всі. Почувши мелодію ла-ла-ла,  хряки та кнурі ставали шакалами і тхорами, мавпочки та кішечки - кублом шипучих змій та товстих жаб. І заводили свій концерт
 
nevizhu
І з тим тра шось робити...
Що? 

0%, 0 голосов

14%, 1 голос

29%, 2 голоса

57%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Меланхолійне

Написала під враженням
http://blog.i.ua/community/53/1240724/,
вважайте - творчий переклад )


Покрила ніч своїм щільним сукном
Берізок і тополь зелене  листя.
Принишкла горобина за вікном
Збирає крапель втрачене намисто.

Останній промінь блиснув - і погас,
Легенький вітер спомини колише.
У темряві все важче розпізнать
Рядки, що меланхолією  дишуть.

Нарешті дощ закінчився сумний -
І тиша упокорила планету.
Відносин наших мед гіркий,
Ти знаєш, - кепська все ж прикмета...




Асоціації...

Попередження: без музичного супроводу не читати!

Слухаєш цю дивну мелодію і здається, ринеш в безодню... в чисте й натхненне небесне море. Відчуваєш тихе шепотіння хвиль. Ну наче транс якийсь:) Але ж... ти вже і не людина, а білосніжна, легенька хмаринка, що тихо пливе корабликом у незвідану і безкраю далечінь. 
Думки линуть, линуть... 
І ти вже не тут... не тут... а десь високо в небі змагаєшся з вправними льотчиками-пташками і наввипередки летиш стрімголов до Африки (ну, там же зараз тепло і жирафчики ходять) або до Антарктиди (бо там пінгвіни... а вони такі кумедні і бігають, наче люди в мішках на ярмаркових конкурсах).
Від цієї думки мимовільно усміхаєшся (бо таки пінгвіни дуже милі smile). А потім усміхаєшся ще більше: на душі стає дуже тепло від цього. Подобається саме відчуттся - ти усміхаєшся, тобі усміхаються. Хтось невидимий... Та що там! Повітря усміхається! Душа, зігріта усмішкою, - добра душа...

Цікаво, які в кого ще виникли асоціації під час прослуховування?smile

Чи найкраще?...

Одна й та сама тема на різні лади.
Обидва вірші - дещо жартівливі.
З реальністю та персонами - ніякого зв'язку

_______________________________________________________________________

Чи найкраще пасую


Примірка жінки чоловіком.
Оптимістичний вірш.

Примір-но мене – чи найкраще пасую? –
До стану тонкого й кремезних плечей.
Чи вигідно чреслам? Чи гідно несу я
Красу твою мужню? І відблиск очей

Сталево-холодних теплішає – гідна
Я бути з тобою у будні й свята;
Й цілунки мої не лише принагідно,
Й не дружні - у щічку - оціниш. Я – та,

Кого ти кохатимеш палко, тілесно;
З ким обмін думками й мовчання удвох –
Інтимно-відкриті та бажані, чесні;
Біль ділиться  й щастя зроста - на обох.



18.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)



Чи пасую найліпше

Примірка жінки чоловіком
Іронічний вірш.

Примір-но мене – чи пасую найліпше –
До стану тонкого, кремезних плечей?
Чи не теліпаюсь навколо? Не тисну?
Чи тепло та вигідно чреслам твоїм?
Мене ти вдягатимеш в будні й на свято?
Для шкіри твоєї мій дотик найкращий?
Зносивши, чи викинеш? В шафу запхаєш?
Чи зносу довіку не буде? Примір-но
 Ретельно.
                      В мені залишись-но!


16.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)


Сніжинка на долоні

Сніжинка тане

На долоні. Зникла. Ми -

В долоні часу.



23.02.2011
© Stepans’ka Marina(SMG)

Просто спогад

Чомусь згадалась сьогодні одна пісня... Свого часу вона допомогла мені вибратись з доволі важкого депресивного стану. Пам ятаю, яким я був тоді - як ходив, усміхався, спілкувався... І якою страшною була порожнеча в душі. Провалля... Ельфи від такого вмирають.
Приятель приніс мені диск. Він не знав... Ніхто не знав... Ніхто не знає й досі, що сталося.
Все це давно минуло. Тільки оці дні перед Зимовим Сонцестоянням наповнені смутком. Чекаю відродження Сонця. Тоді я відродився разом з Сонцем - потрапив випадково до гурту язичників, їв кутю, співав колядок, і зрозумів раптово, що нічого, ну нічого страшного не трапилось. Що можна відродитись наново в сяючій броні нового Світила.
А зв язок залишився... Пісня Лори... Найтемніші ночі року... Наближення чогось... Загибелі... Ні - відродження.

Арфи осінні

По гілках - золоті витинанки,

Дощ мережить і небо, і землю.

Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?..

 

21.09.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Білий полон

Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої віршіpodmig .

Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися.smile

 

Вихор шалений сніжинок-валькірій!

Рвучко, синкопами дихає січень.

Світ захлинувся в імлі біло-сірій,

Щулиться, мружить засніжені вічі...

               Небо схилилось, на землю упало.

               Сніг ізгори вниз, навколо, усюди

               Сипле, вирує... Зимова навала!

               Білий полон, білий світ, білі люди!..

 

січень - 08.09.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111060164

 

Happiness is a warm Gun...

Асоціації з приводу несподіваного листа ...Про Happiness, зброю, музику і минуле .... так собі згадалося ...