хочу сюда!
 

Катя

30 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 31-55 лет

Заметки с меткой «пейзажна лірика»

Зимова подорож від Дніпра до річки Оріль

Зима  приваблює своїми чистими снігами, якими Зима заботливо накриває Землю наче немовля в колисці, піклуючись про тишу і затишок.  В цей час Земля не просто відпочиває, вона стає  чистішою, молодіє, накопичує сили, готуючись до приходу Весни. Зимові подорожі, незважаючи на певний ризик, неперевершені своєю хвилюючою романтикою. Стартуємо з берегів Дніпра. Ніч дивувала небаченим снігопадом.  Ранок   ще хмурий, але день обіцяє бути сонячним і с-ніжним. 


Шлях до зимової казки  ризиковий з елементами драйву … 


Свобода в смак, широчінь небозводу,

І байдуже, яка там  погода.




Дніпро притих, сопе собі  під кригою  січневого морозу


А шляхи все біліші 


Ліс неперевершений зимою

Він знає - Лютий марить зустріччю з Весною...


Дорога в самий кращий день ...


А яка романтика без пригод...


І без фантастичних  стежин 


По зимових килимах на Субару бездоріжжя майже не буває 





Мандруємо крізь лісові хащі 


Ну і як серед чарівного лісу в цей  чудовий день не зустріти друзів. Що може бути смачнішим за каву на морозі...


Тиха година .. Спить водій і спить машина ...   




Перепочили  і ...   на рівну стежину ...

 Зупинемось, зігріємось ... насолодимось картинами зимового лісу 


Порадіємо  Сонечку


Помилуємось  зимовою рікою 



Знову лід між берегами,

А в душі  світанок.

Січень знов малює гами

І сніжинки підуть в танок.






 Бажання мандрів  кличе знову в дорогу

І скізь, куди не дивись - красоти, красоти, красоти...







Нехай білесенькі  сніжинки

До негараздів заметуть стежинки

Мороз  на вікнах  павутинкою

Життя малює Всім  картинкою 

І вірші мої квапливо  без   похапки

Не залишать місць для крапки…

 



Прилетіли дерева

Прилетіли дерева (справжнісінький шок!),
Тріпотіли патлатим корінням.
А кортеджі співучих веселих пташок
Сповіщали про їх воскресіння.

Поправляли дахи, розправляли листки,
Домовито скидаючи крила.
Випускали на волю медвяні квітки.
І від подиву люди застигли.

Чи те справді було, чи, напевно, мана:
Треба ж, з вирію вишні вертались...
Розсипала гротески грайлива весна,
Голосними джмелями всміхалась.

Лариса Журенкова




Уже на весну повертає...

Уже на весну повертає, 
Від себе зиму відпущу.
А провесінь з небес сотає
Тоненькі ниточки дощу.

З дахів все капле, капле, капле...
Куняють вичахлі дроти.
Довбе неквапом сірі кахлі, 
Щоб зчистить землю від сльоти.

Перетікає смуток в ніжність - 
Розтанула в душі нудьга.
Тендітні пальчики підсніжник
До неба в щасті простяга!

Де той лелека, що весни приносить?

Течуть  дні за днями, за буднями - будні, 
Бажає душа і чуттів, і снаги - 
Дощами ридає розхристаний грудень, 
А січень січе, мов капусту, сніги.

А нам до весни ще далеко-далеко, 
Замерзла ніч довга з нальотом сльоти.
Де ж той український жаданий лелека, 
Що весни приносить у снах золотих?

Мальви в Єгипті


Cмагляво-чорний, наче мавр,

Цей садівник, либонь, з Провансу!

Серед червоно-білих мальв

Він виглядає дисонансом!

 

Сміються в крапельках води

Звабливі мальви спозаранку,

І мріють, щоб тугі меди

Спивали бджоли до останку.

 

Дивуюся: відкіль ви тут –

 Улюбленці тепла і  літа?

Це ж треба: біля пальм ростуть

В Єгипті українські квіти!


Сміється подумки араб:

«Ти думала, що тут пустеля?»

В країні  флірту, ігр та зваб

Пускає сонечка веселі!


  

Єгипет, Хургада, листопад 2015

Ангелики вішають зорі

Милі ангелики вішають зорі - 
Стиглі горіхи в Едемі зими.
Білі сніжинки, легкі і прозорі, 
Землю вкривають своїми крильми.

Птаха мала причаїлась на дроті, 
Гріється в світлі нічнім ліхтаря.
Янголи ж всі віддаються роботі, 
Хочуть, щоб красно убралась земля.

Стало на вулиці гарно і чисто, 
Сіється з неба сніжинок ваніль.
Мліє земля переможно-врочиста, 
Пильно вдивляючись в річки таріль.







Січень творить зимопис


 На полі німім ні билинки,  

Самотньо видзвонює двір.

Лягають біленькі сніжинки

На чорного  поля папір.

 

Запалює зимна ніч свічі –

Іскриться земля, мов нова.

Римує сніжиноньки січень,

У ямби вплітає слова.

 

Він творить таємний зимопис,

Змітаючи будні крильми.

Калину впокорену просить

Прикрасити сніг ягідьми.

 

А потім такий відчуває

Енергії сплеск і кураж,

Бо кращого в світі немає

За світлий зимовий пейзаж!


Мелодія осіння

                                                            

На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець

Київським квартетом саксофоністів

і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром

в Національній філармонії України 21.09.2015

 

Мелодія осіння…

Самотній дощ бреде.

Крізь мжицю-волосіння

За ним – щеня руде.

 

Пергаменти-листочки –

Листи зимі – зліта

З гілля. На склі місточки

З калюжами – сльота…

 

Синкоп добірні грона,

Легато золоті –

В осінніх обертонах

Всі tutti й solo ті.

 

Печаль віолончельна,

Чуттєвий скрипки схлип,

Прозорість акварельна

Флейт, гелікона хрип.

 

Мелодія осіння –

Передзимовий бал,

Тужливе голосіння,

Екстаз! Дев'ятий вал!..

 

21 вересня – 12 жовтня 2015

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 71083


І яскріло золотом...


- Бажаю, аби мої свіжий подих і легкий дотик перетворювали все на золото і коштовне каміння… 

- Буде так!... 

І яскріло золотом, сяяло цитринами, палахкотіло сонячно-медовими бурштинами, яріло рубінами, зачаровувало крапчасто-пістрявими яшмовими візерунками. Аметисти з гранатами зблискували втаємничено очима – адже вони Хоронителі Фіолетово-Багряної Істини. 

Ці коштовності були усюди. Їх було так багато!.. А вони падали й падали… Багатство казкове, нечуване і скороминуще… Не знала Осінь, що за декілька тижнів всі її статки і розкоші зникнуть, і голісінька, боса, тремтячи всім тілом, втікатиме вона від Зими, суворої і невблаганної. Вигнанка красуня Золота Осінь… 

 15-16.09.2015 

Свидетельство о публикации № 70072

І яскріло золотом...


- Бажаю, аби мої свіжий подих і легкий дотик перетворювали все на золото і коштовне каміння… 

- Буде так!... 

І яскріло золотом, сяяло цитринами, палахкотіло сонячно-медовими бурштинами, яріло рубінами, зачаровувало крапчасто-пістрявими яшмовими візерунками. Аметисти з гранатами зблискували втаємничено очима – адже вони Хоронителі Фіолетово-Багряної Істини. 

Ці коштовності були усюди. Їх було так багато!.. А вони падали й падали… Багатство казкове, нечуване і скороминуще… Не знала Осінь, що за декілька тижнів всі її статки і розкоші зникнуть, і голісінька, боса, тремтячи всім тілом, втікатиме вона від Зими, суворої і невблаганної. Вигнанка красуня Золота Осінь… 

 

15-16.09.2015 

Свидетельство о публикации № 70072
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая