[ Читати далі ]

Україна – неперевершена своєю красою. Тут і гори й полонини, добротні поля та безмежні степові простори, тут і ріки і моря, лісові хащі та квіткові галявини, ставочки й озера, кургани і затоки.

Земля наша чарівна  і благодатна. Вона чарує  тихими просторами степу, неймовірно красивими і мальовничими берегами річок, таємничими і величавими горами та полонинами, тінистими розлогими лісовими гаями та  шикарними лугами. Різні пори року по своєму неповторні, а сама природа як самий мудрий календар підказує нам  свій ритм часу.

Давайте помандруємо по її чарівних куточках разом.

Обираємо  кращий транспорт …  («Для наших доріг, скажу без базару Краща із кращих  машин, це  Subaru»)

Українці вже знають про Петриківку, де народні умільці – майстри художнього розпису виготовляють свої чудові твори мистецтва.  Поблизу Петриківки, Могильова та Царичарки протікає найчистіша річка в Європі моя улюблена Орель, яка тисячоліттями несе свої прозорі води по степним просторам України. Своєю назвою вона співзвучна  з давнішньою назвою нашого народу ("орії"- пахарі землі, землероби). На її берегах живуть добрі, працьовиті і миролюбні люди, які з давніх пір з великою шаною відносяться до своєї землі і природи. На білому пісочку берегів  річки варто позагорати, скупатись в прохолодних водах Орелі в оточенні казкових білявок – білосніжних лілій, які порадують вас своєю красою і ніжністю.

 

Оріль по праву є однією з самих чистих рік Європи.  На пісочних берегах і в тихих заводях Орілі можна з насолодою позагорати,  пробігтись босяком  луговими травами, прибадьоритись прохолодною джерельною водою, насолодитись легким ароматом білих лілій…

 

На живописних берегах Орелі можна прогулятись по луговим просторам, вдихнувши аромати  степу.

«Без мольберта і щіточок

акварелями та росами 

берега річок

малює  літо босе»

Тут, як мовила юна поетеса,

«Цвіркуни неполохані росами / Засюрчать свою пісню в траві. / І дівчина з русявими косами / Про кохання прошепче тобі» (Наталя Сазончик)

Фотохудожники, якщо поталанить, можуть насолодитись барвами волошкового поля.

 

Дороги, що на захід,  ведуть до річки Ворскла. Добираючись до її правого берега, в районі с. Лучки, можна побачити одну з красот України, її полтавську Швейцарію, де дві річки Ворскла і Дніпро стискаються в міцних обіймах. А берега зваблюють терпким запахом квітучої  Шавлії.

Згідно започаткованою автором цього блогу та підтриманої Леонідом Булавою та іншими поважними українцями ідеї шанування певних днів календаря за природними ознаками нашої благодатної землі, характерними її  представниками рослинного світу, 25 травня оголошено днем Шавлії (рос. – Шалфей). В цей день свята чарівних квітів  Шавлії не чіпаючи її представників, занесених до Червоної книги,  буде корисно: прийняти баньку з віничком берези, добавляючи в нього  трошки Шавлії; попити чайку з листям, чи з добавленням таких; приготувати шашличок (замочуємо його на розчині з красного сухого вина і кидаємо щепку листочків шавлії), такий шашличок буде м’якеньким, ароматним як ніколи і дуже смачним -)))) Приєднуємося і пропагуємо здоровий образ життя!!!

Береги наших живописних рік дивують своєю неперевершеною красотою та квітучим різнотрав’ям весною і літом.  Подивіться хоча б на гарну річку Псел в погоже літо поблизу м. Лебедин. 

“Кульбабинки-конопинки,

Жовті сонця діточки,

У траві біля зупинки,

Запалали квіточки…

Жовтячки пухнасті круглі,

Мов курчатка навесні.

Та кували їм зозулі

Квітувать лише три дні”

(Ірина Рева).

 Річка Псел, давня українська назва — Псло, — уперше згадана в літописі Нестора-літописця «Повість временних літ» 1113 року, змушує дослідників посперечатися з приводу цієї назви. Одні вважають, що стосується вона давньогрецької назви пселлос — темний, інші бачать,що більш вірогіднішим є слов'янські корені, з якими асоціювались луки, пісчані та вологі місця... Берега величавої  річки Псел – неперевершені своєю красотою у будь-яку пору року.

 Я давно вже переконаний, що краса нашої землі, скарби її природи є найкращим бальзамом для душі і ліками для тіла. Тихі вечори на березі невеличкої річки під сяйвом місяця, нічне зоряне небо, зорепади, світанки, ранкова роса, ліс, свіже повітря, тепле сонечко і щира земля, аромати польових квітів – це кращий акумулятор нашої енергетики і життєвого оптимізму...

Я піду за сині хмари

Там де сонця промінець.

Де чекають нас стожари

Де незгодам всім кінець.

( Володимир Тертишник)

 Бережіть природу, бережіть Землю і вони збережуть Вас!!!

Таке враження, що на городі скоро джунглі виростуть! Лиє і лиє. Мабуть пиирода вирішила надолужити і поповнити запаси води, які втратились в наслідок малосніжної зими. Завтра літо... а сонечка нема і не передбачається.

Зараз останній місяць весни. А скоро прийде літо.