Мов різонув мечем по спеці стрім дощезний.
Відсік ураз тепло. Натомість злива
Із лона хмар. А день, немов олива,
Стіка повільно й непомітно щезне.

Здолає прихіть у розбурханих потоках,
Що річкою біжать вздовж тротуару.
Схова під парасолю змоклу пару.
Знеструмиться у ліхтарях високих.

Пірне під крила угамованій стихії,
В надії прихиститись аж до ранку
Й зустріти сонце вмитого світанку,
Де в променях бринітиме надія.
ID: 882596
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.07.2020 15:37:01
© дата внесення змiн: 02.02.2022 15:07:15
автор: Тамара Шкіндер

Прохолоди подих все єство відчує.
Десь луна озветься в сірих комишах.
ВІтер в підворотні згодом заночує,
Сирістю підступно нагонивши страх.

Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити
Заховались мрії у зрадливу тінь.

Хмари, мов химери, плинуть небокраєм.
Між землею й небом бавить вітром гай.
Вересень ногами босими ступає
Й осені на вушко шепче:"Зустрічай!"
ID: 887091
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.08.2020 12:01:26
© дата внесення змiн: 02.02.2022 15:05:42
автор: Тамара Шкіндер

серпнево-мильне
щовечора хтось надгризає день
й доточує стемнілий шмат до ночі
лаштує серпень всеосяжний дзен
і сам у ньому розчинитись хоче

тріщать цикади, задаючи ритм
стихає шум авто на магістралі
шукають вірші випадкових рим
й зникають, ненароджені, в астралі

моє «привіт» звучить, як «прощавай»
на заході кипить ріка кривава
і почуття горять, мов небокрай
зсипають попіл в недопиту каву

слова поблякли, позбулись прикрас
і муляють, мов остюхи в полові
і - так, ніколи вже не буде нас -
була любоff… а не було Любові…
ID: 921151
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 02.08.2021 10:10:49
© дата внесення змiн: 02.08.2021 10:10:49
автор: Ulcus

Ви уявляєте, я помітила мишу в корзині? Живу мишу!

Не знаю, звідки вона взялася і як туди потрапила. Я не розгубилась. Треба було щось робити, тож я вирішила її втопити, бо поруч було ще відро з водою. І ніякої крові та насилля. Я не знала правда, як викинути мишу у відро. Ну не брати ж її руками, чесне слово. Вилити чи що?.. Дивним чином, миша сама вистрибнула з корзини і встрибнула прямо у відро. Ніфіга собі точність! Так, я вмію маніпулювати навіть тваринами.

Мабуть треба було ще стукнути чимось, щоб уже певно, але я зовсім не кровожерлива істота (щоб не сказати - боюсь крові). Щоб вона звідти не вилізла, я стукнула по відру і вона впала зі стінок. І знаєте що? Не здогадаєтесь.
Вона знов полізла по стінках і вилізла швидше, ніж я придумала чим іще стукнути. Та зникла в невідомому напрямку.
До чого я це все кажу?

Я тебе, трясця, для того топила, щоб ти звідти вилазила?! От скажи мені як розумна, інтелігентна руда паскуда, ти що, не бачиш, що маєш здохнуть? Деякі істоти зовсім не поважають чужу працю. Якби я була миша і мене старались втопити, я б втопилась і не видєлувалась. Але ж тут, бляха, нє, в голові у нас нема і не було. Животноє!
Зразу видно, хто ти є. От тварина - вона і є тварина!

Тікай-тікай! Ти можеш втекти, але я вже думаю про тебе погано.