Кохання - буття внеземної матерії...

Who is кохання? Це - є форма внеземної матерії чи матерія яка прийняла внеземну форму, а може це недосяжний на Землі, ідеальний стан спокою та внутрішньої-зовнішньої злагоди...

Риторичні запитання, на які людство шукало відповіді на протязі всього свого існування, але так і не відповіло...

Де ж ви романтики, бля...

Знайомство з прекрасною дамою - вона в коротенькій спідничці та тоненькому топіку, через який  просвічуються великі, темні, як стиглі вишні та супер спокусливі соски ( "...без ліфчика с...ка, хоче щоб її ви...ли..."), я - голий до пояса, тільки в шортах ...

"Дуже приємно з вами познайомитись, о прекрасна дамо!!!" :)  Далі чемно-достойно знімаю шляпу з вух, по-хранцузськи розмахую нею в повітрі, з такою силою що перо (тільки що вирване у гуски) валиться додолу та нагинаюсь, щоб поцілувати вашу ніжну ручку. "Цьом-цьом"- ніжно цьомаю цю прекрасну ручку. І ...

 ...Тут сучасно-цинічна  молода людина бере гору над галантним кавалером минулого: "Що мала, де завтра здибаємося, я вже хочу  тебе тр...ти..."  ...Але ж ні-ні, я не такий цинічний, я ніжно-романтичний,  іноді... в своїх мріях...

Воїни УПА - прості люди, які хотіли вільно жити на своїй землі!

Пізня година... Тільки, що прийшов з гулянки, здавалося б, після такої кількості випитого спиртного, треба спати та бачити еротичні сни, а ні - "одолевают думы"...

  Один з моїх друзяк розповідав про свого героїчного діда, в якого була дійсно унікальна доля, він встиг побувати і в німецькій поліції, і в УПА, і в Радянській Армії, дійшов до Кенігзберга, отримав з десяток різних медалей та орденів за героїчність та відчайдушність, та разом з тими орденами в 1945р. поїхав на Колиму та в алмазні копі Якутії, та навіть там вижив, не зламався, не став "доходягою"-плазуном.

А починалось все доволі звичайно - простий сільський хлоп, працював з батьком на землі, тільки відрізнявся він зростом - під 2 метри та силою. Коли прийшли комуняки в 1939р., почались на їхню сімю "наїзди", заарештували дядька - сільського священника (так він і зник, до цього часу не відомо нічого про його долю), забрали до "колхоза" коней, корів, навіть хату конфіскували, яку батько сам побудував, та розмістили там приїзже бидло - комісаріат НКВД . 

Звичайно ж після такого коли прийшли німці, то в нашому   селі їх зустрічали, якщо не хлібом-сілю, то з "стриманим оптимізмом", але доволі скоро і німці показали свою звірячу суть. В перші дні німецької окупації, вони мало цікавились улаштуванням адміністративного врядування на окупованих землях, головне "млеко-яйко" давайте, і тому перший набір і в місцеву поліцію, і в старости був на плечах громади, тому і туди, і туди потрапили люди цілком нормальні та адекватні. ( А нам то совкова пропаганда "втирала" що всі поліцаї зеки-уголовники. Звичайно було і багато уголовників, але це вже потім, коли німці, вже озвіріли, почали палити села, людей направо та наліво вішати...)  Серед тих хто записався в поліцію  був, і герой мого невеликого нарису.

 Був він у поліції не довго, десь коло місяця, і скінчилась його служба доволі несподівано - німці затіяли каральну акцію проти села, де селянами був вбитий німецький солдат, за те що намагався згвалтувати дівчинку. А поліцаї  коли почули куди їдуть, збунтувались, вбили німецького лейтенанта та декількох солдатів, та майже всією залогою поліції разом зі зброєю пішли в ліс. Через деякий час їх невеличкий загон прибився до більшого, так і почалася його бойова стежка.

 До 1944р. він воював з німцями в лісах на Волині в складі партизанських загонів УПА, добре воював, про подвиги сотні внашій окрузі ходили легенди, розповідь про них не одну сторінку займе тому відкладу до іншого разу. А зараз стисло про подальшу його долю.

 В 1944р. коли вже фронт перекотився через Україну, та прийшли знову комуністи, він що називається "попав" - прийшов він якось ночувати додому до жінки, а тут НКВДисти облаву організували - пушечне мясо їм було потрібне - добровільно- примусова мобілізація до лав Червоної Армії. Ну і загримів наш герой до штрафбата. Але доля і тут до нього була прихильна - він вижив, воював добре, завзято, про це говорить навіть те що він - штрафнік та з окупованої території став сержантом та отримав декілька медалей та орденів. В Кенігзбергу був тяжко поранений, довго лікувався в госпіталі, а потім після демобілізації приїхав на Україну. Атут його заклали місцеві стукачі, і загримів він на 25 років до таборів. Але і там вижив, повернувся вже в 1970-ті роки на рідну Україну. В 2006р. помер-нехай земля тобі буде пухом!

Ось я подумав - історія вона не чорно-біла,отут є наші-хороші, а отам ненаші-погані, вона набагато складніша,багатоплановіша, багатогранніша, є сотні різних відтінків та кольорів, але основне що має бути в житі людини, це відчуття своєї Батьківщини та правди.

"Я єсмь народ,якого правди сила, ніким звойована ще не була..."

Слава Україні!!!

Страницы:
1
24
25
26
27
28
29
30
31
предыдущая
следующая