хочу сюда!
 

Татьяна

54 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 50-54 лет

Заметки с меткой «гумор»

Оператор call-центра

...из объявлений: 
"Погодинна оплата, якщо людина виконує план, поанкетна якщо не виконує..."

"Приглашает на работу оператора call-центра для проведения социологических опросов удаленно (не продажи) по телефону."

"Коммуникабельность (грамотная речь, умение расположить к себе человека, позитивный настрой)."

"Грамотное чтение..на русском и украинском языках."

"Умение слушать."

"ПК на уровне уверенного пользователя (обязательно)."

"Наличие ПК (Windows 7 или 10)."

"Наличие гарнитуры."


Итак, согласны..у Вас всё это есть, почему-то. И готовы работать не совсем бесплатно, но и без социальных гарантий. Вы ведь дома... Вам платят за ребёнка и т.д. Представим, что Вы уже работаете. Учитывая общественную мысль и разные разности. Опыт, в конце концов... То, что предстоит Вам пережить, это..мелочи жизни. Молоко не выдают! И нечего плакать, если Вас сегодня не записали на работу, ибо неизвестно ещё, кому повезло...
 Добрий. Ти хто? Даун?
 Добрий. Дівчино, ти знаєш, який сьогодні день? Сьогодні свято! 
 Добрий. Дівчино, ти знаєш, який сьогодні день? Я на роботі!
 Добрий. Шо надо?
 Добрий. Дівчино, тобі немає чого робити? У тебе діти є?
– Добрий. Іди ти на...(не переводимо).

Важливе досягнення за 2021, або до чого тут ср*ка

Ви побачили слово "сра*ка" в загловку, але я вас розчарую - далі ні слова про політику
___
Не вийшло наприкінці грудня минулого року написати традиційні для всіх соцмереж "підсвинки року". 2021 нічого яскравого не приніс... Але і трагічних подій, від яких втрачаєш ґрунт під ногами і хочеш розфігачити лоба об дверний косяк, також (поки) не було, і це можна вважати своєрідним плюсиком.

Так би я і жив далі взагалі без підбиття жодних підсумків, якби таки не згадав. Подія ця сталась саме в грудні, десь у першій його половині, і дивно, як я про неї забув! Це той випадок, який можна (мабуть) порівняти зі втратою цноти - щось трапилось вперше і, відповідно, залишило яскравий і незабутній відбиток в голові. Це як вперше покататись на вєліку. З'їсти морозиво хрєн-брюлє (набагато смачніше ніж крем-брюле). З'їздити на море і не отруїтись місцевою їжею. Зустріти світанок на вершині Кіліманджаро...

Далі трошки задовга передісторія... Я колись писав, що в Харкові знімаю житло в однієї бабусі. Бабуся загалом норм, але, звісно, нам було не дуже зручно в тісній хрущівці, особливо зважаючи на те, що вищезгадана бабуся взагалі не хотіла змінювати графік і готувала собі їжу саме тоді, коли я приходив з роботи. Як то кажуть, штовхались дупами.

Але ось в листопаді у нас сталось поповнення (гусари, мовчати!). З Чехії з двома великими валізами завалився син бабусі, мальчік років 35 із завжди дитячим виразом обличчя, який успішно живе в нашій з бабусею квартирі і понині, ділячи з власницею житла диван (бо спати більше ніде).

Комфорту, таким чином, стало ще менше - я ввечері ходжу на кухню через зайняту сімейством прохідну кімнату, мельтешу, займаю вже згадану кухню і ванну, та і загалом - чужа людина у своїй оселі, навіть за великі бабки, а саме 2 тисячі українських гривень, це не дуже добре.

Я теж потерпав. Раніше тиха бабуся виявила небиякий дар до балаканини, оскільки з'явився об'єкт для неї, а саме рідний син, на якого щовечора сипляться перекази новин, роздуми про майбутній ремонт і старі-добрі наїзди, причину яких я так і не зрозумів. Мальчик мовчить і терпить. І супиться, коли я проходжу повз, какбе натякаючи... Я роблю покер-фейс. Зрештою це він сам мене запросив до цього житла, не зазначивши, що буде жити й сам, хай тепер супиться, мені все одно.

Однак пофігізму часто бракує. Увечері на хаті постійно шумно - говорить телевізор, говорить радіо, говорить бабуся, і до цього ще доєднується музика з ноутбука сина, яку він полюбляє вмикати після 9 вечора, коли я вже лягаю спати.

Ця довга передісторія лише для того, щоби підтвердити факт того, що жити в тій двушці в одному зі спальних районів "першої столиці" не надто комфортно - очікувано не лише квартиранту, а і господарям.

Атмосфера помалу розпалювалась, напруження було видно по обличчям, які мене зустрічали ввечері (але робив вигляд, що натяку не розумію, знову покер-фейс). Я чекав: скоро щось буде...

І ось на початку грудня, сидячи в себе в кімнаті, почув шматок розмови. Так буває, що ти повністю не вловлюєш слова, але якимось п'ятим відчуттям вгадуєш, що говорять про тебе. Почав прислухатися. Наскільки я зрозумів, син намагався переконати бабушку вести себе ввечері тихіше, на що бабуся обурилась і, забувши про конспірацію, мало чи не повен голос сказала: "Нам шо тепер, на ципочках ходити? Та пішов він у сраку". Він - це я, драстє.

Я спочатку обурився. Як мене і в сраку? Але потім згадав, скільки я матюків висипав на їхню адресу (нехай і в себе в голові), коли голодний приходив з роботи і сидів у кімнаті, чекаю, поки звільниться осоружна кухня. Тому списав це на карму і подумав, що головне - у будь-якій ситуації треба знаходити позитив. І я знайшов, бо то був перший раз, коли мене послали в сраку.

Якби психологи на терапії говорили правду

Знайшла тут запис «Якби психологи говорили правду».

Ділюсь перекладом.

 

 

- Ласкаво просимо на терапію. Скажіть, про що Ви думаєте?

- Ок. Отже. Мені просто іноді здаєтеся, що весь світ проти мене, знаєте?

- Чому Ви так кажете?

- Ну, для початку, я з друзями ніколи не бачусь лицем до лиця. Забагато напруги.

- З чим Ви не згодні?

- Пф, та з усім. Ось, наприклад, пару днів тому моя подруга була зла на мене тільки тому, що я хотіла залишитись вдома і дивитись «Чорне дзеркало» замість того, щоб кудись вийти. Хех, я розумію, що це її День народження, але ж це нова серія.

- Розумію.

- Ага, а потім вона заводиться і починає мені перечислювати кожну річ, що вона колись для мене зробила. Я особисто вважаю це дріб’язковістю. Угу. Я не роблю так. Скільки разів я ще маю вислухати історію про те, що вона мені подарувала нирку? Я це пам’ятаю.

- …

- А минулого тижня. Коли у неї зламалась на трасі машина, думаєте, кому вона подзвонила?

- …

- Мені! То хто насправді поганий друг?

- Вона була принаймні вдячна, коли Ви приїхали забрати її?

- Га? А, ні. Ні-ні-ні, я викликала їй Убер з своєї постелі. Була нова серія «Чорного дзеркала». Ви цього не записали?

- Ага, так. Добре. Я Вам зараз покажу кілька картинок.

- Порно?

- І Ви мені розкажете, що на них побачили. *показує першу картинку*

- Жахливий витвір мистецтва

- …

- Виконаний жахливим художником. Це доволі погано зроблено.

- *показує наступну*

- Виглядає, як моя сестра, коли її кинули. Хех, це кумедно.

- *наступна картинка красивої фотомоделі*

- Хвилинку. Та це ж зображення мене. Хіба ноги не зовсім не схожі, але це я. Це я?

- Цікаво.

- Лікарю, що не так зі мною? Чи я маю тривожність через те, що постійно маю рацію? Чи може я в депресії через поганий вибір інших людей, наприклад, носіння кроксів? Ох, багато людей так роблять.

- Ні! Я гадаю,.. на мою професійну думку,.. проблема в тому, що… Ви погана людина.

- Що?

- Ви зла, злопам'ятна, зарозуміла, егоцентрична людина, якій треба багато над собою працювати, щоб усе це виправити.

- Хм… 

- ...

- То є від цього якісь пігулки?

 

 

Цей незручний момент, коли ти думаєш, що з тобою щось не так, в той час як насправді ти просто мудак!

Не будьте мудаками і йдіть їсти кутю)

Христос ся рождає! =)

Сходив до психолога, тільки навіщо?

poka Давно хотів, давно треба було, але наважився тільки нещодавно. Вибрав на сайті "найдешевшого" фахівця (всього-на-всього 600 грн. за годину консультацію; нє, без іронії, це реально недорого, бо були інші пропозиції за 900, тищу і навіть якась пані з купою патентів і статей просила за все ж ту годину цілих 3 тисячі українських гривень), зняв гроші і пішов... Ні, не в дупу, а на прийом...

Ну шо сказати? Цілу годину я сидів на диванчику і розповідав свою біографію. Психологиня навіщось все це записувала і задавала навідні питання. Не бачу смислу детально щось розказувати, бо розказувати по суті нічого - я цілу годину теревенив про дитинство, юність, молодість і тому подібну нудятину.

Найцікавіше відбулось в кінці. Психологиня закрила свій зошиток і сказала, що нічим мені допомогти не може. Типу, це твої проблеми, Ратцінгер, давай сам якось розрулюй. Але щоби не виникло враження, що сеанс пішов коту під хвіст, жіночка запропонувала зустрітись ще... а потім ще і ще... Бо мені треба пропрацювати емоції. У мене, бачте, проблема - у мене є якась стратегія, якої я дотримуюсь, але ця стратегія найкривається мідним тазіком, я кажу "ой, всьо", кидаю, значить, справи і впадаю в апатію, байдужість і в тому подібні модні нині стани.

Я спитав прямо: може я просто лінива срака і треба не кидати те, що ти почав? Психологиня знову щось почала говорити про емоції. Ну які емоції, які? У мене з ними нормально! Я спокійний, як слон, от абсолютно!! У мені зараз така гармонія і умиротвореність, що хоч до рани прикладай! Я нормальний, НОРМАЛЬНИЙ! Ну ... бувають, звісно, закоси, але зараз бомбить від того, що я витратив 600 грн. і мені толком нічого не сказали. Думаю, за годину можна було дійти якогось висновку, крім того, я розбовкав все своє життя, благо воно не надто насичене і в годину ідеально вписалось.

І шо я подумав... Здається мені, що нас знову налюбили. А лікарні, всі, це шахраї з давно накатаними схемами, які спрямовані на те, щоби викачати з тебе побільше бабла. У якогось гастроентеролога ця схема полягала б у виписуванні купи таблеток і призначення всіх аналізів, які підходять під ваші нарікання (і я це не з башки взяв, недавно відвідував лікаря з проблемою шлунка і пізнав цю схему на своїй шкурі), ну а всі ці мозгоправи розкручують на безкінечні сеанси, говорять туманно і загадково, маніпулюють і впарюють. Тьху...

Може психологи комусь реально-таки допомагають. Але заперечувати, що метод "бери і роби" неефективний, вважаю категорично хибним. Таким чином я сам собі ставлю діагноз - "хронічна лінивість обох полушарій сраки". Призначаю лікування: заняття на турніках, читання книги, вивчення іноземних мов раз на день по тридцять хвилин після їжі. Всьо, пішов лікуватись! Психологи мля...

2041

— Пане Президенте, вже минув рік, як Вас було обрано на цю посаду. За цей час Вас багато критикували — як усередині країни, так, наприклад, і з боку Європейського Союзу. Що Ви можете сказати їм у відповідь?

— Перепрошую, але віднедавна я не Президент, а Гетьман. Мене обрав український народ цілком демократичним шляхом. Вільне волевиявлення показало, що люди хочуть змін. Більшість людей хотіла бачити нову державну політику. Мене може дехто критикувати за певні рішення, однак ніхто не заперечить, що жити стало веселіше. Щодо шанованих мною європейських колег можу сказати коротко: це не їхня справа. Український народ як суверенний суб’єкт політичної дії сам вирішує, що та як йому робити. Але загалом ми читаємо всі ці поради. Хай не думають...

— Зокрема, Вас критикують за те, що Ви застосували вибіркові репресії щодо колишніх керівників держави.

— Попередній глава держави зараз живе на селі, а саме на фермі. Думаю, це піде йому на користь. Там свіже повітря, чисті продукти. Раціон не дуже різноманітний, зате корисний для здоров’я. Мінімалізм та аскетизм зараз у моді. Рішення про зміну його статусу було прийнято не мною, а високоповажним незалежним Судом. Причому саме присяжні визначили, що мій попередник — козел. А козлу місце на фермі. У кращому випадку. Власне, можете пройтися оновленим Хрещатиком і попитати в людей — більшість погодиться з цим вердиктом.

— Але це ж суперечить здоровому ґлузду! До того ж, судове провадження вів суддя, відомий своїми сумнівними резонансними рішеннями за часів Ваших попередників. Тому майже очевидно, що Ви так само здійснювали тиск на суд.

— Ваші слова ще більше підкріплюють мою точку зору. Оскільки попередні керівники так довіряли людині, що давали їй можливість розглядати дуже важливі судові справи, то тепер вони не мають жодного морального права не довіряти цьому судді. До того ж, Ви не можете заперечити, що прийняти таке рішення може тільки людина дуже смілива...

— Або божевільна. Чи під тиском...

— Ви не маєте жодних доказів мого втручання в розгляд справи. Це все брехня й наклеп недоброзичливців. Якщо так кажете — спочатку доведіть. Гарантую Вам, що таких доказів не існує й існувати не може. Також варто зауважити, що згідно з Головним Законом (тепер у нас один єдиний кодекс, а тому немає плутанини) під час слідчого провадження та судового розгляду має превалювати дух, а не буква закону. Це має бути новим суттєвим кроком на шляху до повної гуманізації правосуддя.

— Хм, я зрозумів. Дозвольте Вас також спитати, чому за останній рік було перейменовано майже всі державні посади та установи? Невже від того, що Верховна Рада тепер називається Зборами, змінилася якість її роботи?

— Треба докорінно міняти політичну систему в Україні. І з чогось потрібно починати. Погодьтеся, що перейменувати установу — найлегше. Тому ми почали з цих простих та ефектних кроків. Скоро на нас очікують перевибори за новою прогресивною системою, якої ще не було ніде у світі. Нехай новий орган представницької влади навіть за своєю назвою не буде асоціюватися зі старим корупційним та імпотентним псевдопарламентом. До речі, всі ці зміни вносять різноманіття та радість у життя людей. Як і щовечірня святкова ілюмінація в центрах міст. Я вже казав, що жити стало веселіше, цікавіше. Принаймні, для мене.

— Щодо зовнішньої політики... Ваші дії йдуть у розріз із вимогами до вступу України до ЄС. Що Ви на це скажете?

— Якщо їм сильно треба, візьмуть і так. Ми не будемо набиватися, в нас тепер є свій газ.

— А як же загроза з боку Росії?

— Їм зараз не до нас. У них вирішується китайське питання. Поки вони його вирішать, у нас буде доволі міцне Військо. А загалом я дуже люблю Росію й росіян — от прямо задушив би в обіймах.

— Хотілось би торкнутися економічної політики Вашої команди. Зокрема, Генерального Підскарбія. Раптово всі валютні рахунки було переведено на гривні, а валюту було вилучено державою й покладено на окремі державні рахунки. По-перше, ці дії дестабілізували ситуацію на фінансовому ринку та загалом у країні. По-друге, хто контролює валютні кошти?..

— Я контролюю. Так що можете не хвилюватися за них.

— Залежність від однієї людини може призвести до зловживань і корупції...

— Гірше, ніж було, просто бути не може. До того ж, якщо я буду багато розкрадати, а народу нічого не дістанеться, то він наступного разу може обрати якогось ніби-то більш перспективного кандидата, а насправді падлюку, яка розвалить країну дощенту. Я цього допустити не маю права. Тому а пріорі не зможу багато красти. Я знаю міру. Повірте, нам багато не треба.

— Такі валютні пертурбації викликали хвилю протестів серед громадськості.

— Нехай собі мітингують, вони мають право. Але це їм нічого не дасть.

— Навіщо було зроблено цей крок — націоналізацію валюти?

— Нам потрібно багато чого купити за кордоном. Нове устаткування, технології. В нас розвалена вся наука та промисловість, окрім деяких галузей.

— Але як тоді якесь приватне підприємство може придбати за валюту нові станки, якщо валюти в неї немає?

— Ми можемо купити для них, якщо вони доведуть таку необхідність.

— А не занадто багато контролю й ручного управління?

— А раніше було менше?

— На мою думку, менше.

— Це Ваша суб’єктивна думка. Можете залишатися при ній, у нас вільна країна.

— Як Ви будете контролювати надходження всієї валюти до Скарбниці? Чи не будуть гроші осідати в офшорах?

— Для цього в нас є незалежна Система Судів. Зараз на розгляді... (Дивиться на екран.) ... 13427 економічних справ за статтею "в особливо крупних розмірах".

— А якщо власники великих підприємств виїдуть за кордон?

— Не виїдуть. Принаймні, нікому ще... Ніхто ще не виїхав. Мабуть, тому, що в нас так добре жити.

— Як себе почуває середній бізнес?

— Не знаю, особливо не жаліються. Значить, добре. Ми їм трохи зменшили податки, а вони за це нас не критикують. Деякі все одно критикували, але вони вже перейшли в категорію малого бізнесу. Тепер їх не так чути.

— На завершення — які Ваші подальші плани? Маю підозру, що їх у Вас багато.

— Насамперед треба повечеряти, я зголоднів. Потім треба буде створити Новий Курінь Внутрішньої Безпеки, а старий КВБ перейменувати на Старий. У кожного будуть свої повноваження. Їхні старі навички, сформовані протягом останніх п’яти десятиліть, можна вжити з користю для суспільства. Натомість НКВБ буде перейматися безпекою більшості населення нашої чудової квітучої країни. Дякую, мені пора.

3. Гумористичний сон

Попереднє - http://blog.i.ua/user/2222714/2382601/
Додам свої приклади до своєї катеригозації =)

3

Гумористичний сон


Давно це було) Якось я з підмовляла подругу зробити прогулянку поїздом в інше місто. Місто недалеко, тож до вечора можна встигнути вернутись, але та все відмовлялась:

- Що ти? Як я можу поїхати нікому вдома про це не сказавши?

- Та все буде нормально. Ми встигнемо!

Все-таки посадила її в купе і ми з вікна почали милуватись різними краєвидами.

Раптом вона помічає, як ми обганяємо стаю птахів, що летять поруч, а серед них подруга впізнає свою маму-чарівницю:

- Бачиш? Я казала, що так не можна! Тепер мені дістанеться!

В цей час потяг зупиняється на станції і я кажу:

- Спокійно. Зараз я все влаштую, - і виходжу з вагону.

На пероні я підходжу до вишки, на якій стояла сумна жінка с сивим волоссям. Вона сама була худа і одягнена в довгу сіру спідницю і сіру шаль – загалом, нагадувала голуба. Я стала підійматись до неї, але вона відсахнулась і піднялась вище. Я йду далі, а вона перетворилась на голуба і піднялась ще вище. Тоді я ловлю ривок вперед і ловлю цю пташку.

Як я дісталась назад – не пам’ятаю. Пізніше цю техніку назвуть телепортом.

Я заходжу в купе, зачиняю двері, подруга з надією питає:

- Ну як? Влаштувала?

Я кидаю на стіл два відрізаних крила:

- Так, тепер вона за нами не летітиме.

Якось дивно повела себе подруга. Замість того, щоб заспокоїтись, у неї ентузіазму іще менше стало. Всю дорогу зі мною навіть не розмовляла. Лише, коли ми прибули на наступну зупинку, вона дала собі волю виговоритись:

- Як ти могла так вчинити з моєю мамою? Як вона тепер буде без крил?

Та я й тут не розгубилась:

- Спокійно, я все влаштую.

Коли поїзд став відправлятись далі, я знов заходжу в купе, подруга кидається з питанням:

- Влаштувала?!

- Так, - я кидаю на стіл пташину тушку, - тепер їй крила не потрібні!

Невимовний жах проступає на обличчі подруги.

 

А мені, як спалось, було смішно))


Наступне - http://blog.i.ua/user/2222714/2382604/

Нарешті! Українська вакцина від ковіду.

Хоч всі й кажуть, що ми ua_flag  гівно, але насправді ми великі молодці
І незалежно від того, наскільки зле буде польським гризунам, і скільки їх виживе, дебелий респектище sila львівським науковцям.


Анекдот (згадався)
Спілкуються дві польові миші.
- Ти вже укололася вакциною від ковід_19?
- Та ні, я не спішу. Хай її спершу на людях потестують...

Мої мемасики

Хочеться вам про щось написати, але поки нема про що. Дивіться мої мемасики. Якщо десь побачите у ФБ мем з синьою мухою, то це я склепала )).
Викладаю без підбору по темам, тому трохи сумбурно. 
Обіцяю щось згадати з життя і написати нормальну замітку... але це не точно)).















P.S. Давно не казала, що всіх вас люблю.

До питання вакцинації

Спільні ознаки грипу і covid_19

1/ Хвороба викликана вірусом
2/ Велика кількість штамів та схильність вірусу до мутацій
3/ Тактики лікування усіх форм хвороби у загальних рисах однакові.
4/ Іноді протікає тяжко навіть у здорових до того людей
4.1/ Тривала гіпертермія, ломота, слабкість, головний біль і біль у горлі
4.2/ Гостра вірусна пневмонія, зниження сатурації крові, часто запускається цитокінний (імунний) шторм
4.3/ На тлі хвороби часто приєднується вторинна бактеріальна інфекція на будь-якому рівні дихальної системи та загострюються супутні хвороби
4.4/ Фактором ризику можуть стати супутні хвороби (дихальні /астма, хронічне обструктивне захворювання, саркоїдоз/; серцево-судинної системи /гіпертонія, атеросклероз, тромбофлебіт/; ендокринної системи /цукровий діабет, тиреоїдит/)
5/ Стає причиною смерті частіше, ніж хотілося б.

Відмінні ознаки грипу і covid_19

1/ Грип це не ковід
2/ Походження
2.1/ Вірус грипу A/H1N1 був виведений у таємних німецьких лабораторіях і поширений німецькими підводними човнами по узбережжях США, Франції та інших країн ворожої щодо німців коаліції під час 1 св. війни;
2.2/ Вірус covid_19 на ім'я SARS CoV 2, був виведений у китайських таємних лабораторіях для бойового застосування та підвищення мобільності перенесення СНІДу безконтактним повітряним шляхом (додатково до статевого та парентерального способів)
3/ Контингент хворих
3.1/  Щойно після бойового застосування грип косив переважно пацієнтів молодого та середнього активного віку і майже не чіпав старих
3.2/  Щойно після бойового застосування covid_19 косить переважно пацієнтів літнього та древнього віку або обтяжених супутніми хворобами, майже не чіпаючи дітей
4/ Смертність
4.1/ Від першого повідомлення в іспанських газетах про невідому досі епідемію у 1918 р. і до грудня 1920 року, коли стали відзначатися ознаки стухання епідемії, іспанкою перехворіло 500 млн людей (бл. 25 % населення планети), а померло за різними оцінками від 17 до 100 млн осіб (0,8 - 5 % від населення глобусу або 3,4 - 20 % від числа захворілих).
4.2/ Від перших повідомлень www://джерел  про невідому досі епідемію на межі літа і осені 2019 р. і до цього дня на covid_19 перехворіло 244444105 осіб (3,1 % від населення планети), а померло 4964101 особа (0,063 % всього людства або 2,2 % від числа захворілих)
5/ Застосування вакцинації з метою подолання хвороби
5.1/  Спроб розробки вакцин від іспанського грипу та кампанії добровільного профілактичного вакцинування для убезпечення від цієї страшної недуги зафіксовано не було. Наразі ж навіть в Україні вибір брендів та виробників вакцин проти грипу цілком задовольняє найвибагливішого споживача абсолютно на всі штами грипу, циркулювання яких прогнозується цієї зими. Характер вакцинації добровільний.
5.2/  Менш ніж за рік розроблено з десяток чи більше вакцин проти covid_19 ще більше пів сотні - вакцин-кандидатів у стадії розробки та випробування. Вакцинація проти covid_19, що розпочалася у грудні 2020 р. як добровільна, наразі набула характеру, коли організовано (і планується ввести ще) низку обмежень невакцинованого індивіда до життєвих засобів. При цьому скрізь наголошується, що вакцинація все ж... добровільнаhypnosis

           Що ж, мабуть на наступному етапі варто чекати перегляду примусовості добровільності вступу селян у колгоспи у 20-30 роках минулого століття в СРСР.
           Хм.. яке б  питання поставити на завершення? О (не буду мудрувати)!!! Враховуючи, що добровільно щепитися від ковіду незабаром запланують всі, хто не зробив цього раніше, то

чи плануєте Ви найближчим часом вакцинуватися проти грипу?

6%, 1 голос

6%, 1 голос

0%, 0 голосов

12%, 2 голоса

6%, 1 голос

53%, 9 голосов

18%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
182
предыдущая
следующая