Профіль

ЙожеГФТуманэ

ЙожеГФТуманэ

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Просто так

  • 26.04.24, 14:33
Там в коноплевому саду,
Там крокодильчик щебетав,
Додому я просилася.
Єдиноріг все не пускав..

Будьмо!!

  • 23.04.24, 15:28
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!

Хоч і не розуміють ні чого не розуміють!

Воно не перекладається!

Це навіть не «паляниця». Це якась окрема хромосома з ДНК.

Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. 

Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул і вітер Дикого Степу!

Будьмо! - це УКРАЇНА!  Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і 

Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Червона калина. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.

Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Харків і Суми, і Полтава. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст…

Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними і чорними нитками…

І під копитом камінь тріснув… 

Будьмо - це донати і безпілотники. 

Будьмо - це окопні свічки і камуфляжні сітки.

Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками.

Будьмо - це наші нерви й наші діти, й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.

Будьмо - це лелеки, що вертають навесні з вирію до свого гнізда, до свого дому. І  F-16 -  з лелеками… чи дай, Боже,  й раніше !!!

Будьмо  - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця. І мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси… 

Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…

Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі…

Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!

Весняне

  • 28.03.24, 16:28
Люблю Весну! 
Граблі, лопату. 
Свої шість соток коло хати. 
Вила в руці і тачка гною.
Так цілий день - спина дугою. 
В кущах щебече пташка рання. 
Коти дуріють від кохання. 
Розтанув сніг і сонце сяє.
Душа весною оживає.

Про черешню

  • 07.03.24, 14:38
Про черешню. Даю ще ідею, кроликів розводити. Хоча все нове це гарно забуте старе. Пямятаєте невінно убієного ківу? З його «жомовою ямою»? Як казав Леонід Данилович «це вже було»

Джордж Орвелл

  • 27.02.24, 14:59
1984Джордж Орвелл
Переклад Віталій Данмер
Частина ПершаГлава 1

Стояла ясна та прохолодна квітнева днина, на годинниках пробило тринадцяту годину. Вінстон Сміт, притискуючи підборіддя до грудей щоб сховатися від підступного вітру, швидко ковзнув крізь скляні двері великого панельного будинку що звався "Перемога", але не достатньо швидко щоб завадити вихру з піску та пилюки увійти разом з ним.


                                    Колгосп тварин

Джордж Орвелл
переклав ІВАН ЧЕРНЯТИНСЬКИЙ

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ.

ПАН Джонс, власник хутора "Дідівщина", позачиняв на ніч курники, та був занадто на підпитках, щоб не забути також закрити і дірки, кудою вилазили кури. Круг світла, який кидала ліхтарня пана Джонса, танцював з кінця в кінець, коли він похитуючись проходив подвір'ям. Хвицнувши раз — другий, він скинув черевики біля заднього входу, хильнув останню склянку пива з бочки, що стояла в посудній і попрямував у ліжко, звідки вже роздавалось смачне хропіння пані Джонс.


Не меліть дурниць це дві різні книги

Колгосп тварин1984

Написані в різні часи
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B6_%D0%9E%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB#%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8


"1984" дочитую "Колгосп тварин" на підході



14 лютого що будемо святкувати?

  • 14.02.24, 13:03

-          День програміста

-          День психічних хворих в Німеччині

-          25 років з дня страти Чикатило

-          День закоханих

-          В Японії свято оголених чоловіків

-          В США день гондона (презирватива)

 

Огидна пляма

  • 24.01.24, 15:05
Карикатура 1890 р. в америк. журналі "Life" зображує цивілізацію в образі Афіни, яка миє земну кулю і говорить з нею:
- Яка огидна пляма!
Ніяк не можу її відтерти!
Земна куля відповідає:
- О, це ж росія...
Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ ім. Т. Шевченка.
Translate post
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
66
попередня
наступна