Чому теза "ворог несе великі втрати" не працює?
- 01.11.23, 13:24
Увага! Нижче йде диванна аналітика. Цей допис не є спробою дискредитувати ЗСУ, це просто роздуми на тему.
З перших днів повномасштабного вторгнення в проукраїнському інфопросторі утвердився стійкий і "переможний" наратив - ми перемагаємо (навіть якщо лінія зіткнення на нашу користь не змінюється), бо ворог несе величезні втрати.
Особливо часто цей наратив починає звучати під час атак ворога. Тому зараз, під час "запеклих" боїв за Авдіївку, ми бачимо в ЗМІ величезні числа втрат армії рф як серед особового складу, так і в техніці.
Теза про великі втрати навіює на одну думку - орки слабнуть, орки програють (це ще один український наратив), і ось ще трошки, вибачте, два-три тижні, і ми почуємо про новий жест "доброї волі".
Та чомусь цього не стається. Чому?
Бо теза не працює. Якщо заглибитись у деталі повномасштабного вторгнення, то теза про великі втрати ворога була актуальна в перші дні великої війни. Саме тоді, коли "бліцкриг не вийшов", наші армійці та партизани спалили велику кількість техніки, яка зупинила швидке просування рф.
Інші операції Сил оборони лише почасти зумовлені втратами ворога, але передусім там зіграли інші фактори:
- Київська - оточення ворожого угруповання українськими військами, розтягнута логістика, дії партизан та, можливо, договорняк, який зруйнувала Буча;
- Харківська - грамотно спланована операція, швидкий прорив мобільних груп, відсутність великої мережі ворожої фортифікації та брак сил рф;
- Херсонська - знищення мостів, локалізація ворожого угруповання і, як наслідок, самовільне залишення ворогом правого берега Дніпра під Херсоном.
По Херсону - якби Сили оборони не мали засобів знищити мости через Дніпро, питання звільнення частини Херсонщини було б не таким однозначним. Як неодноразово зазначав експерт Є. Дикий, на тій частині окупованої території ворог зосереджував потужні сили, звів кілька ліній оборони, лише одну з яких наші зуміли подолати, причому в дуже кровопролитних боях.
Утім, незважаючи на певну нежиттєздатність, теза "розгром рф", "наші знищили таку-то кількість техніки" і т.д., особливо з інфоциганських ютуб-помийок, типу "Фабрики новин", "Сейчас", лунають зі, здається, подвійною силою.
Але ворог все не тікає і не тікає.
Може, втрати не такі вже й великі? Чи він з ними не рахується?
Навіть якщо не вдаватись в аналіз українських успішних наступальних операцій, у тезі про втрати ворога є один нюанс, і він лежить більше в культурній площині. Його суть в тому, що ми сприймаємо події війни зі свого цивілізаційного погляду, водночас треба ставити себе на позицію ворога.
Коли ми бачимо у зведеннях тисячу ліквідованих "гарних русскіх" і десятки знищеної ворожої техніки, то миттєво і несвідомо переносимо це на себе. Для нас втрата тисячі солдатів (такого в ЗСУ немає, я просто моделюю) - це справжня трагедія. Як і втрата трьох десятків танків. В Україні людський ресурс не дуже великий. Ми всі підозрюємо, хоча не знаємо точно, що за майже два роки повномасштабки, ЗСУ втратило багато людей. А кожна одиниця техніки в нас - на вагу золота, бо ми бачили, з яким скрипом вона нам передається, особливо новітня (згадайте "санту-барбару" з "Леопардами").
Для нас втрата тисячі солдатів і десятків техніки за день, два - чотири - це, мабуть, причина задуматись про те, що методику війни треба змінювати. Чи навіть зробити тимчасовий виступ з території, де спостерігаються наші великі втрати.
Ну а росія і далі пре величезними колонами, зовсім не рахуючись зі своїми втратами.
Чому?
По-перше, у них інше ставлення до людського життя. У рф людина - це маленькій гвинтік, без прав і свобод, яким можна розпоряджатись як забажаєш.
По-друге, "людей" (складно їх називати людьми в нашому розумінні) - повний безліміт. Вони провели велику мобілізацію на триста тисяч "осіб" і зараз щомісяця кидають у горно війни кілька десятків тисяч. І немає поняття цінності життя, воно немає ніякої ціни. Тим більше, м'ясні штурми працюють. Тут простий розрахунок - те, що ефективне, те ми, рф, і будемо "прімєнять". Якісь моральні норми не грають ніякої ролі.
По-третє, у них великі ресурси. Україні заборонили завдавати ударів по тилам рф на її території, а без масово знищення танкових заводів, підприємств, які збирають і ремонтують техніку, аеродромів з армійською авіацією, пускових ракетних установок, тилових скупчень ворога - воювати - це все одно, що черпати воду з океану. Наші періодично б'ють по території рф, але атаки безпілотників лише дряпають звіра і він встигає зализувати рани.
Крім того, у рф є союзники. Уже давно офіційно озвучили, що КНДР постачає окупантам снаряди. Можливо, не тільки снаряди та не тільки КНДР, а і Китай, якщо зважити на його безапеляційну антизахідну позицію і судити з того, що в РОВ немає дефіциту БК і техніки.
Тому, на жаль, теза про великі втрати ворога зараз не працює. Але я не закликаю нас здаватись. Я хочу, щоби ЗМІ змінили риторику. Мабуть, не треба робити щодня перемогу, це війна, причому із сильним противником. ЗМІ мають уже включитись в інформаційну підтримку майбутньої перемоги: закликати здорових і придатних чоловіків та жінок доєднуватись до Сил оборони, викривати мажорів та корумпованих чиновників, не паратизувати на очікуваннях людей та не лякати неправдивими заголовками ради переглядів, а пояснювати - ми ще не перемогли, але ми переможемо, якщо кожен буде цьому допомагати.
Це треба робити масово, щоденно. Це має бути державна політика.
У зв'язку з цим у ЗМІ зараз має звучати щось по типу: "Ідуть запеклі бої за Авдіївку. Ворог втрачає сили і засоби, але вони в нього не закінчуються. Ми можемо втратити місто, згодом - і всю Україну. І будуть розвіватись російські триколори над новими фонтанами, буряти маршуватимуть по новому асфальту, якщо ви і далі продовжуватимете прогортувати повідомлення про донати на ЗСУ!".
4
