хочу сюда!
 

Тетяна

32 года, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «вірші»

Все ніби є, а людство знову бідне...

Все ніби є, а людство знову бідне,

Бо світ уже не тоне в чудесах,

Дощі бурмочуть казочки нуклідні

В сплюндрованих жадобою лісах.

Кар’єрів скрізь накидано стигматів,

І пластиком залита кожна п’ядь.

Кого тепер, мій Божечко, карати?

Кому тепер ковчега будувать?


Поле

Велике поле, вічне поле,

Ані машин, ані дротів,

О, скільки тут згубили солі,

І скільки випито життів.

Сказати б щось – немає слова,

Змовчати б щось – думок нема,

Є тільки небо білоброве,

І маку стишена юрма.



Піти до неба...

Піти до неба і у небі,

Де добрих снів чатує рать,

Межи часів тендітних стебел

Тебе невпізнану впізнать.

І, на краю людського світу,

Ковтнувши подих висоти,

З тобою небом говорити,

Тобою небо берегти.


Передчуття передкраси...

Передчуття передкраси.

Таємні натяки на зміни.

Прозорі світяться ліси,

І сонце бігає в хустині.

Іще морозу сяє сіль,

Іще бракує небу слова,

А вже гуде діжкатий джміль,

І навіть настрою медово.



буде день буде ніч...

буде день буде ніч

буде небо і низ

для моїх протиріч

місце знайдеться скрізь

буде з розумом спір

птах печінку склює

а дрімоті не вір

не моє не моє



За зорею зоря...

за зорею зоря

за горою гора

неописаний світ

дивні натяки раю

а слова не ідуть

а словам не пора

ніби щось у душі

їх надійно тримає

може то хараман

може розуму гра

може просто душа

не вернулась до тями

за зорею зоря

за горою гора

а над горами ніч

гомонить солов’ями



Audi, vide, sile.

                                                     Audi, vide, sile.

 

Слухай, дивись, мовчи.

День на шматки розбито.

Небо дає ключі

До розуміння світу.

Те, що було – пусте,

А до світанку – рано.

Чуєш, як сон цвіте

В синіх руках туману?



Виняток

І у в’язниці,

І на волі,

Великим містом

Чи селом,

Скрізь ходить сон,

Всіх знає сон.

Один Харон

Не спить ніколи,

І древнім хлюпає

Веслом.

 


Відьма

За проваллям Денисовим,

Чорним пагорбом за,

Ходить подруга бісова –

Невимовна краса!

Варить щось у відернику,

Гасить словом зірки,

Хижі тіні-химерники

Розповзлись навкруги.

Кличуть сови стривожено,

Вище пагорба дим,

І козак заворожений

Спить під пагорбом тим.

 

мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»



Було і просто, і квітнево...

Було і просто, і квітнево,

Без метушні і тісноти,

Куняли заспані дерева,

І хмари бігли хто куди.

Червоним мазалось на сході,

Домів гасилися вогні,

І так мовчалося природі,

І так мовчалося мені.

 


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
172
предыдущая
следующая