хочу сюди!
-
-
46 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Приймайте з вдячністю, віддавайте з любов'ю...
- 06.10.26, 06:30
Є люди, наче сонячне проміння,
Є ті, мов осінь, тихі й золоті.
Одні дарують радість і натхнення,
А інші залишають слід в житті.
Та кожен, хто зустрівся на дорозі,
Чогось навчив, щось добре залишив.
І, навіть ті, хто зник на виднокрузі,
Колись частинку серця розбудив.
Доброго ранку.
0
Зірки, що над нашою головою...
- 06.10.26, 04:00
"Якщо хтось запалює зірки, значить це комусь потрібно?"
Якщо перенести цей поетичний образ на психологію людських стосунків, то виходить дивовижна паралель: якщо злість і біль передаються від одного до іншого, то так само передаються світло і підтримка.
0
Про зло, яке отруює все навкруги....
- 06.10.26, 02:00
Колись мені нагадали про те,
як зло в душі когось одного зачіпає і інших.
Тому замислилася:
- з точки зору психології як все відбувається?
Щоб зрозуміти, чому люди бувають злі на весь світ
і виплескують свій біль на оточення...
Ось що з цього вийшло...
[ Читати далі ]
0
Емпатія - дар чи тягар?
- 05.10.26, 22:22
Чи можна просто взяти й вимкнути емпатію, коли вона стає нестерпною? Для більшості людей емпатія — це корисна риса, здатність співчувати. Але для справжніх емпатів це не просто функція, це повне занурення в чужий емоційний світ, яке часто нагадує життя без шкіри.
[ Читати далі ]
1
Бути собою...
- 05.10.26, 17:30
[ Читати далі ]
* * *
— Куди це ти за поділася?! — вигукнув Мумі-тато.
— Я? — невинно перепитала Мумі-мама. — Я просто вийшла прогулятися й подихати свіжим повітрям.
— Але ж ти не повинна нас так лякати, — сказав Мумі-тато. — Ти ж знаєш, ми звикли бачити тебе тут, коли приходимо ввечері додому.
— Так, у цьому річ, — зітхнула Мумі-мама. — Надто багато речей ми сприймаємо як належне, зокрема й одне одного.
Туве Янссон
2
Колись буде день...
- 05.10.26, 09:35
Колись буде день..
Без тривог і заплаканих ранків.
Вбереться у квіти натомлена горем земля,
І радісне сонце розхристані душі серпанків
Обійме промінням, як мати своє немовля.
Колись буде день.
У полі розквітнуть ромашки,
І більше ніхто не почує розлючений голос сирен,
Бо в пахощах днів щебетатимуть вранішні пташки
Й шумітиме гордо старесенький, згорблений клен.
Колись буде день…
Аліна Войтенко
4
