Профіль

Whiskey*

Whiskey*

Україна, Запоріжжя

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Скажіть

  • 09.07.24, 10:31
Як ви гадаєте, після усіх убивств українських дітей, жінок, цивільних країною -терористом , країною нелюдей...... На сайті, в забутих Богом блогів є окреме болото, де славлять росію? 
Це має бути здоровий глузд, чи ні? Я розумію, що вік поважний.  . Але ж совість  ... Чи що?....

Яка природа, яка культура, які спогади про них, ви що зовсім... .
Немає культури, немає їхньої природи, великого язика, є убиті діти, і якщо ви славите будь що їхнє - кров теж на вас ...


Героям

  • 03.07.24, 21:07

Якщо ми зрадимо їх? Що тоді............. 
І їх усіх, невинно вбитих, дітей, жінок, старих............


Дякую, люди- Титани

  • 21.06.24, 22:07
Кожен раз, коли дивлюся, плачу.

Хоча, сьогодні бачила усміхненного молодого хлопця на протезі. 
Життя продовжується....

Хтось віддав здоров"я заради батьківщини ......
Честь і слава назавжди.

репост. хай буде тут

  • 07.06.24, 09:20
Олександр Морозов, військовослужбовець ЗСУ

Я не знаю який сьогодні день війни. Не маю поняття які з відки самальоти летіли, і скільки ракет чи шахедів збили за сьогодні. Мені давно не важливо які там цифирки втрат противника. Минулого року коли я повертався з відпустки я написав пост про дві країни. Так от, повертаючись зараз з відпустки, проведу паралель що за рік змінилося.

Чи стало гірше за межами зони бойових дій ? Ні... Все цвіте, пахне, ложится асвальт, дурні гроші витрачаються на потреби які по суті не такі важливі. Єкономіка воєного часу так і не пришла в Українську війну, бо нахер воно нам вобше нада, Захід все дасть. Може і дасть, але краще своя синиця в руці, ніж чужий журавель в небі.

Всіх одне запитання. Коли це все закінчится?! Не питання скільки нам до перемоги? Чи як скоро ми їх здолаємо? Питання про закінчится. Не вникаючи в суть і наслідки. Навіть такі криваві життєві уроки нічого не навчили більшість звичайного люду, кроме того як дивитись жданова в ютубі.

Про зменшення чоловічого населення на вулицях можна довго говорити, але я припускаю, що ці всі чоловіки не пішли замінити тих хто третій рік ротується з Запоріжжя на донбас, а з добаса на Запоріжжя, бо так чесно, бо так було б справедливо, бо так принаймні правильно. Історій про 1.5 роки з квартири не виходить почув не одну. Всі лягли на дно. Існує велика імовірність того, що ми можемо з того дна не піднятися.

Загалом життя в містах таке як і було до повномаштабки. В всіх всьо харашо. А шо його робить ? Живем як жили, ждем коли це всьо кончится.

Розуміння того, що в цій війні участь будуть приймати всі, так на третьому році не зявилося.

А ну да, ще там з світлом щось не так, то всі якісь дьоргані, а так, в принципі пока свету нема, то можна і на шашлики сходить...

Наша земля

  • 26.05.24, 18:19
Тотальний розпач, що несеться звідусіль, підпилює і без того розхитану нервну систему. Після переїзду з окупації очікування семи діб на блокпостах Василівки вилізло бонусом купа хвороб. Як каже одна з моїх докторинь : " дорогенька, гідозепам- то вже наш хліб"))) А я ще не їм його, пручаюся. І взагалі кожного ранку розумієш, що комусь набагато гірше. А тому, хто загинув, так і взагалі...
Бісить линуче з усіх прасок лайно щодо" тцкашників", "зсушників". Всі рожевенькі і пухнасті, спостерігають, що воно далі буде. А хлопці там. Чому вони повинні. 
Ніхто крім них? Низький уклін назавжди вам, рідненькі...
На бложиках, забутих, тупе старе піздло вісмут відчуває себе королем. Соромище страшне. В противагу чоловікам його віку, що воюють на Запорізькому напрямку. А я нагадаю тобі, що казав дядько з тієї бригади: "На цій землі , окрім козаків , ніхто жити не буде".
Тобто люди честі і совісті там. На фронті. Як і раніше.
Віками, за Україну. За нашу землю.
Віками не змогли її отримати і завжди намагалися захистити, але совість їх віками чиста.
Як і тих, хто зараз на фронті.
Дякую ЗСУ за кожен ранок і день у вільній країні. 
Недавно дізналася, що двоюрідний брат на війні, є більш конкретна ціль донатів.

Великі жернова історії знову перемелюють українців...
Але ми живучі. 
Віками це довели...
Це наша земля. 

Пам'ятаю....

  • 09.05.24, 09:19
Цей день. З дитинства, школяр кінця 80 тих. В повітрі особливий запах бузку і тюльпанів- іду на святковий мітинг. На душі щемливо. Потім у 2000 них, теж, сльози на очах. .. "Мне кажется, порою, что солдаты...." 
Ми, українці, щиро і віддано шанували пам'ять загиблих у Другій Світовій. Але ніколи не танцювали на кістках. Ми щиро любили їх культуру, вірили брехні, а потім дізналися, що вони крадії і вбивці. Почали з крадіжки назви своєї країни і далі крали все...
Тепер вони, новітні фашисти, прийшли вбивати нас, нащадків тих, з ким " пол Европы прошагали, пол Земли. Этот день приближали, как могли"". Пам'ятаю цей день за розповідями бабусі.Її рідний брат, ветеран, герой ордену Червоної Зірки, та багатьох інших, дійшовший до Берліну,  учасник параду Перемоги на Красній площі, приїжджав до нас у гості ,але ніколи не розказував про ту війну. Потім вже в юності, коли розкрилися секретні архіви, читала про звірства армії побєдітєлєй у Берліні... Дід Петро ніколи не святкував це свято, хоча приймав участь у піонерських зборищах, парадах і т.д. Багато хворів, і багато пив, рано помер. 
Бабуся теж зустрічала цей день 45 року у Берліні, їх, остарбайтерів 8 травня звільнили американці.
Стираються з пам'яті її розповіді про життя у рабстві.... Війна завжди - це горе, кров, бруд. Її можна лише пам'ятати, щоб ніколи знову вона не повторилася.
Пам'ятаю трансформацію своєї свідомості, коли почав доходити абсурд життя країни 404, ще до повномасштабної війни.
А потім початок війни стер усе радянське і російське навіки. 
Тепер ми пам'ятаємо звірства нових рашистів div>
Не забудемо, не пробачимо....
Нагадую дитині, і їх покоління точно не пробачить Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Ізюм.
Пам'ятаю, поминаю всіх жертв коричневої і червоної чуми.
Молюсь за наших хлопців.
Наші найкращі. Як завжди цвіт нації, що захищає Україну.

Слава нашим Героям. Вічна пам'ять загиблим. Пам'ятаю, поминаю....

Сюр ) that's all they need

  • 30.04.24, 16:30
- Галько! Галько, ти мене чуєш?
- Шо?
- Я тобі кажу, копай, а не думаєш чорті що ото!
- Мамо, я копаю, копаю! Але розумієш ,на блогах видалили мої замітки, тепер ніхто не дізнається, яка я геніальна провидиця .
- Які до біса замітки, нам треба ще пару соток сьогодні добити.
- Мамо, але ж я несла таємні знання у сірі маси, це все дуже важливо, вони ,ці плєбси ,думають, що перемогли мене. Ти що не розумієш, як це важливо довести свою геніальність в інтернеті ?
- Я знаю, що важливо копати. Бо жерти влітку не буде чого, опять ти без роботи теліпаєся, а мені вас кормити. Та ще мужчіну цього твого, що ти там видумала. В грузинський ресторан, відітє, він тебе поведе. Тьфу, а сало з картоплею любить за дві щоки наминати. Я кажу - копай!
- Копаю, копаю. Але мої таємні знання завжди зі мною, розумієш. Я не піду, як усі ці нещасні запрограмованою дорогою! Їх ведуть, а вони слухняно біжать.
- Так, так.  Понеси тайні знання у маси. Ось сьогодні доб'ємо город і все. Підеш на свої блохі.


****

Не укладаються вже в голові щоденні трагедії. Хто як вже може рятується, згодна ...


Сьогодні таке.

  • 26.04.24, 21:40
А байдуже, я ж не безумная патріотка, чи ще міряти маски.... не звикла.... все від душі.....  ото дурний характер.
Пятніца, як раніше це було весело.... минуле життя, наче. Але іноді і зараз. Шампанського келих. 
Від новин - пісні Пугачової. Чогось розуміла її ще в дитинстві) Крайній сингл. І вона, одна з небагатьох. Не зсучилась, чи як там..... Хоча, ні, вона -єдина, як завжди -захват. Харизма. Сила. Багатьом "не по размєру"сили особистості. Хєппі бездей, Примадонна! 

Хтоб і що не сказав, що тягнемо рузькіх у наше життя.


Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна