хочу сюда!
 

Татьяна

55 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 52-56 лет

Заметки с меткой «життя»

Киця волонтерка

Обережно! Вірш про волонтерство з хейтспічем та матюками)

Я не знаю що там як там, а у мене все гаразд,
я в житті вже розібралась. Знаю хто тут підарас.
Я канєша не геройка не воячка «на нулі»,
зате точно знаю як це - битись на своїй землі.

Чоловік наразі в лісі, в десантурі на війні,
ну а я в гламурній хаті храм із лісом у вікні.
Роздивляюсь і милуюсь знову йде життя на лад.
Перемога буде наша. Згине клятий психопат.

Я канєша не геройка не воячка на «нулі»,
а моя гламурна киця спить на скляному столі.
Я цю кицю тихо клацну фотошопом оброблю,
фотка хай збирає гроші на загибель м@скалю.

Десантурі пару рацій, форму, берці та вірші.
Вам за внески в перемогу всім подяка. Від душі.

Вірш написано в рамках проекту #Киця_волонтерка

Збираємо на рації для десантників на Луганщині.

Номер картки

5168745320427260

Набуття особистої сили

Чому одні люди, захворівши якимось навіть незначним захворюванням, не можуть вилікуватися і вмирають? А деякі хворі з так званими «невиліковними» хворобами знаходять в собі сили і одужують? Чому одні люди швидко і легко реалізують свої наміри, а у інших на втілення бажань йдуть роки? 
Відомо, що людина сама створює собі всі хвороби і проблеми. Ми навіть знаємо, де шукати причини своїх недуг і як працювати над собою. Але на вчинення будь-якої роботи (в тому числі і по зміні свого характеру) потрібна Сила. Одного бажання мало. Причому мова йде не про фізичну силу, з якою ми звикли мати справу, а про Особисту Силу людини, його життєву енергію. Наші пращури називали її Матінкою Живою, Богинею Живою або просто Живою. Жива - це енергія Життя, здатність людини жити в цьому світі. У неї є ще кілька назв в різних традиціях: Жи, Прана, Ци, Кі, Чи. Вона приходить в наше тіло з диханням і не тільки, і спонукає наше тіло до життя. Вона проявляється в тілі будь-якого живої істоти, завдяки їй ми живемо, і вона залишає наше тіло після смерті. Якщо в людині багато Живи, то вона дуже добре виглядає. У нього чиста і пружна шкіра. Вона енергійна і може зробити багато справ.
Кожен продукт наповнений в тій чи іншій мірі життєвою енергією. Якщо в продукті багато Живи, то нам хочеться його з'їсти. Якщо смак продукту або його запах нам подобається, то характер цього продукту нам підходить.
Будь-який продукт через певний проміжок часу розкладається. Жива покидає його, переходячи в інші форми життя (наприклад, грибки, бактерії). Звичайно, шляхом сушки, заморожування або консервування можна уповільнити цей процес. Але в кінцевому підсумку він неминучий, так як всьому є свій час і місце.
Вчора я садив дерева і чагарники на своїй ділянці. Посадив яблуні і груші, сливу і багато інших рослин. Через кілька років вони порадують мене і всю мою сім'ю смачними і соковитими плодами. Ці плоди дадуть мені свою Живу. Крім того, у кожної рослини є свій характер, і це визначає їх різний смак.
Якщо плід відірвати від дерева, то він поступово втрачає свою Живу. Так як втрачає зв'язок з рослиною, яка живила його енергією. Так і людина, відірвана від свого Роду, яка забула предків, мову і традиції, поступово втрачає здатність до життя. Саме Родове Древо наділяє людину необхідною енергією для свого зростання і розвитку.
Рід дає людині стільки енергії, скільки потрібно для виконання свого призначення, своєї місії в житті. Це енергія Божественної Любові. Вона зосереджена в серці людини і витрачається в процесі життя. Це НЗ людини. Його недоторканний запас Любові. Звідси стає зрозуміло, чому деякі люди швидкоплинно йдуть з життя. З одного боку, їх запас життєвої енергії невеликий, що пов'язано з силою благочестя, накопиченої родом і їх минулими втіленнями, а з іншого боку, вони здійснюють дії, несумісні з життям. Їх серце, душа переповнюються агресією до самих себе, до людей і до світу. І навпаки, людина, що не допускає руйнівні почуття і емоції в свою душу, що зберігає у своєму серці Любов до Бога, до людей, до всього, що є в цьому світі, завжди буде здоровою і повною сил.
З цього приводу в Слов'яно-Арійських Ведах є чудові слова волхва Велимудра: «Не пускайте гнів неправедний в благодатне серце ваше, бо гнів погубить будь-яку доброту і зіпсує чисте серце ваше».
Є ще один різновид життєвої енергії. Вона сконцентрована в насінні рослини, тварини і людини. І дає початок нового життя. Ця енергія може поповнюватися. Чим дбайливіше ми ставимося до цієї енергії, тим повільніше витрачається недоторканний запас, тим більше у нас життєвих сил.
Є такі фактори в нашому житті, які прискорюють витрату життєвої енергії, а є такі, які зберігають її, заповнюють або навіть збільшують. Тому до витрачання своєї життєвої сили потрібно ставитися дуже серйозно.
Щоб здійснити перехід від старої моделі свідомості до нової, необхідна енергія. Проте у деяких людей не вистачає особистої сили для змін свого характеру, своїх думок. А у деяких навіть немає сил для того, щоб слухати і чути, не кажучи вже про серйозні зміни в житті. Скепсис і недовіру, і навіть крайнє неприйняття насправді викликані дефіцитом Живи.
Для нашого життя дуже важливо, як ми живемо, для чого ми живемо. В яких ми відносинах з людьми, з Природою, з Космосом. Неминуче навколишній світ робить на нас свій вплив, а ми на нього. У Всесвіті безліч різних енергій і дуже важливо, як ми з ними співпрацюємо.Немає поганих або хороших енергій. Є просто різні енергії і у кожної з них свої характеристики. Також немає поганих або хороших людей. Є люди різні. І у кожного свій характер. Потрібно навчитися правильно взаємодіяти як з людьми, так і з силами Природи. Як говорили наші предки - жити по Праві, тобто по Правді. Тоді ми перестанемо втрачати енергію даремно. Життя наше налагодиться, і ми станемо здорові і повні сил.
Сила залежить від знання, яким ти володієш. Володієш - значить використовуєш у своєму житті. Тобто це знання повинно бути практичним.
Особиста сила  приходить коли людина веде дисципліноване життя і відмовляється від почуття власної важливості, від гордині. Тільки тоді вона може володіти силою Життя в повній мірі. Сила Життя управляє нами, але і ми можемо впливати на неї своїми думками і намірами. І якщо людина нерозбірлива в бажаннях, веде безцільне життя, відчуває себе нещасною жертвою обставин, то тоді вона просто стає баластом в цьому світі. Звертатися з життєвою енергією потрібно дуже обережно, дбайливо і акуратно, так як вона може нашкодити, а може і зробити чудовий подарунок.
Жива не може належати нікому. Коли ми говоримо про особисту силу, то говоримо про особливу здатність людини зберігати і накопичувати її, перерозподіляти і направляти на ті чи інші справи.
А накопичувати свою особисту силу потрібно поступово, крок за кроком. І допомагає зробити це взяття на себе відповідальності за свій світ, за своє життя. Тільки почуття відповідальності може зробити людину сильною. У якийсь момент людина зможе відчути, що вже володіє достатньою кількістю Живи, і тоді направити її на те, що потрібно. На досягнення своїх цілей. Але навіть досягнення цілей, якщо дієш відповідально і цілеспрямовано, з повним усвідомленням, теж дає силу.
Коли ми хочемо бути здоровими, або досягати в житті інших цілей, ми повинні володіти певною кількістю особистої сили. По суті, наша особиста сила і допомагає нам досягти того, чого ми хочемо, тобто виконує наші бажання. Якщо у нас багато особистої сили, то наші бажання реалізуються без проблем, легко і без зволікання. Але якщо ми вели недолуге життя, розкидалися енергією направо і наліво, то в потрібний момент ми стаємо безсильними.
Якщо людині особистої сили для зцілення не вистачає, вона хоче запозичити її у вас. Вона чекає, коли ви дасте свої гарантії, тобто візьмете на себе відповідальність за  її зцілення.
Якщо ми накопичуємо особисту силу, то наше тіло стає здатним на неймовірні дії. А якщо розсіюємо її даремно, то швидко стаємо схожими на стару-руїну. Люди відновлюють видалені органи, відрізані пальці, ростять третю зміну зубів. Все це стає можливим саме при наявності особистої сили.
Для того щоб мати силу потрібно вести бездоганне життя, наповнене силою. Наші дії повинні бути усвідомленими і в той же час відчуженими і наповненими вірою. Але відчуженість не від життя, а від того способу життя, який ми вели до сих пір і який привів нас до страждань.
Першого травня, ще опівночі починається весняне свято — Живін день. Жива (іноді її називають Ярилиця) - дочка Лади, богиня весни та життя у всіх її проявах, подателька життєвої сили роду, богиня весняних вируючих вод, перших зелених пагонів, покровителька юних дівчат та молодих дружин. Жива сходить до людей як життєдайне світло Роду.
Вона є у всьому, що живе, але не тільки в тому, що дихає. Пташиний символ Живи-Живиці - зозуля. Зозуля кукує людині роки життя, тобто вимірює його час життя в Яві.

29%, 2 голоса

14%, 1 голос

0%, 0 голосов

14%, 1 голос

0%, 0 голосов

29%, 2 голоса

14%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Тривожна валіза? а далі?

Читаю новини, дивлюся в ютубі... панікую... не знаю, що робити...

Карта укриття - там чорт ногу зломить, наче коло мене хіба що підземний перехід... метро - є питна вода, вентиляція, герметизація, але - на той самий випадок червона гілка не працюватиме, оскільки вважається небезпечною, а я мешкаю в самому кінці червоної гілки...
А що з котом робити?
Одним словом, бігти нема куди, то й валізу збирати не варто?

А щодо валізи - послухала рекомендації фахівців, почитала інструкцію на випадок від Державної служби надзвичайних ситуацій, навіть сторінку до закладок додала, але от щойно спробувала дещо уточнити, а там: 
"Сторінка, яку ви шукаєте, має іншу адресу або видалена."
То всюди застерігають, що та сама валіза має бути не більше 50 кг...
50 кг!!! Я ж таку валізу навіть з квартири не винесу(((
Та й перелік необхідного такий, що ... навіть не знаю, що де шукати й скільки на те грошей треба мати...
А ще ж кіт...


Зачароване АТБ

У місті явно діють якісь потужні чарівники і відьми, адже вони зуміли зачарувати ціле АТБ. Бо як ще пояснити той факт, що куди б я в цьому супермаркеті не йшов, все одно опиняюсь біля полиць з шоколадками?

А як пахне ваша ностальгія?

Купив нещодавно собі ноутбук. З усього мого комп'ютерного різноманіття (включаючи давно померлі зразки) - це найпотужніша річ. Навіть деякі ігри тягне.

Але диво техніки, у кращому разі, вмикається кілька разів на тиждень на пару годин увечері. Часто просто стоїть на столі із закритою кришкою. Чому? Не особливо є коли і, що найголовніше, не цікаво.

Комп'ютер і НЕ ЦІКАВО! Я мацаю свій лоб, але не знаходжу ознак психічної гарячки. Чомусь стає сумно, бо, здається, у мені щось померло і те, що померло, ніколи більше не оживе.

А от колись... Колись, у часи юнацької молодості, комп'ютер для мене був релігією. І це той випадок, коли ти молишся на Бога, якого собі не можеш дозволити.

У 90-ті та і трошки в нульові моя сім'я жила бідно. У 90-ті бували дні, коли не могли купити хліба, а взимку грілись відходами з олійниці (шолупина з соняшника). У нульові стало краще, з їжею проблем не було. З технічних пристроїв удома був телевізор та радіоточка, де вдень сварились депутати, а ввечері навіщось співав Степан Галябарда.

Уперше комп'ютер я побачив у школі, на уроці інформатики. Тоді цікаво було все, навіть гратись з кольором шрифтів у Ворді. А ще малювати в Пейнті якісь абстракції, заповнюючи все однотонним кольором та виводячи жирні лінії.

Та найзахопливіше було грати в шашки. Цим я та мої однокласники займались, коли нас пускали в Комп'ютерний Храм на перервах чи після уроків, бо в кінці кожної партії пьюпіл, який вирвав перемогу в штучного інтелекту, мав за щастя побачити фото оголеної жінки. Ця гра стояла на всіх машинах у класі, до речі. Хто її встановив - досі невідомо, але нехай не впаде на нього гнів праведний.

Тоді я і почав марити власним ПіСі. Не було дня, щоби я матері чи тату не розповідав про переваги наявності в нашому домогосподарстві передової обчислювальної машини, без якої зараз немислимий сучасний світ і дуже важко у навчанні. Кажучи простіше, я канючив комп для ігор, та у відповідь чув лише традиційне: "Нема грошей...".

Після випуску зі школи я поїхав з села в місто, здавати вступні екзамени у вуз, перед іспитами чілився у трикімнатній квартирі двоюрідного брата.

Брат - повна моя протилежність: старший років на сім, розумний і дофіга багатий. Вірніше не він, а його батько, який тоді був великим начальником в одному комунальному підприємстві. За відмінну роботу чи щось таке йому регулярно прилітали надбавки, на які він купив у свою міську квартиру широченний диван, ще один телевізор, японську аудіосистему, з дисковим ченджером, і комп'ютер улюбленому сину. Як я тоді ті екзамени здав, і досі не розумію, бо всі ті візити до братового обійстя пропадали у тенетах віртуальних задоволень.

Скільки заїздів було виграно в Need for Speed Undeground 1, скільки нацистських негідників разом з не менш нацистськими псами було відправлено на той світ в Medal of honor, уже і не згадаєш! Але то були славні часи - місто, залите сяючим неоном, дзенькання тролейбусів і  ритмічний стукіт коліс вагона метро, невпинний рух мегаполіса, й асфальт, бетон і павутини дротів вздовж вулиць, і зовсім нове життя за пару місяців, і яскраві картинки на моніторі, на жаль, чужому.

Повертаючись додому, я з жалем згадував принадний відсвіток дисплея, нестримний скрип гальм, шалену музику, адреналін та дівчину з банерів, які я блискавично пролітав на своєму прокачаному Ніссан Скайлан GT-R-V-Spec.

Ех, було життя. Було та згуло.

Комп'ютер у мене таки з'явився... І причому довго чекати не довелось - наприкінці першого курсу батько, причому за долари (так буває, коли знаходиш нормальну роботу), навіз у хату купу різного добра: потужний системник з аж одним гігабайтом оперативи (хоча я тоді замовляв 512 мегабайт, як у багатого однокласника), монітор LG, мишку без коліщатка, клавіатуру, з якої можна було вмикати / вимикати музику, а ще були комп'ютерний стіл, величезне БФУ (принтер+ксерокс+сканер в одному флаконі), колонки з підтримкою 3D-звуку, навушники, які зараз коштують близько 5 тисяч гривень і використовуються діджеями, диски з кінами і музикою, і ще багато інших цікавих техносмаколиків.

Здавалось, у того, хто там, на горі, завідував бажаннями, був поганий пінг, і всі мої численні "От аби...", "Було би непогано..." і, апатичне, "Та ніколи в мене не буде того комп'ютера!" надійшли разом і в один момент. І він (чи то пак, Він) значуще угукнув, дістав свою ультимативну печатку і поставив на моїх проханнях жирне "Не заперечую!". Бо як інакше пояснити таку кількість добра в один вечір?

Я досі пам'ятаю те відчуття, коли ти стоїш посеред зали, а навколо -  коробки, пакунки. Все нове, дороге, круте і не чиєсь, а твоє - раз і навіки.
Цей епізод намертво вмерз у стінки морозильної камери мого мозку, і я його знову згадав, коли ішов по коридору до свого офісу, який було заставлено новими меблями. Саме аромат свіжої деревини, який треба заливати у флакони і продавати в ТЦ за тисячі гривень, повернув мене у той кінець грудня 2007-го. Бо саме тоді я вперше почув цей запах.

Зараз же для мене комп'ютер - просто коробочка для Інтернету. Дивно, як все змінилось, бо я тоді, будучи ще вчорашнім школярем, навіть не міг подумати, що в мене раз на два-три роки з'являтиметься якась нова технічна прибамбасина - комп, ноутбук, плеєр, телефон. Скільки їх за цей час змінилось? Навіть складно порахувати. Однак таке різноманіття, нехай часто і в кредит, стало іншим боком - зникла та унікальність сприйняття, яка була колись, немає захвату, ейфорії, радості та трепету, немає мрії. Вона померла, коли в тій кімнаті з`явились численні пакунки та коробки. Після того згадати щось бодай максимально яскраве. Але і трагічного не було! Отож, сиди ото і навроч, і не забудь тричі стукнути кістяшками пальців по чомусь твердому, голова підійде.

І все, що залишилось, лише пам'ять. Тому я і зараз просто обожнюю запах нових меблів. Так пахне моя ностальгія. А як пахне ваша?

Пастка

Якщо моя думка важлива -
Життя наше повне лайно
Невже моє щастя можливе?
Я наче в тупому кіно

Я лізу на скелю надії
Крізь чорну печеру нудьги
Тут відчай, підступна бездія
Навколо хвороби сніги

То як мені вижити люде?
Як з пастки дістати себе?
Якщо тільки горе тут всюди
І зовсім не видно небес.

Де ти моя крихітна фея,
Що знищить навколо все зло
І скаже, що гарна ідея
Себе не ховати за скло.

Я вірю, що щастя можливе
І в те що існують дива
І я гідна жити красиво
Хоч зараз це просто слова.

Сходив до психолога, тільки навіщо?

poka Давно хотів, давно треба було, але наважився тільки нещодавно. Вибрав на сайті "найдешевшого" фахівця (всього-на-всього 600 грн. за годину консультацію; нє, без іронії, це реально недорого, бо були інші пропозиції за 900, тищу і навіть якась пані з купою патентів і статей просила за все ж ту годину цілих 3 тисячі українських гривень), зняв гроші і пішов... Ні, не в дупу, а на прийом...

Ну шо сказати? Цілу годину я сидів на диванчику і розповідав свою біографію. Психологиня навіщось все це записувала і задавала навідні питання. Не бачу смислу детально щось розказувати, бо розказувати по суті нічого - я цілу годину теревенив про дитинство, юність, молодість і тому подібну нудятину.

Найцікавіше відбулось в кінці. Психологиня закрила свій зошиток і сказала, що нічим мені допомогти не може. Типу, це твої проблеми, Ратцінгер, давай сам якось розрулюй. Але щоби не виникло враження, що сеанс пішов коту під хвіст, жіночка запропонувала зустрітись ще... а потім ще і ще... Бо мені треба пропрацювати емоції. У мене, бачте, проблема - у мене є якась стратегія, якої я дотримуюсь, але ця стратегія найкривається мідним тазіком, я кажу "ой, всьо", кидаю, значить, справи і впадаю в апатію, байдужість і в тому подібні модні нині стани.

Я спитав прямо: може я просто лінива срака і треба не кидати те, що ти почав? Психологиня знову щось почала говорити про емоції. Ну які емоції, які? У мене з ними нормально! Я спокійний, як слон, от абсолютно!! У мені зараз така гармонія і умиротвореність, що хоч до рани прикладай! Я нормальний, НОРМАЛЬНИЙ! Ну ... бувають, звісно, закоси, але зараз бомбить від того, що я витратив 600 грн. і мені толком нічого не сказали. Думаю, за годину можна було дійти якогось висновку, крім того, я розбовкав все своє життя, благо воно не надто насичене і в годину ідеально вписалось.

І шо я подумав... Здається мені, що нас знову налюбили. А лікарні, всі, це шахраї з давно накатаними схемами, які спрямовані на те, щоби викачати з тебе побільше бабла. У якогось гастроентеролога ця схема полягала б у виписуванні купи таблеток і призначення всіх аналізів, які підходять під ваші нарікання (і я це не з башки взяв, недавно відвідував лікаря з проблемою шлунка і пізнав цю схему на своїй шкурі), ну а всі ці мозгоправи розкручують на безкінечні сеанси, говорять туманно і загадково, маніпулюють і впарюють. Тьху...

Може психологи комусь реально-таки допомагають. Але заперечувати, що метод "бери і роби" неефективний, вважаю категорично хибним. Таким чином я сам собі ставлю діагноз - "хронічна лінивість обох полушарій сраки". Призначаю лікування: заняття на турніках, читання книги, вивчення іноземних мов раз на день по тридцять хвилин після їжі. Всьо, пішов лікуватись! Психологи мля...

Неможливо не погодитись з Шопенгауерем

8 правил Артура Шопенгауэра, чтобы быть счастливыми

Якраз ці правила і розкривають сенс вислову "Відноситись до життя по-філософськи". Можна сказати й інакше: "Виходити за межі егоцентричного сприйняття світу". Мені це зрозуміло, бо я можу перебувати на трьох рівнях усвідомлення себе: 1) як звичайна людина, чоловік; 2) як суб'єкт суспільства, спільноти, групи; 3) як сутність, яка може споглядати світ не через егоцентричні, гендерні, національні, суспільні призми. Звичайно найлегше спілкуватися і порозумітися з будь-ким на першому рівні, на другому це складніше, бо соціум тут розсипається на безліч світоглядних відтінків. Спілкування на третьому рівні взагалі проблематичне, там мало хто топчеться. )


Интересно или красиво?

Как - то моя подружка сказала, что хочет жить красиво, а я подумала, что хотела бы жить интересноletsrock
А вы как хотите?smile

71%, 5 голосов

29%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ну і я, трясця, про вакцинацію...

Щось я відчуваю, що писати буду багато... Замахало це все середньовіччя в головах людей.
Перше: "А ви вакцинуєте свого собаку?" Ну я розумію, що це питання більше до власників стафордширів, бульдогів, спаніелів і отих лупоглазих чіхуахуашек (останніх я взагалі за собак не вважаю, але най буде). В селах віддати три рази по 300 грн за вакцину це вважається збоченням. Подумаєш, пес здох! Є, звісно, виключення, але рідко. А от ті, хто віддав за собаку дурні гроші і спить з ним морда до морди? Ви вакцинуєте?!
Більшість скаже: "Канєєєшно вакциную. Моя собачка дуже ніжна і у неї відсутній імунітет". А ти? Ти не така сама собачка? Від природнього відбору, у тебе, повір, залишилося нуль!!! Навіть якщо ти народився синій і 1 кг ваги, тебе все одно випустили в цей світ. Навіть якщо твої гени дали збій, то ти можеш ніколи про це не дізнатися і плодити таких самих дітей. Твої батьки і ти, з самого народження, лікуються антибіотиками. Ну і т.д.
А тепер, мої перелякані хомосапієнси, я напишу свої хлопські роздуми на питання антивакцинаторів:
1. ДЛЯ ЧОГО ЩЕПЛЕННЯ?
Що таке імунітет? Це захисна реакція організму на конкретну заразу. Він виробляється тільки тоді, коли організм зустрівся з заразою і виробив антитіла. Є два шляхи зустрічі: випадкова і спланована. До випадкової твій організм підготовлений хреново. Доза зарази може бути настільки великою, що він просто не витримає і загнеться. Єдиний логічний шлях - це ввести необхідну дозу гадості, щоб організм постраждав мінімально, а захистився максимально.
2. НАС ВАКЦИНУЮТЬ ЯКОЮСЬ ХЕРНЬОЮ!!!
Любі мої, а чи знаєте ви (тут я повернуся до собачок), що тваринки дуже давно хворіють на коронавірус? Для ветеринара зробити тест на корону для котика - це звична справа вже багато років. Знаєте, як запобігають захворюванню у чотирилапих? Правильно, щеплюють. А знаєте чим? Пфайзером! Так-так, здивовані мої. Вже купу рочків вакцина цієї фірми працює на котиках і песиках. І процент виживаємості після вакцинки максимальний, що не скажеш про непривитих. Коронавірус у тварин такий самий нещадний, симптоми інші, але різновид вірусу той самий. Боротьба з ним іде вже багато років - і це своєчасне щеплення. Але не спішіть викидати свого непривитого пса на вулицю. Вірус від котів і собак не передається... ну хіба ви спочатку переспите зі своїм псом, а потім ще й з'їсте. Буееее... Уявила цю картину.
3. НАС ПРИМУШУЮТЬ КОЛОТИСЬ! Я МАЮ ПРАВА!!!
Милі мої борці за свободи, наше суспільство таке сіре і малограмотне, то нас треба не тільки примушувати, а ще й бити по горбу патиками. Хочете мати права? Лец гоу в ліси Чернігівської області і започатковуйте там кібуц.
4. НАМ БАТЮШКА В ЦЕРКВІ КАЗАВ, ЩО ТО ВІД ДИЯВОЛА!!!
Святі ви мої, батюшка вам таке саме казав про ідентифікаційні коди. Ви так само пручалися і ходили на мітинги. А тепер сам батюшка має той код, бо інакше б не мав банківської картки і не купив собі Лендкрузер.
5. ПІСЛЯ ЩЕПЛЕННЯ ЛЮДИ МРУТЬ ПРЯМО У ЦЕНТРАХ ВАКЦИНАЦІЇ!
Перелякані мої квіточки, ви бачили хоч один відосик, як хтось помер одразу після щеплення? А відосики, як люли задихаються, а потім лежать в мішечках, ви 100% бачили. Процент смертності після вакцинації є, я цього не заперечую, але він в тисячі й тисячі менший за смертність від хвороби. І ці пару випадків смертей будуть мусолити й мусолити, щоб ви панікували і створювали чудове підгрунтя для тих, кому паніка необхідна.
6. НАМ ВВОДЯТЬ ЧІПИ!
Темні ви мої, ви уявляєте, як чіпують собаку? Ви той чіп бачили взагалі? А голочку...голку...голкіще для чіпування тварини ви бачили? Навіть якщо ви вірите у той мікро-міні чіп для людей, то яка має бути сильна віра у наших медсестер, які з першого разу можуть злови той чіп у бутилочці з вакциною.
7. ЧОМУ ВАКЦИНА БЕЗКОШТОВНА?
Ну тут, я думаю, все сухо і банально. Просто хтось розумний порахував, що колоти нас безкоштовно для держави буде дешевшим, ніж помре вся робоча сила. Ну і це велика помилка думати, що доза робиться задурно. Ми заплатили за неї з налогів і може навіть переплатили. І заплатили всі: і вакциновані, і невакциновані.
8. САМАЛЬОТАМИ НА НАС РОЗПИЛЮЮТЬ ЗАРАЗУ!!!
Тут, вибачте, але пояснень вашій дурості я вже не знаходжу. Якщо ваші сумніви дійшли до восьмого запитання, то ні я, ні Боженька вже безсилі.
І ще. Не треба також йти на щеплення, якщо у вас є протипоказання. Ваш дільничний лікар дасть вам справочку і ніхто до вас не домахається, просто носіть масочку і мийте руці. Справочка діє. Перевірено на моїй кумі. Їй заборонили робити щеплення після хвороби і операції. Вона принесла її на роботу в школу і все.
Ну і, на останок, ми не боїмося війни, не боїмося їздити без ременів безпеки, ми проголосували за Зеленського, ми їмо майонез, наші діти ходять у вузьких коротких штанах з голими щиколотками і робимо ще багато небезпечної херні, але ми боїмося вакцини. Загадка вєка, курвамать.

P.S. Це моя особиста думка. Вона не завжди правильна, але близька до істини ))).

P.P.S. Я вакцинувалася і хлопці мої теж. А ви як хочете.

А тут фоточка... Це я ходила в ліс по гриби і знайшла. Грибів, до речі, не знайшла. Ви знаєте, що ризики отримати інсульт після віагри дуже великий? Але я собі подумала, це як треба хотіти, щоб йти в ліс кохатися. Мабуть, у них теж в хаті троє дітей )))



Люблю вас всіх, але вакцинованих трохи більше.
Цьомаю крепко, але невакцинованих не в засос.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
73
предыдущая
следующая