хочу сюда!
 

Леся

41 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 39-46 лет

Заметки с меткой «війна»

Російський есмінець «Лідер» як символ деградації російських війс

11:34 21 червень Київ, Україна



Вперше про перспективний ескадрений міноносець проєкту 23560 «Лідер» заговорили в 2009 році. Відтоді цей есмінець, що «не має аналогів в світі», «вбивця авіаносців» і «гроза НАТОвських« Арлі Бьорків», продовжує своє існування лише в форматі розмов. Хоча і цей струс повітря зайвий раз доводить, наскільки промисловість Росії готова до великих і амбітних проєктів.

Приблизно рік тому в російських ЗМІ промайнула чергова хвиля «блудословія» про те, що есмінець «Лідер» стане більше, збільшивши свою водотоннажність до 19 тис. тонн. Власне, великий і грізний корабель, мабуть, це саме те, що потрібно середньостатистичному споживачеві кремлівської пропаганди.

З іншого боку, ця «типу-патріотична» новина супроводжувалася і даними про приблизну вартість спорудження такого корабля - 100 млрд рублів. Так само цікавий був і інший момент, а саме - дослідно-конструкторські роботи по «Лідеру», заплановані на 2021 рік, тоді ж планують і закласти перший корабель, будівництво якого займе, орієнтовно, 7 років.

Що ж, інформація вкрай корисна, адже вона багато в чому підтверджує припущення, що нового есмінця ВМФ РФ не бачити.

І ось чому.

По-перше, в 2016 році повідомлялося про початок будівництва першого «Лідера»; в 2018 році про можливий контракт на 8-20 кораблів даного проєкту. Потім початок будівництва було перенесено на 2020-й, а тепер уже кажуть про 2021-2022-й. Хто дає гарантію, що закладка есмінця знову не зрушиться на невизначений термін?

По-друге, протягом останніх кількох років розміри есмінця регулярно коректувалися з 13 тис. тонн до, вже, 19 тис. тонн. Тобто, у проєктно-конструкторського бюро «Північне» досі немає єдиної затвердженої концепції про те, що з себе повинен представляти сучасний есмінець дальньої морської зони.

По-третє, на сьогодні жодна російська верф не володіє можливостями будівництва бойового корабля подібного класу і водотоннажності. Більше за всіх інших для подібного будівництва підходить «Північна верф» при проведенні відповідної модернізації, процес якої і розпочато. Але, ось яка дилема, модернізація «Північної верфі», вартість 30 млрд руб, завершиться не раніше 2022 року. Тобто, початок будівництва «Лідера» навряд чи відбудеться в 2021-му році.

По-четверте, вартість есмінця в 100 млрд рублів оцінюється за сьогоднішнім курсом і за сьогоднішніми цінами, але в умовах економічної турбулентності, як зміниться його оцінка через рік-два? Та й в принципі, наскільки реально бюджету РФ розгорнути будівництво корабля, рівноцінного трирічному (а в перспективі і більше) бюджету Костромської області?

По-п'яте, попередні терміни будівництва і те, що дослідно-конструкторські роботи почнуться одночасно з будівництвом, наштовхують на сумніви щодо дотримання термінів і не тільки.Наприклад, есмінці УРО типу «Арлі Бьорк» будуються протягом року-двох, «Лідер» же буде зводитися за термінами як повноцінний авіаносець. При цьому, з урахуванням досвіду попередніх довгобудів для потреб ВМФ РФ, не виключено, що ці терміни зростуть в рази, так само як і вартість його будівництва, а ризики конструкторських недоліків будуть зведені до ймовірності - 100%.

У підсумку, ми отримуємо досить сумнівний проєкт, який навряд чи Росія зможе фінансово і технічно здійснити. З іншого боку, 100 мільярдів рублів, які в перспективі можуть перетворитися на 200 млрд і більше, в умовах фінансово дефіциту, зайвими в процесі глобального розпилу бюджету Міністерством оборони РФ не будуть.

А тому, в добру путь - в небуття.

І вже якщо «Лідер» зовсім не лідер, а пасе задніх, про яке нарощування бойового потенціалу і про яку «морську наддержаву» кричать кремлівські гібридні пропагандисти?

На папері, можливо, є Росія, можливо є флот... в житті невелика Московія і іржаві корита!

А в той час, коли російський флот асоціюється з пів столітнім чадящим авіаносцем «Кузнєцов» і неіснуючим «Лідером», НАТО повним ходом освоюють нові технології. Наприклад, новітній «невидимий» есмінець «Замволт» USS Zumwalt (DDG-1000).

А тим часом в НАТО: РФ може цю реальність використовувати для своїх фантастичних фільмів, настільки велике відставання технологій росіян від НАТО.

«Замволт» - бойовий корабель нового покоління, екіпаж якого нараховує 148 матросів і офіцерів. Вартість першого такого есмінця, прийнятого на озброєння в 2013 році, склала 4,4 мільярда USD.

Основною зброєю есмінців даної серії є 80 крилатих ракет «Томагавк» і артилерійські системи, що зумовлює основне завдання есмінців з підтримки сухопутних військ атаками берегових цілей.

У кораблі використовується перспективна система управління всіма озброєннями через TSCE-I фірми Raytheon з відмовою від концепції локальних комп'ютерних систем. Есмінець має засоби малопомітності, що зменшують його ЕПР в 50 разів.

На сьогодні побудовано 3, в строю 2 ескадрених міноносці типу «Замволт». Вартість будівництва всіх трьох есмінців оцінюється в 12,73 мільярда доларів. Повна вартість програми, що охоплює, крім витрат на будівництво кораблів, витрати на дослідження і розробку, оцінюється в приблизно 22,5 мільярда доларів.

У порівнянні з мізерним фінансуванням російських проєктів НАТО на розвиток військово-морського флоту грошей не шкодує і своє реноме підтримують на гідному рівні.

В сьогоднішніх реаліях краще приклад брати з успішних і розвинених країн, ніж з Росії, що і робить Україна своїм прагненням і бажанням вступу в НАТО.

І спільні маневри з провідними країнами НАТО тільки посилять професіоналізм і бойовий дух українських військових під заздрісні погляди російських пропагандистів.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/rossijskij_esminec_lider_kak_simvol_degradacii_rossijskih_voennyh_tehnologij

Втрати України у Другій Світовій...

Втрати України в Другій світовій війні — прямі та непрямі людські та матеріальні втрати, які поніс український народ в період Другої світової війни.

Оцінка чисельно втрат в різних роботах суттєво відрізняється, починаючи від 5 млн до 7 млн загиблих громадян тодішньої Радянської України.

В виступі у зв'язку з 30 річчя визволення України від гітлерівських загарбників тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького була названа цифра 6750 тис. чоловік.

Пізніше людські військові втрати були визначені в 2,5 млн чоловік і 5,5 млн. — загиблих військовополонених і мирного населення. По відношенню до загальних втрат СРСР це становить 40-44%. З врахуванням вторинних демографічних втрат (померлі від хвороб і голоду, депортовані, емігранти, втрати у природному прирості населення), то втрати складуть приблизно 14,5 млн чоловік[1].

Було також зруйновано майже 700 міст (40% усіх міст Радянського Союзу, знищених війною) і 28000 сіл. Оцінка матеріальних збитків становила 285 млрд рублів (в цінах 1941 року) - понад 40% усього збитку СРСР.

У війні загинув кожен п'ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.

Спалено 319 000 господарств, на Лівобережній Україні був зруйнований кожен четвертий будинок.

Виведено з ладу 5600 мостів, зруйновано 33 000 шкіл, технікумів, 18 000 медичних установ[2].

В матеріалах Прес-служби Президента України В. Януковича, поширених до Дня Перемоги в Німецько-радянській війні, втрати України в Другій Світовій війнівизначаються як такі, що перевищили 10 млн чоловік [3].

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B2_%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96

Правда і кривда до 9 травня

Правда і кривда до 9 травня



Давно мучусь над темою, щодо «правда через кривду», яку народна приказка виражає як: «біда вимучить – біда й виучить». У мене це вийшло як переробка відомого вислову: «дурний вчиться на своїх помилках, а розумний – на чужих» у такий формі: «людина вчиться на чужих помилках, а розумнішає тільки на власних». Скільки б ви не вчились і не знали, але допоки самі не зробите і не отримаєте свій результат – всі знання є просто інформація. То є теорія, а тепер до реалій перейдемо.

Існують дві діаметральні точки зору щодо окупованої частини Донбасу: перша, що віддати і забути, а друга: відвоювати. Перші доводять, що ця частина України – довбане в прямому і переносному сенсах ОРДЛО є як гангрена для здорового тіла і то є чиста правда. Власне тому влада РФ намагається «мирно» повернути ці землі на своїх гангренівських умовах до складу України. Другі ж кажуть, що треба просто зібрати військо і одним раптовим ударом все відвоювати, наводячи за приклад війну під час розвалу Югославії, коли Хорватія відбила свої окуповані землі в Сербії. Хоча аналогія в цілому правильна, проте маємо визнати, що Україна не є Хорватія, а Сербія не є Російська Федерація за військовою потужністю. Власне, керівництво РФ давно підчікує того моменту, щоб показати свою силу на Україні. Ось де немає граматичної суперечки, бо «на» означає саме – НА! РФ хоче на прикладі України показати світу силу свого військового потенціалу, подібно як перед тим пройшлася «вогнем і мечем» по Чечні, а у 2008 році – по Грузії. А нам такого треба? Ясна річ, що ні.

Тому я прихильник третьої точки зору, що Україна не повинна зрікатися жодного клаптика своєї території з Кримом і Керченською протокою включно, але і воювати за то немає чого занадто, бо не є для нас воно важливо, а навіть навпаки. Почнемо з того, що Крим і Донбас завжди були дотаційними регіонами, а не прибутковими, як хтось про то думав: псевдо-годувальники України насправді себе не годні прогодувати. І останні події це яскраво довели, що і Крим, і ОРДЛО існують зараз виключно завдяки значним дотаціям з бюджету РФ, як перед тим смоктали соки з нашого бюджету, але при тому ще люто ненавиділи Україну. Я вважаю, що треба розрізняти антидержавну пропаганду з боку ворогів зовнішніх та внутрішніх, і просто людську дурість, тупість, захланність. Також я перепрошую, але рівень патріотизму на Київський горах не набагато перевищував патріотизм Кримських гір чи Донецької височини, тобто проводити якусь посилену пропаганду у тих регіонах з Києва навіть якось смішно звучить: сама столиця є денаціоналізована. Не раз і не два бував у київській резервації україномовного середовища, що саме заледве виживало, а де вже, щоб агітувало і парадувало. За приклад маєте цьогорічне 28 квітня, де в параді на честь «Дивізії «Галиччина» в Києві вийшло всього кількасот люду, яке і яких засуджує навіть теперішній директор Інституту Національної пам'яті України якийсь там тов. Дробович  на своїй сторінці у Фейсбуці. Ви розумієте рівень українського патріотизму на 7-му році війни? На 30-му році Незалежності України! Після такого в чому винуваті Донбас і Крим, Закарпаття і Луганськ?  Коли Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ цю подію не відзначили – провокацій остерігаються чи ще чогось… Чого? Самих себе?! Ковід лякає, так Інтернет є! Не заразний, якби. Так що там? Нічого. Мене таке становище дико злостить, як колишнього мешканця Донецька, де проживав до 1990 року і переїхав до Львова, яко П'ємонту національного...

Перепрошую, але довідкова література свідчить, що «Після капітуляції Німеччини особовий склад дивізії здався в полон британським військам в Італії. Перевірочні комісії воєнних злочинів за вояками дивізії військ СС «Галичина» не виявили» Які ще можуть бути питання? Той же відомий «Нюрберзький процес над нацизмом» за вояками дивізії «Галиччина»,  як і всіма з УПА (!), жодних «злочинів проти людства» не виявив і ніхто ніде в суді того не довів – що не так? Колаборанти? А українці у військах Червоної армії, що потім переназвали в Радянську – це хто, як не класичні колаборанти! Сам тов. Сталін перемогу у тій війні визнав за «русским народом», то кими були всі інші народи? Гарматним м'ясом і тільки! Колаборантами! Тому для українців 9 травня є святом колаборантів і не більше того. Святкуйте, суки придуркуваті трагедію голодомору «переможців» у 1947-му році по всій Україні. І такого шизонутого антипатріотизму в Україні безліч на всіх рівнях державного керівництва, тому можуть всяку дурню вчинити. А найсумніше: з чим ми прийдемо на визволені території, як свої «підконтрольні Україні» занедбані як ну. І патріотично! І економічно! І соціально! Скрізь тільки одне маємо: «О-о-о-о, зеленоглазое такси, притормози, притормози…»

Мене, правду кажучи, тепер тільки одне хвилює, щоб не сталося як зі складами озброєння у минулі часи, де керівництво з охороною накрало неміряно, а тоді і підірвало все, що лишилося, аби сліди прикрити. Якщо і були диверсії, то для тих Чепіг хіба що червону доріжку з радощів не простеляли. Ось і зараз по-накрадуть і вивезуть, щоб в потрібний момент дати драла, а «війна все спише»…  
І будуть святкувати своє «9-те травня».

 Богдан Гордасевич
4 квітня 2021 р. (7529)
Львів-Рясне

Відрізняти справжнє від телевізійного,

Валерій Прозапас

Поки Україна продовжує нести втрати, а її керівництво, яке звинувачувало попередників в небажанні зупиняти війну, тепер розгублене і не знає що робити для пояснення своєї багаторічної брехні, давайте знову згадаємо героїчних активістів, яким заважав перемогти Порошенко.

Чомусь за два роки ми так і не побачили на контракті в ЗСУ штурмовика Парасюка, який верещав про хрінових генералів, не дававших йому "захопити в Донецьку Царьова".

І Соболєв-Зімін теж не навів особистого прикладу наступальних дій в складі армії, хоча багато розповідав як "в позиційній війні у нас немає шансів".

"Полковник" Гриценко не ділиться військовим талантом десь в штабі, а Сємєнчєнко-Грішин взагалі організував озброєну банду замість проявити себе з "хлопцамі" десь крім телевізора та рекетирства.

"Націоналісти" окрема тема.

Ладно полковнику міліції Білецькому та колективному Боцману раніше заважали воювати "свінарчукі" - але ж тепер тим тисячам вгодованих бугаїв, які кидалися плюшевими свинками та стрибали на капоти, що заважає показати як вони були праві, працюючи на прихід до влади їхнього головнокомандуючого Зеленського?

Продовжувати бігати зі зрадженими ними ж червоно-чорними прапорами по мирним містам та оголошувати махновські "вишколи" набагато цікавіше, ніж підтримати своєю наснагою Збройні Сили, правда?

І журналісти не верещать про "незакопані кунги", і "нові ліца" не жаліються на криві дула, і Найєм не розповідає як працює на провал оборонного замовлення.

І всі скопом не роблять нічого, щоби перепідписати Мінські угоди, які вони так проклинають, на щось ещо болєє лудшеє.

А це ж насправді нескладно - надо просто всім піти в армію і вибити з Путіна більш вигідні умови, інакше для чого були ті слова про "померли б, а Крим не віддали"?

Чого ж не йдуть і не доводять свої крики практикою?

А все просто - бо українці не вміють відрізняти справжнє від телевізійного, бійця від Парасюка, офіцера від Арєстовіча, ряженого від героя, державника від актора.

Цим і обумовлений занепад всієї оборонної сфери, нахабність ворога біля наших кордонів та загибелі бійців, яких перетворили на мішені - жорстокий урок триває.





Президент має негайно скликати РНБО

Російські окупанти заявили про відновлення обстрілів наших військ на Донбасі. Це надзвичайна подія, яка фактично означає денонсацію угоди про перемир‘я і Мінських угод. 

Тому президент України має негайно скликати РНБО, щоб виробити план протидії. Саме для таких випадків РНБО і створене, якщо хто не знає.

А ви вже чули повідомлення про скликання РНБО?




Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Дитина, яка бачила війну

Дитино, яка бачила війну
ніколи я тебе не дожену
не усвідомлю істину одну
як це жахливо - бачити війну.

Якщо дозволиш, поруч я піду,
якщо дозволиш, просто обійму,
сміливим, сильним янгулом назву
дитину, яка бачила війну.

Донбас - це ракова пухлина на території України, ментально хворі

Так повелося, що тут я розпочала зі своїх старих спостережень за дурнуватими зашкварами СН, тому не варто зраджувати собі. Продовжимо. 

Наразі маємо, що б ви думали? Ні, не про Конституційний Суд. Про це теж буде, але окремо і більш серйозно. А зараз — про міністра з питань окупованих територій Олексія Резнікова.

В своєму інтерв'ю з Яніною Соколовою щодо Кримської платформи примирення, і взагалі окупованих територій, Резніков нагора заявив, що Донбас — це «ракова пухлина» на території України. 


"Це знаєте, як онкопухлина, з якою ми не знаємо, що робити. У нас є два варіанти: це хворі території — ментально, в тому числі. Є варіант резекції повної, ампутації, або лікувати". 

Як вам таке, Ілон Маск жителі Донбасу? Єдина країна, все таке. 

А знаєте, що саме прикре? Незважаючи на те, що інтерв'ю відбулося на каналі Порошенка, де в принципі такі твердження — нормально, це сказав НЕ міністр Порошенка. А міністр, з уряду Шмигаля, призначений вже у березні 2020 року. Міністр «нових облич», монобільшості — як хочете називайте. Але це дійсно «Я ваш пріговор». 

У мене, і у вас, я впевнена, є багато питань щодо кадрової політики Зеленського. Поки не будемо про натовп соросят всюди, де можна. А от конкретно візьмемо міністра Резнікова. Поважний адвокат, талановитий юрист. Поки все нормально. А от далі — ні. Виходець зі Львову представляє інтереси окупованих територій, всередині України та в Тристоронній контактній групі. Не знаю, чи варто нагадати, що у часи до 2013-го Львів і Донбас люто ненавиділи одне одного? Війна ще підігріла цю ненависть, і на виході маємо «ментально хвору територію». Н — неупередженість. 

Йдемо далі. Пам'ятаєте перегони 2019-го? Лозунги про «нові обличчя», «очищення влади»? Так, офіційно, Резніков ніколи не світився у пулі прибічників Порошенка-політика. Інша справа із Порошенко-олігархом-бізнесменом. Давайте згадаємо весну 2020, коли на карантин закривали метро і громадський транспорт. Пам'ятаєте, як вили Іри Геращенко та Льоши Гончаренки про недопустимість цієї заборони? А пам'ятаєте чому? Тому що вся зовнішня реклама у громадському транспорті і метро, і більшість рекламних площ в місті належить команді Порошенко-олігарха. Це я до чого. Відкриваємо у вікіпедії статтю про Резнікова і читаємо там: 

«З квітня 2016 року по вересень 2018 року: Дав старт впровадженню реформи у галузі зовнішньої реклами в Києві...». 

Sapienti sat.
Якщо наступного разу дивуватиметеся, чого Порошенко не у влади, а війна ще й досі не закінчилася, згадайте тих, хто займається цими питаннями у нашій країні. Війна — це великий бізнес, який так просто, як шоколадки, на когось не перепишеш.



Український блогер завчасно спрогнозував хвилю російських фейків

Гібридна агресія РФ проти України триває.

21 вересня український блогер Олексій Нестеренко опублікував на своїй сторінці у Facebook пост “Інформаційний постріл на випередження”, у якому попередив, що РФ спробує дискредитувати українсько-американські навчання Rapid trident-2020.

Автор передбачив поширення фейків про загибель військових, загрози цивільним об’єктам, насилля над мешканцями, можливість забруднення навколишнього середовища та ін.

І ось вже 23 вересня росіяни запустили спрогнозовані фейки, зламавши мережу регіональних сайтів місцевих органів влади та поліції, де були розміщені повідомлення про нібито викид радіації на рівненській АЕС, загибель восьми американських військових радників на Яворівському полігоні, звинувачення американського солдата у згвалтуванні української дівчини.

Інформаційну диверсію було здійснено поєднанням методів кібератаки та поширення дезінформації.

Як бачимо, гібридна агресія РФ проти України триває, але напрямки ворожих атак можуть бути прогнозовані та передбачені.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
89
предыдущая
следующая