написав Володимир В'ятрович для УП:

http://www.pravda.com.ua/news/2008/4/25/75218.htm

Корисно буде почитати противникам цієї історичної постаті. А також прибічникам - для ширшого ознайомлення з діяльністю цієї людини.

Великдень – „Великий день”. Кажуть, що і сонце на дощах у той день не заходить, тому цей день такий великий. Все радуються і на небі, і на землі.

Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Це одне з найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисте з часів апостольських.

Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, ідля дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.

Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо й одержимо вічне життя.

До цього свята віруючі дуже старанно готуються.

Велика П'ятниця, день смерті Христової, це майже святковий день.

У страстну п'ятницю віруючі нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на

середину церкви. Повернувшись з церкви, родина сідає обідати. Обід пісний, навіть риби не можна їсти. Майже нічого не дозволяється робити. Дозволяється пекти паску і садити розсаду капусти.

Поки паска не посв'ячена, їсти її не можна – гріх! Гріх і співати в Страсну п'ятницю. В суботу відвідують Божий Гріб, а пополудні вже і святять свячене.

Свячене. Крашанки та писанки

Свячене – це один із найважливіших знаків воскреслої радості. Особливе значення мають яйця, великодне печиво, обов”язково гірки зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей. Хрест – це головна прикраса свяченого.

У Великодну суботу готують крашанки.

Здебільшого фарбують яйця у червоний, жовтий, синій, зелений  і золотистий кольори. Шкарлупу з свячених яєць зберігать і використовують для обкурювання людей і худоби проти пропасниці. Крім крашанок, в окремих сім”ях розмальовують писанки.

Звичай виготовляти писанки та крашанки виник в Україні дуже давно,ще з дохристиянських часів. Це підтверджує випадково збереженний експонат, котрий датується ІХ століттям. Мова йде про писанку з назвою „Берегиня”. За свідченням фахівців, українське писанкарство – за художнім рівнем, багатющістю кольорів, довершеністю малюнків і сюжетністю – прирівнюється до знаменитих китайських та японських мініатюр. Наші давні предки поклонялися сонцю. В ньому вони бачили і відродження природи, і життя. В яйці теж таїться зародок нового життя, а за формою воно - нагадує сонце. Отож і стало яйце символом відродження весняного сонця. Його і почали розписувати магічними знаками. Так з'явилася писанка.

Писанкарство на Україні було поширене в усіх без винятку регіонах.  Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення  сюжетних малюнків. Це було нелегке заняття, що вимагало неабиякого хисту та  уміння. За допомогою бджолиного воску і писала на яйцях виводилися вигадливі сюжети різнокольоровими барвами.

Виготовляли писанки переважно дівчата. У давнину був звичай приходити до високопоставленної особи з якимось  дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: „Христос восрес!”, після чого почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати один одного крашанками чи писанками. Писанка і крашанка — це не одне й те ж. Крашанка з'явилася набагато пізніше від писанки. Крашанки їдять, діти граються ними у великодні ігри. Писанки ж ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка, їх не їдять, а дарують і зберігають як священний талісман.

Як із мертвої шкарлупи яйця з”являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через пролиту на хресті кров Ісуса Христа.

Українські вірування:

Щоб писанки довго зберігалися, їх треба варити в Чистий четвер.

Товчене на порошок лушпиння крашанки підсипають до кормів курям – „щоб краще неслися”.

Символи, які зображують на писанках:

Спіраль - символ вічності S. Його зображали і у вигляді ластовиних хвостиків, а також на орнаменті з гарною весняною назвою Проліски.

Ламаний хрест - це древній символ сонця і вогню. Таку писанку дарували на вдачу та щастя.

Риба – символ Ісуса Христа. Це символ здоров'я. Ружа - символ сонця. Таку писанку дарують на щастя. Хрест - символ чотирьох стихій світу - вогня, води, повітря і землі. Зараз, це символом християнства. Листя дуба - символ чоловічої сили, гідності і довголіття. Мак - символ нев'янучої молодості та дівочої чарівності. Яйце з трикутником дарують на знак побажань достатку в оселі. Яйце, на якому зображена польова квітка, дарують молодій жінці, що готується стати матір'ю.

Страстна субота

Особливо клопітно жінкам у страстну суботу. Адже потрібно напекти пасок, нафарбувати

яєць і посвятити їх у церкві.

У ніч на під Великдень парубки зазвичай розпалювали вогонь на найвищому пагорбі, або на майдані біля церкви. Вогнище робили великим, щоб його можна було побачити в сусідних селах.

Діти і старі, які залишалися вдома, спати не лягали. У хаті світло не гасили, воно горіло всю ніч, щоб його було видно ангелам, які літають над оселями.

За віруваннями, якщо в ніч під Великдень на могилі з”явиться палаюча свічка, то це знак, що душа покійника потрапила до раю.

Як тільки опівночі задзвонять дзвони, з усіх кінців села або міста народ поспішав до церкви на Божу службу.

Загалом Великдень – родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь збиралася в центрі села, дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, грали в „навбитки”.

Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо й про них Церква співає: „Один одного обіймемо і назвімо братами і тих, хто ненавидить нас, простімо всім заради Воскресіння”.

Отже, згадаємо на Пасху, що людина повинна любити всіх і все: живу і мертву природу – людей, тварин, рослин, гори, річки й моря, бо все це – дар Божий для людини.

Інакше дуже скоро нації не залишиться:

- смертність вже дуже давно перевищує народжуваність, тому ми поступово вимираємо; - нас труять в супермаркетах, оскільки відсутній дієвий контроль за якість продуктів харчування та адекватна відповідальність за підірване здоров’я; - нас вбивають на дорогах через відсутність реальної загрози до порушників отримати справді відповідне злочинові покарання за вчинені дії (останній гучний приклад – травмування насмерть пішоходів водієм, який їхав на швидкості більше 200км/год. у Кременчуці, можна почитати і подивитись фото тут); - люди мільйонами виїжджають на заробітки до Росії, Португалії, Італії та Гамерики, оскільки не знаходять тут належної оплати своєї кваліфікованої та некваліфікованої праці і дуже часто там залишаються; - Ви можете продовжити самі цей список...

Я хочу, щоб теперішня влада не займалася політичними дискусіями, поділом сфер впливу і обдиранням народу, а була справді тим, навіщо створена історією. Тобто займалася створенням умов для безпечної життєдіяльності народу, його розвитку і праці на благо Батьківщини.

Я щиро вірю, що цього хочуть усі прості громадяни нашої країни. Так чому ми цього не маємо? Чому щоразу наступаємо на граблі і обираємо собі керівників-нездар, своїх грабіжників? Я просто хочу, щоб кожен сам собі задав це питання і отримав відповідь до наступних виборів.

Вчорашній візит до Донецька Президента України Віктора Ющенка був, як завжди, неординарним. Перш за все, до самого кінця була не відома головна мета цієї робочої поїздки. З програми роботи Президента в столиці Донбасу, анонсованою Донецькою обласною державною адміністрацією, витікало, що основний упор буде зроблений на Всеукраїнську нараду «З любов'ю і турботою до дітей: Рік національного усиновлення.

Але президентська прес-служба, у свою чергу, заявила, що «головною метою поїздки Президента є ознайомлення з ходом будівництва стадіону «Шахтар», який буде однією з арен проведення Євро-2012». Планувалося, що під час відвідування стадіону, що будується, Глава держави наочно обговорить з відповідними посадовими особами план дій щодо розвитку всієї інфраструктури міста (аеропорту, готелів, авто- і електротранспорту, автостоянок і тому подібне) згідно з вимогами УЄФА.

Разом з Ющенком до Донецька прибув міністр у справах сім'ї, молоді і спорту Юрій Павленко, гуманітарний віце-прем'єр Іван Васюник, а також секретар РНБО Раїса Богатирьова і міністр МВС Юрій Луценко.

Поки Президент проводив нараду, на будівельному майданчику нового стадіону ФК «Шахтар» його чекали народні депутати України Рінат Ахметов і Борис Колесников.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко несподівано з'явився на стадіоні в захисній касці. Спершу, міністр обнявся і поцілувався з Ахметовим, а після цього відбулося рукостискання з Борисом Колесниковим, - повідомляє «Острів».

 

 

Нагадаємо, раніше Борис Колесников неодноразово звинувачував Юрія Луценка в організації фальсифікації кримінальної справи, через яку нинішній народний депутат три місяці просидів у київському СІЗО.

 

 

«Все не можу Вам віддати найціннішу нагороду. Не знав, що Ви будете на стадіоні. Але вона Вас чекає в Києві. Там я обов'язково її вручу Вам», - сказав міністр Колесникову.

Потім приїхав Президент, і журналісти не змогли уточнити, що ж за нагороду таку приготував Луценко для Колесникова.

 

 

У свою чергу, Ющенко не проявив до стадіону, що будується, особливої уваги. Огляд спортивної арени зайняв не більше 10 хвилин.

 

 

Глава держави відмовився надягати ні помаранчеву, ні білу захисну каску, а під час нетривалої екскурсії довго розмовляв по мобільному телефону. Потім довгожданий гість поїхав. На цьому офіційна частина візиту Глави держави України до Донецька завершилася. Чого не можна сказати про частину, так би мовити, неофіційну – покидаючи стадіон, Віктор Ющенко традиційно сам сів за кермо, а як пасажир до нього в «Мерседес» підсів Рінат Леонідович Ахметов.

 

Із стадіону Президент з Ахметовим виїхали близько 18.00. З Донецька Віктор Ющенко відлетів близько 21.00. Де знаходився Глава держави близько трьох годин після закінчення офіційної програми візиту до Донецька?

За інформацією джерел «Острова», цей час Віктор Андрійович провів у гостях вдома у Ріната Леонідовича.

Джерело:«ForUm»

Кабмін Юлії Тимошенко та "Майдан" розсекретили "секретні акти" Януковича!

Cказано "стукайте і вам відкриють". Активісти "Майдану" та інші небайдужі
громадяни, що хочуть жити у правовій державі, а не в корумпованому
"пост-совку", стукали з 2005 року, вимагаючи від урядів та від різного
керівництва Міністерства юстиції зняття незаконних позначок "не для
друку" та "опублікуванню не підлягає" з урядових актів та розкриття
текстів таких актів, зокрема, виданих урядом В.Януковича1.

Раніше ми повідомляли (http://maidanua.org/static/news/2007/1206259654.html) про рішення уряду Юлії Тимошенко щодо зняття незаконних позначок обмеженого доступу з численних урядових документів.

Сьогодні ми можемо повідомити про нову спільну перемогу - разом з листом від
24.03.08 №41-С-045964/26 заступник Міністра Кабінету Міністрів України
Павло Кондик, "розглянувши за дорученням Прем'єр-Міністра України"
Ю.Тимошенко відповідне звернення правового радника ВГО Альянс "Майдан"
Олександра Северина, надав копії 13-ти раніше "секретних" ("не для друку") актів, виданих урядом Януковича.

Найближчим часом "Майдан" оприлюднить ці документи у відсканованому вигляді. Слідкуйте за повідомленнями у нашій рубриці "Право на Правду".

Відтак, ми можемо констатувати, що пані Юлія майже успішно пройшла наш тест для неї:
http://maidanua.org/static/news/2007/1203851775.html

Ми були б раді прибрати в цьому повідомленні слово "майже", але нам не дає
це зробити прикрий факт видання урядом (як свідчить сайт Верховної Ради
України) 19-го березня розпорядження №500-р під незаконним грифом "не
для друку": http://maidanua.org/static/news/2007/1206597646.html

Відтак, сподіваємося, що це порушення буде виправлено або самим урядом, або
судом і принагідно ще раз дякуємо всім, хто брав участь у нашій кампанії проти незаконних грифів обмеженого доступу2 - без вас нічого не було б. Разом всіх нас дійсно не подолати.

Примітки:
1 "Хроніки секретомахії" читайте тут: https://maidanua.org/static/mai/1204984673.html
2 Кампанія "Для друку!" у рамках постійного проекту "Майдану" за право на
інформацію триває і триватиме до повної перемоги - на сьогодні
залишаються нерозкритими багато документів під грифами "не для друку"
та "опублікуванню не підлягає", виданих різними державними органами та
посадовими особами. Тож далі - буде!

Джерело: "Майдан"

Під цією назвою розпочинаємо цикл публікацій про українців, які залишили свій слід в історії України. У роковини національних героїв ми окреслюватимемо хоча б основні віхи з їхнього життя.
Отже,




Дмитро Донцов  народився 29 серпня 1883р. у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Вступивши до Петербурзького університету, навчається до 1907р. на правничому факультеті, але після двох арештів за революційну діяльність емігрує за кордон, закінчує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. З того часу і починається його активна теоретично-публіцистична діяльність. Виходять твори “Модерне москвофільство”, “Мазепа і мазепинство”, “Підстави нашої політики” та ін.

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової української ідеології   - Великої Української Ідеї, “яскравої, виключної, всеобіймаючої” доктор   Донцов   повністю присвячує себе надважливій справі; засновує газету “Заграва”, а з 1922 року у Львові за редакцією Д.Донцова виходить “Літературно-Науковий Вісник” (“ЛНВ”), з 1931р. – “Вісник”, навколо якого згуртовуються молоді націоналістичні сили. Поетів, письменників та науковців, котрі були   постійними авторами та дописувачами часопису назвали “вістниківцями” До них відносимо Олену Телігу, Юрія Липу, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Олега Ольжича та багатьох інших.

Основна праця Донцова – “Націоналізм” (1926) стала певною мірою євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей “Націоналізму” зродились легендарні чини лицарів УВО, ОУН, УПА та їх послідовників. Донцов є тим, чиє Слово родить Чин, Слово – “твердая криця”, “кличний дзвін”.

Неперевершений Майстер слова, блискучий публіцист, Д.Донцов дав нам твори, значення яких переоцінити неможливо. Його слово гостре, стиль пристрасний, мова лаконічна, означення влучні і чіткі, аргументи переконливі і незаперечні. І цим він страшний для ворогів України. Його вони панічно бояться і ненавидять і зараз.

Серед інших праць варто виділити “Дух нашої давнини”, “Хрестом і Мечем”, “Росія чи Європа”, “Московська отрута”, “Дві літератури нашої доби”, “Туга за героїчним”, “За яку революцію”, “Правда прадідів великих”. “Клич доби”...

Помер д- р Донцов 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на кладовищі Бавнд-Брук. Ми ще не спромоглися перевезти прах Донцова на рідну землю, але нині Донцов повертається в Україну в своїх безсмертних творах і він, “невтомний сурмач волі” і сьогодні у боротьбі. У перших лавах.

Сосиски, що продаються в українських магазинах, в полімерній оболонці на 45% складаються з емульсії (перемелені і уварені до стану світло-сірої кашки шкіра, кістки, субпродукти, відходи м’ясовиробництва) і на 25% з соєвого білка. Вміст у них м`яса - 7%, а м`яса птиці - 15%. Інше складають мука, крохмаль і смакові добавки. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом екогігієни і токсикології імені Л.Медведя.

Як повідомляє "Дзеркало тижня", згідно даним дослідження, сардельки на 35% складаються з емульсії, 30% продукту складає соєвий білок, 15% - м`ясо, 10% - м`ясо птиці. У вареній ковбасі емульсії і соєвого білка міститься по 25%, м`яса - 10%, м`яса птиці - 30%.

"Право на існування має будь-яка продукція, якщо вона відповідає вимогам ГСТУ або ТУ, але при цьому виробник має надати покупцям достовірну інформацію про склад продукту", - прокоментувала результати дослідження Клавдія Максименко, яка відстоює права споживачів в рамках проекту ЄС і ПРООН "Співтовариство споживачів і суспільні об`єднання".

"Якщо ковбаса виготовлена з крохмалю, сої і інших добавок, її слід і називати відповідно, наприклад, соєвий батон, і продавати його за відповідною ціною, - підкреслює вона. - Тоді покупець нарешті отримає можливість обирати між рослинними компонентами і м`ясними, і знатиме, що він дає своїм дітям на сніданок - м`ясопродукт або підфарбовану емульсію з харчовими добавками".

За матеріалом УНІАН.

Отак і повернешся до споконвічного продукту українців - звичайного сала. Я до останнього часу не зовсім сприймала сало як цінний продукт власного харчування, однак зараз з задоволенням його споживаю. Чого і вам раджу.

Якщо ви учень середніх класів і прийшли без батьків, то про заповітну дірку навіть не мрійте. За дірку в вусі потрібно віддати 40-50 грн. Тому бийте відразу дві. Оптом дешевше – 60-70грн. // Фото з сайту smoking-room.ru

Сьогодні, йдучи по вулиці або їдучи в метро, усе частіше зустрічаємо людей із сережками у всіх частинах тіла. Для міста прикрашання тіла металом стає буденним явищем, але все-таки ще не всі люди реагують на це адекватно.

Тінейджери  таким чином намагаються підкреслити свою індивідуальність або "йти в ногу з модою", старше покоління зустрічає цю "моду" з осудом і нерозумінням. Де ж правда? Боротися з цим чи прийняти?

"Життя" поцікавилося цими питаннями і вирішило, якщо не розставити всі крапки над і, то, принаймні, пошукати відповіді на деякі питання.

Існує думка, що сережки - суто жіноча прикраса, і тільки геї проколюють праве вухо. Хоча...

Можна вірити у це, можна заперечувати, але простіше звернутися до історії. Адже, може, зовсім не обов'язково - геї, можливо, просто стиляги.

Пірсинг (Body piercing  -  з англ. - букв. - прокол тіла) -  процес проколювання різних частин тіла з наступним вставлянням прикрас - існував протягом всієї історії людства.

Пірсинг вуха і довга мочка - предмет гордості молодого масаї. В Кенії переконані: для успішного полювання, воїну необхідно прикрашати своє тіло. Фото: smoking-room.ru

І сережки, якщо вірити історії, з'явилися саме як чоловіча, а не жіноча прикраса.

Перші відомі чоловічі сережки з'явилися в долині Нілу в V тис. до н.е. Їх носили єгипетські фараони, ассірійські і фінікійські царі, скіфи і сармати.

Відомий Тамерлан носив золоті кульчики в обох вухах. Не цуралися дорогого колечка у  вусі  і слов'янські князі, і запорізькі козаки.  

Де ж собака зарита

З давніх часів багато народів підходили до пірсингу досить винахідливо. Таміли Південної Індії, проколовши вуха дитині, починали розширювати отвір, вставляючи туди важкі предмети доти, доки мочки не досягали пліч.

Індіанці-ботокуди Південної Америки під шкіру нижньої губи вживляли дерев'яний диск, від чого на обличчі з'являвся "дзьоб".

Аборигени Калімантана вставляли у вуха важкі прикраси, а заодно вискубували брови і вії, просвердлювали верхні різці, робили в них мідні заклепки, потім ці зуби чорнили і заточували.

Багато жителів Індії і зараз вішають на ніс витончені сережки.

Південноамериканські індіанці міранья з ріки Жапура використовували як носові кільця щось схоже втулки як особливий знак  свого племені.

У деяких племенах прийнято вставляти дерев'яні пластинки, деталі зі смоли чи металу у дірки, що у вухах або губі. А ви б наважились на таке?

Доходило до того, що жінки носили цілі ланцюжки втулок, і їм доводилося відкидати їх за вухо, щоб не заважали працювати. В Африці жінки з племен джур і мору могли одночасно проколювати носову перегородку, вушну раковину і верхню губу.

У більшості південноамериканських індіанців існував звичай робити отвори у найрізноманітніших частинах обличчя, але найчастіше в носі, вухах і нижній губі.

У дірочки протягували дерев'яні або бамбукові палички, згорнуті листки, а в урочистих випадках - порожнисті кісточки маленької пташки з протягненими крізь них перами. Іноді в нижню губу вставляли велику втулку з дерева, смоли, каменю або металу.

І звичайно, не можна не згадати ацтеків, що з ритуальною метою перфорували язик, а також древніх римлян, що вставляли в соски пряжки своїх плащів.

Однак пірсинг  задумувалася не тільки як прикраса. Це, швидше за все, був знак відмінності, символ стану в суспільстві, приналежності до племені чи оберіг.

Великі таємниці маленьких сережок

У давніх єгиптян і ассірійців сережка свідчила про високий статус у соціумі, а в давньому Римі вказувала на раба. Давні греки, що носили сережки, заробляли собі на життя проституцією. Центуріони Цезаря носили кільця в сосках як знак мужності і відваги.

Сережка у злодія - символ безстрашності перед церковним судом і належності до соціального "дна".

У піратів сережка означала захоплений корабель.

Російські жінки дарували сережки, щоб уберегти солдатів від сліпої кулі. Може, саме звідси приказка "Для милого дружка хоч сережку з вушка!".

Особливий зміст у сережку вкладали козаки. У лівому вусі її носив єдиний син матері-одиначки. У правому - єдиний син у батьків. В обох вухах - останній у родині, годувальник і продовжувач роду. За козачою традицією, отаман або осавул був зобов'язаний оберігати таку, особливу людину. Цього щасливчика під час війни, наприклад, не мали права піддавати смертельному ризикові, не відсилали на вірну загибель у саме пекло.

Але в історії пірсинга були не тільки злети. Наприклад, у XIII столітті католицька церква заборонило будь-яким чином модифікувати тіло. Ця заборона поширилася і на сережки.

Однак уже в XVI столітті Генріх ІІІ спокійно носив у правому вусі дві сережки і, здається, непогано почувався.

Омріяна дірочка сьогодні

Техніка пірсинга проста і, загалом, мало змінилася за тисячоліття. У стародавні часи для проколювання частин тіла використовували голки і гострі ножі з металу, кісток, раковин або заточені камені.

"Тепер я чебурашка! А яке у мене "ікло!" Всі зуби видно!"

Зараз майстри пірсинга використовують спеціальні пістолети, порожнисті голки і скальпелі, що значно полегшує неприємну процедуру.

Любителі серйознішого втручання у своє тіло, наприклад, підшкірних силіконових вставок або електронних пристроїв, вдаються навіть до хірургічних операцій.

"Життя" звернулася в кілька відомих пірсиг-студій у Києві, щоб довідатися, що, де і як.

Майстер студії Tatoo House Василь Вороновский розповів, що сьогодні з проханням проколоти якусь частину тіла звертаються щодня.

Переважно, це молоді люди від 16 до 20-22 років. Найбільшим попитом користується пірсинг пупка, брови, язика і губи. Іноді люди звертаються з приводу інтим-пірсинга.

"В принципі, робити пірсинг нескладно, - говорить Василь. - Однак найнебезпечнішою зоною для проколу є язик. В основному через те, що язик - це м'яка тканина, що в роті багато мікробів. А це вимагає додаткового догляду. Наприклад, для ефективного загоєння можна порекомендувати препарат мірамістін. Але всі люди різні, різний імунітет. Іноді цього буває не достатньо. Тоді доводиться підключати мазі і гелі з антибіотиками, білковими гідролізантами та інші засоби".

"Дивись мені в очі! В очі, я сказала!" Фото: www.mecho.ru

Сьогодні пірсинг-салони  і студії пропонують цілий калейдоскоп послуг: від звичайного проколювання вух до так званих флеш-тунелів і "корсетів".

І в принципі, за словами майстрів, пірсинг - безпечне захоплення. Але тільки якщо робити його в гарному салоні, з гарною апаратурою, одноразовими і стерильними інструментами.

А людина, якій ви довіряєте потерзати якусь ділянку вашого тіла, повинна мати як мінімум диплом (сертифікат) майстра, а ще краще медичну освіту, знати метали і ... психологію.        

Однак майстер студії Tatoo House зізнався, що бувають і не дуже приємні моменти.

"Прийшла дівчинка, який зробили пірсинг пістолетом... Це просто розривається тканина, сережка з поганого металу. Це розряд Гіннес-шок. Довелося підрізати, виймати сережку, обробляти. Рятувати людину", - ділиться гірким досвідом майстер.

"Так, ще дві-три дірки в брові, кільце на губі... І все, мабуть. Хоча пірсінгу не може бути забагато!"

Гарний майстер повинен гарантувати, що його робота буде хорошою, не призведе до незручностей.

Однак, за словами Василя, не завжди майстер зробить пірсинг беззастережно. Якщо ви учень середніх класів і прийшли без батьків, то про заповітну дірку навіть не мрійте.    

Якщо ж ви "доросли" до віку, коли вас нормально сприймають і без батьків,  і раптом жах як захотілося проколупати на тілі дірку, то в різних салонах Києва на таке задоволення прийдеться трошки розщедритися.

Наприклад, за дірку в вусі потрібно віддати 40-50 грн. Тому бийте відразу дві. Оптом дешевше - 60-70грн.

Пірсинг брови витягне з вашого гаманця близько 100 грн., ніс "потягне" на 100-120, а за пупок прийдеться викласти близько 150-180 грн.

Так що удачі! Ростіть, живіть, "коліться", шукайте свій стиль!

Але ніколи не забувайте, що ваша унікальність ніяк не залежить від маси металу на тілі!

Фото з сайтів: www.liveinternet.ru,  www.news.bbc.co.uk і

monarch.infostore.org

Джерело: http://life.pravda.com.ua/private/47c7f041b2c57/

Глобальные изменения климата несут риск для 2,7 млрд. человек из 46 стран мира — они могут стать участниками или жертвами вооруженных конфликтов. Еще 1,2 млрд. человек, проживающих в 56 государствах, угрожает политическая дестабилизация. Таковы основные выводы доклада «Климат конфликта» британских климатологов из организации International Alert. «Изменение климата создаст предпосылки к кровопролитному конфликту, который, в свою очередь, понизит благосостояние общества и его способность противостоять последствиям климатических изменений»,— говорится в докладе. К новым вспышкам военных действий и социальных потрясений в большей части Африки, Азии и Южной Америки могут привести эрозия почв, повышение уровня мирового океана, таяние ледников и усиление штормов. «Страны будут испытывать недостаток в земле и воде и подвергаться ударам все более жестоких штормов. В условиях отсутствия эффективного правительства люди будут организовываться в отряды самообороны, начнутся столкновения»,— говорит генеральный секретарь International Alert Дэн Смит. По мере того как температура будет расти, а количество земли, пригодной для обработки, сокращаться, перенаселение приведет к насилию, которое власти будут не в состоянии обуздать. Справиться с глобальным потеплением развивающимся странам может помешать дефицит ресурсов и недостаток политической стабильности. В Африке ключевым источником питьевой воды являются такие реки, как Нигер, которые протекают через территорию многих государств. Если засухи будут ужесточаться, а запасы воды в этих реках исчерпываться, новые африканские конфликты неизбежны. С острой нехваткой питьевой воды может столкнуться и Перу, население которой потребляет воду тающих ледников. Конфликты, вызванные изменениями климата, начинаются уже сейчас. В Бангладеш миграция, связанная с изменениями климата, уже приводит к кровопролитным столкновениям. По данным International Alert, летние засухи и паводки в прибрежных районах Бангладеш, вызванные все более грозными циклонами, уничтожают сельскохозяйственные угодья. Миллионы жителей этой страны уже эмигрировали в Индию, вызывая все более серьезные конфликты, которые в дальнейшем будут ужесточаться. В зоне риска находится даже Европа. От повышения уровня мирового океана пострадает Голландия. А вот война и конфликты Нидерландам вряд ли угрожают, поскольку у этой страны достаточно ресурсов для эффективных действий, приспособлена к этому и ее политическая структура. Исследователи считают, что в Европе политическая дестабилизация в связи с глобальным потеплением угрожает только государствам Западных Балкан и странам СНГ.

Карта мира. Последствия глобального потепления Источник: "Майдан"