хочу сюда!
 

Оля.

25 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 23-30 лет

Заметки с меткой «уряд»

Завдяки Уряду Укрзалізниця покращила результати діяльності

Укрзалізниця

З великім інтересом спостерігаю за діяльністю іноземними фахівців, які очолюють українські державні підприємства. Вважається, що порівняно з українськими керівниками, вони є більш освіченими і дисциплінованими, досвідченішими щодо сучасних технологій, мають серйозний досвід роботи в умовах справжнього ринку. Існує думка, що Україні не обійтися без іноземців в умовах реформування компаній – під час переоснащення, модернізації і переходу на сучасні технології.

Сьогодні всі інформагенції повідомили, що найвідоміший іноземній фахівець в Україні – голова Укрзалізниці поляк Войцех Балчун подав у відставку через особисті обставини. Він працював на посаді Голови Правління ПАТ Укрзалізниця трохи більше року – з червня 2016, але навіть за такий короткий термін багато чого встиг досягти. Найбільше досягнень керованої ним компанії припадають на 2017 рік – коли Укрзалізниця працювала в підпорядкуванні Уряду на чолі з Володимиром Гройсманом.

Здобутки Укрзалізниці за час роботи Балчуна можна побачити із презентації-звіту, поширеного компанією. Вважаю, що у цих досягненнях є також велика заслуга Уряду, який забрав Укрзалізницю “під своє крило” і надавав їй значну допомогу.

Серед основних досягнень Укрзалізниці – значне покращення фінансового стану. Чистий прибуток за національним стандартом бухгалтерського обліку у 2016 році склав 320 млн. грн., що на 1 млрд більше ніж у 2015 році.

За 6 міс. 2017 року вже за міжнародними стандартами фінансової звітності, за якими ПАТ «Укрзалізниця» розпочало працювати з 01.01.2017, чистий прибуток склав 122,5 млн. грн., що на 3,9 млрд. грн. більше, ніж за аналогічний період 2016 року.

При цьому значно зросли доходи. Так, чистий дохід від реалізації продукції за 6 міс. 2017 склав 35,3 млрд. грн, що на 4,7 млрд більше, ніж за 6 міс. 2016 року.

Варто зазначити, що саме прибутковість і зростання доходів є основними показниками успішної діяльності підприємств.

За час перебування Балчуна на посаді значно покращилася кредитна політика Укрзалізниці – за період з червня 2016 року до липня 2017 року погашено фінансових зобов’язань в на суму 8,7 млрд грн. (втім, деякі доморощені бізнесмени не вважають вчасне повернення боргів показником успішної бізнесової діяльності).

При цьому кредитний портфель зменшився на 15%, або 6,6 млрд грн, і на 01.08.2017 склав 37,3 млрд грн. – це також хороший показник, якій свідчить про дбайливе ставлення до фінансів підприємства.

Фінансові витрати за 6 міс. 2017 року склали 1,8 млрд грн, що на 1,3 млрд грн менше аналогічного періоду 2016 року. Майже вдвічі, це чудово, адже хороший керівник намагається зменшити непродуктивні витрати.

Також ми бачимо, що Укрзалізниця ввійшла в десятку найбільших платників податків в Україні – в 2016 році було сплачено 15,2 млрд грн податків та обов’язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів. А за 6 міс. 2017 року вже сплачено більше 8 млрд. грн, що на 1,1 млрд. грн більше, ніж за 6 міс. 2016 року.

Також дуже важливий показник, особливо для такої компанії як Укрзалізниця – збільшення капітальних інвестицій: за 2016 рік було освоєно 6,9 млрд. грн, що на 53% більше, ніж у 2015 році. А вже за 6 міс. 2017 року вже вкладено 3,4 млрд. грн, що в 1,8 разів більше аналогічного періоду 2016 року.

Є чимало даних щодо оновлення залізничного рухомого складу – це традіційно болюче питання для Укрзалізниці. Але судячи з усього Балчун і тут справлявся. Наприклад, ми бачимо що прискорилися темпи модернізації тягового рухомого складу: за 6 міс. 2017 року було модернізовано та здійснено капітальні ремонти 59 локомотивів, порівняно з 10 локомотивами за аналогічний період 2016 року. За період 2016-2017 років було придбано 21 пасажирський вагон (жодного у 2015 році).

А ось це серйозний показник, який цікавить мене як керівника порту – середньодобовий робочий парк вантажних вагонів в червні 2017 року збільшився на 11,6% у порівнянні з червнем 2016 року, або на 13,6 тис.. І до наступного показника портовики небайдужі, адже більшість вантажів в порт доставляється залізницею – за 6 місяців 2017 року було проведено реконструкцію та капітальні ремонти 183,2 км колій, що в 2.4 рази більше, ніж за аналогічний період 2016 року.

Ми бачимо також показники суттєвого зростання вантажообігу, але вони потребують фахових коментарів.

Вважається, що іноземні керівники байдуже ставляться до соціальних питань на українських підприємствах, але судячи з наданих Укрзалізницею даних – з цим у Балчуна, здається, все було в порядку: при ньому крива зарплати пішла угору.

Відомо, що під керівництвом Балчуна було підготовлено п’ятирічну стратегію розвитку ПАТ «Укрзалізниця» на 2017-2021 роки, яка передбачає значне оновлення рухомого складу УЗ та формування вертикально-інтегрованої структури компанії. У порівнянні з примітивними, розмитими та неконкретними стратегіями, що мені довелося бачити у виконанні деяких інших іноземців, це дуже серйозний комплексний документ – і саме його Уряд найбільше очікував від іноземного фахівця. Зазвичай, у українських керівників не менше практичного досвіду діяльності в умовах сучасного бізнесу, але із стратегіями не завжди складається.

Сподіваємося що закладений Балчуном за допомогою Уряду запас і потенціал та означені в стратегії напрямки розвитку допоможуть Укрзалізниці успішно розвиватися і бути ефективним підприємством.

Ігор Ткачук,  директор Одеського філіалу АМПУ

Пенсійна реформа


Коли я по телевізору бачу рекламу Уряду про пенсійну реформу, мене просто „вкриває” хвиля обурення стосовно повної економічної необґрунтованості даної реформи. Я, як працівник фіскальної служби з 20-ти річним стажем роботи не розумію, які економічні підстави підвищення пенсії є в країні, яка не підвищує заробітну плату навіть працівникам органів державної служби. Своїми популістськими гаслами наш уряд заганяє країну у борговий зашморг все глибше і глибше. За ці борги будуть розраховуватись навіть наші онуки.

Якщо взяти мою середню заробітну плату з урахування стажу роботи 4 500 гривень на руки та десь приблизно 5 700 нарахованих (і це у працівника обласного апарату фіскальної служби), то як я своїми 3-х відсотковими внесками в Пенсійний фонд країни можу забезпечити пенсію навіть в розмірі 3 000 гривень.

Давайте порахуємо скільки державних службовців має працювати щоб забезпечити одного пенсіонера на 3000 гривень: 5700*3%=171 гривня в середньому в місяць відрахування в Пенсійний фонд в моєму випадку, нехай в середньому буде 200 гривень, а тепер 3000 гривень пенсії розділим на 200 гривень і отримаємо, що 15 державних службовців забезпечують пенсію одному пенсіонеру в 3000 гривень.

Про яку пенсійну реформу іде мова? Так це ми ще забули, що є категорії працівників органів прокуратури, національної поліції, служби безпеки, депутати, які звільнені від сплати пенсійних внесків із заробітної плати, але коли приходить час виходити на пенсію, то я навіть не хочу озвучувати суми пенсій, які вони отримують. Тому для наповнення Пенсійного фонду у нас в країні повинно бути пенсіонерів раз у 30 менше ніж працюючих осіб, причому тих, хто сплачують. А воно так?

Із всього написаного виходить, що наповнення до Пенсійного фонду забезпечують державні службовці, працівники бюджетної сфери, державних підприємств, органів виконавчої влади та працівники бізнесу, причому останні з розрахунку мінімальної заробітної плати 3200 гривень. І саме образливе, що при виході на пенсію якраз ці категорії і отримають її по мінімальному розрахунку. Ось і вся реформа.

Судячи з реклами у нас 5600000 пенсіонерів отримають підвищення, тоді повинно бути близько 170 000000 працюючих. Мені смішно з такої арифметики. І я не думаю, що працівники Пенсійного фонду не вміють рахувати, тоді звідкіля реформа? На вимоги МВФ? Ви ж ці гроші пустите на проїдання та розкрадання


 #Кабмін #Міінфін #Адміністрація_Перезидента #Верховна_Рада

Так про що ми говоримо? ЩО ВИ РЕКЛАМУЄТЕ? 

Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України



Володимир Гройсман:
прем'єр-міністр України

Володимир Гройсман – український політик, екс-мер міста Вінниця, екс-голова Верховної Ради України 8 скликання. Чинний прем'єр-міністр України.

Народився 20 січня 1978 року в місті Вінниця. У 1994 році Володимир закінчив Вінницьку середню школу № 35. У 2003 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю "юриспруденція". Диплом магістра отримав в 2010 році в Національній академії державного управління при президентові України за спеціальністю "управління суспільним розвитком" зі спеціалізацією "управління на регіональному і місцевому рівнях".

У 2002 році Гройсман, перемігши на виборах у мажоритарному окрузі № 29, став наймолодшим депутатом Вінницької міської ради. У листопаді 2005 року був обраний секретарем міськради, а також призначений виконуючим обов'язки мера Вінниці. У березні 2006 року обраний мером на виборах до місцевих рад.

31 жовтня 2010 року відбулися прямі вибори міського голови обласного центру. Набравши 77,8% голосів, Гройсман знову зайняв цей пост. На посаді міського голови займався реформуванням місцевого управління.

Після Революції гідності в лютому 2014 року був запрошений зайняти посаду віце-прем'єр-міністра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства в уряді Арсенія Яценюка. Завданням Гройсмана у Кабміні було забезпечення децентралізації влади та реформа місцевого самоврядування. Залишив посаду 1 серпня 2014 року.

Балотувався на парламентських виборах восени 2014 року від партії "Блок Петра Порошенка". У списку отримав 4 номер. 27 листопада був обраний спікером українського парламенту. З 31 березня 2015 року очолив Конституційну комісію з розробки змін до Конституції України.

14 квітня 2016 року обраний прем'єр-міністром України після відставки Арсенія Яценюка.

Одружений. Разом з дружиною Оленою виховує трьох дітей – доньок Юлію і Христину і сина Давида.

Нагороджений орденами "За заслуги" ІІ і ІІІ ступеня та Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща.

https://ua.112.ua/profiles/volodymyr-hroisman-353.html

Як би жила Україна, якби 10 останніх років проводила реформи
 11 квітня 2017

Фрагмент прес-конференції Володимира Гройсмана, яку транслював телеканал "112 Україна"

Якби останнє десятиріччя ми проводили системні реформи в країні, з 2007 по 2017 рік, який би ми мали сьогодні результат для нашої країни?

Ми можемо взяти з вами питання українських доріг. Якби у 2007 році ми розпочали реформу, утворили б державний фонд, провели б децентралізацію, зробили б нові інструменти фінансування, приділили б належну увагу безпеці дорожнього руху, ми б отримали абсолютно зрозумілий результат. Ми сьогодні з вами маємо 95% доріг у незадовільному стані. Якби у 2007 році, 10 років тому, було ухвалено рішення, ми б сьогодні мали 10% доріг, які були б у незадовільному стані. Українці їздили б по нормальних дорогах. Це абсолютно було б можливим.

Новини за темою: Гройсман: В Україні у 2017 році треба провести п'ять реформ

Дуже важливо сьогодні не стільки формувати план на сьогодні, скільки від сьогодні і на майбутнє створити абсолютно прогнозовану програму дій, яка дасть можливість нам просто змінити ситуацію в країні в кращу сторону. Подивіться на єдину ціну на газ, яка була встановлена, і фактично відновлено видобуток українського газу. Щоб у нас з вами було, якби ми у 2007 році провели цю реформу? У 2017 році ми б мали з вами абсолютно іншу ситуацію. По-перше, ми б не втратили 53 млрд доларів. 53 млрд доларів – це ті втрати, які ми, на превеликий жаль, зазнали через невигідні умови постачання газу і багато інших речей, в тому числі через занижену вартість і неефективне використання українських ресурсів. За 25 років видобуток українського газу фактично впав з 55 млрд на 20 млрд, де державний газ становить 14 млрд кубів. Тобто йдеться про те, що якби ми у 2007 році провели реформу енергетичного сектору, сьогодні ми були б енергетично незалежними і сильними, що є дуже важливо.

Візьмемо наступне питання - проведення медичної реформи. Що ми маємо сьогодні? Розвалені лікарні, люди обмежують себе в медичних послугах, система є абсолютно недієздатною, люди навіть не мають доступу до нормальної медицини, ми маємо великий рівень смертності. А якби у 2007 році ми розпочали реформу? Реформу, яку сьогодні пропонує наш уряд, ми б отримали абсолютно чіткий зрозумілий результат. Ми сьогодні маємо тривалість життя українців 71 рік у середньому. Це абсолютно несправедливо. Якщо б ми провели реформу, люди жили б 78-80 років. Більше того, якщо б ми запровадили систему страхової медицини, то сьогодні вона б ефективно працювала.

Новини за темою: Посли країн G7 підтримали реформу охорони здоров'я в Україні, яку запропонувала Супрун

Подивіться, якби ми 10 років тому запровадили те, що сьогодні ми робимо у сфері лікування серцево-судинних захворювань, а 68% смертності в Україні саме від серцевих захворювань. У той час в ЄС 37% людей помирають від цих хвороб, тобто фактично вони живуть довше, і в них не така висока смертність, як у нас. Це наслідок того, що були відсутні реформи, а був "оголтілий" популізм, як я його називаю, і фактично відсутність системи мислення в самій державі. Крім того, ми б отримали нормальну заробітну плату лікарів сьогодні, якби систему було реформовано. Мінімум лікарі отримували б, за нашими розрахунками, від 10 до 12 тис. грн, що сьогодні для них є абсолютно неможливим. Але в майбутньому, ми вважаємо, це абсолютно досяжними цифрами. Більше того, навіть у Польщі, яка реформована, по 4 тис. медпрепаратів відшкодовується вартість. А ми тільки в цьому році запроваджуємо реімбурсацію? і ми зможемо змінити ситуацію достатньо серйозно. Але водночас 90% українців відмовляються від лікування, тому що для них це сьогодні дорого. Ми маємо змінити цю систему і провести необхідні зміни і реформи.

Подивіться уважно, знову-таки, на 10 років тому. У нас не було системи приватизації, я би сказав, не те, що приватизації, а продажу неефективно функціонуючих підприємств, які належать сьогодні державі. Подивіться на статистику, що ми маємо за цих останні 10 років? 3,5 тис. підприємств – це безкомунальні підприємства, тільки державні підприємства, 51% цих підприємств реально працює, 49% просто не працюють, і невідомо, що з ними відбувається. Ними керувати просто неможливо, такою кількістю підприємств.

Новини за темою: Гройсман: Пенсійна реформа передбачає підвищення пенсій з жовтня і скасування їхнього оподаткування

Наступна позиція - якби ми продали неефективні активи. Ми би отримали з вами інвестиції в ці підприємства, їхню модернізацію, створення робочих місць, і найголовніше, ці підприємства були би конкурентними і впливали на ріст національної економіки, тобто фактично були б нові робочі місця. А за 10 років це втрачена можливість, і ми отримали серйозні втрати, в тому числі, внаслідок корупції на державних підприємствах. Україна втратила 82 млрд грн. Тільки збитків. Додайте сюди 53 млрд доларів, які ми втратили за 10 років і через газ, і подивіться, скільки б ми могли зробити для країни за цей період. А це була втрачена можливість. Тому ми в майбутньому не маємо права втрачати можливості. Подивіться, 32% державних підприємств прибуткові. Ми розуміємо, що приватні підприємства, які сьогодні працюють, є прибутковими, якісь більше, якісь менше. Але говорити про те, що зі 100% компаній України тільки 32% є прибутковими, а 70% неефективними, зрозуміло, що іншого варіанту, як конкурентний продаж ефективним власникам, просто нема.

Те саме стосується і модернізації нашої правової системи і створення нормального бізнес-клімату. Ми все-таки залишаємось сьогодні країною, яку вважають, що вона є недостатньо дружною щодо бізнесу. Це тому, що не було необхідних системних реформ, не якихось окремих популістичних кроків, які можна було зробити сьогодні на сьогодні, а системних реформ. Ми могли б змінити сам інвестиційний клімат, ми отримали б серйозні інвестиції, десятки мільярдів у національну економіку, і відповідно ВВП на душу населення зростав би, і якість життя людей була б іншою.

Питання інфраструктури, децентралізації влади, впровадження нових механізмів. Що відбувалося за останнє десятиріччя? Особливо треба зазначити, що 2014 рік був найважчим за всі ці роки нашої незалежності. Із 2007 року ми могли б забезпечити стале економічне зростання і зробити країну сильною. Натомість до 2014 року країну привели абсолютно слабкою, і фактично ми отримали виклик. Що ми могли б зробити, якби реформу системи ми зробили б тоді, в тому числі провели децентралізацію влади? Сьогодні 75 тис. наших діточок стоять у чергу в садок. Якби ми провели децентралізацію, я вам гарантую, жодної черги в Україні не було б. Наразі ми починаємо її вирішувати. Минулого року тільки децентралізація призвела до зменшення черги на 26 тис. місць у дитячих садочках. За три роки ми цю проблему знімемо. Але, зрозуміло, її можна було б зняти ще у 2007 році. Що б ми мали? Ми б дали доступ дітям до якісної освіти, ми б мали можливість змінити систему освіти і перейти на зовсім інший рівень розвитку наших дітей.

Новини за темою: Гройсман: Кабмін знає, як провести пенсійну реформу без підвищення віку

Я не говорю вже про інклюзивність. Україна абсолютно є недоступною країною для людей з інвалідністю, які мають особливі потреби. Якби ми проводили необхідні зміни і реформи, я переконаний, через децентралізацію, через інклюзив у освіті ми б побудували зовсім інше доступне середовище. Але цього не було зроблено. Це втрачені можливості, на превеликий жаль.

Це декілька слів, які я хотів вам сказати про те, що потрібно сьогодні формувати абсолютно зрозуміле стратегічне бачення. Для мене є дуже важливим, щоб через наступні 10 років, і неважливо, хто буде прем’єр-міністром через 10 років, коли ми будемо аналізувати якість життя людей, на цих слайдах ми побачили, що люди живуть довше, якісніше, що ми подолали бідність у більшій її частині та змогли розвинути країну, підняти її на той рівень, на який вона заслуговує. У середині Європи є прекрасна європейська країна, але, на превеликий жаль, люди живуть у цій країні дуже бідно. І ми маємо здолати бідність. Хочу підкреслити, що це можливо зробити абсолютно без будь-яких додаткових потреб.

Володимир Гройсман
https://ua.112.ua/mnenie/yak-by-zhyla-ukraina-iakby-10-ostannikh-rokiv-provodyla-reformy-383678.html

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман і його роздуми (ч.2)




- Це правда, що восени Ви хочете підвищити не лише мінімальну зарплату, а й пенсії?

- Це правда, про пенсії. Нам потрібно змінити пенсійну систему. Дефіцит цієї системи (це кошти, яких немає в Пенсійному фонді) - 5,5 млрд дол. А наступного року, якщо не змінити, – це 7 млрд дол. 80% українських пенсіонерів живуть за межею бідності, і моє персональне завдання – витягти їх звідти, дати можливість, щоби постійно пенсія оновлювалася, щоби вона зростала. Цей комплекс законів, який ми внесли, дає можливість вже з 1 жовтня підвищити пенсії 9 млн пенсіонерів з 12. Системно підняти, а не зробити разову подачку. Це означає, що ми повертаємо повагу до людини праці – якщо ти заробив, то отримай свою пенсію. Фактично ми всім категоріям пенсіонерів збільшуємо пенсію. Щойно це зробимо, ми переходимо до підвищення пенсій військовим пенсіонерам, з 1 січня 18-го року. Тобто ми охопимо абсолютно всіх і зробимо так, що ця система буде сталою, і за 7-10 років дефіцит буде або нульовий, за рахунок детінізації, або мінімальний. Це дасть можливість і людям, котрі працюють сьогодні, і пенсіонерам впевнитися в тому, що їхні кошти буде захищено.

- Перед голосуванням щодо прем’єрства в Раді Ви сказали, що покажете нардепам, що таке керувати державою. Вже показали чи ще ні?

- Ця фраза була відповіддю на те, що я не чув, яке запитання мені поставили. Але насправді для мене якісно управляти країною – управляти по совісті, чесно, якісно, професійно. Служити - і це найголовніше. Коли ти служиш сьогодні, завтра, післязавтра – завжди буде результат. І я на цей результат повністю налаштований. Мені 39 років, і я хочу, щоб Україна досягла успіху. Якщо я зможу своїми зусиллями бути до цього причетним – це для мене найвища винагорода. Я – системна людина і вважаю, що будь яка людина створює системи. Фактично нам треба багато чого змінити в системі державного управління. І, до речі, з 1 травня наш уряд розпочав цю масштабну реформу. Результат буде. Не за один рік, але буде. Вже восени до уряду прийдуть 1000 нових кадрів, бажаючих змін. Ці люди вже будуть мати конкурентну зарплату, тому що ми підтягнули ресурси ЄС. Це – агенти змін у самій системі управління. Ми будемо реформувати 10 міністерств. Майже половину уряду буде реформовано. Це буде абсолютна нова структура самих міністерств. Результат буде – нам треба тільки об’єднуватися та йти вперед. Але нам треба винести за дужки популізм, тому що нічого доброго він не принесе.

- Чим на сьогодні Ви як прем’єр-міністр найбільше пишаєтеся?

- Нашою прекрасною державою і нашими прекрасними людьми. Україною і українцями. Мені не має чого відвертати від людей очі – і це найголовніше. І це для мене дуже важливо. Немає нічого, чим би я завинив перед людьми, навмисно. Те, що нам вдалося зробити за цей рік, треба віднести і до попереднього уряду, тому що було зроблено низку жорстких кроків, урядом Яценюка, для макроекономічної стабілізації. Нам вдалося відновити економічне зростання, ми підвищили вдвічі мінімальну зарплату, відновили будівництво українських доріг. Ми створили низку програм для розвитку економіки, наприклад, програму підтримки сільгоспмашинобудування. Ми розпочали реформу державної служби, і це принесе свій результат, тому що державні послуги будуть якісними. Ми змінили систему закупівель, вийшли з абсолютно чіткими реформами і змінами в пенсійній системі, в системі освіти і в системі охорони здоров’я. Я вважаю, що у вересні маємо ці три надважливі теми довести до логічного завершення. Не все залежить від мене, від уряду. Нам потрібна підтримка парламенту. Але я готовий персонально відповідати за практичну реалізацію. Якщо пенсійну реформу схвалить парламент, я готовий відповідати за кожен місяць її впровадження. Я знаю, що ми тут досягнемо успіху.

- Нехай би міністри отримували великі зарплати, 10-30 тис. дол., і соцпакети, але якщо крадеш – ґрати. Чи можливо таке зробити?

- 10-30 тис. дол. ми не можемо собі дозволити. Але я би мріяв про зарплати українців, які б дорівнювали тисячам доларів. Щодо зарплати чиновників, то заплата — це добре, але це не все. Має бути відповідальність, має бути доброзичлива система як до чиновника, так і до людини. У нас система пострадянська – влада має тиснути на людей. Так неправильно. Я завжди робив ці системи прозорими, відкритими і доброзичливими, для людини. У 2006 році я привіз міжнародний аудит, зібрав всю мерію, і консультанти сказали, що ми маємо бути клієнтоорієнтованими. Клієнт – це той, кому ми надаємо послуги. Кожен українець — споживач тих послуг, які надає влада, в тому числі. І ці повноваження мають бути якісними. Треба змінювати систему управління державою, приводити нові кваліфіковані кадри. Це питання підготовки і відповідної мотивації, в тому числі щодо заробітної плати.

- Які у Вас відносини з українськими олігархами? Чи намагаються вони на Вас впливати, тиснути, і чи це їм вдається?

- Особливих взаємин ніяких немає. Я багатьох знаю, але дуже добре, що я ні від кого не залежу. Взагалі я думаю, що всі зацікавлені сьогодні, щоби економіка України зростала, тоді їхні активи будуть коштувати більше. У більшості принаймні має бути такий здоровий погляд на розвиток ситуації в країні. Але вони вже точно розуміють, що зловживаннями якимись чи чимось іншим побудувати щось стійке неможливо. Тому, з одного боку, потрібно змінювати структуру економіки, з сировинного типу, який ми маємо сьогодні, на створення доданої вартості всередині країни. Тоді українці будуть повертатися додому та отримувати нормальну заробітну плату. З іншого боку, треба розвивати малий і середній бізнес. Для мене надзвичайно важливими є зліт фермерства, малі та великі підприємства, які починають створювати додану вартість і якісний український продукт. Такі підприємства треба розвивати, давати їм доступ до кредитних ресурсів, давати їм можливості до зростання.

- Чому Ви категорично проти продажу землі?

- Я би сказав не так. Я проти дискусії "мораторій - не мораторій". Я за те, щоби українська земля була інструментом відродження українського фермерства. Тому що в нас іноді дивляться на землю, як на поле, на якому требі посіяти, зібрати, відвезти до порту, відправити до іншої країни та отримати валюту. Для мене село, аграрний сектор — зовсім інше. Це село, де живуть люди, це їхній розвиток території, і це аграрний комплекс. Найголовніше — якщо розвиток фермерства накласти на можливості децентралізації, — це колосальний кошт для відновлення українського села. Я переконаний, що після того, як ми ухвалили рішення про децентралізацію і створення об’єднаних громад, ми багато сіл врятували від знищення. Там є добра динаміка, і ми будемо її підсилювати, для того щоби місцеві громади почали розвиватися. Але одночасно треба підвищувати відповідальність людей на місцях. Вони повинні розуміти, що мають служити людям, які їх обирають.

- Про що Ви спілкуєтеся з І. Маском?

- Я запропонував, щоб "Тесла" розглянула Україну як країну, в якій багато чого можна зробити, в тому числі в енергетиці. Я нещодавно створив Раду інновацій, тому що вважаю, що ми маємо величезний інтелектуальний потенціал, але в нас усередині країни немає механізму, щоб ти міг розробити, впровадити, продати. Рада інновацій повинна створити національне законодавство, стимули мотивації, захистити наших науковців і наші інновації, щоб ми створили український продукт.

- Що треба зробити, щоб люди, які поїхали з України, повернулися?

- Тільки якість. Мають бути нормальна конкурентна робота, гарна освіта, гарна охорона здоров’я, якісні державні послуги. Кожен має себе знайти у своїй рідній країні. Унікальний наш випадок у тому, що ми маємо свою державу з величезним якісним потенціалом. Я вважаю, що те десятиліття втрачених можливостей і призвело до того, що анексовано Крим, окуповано частину Донбасу. Ми мали бути сильнішими, а в нас дуже часто пости займають хапуги. Була політика на знищення держави зсередини. У тому числі повністю централізація і корупція. Замість того, щоб розвивати економіку й інвестувати в людей, інвестували в себе і збагачувалися.

- Чи можливий для України сьогодні чи завтра план Маршалла?

- Це дуже добра ідея, і ми її відпрацьовували ще в першому уряді Яценюка з нашими європейськими партнерами. Але тоді це не склалося. Я вважаю, що ця ідея є дуже прийнятною, і ЄНП включила це до своїх програмних цілей. Я би хотів, щоб цю ідею реалізували.

- Німеччині дали 13 млрд (сьогодні це 130 млрд). Чи можливо, щоб Україні дали 130 млрд?

- Так ставити запитання "дали Україні" трошки принизливо. Підтримати сьогодні Україну, щоби ми почали більш швидко розвиватися – я вважаю, що весь цивілізований світ мав би до цього поставитися з повагою. Я був у Лондоні на конференції з реформ в Україні, і один з представників північних країн виступив і сказав, що "ми хочемо більше за більше. Більше реформ, більше змін – а ми більше підтримки". Я сказав, що я теж того хочу, тому якщо ми робимо якусь системну реформу, то розуміємо, що левова частка інвестицій у цю реформу має бути за Україною. Але якщо вони хочуть підтримати нас "під ключ" тієї чи іншої реформи, то допоможіть нам, наприклад, переобладнати заклади охорони здоров’я, змінити систему підготовки навчальних кадрів, їхньої оцінки тощо. Люди хочуть жити сьогодні, а не хочуть чекати 15 років, щоб ми оволоділи технологіями. І тоді я буду розуміти, що це "більше за більше".

- Україна знала часи дніпропетровських, донецьких. Чи можна тепер казати, що настав час вінницьких?

- Величезне перебільшення. Я думаю, що це більше відголос дніпропетровських і донецьких. Для мене, ментально, Україна єдина, неподільна. Але щодо вихідців з Вінниччини, тих, хто там народився, то це тільки я і два міністри уряду. Але цей поділ "вінницькі – не вінницькі" — така дурниця. Не можна так людей ділити.

- Чи будете Ви виставляти свою кандидатуру на пост президента на чергових чи, можливо, позачергових президентських виборах?

- Я вважаю, що вибори парламенту і президента мають відбутися вчасно і в рамках законодавства. За цих два роки треба дуже багато зробити в країні, і я більше відчуваю свою ефективність саме у виконавчій гілці влади. Тому таких планів в мене нема.

- Тобто президентом України Ви себе не бачите?

- Ні.

- Хто був, на Вашу думку, кращим прем’єром України?

- Я не хочу давати оцінок. Кожен повинен мати свою історичну відповідальність за той чи інший період часу. Була низка прем’єрів, які були абсолютно неефективними, які, замість того щоб розвивати країну, займалися чимось іншим. І це інше привело нашу прекрасну країну до слабкості. Я працював мером з 2006 по 2015 рік і пам’ятаю всі ці періоди. Можу сказати, що спільно зі своєю командою робив певні позитивні речі та успіхи не тому, що мені хтось допомагав, а навпаки. Тому що я боровся – кожне рішення потрібно було просто вигризати. Центральна влада все більше забирала можливості у міських громад, стискала. Мене це настільки збурювало, що для мене це був серйозний виклик. І коли мені в кінці лютого 2014 року зателефонував А. Яценюк, він мені сказав: "підеш зі мною рятувати країну?" Я сказав, що я можу піти за однієї умови, що я зможу реалізувати те, чим живу, і те, у що вірю, – децентралізацію. Я приїхав, ми поговорили, я розказав, як я це бачу, і він сказав, що це нормальна історія і що її треба робити.

- Ви людина, яка рухається і щось робить. У Вас є мрія увійти коли-небудь у підручники української історії?

- Я хочу бути дотичним до успіху України. Запишуть це в підручник історії чи не запишуть… дуже важко розраховувати на величезну справедливість. Але дуже хочеться бути дотичним, тому що, напевно, навіть більш ціннішим буде те, що завдяки нашим рішенням мільйони людей житимуть краще.

- Ви жорстка людина чи більш схильні до компромісів?

- Без жорсткості важко щось зробити, з одного боку, а з іншого — компроміс не завжди є правильним виходом із ситуації. Немає компромісів із совістю, в позиції між добром і злом. Тобто це має бути розумний підхід, і якщо рішення прийнято, то воно жорстко має бути реалізовано. Іншого просто немає. Це принцип, який має бути впроваджений за всіма напрямами.

- Київ — це вже Ваше місто чи ні?

- Я взагалі люблю міста, селища, середовища громад, де живуть люди. Я три роки живу в Києві, це прекрасне місто. Я розумію, що дуже багато треба зробити, і тепер, в умовах децентралізації, є такі можливості.

- Ви відчуваєте, що Ви киянин?

- Я не відчуваю, що я киянин. Я відчуваю, що я українець, і люблю всі міста. Я не можу бути несправедливим, як прем’єр-міністр, і сказати, що я люблю одне місто і не люблю інше. Я багато їжджу країною, бачу міста – вони різні. Але в нас величезний потенціал, що на сході, що на заході, що в центрі, на півночі, на півдні. У нас прекрасні громади, і я взагалі люблю просто Україну.

- Скільки годин триває Ваш робочий день?

- Як правило, розпочинається о 8-9-й, завершується о 21-22-й, але може бути і перша, і друга.

- Скільки годин на добу Ви спите?

- 6-7. От минулий тиждень я більше п’яти годин не спав.

- Чи є у прем’єр-міністра хвилина на спілкування з дітьми, на кіно, на книжки?

- Родина – це найвища цінність. Насправді я намагаюся завжди, але тут я не доопрацьовую. У мене немає стільки часу, скільки я б хотів, щоби бути разом зі своєю родиною. Це дуже важко.

- Ваш батько сьогодні Вас за щось лає?

- Він завжди мене критикує. У нас дуже добрі з ним стосунки, але бувають дискусії дуже непрості.

- Ви дослухаєтеся до нього?

- Звісно, всі ж дослухаються до батьків. Але в нас з ним є чітка домовленість: він ніколи не розказує мені, що мені треба робити, і це з дитинства. Він завжди мене підтримував, але давав мені можливості для самостійності. Коли мені було 22 роки, я втратив свою маму. 17 років ми вже живемо без мами, тому з батьком я щодня спілкуюсь, телефоную, але бачусь дуже рідко. І це теж величезна проблема.

- Я Вам вдячний за інтерв’ю, бажаю успіху Вам і Україні.

- Бажаю всім нам успіху.
https://ua.112.ua/interview/prezydentom-sebe-ne-bachu-i-na-vybory-ne-pidu-401693.html

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман і його роздуми (ч1)



 18 липня 2017

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман в ефірі програми "Гордон" на каналі "112 Україна" розповів про своє бачення реформування держави, свій "вінницький досвід", про іноземців в уряді і навіть - про що говорить з Ілоном Маском

Гордон: В ефірі програма "Гордон", і сьогодні мій гість — прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Доброго вечора, Володимире Борисовичу! Скільки Вам було років, коли Ви стали мером Вінниці?

Гройсман: У 28 років мені випала велика честь очолити Вінницю — місто достатньо велике, 400 тис., і 8 років працювати спільно з вінничанами над тим, щоб місто стало кращим.

- У 28 років не важко було за це братися?

- Це завжди дуже відповідально, коли ти відповідаєш не тільки за себе, за свою родину, а й за багато родин. Це завжди такий дуже складний момент прийняття рішень. Але, з іншого боку, вінничани мені довіряли. У 28 років для мене це був надзвичайно серйозний крок, і я завжди цінував цю довіру. Найголовніше, що ми завжди рухалися спільно, і мене це переконало в тому, що, якщо ти спільно йдеш з людьми, разом, ти можеш дуже багато зробити.

- Вас кілька разів визнавали кращим мером України. Вінниця красива. Містяни казали мені, що дуже Вас люблять і поважають. Чому вони Вас люблять?

- Я теж поважаю і люблю вінничан. І взагалі людей. Кожна нормальна людина має позитивно ставитися до інших. Ми в 2006 році взяли і просто почали змінювати місто. І робили це разом з людьми. Я зустрічався з людьми, провів сотні зустрічей, і коли вони на мене дивилися, вони говорили: "Ти ж дуже молодий. Що ж ти можеш зробити?" А я їм говорив: "Ви мені повірте, і я все зроблю для того, щоб ситуація змінилася". Фактично місто було на 49-му місці за рівнем якості життя в країні, в якому були розбиті дороги, все місто було перетворене на базар, сміттєва проблема, проблема злочинності, економіки, освітлення, охорони здоров’я. Ми почали братися за ці проблеми, розвивати місцеву економіку. Стали вирішувати інфраструктурні питання. Довіра, яку я мав (а я мав достатньо високий рівень підтримки в місті), давала мені, з одного боку, величезну відповідальність. Я дуже цінив і ціную сьогодні цю довіру і все робив для того, щоб дати позитивний результат. Я пам’ятаю одну з останніх реформ — реформу транспорту. Всі звикли їздити на маршрутках, і мені потрібно були вийти до людей і сказати, що ми будемо тепер переробляти цю систему. Ми зробимо гарні тролейбуси, гарні трамваї. Але для цього потрібна була довіра, тому що люди повинні тобі дати мандат, щоб ти почав робити ці зміни. Багато було людей незадоволених, але коли ми переробили цю систему, то сьогодні це, я вважаю, вже гордість Вінниці – міський транспорт: трамваї, тролейбуси, автобуси. Усе відбувається дуже цивілізовано, дуже якісно, і фактично ми вивели місто упродовж останніх 3-4 років на перший рівень за якістю життя в Україні.

- Враховуючи Ваш вінницький досвід, якими повинні бути українські міста?

- Комфортними для життя людей. Треба поставити в центрі людину і зрозуміти, що її оточує, починаючи від народження і завершуючи похилим віком. Ми створили абсолютну чітку стратегію – що треба створити для дітей. Таким чином народилася програма "Місто Вінниця дружнє до дітей". Що потрібно зробити для економіки розвитку, які нам потрібні підприємства. Доступ до дитячих садків, модернізація шкіл, навчального процесу, дороги, інфраструктури, енергоефективність. Ми почали цим займатися ще в 2007 році, а вже сьогодні маємо достатньо серйозний результат. Я пишаюся тим, що сьогодні на чолі міста мер С. Моргунов з командою, яка є наша спільна, роблять достатньо багато для того, щоб продовжувати рух уперед. А для мене важливо було, вже коли я прийшов працювати в центральний рівень, дати рівні можливості всім. І тому в 2014 році, коли мене А. Яценюк запросив працювати до уряду, я прийшов як міністр регіонального розвитку і віце-прем’єр-міністр, для того щоб впроваджувати децентралізацію в країні. І я дякую йому за підтримку, тому що без прем’єр-міністра це було б тоді неможливо. Потім, коли вже був обраний президент, це теж стало для нього важливим питанням. Багато міст, селищ, об’єднань громад сьогодні мають ресурси для того, щоб змінювати життя людей на територіях. Люди мають жити в нормальних помешканнях, ходити нормальними тротуарами, пити нормальну воду, користуватися нормальним транспортом, мати дозвілля. Урешті-решт це те, чим потрібно сьогодні займатися в рамках всієї країни.

- Ким бути важче – мером Вінниці, спікером парламенту чи прем’єр-міністром України?

- Відповідальність завжди є дуже непростим питанням. Я працював мером міста 8 років і вважав, що це надзвичайно важка, але дуже необхідна робота. Я працював спікером парламенту — це була теж дуже складна робота, нервова, непроста. Фактично за півтора року, що я був головою парламенту, я знав вже імена всіх, їхні прізвища та вже навіть зрозумів характер кожного депутата, для того щоб працювати спільно. Це дуже непроста робота. Робота прем’єр-міністра мені є ближчою, тому що це виконавча робота, а я звик робити більш практичні речі. Вона теж є надзвичайно відповідальною.

- У Вас коаліційний уряд. Чи всі міністри Вашого уряду є саме такими фаховими і професійними, як Вам би того хотілося?

- Досконалості немає меж. Кожен міністр є абсолютно різним – і фахова підготовка, і характер. Але найголовніше, щоб уряд став командою, яка може ухвалювати монолітне рішення. Усі важкі рішення, які нам потрібно ухвалювати, ми ухвалюємо одностайно. І я дуже дякую своїм колегам за це. А прогрес в якихось сферах є більш кращим, в якихось — менш кращим, але я завжди намагаюся допомагати, підтримувати, для того щоб дати максимальне поле для самореалізації, для будь якого міністра.

- Формування уряду без політичної складової було б для України краще чи ні?

- Це просто неможливо: коаліція є, і коаліція формує уряд. Ми – демократична країна, і так буде завжди. Але дуже важливо, щоби політичні сили, які формують або будуть формувати в майбутньому уряд, дуже професійно дивилися на завдання, які стоять перед урядом. Загалом це має бути збірна команда, але дуже добре злагоджена і за фаховим рівнем достатньо серйозна. Тоді можна долати багато проблем. Сьогодні я глибоко переконаний, що ми —велика європейська 45-мільйонна країна, яка може досягти успіху. Я завжди говорю, що нас 45 мільйонів, тому що я глибоко переконаний у тому, що потрібно створити умови, щоб українці почали повертатися. Це неможливо зробити за місяць або за рік, але якщо ми продовжимо те, що розпочали три роки тому… насправді, можна по-різному оцінювати цей трирічний період. Але ті виклики, які припадали на плечі, на серця всіх українців, а як наслідок, і влади, були просто колосальними. Якщо дивитися об’єктивно, все ж таки ми здолали ті проблеми, які були в економіці. У нас є серйозні виклики нашій територіальній цілісності, але ми маємо гуртуватися, маємо бути сильними. І я глибоко переконаний, що наша 45-мільйонна країна має величезні шанси на успіх. Ми маємо виграти багатовікову боротьбу за успішну Україну. І в цій боротьбі на плечі наших сучасників лягла величезна відповідальність.

- Хтось зі спеціалістів (економістів, фінансистів) Вас консультує?

- Я багато спілкуюся з експертним середовищем усередині країни, ззовні. У нас є низка інституціональних механізмів, наприклад "Офіс реформ" при прем’єр-міністрові, де є молоді фахівці. Є група стратегічних радників, яку очолює І. Міклош, достатньо серйозний економіст, реформатор. Я зустрічаюся з нашими експертами, спілкуюся, ми ставимо один одному запитання, і ми дискутуємо на ті чи інші речі. У самому Кабміні є низка фахівців, на думку яких можна спиратися.

- Ви подорожуєте світом і бачите досвід США, Швеції, Німеччини. Чи не хочеться запросити звідти кращих спеціалістів, дати їм величезні гроші та сказати, щоб вони реформували Україну так, як реформували свої країни?

- Я думаю, що ми колись, якийсь період часу, цим дуже почали зловживати. Я вважаю, що Україну мають будувати українці. Я глибоко в цьому переконаний, а тепер ще більше. Не без того, що ми можемо запрошувати тих чи інших фахівців, які є добре знаними. Але взагалі-то ми маємо побудувати власний дім самостійно. І це дуже важливо. Так, ми будемо помилятися, ми можемо щось зробити не так, як це робили інші країни, але все, що ми будемо робити, ми маємо пропустити через своє серце. Тоді ми це цінуватимемо. Ми залучали консультантів з різних країн, співпрацювали, але робили свою роботу. Ми вивчали досвід, дивилися, яким чином краще вчинити. У кожній країні є свій унікальний досвід, в Україні має бути свій. І дуже важливо, що за ці три роки ми почали накопичувати свій досвід. Я обіцяв минулого року, що візьмусь масштабно за будівництво доріг, і ми розпочали з минулого року серйозну роботу над будівництвом доріг. Я бачу, що десь роблять по-господарські, а десь не по-господарські. Але я завжди говорю про те, що якщо вкрали, то треба бити по руках, щоб одразу за це відповідали, тому що роботяга не краде – краде той, хто керує всіма цими процесами. Їх треба просто брати і саджати до в’язниці. Це дуже важливо – треба перестати красти. Це принципове питання для всіх. Коли ми говоримо про децентралізацію, це означає, що десятки-сотні мільярдів вже пішли на місця. Треба підвищувати якість використання цих ресурсів. Ми запроваджуємо механізм Prozorro – тут уже важко комбінувати, щоб щось украсти, тому що є публічна електронна система. Це набір певних інструментів, які вже сьогодні дають результат, а в майбутньому він буде більш комплексним. Ми почали напрацьовувати власний досвід, і я бачу, що минулого року ми гірше працювали, а сьогодні є вже краща техніка і більш охайні працівники, і бачу, що і узбіччя дороги починають правильно робити. Це процес становлення, тому що все за десятиріччя було розвалено, а останнє десятиріччя, з 2005 року, – це було десятиріччя втрачених можливостей. У 2014 році економіка почала зростати на 12%. Якщо б у 2005-2008 роках, коли економіка пішла вгору, зробили якісні зміни в освіті, в охороні здоров’я, підсилили інвестиційну складову в економіку, то в нас би було зростання не на 12%, а більше.

- Є система американська, швейцарська… Чи потрібно нам вигадувати велосипед?

- Ми демократична країна. Принципи управління є різними, як і форми. Але тут має бути наш власний вибір, і ми не можемо копіювати тут ані Швейцарію – конфедерацію, ані США, які є багатонаціональними та мають свою історію. Але я вважаю, що ми всі українці, і ми маємо стати великою європейською державою. Великою не за розміром, а за суттю. Це, в першу чергу, якість. Українці сьогодні живуть на 7-8 років менше, ніж наші європейські сусіди. Щоб вирішити цю проблему, треба подивитися на структуру смертності, подивитися, які в нас мають бути технології, для того щоб цього не відбувалося, і ми вирішили, що наразі розбудуємо 13 центрів кардіо-судинної хірургії. Тисячі українських громадян будуть жити. Ми почнемо змінювати цю ситуацію.

- Чи правда, що Ви підвищили мінімальну зарплату без погодження з президентом?

- Від самого початку, коли я був парламентом обраний прем’єр-міністром, для мене найважливішим питання було відновлення національної економіки. Я вважаю, що ми можемо забезпечити успіх через дві складові: 1) зростання національної економіки, 2) те, що зробить економіка, грамотно інвестувати в якість життя людей. Я вважав, що 1450 гривень, які люди отримують як мінімальну заробітну плату, не додає нам оптимізму. Люди почали шукати свою долю за кордоном, у конвертах почали давати зарплату. Люди не сплачували внески до Пенсійного фонду, і він фактично банкрутував. Тому з першого дня я поставив завдання міністру соцполітики, що ми маємо знайти варіанти, яким чином будемо підвищувати заробітну плату. Ми над цим працювали понад півроку і розуміли таке: перше – це зарплата, друге – пенсії. Фактично підвищення зарплати відкрило нам шлях до підвищення пенсій. Тому коли ми розпочали бюджетний процес, то вийшли з рішенням, що ми можемо підвищити заробітну плату вдвічі. Я не робив з цього жодної таємниці, і всі про це знали.

- Тобто Петро Олексійович про це знав?

- І колеги по коаліції теж.

- Скільки мільярдів гривень після цього позапланово надійшли до держбюджету і чи надходять щомісяця?

- Ми зробили детінізацію. 4,5 млн українців почали отримувати вищу заробітну плату. Я був переконаний, що рішення, яке я пропоную, є професійним і повністю прорахованим. Сьогодні, коли минуло вже 7 місяців, можна сказати, що це було правильно. Ми почали формувати зовсім по- іншому місцеві бюджети. Місцеві бюджети зростають від 35 до 50% згідно з ПДФО, а загальний рівень сплати до Пенсійного фонду підвищився на плюс 17 млрд на сьогодні. Фактично всі податки почали сплачуватися більше. Ми почали жорстко закручувати ситуацію щодо митниці – ми маємо сьогодні серйозне перевиконання щодо митниці. Хоча митниця – це монстр від народження, і там величезна корупція, в тому числі дуже багато речей, пов’язаних з регіональними кланами, які там працюють. Але нам вдається сьогодні різними механізмами залучати більше коштів в український бюджет. Тільки за індикативом цього року приблизно зберемо платежів за імпорт понад 30 млрд. Половина з яких – це перевиконання, половину з яких ми відправляємо одразу на масштабне будівництво доріг. Ми будуватимемо дуже серйозну дорогу – Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – Одеса – Миколаїв. Ми хочемо зв’язати західний кордон з Чорноморськими портами. І врешті-решт українці мають користуватися нормальними якісними дорогами. Щодо безпеки на дорогах я поставив завдання перед Мінінфраструктури створити якісну системну програму безпеки на українських дорогах. Це дуже важливе питання, і в нього треба інвестувати.

- Ви не боїтеся, що якщо Ви як слід візьметеся за митницю – можуть пристрелити?

- Я не можу нічого виключати. Багато мільярдів з 33 мільярдів хтось же отримує. Я не заздрю в.о. керівника ДФС, М. Продану, який достатньо принципово, жорстко взявся за цю справу. Він намагається створювати команду, яка працює на український бюджет. Ми маємо робити системні зміни. А для цього потрібні гроші. Ми минулого року заклали норму, за якої 10% від перевиконання направляємо на зарплати і на технічне переоснащення митниці. Ми за рік на всіх пунктах пропуску поставимо сканери, які будуть в онлайн-режимі показувати, хто куди возить які товари. Це буде публічна інформація. Поставимо вагові комплекси, сканери і будемо бачити, що в нас є в накладних і що є в наявності.

Нарешті очистимо українську економіку від паразитів !

Уряд вирішив приватизувати майже 900 підприємств, ліквідувати понад 1 тис.

4 липня, 2017, 13:44
В уряді підготували проект закону про приватизацію, за яким 893 державних підприємства мають бути приватизовані, а 1255 підприємств мають бути ліквідовані

Про це повідомляє прес-служба Міністерства економічного розвитку України в мережі Facebook.

Згідно з повідомленням, уряд ухвалив проект закону “Про приватизацію державного майна”, за яким 893 державних підприємства будуть приватизовані. Таким чином в державній власності залишиться лише 15 особливо важливих підприємств, це зокрема  "Нафтогаз", "Укрзалізниця" та інші державні монополії. Окрім того за державою залишаться ще 363 важливих об'єкта державної власності - це медичні,соціальні, метрологічні та інші суспільно важливі установи.

Близько 1255 підприємств державної власності будуть ліквідовані, через їх повну господарську неефективність. 

Також 359 об'єктів, а саме: дороги, лісові господарства, аеропорти будуть передані в концесію (в оренду приватному сектору).

"Зменшення кількості державних підприємств дозволить державі скоротити бюджетні витрати на підтримку значної кількості малоефективних підприємств",- пояснюють в уряді.

http://espreso.tv/news/2017/07/04/uryad_planuye_pryvatyzuvaty_blyzko_900_pidpryyemstv_ta_likviduvaty_bilshe_1000

Реформи не для краси, а для діла

Реформи повинні приносити користь для кожного громадянина. Про це не втомлюються говорити експерти та європейські чиновники, коли пояснюють наступні пріоритети “євроінтеграції”. Адже терпіння людей не безмежне, на відміну від вигадливості популістів. Позитивні історії на рівні громад та громадян поки обмежені—все лише починається. Цього тижня “досягнення” були знову теоретичними—в царинах якості продуктів харчування, енергетичної безпеки.

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ: довга дорога пиріжка

Як ЄС може захистити українського споживача? Сторого кажучи—ніяк, але завдяки угоді про Асоціацію з ЄС Україна повинна дуже багато зробити для імплементації стандартів якості. Формально—для того, щоб ми могли вільно торгувати з ринками ЄС. Але насправді доволі жорстка структура вимог до харчів— від корму який використовувався для тварин до кінцевого продукту—дозволить нам бути більш впевненими в якості того, що купуємо. Відповідний законопроект ухвалено і навіть підписано Президентом. Але експерти попереджають—попереду дуже багато роботи. І щоб ми були переконані, що будь-який пиріжок, куплений в 30-градусну спеку, був нешкідливим змінюватися мають і чиновники, і виробники, і продавці.

Імплементація Угоди про асоціацію—найбільш важливий і найбільш важкий процес. В кожній сфері депутати та уряд повинні ухвалити та втілити сотні рішень. Про це нагадали також на конференції “ Україна—ЄС: інтеграція у мінливому світі”. Власне впровадження реформ (не плутати з ухваленнями рішень про них) є ключем до здобуття довіри до ЄС. Адже презентоване дослідження показало: в 24% громадян ставлення до євроінтеграції погіршилося. Причина—зниження рівня життя. Експерти знають, що ЄС тут ні при чому. Але експертна думка не змінює точку зору людей. Її змінюють реальні кроки з покращення життя.

«Наступний крок після Угоди про асоціацію та угоди про запровадження безвізового режиму—це імплементація цих угод. Тому що підписання і ратифікація для середньостатистичного українця не має ніякого значення»: голова Представництва ЄС в Україні Х’юг Мінгареллі

«Відсутність в Угоді перспективи членства часто використовують ті, хто хоче популістських рішень, хто прагне реваншу і зміни курсу України. Я сподіваюся, що нашої виваженості і мудрості вистачить, аби не дозволити заперечити обраний нами курс. І я тішуся, що в нас є підтримка громадян. 57% українців підтримують вступ країни до ЄС. Це є та основа, на яку ми можемо спертися в подальшій діяльності». віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе

РЕФОРМА ЕНЕРГЕТИКИ: шанс на для інтеграції з ЄС

Україна поволі продовжує відриватися від Росії в галузі енергетики. Цього тижня державний оператор мереж “Укренерго” підписав угоду про правила приєднання до європейських мереж ENTSO-E. Вони передбачають не лише технічні умови, але і зміни функціонування ринку як такого. Сьогодні ми досі ближчі до Росії (і енергетичні системи працюють спільно—час від часу обмінюючись потужностями). Щоб це змінити потрібно багато років.

Песимізму додають лише в Асоціації газовидобувних компаній України. Там підрахували скільки інвестицій потрібно, щоб зменшити залежність від Росії і видобувати більше газу. Суми дуже значні, і без спрощення надання ліцензій плани щодо їх залучення—малореальні. Якщо Україна хоче залучити гроші бізнесу—вона має дати йому працювати. Як—запропонували в спеціальних рекомендаціях щодо дерегуляції видобутку газу.

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА: початок змін чи PR?

Урядовці, заручившись підтримкою низки експертів, запустили інформаційну кампанію, на підтримку пенсійної реформи. #ПенсіїНеГречка—закликають експерти та урядовці. Визнаючи, що реформа по суті робить справедливішою лише формули системи нарахування пенсії. На зустрічі з експертами глава Уряду Володимир Гройсман пообіцяв, що буде наполягати на “дорожній карті” продовження реформи—запровадження (нарешті, після багатьох років розмов) накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Але в парламенті, на шпальтах видань та в ефірах поки що всі говоритимуть про наявний проект реформи. Де всього лиш трохи змінюють спосіб обрахунку пенсій.

РЕФОРМА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ: death and taxes

В США люблять казати, що неможливо уникнути двох речей: смерті та сплати податків. Кримінальні справи щодо колишнього (та й теперішнього) керівництва українських податківців свідчить, що в Україні ситуація дещо інакша. Міністерство фінансів оголосило про чергову ініціативу з реформування ДФС. Обіцяють таке: “ В рамках проекту буде проведено оптимізацію процесів, підсилено головні функції ДФС, підвищено ефективність адміністрування податків та поліпшено якість послуг. Головна мета—зменшити рівень корупції та перетворити ДФС у вмотивовану сервісну службу.” Результат можна буде побачити через деякий час. Підприємці розкажуть, як вестимуть себе представники “вмотивованої сервісної служби”

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА: фокус громад

Аргарна та земельна реформи теж будуть в фокусі обговорення в липні—всі очікують хоч якихось законопроектів на ці теми. Особливо чекають спроможні об’єднані громади, яким поки що не дозволяють розпоряджатися власною ж землею.

Президент доручив Уряду підвищити пенсії


Президент: Нам потрібна прозора і професійна дискусія щодо накопичувальної пенсійної системи

16 червня 2017 року - 19:57




Президент: Нам потрібна прозора і професійна дискусія щодо накопичувальної пенсійної системи

Президент Петро Порошенко переконаний у необхідності ретельного обговорення питання запровадження накопичувальної пенсійної системи.

«Я думаю, що тут нам потрібна прозора і відкрита, чесна і професійна дискусія щодо накопичувальної системи. Така сама дискусія як і щодо добровільної накопичувальної системи. Проаналізувати досвід таких добровільних пенсійних фондів, не зупиняючи абсолютну необхідність запровадження цієї системи – вивчити досвід», - сказав Петро Порошенко під час засідання Національної ради реформ, присвяченого пенсійній реформі.

Президент наголосив на необхідності ретельно проаналізувати досвід інших країн у цьому питанні. При цьому він повідомив, що отримав звернення низки громадських організацій щодо продовження роботи у відповідному напрямку.

Глава держави додав, що нарешті хотілося б почути, коли законопроекти щодо накопичувальної пенсійної системи можуть бути розглянуті. За його словами, потрібно ретельно вивчити це питання і прорахувати, бо, на жаль, ми маємо і негативний досвід роботи накопичувальної пенсійної системи, коли внаслідок девальвації національної валюти та стрибків інфляції, люди залишались без своїх пенсійних накопичень.

Петро Порошенко також висловився за створення фондового ринку, який дасть можливість спрямувати такі накопичення як інвестиції в національну економіку

http://www.president.gov.ua/news/prezident-nam-potribna-prozora-i-profesijna-diskusiya-shodo-41918


Президент доручив Уряду вже восени підвищити пенсії

16 червня 2017 року

Президент доручив Уряду вже восени підвищити пенсії

Президент Петро Порошенко переконаний, що покращення економічної ситуації в країні нині дає можливість здійснити кроки, спрямовані на підвищення забезпечення пенсіонерів, які найбільше потребують підтримки з боку держави. Про це він заявив на засіданні Національної ради реформ, присвяченому пенсійній реформі.

Серед заходів, які можна здійснити вже цього року, Президент назвав осучаснення пенсій.

«Уряд має здійснити швидкі практичні кроки, які вже зараз полегшать страждання пенсіонерів. Це моя вимога, як Президента, і, впевнений, – вимога суспільства», - наголосив він.

«Людина, яка виходить на пенсію у 2016-2017 роках, маючи високу заробітну платню має високу пенсію. Людина, яка вийшла на пенсію у 2009-2010 році має той самий стаж, сплачувала внески із середньої заробітної плати так само, як це робили у 2016-2017 роках, тобто робила все, що може, але пенсію на сьогодні має набагато меншу. В першу чергу, як результат осучаснення, отримають підвищення пенсій найменш захищені – ті, хто на сьогоднішній день отримує несправедливо найнижчі пенсії», - додав Петро Порошенко.

Також на переконання Президента цього року необхідно здійснити підвищення мінімальної пенсії. «Думаю, що можна розглянути можливість перенести це з грудня на листопад, або може навіть на жовтень. Прошу уважно вивчити цю можливість», - зауважив він.

Окрему увагу Петро Порошенко звернув на питання обмеження пенсій для працюючих пенсіонерів та їх оподаткування. «Я наголошую на тому, що на сьогоднішній день ми зацікавлені в тому, щоб пенсіонери продовжували працювати. Не треба їх вичавлювати з робочих місць. Думаю, що не виправдане на сьогоднішній день і обмеження пенсій працюючим пенсіонерам, і оподаткування пенсій», - наголосив Глава держави. Він звернувся з проханням, щоб при доопрацюванні законопроекту ця позиція була врахована.

Глава держави також нагадав, що останні три роки було резонансним питання пенсійного віку. «Можу відкрити таємницю - коли Уряд завершував черговий меморандум з МВФ, я брав на себе ініціативу, і ми робили все можливе, щоб не дати нашим опонентам можливості завалити пенсійну реформу, штучно маніпулюючи з пенсійним віком. Вважаю, основним досягненням, що для більшості пенсіонерів зазначений законопроект не передбачає підвищення пенсійного віку», - резюмував Президент.

http://www.president.gov.ua/news/prezident-doruchiv-uryadu-vzhe-voseni-pidvishiti-pensiyi-41910

Успіхи серед завалів Уряду Гройсмана за рік

Успіхи та провали уряду Гройсмана за рік
12 Квітень 2017, 08:00

Новообрані члени Кабінету міністрів, який очолив Володимир Гройсман, у сесійній залі Верховної Ради, 14 квітня 2016 року

Новообрані члени Кабінету міністрів, який очолив Володимир Гройсман, у сесійній залі Верховної Ради, 14 квітня 2016 року


Одним із своїх основних досягнень в уряді називають зростання ВВП у 2016 році на 2,2% як свідчення економічного розвитку країни. Частина експертів опитаних Радіо Свобода кажуть, що передумови для такого економічного зростання були закладені попереднім урядом. Інші запевняють, що певне покращення ситуації обумовлене природніми економічними коливаннями, вони зауважують, що кризу та підйом прогнозували заздалегідь. Утім, більшість експертів сходяться на тому, що уряду Гройсмана слід віддати належне за стабільність економіки країни протягом року.

Детальніше про досягнення та провали в цифрах.

Досягнення

1. Підвищення рівня мінімальної заробітної плати до 3200 гривень, тобто вдвічі з 1 січня 2017 року. 3,5 мільйони працівників отримали підвищення зарплати через подвоєння «мінімалки», за даними звіту Кабінету міністрів. Підвищили зарплату лікарям і вчителям.

За даними моніторингу Мінсоцполітики, середня заробітна плата станом на 1 січня 2017 року становить:

– працівників освіти – 5 126 гривень (збільшення на 56,8 відсотка, або 1 857 гривень, порівняно з 1 січня 2016-го)

– працівників охорони здоров’я – 4 479 гривень (збільшення на 56,9 відсотка, або 1 626 гривень, порівняно з 1 січня 2016-го).

«Як не дивно, це виявилося позитивним кроком. В першу чергу для бюджету і для низькооплачуваних співробітників. Для бізнесу це не найкраща новина з одного боку, з іншого боку – бізнес і без цього вже був вимушений піднімати зарплати, тому великого негативу не відчув» – зазначає економіст, керуючий партнер компанії «Capital times» Ерік Найман.

2. Перехід до публічних закупівель через електронну систему ProZorro. З 1 серпня запроваджено електронну систему ProZorro у всіх державних закупівлях.

«Від моменту запровадження електронної системи закупівель та станом на 1 січня 2017 року економія бюджетних коштів складала близько 8,3 мільярда гривень, що становить 10,2 відсотка загальної суми закупівель», – йдеться у звіті Кабміну за 2016 рік.

Станом на лютий 2017 року, за даними Мінекономрозвитку, економія склала 17,72 мільярда гривень бюджетних коштів. Цей факт допоміг команді ProZorro вдруге отримати нагороду на щорічній гала-церемонії «C4F Davos Awards 2017» у Женеві для фахівців у сфері комунікацій.

3. Впровадження реформи з децентралізації, внаслідок якої за 2016 рік на 41,6% зросли власні доходи місцевих бюджетів.

Протягом 2016 року було утворено 207 об’єднаних територіальних громад на добровільних засадах. Таким чином загальна кількість громад, з моменту ухвалення закону, дорівнює 366. Це 17% від загальної кількості місцевих рад базового рівня.

Для розбудови інфраструктури об’єднаних територіальних громад 2016 року з державного бюджету місцевим бюджетам було надано відповідну субвенцію у розмірі 1 мільярд гривень, за рахунок якої громади реалізували 1 383 інфраструктурні проекти.

4. Енергетика. В квітні 2016 року уряд ухвалив рішення щодо єдиної ціни на газ для населення та промисловості.

Встановити вартість вирішили єдину для всіх і відразу відповідно до ринкової вартості. Володимир Гройсман зазначив, що це буде останнє підвищення в межах угоди із Міжнародним валютним фондом. Уряд затвердив ціну для всіх на рівні 6879 гривень за тисячу кубометрів газу.

«Переконаний у тому, що ми у цьому питанні поставимо крапку, і це буде остання зміна ціни на газ у житті нашої держави. Вірю в те, що ми приймаємо державницьке рішення, здатні забезпечити підтримку тих, хто її потребує. Переконаний, що ми поставимо крапку в корупційних схемах ринку газу, і ми будемо все робити далі для того, щоб ситуація в країні змінилась в кращий бік», – заявив тоді прем’єр Володимир Гройсман.

Володимир Гройсман

Володимир Гройсман

Як прозвітував Кабмін за 2016 рік, у результаті «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вперше за останні шість років не отримувала бюджетного фінансування та вперше за п’ять останніх років отримала чистий прибуток у сумі більше ніж 21 мільярд гривень.

Експерти називають це позитивним кроком, як і започатковану реформу з реструктуризації публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Ще одним позитивом називають те, що більше ніж рік Україна не закуповує газ в Росії.

Крім того, серед перемог уряду цього року експерти додають ще впровадження системи електронного декларування, започаткування реформ в системі охорони здоров’я (закупівля ліків через міжнародні організації, запуск програми «Доступні ліки», зміни в податковому законодавстві (щодо електронного реєстру відшкодування ПДВ, ліквідації податкової міліції), відкриття нових напрямків міжнародного авіасполучення.

Провали

1. Приватизація об’єктів державної власності. В 2016 році бюджет країни отримав від приватизації лише 188,9 мільйона гривень замість запланованих 17,1 мільярда гривень.

Приватизація Одеського припортового заводу у 2016 році зривалась кілька разів на тлі гучних скандалів та маніпуляцій.

Заступник голови Фонду держмайна Андрій Гайдуцький пояснює неспроможність реалізувати план, зокрема, перепонами з боку уряду.

«З 396 державних підприємств 105 знаходяться у переліках, приватизація яких заборонена окремими законами. З 291 державного підприємства 142 знаходяться в управлінні інших відомств, переважно міністерств. Зволікання з передаванням постійно відкладає їх підготовку до приватизації. Замість того, щоб активно передавати фонду державні підприємства для їх підготовки до продажу, відомства просять уряд вилучити їх з приватизаційного переліку. У 2016 році більше від половини з майже 60 підприємств були вилучені з переліку саме з цієї причини, тому фонд не має права готувати їх до приватизації», ­– зазначає доктор економічних наук, заступник голови Фонду держмайна Андрій Гайдуцький.

2. Понад 90% колишніх міліціонерів зберегли свої посади після проведення переатестації. Звільнено було лише трохи більше ніж 5 тисяч осіб. Й при цьому багатьом вдалося поновитися на посаді через суд.

«Вихлоп» від цієї діяльності був мінімальним і це все показало, що це був неефективний інструмент. Як тільки побачили, коли в кількох районах почалась переатестація, яка велика кількість людей не атестовується, включилися механізми, щоб провести своїх людей та їх атестувати. Стара система в апараті міністерства не допустила радикальних змін. В атестаційних комісіях була переважно громадськість, яка витратила величезну кількість часу на це, а результат не виправдав очікувань. Це звичайно не результат для такої кількості часу і ресурсів», – експерт із «Центру політико-правових реформ», головний експерт групи реформ правоохоронних органів «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Банчук.

3. За рік зросли тарифи на всі комунальні послуги: холодна вода майже на 35%, електроенергія – в межах 60-70%, газ – практично вдвічі, а найвідчутніше та найболючіше для українців підвищення тарифів на гарячу воду та опалення – більше ніж вдвічі.

«Підвищення цін, що відбулося внаслідок приведення ціна на газ у відповідність до рівня закупівельних цін по імпорту – це об`єктивна річ, яку треба було зробити. Але, на жаль, ціни на комунальні послуги виросли не лише тому, що зросли ціни на газ, але й тому, що абсолютно нічого не було реформовано в секторі теплокомуненерго. Ця природна монополія залишилась на тих самих умовах, на яких була: така сама непрозора, в тариф закладено багато втрат, яких могло б не бути, розкрадання», – пояснює старший економіст, член наглядової ради центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський.

Експерт зазначає, що якби із підвищенням ціни на газ була підвищена ефективність роботи підприємств теплокомуненерго, створена штучна конкуренція між ними, то населення могло би отримати набагато менші тарифи на опалення та гарячу воду.

«На жаль, уряд всерйоз це питання не розглядав, тому ми маємо такі тарифи для населення. І виходить, що за рахунок бюджету компенсується з одного боку неефективність, з іншого боку – розкрадання, що фактично виливається у схему розкрадання державного бюджету», – наголошує економіст.

Загальна сума субсидій, призначених домогосподарствам на оплату житлово-комунальних послуг у 2016 році становила 5 мільярдів 704,7 мільйона гривень, за даними Держстату.

І лише за січень-лютий 2017-го ця сума вже склала 1 мільярд 636,1 мільйона гривень, як підрахував Держстат.

4. Не вдалося покращити бізнес-клімат

Податкове навантаження на бізнес посилилось – через підвищення «мінімалки», впровадження Єдиного соціального внеску (ЄСВ) для непрацюючих підприємств:

– Сума ЄСВ вдвічі збільшилася (з 352 до 704 гривень) для підприємців платників податку 1-ї групи.

– З 2017 року фізичні особи підприємці мають щомісяця сплачувати ЄСВ у розмірі 704 гривні, навіть якщо не отримували доходу.

– Підприємці, які використовують найману працю, сплачуватимуть більше зарплатних податків за кожного співробітника.

– Зросла сплата Єдиного податку, який прив’язаний до «мінімалки».

Як наслідок спостерігалось масове закриття підприємств. Станом на лютий (лише за 2 місяці) їх закрилось понад 300 тисяч.

Попри те, що уряд намагається полегшити ведення бізнесу шляхом дерегуляції, підприємці цього не відчувають в значній мірі, зазначає директор Інституту аналізу і прогнозування Юрій Лісничий

«Корупція, умови ведення бізнесу, відсутність сигналів, які б свідчили міжнародним інвесторам, що в Україні змінилась ситуація, що це вже не «совкова» країна, де вести бізнес неможливо. Ми як були при Януковичі країною з такими підходами в бізнесі, до певної міри нею і залишились. Навіть заборона проведення певних перевірок не стерла ту демонізацію державної машини, яка відлякує як іноземних інвесторів, так і наших. А до того додається відсутність захищеності бізнесу: рейдерські схеми, відсутність справедливого судочинства. Але загалом треба віддати належне, не відбулося того краху, яким лякали як пропагандисти російські, так і п’ята колона всередині країни», – пояснює директор Інституту аналізу і прогнозування.

До провалів уряду експерти також додають затягування із земельною реформою та стартом ринку сільськогосподарської землі, гальмування пенсійної реформи.

У сфері децентралізації є спроби утворення територіальних громад під сферу впливу місцевих «олігархів», а також виділення бюджетних коштів на розвиток громад під окремих народних депутатів-мажоритарників, зазначає Юрій Ганущак.

Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

Зроблено Гройсманом за рік на чолі Уряду України

12 викликів для уряду Гройсмана
Виклики серйозні, й найголовніше очікування – що Уряд їх успішно подолає
Минає рік урядові Володимира Гройсмана. Прихід його став, як пам`ятаємо, наслідком тривалої урядової, а потім і політичної кризи. Є такі, кому не терпиться повторити кризу «на біс». Тим більше, що завершення річного імунітету означає правову можливість відправити уряд у відставку.
Чи сильними є позиції у Гройсмана і його команди? Чи багато з того, про що обіцяли, домоглися?
Відомий історик, автор цивілізаційної теорії Арнольд Тойнбі писав, що доля будь-якої нації залежить від уміння правильно й швидко відповісти на історичні виклики – політичні, економічні, екологічні, військові. До певної міри це стосується і урядів. Можна як завгодно детально прописувати красиві плани роботи на перспективу, але тільки вміння протистояти викликам часу й гідно відповідати на них дозволяє по-справжньому оцінити твою роботу.
1. БЕЗВІЗ
Це виклик, на який відповідали занадто довго. Здавалося, епопеї, розпочатій у 2010 році, не буде кінця, бентежило – чи не розчиниться мрія у повітрі. Бо ж занадто багато чинників було проти: і війна на сході, і сплеск злочинності в країни, і не дуже втішні результати боротьби із корупцією.
6 квітня цього року ми, нарешті, змогли подивитися в майбутнє трохи оптимістичніше — за проект законодавчої резолюції про візову лібералізацію для України проголосував 521 депутат Європарламенту. Це ще не переможний фініш на марафонській безвізовій дистанції. Попереду голосування на Комітеті постійних представників країн-членів ЄС та у Раді ЄС. Але українці вже всерйоз взялися за оформлення біометричних паспортів, готуючись подорожувати до ЄС без віз уже цього літа.
Сьогодні, коли до жаданого безвізу лишилося якихось пару кроків, критики кажуть, що це було не так вже й важко, що заслуга тут не Уряду, а всієї спільноти. Воно то так, але ж, аби досягти візової лібералізації, урядові треба було виконати розлогий план на півтораста пунктів. І деякі з цих пунктів доводилося протискувати через парламент усіма правдами й неправдами.
Однак суто практичні зручності для українців у їхніх подорожах по Європі – це ще не все. Позитивне голосування за безвіз спростовує, як кажуть експерти, «негативний наратив» щодо України, як держави, що нібито не здатна проводити реформи й не готова до життя в євроспільноті, наратив, який нав’язує і нам, і світу як путінська пропаганда, так і наші доморощені «доброзичливці».
2. КРЕДИТИ МВФ
Ті, хто каже, що Україна могла б спокійно прожити без допомоги МВФ, як і ті, що радіють з кожного відтермінування у наданні траншів, не дають собі звіту – наскільки фінансова допомога міжнародної спільноти є для нас визначальною. І знову ж таки, як і в ситуації з безвізом, справа не власне в коштах. Закордон використовує кредити як ту морквину на вудці, у гонитві за якою українська еліта хутко чи повільно, але все ж вчиться жити за коштами, не тільки ділити, а й заробляти. Чого власне Захід від нас і добивається.
Черговий отриманий від Міжнародного валютного фонду мільярд дався нелегко. На радість зловтішникам строки його надання неодноразово переносилися. Але не через недовіру до України. Злий жарт з країною зіграла «переможна» блокада ОРДЛО. Заплановані показники економічного зростання довелося перераховувати наново.
Виклик був ще й у тому, що уряду доводиться просуватися вузькою стежиною між Сцилою жорстких МВФ-івських ультиматумів і Харибдою імовірного популістського заколоту, рекламованого як Майдан-3.0.
3. ТАРИФИ
Радикальне збільшення комунальних тарифів, наближення їх до ринкових показників – одне з перших і найсуперечливіших рішень гройсманівського Кабміну. Та колись таки на цей виклик довелося б відповідати все одно. Було б добре, якби зробили це попередні уряди і раніше, у менш критичні для народу часи. Але й тягти далі було вже неможливо.
Цифри в платіжках спричинили справжній шок у населення. Уряд діяв (не без тиску європейских структур) у режимі «пан або пропав», і навіть, якщо парламент винесе вердикт «пропав», рішення було епохальним: ми позбулися ще одного совкового міфу – про дешеву комуналку. І хоча субсидіями користуються 7 мільйонів сімей – ледь не половина українців, і вони, ці субсидії зовсім не вчать бути економними, але ми зрештою зрозуміли: дешевих тарифів більше ніколи не буде, а отже «по ліжку простягай ніжки».
4. БЛОКАДА ОРДЛО
На ній країна втратила півтора проценти зростання ВВП, передбачуваного в цьому році, втратила ринки і можливості впливу на неконтрольовані території Донбасу. Очікувалося силове розблокування владою шляхів. Очікувалося в Кремлі й у місцевій опозиції – аби уряд повністю втратив довіру українців. Але силове рішення загрожувало втратою керованості країною, і уряд змушений був «очолити процес», легітимізувавши блокаду і тим зменшивши катастрофічність її наслідків. Знайшлося й обгрунтування такого кроку: «націоналізація» бойовиками українських підприємств, легалізація Росією лугандонських паспортів.
Чи матимемо позитив у перспективі? Невідомо. Але так чи інакше – економічної залежності від Росії треба позбуватися. Та й тактичний виграш уряду в цій ситуації є безсумнівним. «Якими б не були мої особисті погляди, але я маю діяти відповідно до мандату, який отримав від народу», сказав Борис Джонсон, коментуючи свою підтримку Брекзиту. Українці, принаймні –більшість із них, прагнули припинення торгівлі з ОРДЛО, згортання економічних відносин навіть на шкоду українській економіці, це підказали соцопитування. Й ігнорувати настрої людей було самогубством.
5. НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ «ПРИВАТБАНКУ»
Наприкінці грудня минулого року сталася подія, яку всі пророкували, але в можливість якої не до кінця вірили – найбільший банк України перейшов із рук Ігоря Коломойського у власність держави.
Не всім цей крок Уряду був зрозумілий. Одні критики вбачили в цьому бажання влади зруйнувати і взяти під контроль потужну банківську установу України, інші вважають, що колишньому менеджменту дозволили в останню ніч перед націоналізацією вивести з банку мільярди гривень (очільниця Нацбанку назвала суму в 19 мільярдів).
Що з цього вийде в подальшому, невідомо. Але погодьтеся, відповідь Уряду на виклик була рішучою. І, мабуть, вчасною, зайві дні зволікання могли обвалити системоутворюючий український банк, а з ним, можливо, і всю банківську систему.
6. МІНІМАЛКА – 3200
Наприкінці жовтня минулого року Уряд ухвалив рішення підвищити з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату удвічі, тобто до 3200 грн. Вперше, за роки незалежності, як прозвітував Кабмін, розмір мінімальної зарплати зрівнявся з прожитковим мінімумом для працездатних осіб.
Прихильники монетарних методів одразу взялися за калькулятори і навангували ріст інфляції, мовляв, запасів коштів для такого підйому немає, доведеться вмикати друкарський верстат.
Але, здається, комбінація спрацювала. І в тому план, аби змусити замовчати популістів, і як інструмент виведення зарплат із тіні й конвертів. Аргументом стали й розрахунки експертів Міжнародної організації праці, які доводили, що мляве зростання соціальних стандартів виштовхувало все більше українців за межу бідності, відбивало бажання працювати, зводило нанівець споживчі можливості.
Підвищення «мінімалки» дозволило Уряду виграти ще кілька позицій. Це, наприклад, дозволить зменшити кількість отримувачів субсидій у наступному опалювальному сезоні, люди, як сказав Павло Розенко, отримуватимуть відшкодування за спожиті комунальні послуги «трошки менше», «але їх достаток буде рости». Легалізація зарплат дасть змогу скоротити дефіцит Пенсійного фонду і обсяги його державної підтримки.
7. РІК БЕЗ РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ
Пару днів тому ми відсвяткували певний ювілей: ось уже 500 днів як Україна не імпортує газ за контрактом з російською компанією "Газпром". Велика заслуга в цьому й минулого уряду на чолі з Яценюком, бо саме за його каденції, 25 листопада 2015 року Україна зробила відчутний крок до енергонезалежності. Але ж на цій позиції ще треба було втриматися.
Москва захвилювалася. На початку минулого опалювального сезону там висловили стурбованість нижчими, ніж зазвичай, обсягами запасів газу в українських підземних сховищах. Але газу, отриманого за реверсними поставками з Європи, вистачило, зиму ми пережили без ексцесів. Натомість, територією України й досі транспортуються значні обсяги російського газу, призначені для європейських споживачів.
На відміну від самодіяльності з блокуванням потягів із антрацитом з ОРДЛО, відмова від російського газу виглядає ретельно спланованою і добре підготовленою операцією.
8. ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Ця новація Міністерства охорони здоров’я свого часу викликала величезний спротив. Критики попереджали про низьку якість придбаних таким чином ліків, занепад вітчизняного фармацевтичного виробництва, говорили про те, що «здоров’я українців віддали у невідомо чиї руки», що міжнародні організації збагачуються за рахунок наших бідних співвітчизників. Однак всемогутність фармацевтичної мафії в Україні стала серйозним викликом для суспільства, і відповісти на нього можна було, лише відсторонивши корупціонерів від потоків лікарських засобів.
Наразі міжнародні організації купують для МОЗ ліки за цінами нижчими, ніж це було у 2014 році, коли закупівлі проводило міністерство. Заощаджено мільйони доларів, зекономлені кошти дозволили купувати більше ліків, розширити коло пацієнтів, що отримують їх безкоштовно. 45% ліків міжнародні організації закуповують безпосередньо у виробника, а це є гарантією якості.
9. СУСПІЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Суспільне телебачення – це такий собі довгобуд у царині побудови в Україні громадянського суспільства. Про нього почали говорити ледь не на другий рік після здобуття країною незалежності. У 1995 році навіть з’явився перший закон про суспільне мовлення, який, втім, так і не запрацював. Нового варіанту закону довелося чекати ще 15 років. Нарешті, в 2014 році, поправками до законодавства було ліквідовано всі перешкоди на шляху Суспільного ТБ. Однак, справа й далі просувалася не дуже швидко.
Проблема в тому, що питання це надзвичайно заполітизоване, довкола нього тривають бурхливі дискусії, особливо у передвиборчі часи. Ледь не кожна політична сила намагалася і намагається зробити Суспільне ТБ інструментом посилення власного політичного впливу, а отже провести своїх людей у керівні органи. Треба було докласти чимало зусиль, аби унеможливити ці спроби.
І ось, буквально днями було зроблено відчутний крок на шляху до справді незалежного українського телебачення: в Укрінформі зібралися на своє засідання члени Наглядової ради Суспільного і за підсумками непростого голосування обрали Зураба Аласанію головою правління НСТУ.
Можна сказати, що це вперше, коли першою кнопкою українського ТБ керуватиме людина, не залежна від виконавчої влади. Чи перемога це Уряду? У тоталітарній країні на кшталт Росії це розцінювалося б, як поразка влади неймовірних масштабів. А в демократичній – як спільна перемога і влади, і нації.
10. ВІДКРИТЕ НЕБО І ЛОУКОСТИ
Європейський лоукостер Ryanair, який зайшов на український ринок авіаперевезень, міняє свої плани. Відкриття маршруту Львів-Берлін у вересні відмінено і перенесено вже на квітень. Безперечно, на це рішення вплинуло близьке рішення про «безвіз» для України. Але й Уряд попрацював напружено, про складність перемовин з керівниками Ryanair міністр інфраструктури Володимир Омелян згадував неодноразово. Орієнтація на потужні європейські лоукостери – це урядова стратегія: економлячи на «безвізі», українці не мають переплачувати за квитки. Ryanair – перший, але не останній, до осені міністр обіцяє польоти в Україну ще двох відомих компаній.
Має цьому посприяти і угода про спільний авіаційний простір (САП) – аналог угоди про Асоціацію – тільки в авіаційній сфері. Головний її тренд – право «всім літати всюди», тобто без обмеження напрямків, кількості рейсів, перевізників, авіакомпаній. Втім, тут не все залежить від нас – доля угоди про «відкрите небо» в руках Іспанії й Великої Британії, які ніяк не поділять Гібралтар.
Україна – батьківщина відомих авіабудівників, повернути їй звання авіаційної держави – чим не виклик?
11. РЕЄСТР ПОВЕРНЕННЯ ПДВ
Запуск 1 квітня реєстру відшкодування податку на додану вартість міг би здатися справою доволі рутинною – кого у нас сьогодні здивуєш відкритими реєстрами? Однак саме з визначенням черговості відшкодування цього податку підприємцям пов’язано, як написав у ФБ міністр фінансів Олександр Данилюк, «50-60% усієї корупції в Державній фіскальній службі, й ні в кого, крім обмеженого кола "державників" ДФС, не було доступу до інформації".
Економічні експерти давно вже відкритим текстом говорили про корупційні ризики такої непрозорості, але в середині ДФС, схоже, тривалий час успішно тримали оборону. Публічність реєстру поряд з карним провадженням проти колишнього головного фіскала країни Романа Насірова дає привід сподіватися, що з корупцією в податковій сфері може бути покінчено.
12. ВІДРОДЖЕННЯ ГУАМ
Про організацію за демократію та економічний розвиток – ГУАМ сьогодні мало хто з пересічних українців знає. Хоча на зорі її створення у 1997 році їй пророкували серйозну роль в регіональному об’єднанні країн, які намагаються вийти з-під впливу Росії. ГУАМ займалася транзитом енергоносіїв з Каспійського регіону, пошуком транзитних коридорів, взаємними інвестиціями в сільське господарство. Вочевидь, не без зусиль Кремля її роль в об’єднанні держав зі спільними політичними устремліннями була втрачена.
І ось – новина: у рамках саміту ГУАМ уряди Грузії, України, Азербайджану та Молдови підписали протоколи щодо створення Зони вільної торгівлі та взаємного визнання результатів митних процедур.
Те, що український Уряд зробив крок назустріч старим, перевіреним партнерам – добрий знак для всього регіону. Адже треба не забувати, що головною метою створення цього об’єднання свого часу було «протистояння впливу Росії в регіоні». І хто як не Україна, Грузія, Азербайджан і Молдова відчули згубну силу цього впливу?
Це поки що, звичайно, не військовий союз проти спільного ворога. Але, можливо, тільки «поки що».
ВИКЛИКИ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ
Їх в Уряді знають, як знали й в усіх попередніх урядах. Прем’єр-міністр Володимр Гройсман їх називав як головні завдання на майбутнє. Найважливіші серед них – велика приватизація, вільний продаж землі сільгосппризначення і, звичайно ж, боротьба з корупцією. Виклики серйозні, й багато хто очікує, що Уряд їх подолає. А дехто – що зламає об них зуби.
Але, як ми пам’ятаємо, нема викликів – немає поступу.
Євген Якунов. Київ.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая