Вона мені сказала так

І цим у раз моє життя змінила.

У це повірити не міг ніяк,

Бо давню мрію цим вона здійснила.

Без неї темнота в душі моїй

Свої тенета розпустила.

І тільки пристрасть, що у ній

Добро в мені ледь відновила.

Я знов щасливий як колись

Часи були ті добрі і веселі,

Хоч всі бажання не збулись

Я вже не сам серед пустелі.

Вбити свого ворога – твоє призначення

Ніщо в житті не має більше значення.

Жорстокий кодекс воїна – живим лишитись,

Ніколи не здаватись, до смерті завжди битись.

А спокій буде в іншому житті

Коли останешся один, на самоті.

І вступиш у останній вирішальний бій

З своєю совістю і злом, тим що у ній.

Програєш ти, чи може переможеш

Нема різниці. Важливо лиш чи зможеш

Прийняти те, на що ти заслужив,

Відповісти за все, що ти зробив.

Ти нездоланним маєш бути

Та крик про допомогу чути,

Від тих у кого мало сили

Убити всіх, хто їх заполонили.

Тоді ти відійдеш із світу цього

І не побачиш більше неба злого,

З якого кара опускалась і карала

Та твою душу в пекло не пускала.

В раю немає місця для таких як ти,

Які боротись хочуть і перемогти.

На небі спокій – ти цього не хочеш

І як би сам ти намагався – не наврочиш,

Потрапити у місце своїх мрій,

Бо справжній воїн завжди лине в бій.

Тож свою сутність маєш ти прийняти

 Та сили зла в наш світ спиняти…