Мені довелось перечитати масу різнородної літератури стосовно революції і громадянської війни 1917 - 1991 років ( я не помилився з датою: саме так - до 1991 року, до розвалу СРСР). Так от я давно переконався, що масовий терор ленінізму-сталізнізму мав цілком обгрунтованні причини, тому я ніколи не погоджусь з примітивним посиланням всього на вину одної особи: Сталіна або Леніна, як і Гітлера тощо.
Громадянська війна відбулась в царській Росії тому, що дворянство і їх владу народ ненавидів масово! І народ виловлював дворян-панів і нищив без особливих цькувань з боку більшовиків, а з власної ненависті. І репресії були соціально підтримані значною масою населення. Як влучно сказав слідчий  на допиті у НКВД майбутньому відомому дисиденту Зиновьеву ( не плутати з жидом з псевдо Зиновьев!): "Мы будем репрессировать до тех пор, пока не будет кого репрессировать!" (твір "Зияющие высоты")
І вони свого досягли: станом на час смерті Сталіна 1953 р. в Росії дворянство було знищено абсолютно, як і всі інші опозиційні сили. Не буду описувати деталі, а зосереджу увагу на методології репресій, яку частково розкрив пан Солженіцин у своєму творі "Архипелаг ГУЛаг": репресії проводити не за виною, а за приналежністю до певного прошарку. Так з 20 по 30 роки органи ЧК-ГПУ-НКВД методично відстежували і знищували всіх офіцерів, жандармів, юнкерів, кадетів тощо просто за списками навчальних закладів,  або за списками дворян з відповідних реєстрів, за партійними архівами - тобто все, що було захоплено більшовиками серед архівів у тому числі царської охранки. І те, що потім багато хто з цих людей вірою і правдою воював на боці більшовиків - не мало жодного значення! Репресували всіх однаково! І правильно: хто зрадив раз - зрадить і вдруге! Особливо якщо він вже не потрібний!
Я тривалий час не міг повністю усвідомити цей процес, але до його розуміння мене наштовхнула сучасна дискусія в українському інтернетпросторі щодо необхідності люстрації владного прошарку. Я постійно казав, що неможливо проводити люстрацію, спираючись переважно на суб*єктивні фактори: як і головне - хто має право на те, щоб визначати хто є "праведним", а хто "неправедним", хто є "хорошим", а хто є "поганим" тощо.
А тепер я знаю принципи люстрації і репресій в Україні! Так!
Якщо наш народ піднімиться вдруге, то всі вже знають, що це не буде ремікс Помаранчової революції з її абсолютно мирною стихїєю, коли не було зафіксовано жодного значного  акту вандалізму чи бійок, а однозначно все буде до навпаки: нова хвиля повстання в Україні буде явно на знищення владного прошарку за всю його деструктивну діяльність впродовж останніх 20 років.
А репресія народу буде відбуватись за СПИСКАМИ ДЕПУТАТІВ! І то всіх рівнів! Всіх! І головне, що є чітка відповідь на питання "хто?" - народ буде репресувати "кого?" - депутатів! І тільки за те, що є чи був депутатом!
Мені почнуть заперечувати, що серед депутатів чимало правдивих людей,  на що я відповім наступним: хороший був депутат, чи був злодієм - не рахується, бо маємо оснований результат - повну руйнацію України і абсолютне зубожіння основних мас народу. Якщо народ вибухнув на повстання - всі депутати винуваті! Всі до одного! Всіх скликань за всі 20 років!
І всі міністри! Всі вищщі чини та урядовці! Всі ті, хто мав владні повноваження, але не використав їх належно для благополуччя народу - ВСІ!
Я вже не кажу про таку "дірібничку", що практично всі сучасні  українські мільйонери і мільярдери підпадають під цей процес репресій - а на здоров*я, панове! А чи не час вам відчути драйв від українського сафарі під назвою "Коліївщина 2012"?

Не знаю, наскільки я правий, але моя думка відтепер така!
  

Богдан Гордасевич

             Шановне товариство! Протягом багатьох століть ми святкуємо Величну подію людства - Різдво!!!
   І сьогодні усі католики світу зберуться у родинному колі,запалять різдв'яну свічку і будуть святкувати
   Велике Свято...Святкове Різдв'яне богослужіння з Ватикану можна буде подивитися на каналі УТ-1
   о 22 год.15 хв.
            І хоча наша Країна зараз переживає нелегкі часи,нехай возник Великого Різдва запалає у кож-
   ній оселі і подарує нам надію на мир. Нехай події,які відбуваються зараз,стануть для всіх нас вели-
   ким випробуванням і подарують нам єдність,милосердя та навчать самопожертві та повазі.
        
                                   



                                                 З Різдвом Вас хочу привітати -
                                                 Великою подією для нас,
                                                 Слова наступні вам сказати,
                                                 У непростий,важливий час:
                                                 Благополуччя,миру,процвітання,
                                                 Родинного тепла і майбуття,
                                                 І щоб здійснились сподівання,
                                                 Любові вам на все життя...

                       Гарних та мирних Вам Свят. Нехай Господь благословить кожну родину
                        і нашу Україну!!!

                                               З повагою до Вас Христина....                                              

РОЗДУМИ
1.
Моя Україна не схожа на ту,
Що славлять в піснях голосливих.
Я інше співав на зеленім ставку
під булькання жаб полохливих. 

Співав я навколішки над джерелом,
вітаючись з ним поцілунком,
Втамовував спрагу й наповнював кров 
його життєдайним дарунком.

Моя Україна — то чистий Дніпро,
З якого в дитинстві пив воду,
Рибалив, де наче не був ще ніхто,
Та плив, не шукаючи броду.

Я з тих, хто не бачив обличчя батьків,
хто з ребрами як у скелетів
ділився останнім, хоч сам животів,
і вірив обіцянкам злетів.

Моя Україна... У чім її суть?
У пам'яті вдячній дитинства. 
Країну у нас батьківщиною звуть, 
Напевно за брак материнства.

2.
Тепер Паторжинськiй дует з Вольгемут
По радіо вже не співають,
"Базлають" тепер тi, що звуть себе "гурт",
Та наче на сцені конають.

Чи то українське? Чи я очманів?
В вітринах у кожній крамниці
Англiйськi слова, та звабляють "панів"
дівки, заголивши сідниці.

Крамницю тепер супермаркетом звуть,
І слово те – «крам» – вже забули.
На телеекранах сплошнiсенька жуть
Мiж нею – брехливі посули.

Заводи – стоять, науковцям – кінець,
Селяни – i тi животіють.
Навкруг президента, нехай йому грець,
Розвалу країни радіють.

Усе це – ми знаємо, було колись,
Минулим лякали й брехали.
Країна – отямся! Народ – схаменись!
Нас злодії знов ошукали. 

"Що маєм, то маєм" – хапуга сказав,
Бо сам пів країни захапав,
Та все йому мало, і знову почав
До влади простягувать лапи.

Попи вже в освіту несуть каламуть,
Беззахисне знову дитинство.
Країну мою батьківщиною звуть, 
Я певен, – за брак материнства.

моя 

Президент Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння Степану Бандері звання героя України.

Про це він повідомив на урочистостях з нагоди Дня соборності.

Ющенко зазначив, що "цього чекали мільйони українців і багато років".

Чудова пісня! Чудовий кліп!
Рекомендую подивитися і поширити.

Організатори і виконавці масових етнічних убивств на території України у довоєнний період

---

---

Дорогие друзья-россияне! Все те, кому не безразлична судьба Украины, а значит и моя лично судьба. Этим письмом я хотел бы поблагодарить всех вас за ту поддержку и любовь, которую вы, как никогда искренне, выражаете нам в эти дни. Я даже не знаю, существует ли в мире другая такая страна, кроме России, конечно, которая уделяет так много внимания тому, что сегодня происходит в Киеве, и во всех больших городах нашей родины.

В вашем акте любви нельзя не увидеть искренних, и действительно, любящих людей. И это не может не подкупать. Особенно тех из нас, которые вопреки здравому смыслу решаются писать даже личные дневники на русском языке - совершенно чужом, насильственно насаждаемом языке страны-оккупанта.

Конечно, со словом "оккупант" вы быстрее будете связывать американца или какого-нибудь фашиста. И уж наверняка не себя. Но честно анализируя все то, что происходит в Украине уже много лет, можно сделать вывод, что это как раз очень точное и емкое слово. Вы же не смотрите на нас как на равных? Вы же считаете, что вы в Украине "свои", а мы в Москве "чужие- бедные родственники". А если все так, значит, мы для вас совершенно не ровня.

Сколько раз в жизни я слышал о "лохушках-хохлушках" и "лучших проститутках из Украины", словно нравственные качества конкретного человека зависят только от его близости места рождения к Кремлю. Согласитесь, вам важно всегда быть сверху. Жизненно важно. Потому, что комплексы гложат.

Для очень многих из вас жизненно важно постоянно называть нас "малороссами", или же делом принципа писать именно "на Украине", вместо "в", только для того, чтобы показать свое имперское превосходство.

А ваши "искрометные", как прошлогоднее ситро, шутки о ворованном украинцами газе - главная шутка в КВН о нас уже два десятилетия, хотя вы же сами понимаете, что это просто глупая шутка. При чем, действительно очень глупая и лживая.

Можно еще много таких примеров приводить, но сейчас речь не об этом.

Вы действительно считаете себя лучше по-умолчанию. И вы сами это прекрасно осознаете.

Вы осуждаете шовинизм, но все время сами от него же страдаете. Для вас быть украинским националистом - смертный грех, а русским националистом звучит гордо. Не правда, странно?

Украинцы для вас всегда были людьми второго сорта. И я даже знаю почему.

У нас много любви. Мы наивные как дети. Мы не способны лукавить и вести двойную игру.

А вы не способны уважать того, у кого меньше пушек чем у вас. Например, чеченцы и грузины. В этом смысле они нравятся вам гораздо больше. Потому, что вы их панически боитесь. И именно поэтому и нападаете первыми. Всегда.

Ну, и американцы тоже вам враги. У них нет такой демократии, которая бы не мешала вашей демократии.

Зато у вас всех есть американские айподы и айфоны. И главная мечта россиянина - улететь в Америку навсегда, бросить свои лапти, и деревни с домами без заборов. Но это не считается.

Главное, что бомбить Сирию - грех, а Грузию нет. И если надо - то и Киев. Словно голос мертвеца из СССР, Россия делает всех, кто не хочет плясать под ее дудку - врагами.

Но мы - не ваши враги.

Мы враги всякой диктаторской власти, которая чтобы защитить свое кресло, готова проливать невинную кровь. Даже женщин, детей и стариков.

Такое не возможно в Европе. Зато возможно и в России, и в Белоруссии, и в Казахстане. А Украина - это Европа.

Сегодня у нас, наконец-то, появился шанс получить ваше уважение. Которое, впрочем, всегда сопутствует тем, кого вы ненавидите. Ненавидите искренне. По-братски.

Но клянусь вам, даже несмотря на все это - мы не смотрим на вас как на врагов. Вы наши братья и сестры, и для нас приоритет - сохранить с вами хорошее отношения.

Мы давно научились различать вас, простых людей, и вашу диктаторскую власть, которая всю жизнь вас зомбирует и будет зомбировать пока ей это выгодно. Очень больно, что вы не осознаете себя жертвами. А без этого нельзя излечиться.

Кстати, точно так же действует и диавол. Сначала он внушает людям грех, а потом - мысль что это это были их собственные мысли и желания.

Совсем не удивительно, что мозги человека, которые смотрят первый канал всю сознательную жизнь, могут превратиться в жижу, уже за первые пол года. И самое удивительное здесь то, что очень многим из вас это процесс откровенно нравится.

Те немногие россияне, которые способны понимать и говорить умные вещи или уже в тюрьмах, или еще под следствием, или всю жизнь носят ореол городского сумасшедшего.

Многие из вас уже безнадежно неспособны понять, что Россия сегодня - это тоталитарная страна, у руля которой стоит диктатор. Вы уже не понимаете, что вся "ваша правда" о нашей Украине, это всего лишь очередной проект трусов-политтехнологов. А они действительно тр`усы, которые боятся, чтобы в россиянах не проснулась свобода. Страшнее этого для диктаторов не бывает ничего. Они власть любят больше жизни. И, обычно, меняют ее только на нее.

А пока, вот вам в подарок дешевая водка, Максим Галкин, Сергей Пенкин, "Любэ", Камеди Клаб, и конечно, ОРТ, чтобы вы знали что происходит в мире, и главное, как это все понимать.

 

 

Чуть не забыл. Еще есть РПЦ, патриарх Кирилл, который, как искренний пастырь, своим "русским миром" покрывает даже Казахстан и Японию. Ну, а что. Пусть все знают как должен выглядеть настоящий духовный лидер - умный, с душещипательными проповедями, но зато в автомобиле из брони, и с вооруженной до зубов охраной.

Это для вас совершенно нормально, и вы согласны целовать такому человеку руку. Нам этот вариант не подходит. Извините. Мы все еще ищем альтернативу заслуженным агентам КГБ. По крайней мере - в качестве своих духовных лидеров.

Друзья, вы должны нас понять. Украине больше нельзя отставаться в той дыре, в которую их завела власть Кравчука, Кучмы, Ющенка и Януковича.

За те двадцать лет независимости, когда у штурвала страны стояли люди безразличные к нашему будущему, мы разучились верить.

Каждый Президент все больше убивал в нас веру и надежду.

У меня, и целого поколения мох соотечественников, политики уже украли цивилизованное будущее. И если мы будем продолжать молчать - его украдут и у наших детей.

Прошу, не осуждайте нас за то, что Украина выбрала будущее без России. Если любите - отпустите.

Европа не панацея и не идеал, но сегодня это единственная соломинка, за которую мы держимся, в поиске нашего светлого будущего. Хуже нам не будет, потому, что хуже уже не бывает.

Украиной правит мафиозный клан, банда преступников не в переносном, а в совершенно прямом, буквальном смысле.

Сегодня почему-то уже мало кто говорит о том, что власть Януковича была нелигитимной уже изначально. За него проголосовало меньшинство, при чем, с огромным количеством подтасовок и манипуляций, подкупов и инсинуаций. Но тогда мы все эту проблему просто заболтали.

В эти дни пришло время исправить эту ошибку. Сейчас или никогда. Власть пролила кровь наших граждан, и больше не может выступать от нашего имени. Это больше не наша власть.

Украина - это Европа. У нас совершенно другой менталитет. Сегодня мы пока еще можем себе позволить выйти на Майдан. И пока в России такой возможности не будет, то нам с ней точно не по пути.

Не будьте ревнивцами. Тот кто действительно любит, делает все, для счастья другого. Сделайте это для нас - приимите наш выбор. Не душите нас в своих обьятиях. И не презирайте нас только за то, что мы хотим для себя и своих детей лучшей жизни.

Миллионы людей на майданах Украины - это не сумасшедшие и купленные актеры. Они настоящие. Как и настоящая кровь наших детей, на нашей земле.

Так дальше жить нельзя. Ни нам. Ни вам.

Искреннее спасибо всем тем, кто действительно рад за нас, и за нашу маленькую победу. Надеюсь, это все имеет смысл, и будет иметь продолжение.

Україна - це Європа!

http://risu.org.ua/ua/index/blog/~fryevhen/54472/

Шановний Валерію Івановичу!

Нам стало відомо, що на території України, Службу Безпеки якої Ви очолюєте, почастішали випадки вшановування, шляхом встановлення пам’ятників, відкриття музеїв, наіменування вулиць, населених пунктів, навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств, проведення тематичних вечорів, урочистих концертів, мітингів та інших масових заходів, шляхом вивчення творів та розповсюдження портретів (в тому числі й через друк на  банкнотах національної валюти), колишнього державного злочинця, націоналіста і ксенофоба, Шевченка Тараса Григоровича.

Так звана творчість вищеозначеного Тараса Григоровича – це суцільний потік ксенофобії, агресивного націоналізму, анархічного мілітарізму та прямих закликів до фізичного знищення українцями представників інших національностей без розбору. При цьому пан Шевченко культивує, а скоріш за все – явно пропагує, використання різних типів холодної зброї. В якості прикладу можемо навести фрагмент одного із його текстів:

За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра?? Засівали, І рудою поливали… І шаблями скородили.

Особливо небезпечними, на наш погляд, є твори, в яких автор занадто реалістично і правдиво описує стан сучасної України. Ось один із уривків вірша “Розрита Могила”, в якому цей писака, фарбомаз, цей кар’єрист, вискочка, колишній кріпак, який хитрощами та інтригами потрапив у вищі кола столичної еліти, принижує громадян України зневажливим звертанням “нерозумний сину”:

Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю…

…Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати.

Як бачимо, автор ніяк не може утриматися ні від ксенофобської риторики, ні від образ на адресу людей, які не словом, а ділом сприяють побудові нової країни на теренах колишньої – архаїчної і безпорадної – України!

Особливу увагу просимо звернути на писання Тараса Григоровича, в яких він, на власному прикладі, не лише заохочує до протиправних дій, спрямованих на революційні зміни в державі та встановлення соціальної справедливості:

Ой виострю товариша, Засуну в халяву Та піду шукати правди І тієї слави…

…Та спитаю в жидовина, В багатого пана, У шляхтича поганого В поганім жупані І у ченця, як трапиться, Нехай не гуляє, А Святе Письмо читає, Людей поучає, Щоб брат брата не різали Та не окрадали, Та в москалі вдовиченка Щоб не оддавали.

але й викладає план розгортання цих масових протиправних дій, вказує на основні джерела соціальної напруги й нестабільності та відверто називає імена зачинщиків:

Задзвонили в усі дзвони По всій Україні; Закричали гайдамаки: «Гине шляхта, гине! Гине шляхта! Погуляєм Та хмару нагрієм!» Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває. Горить Сміла, Смілянщина Кров’ю підпливає. Горить Корсунь, горить Канів, Чигирин, Черкаси; Чорним шляхом запалало, І кров полилася Аж у Волинь. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині…

З метою возвеличення націоналістичних ідей та героїзації державних злочинців, підданих анафемі ще за велінням відомого гуманіста і просветителя Петра Першого, добродій Шевченко Т.Г. звертається зі своїми “батьківськими повчаннями”, написаними в дусі кращих зразків гебельсівської пропаганди, до всіх псевдопатріотів України. При цьому тексти явно спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та людиноненависницьких настроїв, так як під виглядом “патріотичних закликів”, ховають у собі пропаганду і вихваляння націоналізму, колабораціонізму та ксенофобії:

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу, Та й більш нічого. Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!..

…Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами!

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані Раю. Немає й Бога, тілько я! Та куций німець узловатий, А більш нікого!..» — «Добре, брате, Що ж ти такеє?» «Нехай скаже Німець. Ми не знаєм». Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав’яне». «Слав’яне! слав’яне!» Славних прадідів великих Правнуки погані!

Так і претесь… І всі мови Слав’янського люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… Колись будем І по-своєму глаголать, Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже, — Отойді ми заходимось!..

Все розберіть… та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани Ясновельможнії гетьмани.

Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, — Вам байдуже. Аби добра Була для городу!

Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку, Сліпую каліку.

Просимо також звернути увагу на блюзнірське заперечення паном Шевченком, цим німецьким наймитом, таким собі козачком – натирачем енгельгардтівських чобіт, найновіших тверджень сучасної української історичної науки. Більше того, “вельмишановний”  Тарас Григорович ще й безпідствно ображає усіх тих, хто ці історичні твердження проголошує, і погрожує цим чесним людям розправою:

«Гайдамаки не воины — Розбойники, воры. Пятно в наший истории…» Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ темний, не заріже Лукавого сина, Не розіб’є живе серце За свою країну. Ви — розбойники неситі, Голодні ворони. По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей І брата сліпого, Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть Бога. Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру.

Викладені вище тексти зневажають пам’ять числених жертв, які здійснювали злочини проти українського народу впродовж всієї історії його існування.

Враховуючи все, викладене вище, просимо Вас хоча б забезпечити виконання Конституції України.