хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «вороги»

Обличчя ворога з АТО



Днями українські військові взяли в полон пораненого офіцера одного із загонів проросійських сепаратистів на Донбасі, який виявився кадровим старшим лейтенантом російської армії на ім'я Олексій Седиков, родом з Архангельської області. Це підтверджують і його власні свідчення, і знайдені при ньому документи. Відеозапис допиту Седикова і його розмову з українськими журналістами показали кілька українських телеканалів.

Розповідь Олексія Седикова про те, як він потрапив на схід України, його оцінки обстановки і настроїв на території, підконтрольній бойовикам, становлять великий інтерес, каже журналіст, військовий кореспондент українського телеканалу «1+1» Андрій Цаплієнко, який був серед тих, з ким полонений росіянин (який спочатку назвав себе Олександр) погодився спілкуватися.

– У районі села Троїцьке, Луганська область, у ніч на 11 липня був обстріл наших позицій з боку бойовиків. Обстріл почався десь о 22:20, а о 22:45 спостерігачі помітили трьох озброєних чоловіків, які рухалися до українських позицій. Їх дочекалися і запропонували їм здатися. Вони відмовилися. Тоді українські військові відкрили вогонь, в результаті чого всі троє були поранені. Один із них, як з'ясувалося, його звали Натан Цакіров, був поранений смертельно і помер на місці. Другий трохи пізніше помер, отримавши поранення в груди. Олексій Седиков отримав поранення в область стегна, і його вдалося врятувати, і ми змогли з ним поговорити.

– Ви вже довго працюєте в зоні АТО на сході України, при цьому пишете, що це було одне з найскладніших Ваших інтерв'ю за весь час. Чому?

– По-перше, коли ти спілкуєшся з військовополоненим, це вкрай важко, знаючи, що ця людина воює проти твоїх товаришів. У мене на фронті дуже багато друзів за роки війни з'явилося. І знати, що ця людина могла стріляти в них... Другий момент – ця людина поранена, з пораненими спілкуватися також досить складно. По-третє, він від самого початку відмовився від інтерв'ю, кричав: «Я не буду з вами спілкуватися! Мені потрібні тільки російські журналісти! Я хочу бачити консула!». У нього була істерика. Дуже складно було перечекати цю істерику і переконати людину піти на розмову. Ми не можемо спілкуватися з людиною всупереч її бажанню і коли вона перебуває у такому стані.

    Він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор

Довелося, по-перше, його переконати. По-друге, було вкрай складно спілкуватися з ним, розуміючи ступінь зазомбованості цієї людини. Він абсолютно не хотів визнавати очевидних речей. На фразу «ви воюєте проти нас» він відповідав фразою «а ви воюєте проти нас». І він ніяк не хотів розуміти, що перебуває на території іншої держави, що він прийшов на територію цієї держави зі зброєю в руках як окупант і агресор. Десь всередині нього, напевно, Україна – це не окрема країна, а якась територія, яка за волею провидіння якось випадково опинилася самостійною, і її терміново потрібно повернути в стійло.

    У нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас

Тому доводилося з ним говорити акуратно, наводити такі аргументи, з якими він не міг би сперечатися, щоб ця людина трошки зрозуміла, що вона перебуває в іншій країні, що він – окупант. Мені здається, що в якійсь мірі це вдалося. Плюс у нього певна культурна обмеженість була присутня. Він аргументував свої вчинки так: «Пам'ятайте фільми «Троя», «Триста спартанців»?». Весь його культурний горизонт був обмежений ось такими дитячо-голлівудськими поняттями про добро і зло. Проте все-таки ми з ним поговорили. Вдалося з'ясувати, що у нього були психологічні проблеми через розлади в сім'ї. Мабуть, це теж його підштовхнуло до того, щоб виїхати на Донбас.

– У його зізнаннях і розповідях про те, що відбувається на землях, захоплених «ДНР» і «ЛНР», щось принципово нове для Вас прозвучало?

– Спочатку з ним вдалося поговорити співробітникам Служби безпеки України, на камеру. Частина цього інтерв'ю потрапила в інтернет. Потім він поговорив з нами. І це були ніби дві абсолютно різних розмови за настроєм.

    Нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження

У першому інтерв'ю він був більш податливий, мабуть, розумів ситуацію. Йому потрібна була допомога. Він був готовий дякувати кому завгодно. З нами він був спочатку агресивішний. Інформація, яку він дав у другому інтерв'ю, дещо відрізнялася від попередньої. Але при цьому нам вдалося з'ясувати деякі загальні факти: що на командних посадах у збройних структурах бойовиків числяться російські офіцери (це він підтвердив і в першому, і в другому інтерв'ю), що ці люди приїжджають і виїжджають, що це – відрядження.

Він підтвердив, що досить велика кількість озброєних людей з «підрозділів збройних сил» «ДНР» і «ЛНР» підведені в район Дебальцева. Це, зокрема, ті речі, які нас цікавили. Тому що ми не розуміємо, з чим пов'язана нинішня активізація бойовиків уздовж лінії фронту. Чи то це готується наступ, чи то це чергове розгойдування ситуації – при тому, що Україна дотримується Мінських угод. Звичайно ж, самі бойовики цього не роблять. Власне, він не зміг нам пояснити причину. Він говорив, що «це не мій рівень, я всього лише старший лейтенант, командир взводу».

– Як ми зрозуміли, він скаржився на те, що сам він отримує гроші, що місцеве населення з того боку фронту дивиться на таких, як він, як на диких звірів. Чи було відчуття, що цей російський військовослужбовець пішов воювати просто за гроші, як найманець?

    «Місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують, на рівні рядового, приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень

– Я точно знаю, що «місцеві», які воюють за «ДНР» і «ЛНР», отримують на рівні рядового приблизно 15 тисяч рублів (і то нерегулярно) – це десь 5 тисяч гривень. Ми цю інформацію і від Олексія отримали, і з інших джерел. Крім того, настрої на тому боці ми теж дуже непогано знаємо. І розуміємо, що, навіть якщо люди на тій стороні ще не стали любити Україну, вони вже щосили страждають від нескінченної кризи, яка викликана війною. Тому що ціни на тій стороні приблизно в 2 рази вищі, ніж на решті України. Зарплати, звісно, менші, оскільки промисловість, в основному, не працює. Для багатьох єдиний спосіб заробити – це піти служити в ці незаконні збройні формування і отримувати ось ці жалюгідні 5 тисяч гривень, тобто 15 тисяч рублів.

    Росії цей Донбас не потрібен

Специфіка цього регіону в тому, що вони від самого початку хотіли «по-тихому віддрейфувати» до Росії, як Крим, – і в цьому була головна мета всіх цих маніпуляцій, які згодом призвели до війни. А цього не вийшло, Росії цей Донбас не потрібен! Це абсолютно депресивний регіон, з величезною кількістю кримінальників, які взяли в руки зброю. Те, що нам розповів Олексій, швидше, пов'язане з його якоюсь особистою проблемою, можливо, сімейною, яка його виштовхала на Донбас. І він вирішив стати «героєм», «звільняти «русский мир» від злісних «укров». Гроші не були головною для нього причиною.

– Чи не було відчуття, що цей російський старший лейтенант після всього вважав себе якось зрадженим російською державою?

    Цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє

– Коли я йому сказав, що за ним ішла ще група в кількості 20 осіб, він так розхвилювався! Він сказав: «Та ви що?! Ви розумієте, що ви говорите?! Якби нас було 20, ситуація б взагалі обернулася по-іншому». А наші спостерігачі з різних пунктів відзначили, що за його групою йшла більш підготовлена група в кількості приблизно 18-20 осіб. Олексій про це не знав. Це говорить про те, що цих хлопців, ось цю трійку, зупинену на українському опорному пункті, відправили на завдання як смертників, як гарматне м'ясо. Звичайно ж, це була зрада! І він це розуміє. І його злість пов'язана, мені здається, саме з цим – з розумінням того, що їх просто кинули на українські позиції вмирати, відволікати від основного удару. Ту групу, до речі, теж помітили, і їм не дали пройти.

– У настрої і в поведінці цієї людини ви не побачили якоїсь перспективи завершення конфлікту на Донбасі – що сепаратисти здуваються, що з того боку ніхто не бачить ні сенсу, ні мети?

    Ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію

– Коли цих хлопців затримали, вони лежали в кущах, стікаючи кров'ю, і просили про допомогу. І їм почали надавати допомогу, дуже професійно. Повірте, я уважно дивився ці кадри, щоб побачити, чи не було якихось знущань над військовополоненими. Цього слід було, можливо, очікувати. Так ось, українські лікарі дуже коректно виконували свій обов'язок, оскільки перед ними були поранені. При цьому запитували: «Що ви тут робили? Навіщо ви сюди прийшли?». Вони говорили, що вони випадково забрели на українські позиції. А коли їх відвезли в госпіталь, під залишеним ними боєкомплектом була виявлена бомба-«розтяжка», тобто вони встигли поставити розтяжку для того, щоб підірвати цей боєкомплект і нас! І коли їх уже затримали, вони про це не сказали! Це показує, що ніякої жалості і співчуття до українців ці люди не відчувають. Мета їх була – зробити диверсію. Ну, про що можна говорити? Я думаю, що нічого у свідомості цих людей так радикально, на жаль, не зміниться.

    Їхні свідчення будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся

Упевнений, що ці військовополонені, зокрема Олексій, ще зіграють свою роль. Їхні свідчення, мені здається, будуть взяті до уваги в майбутньому суді щодо злочинів на Донбасі. У тому, що такий суд буде, я навіть не сумніваюся. На тому боці є наші полонені, дуже багато. З ними поводяться не так, як з Олексієм. І окрему палату не виділяють, а найчастіше просто залишають гнити без медичної допомоги. А ще є українські політв'язні в російських в'язницях. І є велика надія, що цю людину зможуть поміняти на будь-кого з цих людей, про яких я говорю. Взагалі ще показовий момент – склад цієї групи. Їх було троє, і з цих трьох у двох були російські документи. Третій був без документів. Я б, звичайно, не хотів екстраполювати процентне співвідношення росіян у цій групі на загальне процентне співвідношення росіян серед бойовиків, але, повірте, їх достатньо.

– Українці, які воюють на Донбасі, які сидять безпосередньо в окопах, не роздратовані тим, що таких свідчень того, що відбувається все більше і більше, очевидних для них, але в Києві, в Брюсселі або де б то не було ще їм уваги якось не приділяють? Чи немає якоїсь зневіри?

    Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС

– Українці в окопах роздратовані, швидше, політикою подвійних стандартів країн ЄС, які декларують свої союзницькі наміри щодо перспектив возз'єднання України, але нічого не роблять для допомоги нашій воюючій країні. Яка, по суті кажучи, захищає європейські ідеали, яка декларує своє прагнення жити за європейськими законами – нормальне, людське, цивілізоване. Роздратування є. Я після говорив з командиром батальйону, який затримував цю диверсійну групу, Олексієм, і він сказав дуже просто: «Треба, щоб ця людина була цілою і неушкодженою, тому що у мене на тій стороні троє полонених. І є шанс, що завдяки обміну вони повернуться». А роздратування з приводу високих політичних матерій в окопах немає. Наші військовослужбовці зараз виконують роль «замка на дверях», який не дозволяє зламати ці двері і ввійти злодієві в будинок. Це зараз їхня головна функція. У Кремлі, мені здається, вирішили поставити питання ребром: або є Україна, або нема України. Ну, що ж, ми прийняли ці умови гри! Ми теж розуміємо, що від результатів цієї війни залежить буде у нас країна чи не буде.

http://www.radiosvoboda.org/a/27879542.html

Українська громада готова нищити ідеологічних ворогів


  • Печать

kasov1

 
Разом із реальною війною, що вже обійшлася Україні у кілька тисяч життів, ми отримали і війну ідеологічну. І, не зважаючи на офіційне визнання факту небезпечності та шкідливості цього явища, (адже саме його визнання стало підставою для створення Міністерства Стеця), кремлівська пропаганда продовжує успішно поширюватись теренами України. Ворожа, руйнівна для України ідеологія накопичується у свідомості наших громадян, а її стимулом виступають не лише «спеціалісти», які працюють по той бік українського кордону, але й замасковані під патріотів співвітчизники – любителі «руського миру».


Доказами успішності реалізації путінського ідеологічного сценарію, ретельно розробленого фахівцями ФСБ, може служити не лише нещодавній скандал, пов’язаний із викриттям «п’ятої колони», що працювала в громадській раді вищезгаданого міністерства, але й продовження активної діяльності російських ЗМІ на окупованих територіях та поширення сепаратистського та антиукраїнського читва у вигляді друкованих ЗМІ, розміщенні потрібних текстів на інтернет порталах, а також книжок потрібної Росії направленості на неокупованій території України.

Інформаційна політика в Україні, навіть не зважаючи на форс-мажорні обставини, продовжує залишатись вразливою та незахищеною. Тому злодії, перевертні та пристосуванці, минаючи покарання за попередні злочини, купують собі комфортні крісла у владі, або місця біля бюджетних годівниць, і продовжують свою ганебну справу, спрямовану на підрив української незалежності.

Злочинці регіонали, які нещодавно розкрадали та руйнували країну, нині почувають себе комфортно, але під прапорами новостворених політичних сил. Чого лишень варті запеклі вороги України, ідеологи «руського міра» – Володимир Сальдо, Олександр Сін, Олександр Соколов, Олександр Вілкул та Генадій Кернес, які швиденько перефарбувалися та, спекулюючи паростками демократії в Україні та користуючись схильністю до підкупу зубожілого електорату, знову на коні.

Але основну загрозу українському суспільству несуть не перефарбовані регіонали, і, навіть, не пропагандисти руського миру, які не витримали пресингу на Батьківщині та втекли жебракувати до Росії на кшталт політичного оглядача Олександра Челенка. Та, бодай, навіть, не різноманітні про-московські фонди типу «Русское единство», «Русский мир» і «Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина», що намагаються нести спотворене зерно кривди необізнаним вчителям загальноосвітніх шкіл. Як колись казав Семен Петлюра, страшніше московських вошей можуть бути лише українські гниди. Ті самі гниди, які звикли вправно служити і вашим і нашим, маневрувати між поняттями ідеологія, честь, гідність, маючи єдиний сталий ідеал – гроші.

kasov2

Деякі ЗМІ припускають, що одним з таких перевертнів є власник харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, який останнім часом здобув популярність у вітчизняних ЗМІ. Дарма тільки, що ця популярність базується на безкінечних скандалах з колегами по цеху, що виникають через його ідеологічну безпринципність та неперебірливість у зароблянні коштів.

Річ в тім, що у суспільства і в колі фахівців, пов’язаних з видавничою справою, давно склалося враження, що власник «Фоліо» звик розглядати книговидання виключно з комерційної точки зору та «підживлюватися» на всьому, що можна загорнути у книжкову палітурку. Тому випуск творів про різного роду злочинців на кшталт віктора януковича, Михайла Добкіна, Сергія Тігіпко, Віктора Пшонку, Олександра Лавриновича, Анатолія Присяжнюка та Дмитра Табачника для нього є цілком природнім.

Раніше потужне прикриття від закидів суспільства та колег по цеху Красовицькому забезпечував його давній товариш, екс-міністр Освіти Дмитро Табачник. Крім того, як пишуть ЗМІ, разом із Табачником наш герой реалізував не одну корупційну схему та заробив не один мільйон, освоївши бюджетні кошти, що виділялися на випуск книжок за державними програмами.

Із ганебною втечею Табачника з України положення Красовицького похитнулося, і навіть оперативна зміна ідеологічних вподобань - випуск книжок про героїв Майдану та АТО, вже не врятують фарисея від відплати.

Суспільна думка тисне на репутацію донедавна успішного ділка, змушуючи його нервувати, сіпатися, бігати судами та доводити свої патріотичні наміри, проте, врешті, здавати позиції.

З вищенаведеного випливають природні висновки: українське суспільство, загартоване в полум’ї Майдану та війни з окупантами, дозріло до ідеологічної саморегуляції. Тому, незалежно від зашкарублої державної політики, українська громада самотужки готова закрити питання з поширенням ворожої ідеологію, а разом з ним і викрити та знищити носіїв чужорідного слова та фарисеїв.

Сергій ПУПОК

Героїчні бандити чи бандити в героях?

Москаль заявив, що 80% "Правого сектора" Закарпаття мають судимості
Понеділок, 20 липня 2015, 01:10



80 відсотків бійців закарпатського "Правого сектора" мають по три-чотири судимості.

Про це розповів в ефірі "5 каналу" новопризначений голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.

Москаль стверджує, що на півроку "Правий сектор" Закарпаття просто вийшов з підпорядкування керівництва або ж політична сила в Києві недостатньо звертала на них увагу.

"Я кажу, що хоч покличте їх в армію, якщо вони хочуть воювати. Мені воєнком каже: "Кого? Там 80% мають по три-чотири судимості?".

Москаль висловив здивування, чому представники "Правого сектора", будучи членами політичної сили, в балаклавах ховають від своїх виборців обличчя.

Нагадаємо, Геннадій Москаль очолив Закарпатську ОДА 15 липня - через кілька днів після стрілянини в Мукачевому.

Причиною конфлікту, який у підсумку призвів до смерті людей та гучного скандалу, стали непрості стосунки народних депутатів Михайла Ланьо ("Воля народу") та Віктора Балоги (позафракційний).

13 липня відбувся допит Ланьо, який натякав на причетність Балоги до "Правого сектора" на Закарпатті.

Балога заявляв, що конфлікт у Мукачевому виник через боротьбу за право покривати контрабанду між представниками "Правого сектора" та його колишнім соратником Ланьо.

Лідер ПС Дмитро Ярош виступає за вступ "Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" до складу Збройних сил в обмін на амністію членів організації, що брали участь в перестрілці в Закарпатській області

http://www.pravda.com.ua/news/2015/07/20/7075005/

Варто нагадати про "героїв минулих днів"



Олександр Іванович Музычко
український політик і приватний підприємець, голова Рівненської обласної організації партії Українська національна асамблея, голова Політради УНА-УНСО, і координатор структур "Правого сектора" на Західній Україні - Вікіпедія

Дата і місце народження :
    19 вересня 1962 р., Кизел, Пермська область, РРФСР, СРСР
Дата і місце смерті :
    24 березня 2014 р. (51 рік), Бармаки, Ровненский район, Ровненская область, Україна


Саша Білий убитий в ході спецоперації МВС України

Активіст українського націоналістичного руху "Правий сектор" Олександр Музычко (також відомий як Саша Білий або Сашко Билый) убитий під час спецоперації міліції. Така заява у вівторок, 25 березня, зробив заступник міністра МВС України Володимир Євдокимов, передає УНН

У операції по затриманню Саші Білого брали участь співробітники ГУБОП і бійці спецпідрозділу " Сокіл", розповів Євдокимов на прес-конференції. За його словами, МВС вирішило затримати Олександра Музычко із-за кримінальних справ про "злісне хуліганство" і протидію міліціонерам, збудженим проти нього.

Саша Білий, починаючи з 12 березня, знаходився в розшуку. Вийти на слід активіста "Правого сектора" вдалося в ніч на 25 березня - його знайшли в кафе "Три карасі" недалеко від Рівного. "На крики міліції Білий хотів втекти через вікно і відкрив вогонь на поразку по " Соколові". Перша куля потрапила в співробітника " Сокола" в шолом, але отрикошетила в передпліччі. Другим пострілом Музычко потрапив в погон цьому співробітникові", - розповів Євдокимов.

У МВС стверджують, що бійці " Сокола" стріляли по ногах Саші Білого. При цьому частина співробітників стріляла в повітря. У певний момент міліціонерам вдалося обійти Музычко і повалити на землю. "Коли його намагалися затримати, побачили, що він поранений. Викликані лікарі що Сашко Билый убитий пострілом в серці.

Представник МВС відмітив, що в Рівненській області пройшла операція по знешкодженню злочинного угрупування, в діях якої "чітко видимі ознаки бандитизму". В ході спецоперації міліціонери затримали трьох активістів "Правого сектора", які грали роль охоронців Музычко. У затриманих вилучені автомати Калашникова і пістолети Макарова, додав Володимир Євдокимов. За його словами, охоронців Саші Білого відвезли на допит в Головне слідче управління в Києві.

Окрім України кримінальні справи проти Олександра Музычко порушені в Росії. Його підозрюють у вбивствах російських військових в Чечні в 1994-2000 року. У березні 2014 року російський суд заочно заарештував Сашу Білого.

Саша Білий широко відомий завдяки роликам з його участю. На одному з них Музычко прийшов з автоматом на засідання Рівненської облради і зажадав від депутатів " скинутися" на квартири для сімей активістів, загиблих на Майдані. З 2013 року Музычко був координатором "Правого сектора" на Західній Україні.

Олександр Бакланов / 25.03.14



2.

6 якостей Сашко Билого  

Олександр Музычко (бойове прізвисько - Сашко Билый) убитий в ніч на 25 березня під час спецоперації по його затриманню. Раніше МВС України оголосило його в розшук у справі про злісне хуліганство і протидію співробітникам правоохоронних органів. "Сноб" дізнався, які якості мав герой української революції, що не відбувся

Людина військова

У 1981-1983 роках  Олександр Музычко проходив термінову військову службу в 144-ій зенітно-ракетній бригаді (Тбілісі). Через декілька років вступив в націоналістичну організацію УНА-УНСО (Українська національна асамблея - Українська народна самооборона).

У 1994 році Музычко прилучився до чеченських сепаратистів. У Чечні отримав кличку "Сашко Билый", а також позивний " Консул". Командував загоном УНА-УНСО " Вікінг", який був в складі За його словами, особисто підбив три танки, шість БТР і збив літак. За участь у бойових діях отримав орден "Герой нації" з рук Джохара Дудаева. 7 березня 2014 року Слідчий комітет Росії оголосив Олександра Музычко в розшук. Йому заочно були пред'явлені звинувачення в "створенні стійкої озброєної групи (банди) в цілях нападу на російських громадян і керівництві нею".

Людина творча

Після вступу в УНА-УНСО Музычко став головним редактором газети "Наша справа", а на територію Чечні він проник по турецькому паспорту під виглядом журналіста. При цьому паспорт і посвідчення були справжніми.

Людина політична

Коли в 1997 році УНА-УНСО була зареєстрована в якості політичної партії, Музычко очолив її Рівненське відділення і керував ним до лютого 2014 року (тоді організація увійшла до складу "Правого сектора").

На виборах в 2012 році Олександр Музычко балотувався в якості самовыдвиженца у Верховну Раду України. Під час виборчої кампанії був представлений як "легендарний герой Чеченської війни". У результаті зміг набрати лише 1,14%% голосів.

У 2014 році Музычко неодноразово говорив про наміри балотуватися на пост президента України.

Людина сиділа

У 1995 році Музычко був засуджений по ч. 1 ст. 101 УК України (спричинення тяжких тілесних ушкоджень) за побиття відвідувача кафе. Через два роки Музычко влаштовує тоді він виявився на лаві підсудних за звинуваченням у викраденні бізнесмена, з якого разом із спільниками мав намір отримати 1000 доларів США. У цій справі, незважаючи на спроби УНА-УНСО представити його як політичне переслідування, Музычко був засуджений на три з половиною роки.

Людина запальна

27 лютого 2014 року Музычко ударив по обличчю прокурора Рівненського району Андрія Таргония в його ж кабінеті. За цей інцидент він не був затриманий, але ЗМІ повідомили, що в Рівненському відділі УМВС порушена кримінальна справа за фактом нанесення побоїв співробітникові прокуратури (до п'яти років позбавлення волі). У відповідь Музычко пообіцяв в.о. глави МВС України Арсену Авакову,  що "живим не здасться". Соратники Музычко по "Правому сектору" перекрили вулицю Симона Петлюри в Рівному, заявивши, що не дозволять заарештувати їх лідера. Конфлікт вдалося вирішити примиренням сторон.

Антон Чугринов / 25.03.14
http://snob.ru/selected/entry/74124



На мітингу "Правого сектору" у Києві 21 липня 2015 р. на Майдані - тут коментарі зайві

Не є правий "Правий сектор"

Проти "Правого сектора" виступили українські батальйони

Двадцять три спецбатальйони МВС України виступили проти "Правого сектора". Вони встали на сторону глави свого відомства Арсена Авакова

14 липня 2015 року добровольчі батальйони заявили, що підкоряються тільки міністрові внутрішніх справ України. Під зверненням підписалися наступні військові підрозділи: "Скіф", "Січ", "Київщина", "Свята Марія", "Київ-1", "Київ-2", " Гарпун", " Кіровоград", "Золоті ворота", "Богдан", "Миколаїв", "Харків", "Харьків-2", "Вінниця", "Чернігів", "Січеслав", "Луганськ", "Болград", "Слобожанщина", "Туман", "Артемівськ", "Львів", "Шторм". Крім того, військові повідомили, що підтримують Авакова ще 12 батальйонів, але вони відмовилися підписати звернення.

Нагадаємо, відставки глави МВС України зажадали радикали "Правого сектора", що влаштували бійню в Мукачові. Прибічники націоналістів провели акції протесту по всій країні.



Против «Правого сектора» выступили украинские батальоны

Двадцать три спецбатальона МВД Украины выступили против «Правого сектора». Они встали на сторону главы своего ведомства Арсена Авакова (на фото).

14 июля 2015 года добровольческие батальоны заявили, что подчиняются только министру внутренних дел Украины. Под обращением подписались следующие военные подразделения: «Скиф», «Сич», «Киевщина», «Святая Мария», «Киев-1», «Киев-2», «Горпун», «Кировоград», «Золотые ворота», «Богдан», «Николаев», «Харьков», «Харьков-2», «Винница», «Чернигов», «Сичеслав», «Луганск», «Болград», «Слобожанщина», «Туман», «Артемовск», «Львов», «Шторм». Кроме того, военные сообщили, что поддерживают Авакова еще 12 батальонов, но они отказались подписать обращение.

Напомним, отставки главы МВД Украины потребовали радикалы «Правого сектора», устроившие бойню в Мукачево. Сторонники националистов провели акции протеста по всей стране.

http://content.directadvert.ru/news/txt/?id=25382&da_id=5788696&tag=dadiffrtnew_38648&ts=a1280b0c1d0e0f1g-h1i-j-k1l-m-n-o1p-q0r78s-t1u0v0w-

Церква свідків дпк живого ху---ла !

Священики Московського патріархату зневажили Героїв АТО!

Представники УПЦ Московського патріархату на чолі з предстоятелем Онуфрієм не піднялися під час урочистого засідання парламенту, коли Петро Порошенко зачитував імена героїв України.

Про це повідомляє кореспондент LB.ua.

Президент України під час засідання Верховної Ради повідомив, що звання Героя України під час Антитерористичної операції отримав 21 боєць, 10 з них — посмертно. Цей список зал зустрів оплесками, встали навіть іноземці.


Ще не вмерла ...Перша публікація

Перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі "Мета", 1863, № 4, с.271-272 00:10

  Ще не вмерла Україна, И слава, и воля!

Ще намъ, браття-молодці, Усміхнеться доля!

Згинуть наші вороги, Якъ роса на сонці;

Запануємъ, браття й ми У своїй сторонці.

Душу, тіло ми пложимъ За свою свободу

И покажемъ, що ми браття Козацького роду.

Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати, Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ И Тарас Трясило

Кличуть насъ изъ-за могилъ На святеє діло.

Изгадаймо славну смерть Лицарства-козацтва,

Щобъ не втратить марне намъ Своєго юнацтва.

Душу, тіло ми пложимъ За свою свободу

И покажемъ, що ми браття Козацького роду.

Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати, Пора волю добувати!

Ой Богдане, Богдане Славний нашъ гетьмане!

На-що віддавъ Украіну Москалям поганимъ?!

Щобъ вернути іі честь, Ляжемъ головами,

Назовемся Украіни Вірними синами!

Душу, тіло ми пложимъ За свою свободу

И покажемъ, що ми браття Козацького роду.

Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати, Пора волю добувати!

Наші браття Славяне Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щобъ ми По-заду зістались.

Поєднаймось разомъ всі, Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги, Най воля настане!

Душу, тіло ми пложимъ За свою свободу

И покажемъ, що ми браття Козацького роду.

Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати, Пора волю добувати!




Що б вам хотілося змінити в гімні?


43%, 3 голоса

43%, 3 голоса

14%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

А Ви вірите в це?

В інтернет-виданнях вирує інформація, що екс-президент України Віктор Янукович може сьогодні-завтра зробити відеозвернення щодо проведення військової операції в країні

За даними газети "Московський комсомолець", на початку минулого тижня (17-18 березня) московські лікарі зробили Віктору Януковичу операцію на серці - стентування коронарних судин, щоб забезпечити нормальний кровотік через заблоковані артерії. Операція пройшла успішно. Януковичу прописали препарати, що перешкоджають утворенню тромбів. Стіни медичного закладу український політик залишив через три дні після неї.

А в газеті "Наша Версія" з'явився матеріал, де автор, який прикрився "красномовним" псевдонімом Влад Кримський, повідомляє, що Янукович, нібито, зробить заяву на одному з телеканалів. У своєму виступі він, як припускають автори тижневика, оголосить про військову операцію в країні.

В якості збройної сили використовуватимуть  регіональні загони самооборони". З кого саме формуються ці загони, в матеріалі не пояснюється. Однак там говориться про те, що чисельність бойових угруповань досягає 30 тисяч людей. При цьому озброєні вони "автоматичною зброєю", а екіпіровані "за останнім словом військової техніки". Фінансуються загони самооборони на гроші якихось "олігархів з південного сходу".

У якості "ще однієї сили", яка може допомогти Януковичу здійснити задумане, названий колишній міністр оборони України Павло Лебедєв. Він, як стверджується у статті, останнім часом "залишався поруч" з Януковичем. Більше того, йому, за даними видання, "лояльна не тільки армія, а й регіональні сили самооборони".

Військове вторгнення або операція з повернення Януковича, якщо це дійсно станеться, буде носити локальний характер. Джерела "Нашої Версії" стверджують, що мова йде тільки про підпорядкування південних і східних областей України. Після цього відбудеться поділ країни по Дніпру, йдеться в матеріалі видання.

Нагадаємо, що екс-президент України Віктор Янукович уже двічі проводив свою прес-конференцію в російському Ростові-на-Дону.

Також днями, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що міліція готова прийняти Януковича в Україні, який наразi перебуває у мiжнародному розшуку.


48%, 11 голосов

39%, 9 голосов

13%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Безнадійні українофоби.

Андрій Дуда.

Основні гасла українофобів є непереконливими для більшості населення України і слугують для

полегшення фантомних болів прихильників «Русского міра

Європеєць ХХІ століття сприймає національні, релігійні чи «державні» фобії як явище, що перебуває поза правилами хорошого тону. Антисемітизм, антиафриканізм, франко- чи германофобія – сьогодні це неприпустимі форми суспільної та політичної поведінки. Чому ж в українському інформаційному просторі – у ЗМІ, на інтернет-форумах – наявні тисячі фактів вияву українофобії? Яка мета цих інформаційних кампаній безвідносно до того, хто їх замовляє?

Почнімо з прописної істини: мета будь-якої інформаційної кампанії – формування чи зміна громадської думки. Відповідно кожна з них має свого адресата, цільову аудиторію. Утім, проаналізувавши українофобську публіцистику, коментарі в мережі інтернет, про мету і цільові групи залишається лише здогадуватися. Особливо що стосується проросійської українофобії. Бо, приміром, польська дуже прикладна і має на меті формування антиукраїнських стереотипів у міжнародної спільноти (і щодо Волинської трагедії, і щодо післявоєнних кордонів). А ось для багатьох представників «Русского міра» це радше ліки від фантомного болю, аніж певний інструмент для досягнення мети.

Як приклад можемо навести кілька ідеологем проросійської українофобії, які безуспішно вкидаються в український інформаційний простір.

Української мови не існує, це діалект російської. Ця теза родом із ХІХ століття і була абсолютно логічною в контексті російської політики денаціоналізації. Проте у ХХІ столітті, коли Україна має понад 200-річну традицію літературної мови, а українська є рідною для більш як 40 млн людей, вона є, м’яко кажучи, неадекватною. Тому, коли російські ЗМІ активно тиражують ці смішні «лінгвістичні» відкриття «місцевого божевільного» Вассермана чи бригади «коментаторів» в інтернеті ображають українськомовних, хочеться спитати на «общєпонятном»: «What for?» Бо кожне інформаційне посилання повинне мати своїх адресата і мету. А який адресат і мета реінкарнованої валуєвщини сьогодні? Адже навряд чи 40 млн визнають, що немає мови, якою писали Шевченко, Франко, Стефаник, Драгоманов, Українка та інші класики і яка є активно вживаною в усіх сферах життя, науки, мистецтва. Вже не кажемо про те, що пасажі а-ля «нєт і нє било» любові до росіян та Росії і в українсько-, і в російськомовних українців однозначно не додадуть.

Антигалицькі мантри. Антигалицька риторика українофобів має кілька мотивів. Таки далася взнаки історична образа за ганебні провали переможця Другої світової – СРСР – у боротьбі з нашим підпіллям у Західній Україні та на Поліссі, яке вело війну понад п’ять років після «Побєди». Через 40 років в тій самій Західній Україні Москва вбачала ледь не колиску відбудови самостійної Української держави. Чимало українофобів, не знаючи історії нашої країни і не вельми придивляючись до біографій борців за її незалежність, переконані: не було б Галичини, не було б і проблеми «нєзалєжності». Саме тому вони відтворюють комічні Табачникові мантри про те, що українці й західні українці – це буцімто «різні народи». І раз по раз дивуються, чому така маячня не пускає коріння в громадській думці.

Україна вкрала Крим і Севастопольhttp://blog.i.ua/user/3871267/736560/   Навіть якби ця великодержавна російська вигадка мала місце, абсолютно незрозуміло, що змінить постійне повторювання такої мантри. Вочевидь, навіть поміж українофобів-романтиків мало знайдеться мрійників, здатних вірити в повернення Криму і Севастополя Росії.

Українці самостійно не живуть, а виживають. Мовляв, якби були з Росією, все було б інакше. А так, як зловтішаються українофоби, українці масово мігрують за кордон, працюють там на важких і непрестижних роботах, миють туалети і займаються проституцією. Звичайно, спростувати тезу про виняткову українську «бідність» найкраще, порівнявши показники рівня життя в Україні, Росії та інших державах СНД: вони абсолютно зіставні. Понад те, приклад Білорусі застерігає від надміру глибокої інтеграції. Будь-які об’єднання з Росією відбуваються на умовах останньої й означають використання ресурсів приєднаних держав для задоволення амбіцій кремлівських лідерів. Це аж ніяк не сприятиме зростанню добробуту. І те, що рух «за возз’єднання з Москвою» далекий від масовості чи популярності, свідчить: люди в Україні це розуміють.

Україна не відбулася як держава. Українофоби активно тиражують цю ідеологему. Але забувають, що в міжнародному рейтингу Фонду миру Росія значно ближча до failed state, аніж Україна. Та й не могло бути інакше в державі, яка фактично не контролює цілі регіони, а півмільйонній Чечні велика Росія щороку платить «данину». Читайте також: Москва не контролює ситуації в бунтівній республіці  Утім, тема «державної неспроможності» України постійно «турбує» українофобів: і самостійної зовнішньої політики вона нібито не має, і внутрішня «нестабільність» (як кілька років тому тодішня опозиція називала політичний процес за сякого-такого дотримання демократичних правил і свободи слова) висока. І що далі? Яка реальна мета цієї глибокодумної тези? Вона не спричиняє ані розпаду чи «самоліквідації» держави, ані благань уряду до Росії взяти Україну під свою руку.

Вочевидь, це лише кілька російських україноненависницьких тез, які кочують із форуму у форум, зі статті в статтю. Але вони досить рельєфно віддзеркалюють основні характеристики сучасної українофобії. Більшість таких ідеологем відверто орієнтовані на інтелектуально слабкі суспільні сегменти. Такі меседжі цілковито безперспективні з погляду реалізації. І водночас відчутна негативістська тональність сучасної українофобії. Вона абсолютно не прикладна, не мобілізує, не шукає союзників, сповнена негативу, хамства і брутальності. Складається враження, ніби українофоби говорять самі з собою, втішаючи одне одного, що, мовляв, поразка «українського проекту» буцімто «історично визначена». Мабуть, так само як і «загибель світового капіталізму». Крім того, професійні україноненависники спрямовують свої зусилля назовні, аби їх помітили й підтримали в столицях, де досі не можуть зрозуміти, чому Україна не проситься до чергової імперії. Утім, тут «шари» поменшало: партія влади, централізуючи потоки ресурсів у державі, прагне взяти під свій контроль і оплату професійної любові до сусідів.

Проте втішатися змістовою слабкістю українофобських меседжів не випадає. Їхня убогість компенсується масовістю донесення. Геббельсові приписують твердження, що брехня, повторена тисячу разів, брехнею вже не вважається. Тож, доки інформаційний простір України буде відкритий для тиражування україноненависницьких штампів, а публічні особи хизуватимуться перемогами над нашою мовою, культурою та історією, скидати з рахунку українофобію як джерело загроз для національної безпеки не варто.

Влада в Києві має зважати на це безвідносно до партійних кольорів. Адже українофобів та їхніх натхненників судомить не так від конкретних політсил, як від існування Української держави (а отже, влади) як такої.

Кат збирається судити свою жертву, а не навпаки.

20.04.2011 

Чому справа проти Дем’янюка – це змова проти України?

Те, що відбувається з Дем’янюком – це є фарс, який видно неозброєним оком. 12-го квітня в США було опубліковано розсекречені матеріали ФБР (25 років вони зберігалися) про те, що головний документ, на якому базується все обвинувачення, - це посвідчення Івана Дем’янюка з концтабору «Собібор» - є фальшивкою. Суд буде в травні. Докладніше: 

http://sd.org.ua/news.php?id=19744

 Українці,

допоможіть українцю перенести, вкотре, знущання фашистів! То катували його дитиною, зараз судять вже старого та немічного. Хоч настрій дідулі листами підніміть! Бо від тюрми і від суми не можна зарікатися. Адреса Івана Дем’янюка у

німецькій в’язниці:

 John Demjanjuk Justizvollzugsanstalt

Munich Stadelheimer Str. 12 81549 Munich GERMANY

33%, 1 голос

0%, 0 голосов

67%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая